.

Демократія участі громадян у прийнятті управлінських рішень на місцевому рівні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
185 2002
Скачать документ

Демократія участі громадян у прийнятті управлінських рішень на місцевому
рівні

Сьогодні у всьому світі одним з головних питань самоврядування стає
наближення управління безпосередньо до кожної людини. Тобто забезпечення
переходу від стосунків за принципом «керівник – громадянин» до системи
«постачальник послуг – клієнт».

Рада Європи – головний арбітр європейського співтовариства з питань
захисту прав та свобод людини вважає, що такий перехід та реальна
демократія неможливі без вільного доступу населення до питань стосовно
функціонування системи місцевого самоврядування та знання своїх прав та
можливостей щодо участі у цьому процесі. Таким чином, держави-члени
повинні підтримувати та розвивати ефективні, прозорі та відповідальні
демократичні інститути, які відповідають потребам та очікуванням всіх

Це спонукає в свою чергу до ґрунтовного вдосконалення систем управління,
докорінного змінення менталітету громадян, ефективного впровадження
інструментів партисипативної демократії. Потрібен перехід громадян від
відчуття підлеглості та керованості до розуміння себе активними
учасниками та рушійною силою місцевих процесів.

Загальноєвропейською тенденцією, націленою на вирішення цього питання, є
перехід на місцевому і регіональному рівні від системи управління
громадами до системи «доброго і належного» врядування (good governance)
та ефективного надання якісних послуг.

Система доброго врядування передбачає реалізацію в управління наступних
принципів: прозорості, нетерпимості до корупції, громадську співучасть,
передбачуваність, професіоналізм та підзвітність.

З метою забезпечення ефективної реалізації зазначених принципів та
відповідаючи на заклик Третього Самміту глав держав та урядів
країн-членів Ради Європи ще 2005 року у Варшаві європейські міністри,
відповідальні за місцеве та регіональне управління, та Конгрес місцевих
і регіональних влад Ради Європи погодили Стратегію ефективного та
інноваційного управління. Вона й нині залишається чинною.

Стратегія має три основні завдання:

Громадяни – в центрі всіх демократичних інститутів та процесів;

Органи місцевої влади постійно покращують управління за 12-ма
принципами, викладеними нижче;

Держави та регіональні влади створюють та підтримують інституційні
передумови для покращення управління на місцевому рівні на основі
діяльності відповідно до Європейської Хартії місцевого самоврядування та
інших європейських стандартів.

Враховуючи напрацювання Організації з питань економічної співпраці та
розвитку, ООН та Світового Банку, а також досвід Ради Європи у сфері
демократії, прав людини та верховенства права, Стратегія пропонує 12
принципів ефективного демократичного управління.

Чесне проведення виборів, репрезентативність та участь ;

Відповідність вимогам та очікуванням громадян;

Ефективність та результативність;

Відкритість та прозорість;

Верховенство права;

Етична поведінка;

Компетентність та потенціал;

Інноваційність та відкритість до змін;

Сталий розвиток та спрямованість на тривалі результати;

Раціональне управління фінансами;

Права людини, культурна багатогранність та соціальна взаємодія;

Відповідальність.

Як критерії оцінки структур і процесів управління повинні
використовуватися наступні компоненти:

– рівень гласності процесу прийняття рішень: структури і основні
учасники процесу управління повинні працювати відкрито і роз’яснювати,
яким чином вони приймають свої рішення. Відкритість покликана зміцнити
довіру між різними партнерами й процес координації в цілому;

– рівень участі населення: ефективне управління може бути визначене як
погодженість між сучасними потребами та очікуваннями громадян,
короткостроковими діями окремих учасників та влади і довгостроковим
плануванням. Важливо, щоб громадяни та учасники залучалися до процесу з
моменту розробки політики і до стадії її здійснення, що зміцнить довіру
до результатів проведеної політики. Варто заохочувати різні схеми
координації і процеси залучення населення, економічного сектора та
представників громадянського суспільства;

– рівень звітності: потрібна ефективна система звітування відповідно до
принципу субсидіарності. Громадяни мають отримувати від органів
управління, які знаходяться на найближчому до них рівні, ясну та
вичерпну інформацію щодо результатів роботи по кожному напрямку;

– рівень ефективності і результативності в процесі прийняття рішень:
мають бути запроваджені системи оцінки ефективності рішень в області
політики міського розвитку та управління; рішення повинні прийматися
вчасно і обґрунтовано, виходячи з довгострокової перспективи;

– рівень погодженості в процесі розробки і здійснення політики: потрібно
забезпечення узгодженості між національними інтересами, галузевими
напрямками і місцевою політикою. Це вимагає активного залучення до
питань погодження всіх зацікавлених сторін, а також високого рівня
прозорості і звітності.

Органи місцевої влади запрошено добровільно взяти на себе зобов’язання
перед своїми громадянам виконувати свої повноваження та обов’язки згідно
12 принципів ефективного демократичного управління. Очікується, що вони
публічно оголосять про свою готовність зробити це та візьмуть на себе
відповідні зобов’язання.

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи проводить щорічне
обговорення реалізації Стратегії та сприятиме зв’язку між національними
асоціаціями, заохочуючи до обміну кращими практиками та інформацією. Як
інструмент, Стратегія залишатиметься гнучкою та відкритою до
вдосконалень та доповнень з метою включення до неї елементів сучасних
європейських розробок або тенденцій.

Необхідною передумовою для реалізації Стратегії є те, що органи місцевої
влади мають повноваження, обов’язки та ресурси, які дають їм змогу
здійснювати „регулювання і управління суттєвою часткою суспільних
справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого
населення”.

Права органів самоврядування

h8

h8

h8

h8

h8

h8

h8

h8

&

gd8

&

gd8

gd8

gd8

gd8

gd8

gd8

gd8

&

gd8

h8

h8

h8

h8

???Головним міжнародно-правовим документом європейської спільноти в
сфері місцевої і регіональної демократії є Європейська хартія місцевого
самоврядування. Принципи, які містяться у Хартії є базовими і такими, що
визначають загальний обсяг прав та повноважень органів самоврядування
місцевого і регіонального рівня.

В той самий час, досвід, отриманий на основі моніторингу виконання
положень Хартії та проблем, з якими зіштовхуються держави та місцеві
органи влади, свідчить про необхідність і далі посилювати міжнародний
захист місцевого самоврядування.

У світлі досягнень у сфері нормотворчості та досвіду тлумачення Хартії з
боку Комітету міністрів і Конгресу місцевих і регіональних влад Ради
Європи було ухвалено рішення (Протокол) щодо доповнення Хартії новими
положеннями, які в той самий час логічно розвивають або роз’яснюють
деякі правила і принципи, що розуміються Хартією як стандарти, але не
тлумачаться.

Основою для роботи над проектом даного Протоколу стало зібрання
стандартів, правил і тлумачень, обговорених та прийнятих Радою Європи
після набуття чинності даною Хартією. А офіційне закріплення деяких
стандартів і принципів у додатковому протоколі не обов’язково означає,
що аналогічні стандарти і принципи не можуть випливати із тлумачення
самої Хартії.

Таким чином можна говорити, що додатковий Протокол роз’яснює та доповнює
основні стандарти та принципи Хартії виходячи з досвіду їх реалізації у
державах-членах та особливостей сучасного суспільно-політичного етапу
розвитку суспільства.

Відповідно до Протоколу та загальновизнаних європейських правових
практик та тенденцій розвитку органи місцевого самоврядування всіх
рівнів повинні мати наступні права.

Положення Хартії однаковим чином застосовуються як у відносинах на рівні
«орган самоврядування – держава», так і на рівні «орган самоврядування –
регіональна/ федеральна влада» (Стаття 2).

Правові гарантії, надані органам місцевого самоврядування, повинні
забезпечувати, щоб рада або збори мали право приймати остаточне рішення
з питань першочергової важливості для даного місцевого органа влади
(стаття 3).

В рамках національної економічної політики мають право на одержання
прогнозованих засобів, відповідних їх повноваженням і відповідальності
(стаття 5).

При виконанні своїх повноважень і в рамках, встановлених законодавством,
місцевим органам влади дозволяється придбавати і користуватися
власністю, включаючи право на передачу права власності (стаття 6).

Значна частина фінансових засобів місцеві органи влади одержують за
рахунок місцевих податків та зборів, рівень яких вони можуть визначати
вільно. Така частка повинна бути досить великою для того, щоб
забезпечити місцевим органам влади ефективне поле для маневру при
виконанні їхніх власних повноважень (стаття 7).

Органи місцевого самоврядування мають право на засоби фінансового
вирівнювання. Але при цьому забезпечення запровадження цього процесу має
не позбавляти місцеві влади стимулів по здійсненню зусиль в області
оподатковування або прагнення до ефективного збору місцевих податків
(стаття 8).

Фінансові дотації від вищих органів влади органам місцевого
самоврядування мають здійснюватися переважно у формі загальних субсидій,
що не мають цільового характеру відносно певних завдань (стаття 9).

Звичайна фінансова самостійність місцевої влади може бути обмежена
тільки виходячи із серйозних підстав, пов’язаних із загальною
економічною політикою, не мати характеру покарання та не ставити під
загрозу принцип місцевого самоврядування (стаття 10).

Будь-яке рішення вищого органа, що стосується одного або більше
місцевого органа влади, повинне прийматися на підставі процедури, що
містить, принаймні, попереднє повідомлення відповідного органа місцевої
влади про передбачуване рішення, право доступу цього органа до
необхідних адміністративних документів, право на заяву про свою власну
позицію протягом розумного строку і зобов’язання вищого органу влади
викласти підстави для такого рішення, з огляду на позиції, викладені
місцевими органами влади. До будь-якого рішення, прийнятого вищим
органом відносно рівноваги між витратами місцевої влади і наявними в неї
ресурсами, її ресурси і витрати повинні бути проаналізовані, а
результати цього опубліковані. Право місцевої влади на те, щоб бути
представленою через представницький інститут в процесах прийняття на
вищих щаблях рішень, які її стосуються, повинне бути визнане законом.
(стаття 11)

Адміністративний нагляд не має включати повноваження по перегляду
доцільності документів місцевої влади або їх затвердженню. Рада або
посадова особа можуть бути усунені від виконання своїх обов’язків тільки
у разі, коли ці місцеві органи не здатні взагалі виконувати свої
завдання або коли мало місце серйозне або кількаразове порушення
Конституції або закону, встановлене судовим органом або незалежним
органом влади і таке, що карається шляхом тюремного ув’язнення. Будь-яке
рішення про розпуск, припинення повноважень або звільнення має на увазі
право оскарження в суді. (стаття 12).

Місцеві органи влади мають право на судовий захисту для забезпечення
дотримання положень про місцеве самоврядування, викладених в Хартії
(стаття 14).

Рекомендацією 228 (2007) Конгрес місцевих і регіональних влад Ради
Європи закликав всі країни-члени підтримати реалізацію зазначених прав
місцевого самоврядування та ухвалити додатковий Протокол в якості
зобов’язуючої конвенції Ради Європи.

Стаття 3.1 Європейської Хартії місцевого самоврядування

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020