Сценарій виховного заходу
Бути українцем (за творчістю Василя Латанського)
МЕТА – ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом поета В. Г.
Латанського. Розвивати літературну компетенцію, виховувати почуття
любові до рідного краю та поетичного українського слова.
Ресурсне забезпечення :фотопортрет В.Латанського, книги поета “Ужинок”,
“Які очі – такий світ”, “Де взялась Ведмідь-гора?” та стаття “Василь
Латанський -поет від Бога” Данила Кононенка.
ХІД УРОКУ
Учитель. Сьогодні незвичайний урок. До нас завітав у гості вчитель і
поет Василь
Латанський. Отож будемо подорожувати сторінками його книг, захоплюватися
його поезією та теплою синівською любов”ю до України, рідного слова,
до батьків.
Учні розповідають про життєвий шлях В. Г. Латанського, читають уривки з
його автобіографічних віршів “Отам, де Тікича роздолля…”, “Сестрі
Тані”, “І знову рясна калина”
Учень. Благословенна Черкащина, багата щедрими людьми, талантами,
напрочуд
дивовижною природою. Саме тут, у селі Луківка в сім’ї хліборобів
народився
Василь Григорович Латанський.
Отам, де Тікича роздолля,
Мої думки, мої сліди
І хліборобська світла доля
Зі степом вічно молодим.
Учениця. Сільська школа, голодне повоєнне дитинство… Любов до рідного
краю,
села Луківки, річки Тікич, до односельців надихає школяра на літературну
творчість. Вже з 6-го класу Василько – юнкор газет “Зірка”, “Пионерская
правда”.
Його вчителі – відомі поети Марія Пригара та Микола Гірник.
Учень. У 1960 році Василь Григорович вступає до Львівського університету
імені
Івана Франка. А після закінчення приїздить у селище Совєтське, згодом –
у
Прудівську середню школу працювати вчителем української мови і
літератури, , а пізніше директором школи.
Учениця. У Василя Григоровича щаслива учительська доля: він майстер
своєї справи, талановитий учитель-словесник, відмінник освіти України.
Окрім того, він знаний поет, член Спілки журналістів і член
Національної Спілки письменників України. Так у статті “Василь
Латанський -поет від Бога” голова кримської спілки письменників Данило
Кононенко пише: „В. Латинський пише цікаво, емоційно-барвисто.
Поетично!”
Учень. Василь Латанський – автор книг “Ужинок”, “Які очі – такий світ”,
“Де взялась
Ведмідь-гора?”.
Учитель .Читає вірші В. Латанського, а потім пропонує класу самостійно
ознайомитися з текстами озвучених ним поезій В.Латанського й дати
відповіді на запитання.
Україна:
Знаєш ти,
Що таке
Україна?
Україна – це гай солов’їний,
Це твоя у садочку хата,
На пісні і казки багата.
Україна – це тато й ненька,
Це безсмертне
слово Шевченка,
Це божественно рідна мова,
Сонцесяйна і веселкова.
Україна – це волі голос,
Синє небо і спілий колос.
Учитель . Діти, певна, вас вражають щирі і відверті поетичні рядки, у
яких справжні, глибокі нероздільні почуття любові до своєї країни,
своєї рідної землі. З малою Батьківщиною пов”язуються певні поняття,
образи. Ми розуміємо, що устами свого ліричного героя говорить сам поет:
* * *
А Тікич плине собі, плине
У надвечір’я чарівне…
Уже я гість у цій долині,
Що не забула ще мене.
Іскряться хвилі прихололі,
Доріжки місячної гра…
І я шепочу: “Доле, доле,
Не дай забути отчий край!”
Запитання до учнів:
– Що означає для поета слово “Батьківщина”?
(“Це – гай солов’їний, хата в садочку, тато й ненька”, “безсмертне
слово
Шевченка”, “божественно рідна мова”, “це волі голос”, “синє небо, спілий
колос”…)
– Які почуття висловив поет у віршах? (Почуття любові до отчого дому,
рідного краю).
– Знайдіть епітети, що підсилюють, увиразнюють образ рідної землі.
(“Надвечір’я чарівне”, “безсмертне слово”, а в переносному значенні
вживається: “калина вигляда”. Це метафора. Ці мовні засоби надають
поезії художньої краси. Тому мова вірша чарівна, багата.)
– Скажіть, які рядки у вірші римуються? Що таке рима, чим прозова мова
відрізняється від поетичної?
( Рима – це співзвучне закінчення рядків. Наприклад, голос – колос, хата
–
багата, мова – веселкова. “Україна” – це поезія, тому що звучить
ритмічно, а
прозова мова схожа на розмовну).
– А які символи України використав поет у віршах?
(Верба, калина, синє небо, спілий колос.)
Учитель. Отже, вірші “Україна”, “А Тікич плине собі, плине…” – це
зразок того, як можна по-справжньому любити отчий дім, рідну мову,
Україну, її символи-обереги.
Ми живемо на землі Криму поряд з представниками більш
90 національностей. На сьогодні вважається найбільшою цінністю для
людини –відчуття приналежності до певного народу, нації. Безперечно,
Василь Латинський –українець. Тому він сповідально зізнається у щирих
почуттях, викликаних проголошенням незалежності держави, до якої його
народ йшов довгим і тяжким шляхом історії.
Учень читає вірш “День незалежності”:
Питаю діда: чи було,
Щоб так на вулицях цвіло
І синьо-жовті прапори
Махали крилами згори?
І каже дід: “Таке було!
Тоді снігами замело
Стежки, дороги і хати,
Що ні проїхать, ні пройти.
То вісімнадцятий був рік.
Мороз нам руки пік і сік,
Та ми раділи: Україна
На волі квітла, мов калина.
Недовго квітла… Чужаки
їй обламали цвіт, гілки,
А нас швиденько – на коліна.
Затихла мова солов’їна…
Та берегли ми до пори
Жовто-блакитні прапори,
Щоб наша ненька Україна
Довічно квітла, мов калина!”
Учитель. Який настрій вірша?
( Урочистий, святковий).
Учитель. Перечитайте текст самостійно. Знайдіть головний художній
образ України. Яким мовним засобом скористався поет, щоб створити
такий образ? ( “Україна довічно квітла, мов калина”,
порівняння).
Учитель. День Незалежності – найбільше свято в українців, яке 24 серпня
відзначає вся нація. Ось поет і радіє, що Україна незалежна, висловлює
бажання, щоб вона “довічно квітла, мов калина!”. Свою любов до рідної
землі, свого народу Василь Латинський поєднує з любов”ю до
материнської рідної мови.
Учень читає вірш “До рідної мови”:
Верни до мене, материнська мово
З далекого черкаського села,
Де чорнобривці квітнуть чорноброво
І стежечка на Тікич повела!
Нехай у серці заструмує слово,
Те, від якого мамине тепло.
Хай будить пам’ять пісня веселкова, –
Без неї нас на світі б не було!
Приходь до мене в радості і будні!
Молю, благаю в снах і наяву.
Верни! І проклени, коли забуду,
Чий син, з якого кореня живу!
Учитель. Що означає для ліричного героя рідна мова?
(Він любить мову, в ній – “мамине тепло”, “чорнобривці квітнуть
чорноброво”, кличе свою мову з “далекого черкаського села”).
Учитель. Як ви розумієте рядки поезії „Верни! І проклени, коли забуду,
Чий син, з якого кореня живу!”? (Шанувати материнську мову, від якої на
серці тепло і радісно, шанувати і пам’ятати свої корені.)
¦
?
?
1/4
E
^`?
?
¤
¦
?
1/4
`?
?
?. Відомий літературознавець Михайло Наєнко сказав: “Є в поезії
Латанського, окрім щирості та задушевності, й ще одна прикметна риса,
яка дається не кожному поету. Маю на увазі внутрішньо прихований, але
повсякчас присутній у поезії В. Латанського ліричний усміх”.
Діти, зараз я вам пропоную організувати
імпровізований клуб гумористів і разом з героями творів Василя
Латинського щиро посміятись. Ви можете скористатися робочими матеріалами
(текстами творів ), взяти трохи часу на підготовку й виразно прочитати
всім гуморинки В.Латанського.
Після підготовки учні читають твори, виказують свої враження:
„А СКАЖІТЬ-НО…
”Аж спітніла наша мама –
Всіх частує галушками:
І мене, і мого брата,
Двох сестер, бабуню, тата,
Трьох онуків, двох сусідів,
Свого й татового діда…
А скажіть-но: скількох мама
Частувала галушками?
У ХАТІ СНІГ
– В нашій хаті вже зима! –
Хвалиться малий Хома. –
Подивіться: пада сніг
На дивани, на поріг…
Я розсипав сніг по хаті,
Що з млина привіз наш тато.
ЗАСТУДИВСЯ ЇЖАЧОК
То приляже на бочок,
То почне дрімати…
Застудився їжачок
А як лікувати?
Як узнати болячки:
Може, грип? Чи нежить?
Не пускають колючки
Хворого обстежить.
Учитель. Діти, ви з раннього дитинства любите казки й прочитали їх,
мабуть, немало. Василь Латинський пропонує нам свою казку, але
жартівливу та ще й не прозову, а віршовану. Зараз ми прослухаємо цю
казку в аудіозаписі, ви спробуєте уявити події, що там відбуваються, бо
надалі ми будемо займатися такою творчою роботою, де ваші уявні картини
слід відображати ще й на папері.
ПЕРЕПОЛОХ
Казка-жарт
У страху великі очі. Народне прислів’я.
Вийшли в небо неозоре
Погуляти в жмурки зорі.
Цілі дні у сні та й в сні
Хай потішаться ясні!
А з Ведмідь-гори, з “Артека”,
Через море навпростець
Чимчикує (путь далекий!)
Літній вечір-вечорець.
Ось у ліс забрався стиха.. .
Не було б отого лиха,
Не було б тоді біди,
Якби вдень забрів сюди!
Аніскільки, анітрохи
Не було б переполоху,
Якби страха не привів
Через поле, через рів!
Але хто йому указ?
В нього точний-точний час.
Знає, мудра голова,
І обов’язки, й права.
Хоч здається нам, до речі,
Ні при чім тут літній вечір.
Потерпіть і підождіте:
Розкажу про все як слід.
Ой, і сміху буде, діти!
Ох, тримайтесь за живіт!
В темнім лісі, між дерев,
Причаївся грізний лев.
Довгі вуса, хмурі брови…
Видно, лев зібравсь на лови.
Попадись такому в зуби
Недалеко і до згуби!
Хочеш – вір, хочеш – не вір:
Ро-зір-ве стра-шен-ний звір!!!
Вість погану на поляні
Лис наляканий прорік:
– Він як гляне – серце в’яне!
Як вогнем мене обпік!
Проказав цю новину
І – щосили дременув!
Тарарам такий зчинився,
Що нікому і не снився!
Виють, скиглять бідні звірі –
Аж мороз іде по шкірі!
І тікають – хто куди,
Тільки б далі від біди!
Вовк забрався на ялину:
– Ой, рятуйте,бо загину!
А борсук чкурнув на бук:
– Я б-боюсь ж-жахливих мук!
Геть від лютої напасті
Кабани біжать ікласті!
Чи від стресу, чи від страху
Дуба врізала комаха.
Олень ратиці на плеч
і -І гайда від колотнечі!
Навіть вуж, хоробрий вуж,
У Салгир повзе чимдуж!
А пітон, старий пітон,
Почухрав аж за кордон!
Схаменулася лисиця:
– Ну хіба таке годиться?!
На весь Крим ганьба,ганьба!
Страхопуди ми хіба!?
І повзучі, й неповзучі
-Всі, кого ще совість мучить,
Хто не радий і хто радий,
-На поляну, на нараду!
(“Лев” не чув тієї мови
-Сни дивився кольорові).
Вмить зійшлися, ледь живі,
На траві, на мураві.
Стали думать і гадать,
Як страховисько прогнать?
В документі, у секретнім,
План розроблено конкретний.
І негайно, в той же час,
Вже й атака почалась.
Враз комар в одну хвилину,
Стриб! – страховиську на спину.
Залишилось тіль… тіль…тільки
Прив’язать його до гілки.
Комарисько павутину
Потихесеньку узяв
-Гостя швидко до соснини
Міцно нею прив’язав.
Тільки й чути скрізь:
Урраа!
Прославляймо комара!
Завтра тут, перед сосною,
Зробим пам’ятник герою!
Хай і просіка стара
Носить ім’я комара!
Учитель.
Скільки образів створив поет у казці? Доповніть ряд: Зорі,
Ведмідь-гора, вечір-вечорець, ліс, страх, переполох…
Як ви розумієте народне прислів”я „У страху великі очі”?
Дайте характеристику Переполоху. Який він?
Хто винен, що у лісі здійнявся тарарам?
Діти, згадайте своє перше враження від прочитаного. Яке воно?
(висловлювання дітей).
А тепер я закликаю вас до колективної роботи. Звернімося ще раз
до тексту, до тієї його частини, де йдеться про переполох мешканців
лісу. Оберіть одного з них, кого ви хотіли б намалювати на папері.
Підніміть руку й скажіть, кого ж ви обрали? Які риси притаманні вашим
героям? (висловлювання дітей)
А тепер ми зможемо створити комікс. Це буде наша колективна
праця. Я теж разом з вами попрацюю. Я підготую перші малюнки-кадри (так
званий титул). Згодні? Це завдання надзвичайно цікаве і вимагає певного
часу, тому ви його зробите вдома.
Заключний етап уроку.
Учитель. На літературній карті Криму чимало славетних імен, з якими ви
ще будете ознайомитись. Сьогодні на уроці нам пощастило познайомитися з
творчістю унікальної людини, справжнього українця, який приїхавши до
Криму, що став для нього другою Батьківщиною, щиро і з любов”ю
ставлячись до представників інших народів, сам ніколи не поривав
зв”язків з коренями своїми. Про це яскраво свідчить його поезія.
Василь Григорович Латанський -обдарований
поет-лірик, у його внутрішньому образі органічно поєдналися педагог і
поет, він більш сорока літ свого життя віддав учительству. В одному з
своїх віршів він сповідально зізнається:
Ой школярики, школярики мої
-Невгамовно щебетливі солов’ї!
Сорок літ щебечете мені
І веселі, і журливо чарівні.
Педагог за покликанням, свою сердечну любов
віддає дітям і вона “нащебетала” українській літературі дитячого поета.
Не одна сотня віршів В. Латанського побачили світ на
сторінках газет, українських журналів поетом створені поетичні
збірники.
Творчість В. Г. Латанського – душі народної
криниця, невичерпне джерело духовності. Тож читайте його вірші залюбки.
Оцінювання за урок.
Домашнє завдання (за вибором):
Вивчити один з віршів напам”ять і довести свій вибір
Пітготувати висловлювання на тему „Що значить „бути українцем” за
творчістю В.Латанського”
Підготувати малюнок для створення коміксу за казкою-жартом „Переполох”
Учитель. Спасибі, діти, за урок!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
