.

Становлення служби в органах місцевого самоврядування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
313 5619
Скачать документ

Становлення служби в органах місцевого самоврядування

Служба в органах місцевого самоврядування має багато спільного з
державною службою. Вона, як і державна служба, за змістом і обсягом
являє собою важливу складову соціального управління. Обидві ці служби
базуються на загальних принципах публічної служби в Україні: законності,
пріоритету прав і свобод людини, професіоналізму та компетентності
службовців, рівного доступу громадян до служби з урахуванням їх ділових
якостей та професійної підготовки, підконтрольності і підзвітності
службовців та їх персональної відповідальності за невиконання своїх
службових обов’язків, правової та соціальної захищеності.

Враховуючи зазначене, та зважаючи на відсутність спеціального
законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, ця служба,
починаючи з січня 1994 року, регулювалася Законом України «Про державну
службу» [2]. Спочатку постановою Верховної Ради України про введення в
дію цього Закону, а з 1997 року відповідно до перехідних і прикінцевих
положень Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» дія Закону
України «Про державну службу» була поширена на працівників органів
місцевого самоврядування, вони були прирівнені до відповідних категорій
посад державних службовців [3].

У зв’язку з цим проходження служби посадовими особами місцевого
самоврядування здійснювалося відповідно до законодавства про державну
службу. Тобто прийняття на посади працівників апарату виконавчих
органів, випробування, прийняття присяги, атестація, присвоєння рангів,
притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посад
здійснювалося за процедурами, передбаченими для державних службовців.

Лише для виборних посад, посад, на які особи затверджуються радою, а
також для керівників структурних підрозділів застосовувалися норми,
передбачені Законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про вибори
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Йдеться
про обрання відповідною громадою на визначений термін повноважень
сільського, селищного, міського голови, обрання радою з числа депутатів
голови районної, обласної, секретаря сільської, селищної, міської рад,
призначення одноособово відповідним головою керівників відділів,
управлінь та інших виконавчих органів. До статті 23 Закону «Про державну
службу» були внесені зміни: встановлено, що обмеження щодо граничного
віку перебування на службі не поширюється на осіб, які обрані на посади
відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені й інші
особливості місцевого самоврядування, що полягають, головним чином, у
його правовій, організаційній та матеріально-фінансовій самостійності:
представництво місцевих інтересів, місцевий бюджет, власна компетенція
тощо. Звідси випливає, що службу в органах місцевого самоврядування не
можна ототожнювати з державною службою. Ця служба має бути автономною
формою публічної служби, об’єднувати професійну діяльність осіб, що
займають посади саме в органах місцевого самоврядування, які б служили
територіальній громаді, поєднуючи його місцеві й державні інтереси. В
основі цієї служби мають бути специфічні принципи, притаманні лише цій
формі публічної служби: самостійності органів та посадових осіб
місцевого самоврядування в межах їх повноважень; відповідальності перед
територіальною громадою; поряд із загальними вимогами до служби,
встановленими законодавством, мають бути враховані також особливості,
визначені статутами територіальних громад.

Зазначена служба, як і державна служба, має конституційну основу:
статтею 38 Конституції України закріплене право рівного доступу громадян
до державної служби, а також до служби в органах місцевого
самоврядування [1]. Отже йдеться про функціонування окремої служби в
органах місцевого самоврядування, яка має певні особливості у порівнянні
з державною службою.

Не випадково Концепція адміністративної реформи в Україні, основні
положення якої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810
покладені в основу здійснення реформування системи державного
управління, передбачає законодавче, ресурсне і експериментальне
забезпечення становлення інституту служби в органах місцевого
самоврядування [5].

Відповідно до Концепції адміністративної реформи та на виконання
першочергових заходів із проведення адмінреформи був розроблений
законопроект і в липні 2001 року Верховною Радою України прийнято Закон
«Про службу в органах місцевого самоврядування». Цей Закон регулює
правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації
громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування,
визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого
самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії
перебування на службі в органах місцевого самоврядування [4].

Серед основних принципів служби в органах місцевого самоврядування
поряд із загальними принципами публічної служби передбачені й
специфічні, притаманні лише цій службі принципи: служіння
територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів;
захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та
матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок місцевого бюджету;
самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Більш чітко викладено право на службу в органах місцевого
самоврядування. Статтею 5 встановлено, що таке право мають громадяни
України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та
інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового
стану, терміну проживання на відповідній території. Але на посаду можуть
бути призначені особи, які не тільки мають відповідну освіту та
професійну підготовку, а й володіють державною мовою в обсягах,
достатніх для виконання службових обов’язків.

Служба в органах місцевого самоврядування визначена як професійна, на
постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в
органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію
територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих
повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

На відміну від Закону України «Про державну службу», де особи, які
здійснюють професійну діяльність щодо практичного виконання завдань і
функцій держави, об’єднані поняттям «державні службовці», у Законі «Про
службу в органах місцевого самоврядування» використано термін «посадова
особа місцевого самоврядування». Вказаний термін перенесено із Закону
«Про місцеве самоврядування в Україні» і вживається у такому значенні:
«особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні
посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та
консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок
місцевого бюджету». В Законі чітко виписано, що його дія не поширюється
на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого
самоврядування.

Визначені особливості посад, які на відміну від посад державних
службовців поділяються на:

виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною
радою;

посади, призначення на які здійснюється сільським, селищним, міським
головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній
основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

З урахуванням особливостей місцевого самоврядування передбачено, що
прийняття на службу здійснюється:

на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку,
встановленому Законом «Про місцеве самоврядування в Україні»;

на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті,
обласної рад, заступника міського голови – секретаря Київської міської
ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної
комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських
рад шляхом обрання відповідною радою;

на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань
діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря)
виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради
шляхом затвердження відповідною радою;

на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної
ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад,
керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого
самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним,
міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, на
конкурсній основі, чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством
України.

Законом також передбачено, що у разі необхідності, за згодою сторін,
посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на
рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без
конкурсного відбору.

Голови районних, районних у містах, обласних і Севастопольської міської
рад, Київський міський голова та міські голови (міст обласного і
республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право
самостійно (без конкурсу) добирати та приймати на службу своїх
помічників, радників (патронатну службу).

На час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого
самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть
прийматися на службу особи за строковим трудовим договором
(контрактом).

Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в
органи місцевого самоврядування, складають Присягу. У її тексті
передбачено урочисту обіцянку вірно служити громаді та народові України,
неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти
втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси
громадян, сумлінно виконувати свої обов’язки. Встановлено, що
новообрані сільські, селищні, міські голови, голови рад не просто
підписують текст Присяги, а складають її на сесії відповідної ради. Для
зазначених посадових осіб передбачено також особливий порядок присвоєння
рангів – за рішенням відповідної ради.

За рішенням органу місцевого самоврядування створюється кадровий резерв
для зайняття посад і просування по службі, який затверджується
сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у
місті, обласної ради. До кадрового резерву зараховуються особи, які
виявили бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування і
мають відповідну кваліфікацію та освіту або здобувають її. Порядок
формування та ведення кадрового резерву посадових осіб визначається
відповідною радою згідно з примірним порядком, який затверджується
Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 17 Закону з метою оцінки ділових, професійних
якостей, а також рівня кваліфікації посадові особи місцевого
самоврядування один раз на 4 роки підлягають атестації.

Атестації не підлягають сільські, селищні, міські голови, голови
районних у містах, районних і обласних рад, секретарі сільських,
селищних, міських рад, працівники патронатної служби, особи, які
перебувають на займаній посаді менше одного року, молоді спеціалісти,
вагітні жінки чи жінки, які працюють менше одного року після виходу на
роботу з відпустки по вагітності і пологах чи догляду за дитиною,
особи, прийняті на посаду на визначений строк.

Атестаційна комісія створюється за рішенням сільського, селищного,
міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради.
Головою атестаційної комісії призначається секретар сільської, селищної,
міської ради, заступник голови районної у місті, районної, обласної
ради. У сільських та селищних радах з нечисленним апаратом (до 5 осіб)
атестацію може проводити сільський, селищний голова одноособово.

Не визначені у цій статті питання атестації посадових осіб регулюються
положенням про проведення атестації, яке затверджується сільським,
селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної
ради. Примірне положення про проведення атестації посадових осіб
місцевого самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону встановлено граничний вік перебування на службі в
органах місцевого самоврядування: 60 років для чоловіків і 55 років для
жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого
самоврядування, які обираються на відповідні посади.

У зв’язку з цим досягнення посадовою особою місцевого самоврядування
граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування
є підставою для припинення служби (стаття 20 Закону), якщо ця особа не є
виборною посадовою особою.

У разі необхідності термін перебування на службі в органах місцевого
самоврядування може бути продовжено, але не більш як на п’ять років за
рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної,
районної у місті, обласної ради.

4

&

&

&

за ініціативою керівника з мотивів досягнення граничного віку чи виходу
на пенсію. Ця особа не може також бути переведена на вищу посаду, крім
обрання на посаду відповідно до Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні». У разі потреби за погодженням сторін ця особа
може бути переведена лише на рівнозначну чи нижчу посаду або на посаду,
яка відповідно до штатного розпису є патронатною.

Посадова особа, термін перебування якої продовжено на службі в органах
місцевого самоврядування, не може бути також переведена до іншого
органу, оскільки такий перехід тягне за собою звільнення з попереднього
місця роботи, а прийняття на службу в органи місцевого самоврядування
після досягнення граничного віку не допускається.

Після закінчення п’ятирічного терміну продовження служби посадові особи
місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути
залишені лише на посадах радників чи консультантів (патронатна служба),
якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах строкового
договору.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються
органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці,
встановлених для державних службовців відповідних категорій посад.
Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого
самоврядування є місцевий бюджет. Групи за оплатою праці працівників
виконавчих апаратів обласних рад, виконавчих органів міських рад
встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як і державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування
надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо
законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою
допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Постановою
Кабінету Міністрів України встановлено, що працівникам органів місцевого
самоврядування та їх виконавчих органів у межах фонду заробітної плати
можна надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових
питань і допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної
плати. Отже, передбачена Законом допомога на оздоровлення в розмірі
посадового окладу є обов’язковою виплатою, а виплата в розмірі
середньомісячного посадового окладу може здійснюватися за умови
наявності коштів на оплату праці.

Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого
самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка
тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових
оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого
самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством
України про державну службу, за рахунок внесків до Пенсійного фонду
України, що сплачуються відповідно до закону.

Водночас установлені й особливості. Зокрема посадовим особам, які
працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років
і більше за наявності загального трудового стажу для чоловіків – не
менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, призначається пенсія
відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед
призначенням пенсії.

Чітко визначено також право виходу на пенсію посадових осіб місцевого
самоврядування по інвалідності і у разі втрати годувальника за умови, що
інвалідність або смерть годувальника настали в період перебування на
службі в органах місцевого самоврядування, з урахуванням наявності не
менше як 10 років стажу державної служби або служби в органах місцевого
самоврядування.

Законом передбачено дещо інші, ніж державним службовцям умови виплати
грошової допомоги посадовим особам місцевого самоврядування у розмірі 10
місячних посадових окладів при виході на пенсію. Така допомога
виплачується особам, які відпрацювали на посадах в органах місцевого
самоврядування чи на посадах, віднесених до категорії державних
службовців, не менше 10 років. Тобто йдеться не про стаж служби,
обчислений відповідно до чинного законодавства для виплати надбавки за
вислугу років, а про періоди роботи на посадах, які віднесені до
категорій державних службовців чи посадових осіб місцевого
самоврядування.

У Законі «Про службу в органах місцевого самоврядування» в основному
збережені норми щодо відповідності категорій посад та рангів працівників
місцевого самоврядування категоріям посад та рангам державних
службовців, передбачено єдиний підхід до вирішення питань пов’язаних з
обмеженнями при прийнятті на посади та проходженні служби.

Положення цього Закону мають запобігати можливим колізіям у відносинах
між працівниками органів місцевого самоврядування та державними
службовцями, створювати рівні умови для безперешкодного переходу
працівників місцевого самоврядування на державну службу і навпаки.

За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент
набрання чинності цим законом було віднесено до відповідних категорій та
яким присвоєно ранг державного службовця, зберігається така сама
категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог Закону
«Про службу в органах місцевого самоврядування». З набранням чинності
цим законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоєні
ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про
державну службу».

Законом також встановлено, що у разі переходу посадової особи органу
місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої
категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні
рангу, який вона мала відповідно до цього Закону. Якщо перехід
відбувається на вищу посаду, присвоюється ранг в установленому порядку
відповідно до категорії посади державного службовця, на яку призначено
особу.

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу
в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному
законодавством України про державну службу.

До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період
роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на
посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної
служби.

Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого
самоврядування третьої-сьомої категорій, надає за місцем майбутньої
служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у
тому числі за кордоном, стосовно себе та членів своєї сім’ї. Особа, яка
претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування
першої-другої категорії, повинна надати також відомості про належне їй
та її родині нерухоме та цінне майно, вклади у банках та цінні папери.

Організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого
самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого
часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування
витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної
відповідальності, вирішення інших питань, пов’язаних із службою в
органах місцевого самоврядування, забезпечується у порядку,
передбаченому законом.

Оскільки відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону «Про
службу в органах місцевого самоврядування» на органи і посадових осіб
місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про державну
службу» в частині, що не суперечить Закону «Про місцеве самоврядування в
Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність
місцевого самоврядування, зазначені вище питання мають регулюватися
Законом «Про державну службу».

Враховуючи, що застосування Закону «Про державну службу» у вказаній
частині до посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом,
автономність самоврядування не порушується. У Німеччині, наприклад,
взагалі немає окремого закону про службу в органах місцевого
самоврядування. Є федеральне та земельне законодавство, яке регулює
статус та права чиновників. Вважають, що держава має певною мірою
уніфікувати діяльність комун у сфері самоврядування, у тому числі й щодо
статусу службовців. У сфері «власних повноважень» держава може тільки
констатувати, діяли вони в межах законів, чи ні, але не може втручатися
в те, як вони діяли, тобто не може судити про доцільність їх дій.
Громада, наприклад, сама добирає собі персонал, сама вирішує, виходячи з
своїх, добре їй відомих умов, скільки осіб буде зайнято в тому чи іншому
підрозділі. Але при цьому громада має дотримуватись обов’язкових для
всіх законів, що регламентують правовий статус та оплату праці
службовців [6].

При цьому варто нагадати, що ст.19 Конституції України передбачає:
«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Законом ця
норма конкретизована: «Посадові особи місцевого самоврядування діють
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені
Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності
Конституцією України і законами України, актами Президента України і
Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в
Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної
Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції».

Відповідно до статті 24 Закону, матеріальна шкода, завдана
територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних,
міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх
заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних
підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи
бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні
ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в
порядку, встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради,
сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної
та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової
особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній
громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами
територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого
самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади в
порядку, встановленому законом.

Статтею 6 Закону України «Про службу в органах місцевого
самоврядування» визначені основні напрями здійснення державної політики
щодо служби в органах місцевого самоврядування. Держава взяла на себе
зобов’язання забезпечити:

законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування та
забезпечення її ефективності;

захист прав місцевого самоврядування;

організацію підготовки та перепідготовки кадрів для служби в органах
місцевого самоврядування;

правовий та соціальний захист посадових осіб місцевого самоврядування.

Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого
самоврядування з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве
самоврядування в Україні покладено на центральний орган виконавчої влади
з питань державної служби, тобто на Головне управління державної служби
України.

З метою законодавчого врегулювання служби в органах місцевого
самоврядування Головдержслужбою розроблено і Кабінетом Міністрів України
прийняті постанови:

від 26 жовтня 2001 року № 1440 «Про затвердження Типового положення про
проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування»;

від 24 жовтня 2001 року № 1386 «Про затвердження Типового порядку
формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування»;

від 26 жовтня 2001 року № 1441 «Про віднесення посад органів місцевого
самоврядування до відповідних категорій посад»;

від 26 жовтня 2001 року № 1435 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку
обчислення стажу державної служби».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №
1396 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України «Про
тривалість робочого дня для працівників органів виконавчої влади і
органів місцевого самоврядування» та «Про порядок і умови надання
державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування
додаткових оплачуваних відпусток».

Головдержслужбою розроблені та направлені органам місцевого
самоврядування методичні рекомендації щодо порядку складання Присяги
посадових осіб місцевого самоврядування, присвоєння їм рангів,
продовження терміну перебування на службі, застосування положень
статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»
при вирішенні питань пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого
самоврядування, а також роз’яснення щодо порядку проведення конкурсу,
випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого
самоврядування. У межах повноважень Головдержслужбою надаються також
роз’яснення на звернення органів та посадових осіб місцевого
самоврядування.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020