Сценарій уроку
на тему:
Освіта. європейський вимір
Кожна людина має право на освіту… Освіта повинна бути спрямована на
всебічний розвиток людської особистості й на поглиблення поваги до прав
людини та її основних свобод.
Загальна Декларація прав людини ООН, ст. 26
Навчати не думкам, а мислити.
Емануїл Кант
Освіта — це те, що залишається навіть тоді, коли втрачено останній
долар.
Марк Твен
На цьому уроці Ви дізнаєтесь:
– Які особливості освіти європейського виміру.
– У чому полягає сутність освітньої стратегії Ради Європи.
– Які освітні мережі та програми працюють в Європі.
– Що таке “Болонський процес”.
1. Освіта — складова Європейської культури.
— Який зміст ми вкладаємо в поняття європейська освіта?
Не існує культури без певної системи передання набутого досвіду
наступним поколінням, озброєння їх певними якостями, необхідними для
життя в суспільстві, для існування самого суспільства. Право на освіту
визначене як одне з фундаментальних прав людини. Основи європейської
освіти було закладено в часи Античності, вони збереглися в епоху
Середньовіччя, були розвинуті в новий час.. Саме європейська освіта
стала певним еталоном для формування освітніх систем всього світу.
Цікаві факти:
У Давній Греції більшість вільного населення отримували початкову
освіту. Греки сповідували ідеал всебічного розвитку людини.
Аналогічною була освіта мешканців давньогрецьких міст-колоній у
Північному Причорномор’ї, зокрема в Ольвії.
У ранньому Середньовіччі нечисленні школи існували при великих
монастирях. Освіта мала релігійний характер і була недоступною для
широких верств населення.
Перші школи в Україні пов’язані з ім’ям Володимира Великого. Перша
жіноча школа в Європі була заснована при Андріївському монастирі в 1086
році, її заснувала онука Ярослава Мудрого Анна. Писемними були не лише
представниккі верхівки суспільства, але й простий люд. За часів
Київської Русі, а потім у XVI–XVII ст. мешканці України були одним з
найосвіченіших народів Європи.
2. Освіта в Європі, освіта для Європи
Формування індустріального та інформаційного суспільства істотно змінило
зміст і значення освіти, поставило перед нею нові завдання. Серед
чинників, що впливають на зміст сучасної європейської освіти, можна
назвати:
появу та поширення інформаційних технологій;
розбудову демократичної Європи;
зростання мобільності населення;
створення єдиного ринку праці в ЄС.
Сучасна освітня стратегія Ради Європи грунтується на ідеї загального
європейського дому: у цьому контексті Європа розуміється як спільнота з
єдиними духовними цінностями і культурною спадщиною, освіта ж набуває
функцій дійового інструменту формування демократичної культури, боротьби
з насильством, політичним екстремізмом, расизмом і ксенофобією.
Розроблено численні документи, щодо різноманітних проблем сучасної
європейської освіти.
Загальні напрямки освітніх реформ у країнах Європи можна визначити так:
більша демократичність освіти, однакові можливості доступу до освітніх
послуг для всього населення (через численні та різноманітні гранти,
кредити, програми фінансування як на державному, так і на міжнародному
рівні),
інтеграція та узгодження освітніх систем різних європейських країн,
створення єдиного освітнього простору, впровадження єдиних міжнародних
стандартів,
впровадження європейського виміру, тобто знань про Європу та для Європи.
Від європейської освіти XXI століття очікують сприяння створенню єдиного
полікультурного простору в Європі, , усвідомлення власної належності до
європейської громади і, одночасно, до громади національної.
Процес об’єднання Європи, його поширення на Схід і на Прибалтійські
країни супроводжується формуванням спільного освітнього простору та
розробкою єдиних критеріїв і стандартів вищої освіти в масштабах усього
континенту. Цей процес дістав назву Болонського – від назви університету
в італійському місті Болонья, де були започатковані такі ініціативи.
Розглянемо головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої
освіти України його вимогам, з огляду на перспективу інтеграції нашої
системи в європейський освітній простір.
Цей інтеграційний процес в освіті має дві складові.
Перша – формування співдружності провідних європейських університетів
під егідою документа, що отримав назву Великої Хартії Університетів.
Друга – об’єднання національних систем освіти і науки в європейський
простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами. Головна мета
Болонського процесу — консолідація зусиль наукової та освітянської
громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення
конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у
світовому вимірі та підвищення ролі цієї системи у суспільних
перетвореннях.
Болонський процес має свою передісторію, що полягає в розробленні та
підписанні представниками країн Європи Лісабонської конвенції (1997 р.)
про визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону
та Сорбоннської декларації (Париж, Сорбонна, 1998 р.) щодо узгодження
структури системи вищої освіти в Європі.
Сам Болонський процес на рівні держав “стартував” 19 червня 1999 року у
м. Болонья (Італія), коли 29 міністрів освіти від імені своїх урядів
підписали документ, який отримав назву «Болонська декларація». Цим актом
країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти
національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного
європейського освітянського та наукового простору до 2010 року. В межах
цього простору мають діяти єдині умови визнання дипломів про освіту,
працевлаштування та мобільності громадян, що має істотно підвищити
конкурентоспроможність європейського ринку праці й освітянських послуг.
Зокрема, цим документом було задекларовано: прийняття загальної системи
порівнюваних вчених ступенів, у тому числі через затвердження Додатка до
диплома; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання за формулою
“3+2”, при цьому перший – бакалаврський – цикл має становити не менше
трьох років, а другий – магістерський – не менше двох років, вони
повинні сприйматися на європейському ринку праці як освітянські і
кваліфікаційні рівні; створення систем кредитів відповідно до
європейської системи трансферу оцінок (ECTS), включно з постійним
навчанням; сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення
якості освіти; розробка порівнювальних критеріїв та методів оцінки
якості; усунення перешкод на шляху мобільності студентів та викладачів у
межах визначеного простору.
Наступний етап Болонського процесу – Прага, 19 травня 2001 року, де було
підписано Празьке комюніке представниками вже 33 країн Європи. Головні
рішення цього самміту були такі: країни підтвердили свою позицію щодо
цілей, окреслених Болонською декларацією; учасники високо оцінили
активну участь у процесі Європейської асоціації університетів (EUA) та
Національних союзів студентів у Європі (ESIB); вони відзначили
конструктивну допомогу з боку Європейської Комісії і висловили свої
зауваження щодо подальшого процесу, беручи до уваги різні цілі
Болонської декларації.
На самміті було виділено важливі елементи Європейського простору вищої
освіти, а саме: постійне навчання протягом усього життя; мотивоване
залучення студентів до навчання; сприяння підвищенню привабливості та
конкурентоспроможності європейського простору вищої освіти для інших
регіонів світу (включно з аспектами транснаціональної освіти).
Третій етап Болонського процесу відбувся в Берліні 18—19 вересня 2003
року, де було підписано відповідне комюніке. Принципово нове рішення
Берлінського самміту — поширення загальноєвропейських вимог і стандартів
на докторські ступені. Встановлено, що в країнах-учасницях Болонського
процесу має бути один докторський ступінь — «доктор філософії» у
відповідних сферах знань (природничі, соціо-гуманітарні, економічні та
інші науки). Акцентувалося на необхідності сприяння європейському виміру
вищої освіти. Були розроблені додаткові модулі, курси та навчальні плани
з європейським змістом, відповідною орієнтацією й організацією.
Підкреслювалася важлива роль, яку мають відігравати вищі навчальні
заклади, щоб зробити реальністю навчання протягом усього життя.
Зазначалося, що європейський простір вищої освіти та європейський
простір дослідницької діяльності — дві взаємопов’язані частини
суспільства знань. З урахуванням цих нових рішень, до Болонської
співдружності було прийнято ще сім країн. Таким чином, до Болонського
процесу сьогодні входять 40 країн Європи.
Наступний, четвертий самміт Болонського процесу заплановано провести
19—20 травня 2005 року у м. Берген (Норвегія). Україна має підписати
Болонську декладацію саме на цьому самміті. Міністерством освіти і науки
України було видано наказ № 49 від 23.01.2004 р. “Про затвердження
Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі
вищої освіти і науки України”.
Пропонуємо Вам ознайомитися з головними ознаками сучасного суспільства,
які розробив Освітній Комітет Ради Європи. Він також визначив основні
знання та вміння, якими необхідно оволодіти європейцю в школі:
— Демократичне суспільство (політичні і соціальні вміння): вміння і
бажання поділяти відповідальність; брати участь у груповому прийнятті
рішень; мирно розв’язувати суперечки; долучатись до діяльності
демократичних інституцій.
— Полікультурне суспільство (толерантність): сприйняття різноманітності;
повага до інших; вміння співпрацювати з людьми інших культур, мов,
релігій.
— Єдиний економічний простір(мобільність): майстерне усне та писемне
спілкування; комунікативні вміння (вміння слухати, говорити, вести
діалог); знання іноземних мов.
— Інформаційне суспільство: досконале знання інформаційних технологій;
розуміння способу їхнього застосування; уміння знаходити та відбирати
необхідну інформацію; уміння критично судити про інформацію, котра
поширюється за допомогою засобів масової інформації і реклами.
— Прискорення і непередбачуваність економічного і технічного розвитку:
уміння навчатися протягом усього життя; безперервна освіта як у робочому
середовищі, так і в особистому і соціальному житті.
Поміркуйте та обговоріть:
1. Чому у більшості країн Європи гуманітарні предмети домінують над
технічними?
2. Чому акцент робиться саме на вміннях, а не на конкретних знаннях?
3. Чи можливо в наш час, отримавши кваліфікацю, припинити навчання?
4. Від чого залежить здатність до навчання протягом усього життя?
Обов’язкова риса сучасної європейської освіти — знання декількох
іноземних мов.
Сучасна “формула працевлаштування” виглядає так: “фах + комп’ютер +
іноземні мови”. Поняття “іноземні мови” в цій формулі означає не лише
вільне володіння кількома мовами та навичками спілкування, а й уміння
знаходити взаєморозуміння, “спільну мову”, толерантно ставитись до іншої
думки, культури тощо.
У виборі іноземної мови для навчання більшість європейських країн віддає
перевагу англійській: 83( учнів середніх шкіл країн-членів ЄС вивчають
англійську, 32( — французьку, 16( — німецьку, 9( — іспанську. В Україні
у 2000 р. англійську мову вивчали 77,5( учнів загальних освітніх шкіл,
німецьку – 17,2(, французьку – 8,1(. Вивчаються також мови Сходу та
Близького Сходу. Існують спеціалізовані мовні класи, в яких вивчаються
дві іноземні мови; численні курси; мережі дистанційної і
кореспондентської освіти. В Україні найбільш відомою є ЄШКО (Європейська
школа кореспондентської освіти). Що саме, на Вашу думку, є основною
мотивацією вивчення кількох іноземних мов?
За ініціативи Ради Європи, 2001 рік було оголошено Європейським роком
мов. Він проходив під девізом: “Вивчення мов відчиняє двері, і кожен
може це зробити!” Його основна ідея — кожна людина може навчитися
говорити новою мовою або розуміти її, це ніколи не зарано і ніколи не
запізно. Вивчення мов триває все життя.
Поміркуйте та обговоріть:
1. Чи згодні Ви з твердженням, що “інтеграція в Європу починається з
вивчення мов”?
2. Як Ви розумієте вислів: “Мова є засобом міжнародного виховання”?
3. Раніше освічену людину характеризували як “людину, яка багато знає”,
тепер — як ”людину, яка постійно вчиться”. А як думаєте Ви?
Досконале, на рівні міжнародних стандартів володіння мовою країни, де Ви
хотіли би навчатися, є обов’язковою умовою для вступу іноземних
студентів до вищих навчальних закладів, участі в програмах міжнародних
обмінів , наприклад Tempus, Eragmus, Sorcates, Leonardo da Vinci.
3. Європейські освітні програми і мережі
Одна з характерних рис сучасної європейської освіти – численні програми
та мережі, в яких Ви також можете брати участь. Інформацію про них можна
знайти в Інтернеті. Наведемо лише кілька прикладів.
Починаючи з 90-х років ХХ століття дедалі більше шкіл східно- та
західноєвропейських країн беруть участь у проекті асоційованих шкіл
ЮНЕСКО. У 2002 році учасниками проекту в світі було 3200 шкіл (в Україні
– 30 шкіл).
Вирішальне значення для поширення знань у сучасному суспільстві має
засто сування новітніх інформаційних технологій. Рада міжнародних
наукових досліджень та обмінів (IREX) з 1999 року здійснює проект ІАТР
(Програма Розширення Доступу та Навчання в Інтернет). Докладну
інформацію можна отримати на Інтернет-сторінці: HYPERLINK
“http://iatp.org.ua/cen” http://iatp.org.ua/cen .
Міжнародна програма “Європа в школі” існує з 50-х років ХХ ст. і охоплює
на сьогодні понад 32 країни. Ця програма має на меті залучити до
ознайомлення й опрацювання різноманітної європейської тематики якомога
більше молоді з європейських країн. Детальну інформацію дивіться на
Інтернет-сторінці: HYPERLINK “http://www.europe-at-school.org”
http://www.europe-at-school.org .
Мережу історичних конкурсів молодіжних дослідницьких робіт з історичної
тематики “EUSTORY” було створено у 2001 році за підтримки Фонду Коербера
(Гамбург, Німеччина). Вона об’єднує національні конкурси, що проходять у
багатьох країнах Європи ( Болгарії, Норвегії, Німеччині, Польщі,
Словенії, Естонії, Україні та ін.) і сприяє більш толерантному розумінню
сучасною молоддю історії своєї країни, усвідомленню спільного минулого і
майбутнього Європи. Детальну інформацію шукайте на Інтернет-сторінці:
HYPERLINK “http://www.doba.lviv.ua” www.doba.lviv.ua .
IEARN – міжнародна освітня і ресурсна мережа. За її допомогою учні з 98
країн світу створюють спільні міжнародні та національні Internet-проекти
з різних навчальних предметів, різноманітної тематики, пов’язаної з
широким колом інтересів та захоплень. Близько 400 тис. учасників
співпрацюють в освітніх телекомунікаційних проектах на 29 мовах світу.
Робота в проектах дозволяє оволодіти навичками дослідницької роботи,
використовувати новітні технології навчання, розвивати навички
співробітництва, сприяє розвитку навичок спілкування з людьми різних
культур. IEARN и Україні співпрацює з Міністерством Освіти і Науки
України, Британською радою, програмою IREX та іншими впливовими
організаціями. Докладна інформація на Інтернет-сторінці: HYPERLINK
“http://www.e-ukraine.org/supsites/iearn”
http://www.e-ukraine.org/supsites/iearn .
Головне:
Головний напрямок розвитку сучасної європейської освіти – створення
єдиного освітнього простору.
Запитання і завдання:
Які особливості має сучасна європейська освіта?
Чому саме такі? Якими чинникасми вони визначаються?
Вискажіть обгрунтовану думку: наскільеки, на ваш погляд, стан освіти в
Україні відповідає сучасним вимогам?
Книжкова полиця:
Бюлетень бюро інформації Ради Європи в Україні, № 9, 2002.
Герасимчук А. А. Соціологія: Навч. посібник (А. А. Герасимчук, Ю. І.
Палеха, О. М. Шиян). – К.:ВЄУ, 2003.
Гіденс Е. Соціологія. – К.:Основи, 1996, 726 с.
Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи
входження в Європейський простір вищої освіти. – Київ 2003,
“Політехніка”.
Збірка договорів Ради Європи, Українська версія. – К.: Парл.
видавництво. – 2000.
Корсак К. В. Якість освіти XXI слотіття – від національних до
міжнародних стандартів// Управління школою. – 2003, № 15.
Рада Європи. Діяльність та здобутки. – К.: Право. – 1999.
Степко М. Ф., Блюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І.
Болонський процес у фактах і документах
(Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін). Київ-Тернопіль, 2003.
Текст Болонської декларації та список країн, міністри яких її підписали.
Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья, 19 червня 1999
року) HYPERLINK http://www.mon.gov.ua/education/higher
www.mon.gov.ua/education/higher
Матеріали журналів “Відродження”, “Шлях освіти”, “Помічник абітурієнта”
та ін.
Матеріали інформаційної освітньої мережі EURIDICE – http://www
eurydice.org.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
