.

Природно-ресурсний потенціал та РПС Канади (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4791
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Природно-ресурсний потенціал

та РПС Канади”

План

1. ПРИРОДНО-РЕСУРНСИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАНАДИ

2. ЗАГальні відомості

про ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС КАНАДИ

3. Структура канадської економіки

3.1. Сільське і лісове господарство.

3.2. Паливно-енергетичний комплекс і видобувна промисловість.

3.3. Регіональні особливості

4. РИНОК ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ КАНАДИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. ПРИРОДНО-РЕСУРНСИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАНАДИ

Канада, одна з найбільших країн світу, займає майже всю північну
половину Північної Америки і прилягаючі до неї острова, серед яких і
Ванкувер на заході від материка, Нова Земля – на сході, а Канадський
Арктичний архіпелаг – на півночі.

По розмірах Канада поступається тільки Росії, але якщо вважати тільки
площу суші (мінус близько 8% внутрішніх вод), то вона не перевершує
Китай. Канада і Росія – сусіди через полюс. Канада омивається Тихим,
Атлантичним і Північним Льодовитим океанами. Її берегова лінія нараховує
більш 250 тисяч кілометрів.

Західне узбережжя країни високе, стрімчасте і порізане затоками.
Неподалік знаходиться велика кількість островів: Ванкувер, острів
Королеви Шарлотти та ін. Тихий океан не замерзає.

Східне узбережжя теж стрімчасте і мальовничо порізано бухтами і
затоками. Найбільш глибокими затоками атлантичного узбережжя Канади є
затока Св. Лаврентія і Фанди. Океан замерзає лише на короткий час у
році, але тумани і шторми заважають регулярному судноплавству.

Узбережжя Північного Льодовитого Океану не буяє бухтами і затоками.
Океан замерзає на 9-10 місяців у році, і судноплавство можливе тільки в
короткі літні місяці.

Завдяки своєму розташуванню між двома океанами, Канада воліє
підтримувати зв’язку з більшістю країн недорогим водяним шляхом.

Більше половини країни займає Лаврентійське плато, що є частиною
Канадського Щита. Воно дотепер носить сліди недавнього заледеніння:
гладкі скелі, морени, ланцюжки озер. Плато – пологохвиляста рівнина. Це
найбільш непристосована для проживання людини частина країни, але яка
має величезні запаси корисних копалин.

І з півночі, і з півдня Лаврентійське плато оточене великими низинами –
Внутрішніми рівнинами, Лаврентійською низовиною і низовиною Гудзонової
протоки. Вони являють собою типову картину канадського ландшафту і саме
вони принесли славу Канаді як просторій країні зі сприятливими
кліматичними і географічними умовами.

Степи по більшій частині розташовані на півдні Альберти, Саскачевана і
Манітоби, що називають степовими провінціями. Лаврентійська низовина
знаходиться в сприятливих кліматичних умовах – помірний клімат і родючий
ґрунт. Тут знаходиться економічний центр країни.

Аппалачські гори розташовані на південно-сході Канади. Вони багаті
корисними копалинами. Середня висота гірської гряди не перевищує 600 м.
До північно-заходу від Аппалачських гір лежить Канадський Щит, що
складається в основному з гранітів і гнейсів. Там багато боліт, озер,
порожистих рік. З заходу і півдня Канадський Щит облямовує ланцюг озер –
від Великого Ведмежих до Великих озер.

На захід від Канадського щита розташовані Великі рівнини. Їхня південна
частина – Внутрішні низовини – сільськогосподарський центр країни, 75%
всіх оброблюваних земель. На узбережжя Тихого океану розкинулися
Кордильєри – на 2,5 тис. км із півночі на південь і на 750 км із заходу
на схід. На сході вони називаються Скелястими горами, на заході –
Береговим хребтом. Середня висота гір – 2-3 тисячі м над рівнем моря

Значна частина земель Канади – тундра і тайга. Обробляється лише 8%
земель, а більш 50% території покривають ліси, що буяють коштовними
породами деревини. Особливу цінність являють собою хвойні породи:
дугласія, гігантська туя, бальзамічна ялиця, модрина, чорна і біла їли.
Для півдня і південно-сходу країни характерні тополя, жовта береза, дуб
і клен, символ Канади. Промислове значення має хутровий звір, яким
багата тайга.

По запасах деревини Канада поступається Росії і Бразилії, а в
перерахуванні на душу населення вона стоїть на першому місці у світі.

У тундрі влітку ростуть мох, лишайник, трави і квіти. У лісотундрі –
карликові дерева. Прерії і рівнини покриті бороданем, ковилою, полинем.

Різноманітний і тваринний світ Канади. У тундрі живе північний олень,
тундровий вовк, заєць-біляк, білий ведмідь, песець, у лісах – ведмідь,
вовк, лисиця, рись, білка, заєць, куниця, бобер, лось, олень, у степах –
польові миші, кроти і ховрашки. На озерах і арктичних островах живуть
мільйони перелітних птахів. У заповідниках Канади можна зустріти
бізонів, що були майже цілком винищені з приходом європейських
поселенців на материк.

Прибережні води багаті рибою: на заході – лососеві (чавыча, кета,
горбуша), а на сході – тріскові породи й оселедець.

Клімат Канади характеризується чотирма яскраво вираженими часами року.
Умови дуже різноманітні і залежать, головним чином, від ландшафту –
гірських чи водяних масивів.

Канада славиться своєю густою і повноводною мережею рік. Канаду
перетинають такі могутні ріки, як Макензі, Колумбія, Ніагара, ріка Св.
Лаврентія і багато хто, багато хто інші. Макензі є самою довгою рікою
всієї північної частини материка: її довжина – понад 4,5 тис. км.

Майже дві третини всіх рік Канади відносяться до басейну Північного
Льодовитого океану. Скрізь, крім самої південної частини країни, ріки
покриваються льодом на період від 5 до 9 місяців у рік. Такі ріки, як
Ніагара і ріка Св. Лаврентія відіграють важливу роль в економіці Канади,
служачи транспортними шляхами між Канадою і США, а також джерелами
електроенергії, що виробляють гідроелектростанції, встановлені на них.

Багата порогами Колумбія, що пролягає в західній частині країни, теж
підходить для гідробудівництва, однак як транспортний шлях її майже не
використовують. Озер у Канаді, великих і малих, нараховують близько 4
мільйонів. Самі великі – це, звичайно, Великі озера, Велике Невільниче,
Велике Ведмеже й ін. Озера Канади неймовірно красиві завдяки своїй
чистоті води і мальовничих скелястих берегів. Вода в них – прозоріше
повітря. Озера – улюблене місце відпочинку канадців.

Канада може похвастатися природними багатствами, що представляють велику
частину таблиці Менделєєва: кольорові, рідкісні і цінні метали, уран,
залізна руда, нафта, природний газ, вугілля, азбест, калійні солі.

Родовищами вугілля багаті передгір’я Скелястих гір, Альберта й Аппалачі,
прибережні провінції. Залізну руду добувають у районі озера Верхнього,
півострова Лабрадор і Кордильєрах. Канадський щит – комора країни з
багатими родовищами нікелю, міді, заліза, кобальту, платини й урану. В
Аппалачах можна знайти запаси азбесту, кам’яного вугілля, золота, срібла
і кольорових металів. Кордільєри мають у своєму розпорядженні родовища
кольорових і шляхетних металів.

2. ЗАГальні відомості

про ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС КАНАДИ

Сучасна Канада – країна з високорозвиненою і диверсійною економікою. Її
валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник, що відбиває сукупну
вартість товарів і послуг, зроблених на території країни – на квітень
1997 р. досяг 822,9 млрд.кан.дол. (більше 600 млрд.дол. США). По обсягах
цього найважливішого показника Канада стійко займає сьоме місце у світі.
Про високий життєвий рівень у Канаді, який відповідає рівню її
економічного розвитку, свідчить інший показник – розміри ВВП на душу
населення – за яким Канада дійсно, істотно відстає від США і Японії,
проте випереджає такі країни, як Німеччина, Франція, Великобританія,
Італія. Нарешті, по показнику якості життя (так званому індексу
людського розвитку) ООН у 1997 р. четвертий рік поспіль віддає Канаді
перше місце у світі. У 1990-е рр. темпи росту канадського ВВП коливалися
навколо цифри 2,5% у рік. Настільки невисокий темп економічного росту не
створює умов для істотного зниження рівня безробіття, що у 1997 р.
продовжував залишатися високим, уклавши 9,4% від сукупної робочої сили,
що майже в два рази вищій, ніж у Сполучених Штатах.

Ахиллесовой п’ятой Канадської економіки залишається ситуація в області
державної заборгованості. У 2003 р. сукупна заборгованість госсектора
(тобто борг федерального і провінційних урядів і муніципалітетів)
перевищив абсолютний обсяг ВВП Канади досягнувши суми в 800
млрд.кан.дол. У сімці провідних країн Заходу лише в Італії ситуація з
заборгованістю меньш благополучна, ніж у Канади. Водночас, до середини
90-х років федеральний і більшість провінційних урядів спромоглися
послабити гостроту проблеми, істотно скоротивши дефіцити своїх бюджетів
і узявши курс на оздоровлення державних фінансів. Проте успіх по цьому
напрямку припадає сплачувати дорогу ціну: із року в рік потрішки
скорочуються витрати на соціальне забезпечення, охорону здоров’я, тоді
як 25% федерального бюджету сьогодні витрачається на обслуговування
федерального боргу. Сильною стороною канадської економіки є високий
ступінь її інтернаціоналізації. Так, у 2002 р. частка експорту у ВВП
Канади досягала 40%, істотно перевищивши відповідні експортні показники
США, Японії, Німеччини. При цьому, у канадському імпорті постійно
зростає частка продукції обробної промисловості, тоді як експорт
ресурсів не перевищує сьогодні 25% від сукупного обсягу експорту.
Істотно і те, що зовнішня торгівля Канади, завдяки постійному
перевищенню експорту над імпортом, призводить до значного позитивного
сальдо. (У 2003 р. позитивне сальдо торгівельного балансу Канади склало
близько 40 млрд.кан.дол.). У 90-е роки на фоні слабкого споживчого й
інвестиційного попиту і скорочення держзамовлень експорт, що динамічно
зростає, став основним “мотором” канадської економіки. Водночас,
канадській зовнішній торгівлі є властивим серйозний дисбаланс – 80%
експорту Канади постачається на ринок США. Доступ до американський ринок
максимально полегшений угодою про вільну торгівлю (НАФТА), до якого
входять США, Канаду, Мексику. З одного боку, майже безперешкодний доступ
до самого прибуткового риноку світу дає канадським виробникам важливі
переваги. Але з іншого , однобока залежність Канади від американської
економіки загрожує самостійності країни при прийнятті нею економічних
рішень. У останні роки темпами, що випереджають, зростає торгівля
Канади з країнами азійско-тихоокеанського регіону.

Основними товарними позиціями канадського експорту є автомобілі й
автомобільні запчастини, продукція деревообробної промисловості,
наукомістка продукція, продовольство. У імпорті переважають автомобілі,
комп’ютери, устаткування.

Іншим параметром інтернаціоналізації канадської економіки є іноземні
капіталовкладення. Під контролем іноземного капіталу знаходиться
приблизно 20% промислового виробництва Канади. На 2003 р. прямі іноземні
капіталовкладення в Канаду склали 180 млрд.дол. (При цьому, на
американські інвестиції припадає 67% від загальної суми іноземних
капіталовкладень). У той же час швидко зростають і канадські
капіталовкладення за кордоном: якщо в 1991 р, їхній загальний обсяг
складав 91,5 млрд.дол., та вже 2003 р. він досяг 171 млрд.дол.

3. Структура канадської економіки

Найважливішою відмінною рисою канадської економіки є висока частка
сільського господарства і ресурсных галузей у ВВП: більше 16% (в інших
країнах сімки вона не перевищує 8%), при більш низкій частці обробної
промисловості , ніж в інших провідних країнах Заходу (18% ВВП у Канади в
порівняно з 21% у США, 27% у Японії і 29% у Німеччині).

3.1. Сільське і лісове господарство.

Канада – одна з найбільших сільськогосподарських держав світу, третій
(після США і Франції) експортер сільськогосподарської продукції на
світовий ринок. При цьому частка сільськогосподарського сектора у ВВП
Канади невелика – усього 3,5%. Канадське сільське господарство є
високопродуктивним і спеціалізованим; основним господарським суб’єктом
у ньому залишаються середніх і значних розмірів сімейні ферми, загальна
кількість яких у 2002 р. склало 220 тисяч.

У найбільших по населенню провінціях Онтаріо і Квебеке переважає
м’ясо-молочна спеціалізація. При цьому значна частка виробленої тут
продукції споживається в самої Канаді. Сільське господарство так званих
прерійних провінцій – Манитобы, Саскачевана, Альберт – мають яскраво
виражену зернову спеціалізацію, причому значна частина зерна іде звідси
на експорт. Тут також швидко зростають врожаї соєвих бобів, із яких
виробляється олія “Канола”, що завоювала світове визнання.

На сході країни провінція Нью-Брансуик відома своїми яблуками; острів
Принца Едуарда – вирощуванням насінної картоплі. Спеціалізація у
виробництві фруктів характерна для південних районів провінції
Британська Колумбія, що називають “садом Канади”. Іншим районом
разведения фруктів є південь провінції Онтаріо. Тут є навіть
виноградники, продукція яких використовується для виробництва канадських
вин.

Для малонаселених районів канадської півночі велике значення зберігає
хутровий промисел. На світовому ринку хутровини Канада залишається
головним конкурентом російської продукції.

Традиційно, провідною галуззю економіки східних провінцій Канади було
рибальство. Сьогодні ця галузь переживає глибоку кризу, обумовлений
виснаженням рибних ресурсів у прилягаючих до канадського узбережжя водах
Атлантичного океану. Водночас, рибальство розвивається на
тихоокеанському узбережжі Канади.

Найважливішою галуззю канадської економіки залишається лісове
господарство. Достатньо сказати, що вартість продукції цієї галузі (без
наступної промислової деревообробки) перевищує вартість усієї
сільськогосподарської продукції Канади: у 2002 р. продукція лісового
комплексу склала 27,3 млрд.дол., тоді як продукція сільського
господарства – 26,7 млрд.дол. виробнича деревина йде на експорт і є
сировиною для деревообробної і паперової промисловості. Найбільше
значення лісове господарство має для провінції Британська Колумбія,
Онтаріо, Квебек. У останні роки чільні в цій галузі компанії під тиском
руху Зелених і обмежувальних правових норм виявляють зростаючий інтерес
до перенесення своєї діяльності за кордон.

3.2. Паливно-енергетичний комплекс і видобувна промисловість.

Канада має багаті і різноманітні природні ресурси, будь-то нафта,
природний газ, залізна руда, кольорові і дорогоцінні метали, уран,
вугілля гідроенергетичний потенціал, нарешті потенціал прісної води.

Експлуатація деяких ресурсів, як наприклад, великіх родовищ нафтоносних
сланців, практично не розпочиналася. Продовжується інтенсивна
геологічна розвідка корисних копалин на півночі Канади. Найбільше
значення для економіки країни має видобуток нафти і природного газу в
провінції Альберта, що забезпечує Канаді роль нетто-експортера цих
найважливіших видів енергетичної сировини. У найближчі роки планується в
промислових обсягах почати видобуток нафти на родовищі “Іберніа”,
розташованому на атлантичному шельфі Канади.

Істотне значення для економіки країни має також видобуток вугілля і,
особливо, – широке використання гідроенергетичного потенціалу. На
півострові Лабрадор розташований найбільший у світі каскад
гідроенергетичних станцій “Ла-Гранд”. Ставка на профілюючий розвиток
гідроенергетики, що дає 70% всієї електроенергії Канади, призвела до
того, що сьогодні Канада обладає однією з найдешевших електроенергій
серед розвитих країн Заходу, а це є найважливішою конкурентною перевагою
економіки країни. Крім того, канадська електроенергія в промислових
масштабах експортується в США. У видобувній промисловості Канади істотне
значення має експлуатація родовищ золота (Онтаріо, Квебек) нікелю
(Онтаріо), залізної руди (Ньюфаундленд). редкоземельных металів (Юкон),
міді (Онтаріо, Британська Колумбія). У останні роки в силу ряду причин
помітно скоротилося виробництво азбесту й урану.

У цілому, на частку паливно-енергетичного комплексу припадає більш 3,5%,
а на частку видобувної промисловості – біля 5,5% усього ВВП Канади.
Обробна промисловість. На частку обробної промисловості припадає ледве
більше 18% ВВП Канади. По вартісному обсязі зробленої продукції
найважливішими її галузями є: транспортне машинобудування (насамперед
автомобілебудування), деревообробка, паперова і поліграфічна
промисловість, металообробка, харчова і хімічна промисловість,
машинобудування.

Канадська промисловість багато в чому продовжує спеціалізуватися на
переробці що добувається ресурсів і продукції сільського господарства.
Проте ступінь переробки постійно зростає, про що свідчить тенденція до
збільшення частки доданої вартості у валовій продукції обробної
промисловості.

Важливої особливість машинобудівної галузі є її орієнтація на
обслуговування потреб ресурсного комплексу країни. Канада є одним із
світових лідерів у виробництві буровой і шахтної техніки, технології і
ноу-хау в сфері видобувної промисловості, гідротурбін, устаткування для
лісової і деревообробної промисловості.

Особливістю канадського автомобілебудування є його тісна кооперація з
американськими виробниками – на канадських автомобільних заводах
налагоджений масовий випуск автомобільних вузлів, що потім проходять
складання в Детройті. Сектором канадської обробної, що щвидко
развивается, промисловості є високотехнологічні галузі –
телекомунікаційна, аерокосмічна, фармацевтична, лазерна промисловість і
атомна енергетика. Продукція цих галузей, будь-то засоби супутникової і
волоконнооптичного зв’язку, літаки, лікарські препарати, реактори типу
“Канду”, користуються заслуженим визнанням у усьому світі.

У самі останні роки динамічно розвивається канадська електроніка
(виробництво комп’ютерів і комп’ютерних чипов). Проте дотепер попит
канадського ринку на електроніку задовольняється в основному за рахунок
імпорту.

3.3. Регіональні особливості

На регіональному рівні промисловим і економічним “серцем” Канади
залишається господарський комплекс провінцій Онтаріо і Квебек. На
Онтаріо припадає більш 50% канадської промислової продукції і 42% ВВП
Канади. На Квебек, відповідно, – 22% і 23%. У силу більш низьких, ніж у
цілому по Канаді, темпів економічного росту, частка економіки Квебека у
ВВП Канади виявляє тенденцію до поступового зниження. Капітали і
робітничі місця поступово переміщаються з Квебека в Онтаріо, що зміцнює
і без того лідируючі позиції цієї провінції в канадській економіці.
Відповідно, знижується економічне значення Монреаля (провінція Квебек) і
зростає і без того переважна роль Торонто (Онтаріо) в економічному житті
всієї країни. Водночас, на заході Канади високими темпами розвивається
економіка провінції Британська Колумбія. Економічний центр цієї
провінції – м.Ванкувер – перетворюється у важливий “полюс росту” всього
азійсько-тихоокеанського регіону.

Ситуація в економіці Альберти у визначній мірі залежить від кон’юнктури
на нафтогазовому рику. будь-яке підвищення цін на енергоносії стимулює
її розвиток, тоді як їхнє зниження породжує стагнаційні явища. Узяті
разом, чотири вищезгадані провінції виробляють більш 90% промислової
продукції і біля 88% ВВП усієї Канади. У той же час економічна вага
чотирьох східних провінцій (Ньюфаундленд, о-в Принца Едуарда,
Нью-Брансуик, Нова Шотландія) дуже незначна – ледве більше 5% ВВП
Канади. Для економіки двох прерійних провінцій – Манітобы і Саскачевана
– характерна яскраво виражена сільськогосподарська спеціалізація, при
незначному розвитку обробної промисловості.

У цілому, для канадської економіки характерний довгостроковий процес
переміщення центру її ваги зі сходу на захід. Природньо, цей процес
впливає на спрямованість внутриканадских міграцій населення, (також із
сходу на захід), динаміку пропозиції робочих місць і міжпровінційні
розходження в рівнях безробіття. Так, у найбільшій мірі від безробіття
страждає сама східна провінція Канади – Ньюфаундленд, де її рівень
коливається навколо оцінки в 20% робочої сили, високої залишається
безробіття в Квебеке – 12,4% у 2003 р., тоді як в Онтаріо вона в тому ж
році була істотно нижче – 9,1%, а в Альбертові складала “усього ” 7,2%.
Показові також дані по географічних змінах ринку робочої сили.
Наприклад, у 2003 р. у Квебеке загальне число робочих місць скоротилося
на 0,8%, тоді як в Онтаріо воно зросло за той же рік на 1,8%, в
Альбертові – на 2,6%, у Британської Колумбії – на 2,9%.

Втім, перспективи на одержання роботи в Канаді залежать не тільки від
географічного чинника. Важливі насамперед рівень і специфіка
кваліфікації. Так, за період 2002-2003 р. 78% усіх робочих місць по
Канаді в цілому одержали особи, що працюють на комп’ютері або володіють
комп’ютерній письменності і тільки 5% нових робочих місць дісталося
некваліфікованим робітникам.

4. РИНОК ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ КАНАДИ

За даними на початок 2003 р., чисельність економічно активного населення
– воно включає зайнятих і безробітних, що починають активні спроби
працевлаштування – складало деяким більш 15 млн. чоловік.

Зайняте населення нараховувало приблизно 13,6 млн. До цієї категорії
статистика відносить усіх працездатних громадян, що виконують роботу за
винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня); мають
оплачувану роботу, але тимчасово відсутні в зв’язку з хворобою,
відпусткою, фаховим навчанням, тимчасовим припиненням виробництва,
страйком і деякими іншими причинами; самостійно забезпечують себе
роботою (індивідуальна трудова діяльність, включаючи підприємництво,
роботу на сімейній фірмі і т.п.) Чисельність безробітних складала на
початку 2003 р. біля 1,4 млн. чоловік. Безробітними визнаються
працездатні громадяни, не зайняті і які не мають заробітків, що
активно шукають роботу. На відміну від українського законодавства,
канадське не потребує, щоб для одержання статусу безробітного
громадянину,що шукає роботу, обов’язково реєструвався в державній
службі зайнятості. Чисельність зайнятих і безробітних у Канаді
виявляється в результаті щомісячно проведених спеціальних вибіркових
опитуваннь населення. Водночас, для одержання різноманітного роду
допомоги з боку співробітників служби зайнятості необхідна реєстрація в
центрах зайнятості, що є у всіх більш-меньш значних населених пунктах.

У Канаді достатньо широко поширена зайнятість на неповний робочий день
або тиждень. У такому режимі – тобто менше 20 годин на тиждень –
1996-1997 р. працювали біля 20% зайнятих. У галузях матеріального
виробництва не цілком зайнятих мало, а середня тривалість робочого тижня
складає 39-40 годин. У невиробничій сфері,навідміну від виробничої,
зайнятість протягом неповного робочого дня або тижня – є розповсюдженим
явищем . Середня тривалість робочого тижня зайнятих у торгівлі,
банківсько-фінансовому секторі, у сфері послуг і охорони
здоров’я складає 25-26 годин.Розподіл зайнятих по галузях господарства
типово для розвинутої ринкової економіки. У сфері матеріального
виробництва працює менше 24% загального числа зайнятих, у галузях сфери
послуг, відповідно – більш 76% усіх зайнятих.

Чисельність зайнятих у сфері матеріального виробництва скорочувалася в
2001-2002 р., потім стала зростати, і до 2003 р. вона повернулася до
рівня, досягнутого на початку десятиліття. Зайнятість у сфері послуг у
цілому зростає постійно.

Зайнятість у державному секторі економіки досягла свого піку у 2002 р. –
тоді на підприємствах і в організаціях федерального, провінційного і
муніципального рівня працювало біля 2,7 млн. чоловік. У наступні чотири
роки в зв’язку з проведеної федеральною і провінційною владою політикою
“скорочення державного сектора”, чисельність зайнятих у ньому робітників
зменшилася майже на 150 тисяч чоловік. За той же період чисельність
працюючих у приватному секторі економіки зросла майже на 1 млн. чоловік.

Примітно, що найбільш швидкозростаючою категорією робітників в останні
роки є “самозайняті” – люди, що самостійно забезпечують себе роботою.
Протягом 1992-2002 р. чисельність найманих робітників у приватному
секторі економіки збільшилася на 7%, а чисельність самостійних
робітників – на 17%. У середньому вони тепер складають приблизно 1/5
усіх працюючих у недержавному секторі. Проте в ряді професій, особливо
серед висококваліфікованих спеціалістів, вони складають переважну
більшість. Індивідуальна трудова діяльність особливо широко поширена
серед робітників медичних професій (нею зайнято біля 80% зубних лікарів
і техніків, приблизно 60% терапевтів і хірургів), юристів, архітекторів,
робітників мистецтва. Звертає на себе увагу той факт, що іммігранти
більш схильні до індивідуальної трудової діяльності, серед них частка
забезпечуючих себе роботою самостійно приблизно в півтора рази вища,
ніж серед уроджених канадців

Водночас, важливо враховувати, що для організації приватної практики в
більшості випадків потрібно підтвердження відповідних дипломів, решти
іспитів, одержання різноманітного роду ліцензій і дозволів.

Безробіття – одна з найбільш гострих проблем сучасної Канади. У
1990-2001 р. її середньорічний рівень значно перевищував 10% економічно
активного населення. У 2002 р. він склав 9,6% у порівнянні з 5,4% у США.
Причому, якщо в Сполучених Штатах зайнятість після попереднього
десятиліття економічного спаду швидко відновилася і продовжувала рости,
то в Канаді вона тільки в кінця 2002 р. відновилася до рівня 1989 р.
Водночас у деяких західноєвропейських країнах – членах групи семи
становище на ринку праці не краще, а рівень безробіття вище, ніж у
Канаді.

Така ситуація, що називають “кризою зайнятості”, склалася у Канаді
внаслідок декількох причин. По-перше це пов’язано з впливом на канадську
економіку лібералізації міжнародної торгівлі. Умови конкурентної
боротьби для канадських виробників помітно ускладнилися як на зовнішніх,
так і на внутрішніх ринках після вступу в силу в 1989 р. угоди про
вільну торгівлю із США і розширення з 2001 р. зони вільної торгівлі на
весь північноамериканський континент. Зниження витрат на робочу силу
шляхом скорочення персоналу було, а в ряді галузей і залишається для
канадських корпорацій одним із головних засобів підвищення ефективності
виробництва і зміцнення конкурентних позицій. По-друге зайнятість
повільно зростає через проведення федеральним урядом і владою провінцій
політики “бюджетної економії”, скорочення участі госсектора у
виробництві товарів і послуг. Якщо хвиля масових скорочень персоналу в
приватному секторі економіки до 1995-2003 р. помітно спала, те в
державному секторі саме на ці роки прийшовся пік звільнень.

Слід зазначити, що найбільші складності з працевлаштуванням відчуває
молодь у віці від 15 до 24 років. На початку 2003 р. частка безробітных
у даній віковій категорії робочої сили досягала 16%, тоді як цей
показник для робітників 25 років і більше був нижче 8%.

Серед провінцій Канади найбільше високими показниками безробіття
відрізняються Ньюфаундленд, Квебек і Нова Шотландія. У Альбертові,
Онтаріо, Британської Колумбії, Саскачевані ситуація набагато краще, і
зайнятість зростає швидше, ніж у середньому по країні.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Розміщення продуктивних сил // За ред. Ковалевського. – К., 2001.

Економіка зарубіжних країн. – К., 2002.

Соціальна та економічна географія світу. – К., 2002.

Економічна географія світу. Підручник. – К., 2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020