Конституційна демократична держава як чинник розвитку громадської
активності населення
Реальна демократія не уявляється без усвідомленої, організованої,
орієнтованої на суспільні справи громадської активності населення. З
іншого боку – саме громадянське суспільство може існувати тільки в
умовах демократії, оскільки лише демократична держава здатна
забезпечити високий рівень розвитку та функціонування громадянського
суспільства взагалі і всіх його інститутів, зокрема. В цьому контексті є
підстави для висновку про те, що громадянське суспільство і демократична
держава взаємно зацікавлені у становленні та зміцненні конституційних
засад державності, вибудуваних на принципах верховенства права,
розподілу функцій влади, системі взаємних противаг і стримувань,
гарантіях прав і свобод громадян. Саме тому органи державної влади
України повинні бути налаштовані та орієнтовані на публічний, відкритий
і чесний діалог з громадськістю в процесі розробки, обговорення та
прийняття змін до Основного Закону держави.
Соціологічні дослідження сучасного українського суспільства фіксують
досить низький рівень громадської активності та участі населення. Це, на
думку соціологів, пов’язано з тим, що більшість громадян України не
бачать для себе можливості впливати на рішення влади як на
загальнодержавному так і регіональному рівнях. За даними омнібусу –
2007, проведеного Інститутом соціології НАН України, 73,4% населення
не поділяє думку про те, що в період між виборами країною керують у
відповідності до волі народу і, взагалі, піддає сумніву демократичність
самої процедури виборів (1, с.475). Незмінно низьким залишається і
рівень участі населення у діяльності громадських організацій та
об’єднань ( 87,2% громадян України не належать до жодної з громадських
організацій), які є інституційною основою громадянського суспільства і
демократичного політичного розвитку країни ( 1, с. 476). Закріплені у
Конституції права і свободи, на думку опитаних, носять формально
декларативний характер. Таким чином, за результатами соціологічного
дослідження, “…на загал громадяни України в цілому не оцінюють її
політичну систему як здатну забезпечити справжню демократію”( 2, с. 56).
Все це можна віднести до низки об’єктивних і суб’єктивних причин, які
не сприяють підвищенню громадської активності населення.
Демократична, правова держава не лише забезпечує кожному громадянину
можливість брати участь у державних і громадських справах, а й сприяє
залученню громадськості в особі громадських організацій та об’єднань до
співпраці з владними інституціями. Перманентна криза української влади,
спричинена не в останню чергу боротьбою двох гілок влади, позначилася
на зосередженні сил і ресурсів обох “воюючих сторін” в напрямку
збільшення власних повноважень. Це не могло не позначитися на рівні
довіри громадськості до всіх, без винятку, органів державної влади і,
як наслідок – орієнтації на співпрацю з ними. За даними омнібусу –
2007, майже кожен п’ятий опитаний однією з найприкметніших рис
сьогоденної України вважає слабкість влади ( 3, с.66).
х рис та ознак. Навпаки – є свідченням їх взаємозалежності та
обумовленості. Як без розвиненого громадянського суспільства не може
бути правової демократичної держави, так і без останньої не може
ефективно і динамічно розвиватися громадянське суспільство. Звідси –
зацікавленість громадськості у існуванні демократичної, конституційної
держави, а держави – в активному громадянському суспільстві.
Говорити про громадську активність населення бачиться можливим за умови
наявності активного громадянина як самостійного суб’єкта усвідомленої
діяльності, який позиціонує себе індивідуальним членом суспільства,
володіє комплексом прав і свобод, вміє ними раціонально користуватися,
і, водночас, здатний усвідомлювати власну відповідальність перед
суспільством. Гарантом такого статусу громадянина має стати
конституційна, правова держава. В її завдання входить реальне
забезпечення прав і свобод громадян, створення умов, які б сприяли їх
реалізації, забезпечення можливостей для вияву ініціативи, здібностей і,
взагалі, громадської активності індивідів.
Громадська активність починається з прав і свобод громадян, їх
економічної незалежності, активної суспільної позиції. Наявність
конституційної демократичної держави є гарантією того, що остання готова
захищати права і свободи громадян, їх законні інтереси і потреби за
допомогою конституційних приписів.
Процес публічного обговорення конституційних змін – гарна нагода для
стимулювання діалогу між державою та громадянським суспільством, рівень
якого (діалогу) сьогодні більшістю експертів з інформаційної політики
визначається як незадовільний. Це можливість для влади не лише звірити
свої пріоритети в конституційному реформуванні з очікуваннями громадян,
але й провести широку роз’яснювальну роботу стосовно державної політики
взагалі і, тим самим, забезпечити суспільну підтримку діяльності
Президента та Уряду України. Наслідком такого діалогу може стати
підвищення громадської зацікавленості державними справами з боку
молодого громадянського суспільства України й зростання активності
громадських організацій і об’єднань.
Відсутність умов для реалізації активності громади може призвести до
накопичення негативної соціальної енергії, посилення нищівної критики
всіх дій влади і глибокого розчарування, що є вкрай небажаним для
перспектив демократії в Україні.
ЛІТЕРАТУРА
1. Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін/ За ред.
д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН
України, 2007.
2. Малюк А. Оцінка громадянами стану демократії в Україні./
Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін/ За ред.
д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН
України, 2007. – с. 48 – 59.
3. Тарасенко В. Проблемна влада України./ Динаміка соціальних змін/ За
ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН
України, 2007. – с. 60 – 69.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
