Сценарій методичного ток-шоу
“Особистісно-орієнтоване навчання.
Нове ?! Цікаве?! Потрібне?!”
Правила ведення дискусії.
Дозволяється:
Сперечатися, не погоджуватися з загальноприйнятою точкою зору;
Висловлювати різні, можливо, зовсім дивні та оригінальні думки з
проблем, що обговорюються;
Визнавати можливість помилковості своїх поглядів і просити критично їх
осмислити.
Забороняється:
Висловлюватись образливо про будь-кого;
Під час обговорення питання переходити на особистість опонента;
Переривати співрозмовника;
Бути категоричним;
Висміювати думку опонента чи доводити її до абсурду;
Спрямовувати розмову в інший бік коли немає аргументів;
Використовувати образливі перебільшення, а також слова “усі”, ніхто,
ніде, ніколи, завжди …”
Лише японці, завдяки своєму образному та символічному світосприйняттю,
могли створити формулу гуманістичної особистісно-зорієнтованої освіти,
якою є містке прислів’я: “Освіта – це те, що залишилося, коли все
забуто”. Зміст цієї мудрості розкриває і структуру, і стратегічну мету
особистісно-зорієнтованого навчання. Адже пам’ять залишає лише те, що
необхідно для подальшого життя, лише те, що має практично значущість у
майбутній життєдіяльності, те, що здобуто зусиллями свого розуму і
власного серця.
Для більшості з вас термін ОЗО не є вперше почутим. Адже майже всі
вчителі пройшли курсову підготовку, де саме останніми роками і читались
лекції з питань нових педагогічних технологій, опрацьовуються ці ж
питання і на районних семінарах та метод об’єднаннях, та і в школі ми
вивчали та обговорювали ці теми. Однак не зайвим буде, коли ми
повернемось до цієї теми.
І. Отже, візитка ОЗО:
Зміна акцентів: пріоритет формування і розвитку особистості, пріоритет
пізнання внутрішнього Макрокосмосу над зовнішнім, пріоритет знання, як
жити у мінливому світі, над знанням, як змінити його.
Навчання без примусу. Вимогливість на підставі взаємо поваги.
Моделювання ситуації успіху, забезпечення свободи вибору. Варіативність
пізнання і рішень.
Виховання діяльнісно-практичної та морально-ціннісної сфери Особистості.
“Я – концепція”.
Стосунки учитель – учень: діалог, співпраця, взаєморозуміння, допомога,
індивідуалізація, зосередження уваги на потребах учня, діагностика.
Головний напрямок: відмова від інформативної моделі викладання,
пріоритет розливальної і виховної мети (що співзвучне зі словами Камю
“Людина освічена, але не вихована, набагато страшніша від людини
неосвіченої і невихованої”)
Оцінювання: гласність, мотивованість, безконфліктність, самооцінка,
взаємооцінка, переконання у можливості самовдосконалення і росту.
Особистість учителя: загальна культура, тактовність, відвертість,
щирість, ерудиція, професіоналізм, емпатія, діалог, співробітництво.
Питання до прихильників та опонентів (вчителів школи).
Чи багато з прочитаного для вас нове?
В чому відмінність між традиційною і особистісно-зорієнтованою освітою?
Чи згідні ви з думкою, що дитина – особистість від народження, завдання
вчителя – розвивати цю особистість.
Навчання без примусу. Чи можливо це?
Питання до експертів (учнів старших класів)
Чи відчуваєте ви зміни з боку вчителів в ставленні до вас?
Хто пояснить, які мотиви вашого навчання? Тобто, чи заставляють вас до
навчання батьки, чи маєте страх перед учителем, чи просто любите
учитися, чи є якісь інші причини?
Висновок: Найкращий варіант – уміти поєднати все те, що є доброго в
сучасній, так званій традиційній освіті з тим, що нас чекає після
реформування.
ІІ. А далі хотілось би поговорити про роль учителя. ОЗО розглядає
вчителя як посередника між учнем і об’єктами пізнання; він організатор
самоосвіти учня; забезпечує формування внутрішньої мотивації до
самоосвіти і життєдіяльності. Свобода вибору – головне правило вчителя в
спільній з учнем діяльності (“Хороший учитель учить знаходити істину, а
не подає її у готовому вигляді”) (так сказав Дістервег (псих.)
ОЗО виключає:
Переконання: “Учитель – найвища інстанція інтелекту”; “я знаю все”,
“Істина відома тільки мені”; “Вам ніколи до мене не піднятися”, “Роби як
я ”, “Думай як я”;
Позицію сили, безапеляційність, жорстку субординацію, неприступність,
футляр. Персони.
Вказівні жести, допити біля дошки, моралізуючи коментарі, щодо
невиконання та якості виконання учнівської роботи.
Зовнішню мотивацію (залякування контрольною, заліком, іспитом).
ОЗО передбачає:
Переконання: “Є багато джерел знань і мудрості, я допоможу тобі їх
знайти і ними користуватися”, “Я дам пораду, на що звернути увагу
передусім, щоб ми разом досягнули мети”.
Позицію співробітництва. “Допомога поруч” “Я також можу помилятись”.
Оцінювання роботи учня, а не його особи.
Жести відкритості, різні дистанції контакту, запрошення до відповіді за
бажанням.
Питання до прихильників та опонентів.
Як на вашу думку, що легше: подати істину в готовому вигляді чи навчити
знаходити її?
Чи готові ми до того, що учень може мати свою думку, відмінну від
загальноприйнятої, та ще й сприяти тому, щоб він міг відстояти її?
Чи не применшується роль вчителя в системі ОЗО?
А як бути все ж таки з контрольними, тематичними, іспитами. То треба чи
не треба заставляти дітей до навчання.
Питання до експертів.
Як вам краще і цікавіше здобувати інформацію: з пояснення вчителя чи з
інших джерел (довідник, підручник, телебачення, комп’ютер).
Хто може поділитися досвідом самоосвітньої роботи?
Висновок: Підтвердженням цього є слова Василя Сухомлинського: “Тільки
той стане справжнім учителем, хто не забуває, що сам був дитиною”
Звичайно, ми на периферії ще нескоро будемо технічно оснащені так, як в
обласних центрах, або як діти забезпечених батьків. Тому саме наша
ерудиція, наша самоосвіта, наш професіоналізм – поки що єдине
безкоштовне, систематизоване, вмотивоване джерело знань. І ніхто не
принижує значення і ролі вчителя. Просто суспільство змінюється,
науково-технічний процес прискорюється, і нам необхідно адаптуватися до
сучасних вимог життя. І це об’єктивна реальність.
ІІІ. А зараз поговоримо про особистісно-орієнтований урок починається з
визначення педагогічної мети, яка повинна стати особистою метою кожного
учня. Прийняття мети учнями і педагогом у формі діалогу є першим
відправним пунктом у реалізації особистісно-орієнтованого навчання.
Основні етапи особистісно-орієнтованого уроку
(за С.Подмазіним):
Етап орієнтації про місце уроку в курсі, розділі, темі.
Етап цілепокладання.
Визначення разом з учнями особистісно-важливих завдань (що
може дати цей Урок учневі).
3. Етап проектування.
Залучення учнів до діяльності через випереджувальні
завдання, повідомлення, реферати, самостійні завдання;
Складання плану очікуваної роботи.
4. Етап організації виконання запланованої діяльності.
Вибір учнями завдань і способів їх виконання;
Робота в групах чи індивідуально;
Фіксація пояснення нового матеріалу (конспект, схема,
таблиця, план, тези );
варіативність у виборі домашнього завдання
(диференціація за рівнем складності).
Методи психолого-педагогічної підтримки діяльності школярів:
Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень,
навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, створення
проблемних ситуацій, виконання творчих завдань.
5. Контрольно-оцінювальний етап.
Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності
(парні і групові форми взаємоконтролю);
Надання учням можливості порівнювати отримані результати зі зразком;
Оцінювання.
Питання до прихильників та опонентів
Хто хоче поділитися досвідом роботи в групах?
Які позитивні сторони групової роботи?
Які труднощі виникають при формуванні роботи в групах?
На якому етапі уроку доцільно використовувати групові форми роботи?
Питання до експертів
Чи подобається вам працювати в групах?
В яких групах краще працювати: в гетерогенних чи моногенних?
Чим корисна робота в малих групах?
Висновок: Час вимагає від нас виховання справжніх патріотів із високим
інтелектуальним потенціалом, навчити здобувати знання і користуватись
ними, знаходити вихід із нестандартних ситуацій, критично мислити,
приймати рішення та відповідати за нього, сприяти зростанню учнів як
людей шляхетних, глибоко інтелектуальних, котрі вірять в успіх, у себе.
І знайте, що мудрий вчитель виховує мудрість учня, творчий вчитель
виховує творчість, а добрий – доброту. Тож
Не економте добром
Не бережіть її на завтра
Не бійтесь вчасно проказати
Своє “люблю”, своє “прости”
Не економте доброти.
Її примножте, віддавши
Добро – то не “моє”, а “наше”
Нехай у вас завжди горить
Душа людська, як вир глибока,
Стражденна, добра, не жорстока
Сама весна, сама блакить.
/М.Чумарна/
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
