Урок на тему:
Г. С. Сковороди в навчально-виховному процесі в дитячих дошкільних
закладах та середній школі
Славетне ім’я Григорія Савича Сковороди (1722–1794), якого в світі
називають „українським Сократом”, відомо нам, як ім’я філософа, поета і
педагога, чиї твори розповсюджувались в рукописах, композитора, чиї
твори передавались майже тільки в усній традиції, автора, що увів в
пісенний жанр філософську, суспільну та сатиричну тематику. Світоглядні
основи педагогіки Г. С. Сковороди, високоосвіченої людини свого часу,
охоплюють великий спектр виховних ідеалів сучасників, вітчизняних та
зарубіжних діячів педагогіки, літератури, мистецтва.
Як виразник демократичних ідей української культури – гуманізму і
просвітництва, Г. С. Сковорода зробив значний внесок у розвиток
вітчизняної педагогіки. Він вважав сенсом життя людини подвиг
самопізнання та саморозвитку, ідеалом його була людина праці. Першим в
історії української педагогічної думки і освіти він висунув ідею
природного виховання, вважав, що формування людини невіддільне від її
природи, а під „природою” людини розумів її схильності, обдарування від
народження, які треба розвивати шляхом навчання та наполегливої праці.
У творах Г. С. Сковороди – філософських трактатах, байках, притчах,
віршах однією з провідних є тема виховання молоді і самовдосконалення
особистості. Моральне удосконалення людини ґрунтується на освіченості та
працелюбстві, а неробство педагог вважає найбільшим злом: „Хто труда не
докладає, той до добра не прийде” (байка „Змія і Буфон”).
Г. С. Сковорода широко користується народними засобами передачі
педагогічних ідей, коли мудрість вкладається у вислови героїв казок,
притч, оповідей, байок. У більшості байок, наприклад, є життєдайна ідея,
вони спрямовані на формування вірного життєрозуміння, тут протиставлені
різні якості, властивості людини, що призводять до певних життєвих
обставин, упливають на долю дини в цілому.
Цілком вірогідною є думка про те, що не останню роль в способах
доведення змісту байок до учнів, вихованців, свого часу відігравала
музика, або музичний супровід до текстів. Відомо, що Г. С. Сковорода
грав на різних музичних інструментах, у тому числі на українських
народних, серед яких улюбленою була бандура. Як мандрівний філософі і
просвітник, педагог і поет, він користувався музикою для більш яскравого
втілення своїх літературних задумів та природного сприймання досить
складних текстів простою людиною.
Для читача тексти байок Г. С. Сковороди, що написані в прозі, складні,
хоч є серед них і невеликі за змістом. Сучасних учнів, які мають у
нашому техногенному віці величезний обсяг інформації, важко зацікавити
його старовинними байками про тварин та звірів, та ще й із повчальними
інтонаціями. Тому автори прийшли до думки про звернення до жанру
музичної байки-інсенівки, яка адресована до молодшого школяра, що
вихований на музичних ігрових формах роботи у дитячому садку. По-перше,
є потреба осучаснити самі тексти, тому зроблений більш зрозумілий та
лаконічний варіант висловів автора-філософа. По-друге, введено діючих
осіб – героїв байок, що співають, танцюють, діють за сюжетом. По-третє –
зроблено спробу використати нові, віршовані тексти пісень та куплетів
дійових осіб, не віддаляючись від основного авторського задуму.
По-четверте, музика в інсценівках – не просто супровід до текстів, це
важливий елемент для створення художнього образу, це музична
характеристика героїв.
Матеріал, наданий в художньо-творчому переосмисленні, значною мірою
відрізняється від оригіналу, але автори піклувалися про збереження
основної просвітницької, виховної та образної ідеї.
Відомо, що використання текстової і, ще краще, віршованої основи творів
в ігровому вигляді є запорукою активного сприймання та міцного
запам’ятовування дітьми. Тому, діти, якщо і не ідеально виконають роль у
байці-інсценівці з точки зору театралізації, то вже напевно будуть знати
і про безсмертний твір Г. С. Сковороди, і про його зміст і, певно,
мимоволі ненав’язливо підпадуть під благотворний виховний вплив вивченої
байки.
У збірку музичних байок-інсценівок увійшли найкоротші та найцікавіші з
„Байок Харківських”. У передмові (листі до приятеля) Г. С. Сковорода
називає байку „мудрою іграшкою, яка приховує в собі силу”. Він пише:
„Друже мій, не зневажай байкарства! Не за гаманом суди скарб, правдивим
судом осуджуй. …Нерозумну пиндючливість зустрічають за зовнішністю,
випроваджують зі сміхом, а розумний жарт поважний вінчає кінець”.
Жанр музичної байки-інсценівки має певну лаконічність, займає час
„звучання” не більше однієї середньої пісні. Тому може мати
різноманітний спектр використання як у дитячому садку, так і в школі, у
творчому гуртку.
Проблему використання нетрадиційної форми роботи та оригінального
навчального матеріалу за матеріалами спадщини Г. С. Сковороди в роботі
вихователя, музичного керівника в дитячому садку, учителя в школі можна
вирішити різними шляхами. Це і введення до музичних занять або до розваг
з дітьми, до позакласної роботи жанру музичної байки-інсценівки на
тексти за мотивами байок Г. С. Сковороди, це і введення на уроки з
літератури музичних тематичних хвилинок, та багато іншого.
Спираючись на програму „Малятко”, можна спланувати використання вказаних
жанрів у роботі в дитячому дошкільному закладі за розділами: „Гра”,
„Дитина і навколишній світ”, „Рідна природа”, „Мовленнєве спілкування”,
„Художня література”, „У світі музики”.
У музичних байках-інсценівках дійові особи співають, танцюють,
здійснюють музично-ритмічні рухи, відображаючи зміст твору. Елементи
театралізації спираються на передбачені програмою музичних занять види
музичної діяльності: слухання музики, спів, рухи під музику. У байках є
розповідь „від автора” – це тексти ведучого, роль якого доручається
вихователю. Ведучий не тільки промовляє текст, він є керівником дії, що
відбувається за певним планом, у певний час, тобто забезпечує темпоритм
міні-вистави, якою і є інсценівка. Акторські і організаторські здібності
ведучого-вихователя часто є запорукою успішного проведення гри у цілому,
незважаючи на можливі дитячі помилки.
На відміну від байок Г.С. Сковороди в прозі, автори музичних
байок-інсценівок пропонують віршовані тексти, римовані вставки і пісні,
що характеризують персонажів, або розповідають про події, тому що діти
краще сприймають і вивчають віршований текст. Музичні характеристик у
вигляді міні-п’єс дають змогу рухатись під музику, створюючи вправи для
розвитку міміки, жестів, танцювальних навичок. Завдяки наданому
матеріалу вихователь або учитель має змогу творчо підійти до справи і
викликати інтерес дітей до пропонованого жанру.
Зозуля та Дроздик
За мотивами байки Г. Сковороди
Ведучий. Якось стріла Зозуля Чорного Дрозда.
Зозуля. Чи тобі не нудно, Дроздик? Що робиш?
Дрізд. Співаю. Хіба на бачиш?
Зозуля. Я співаю частіше від тебе, але мені однаково нудно…
Пісня Зозулі
Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку,
Весь час літаю у ліску.
Співаю я своє „Ку-ку”.
За що же я терплю нудьгу?
Дрізд. Моя відповідь така. Ти ж, пані Зозуле, тільки і робиш, що
підкидаєш в чужії гнізда свої яйця. З місця на місце перелітаєш,
співаєш, п’єш та їси. А я весь день у праці. Добуваю їжу для своїх
діточок, дбаю про них, навчаю життю і працю свою полегшую співом.
Пісня Дрозда
Цілий день я працю маю,
Про родину свою дбаю.
Я з нудьгою не дружу,
Я щасливий, бо служу.
Ведучий. Безтурботно співати, пити та їсти – це не робота, а лише
частина з призначеного нам. І той щасливий, хто для того п’є, їсть та
спріває, щоб після відпочинку бажаніше взятися за улюблену роботу. А
кому робота не в радість, значить, то не його шлях. Тому він завжди
невдоволений та нещасливий.
І тепер можна зрозуміти такий вислів філософа Сократа: „Одні живуть для
того, щоб їсти і пити, а я п’ю і їм для тогою щоб жити”.
МІМІЧНІ ЕТЮДИ
Етюд Малюнок
Мавпенятко
В зоопарку я бував,
Мавпенят там годував.
Ну й кумедні ці тваринки,
Не сидять ані хвилинки.
Рухати всіма м’язами обличчя, „кривлятися”.
Матуся
Любій матусі я посміхнуся,
Дуже радію, що мама прийшла.
Виразити радість, посміхнутися.
Сонечко і дощик
Дощик крапає дрібненький,
Засмутились діти.
Раптом сонечко з’явилось,
Стали всі радіти.
Виразити контрастні емоції: сум, радість.
Ой, болить!
На скакалці я стрибала,
Похитнулась і упала.
Ой, болить нога моя,
Гірко, гірко плачу я.
Виразити біль, зморщити брови, опустити кути рота.
Феєрверк
На майдані всі зібрались,
Феєрверку дочекались.
Ой, яка ж вгорі краса,
Запалали небеса!
Виразити захват: широко відкрити очі, підняти брови, відкрити рота,
глибоко вдихнути, промовляючи „А!”, або „Ах!”.
Допитлива Федора
А допитлива Федора
І ліворуч, і праворуч,
Роздивляється навкруг –
Де є її найкращий друг?
Дивиться Федора в гору
На пташок у ранню пору,
Потім дивиться униз,
Там мурашка тягне хмиз.
Уф! Здається надивилась,
Вже Федора притомилась.
Дивитися ліворуч, праворуч, угору, вниз, не рухаючи головою.
Квіти
Ой, як гарно пахнуть квіти,
Ви понюхайте їх, діти.
Глибоко вдихнути кілька разів з закритим ротом.
Конячка
Гучно фиркає конячка,
Ще і ніздрі роздува.
Вже набігалась, зморилась,
Хай тепер відпочива.
Вібрувати губами зі звуком „п-р-р-р”, розширювати ніздрі.
Хом’як
Хома шоки надуває,
Свою їжу там ховає.
Надути щоки.
Лев
Всі бояться в лісі лева,
Навіть Сніжна Королева.
Сильно висунути язик вперед, напружити корінь язика, подихати. (Ця „поза
лева” є корисною при захворюванні горла, з метою активізації
кровообігу.)
Годування пташенят
Пташка прилітала,
Діток годувала.
Годувала, годувала,
Все їм мало, мало, мало…
Піднімати підборіддя догори, сильно відкривати, потім закривати рота.
Серйозна мавпа
В книжку мавпа задивилась
І серйозною зробилась.
Піджати губи, висунути нижню щелепу вперед, зосередити погляд.
СТАТИЧНІ ВПРАВИ ДЛЯ ЯЗИКА
Етюд Малюнок
Лопаточка
Грабельки Галі бабуся купила,
Гарну лопатку Галинка зробила.
Широкий язик висунути, розслабити, положити на нижню губу. Слідкувати,
щоби язик не дрижав.
Чашечка
Жовто-синю чашку маю,
Чай туди я наливаю.
Рот широко відкритий. Широкий язик підняти вгору, потягнути до верхніх
зубів, не торкаючись їх.
Голочка
В мене голочка тоненька
Вишиває все швиденько.
Нот відкритий язик висунути якомога далі вперед, напружити, зробити
вузьким.
Гірка
Ще учора я катався,
З гірки в сніг перевертався.
От дивлюсь я у віконце…
Розтопило гірку сонце.
Рот не сильно відкритий. Кінчиком язика впиратися в нижні передні зуби.
Боки язика притиснути до верхніх корінних зубів.
Трубочка
Трубочку чарівну маю,
Як подую, то й заграю.
Висунути широкий язик. Боки язику загнути вгору. Подути в трубочку.
Годинник
Є годинник гарний в нас,
Ходить точно він весь час.
Стрілки дружні в нього є,
Ніяка не відстає.
Рот відкритий, губи розтягнуті в посмішці. Кінчиком вузького язика
тягнутися поперемінно до кутів рота.
Конячка
Цок-цок-цок, біжать конячки,
Дуже весело біжать.
Як малечу покатають,
Будемо їх годувать.
Присмоктати язик до піднебіння та клацнути, тягнути під’язичну зв’язку.
Гойдалка
Ми на гойдалці гойдались,
Вгору – вниз, вгору – вниз.
Дуже жваво ми гойдались,
Покатались – зупинились.
Рот відкритий, напруженим язиком тягнутися поперемінно до носа та
підборіддя.
Смачне варення
Ах, яке смачне варення,
Забруднились губи всі.
Язичком ми поведем,
І варення підберем.
Рот відкритим, широким язиком облизати верхню губу і заховати язика в
рот.
Змійка
Ми на змійку стали схожі,
Язичком пограємось,
Висунемо і сховаєм,
Дуже всі стараємось.
Рот широко відкритий, вузький язик сильно висунути вперед потім заховати
в рот.
Маляр
Треба стелю побілити,
Діти всі стараються.
Допомогти попросити?
Ні, самі справляються.
Рот відкритий, широким кінчиком язика, як кистю, ввести від верхніх
різців до м’якого піднебіння.
Гармошка
Антошка, Антошка,
Заграй нам на гармошці.
Розтягни її побільше,
Потім дай пограти іншим.
Рот відкрити, язик присмоктати до піднебіння, як у вправі „Конячки”, але
не клацати, а відтягувати вниз нижню щелепу, розтягуючи під’язичну
зв’язку.
Заховай цукерку
Ось цукерка зліва,
Ось цукерка справа.
Шоколадна та смачна,
Ще й солодка он яка.
Тільки де ж вона пропала?
Проковтнув – і вже нема!
Рот закрити, напруженим язиком впиратися то в одну, то в другу щоку.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
