.

Особистісно-орієнтоване навчання. Нове ?! Цікаве?! Потрібне?! (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1293
Скачать документ

Сценарій методичного ток-шоу

“Особистісно-орієнтоване навчання.

Нове ?! Цікаве?! Потрібне?!”

Правила ведення дискусії.

Дозволяється:

Сперечатися, не погоджуватися з загальноприйнятою точкою зору;

Висловлювати різні, можливо, зовсім дивні та оригінальні думки з
проблем, що обговорюються;

Визнавати можливість помилковості своїх поглядів і просити критично їх
осмислити.

Забороняється:

Висловлюватись образливо про будь-кого;

Під час обговорення питання переходити на особистість опонента;

Переривати співрозмовника;

Бути категоричним;

Висміювати думку опонента чи доводити її до абсурду;

Спрямовувати розмову в інший бік коли немає аргументів;

Використовувати образливі перебільшення, а також слова “усі”, ніхто,
ніде, ніколи, завжди …”

Лише японці, завдяки своєму образному та символічному світосприйняттю,
могли створити формулу гуманістичної особистісно-зорієнтованої освіти,
якою є містке прислів’я: “Освіта – це те, що залишилося, коли все
забуто”. Зміст цієї мудрості розкриває і структуру, і стратегічну мету
особистісно-зорієнтованого навчання. Адже пам’ять залишає лише те, що
необхідно для подальшого життя, лише те, що має практично значущість у
майбутній життєдіяльності, те, що здобуто зусиллями свого розуму і
власного серця.

Для більшості з вас термін ОЗО не є вперше почутим. Адже майже всі
вчителі пройшли курсову підготовку, де саме останніми роками і читались
лекції з питань нових педагогічних технологій, опрацьовуються ці ж
питання і на районних семінарах та метод об’єднаннях, та і в школі ми
вивчали та обговорювали ці теми. Однак не зайвим буде, коли ми
повернемось до цієї теми.

І. Отже, візитка ОЗО:

Зміна акцентів: пріоритет формування і розвитку особистості, пріоритет
пізнання внутрішнього Макрокосмосу над зовнішнім, пріоритет знання, як
жити у мінливому світі, над знанням, як змінити його.

Навчання без примусу. Вимогливість на підставі взаємо поваги.
Моделювання ситуації успіху, забезпечення свободи вибору. Варіативність
пізнання і рішень.

Виховання діяльнісно-практичної та морально-ціннісної сфери Особистості.
“Я – концепція”.

Стосунки учитель – учень: діалог, співпраця, взаєморозуміння, допомога,
індивідуалізація, зосередження уваги на потребах учня, діагностика.

Головний напрямок: відмова від інформативної моделі викладання,
пріоритет розливальної і виховної мети (що співзвучне зі словами Камю
“Людина освічена, але не вихована, набагато страшніша від людини
неосвіченої і невихованої”)

Оцінювання: гласність, мотивованість, безконфліктність, самооцінка,
взаємооцінка, переконання у можливості самовдосконалення і росту.

Особистість учителя: загальна культура, тактовність, відвертість,
щирість, ерудиція, професіоналізм, емпатія, діалог, співробітництво.

Питання до прихильників та опонентів (вчителів школи).

Чи багато з прочитаного для вас нове?

В чому відмінність між традиційною і особистісно-зорієнтованою освітою?

Чи згідні ви з думкою, що дитина – особистість від народження, завдання
вчителя – розвивати цю особистість.

Навчання без примусу. Чи можливо це?

Питання до експертів (учнів старших класів)

Чи відчуваєте ви зміни з боку вчителів в ставленні до вас?

Хто пояснить, які мотиви вашого навчання? Тобто, чи заставляють вас до
навчання батьки, чи маєте страх перед учителем, чи просто любите
учитися, чи є якісь інші причини?

Висновок: Найкращий варіант – уміти поєднати все те, що є доброго в
сучасній, так званій традиційній освіті з тим, що нас чекає після
реформування.

ІІ. А далі хотілось би поговорити про роль учителя. ОЗО розглядає
вчителя як посередника між учнем і об’єктами пізнання; він організатор
самоосвіти учня; забезпечує формування внутрішньої мотивації до
самоосвіти і життєдіяльності. Свобода вибору – головне правило вчителя в
спільній з учнем діяльності (“Хороший учитель учить знаходити істину, а
не подає її у готовому вигляді”) (так сказав Дістервег (псих.)

ОЗО виключає:

Переконання: “Учитель – найвища інстанція інтелекту”; “я знаю все”,
“Істина відома тільки мені”; “Вам ніколи до мене не піднятися”, “Роби як
я ”, “Думай як я”;

Позицію сили, безапеляційність, жорстку субординацію, неприступність,
футляр. Персони.

Вказівні жести, допити біля дошки, моралізуючи коментарі, щодо
невиконання та якості виконання учнівської роботи.

Зовнішню мотивацію (залякування контрольною, заліком, іспитом).

ОЗО передбачає:

Переконання: “Є багато джерел знань і мудрості, я допоможу тобі їх
знайти і ними користуватися”, “Я дам пораду, на що звернути увагу
передусім, щоб ми разом досягнули мети”.

Позицію співробітництва. “Допомога поруч” “Я також можу помилятись”.

Оцінювання роботи учня, а не його особи.

Жести відкритості, різні дистанції контакту, запрошення до відповіді за
бажанням.

Питання до прихильників та опонентів.

Як на вашу думку, що легше: подати істину в готовому вигляді чи навчити
знаходити її?

Чи готові ми до того, що учень може мати свою думку, відмінну від
загальноприйнятої, та ще й сприяти тому, щоб він міг відстояти її?

Чи не применшується роль вчителя в системі ОЗО?

А як бути все ж таки з контрольними, тематичними, іспитами. То треба чи
не треба заставляти дітей до навчання.

Питання до експертів.

Як вам краще і цікавіше здобувати інформацію: з пояснення вчителя чи з
інших джерел (довідник, підручник, телебачення, комп’ютер).

Хто може поділитися досвідом самоосвітньої роботи?

Висновок: Підтвердженням цього є слова Василя Сухомлинського: “Тільки
той стане справжнім учителем, хто не забуває, що сам був дитиною”

Звичайно, ми на периферії ще нескоро будемо технічно оснащені так, як в
обласних центрах, або як діти забезпечених батьків. Тому саме наша
ерудиція, наша самоосвіта, наш професіоналізм – поки що єдине
безкоштовне, систематизоване, вмотивоване джерело знань. І ніхто не
принижує значення і ролі вчителя. Просто суспільство змінюється,
науково-технічний процес прискорюється, і нам необхідно адаптуватися до
сучасних вимог життя. І це об’єктивна реальність.

ІІІ. А зараз поговоримо про особистісно-орієнтований урок починається з
визначення педагогічної мети, яка повинна стати особистою метою кожного
учня. Прийняття мети учнями і педагогом у формі діалогу є першим
відправним пунктом у реалізації особистісно-орієнтованого навчання.

Основні етапи особистісно-орієнтованого уроку

(за С.Подмазіним):

Етап орієнтації про місце уроку в курсі, розділі, темі.

Етап цілепокладання.

Визначення разом з учнями особистісно-важливих завдань (що

може дати цей Урок учневі).

3. Етап проектування.

Залучення учнів до діяльності через випереджувальні

завдання, повідомлення, реферати, самостійні завдання;

Складання плану очікуваної роботи.

4. Етап організації виконання запланованої діяльності.

Вибір учнями завдань і способів їх виконання;

Робота в групах чи індивідуально;

Фіксація пояснення нового матеріалу (конспект, схема,

таблиця, план, тези );

варіативність у виборі домашнього завдання

(диференціація за рівнем складності).

Методи психолого-педагогічної підтримки діяльності школярів:

Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень,
навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, створення
проблемних ситуацій, виконання творчих завдань.

5. Контрольно-оцінювальний етап.

Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності

(парні і групові форми взаємоконтролю);

Надання учням можливості порівнювати отримані результати зі зразком;

Оцінювання.

Питання до прихильників та опонентів

Хто хоче поділитися досвідом роботи в групах?

Які позитивні сторони групової роботи?

Які труднощі виникають при формуванні роботи в групах?

На якому етапі уроку доцільно використовувати групові форми роботи?

Питання до експертів

Чи подобається вам працювати в групах?

В яких групах краще працювати: в гетерогенних чи моногенних?

Чим корисна робота в малих групах?

Висновок: Час вимагає від нас виховання справжніх патріотів із високим
інтелектуальним потенціалом, навчити здобувати знання і користуватись
ними, знаходити вихід із нестандартних ситуацій, критично мислити,
приймати рішення та відповідати за нього, сприяти зростанню учнів як
людей шляхетних, глибоко інтелектуальних, котрі вірять в успіх, у себе.
І знайте, що мудрий вчитель виховує мудрість учня, творчий вчитель
виховує творчість, а добрий – доброту. Тож

Не економте добром

Не бережіть її на завтра

Не бійтесь вчасно проказати

Своє “люблю”, своє “прости”

Не економте доброти.

Її примножте, віддавши

Добро – то не “моє”, а “наше”

Нехай у вас завжди горить

Душа людська, як вир глибока,

Стражденна, добра, не жорстока

Сама весна, сама блакить.

/М.Чумарна/

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019