Сектор консультативних послуг зі стратегічного планування
Для успішного розвитку як на місцевому, так і на національному рівнях
необхідна стабільність у політиці та підходах до напрямів цього
розвитку.
В умовах пропорційної системи виборів зросла змінюваність депутатського
та кадрового кладу органів місцевого самоврядування. Так, за
результатами минулорічних виборів змінилося біля 60% міських голів та
біля 80% депутатів місцевих рад. Багато новообраних діячів були
недостатньо обізнані з чинними планами розвитку своїх громад або
незгодні з ними. Наслідком стало зовсім нове явище (і на нього звернув
увагу Президент України в своєму Посланні до Верховної Ради): багато
новообраних рад скасовують рішення своїх попередників щодо вирішення
земельних питань, інвестиційних проектів тощо. Все це негативно впливає
не лише на розвиток тих територій, а й формує інвестиційно-непривабливий
образ України в цілому.
В той же час існує інструмент, призначений стабілізувати розвиток
територій. Цей інструмент вже відомий і в Україні. Чимало громад встигли
ним скористатися. Це – стратегічне планування розвитку.
Запорукою стабільності місцевої політики в сфері розвитку є розробка
стратегічних планів розвитку з широким залученням громадськості, включно
з тією її частиною, яка опозиційно налаштована до чинного складу органів
місцевого самоврядування території. Без такого залучення місцева влада
наражається на ризик, що в разі приходу до важелів управління територією
людей, незнайомих з планом, з резонами прийняття саме таких
перспективних напрямків розвитку і саме таких рішень вся робота з
розробки плану розвитку може бути перекреслена.
В разі ж, коли всі головні сектори і головні політичні потуги громади
були активно залучені до процесу планування, коли основні стратегічні та
тактичні рішення були прийняті з максимальним врахуванням всіх інтересів
та з мінімальним рівнем згоди (“не заперечую”) всіх учасників, можна
очікувати на спадковість політики місцевого розвитку і при зміні
ключових гравців місцевої влади.
В принципі, методики стратегічного планування відомі, вони опубліковані,
практичний досвід стратегічного планування можна запозичити в громадах,
які вже успішно пройшли цей шлях. Тобто, місто за наявності власних
кваліфікованих фахівців може здійснити весь процес стратегічного
планування і розробити якісний стратегічний план цілком самостійно.
Однак в нашій країні позитивні приклади такої самостійної роботи зі
стратегічного планування розвитку практично відсутні.
І справа тут не лише в не завжди достатній кваліфікації працівників
виконкомів. Управління процесом планування потребує від виконкомівців не
лише знання своєї справи, а й навичок в роботі з групою, гнучкості,
уміння запропонувати нестандартні підходи, і т.ін., що серед цієї групи
працівників зустрічається вкрай рідко. Зате такими якостями в комплексі
володіють люди, які займаються стратегічним плануванням професійно, які
нагромаджують в собі досвід планування з багатьох міст і можуть
синтезувати цей досвід, пропонуючи якісно нові рішення, адаптуючи при
нагоді рішення одних міст до умов інших. Мова йде про професійних або
поки що напівпрофесійних консультантів зі стратегічного планування
розвитку громад.
В Україні вже формується, навіть частково сформований корпус, таких
консультантів. Значна їх частина є колишніми або ще й теперішніми
працівниками виконкомів, які колись пройшли відповідне навчання і
успішно грали провідні ролі в процесі планування в своєму місті.
Сьогодні вони зосереджені, перш за все, у Фундації Україна-США та її
регіональних навчальних центрах; в проекті “Економічний розвиток міст”;
в Інституті місцевого розвитку або, принаймні, співпрацюють з цими
організаціями. Ці консультанти живуть не лише в Києві, а й на Харківщині
та в Донецьку, у Львові та Кам’янці-Подільському, в Комсомольську та
Світловодську, в Бердянську та Криму. За різними оцінками, їх загальна
кількість налічує десь від 25 до 40. Ще якась кількість майбутніх
консультантів в цей час набуває необхідного практичного досвіду. Однак
вітчизняний ринок консультаційних послуг зі стратегічного планування
розвитку громад такий безмежний, що задовольнити його ця кількість
консультантів найближчим часом не зможе.
?????l?ультантів, так і громад, спроможних на подібні подвиги, небагато.
Таким чином, лише міста України можна повністю охопити стратегічними
плануванням хіба що за 5-6 років. І то суто теоретично. Бо є ще свята,
періоди масових відпусток, хвороби тощо. При цьому треба враховувати, що
років через 3-4, а через 5 обов’язково, стратегічний план потребуватиме
перегляду і модернізації, для чого також буде потреба в послугах
консультанта.
Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року, яка
затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 №
1001, передбачена розробка Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та
Севастопольською міськими державними адміністраціями стратегій розвитку
відповідних регіонів. Хоча практично всі регіони над своїми стратегіями
працюють, але робота ця виглядає дуже далекою до завершення. Шість
регіонів, котрі якісь стратегії розвитку мають, розробили їх ще в
попередні роки. Робота ця на регіональному рівні поки що проводиться, як
правило, без залучення професійних консультантів. Та й консультантами
особливості планування саме регіонального розвитку ще як слід не
відпрацьовані. Однак вже в недалекому майбутньому можна очікувати попит
на послуги консультантів зі стратегічного планування як на обласному,
так і районному рівнях.
Наприкінці січня 2007 року в Івано-Франківську, а на початку лютого у
Чернігові відбулися семінари зі стратегічного планування розвитку
територій для сільських голів. Очевидно, принаймні частина учасників тих
семінарів та інших подібних заходів захотять розробити стратегічні плани
для своїх сіл і теж потребуватимуть послуг консультантів.
Проте сьогодні за послуги вітчизняних консультантів, що надаються
громадам, платять переважно зарубіжні проекти, і платять непогано. Але
за інформацією, яка надходить, американські проекти поступово згортають
свою діяльність в Україні. Так, регіональні навчальні центри Фундації
Україна-США через скорочення фінансування вже практично зупинили свою
діяльність, а з квітня чи не закриваються взагалі. Є інформація, що
через рік може припинити свою діяльність і проект “Економічний розвиток
міст”. Програма PADCO ще раніше припинила працювати в Україні і її
працівники, включно з консультантами зі стратегічного планування,
перейшли на вільні хліби.
Оскільки об’єктивна потреба в розробці стратегічних планів розвитку при
цьому не зникає, логічним було б очікувати, що консультанти надалі
отримуватимуть плату за свої послуги безпосередньо від споживачів цих
послуг, тобто від українських органів місцевого самоврядування. Однак не
дуже зрозуміло, яка кількість міст вже готова платити за ці послуги з
власних бюджетів, на який рівень доходів від такої роботи може
розраховувати консультант і чи не захоче він змінити цю роботу на якусь
іншу, щоб підтримати рівень доходів своєї родини. Якщо так і
відбудеться, то ми втратимо істотну частину висококваліфікованих
консультантів, що принесе немалу шкоду місцевому розвитку.
Правда, в Україні активізують свою діяльність європейські організації.
Нещодавно відбулося відкриття проекту, який фінансується Європейським
Союзом і також спрямований на розробку стратегій місцевого розвитку з
деякими новими цікавими підходами. Залишається сподіватися, що рано чи
пізно цей та інші подібні проекти (якщо такі ще будуть) виявлять інтерес
до вже існуючого в Україні корпусу кваліфікованих консультантів, які
мають напрацьований досвід роботи з українськими громадами.
Наостанок про важливість формування консультативної мережі.
На жаль, якоїсь визнаної мережі (професійного об’єднання) чи то фахівців
зі стратегічного планування, чи то муніципального консалтингу взагалі, в
нашій країні досі не існує. Тому громадам іноді пропонують свої послуги
люди, кваліфікація яких, м’яко кажучи, залишає бажати кращого, а
результати їхньої роботи інакше, як профанацією, не назвеш. За умови
відсутності сертифікації фахівців-консультантів містам іноді нелегко
відрізнити псевдо-фахівця від фахівця. А таку сертифікацію консультантів
могло б здійснювати їх професійне об’єднання (мережа).
В рамках такої мережі могло б здійснюватися наставництво
найдосвідченіших консультантів над своїми молодшими колегами. Могли б
відбуватися обміни професійним досвідом, розподіл завдань з надання
послуг містам, тощо.
Напевне, така мережа могла б існувати як самостійно, так і під дахом,
наприклад, Асоціації міст України та громад, яка від цього ще збільшила
б свій авторитет.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
