Години спілкування з учнями 5 класів
Автори Акопян Самвел Акопович,
Акопян Тетяна Миколаївна
Головна задача сьогодення – формувати особистість, котра вміє
орієнтуватися на власний досвід, цінності, усвідомлює свої прагнення,
розширює можливості, може успішно адаптуватися в сучасному світі
швидкоплинних подій, відповідати його вимогам. Соціально компетентна
дитина здатна відчувати своє місце у системі відносин між людьми й
адекватно поводитись, це найбільш важливо при переході з початкової до
середньої школи.
Артемівськ
2009
Тема: Знайомство з собою
Мета: познайомитись з учнями, надати їм можливість поринути у власний
внутрішній світ, вчити бачити в оточуючих людях позитив, формувати
соціальну компетентність засобами ігрового спілкування.
Примітки: діти і класний керівник спілкуються сидячі у колі.
Структура заняття
Добрий день, хлопчики та дівчатка. Сьогодні ми зібралися з вами разом,
щоб ще раз поспілкуватися, познайомитись друг з другом, і перш за все з
самими собою.
Вправа 1. «Знайомство»
Кожен з вас зараз представиться за таким планом
мене звуть…
я люблю… (3 речі)
я не люблю… (3 речі)
Наприклад:
Мене звуть Акопян Самвел Акопович, я дуже люблю дітей, інтелектуальні
ігри та свою родину, не люблю коли обманюють, сваряться та погану
погоду.
(діти розповідають про себе)
Вправа 2. «Сніжинка»
У вас в руках серветка. зараз не задаючи запитань, чітко виконуйте мої
розпорядження. відірвіть куточок серветки, згорніть її навпіл, одірвіть
ще куточок, знову згорніть навпіл і одірвіть куточок…
Розгорніть ваші серветки, подивіться які вони всі гарні, і які всі
різні. Як і ви всі різні, але кожен гарний по-своєму.
Вправа 3. «А вам слабо?»
Кожен з нас особистість. чим же особливим ви відрізняєтесь від інших.
Проведемо конкурс «А вам слабо?», де кожен з вас зможе проявити себе або
показавши що він особливе вміє, або треба розповісти, чим особливим
відрізняється від інших.
(діти розповідають про себе)
Вправа 4. Анкета «Моя унікальність» (Додаток 1)
Вправа 5. «Скажіть про мене гарно»
Зараз ми будемо у кожного з нас знаходити щось добре та гарне. кожен з
вас отримав аркуш. (Додаток 2) Напишіть в горі своє прізвище та ім’я та
віддайте свій аркуш сусіду справа. Він про цю людину заповнює першу
строку. Не забуваємо, що про кожного ми думаємо тільки гарно, шукаємо в
ньому тільки позитивні якості.
Всі виконали? Знову передаємо аркуш сусіду справа, заповнюємо другу
строку. і так до тих пір поки вам не повернеться ваш аркуш.
Вправа 6. «Рефлексія» Познайомтесь, що про вас думають інші. З чим ви
згодні, а з чим ні? Чи цікаво вам побачити себе з іншого боку? Що
сподобалось вам сьогодні на нашій годині спілкування? Що ви для себе
взяли нового?
(діти розповідають)
З сьогоднішнього дня ми з вами будемо заповнювати «Веселку спілкування»
на якій ви позначите свій настрій, свої відчуття під час заходу.
(діти заповнюють аркуш «Веселки») (Додаток 3)
(Додаток 1)
Вид спорту, Криголам імені:
Заняття, Т-таємнича,
Музика, А-акуратна,
Улюблене місце у школі Н-натхненна,
Я-яскрава
Єдине бажання Самий улюблений спогад
(Додаток 2)
Прізвище ім’я ______________________________________________________
Вміє_____________________________________________________________
Гарний(а)_________________________________________________________
Відрізняється _____________________________________________________
Схожий(а) на рослину ______________________________________________
Схожий(а) на тварину ______________________________________________
Має гарну звичку __________________________________________________
Я беру з нього(неї) приклад, коли____________________________________
Я співчуваю, коли _________________________________________________
Вчусь в нього(неї)_________________________________________________
Сьогодні я привітаю його(її) з _______________________________________
Вміє_____________________________________________________________
Гарний(а)_________________________________________________________
Відрізняється _____________________________________________________
Схожий(а) на рослину ______________________________________________
Схожий(а) на тварину ______________________________________________
Має гарну звичку __________________________________________________
Я беру з нього(неї) приклад, коли____________________________________
Я співчуваю, коли _________________________________________________
Вчусь в нього(неї)_________________________________________________
Сьогодні я привітаю його(її) з ______________________________________
(Додаток 3)
№ ПІБ 09 10 11 12 01 02 03 04 05
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
Година спілкування 2.
Тема: «Режим мовчання» або «Велика розмова»
Мета: формувати соціальну та комунікативну компетентність, навчити
дітей занурюватись у світ власних відчуттів під час мовчання, вміти
проаналізувати та розповісти про свої відчуття
Примітки: проводиться за межами школи, при прогулянці на природу.
Рекомендації щодо проведення
Узявши клас на прогулянку, оголошується «режим мовчання». Це значить, що
учасники групи спілкуватимуться один з одним лише при дійсній
необхідності, і те за допомогою жестів, міміки або, в крайньому випадку,
записки. Порушення «Режиму мовчання» штрафується (наприклад, мовчанням
на додатковий термін, коли всім буде дозволено розмовляти).
Тривалість мовчання повинна бути не менше за півгодини, а якщо можливо,
– досягати півтори годин підряд. Люди весь цей час проводять разом: в
поході, загальній роботі або просто розсівшись на траві. Дозволяється
бігати, грати в м’яч, лазити по деревах, збирати ягоди, але робити це
все мовчки.
Призначення такої гри двояко. По-перше, кожний її учасник в незвиклій
ситуації сумісного перебування без права на мовні контакти починає
по-новому сприймати себе і інших. Він мимоволі «провалюється» в ті
глибини свого душевного життя, про існування яких, можливо, і не
здогадувався. Поглядаючи на товаришів, що змінилися, «тихих»,
зустрічаючись з ними очима, зрідка обмінюючись скупими жестами, він
розуміє, що і вони – кожний по-своєму – «провалюються в себе». Внутрішнє
життя, своя і чужа, відкривається йому як нова реальність, і це сприяє
зростанню його пошани до тих людей, яких він, як йому здається, вже
давно вивчив, до яких звик, як звикають до предметів побуту. В ігровому
мовчанні особа усвідомлює себе дорослішою.
По-друге, за період мовчання у кожного члена групи нагромаджується
гостре бажання спілкування. Смутно або виразно він приходить до
розуміння того, яким благом є можливість поговорити – виразити себе і
вникнути в думки, в душевний стан іншого. Цінність комунікації він
осягає внутрішнім досвідом. Так людина не думає про цінність повітря,
яким він дихає, не помічає цього, дихає, проте пірнання у воду відкриває
йому радість дихання.
Пошана і симпатія один до одного, радість спілкування – все це чується в
жвавих розмовах групи після зняття «режиму мовчання». Люди налаштовані
незвичайно, в тій або іншій формі переживають душевний підйом. Цим слід
був би скористатися, щоб почати «велику розмову».
i©iicV
”» oe?
”» oe?
?©cV
”» oe?
”» oe?
”» oe?
”» oe?
”» oe?
”» oe?
Lr~o
&
gd»C
&
, ,,
–
-
????????U?го спілкування, добре знайома кожному педагогу. Не раз і не
два доводилося йому проводити з тими, що вчаться бесіду на головні теми
життя – про честь і героїзм, про дружбу і відданість, про ціль людського
шляху, про схожість і відмінності між людьми, про науки і мистецтва, про
предків і про майбутнє, про Батьківщину і людство. І, звичайно,
траплялося так, що учням не хотілося б розходитися: була б тільки узята
вірна «тональність» розмови, і був би він тільки якраз, до часу і
загального настрою.
Якщо після «режиму мовчання» часу ще достатньо, тобто попереду не менше
години без поспіху і клопотів, то необхідний настрій для великої
розмови можна, як правило, вважати вже створеним. Класний керівник
починає його, поставивши певне питання перед аудиторією і запропонувавши
охочим відповісти на нього. Першим з таких питань може бути наступне:
«Про що я думав, що переживав, поки тривало мовчання?» Обов’язково
знайдеться хоча б одна дитина, готова негайно поділитися тим, що з ним
відбулося. Його слова спонукають ще кого-небудь висловитися про себе.
Потім звичайно починається «ланцюгова реакція».
Подальші питання повинні бути наперед припасені класним керівником, але
який з них піднімати вслід за першим, доводиться вирішувати по ситуації.
У групи не повинне виникати відчуття, що тема обговорюється,
нав’язуючись «зверху». Одна тема природно породжує іншу – такий принцип
«Великої розмови». Що ж до припасених питань, вони можуть бути такими:
«Від чого мені буває сумно?»
«Яку музику я люблю, і чому вона мені подобається більше, ніж інша?»
«На якого героя фільму або книги мені коли-небудь хотілося бути схожим?»
«Яким я уявляю себе, і яким уявляють мене інші учні років через
двадцять?»
Чи «розумію я своїх батьків, бабусь, дідусів? Чи розуміють вони мене, і
якщо ні, то чому?»
«Який хороший вчинок був в моєму житті? (Мається на увазі «хороший» в
його уявленні, що б про це ні думали інші.)»
Чи «люблю я тварин, і з якими з них мені доводилося мати справу?»
Чи «є у мене людина, яку я ненавиджу?» (Не називаючи, дати його
психологічний портрет.)
Які люди мені більше подобаються – скромні або впадаючі в очі і чому?»
Чи «довелося мені пережити розчарування в людині (називати його не
треба) і з чим це було пов’язано?»
Це приблизний і явно неповний перелік тем, можливих для «великої
розмови» вже є поштовхом для мимовільного звернення групи до тем
найвищого порядку.
Позиція класного керівника при бесіді наближається по своїй якості до
духовного рівня спілкування, повинна бути виключно тактовною. Він прагне
(і вимагає від інших) не перебивати виступаючого, навіть якщо той, на
загальну думку, не має рації.
В той же час він повинен стежити за тим, щоб активні «солісти» не
забивали стриманих в бесіді учасників дискусії. Бажано заохочувати
кожного, щоб він узяв слово, але неприпустимо вимагати від нього
висловів, «витягати» їх. Незрілі, поверхневі, нелогічні, аморальні і
тому подібні думки учнів класний керівник, завершуючи розмову, повинен,
зрозуміло, піддати переконливій критиці, але у жодному випадку не
переходячи при цьому «на особу». Він проти такої позиції, але не проти
такої конкретної особи. Людям, що тим самим помиляються, оставляется
простір для подальших конструктивних роздумів на тем, що торкнуться.
(Скривджена або висміяна людина теж продовжує роздумувати після розмови,
але його роздуми в цьому випадку часто носять деструктивний характер:
дитина укоріняється в своїй неправоті).
«Велика розмова», якщо вона вдалася, стає незабутньою і помітно об’єднує
клас надалі. Вона має не тільки очевидне етичне, виховне, але і
психологічне значення, бо спілкування на духовному рівні із старовини
відоме як вірний спосіб полегшити і укріпити душу людини.
Година спілкування 3.
Тема: Я і оточуючі
Мета: виявити лідерів і розкрити систему симпатій-антипатій в групах,
формувати соціальну компетентність засобами ігрового спілкування.
Примітки: діти і класний керівник спілкуються активно рухаючись під час
гри.
Структура заняття
Вправа 1. «Велике сімейне фото»
Пропонується, щоб діти уявили, що всі вони – велика сім’я і потрібно
всім разом сфотографуватися для сімейного альбому. Необхідно вибрати
«фотографа». Він повинен розташувати всю сім’ю для фотографування.
Першим з сім’ї вибирається «дідусь» він теж може брати участь в
розташуваннічленів «сім’ї». Більш ніяких установок для дітей не дається,
вони повинні самі вирішити, кому ким бути і де стояти. А ви постійте і
постежте за цією цікавою картиною. Роль «фотографа» і «дідусів» звичайно
беруться виконувати прагнучі до лідерства діти. Але, проте, не
виключений елементи керівництва і інших «членів сім’ї». Вам дуже цікаво
постежити за розподілом ролей, активністю-пасивністю у виборі
місцерозташування.
Після розподілу ролей і розстановки «членів сім’ї» «фотограф» рахує до
трьох. На рахунок «три!» все дружно і дуже голосно кричать «сир» і
роблять одночасний виляск в долоні. (Можна зробити і реальний знімок).
Вправа 2. «Почали!»
Ще чого один варіант виявлення лідерів, що складається з декількох ігор.
Для цього діти діляться на дві-три рівні по кількості учасників команди.
Кожна команда вибирає собі назву. Класний керівник пропонує умови:
«Зараз команди виконуватимуться після того, як я скомандую «Почали!».
Переможцем вважатиметься та команда, яка швидше і точніше виконає
завдання». Таким чином, ви створите дух змагання, який є вельми важливим
для дітей.
Отже, перше завдання. Зараз кожна команда повинна сказати хором
яке-небудь одне слово. «Почали!»
Для того, щоб виконати це завдання, необхідно всім членам команди якось
домовитися. Саме ці функції бере на себе людина, прагнуча до лідерства.
Друге завдання. Тут необхідно, щоб ні про що не домовляючись, швидко
встала півкоманда. «Почали!»
Інтерпретація цієї гри схожа з інтерпретацією гри «Карабас»: встають
найактивніші члени групи, включаючи лідера.
Третє завдання. Зараз всі команди летять в космічному кораблі на Марс,
але для того, щоб полетіти, нам потрібно щонайшвидше організувати
екіпажі. В екіпаж входять: капітан, штурман, пасажири і «заєць». Отже,
хто швидше?!
Звичайно, функції організатора знову ж таки бере на себе лідер, але
розподіл ролей часто відбувається таким чином, що лідер вибирає собі
роль «зайця». Це можна пояснити його бажанням передати відповідальність
командира на плечі кого-небудь іншого.
Завдання четверте. Ми прилетіли на Марс і нам потрібно як-небудь
розміститися в марсіанському готелі, а в ньому тільки тримісний номер,
два двомісні номери і один одномісний. Вам необхідно щонайшвидше
розподілитися, хто в якому номері житиме. «Почали!»
Провівши цю гру, ви можете побачити наявність і склад мікрогруп у вашому
колективі. Одномісні номери звичайно дістаються або прихованим,
невиявленим лідерам, або «знедоленим».
Запропонована кількість номерів і кімнат в них складена для команди, що
складається з 8 учасників. Якщо в команді більше або менше учасників, то
складіть кількість номерів і кімнат самі, але з тією умовою, щоб були
тримісні, двомісні і один одномісний.
Ця методика дасть вам досить-таки повну систему лідерства в колективі.
ЦЕ Я
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
