.

Концептуальні засади трансформації державної влади та місцевого самоврядування в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
153 3349
Скачать документ

Концептуальні засади трансформації державної влади та місцевого
самоврядування в Україні

1. Мета та соціально-політичне призначення трансформації

Нині Україна перебуває в процесі масштабної трансформації всього
суспільного життя. Її складовою частиною є реструктуризація
конституційної та інституційної структур державного управління, рушійною
силою яких є децентралізація та піднесення ролі регіонів.

Події осені-зими 2004 року радикально змінили суспільство та відкрили
“вікно можливостей” для якісних змін у житті людей. Але використовувати
ці можливості зі старим апаратом влади виявилося неможливим. Кадрові
перестановки також не змогли кардинально змінити ситуацію.

На сьогодні стало зрозуміло, що державна влада та місцеве самоврядування
в Україні потребують якісної трансформації. Для її здійснення необхідно
мати загальне розуміння, теоретико-прикладний виклад стратегічного
бачення подальшого поступу суспільства.

Воно мусить найти відображення у спеціальному документі. Цим документом
повинні стати Концептуальні засади трансформації державної влади та
місцевого самоврядування в Україні.

Основоположною ідеєю програмних документів та практичної діяльності
Президента України є гуманістична ідея, згідно з якою в центрі всього
життя, в центрі діяльності суспільних, державних інститутів повинна
стояти людина, її потреби, запити у різних сферах буття.
Антропоцентричне світосприйняття мусить стати домінуючим в теорії та
практиці української держави, всього українського політикуму.

Метою розробки Концептуальних засад трансформації державної влади та
місцевого самоврядування є створення науково-методологічної основи
трансформації нині чинних владних інституцій у владні інституції нового
зразка, які відповідали б вимогам ХХІ століття, європейським та світовим
стандартам і були б покликані служити людям, реалізовувати їх
основоположні права, що гарантовані Конституцією України, змінили б
стосунки людини і держави на користь людини.

Місія влади – служити людям. Суть служіння – задоволення публічних
(суспільних і колективних) потреб людей. Щоб задовольнити публічні
потреби, влада зобов’язана або організувати умови надання суспільних
благ, або надавати публічні послуги безпосередньо, через створювані
владою органи, установи і підприємства.

Критерієм ефективності діяльності влади є якість задоволення публічних
потреб населення.

Концептуальні засади трансформації відображають, насамперед,
соціально-політичне призначення організації державної влади та місцевого
самоврядування. Вони містять передумови для створення раціональної,
відкритої та ефективної системи органів законодавчої, виконавчої та
судової влад, органів місцевого самоврядування, здатних гарантувати як
найвищу соціальну цінність людини, так і стабільний розвиток усіх
регіонів країни.

Основним мотивом трансформації влади в Україні є прагнення побудувати
багаторівневу організацію публічної влади і закріпити за кожним рівнем
відповідальність за задоволення певного виду суспільних потреб.

Додаткові рівні влади можуть бути сформовані або через децентралізацію,
або через деконцентрацію влади.

Деконцентрація влади веде до розподілу адміністративних обов’язків між
органами державної влади різного рівня.

Місцеве самоврядування здійснює демократію знизу. Якщо громади,
субрегіони та регіони вирішують свої питання в межах права на
самоврядування, то тим самим вони найбільшою мірою забезпечують участь
усіх зацікавлених осіб, досягнення консенсусу та згоди при прийнятті
рішень, в тому числі політичних та економічних. Громадяни мають змогу
брати участь в суспільних процесах, а саме у тих сферах, які є важливими
для їх повсякденного життя.

Така демократична децентралізація є водночас важливим елементом
громадянського суспільства, яке здійснює контроль за владою.

Місцеве самоврядування забезпечує оптимальні можливості для вирішення
проблем, пов’язаних з розподілом державних коштів. Співвідношення між
надходженнями та витратами, або між споживачами та платниками
комунальних послуг можуть урівноважуватися та кращим чином
розраховуватися саме на місцевому рівні. Це також гарантує участь
громадян у розподілі суспільних благ.

Кінцевою метою трансформації державної влади та місцевого самоврядування
в Україні є якомога повніше задоволення суспільних потреб людини,
надання їй якісних державних та громадських послуг.

Основними поняттями Концептуальних засад є:

державна влада та місцеве самоврядування (публічна влада) – становлять
собою систему установ, інституцій та закладів, що управляють справами
суспільства в цілому, або його окремими сегментами, і в якій виражається
внутрішній устрій державної організації. Вони відображають характер
взаємозв’язків держави з особою і громадянським суспільством.

Основними інститутами є: влада народу, державна влада, місцеве
самоврядування, а також відповідні суб’єкти, які кожну з цих влад
уособлюють та реалізують. Вони і є предметом трансформаційних змін.

Децентралізація адміністративна означає розширення компетенції місцевих
адміністративних органів влади, що діють у межах цієї компетенції
самостійно і незалежно (до певної міри) від центральної влади, хоча і
призначаються центральним урядом. Однак цей тип вказує не на
децентралізацію, а на деконцентрацію влади.

Децентралізація демократична – передбачає створення розгалуженої системи
місцевого самоврядування, за якого питання місцевого значення
вирішуються не представниками центрального уряду, а представниками
територіальної громади.

Демократизація державного управління – політичний процес введення та
налагодження механізму здійснення народом управлінських функцій. З усіх
інституцій публічної влади найбільш демократичною, наближеною до людей і
відповідальною перед ними є місцеве самоврядування.

Трансформація державної влади та місцевого самоврядування – це
контрольований суб’єктами перетворень процес змін у системі установ,
інституцій та закладів, що управляють справами суспільства, з метою
надання їм нової місії, нових функцій, підвищення ефективності та
спрямованості на досягнення нових, як правило, якісно вищих результатів,
у наданні адміністративних та громадських послуг населенню.

Громадськість бере участь та впливає на вироблення рішень щодо вказаних
вище питань через систему громадських інституцій, прояв ініціативи
громад на різних рівнях.

Взаємовідносини органів державної влади, місцевого самоврядування з
громадськістю повинні базуватись на принципах відкритості, прозорості та
ефективності розроблюваних та прийнятих владних рішень.

Адміністративна реформа – комплексна перебудова існуючої в Україні
системи державного управління в усіх сферах суспільного життя з
розбудовою інститутів державного управління.

Адміністративна реформа припускає насамперед уточнення предметів
відання, повноважень і функцій органів виконавчої влади та виконавчих
органів місцевого самоврядування.

Адміністративна реформа передбачає реформування місцевого самоврядування
на принципах Європейської хартії місцевого самоврядування –
організаційно-правової, матеріально-фінансової самостійності,
територіальності, повсюдності, дієздатності; чітке розмежування
повноважень як за рівнями місцевого самоврядування так і з органами
виконавчої влади.

Адміністративно-територіальна реформа – зміна засад територіального
устрою країни, їх правого статусу, запровадження нових рівнів
адміністративно-територіальних одиниць, вдосконалення порядку вирішення
органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань
надання суспільних (адміністративних та громадських) послуг як на
загальнодержавному, так і місцевому рівнях. Реформування місцевого
самоврядування на принципах Європейської хартії місцевого самоврядування
– самоврядності, територіальності, повсюдності, дієздатності; чітке
розмежування повноважень як за рівнями місцевого самоврядування так і з
органами державного управління.

Людиноцентризм – гуманістична ідеологія, в центрі якої стоїть людина та
проблеми її існування. Основи людиноцентризму містяться в ідеології та
практиці лібералізму.

Нова філософія державного будівництва (прагматичний лібералізм,
реалістичний гуманізм) – найбільш загальні положення, які розкривають
природу та закономірності розвитку української держави у ХХІ столітті, а
також сенс та призначення тих чи інших технологій реалізації державної
влади та відповідних їм державних інститутів у суспільно-політичному
житті та існуванні окремої людини. Розроблена В.А.Ющенком у ряді
виступів і публікацій останнього часу. В центрі філософії стоїть людина,
її запити та потреби. Державні інститути повинні зосереджувати свою
діяльність на їх задоволені. Одне з головних завдань – подолання
відчуження державної влади від людини та самовідчуження людини від
держави.

Політична реформа. В сучасному контексті, в сьогоденному лексиконі
українських політиків і політологів під цим терміном розуміють процеси,
пов’язані з внесенням змін до Конституції України на основі
законопроекту 3207-1 та закону 2222-IV від 8 грудня 2004 року, та їх
наслідками для структури влади в Україні, співвідношення між різними
гілками влади, для формування системи стримувань і противаг.

Починаючи з 2002 року минулою владою проголошувались заклики до
проведення політичної реформи, але вони зводилися до ревізії Основного
закону України. Зміни проголошувались заради самих змін, створюючи
ілюзію демократичних перетворень в країні. Більшість реформ так і
залишились на папері. Прийняття законопроекту 4180 стало політичним
компромісом між політичними силами, які підтримували авторитарний спосіб
правління (коли Президент не тільки формує Уряд але і за допомогою
адміністративного ресурсу створює “більшість” у парламенті на засадах
“особистої підтримки та вірності” партійно-олігархічних кланів) і
політичними партіями, що прагнули побудувати більш демократичну
парламентарно-президентську державу.

Субсидіарність – принцип, згідно з яким розподіл повноважень між різними
територіальними рівнями влади здійснюється таким чином, що найнижчий
рівень влади отримує такі повноваження, які наступний за ним
територіальний рівень влади не може здійснити ефективніше. Реалізація
цього принципу дозволяє, з одного боку, максимально наблизити процес
прийняття рішення до громадянина, з іншого – цей рівень має володіти
організаційними, матеріальними та фінансовими ресурсами, що забезпечують
обсяг та якість соціальних послуг, що надаються населенню, відповідно до
загальнодержавних стандартів.

Деконцентрація (розукрупнення) полягає в тому, що значні владні
повноваження держава передає органам, які представляють центральну
державну владу на місцях.

Децентралізація – процес передачі частини функцій та повноважень
центральних органів влади на місцеві рівні виконавчої влади та органам
самоврядування, тобто це процес розширення та зміцнення прав та
повноважень адміністративно-територіальних одиниць або нижчих органів та
організацій за одночасного звуження прав і повноважень відповідного
центру.

Результатами трансформації повинні стати:

1. Побудова справжнього демократичного суспільства, його консолідація,
спільна праця на досягнення консенсусу щодо стратегічних напрямів
подальшого розвитку України; досягнення нової якості життя громадян,
запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських
стандартів життя людини; реалізація в повному обсязі конституційних
положень щодо балансу всіх гілок влади; розмежування повноважень і
відповідальності між вищими інституціями влади: Президент України –
Верховна Рада України – Кабінет Міністрів України. Процес формування
інституцій кожної з гілок влади повинен здійснюватись на засадах
демократії, захисту прав і свобод людини і громадянина, служіння людям,
створення правових механізмів неможливості узурпації влади однією з її
гілок або інституцій.

2. Забезпечення ефективної організації державної влади та місцевого
самоврядування, її відкритості, прозорості та ефективності,
вдосконалення та чітке правове визначення статусу Президента, Верховної
Ради, Уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, гармонізація відносин між ними; створення
результативної системи надання якісних адміністративних та громадських
послуг населенню.

3. Створення в Україні дієздатної, доступної для громадянина системи
судової влади, яка б реально, справедливо і ефективно захищала права,
свободи і законні інтереси громадянина у відносинах з державною владою.

4. Утворення дієздатних, економічно спроможних громад, які зможуть
самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до
Конституції і законів України, Європейської хартії місцевого
самоврядування.

5. Перерозподіл та чітке розмежування повноважень між центральними і
місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
з метою наближення надання публічних послуг безпосередньо до їх
споживачів, а також додержання гарантованих державою соціальних
стандартів для кожного громадянина, незалежно від місця його проживання.

6. Розмежування компетенції різних рівнів адміністративно-територіальних
одиниць.

7. Забезпечення стабільного соціально-економічного,
суспільно-політичного розвитку регіонів країни шляхом їх відкритості для
світової економіки та на засадах партнерства між органами управління
різних рівнів, кожен з яких повинен мати значну свободу у прийнятті
рішень.

8. Актуалізація можливостей міжнародних фондів, спрямованих на
регіональний розвиток, інноваційні процеси ресурсного забезпечення
регіонів і територіальних громад.

2. Пріоритети та логіка трансформаційних процесів

Пріоритетними напрямами трансформаційних процесів у сфері державної
влади та місцевого самоврядування є:

визначення єдиної інституції щодо ефективного управління і координації
усім комплексом трансформації державної влади та місцевого
самоврядування;

чітке правове визначення статусу Президента України, Верховної Ради
України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Посилення ролі
Президента України, який стоїть над усіма гілками влади, є гарантом
Конституції України, її незалежності, прав і свобод громадян;

( ?

O

|~2

4

( (

D

&

розмежування повноважень і відповідальності між вищими інститутами
державної влади: Президент України – Верховна Рада України – Кабінет
Міністрів України;

трансформація Кабінету Міністрів України у політичний орган;

звільнення центральних органів влади від невластивих їм функцій
оперативного і господарського управління, недопущення комерціалізації
центральних органів виконавчої влади, законодавче визначення їх
повноважень в межах функцій держави, а також їх участь у здійсненні
цілеспрямованої стратегії соціально-економічного розвитку країни;

перерозподіл та чітке розмежування повноважень між центральними і
місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
на основі субсидіарності (надання адміністративних послуг максимально
наближується до їх безпосереднього споживача із врахуванням повноти та
належної якості цих послуг шляхом концентрації матеріальних і фінансових
засобів на відповідних територіальних рівнях управління);

удосконалення адміністративно-територіального устрою України;

забезпечення збалансованого регіонального розвитку, керованості
системних перетворень на рівні регіонів;

активізація транскордонного співробітництва;

державна підтримка і гарантування місцевого самоврядування, формування
повноцінної системи місцевого самоврядування згідно зі стандартами Ради
Європи;

оптимізація місцевих бюджетів, повне фінансово-матеріальне забезпечення
на виконання нових повноважень;

посилення ролі інститутів громадянського суспільства у державному
будівництві, забезпеченні трансформації державної влади та місцевого
самоврядування;

покращення умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина на
місцевому та регіональному рівнях;

забезпечення ефективності системи територіальної організації публічної
влади;

використання структурних фондів Європейського союзу в інтересах
регіонального розвитку України.

Логікою перетворень є послідовне прийняття взаємоузгоджених
нормативно-правових актів щодо діяльності вищих інститутів державної
влади та розмежування їх повноважень; щодо функціонування центральних і
місцевих органів виконавчої влади; щодо трансформації
адміністративно-територіального устрою та встановлення нових засад
місцевого самоврядування для створення нової системи управління.

Виправлення наявних недоліків в організації влади в країні, вихід на
рівень сучасних вимог потребує узгодженого проведення всього комплексу
реформ: адміністративної, адміністративно-територіальної, бюджетної,
податкової, освітньої, пенсійної та інших. З урахуванням реалій слід
чітко визначити етапи процесу трансформації, аби не допустити
необґрунтованої поспішності, а то й авантюризму в цій справі.

Слід також визначити та врахувати можливі ризики, що виникатимуть у ході
перетворень (одночасність проведення декількох реформ, неврахування
поступовості трансформаційних процесів, порушення “технології”
трансформації, шаблонність підходів, сліпе копіювання іноземного
досвіду, невідповідність та неузгодженість нормативно-правових актів,
малопоінформованість громадськості, нівелювання трансформаційних
процесів на нижчих рівнях організації влади та ін.), для їх локалізації,
ліквідації і запобігання подальшому переростанню у загрози.

3. План заходів щодо здійснення змін

Для гарантії успішного проведення трансформації державної влади та
місцевого самоврядування необхідно мати чітке уявлення щодо необхідних
змін. Експерти у сфері публічної влади мають видати “на руки” виконавцям
певну “дорожню карту”, що визначатиме конкретні кроки трансформації
державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Ця карта має
вміщувати як точний перелік напрямів трансформацій з переліком заходів,
з визначенням виконавців, етапів та термінів їх проведення, так і
соціально-економічний ефект від здійснення такої трансформації.

Пропонується створити при Національній раді три робочих групи за
наступними напрямами:

розмежування повноважень на рівні Президент – Верховна Рада України –
Кабінет Міністрів України та визначення порядку їх взаємодії під час
розробки та реалізації напрямів внутрішньої та зовнішньої політики,
розробка правових засад функціонування Кабінету Міністрів України,
центральних органів виконавчої влади та порядку їх взаємодії з іншими
органами публічної влади;

розробка засад становлення та розвитку громадянського суспільства, ролі
громадськості та політичних партій у формуванні державної, регіональної
та місцевої політики; напрямів реформування судової влади, структурних
реформ у сферах суспільного життя (охорони здоров’я, освіти,
правопорядку, безпеки громадян, навколишнього природного середовища,
пенсійного забезпечення, податкова та фінансова реформи, інші),
визначення термінів та послідовності їх проведення;

трансформація (реформування) системи місцевого самоврядування,
імплементація Європейської хартії місцевого самоврядування у національне
законодавство.

Термін здійснення перетворень, як сукупності заходів щодо трансформації
державної влади та місцевого самоврядування, може бути визначений на
період 2006–2009 роки. Але очікування набрання чинності змін до
Конституції України щодо запровадження парламентарно-президентської
форми правління, проведення виборів до Верховної Ради України у березні
2006 року, вимагає проведення процесу розробки Концептуальних засад
трансформації державної влади та місцевого самоврядування і на їх основі
– відповідної Національної стратегії у термін – до грудня 2005 року.

Після громадського обговорення та прийняття Національної стратегії
трансформації державної влади та місцевого самоврядування в Україні
необхідно розпочати практичні кроки по її реалізації. Такими кроками
можуть бути певні етапи проведення трансформації.

І. На першому етапі трансформації необхідно зосередитись на проведенні
комплексної адміністративної реформи в Україні, починаючи з вищого
органу виконавчої влади і закінчуючи виконавчими органами місцевого
самоврядування.

Зміст адміністративної реформи полягає у перетворенні системи державного
управління в раціональну, відкриту та ефективну систему функціонування
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка б була здатна
гарантувати як найвищу соціальну цінність людини, так і стабільний
розвиток усіх регіонів країни.

Ця трансформація повинна здійснюватись за наступними принципами:

децентралізація системи державного управління, деконцентрація владних
повноважень;

чітке розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування;

субсидіарність;

демократизація державного управління;

перехід від принципу прямого адміністративного державного управління до
надання якісних публічних послуг громадянам і суспільству в цілому.

Реформування державної служби та служби в органах місцевого
самоврядування є невід’ємною складовою адміністративної реформи. В
основі такого реформування повинні бути наступні принципи:

формування політично нейтральної державної служби та служби в органах
місцевого самоврядування;

впровадження політичного нейтралітету для вступу на державну службу та
службу в органах місцевого самоврядування;

гарантування прав та обов’язків державних службовців та службовців в
органах місцевого самоврядування;

прийняття на державну службу та в органи місцевого самоврядування
виключно на конкурсній основі;

визначення та дотримання правил етики державного службовця та службовців
органів місцевого самоврядування;

чітке визначення поняття корупції та відповідальності за корупційні дії.

Питання децентралізації державного управління можна здійснити тільки
після створення дієздатного базового рівня місцевого самоврядування,
спроможного виконувати надані (децентралізовані) повноваження, тобто
питання децентралізації державного управління може бути вирішено після
завершення відповідного етапу адміністративно-територіальної реформи
(орієнтовно 2008 рік).

Адміністративна реформа в Україні має бути закінчена до 2009 року.

ІІ. Другий етап трансформації (його активна фаза) має розпочатись в
травні 2006 року.

Він має бути присвячений змінам у системі
адміністративно-територіального устрою країни та реформуванню системи
місцевого самоврядування.

В цьому блоці трансформації слід передбачити його власні етапи:

1. Підготовчий етап — прийняття восени 2005 року законопроекту 3207-1
(“Про внесення змін до Конституції України”) в перехідних положеннях
якого доцільно передбачити можливість проведення за певних обставин
дострокових місцевих виборів за рішенням Верхової Ради України.

На основі законопроекту 3207-1 доцільно:

доопрацювати проект та прийняти закон України “Про територіальний устрій
в Україні” (або “Про порядок вирішення питань
адміністративно-територіального устрою України”);

доопрацювати проект та прийняти закон України “Про самоврядування
громади”;

2. З травня 2006 року до травня 2008 року слід зосередитись на
реформуванні базового рівня місцевого самоврядування – територіальної
громади, а також адміністративно-територіального устрою на
субнаціональному рівні.

При здійсненні трансформації адміністративно-територіального устрою на
цьому етапі доцільно розробити та прийняти Верховною Радою України закон
про порядок проведення державно-правових експериментів та окремі закони
щодо проведення таких експериментів у визначених п’яти областях України
(західна, східна, південна, північна та центральна частини країни – для
врахування регіональної специфіки) стосовно
адміністративно-територіальної реформи.

Експеримент може також включати майбутні міста-райони та міста-регіони.

У разі успіху проведених експериментів Верховна Рада України може
прийняти рішення про дострокові місцеві вибори восени 2008 року за
новими принципами та новою системою адміністративно-територіально устрою
України.

ІІІ. Одночасно з проведенням адміністративної реформи необхідно
трансформувати судово-правову систему, що має передбачати головні
заходи:

приведення судової системи у відповідність із Конституцією України;

завершення створення дієздатних адміністративних судів;

можливість утворення в законодавчому порядку судових та прокурорських
округів;

прийняття та введення в дію повного пакету нового процесуального
законодавства (Адміністративний процесуальний кодекс України, новий
Кримінально-процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний
кодекс України);

створення ефективної системи боротьби з корупцією та тіньовою
економікою;

удосконалення системи виконання судових рішень;

удосконалення системи атестації суддівського корпусу, підвищення статусу
суддів та вимог до їх професійного рівня;

збільшення прозорості судової діяльності.

Ця реформа має бути завершена до 2009 року.

ІV. Процес трансформації державної влади та місцевого самоврядування
слід синхронізувати із проведенням інших структурних реформ, а саме:
бюджетної, податкової, земельної, військової реформ, реформи
правоохоронних органів, реформи у сфері освіти, охорони здоров’я,
реформування державної служби та служби в органах місцевого
самоврядування, пенсійного забезпечення тощо. Для кожної із структурних
реформ слід створити свою “дорожню карту”, залучивши до цього провідних
фахівців.

Координацію здійснення процесу трансформації державної влади та
місцевого самоврядування, а також проведення інших структурних реформ
слід покласти на Національну раду з питань державного будівництва,
місцевого самоврядування і регіонального розвитку та на Кабінет
Міністрів України.

V. Зазначені вище процеси трансформації мають охоплюватись політичною
реформою в Україні. На першому етапі (2005-2006 рр.) вона покликана, в
межах діючої Конституції України, збалансувати систему владних
взаємовідносин між Президентом України, Верховною Радою України,
Кабінетом Міністрів України, встановити чітку систему координат
відповідальності інститутів кожної гілки влади, підконтрольності,
підзвітності їх першоджерелу народовладдя – народу.

На другому етапі (до 2010 р.) повномасштабна конституційна реформа, яка
враховуватиме повною мірою результати попереднього процесу
трансформації.

Задачею політичної реформи є активізація роботи по становленню і
розвитку громадянського суспільства в країні, головним завданням якого,
в свою чергу, є контроль за владою.

VІ. Передбачається вдосконалення конституційного регулювання, а також
прийняття в пакетному режимі законодавчих актів щодо функціонування і
організації публічної влади в Україні. Протягом 5 років будуть
розроблені і прийняті зміни до Конституції України, які враховуватимуть
результати попередніх перетворень та відкриють шлях до подальшого
удосконалення публічної влади відповідно до вимог часу.

Механізмами забезпечення трансформації є:

концептуальні – наявні базові підходи до трансформаційних процесів, що
викладені в концептуальних документах (концептуальні засади, концепції,
стратегії тощо);

фінансово-економічні – передбачають розробку державних цільових програм
довгострокового характеру. Конкретний перелік таких програм має бути
визначений і поданий Президентом України;

політико-правові – передбачають розробку нової нормативно-правової бази
на всіх рівнях – конституційному, законодавчому та підзаконному – на
єдиних, незмінних концептуальних засадах та принципах;

інституціональні – створення комплексного механізму правового,
науково-методичного та політичного забезпечення трансформаційних
процесів;

кадрові – передбачають реформування державної служби та служби в органах
місцевого самоврядування з метою забезпечення їх професіоналізації,
авторитетності та політичної нейтральності;

інформаційно-просвітницькі – передбачають практичне створення єдиного
інформаційного простору органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, забезпечення безперешкодного доступу громадськості до
розробки рішень всіх органів влади (відкритість органів влади) та
безпосередньої участі громадськості, громадянських інститутів в розробці
засад трансформації суспільного життя.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020