.

Предмет, метод та завдання курсу (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2906
Скачать документ

реферат на тему:

Предмет, метод та завдання курсу

План

Предмет, методологія та завдання курсу.

Систематизація основних термінів та понять.

Передумови розміщення продуктивних сил.

1. Предмет, методологія та завдання курсу

РПС вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних заходів.

Об’єкт вивчення – продуктивні сили, наступні елементи просторової
(територіальної) організації продуктивних сил: ПРП, людський та
працересурсний потенціал, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна
інфраструктура, територіальні системи господарювання.

Предмет науки – територіальний стан та розвиток, просторова організація
продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях: населений
пункт, адміністративний район, область, економічний район, країна в
цілому. Продуктивні сили мають не лише територіальний аспект розвитку; в
такому разі вони вивчаються іншими науками.

Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засоби
виробництва) елементів, які виражають активне ставлення людей до природи
(див. Рис. 1.). У процесі виробництва освоюються природні ресурси,
відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток.

Продуктивні сили складаються з трудових ресурсів та засобів виробництва.
Предмети праці включають природні ресурси, тобто ті матеріали, які були
піддані якійсь обробці. Головним складовим продуктивних сил є праця.
Робоча сила характеризується кількісними та якісними показниками.

Природні ресурси – це тіла, сили та явища природи, суспільна корисніть
яких змінюється у процесі трудової діяльності. НТП перетворив науку на
безпосередню продуктивну силу. Сполучення праці предметами і засобами
праці утворює процес виробництва. Сфера виробництва є об’єктом вивчення
науки “РПС”.

Розміщення продуктивних сил – це їх просторова фіксація разом з процесом
їхнього розвитку у просторі. Продуктивні сили весь час перебувають в
динаміці. Розміщення продуктивних сил є динамічний стан, що характеризує
поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та
екологічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями
територіального поділу праці, властивостями даної соціально-економічної
системи.

Рис. 1. Структура продуктивних сил суспільства

РПС є наслідком суспільного поділу праці в територіальній формі. Для
науки РПС, на відміну від економічної географії, яка вивчає стан
продуктивних сил на конкретний момент часу, важливим є економічний
результат територіальної організації продуктивних сил, ефективність
розміщення виробництва (“Як саме”). РПС вивчає закономірності і принципи
розміщення продуктивних сил, територіальну організацію виробництва.

Поняття РПС близьке до регіональної економіки. РПС вивчає загальні
закономірності розміщення продуктивних сил, їх конкретний прояв у
галузевому та територіальному аспектах на регіональному і
міжрегіональному рівнях; економічну результативність територіальної
організації виробництва з метою обгрунтування ефективної регіональної
політики. Україна є однією з найбільших держав світу за економічним
потенціалом, але продукування національного продукту на душу населення
істотно відстає від багатьох країн світу, спостерігається зниження
природного приросту населення.

В Україні зосереджені матеріало- та енергомісткі види виробництва. У нас
спостерігається нераціональне регіональне розміщення виробництва:
надлишкова концентрація матеріаломістких галузей у Донбасі і
Придніпров’ї та недовикористання ресурсів Західного регіону і Півдня.
Структурна перебудова економіки неможлива без конверсії. Окремо
виступають екологічні проблеми.

2.Систематизація основних термінів і визначень

Територіальна організація продуктивних сил – це просторовий
взаємозв’язок галузевих і територіально–виробничих комплексів, що
спирається на раціональне використання природних, матеріальних і
трудових ресурсів, заощадження витрат на подолання диспропорцій у
взаєморозміщенні джерел сировини, палива, енергії, місць виробництва та
споживання продукції.

РПС – це географічний поділ виробництва по території. Термін
“розміщення” означає приуроченість господарських об’єктів до джерел
сировини, енергії і т.д. і розглядається як частина загального процесу
територіальної організації ПС.

Економічні зв(язки – це широке коло взаємовідносин у виробничій та
невиробничій сферах. Економічні зв(язки харектиризуються
багатоплановістю.

Зв’язки в межах промислового комплексу є наступні:

– зв’язки, зумовлені єдністю місця електро-, тепло-, газо- і
водопостачання;

– матеріально технічні зв’язки;

– зв’язки за спільним виготовленням продукції (кооперування);

– зв’язки за послідовною обробкою сировини (комбінування).

З регіонального боку є внутрішньорайонні, міжрайонні та міжнародні.

Територіальна організація виробництва – це синтез форм суспільної
організації виробництва, який базується на галузевому та територіальному
поділу праці.

Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами
об’єкта, а обов’язковою умовою їхньої реалізації є подолання
геопростору.

Форми розміщення продуктивних сил – це стійкі територіально-економічні
утворення, які характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією,
складністю і взаєморозміщенням структурних елементів.

Центр – це точка, яка має функціональні зв’язки з навколишньою
територією.

Промисловий центр – це група промислових підприємств, які
взаємопов’язані спільними допоміжними виробництвами та спільністю
технологічного процесу.

Вузол – це територіальне сполучення об’єктів, які відіграють певну роль
в розвитку даної території.

Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне сполучення, де
підприємства поєднуються виробничими та виробничо-технологічними
зв’язками.

Виробничий комплекс – це поєднання підприємств, які об’єднані виконанням
єдиної господарської функції та взаємопов’язаних тісними виробничими
стосунками так, що вилучення компонентів або порушення зв’язків
зашкоджують виконанню господарських функцій.

Територіально-виробничий комплекс – це поєднання підприємств на певній
території, коли ефект досягається завдяки оптимальному підбору
підприємств з урахуванням природних і економічних умов.

Район – це територія, яка відрізняється від інших територій за
сукупністю складових частин, які характеризуються взаємозв’язком,
єдністю та цілісністю, яка є об’єктивною умовою, закономірністю розвитку
території.

Технополіс – це науково-технічний центр, який забезпечує створення та
впровадження нових розробок.

Портово-промисловий комплекс – це об’єднання на одній території морських
портів, промислових підприємств, приморських поселень,
соціально-виробничої інфраструктури у береговій зоні.

3.Передумови розміщення продуктивних сил

До природніх передумов відносяться клімат, рельєф, геологічну будову,
географічне положення, водні ресурси, сонячні ресурси.

Від природніх умов будується галузева структура.

Природні ресурси – це елементи і сили природи, які можуть
викорстовуватися у виробничій діяльності і поділяються на: мінеральні,
земельні, водні, біологічні, ресурси світового океану, рекреаційні,
кліматичні.

Природно-ресурсний потенціал.

Мінеральні ресурси – запаси корисних копалин; корисні копалинии –
мінеральні утворення в земній корі.

Демографічні передумови.

З 1991 р в Україні спостерігається депопуляція, що свідчить про
наявність гострої демографічної кризи.

Очікувана тривалість життя в Україні порівняно з розвинутими країнами
залишається досить низькою і становить для чоловіків – 62,2 і для
жінок -72,9 р

Від цієї цифри слід розвивати діаграму життєвого циклу товару робоча
сила.

Відбувається збільшення частки осіб пенсійного віку.

Люди пенсійного віку то переважно соби, інтелект яких визначився за
часів командної економіки «Вони не поступляться принципами». То є
елемент трудового потенціалу і нехтувати їм недоцільно.

Кошти пенсійного фонду, які мають створити «кадровий потенціал» явно
недостатні для підтримки гідного рівня життя в межах реального
споживчого кошику.

Об(єктивно існує потреба в працевлаштуванні осіб пенсійного віку,
особливо демобілізованих кадровиих військовослужбовців.

Економічний сенс цієї вимоги полягає в тому щоб збільшити базу
пенсійного забезпечення.

Існує мінімум два варіанти задоволення цієї вимоги:

Пошук і створення державниих структур, які мають забезпечувати
пенсіонерів додатковим заробітком на діючих підприємствах.

Заохочення громадян пенсійного віку до підпрриємницької діяльності.
(Фактично через створення великої кількості «торгівельних точок» це
вже відбувається).

Перший напрямок, який реалізується фондом зайнятоості є не здатний
реалізувати свою задачу тільки з однієї головної причини ринкової (по
суті задача вирішується адміністративним шляхом).

Якщо в 1990 питома вага пенсіонерів становила 21,5 %, то в 1996 р. –
22,6 %. За останні десять років зменшилася частка осіб працездатного
віку: з 56,4 % в 1985 р. до 55,9 % в 1996 р. У світі населення
вважається старим, якщо частка осіб у віці 60 років і старше становить
12 % вище по відношенню до всього населення. Слід зазначити, що
тенденція до старіння населення висуває перед суспільством серйозні
соціально-економічні, соціально-психологічні проблеми. Адже з старінням
населення пов’язані проблеми робочої сили, збільшення економічного
навантаження на суспільство і т.д.

Чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності,
становила у 1996 – 23 млн чоловік і скоротилась порівняно з 1995 .на
3 %. З сфер виробництва вивільнилося понад 800 тис. чоловік. На
чисельність робочої сили безпосередньо впливає смертність населення у
працездатному віці. Останнім часом в Україні спостерігається відчутне
зростання смертності працездатного населення, зокрема, з 130,5 тис. у
1985 р. до 192,5 тис. у 1995 р. Питома вага чоловіків серед померлих у
цьому віці перевищує 80 %. Основними причинами смертності є травми і
нещасні випадки, від яких число загиблих чоловіків у 5,6 разів перевищує
аналогічні показники жінок.

Для ефективного регулювання економічного розвитку доцільно
використовувати економіко-демографічні моделі, зокрема, при розробці
програм розвитку освіти, охорони здоров’я, зайнятості, забезпечення
житлом тощо. Неврахування демографічних факторів може негативно
позначитись на реалізації таких програм.

Базою для макроекономічних досліджень в демографії є мікроекономічні
характеристики населення: стан розвитку сім’ї та окремої людини.
Особливо важливе значення на сучасному етапі розвитку суспільства
повинно надаватися сім’ї. Однак сім’я як цілісна система вітчизняною
наукою вивчалася недостатньо. Тому міждисциплінарний підхід до проблем
сім’ї, інтеграція демографічних, соціологічних і економічних даних про
її розвиток сприятиме глобальному дослідженню сім’ї в умовах перехідного
періоду, виробленню та реалізації сімейної політики. Сприяння захисту
економічних інтересів сім’ї та забезпечення її економічної безпеки є
важливим завданням такої політики.

Тенденція депопуляції посилюється ще й значними погіршеннями стану
здоров’я нації. Залишається високою первинна інвалідність працюючого
населення. Загальна кількість інвалідів сягнула 1,5 млн чоловік, у тому
числі – 135,5 тис. дітей. Зростає кількість психічно хворих, яких станом
на 01.01.96 р. налічуєься – 1,17 млн. чоловік, а хворих на алкоголізм
– 736,2 тис.

Україна зазнала значних втрат у генофонді, що також негативно
позначається на подальшому відтворенні населення. Така ситуація може
призвести до якісного виродження українського народу. До того ж, на
думку провідних українських вчених, змінився принцип і спрямованість
сучасного відтворення населення. Якщо раніше поряд з фізично досконалими
виживали й найбільш інтелектуально розвинені особи, то нині за умов
деградації генофонду, погіршення екологічного середовища, відтоку
інтелекту за кордон, можливість вижити і залишити після себе потомство
здебільшого зберігають фізично здорові особи, що свідчить про пріоритет
фактору фізичного розвитку людини перед розумовим.

Останнім часом зросла кількість представників некорінного населення,
здебільш непродуктивного, яке переселилося з Російської Федерації та
деяких інших країн СНД і осіло переважно в південних регіонах України.
Нині держава практично втратила контроль над міграційними процесами.
Наприклад, в деяких регіонах України, особливо західних, є надлишок
робочої сили, яку можна було б перемістити в інші регіони країни, що
сприяло б економічній та політичній стабілізації. Звичайно, для цього
потрібні відповідні капіталовкладення і бажання здійснювати міграційну
політику, спрямовану на забезпечення національної безпеки України.
Індикаторами економічної безпеки, що мають демографічне спрямування
можуть бути:- коефіцієнт природного приросту населення;- коефіцієнт
смертності немовлят;- коефіцієнт міграції;- коефіцієнт відтворення
населення;- коефіцієнт економічного навантаження на суспільство

Екологічні загрози за масштабністю негативного впливу можуть
перевищувати наслідки будь-якої агресії. У системі економічної безпеки
екологічні загрози зумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми причинами.

Зовнішні економічні загрози мають умисний або неумисний характер.
Наприклад, екологічна агресія, яка має умисний характер, може
здійснюватися шляхом маніпулювання природними процесами та руйнуванням
екологічно небезпечних об’єктів –атомних електростанцій, дамб, хімічних
заводів тощо.

Транскордонні переміщення забруднюючих речовин завдають величезних
економічних збитків, збільшують техногенне навантаження на екосистему
України, призводять до поширення епідемій та різних захворювань. Під
виглядом сировини, добрив та іншої продукції на територію України
завозяться різного роду відходи, а відсутність дієвої системи
регулювання та контролю за ввезенням відходів загрожує перетворенню
України у загальноєвропейський смітник.

Однак критичний стан навколишнього середовища зумовлений здебільшого
внутрішніми причинами. Це пов’язано насамперед з тим, що продуктивні
сили України протягом тривалого часу розвивалися без врахування
екологічних наслідків. Нині до 10 % втрат валового внутрішнього продукту
відбувається внаслідок зменшення продуктивності та передчасної втрати
основних фондів, природних і людських ресурсів.

Вітчизняна промисловість є однією з найнебезпечніших у світі. Це
пов’язано з несприятливою структурою промислового виробництва, високою
концентрацією екологічно небезпечних виробництв, застарілими
технологіями та обладнанням, відсутністю відповідних природоохоронних
систем.

Нині обсяги відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної
сировини, які до того ж містять цінні корисні копалини і мають
промислове значення, перевищують 25 млрд тонн, займаючи при цьому площу
понад 160 тис. гектарів. Таким чином, в Україні створено сотні
техногенних родовищ різних корисних копалин потенційною вартістю в
десятки мільярдів доларів США придатних для промислового освоєння.

Досвід розвинених країн свідчить, що існують два основних важелі, які
стимулюють екологізацію виробництва та енергозбереження. Це плата за
використання природних ресурсів та природоохоронні заходи. В Україні
надзвичайно важливе значення має застосування нового економічного
механізму природокористування та забезпечення природоохоронної
діяльності. Сутність цього механізму полягає у впровадженні плати за
користування надрами, земельними, водними та іншими природними ресурсами
і насамперед за забруднення навколишнього середовища. Також слід
економічно заохочувати підприємства, які застосовують маловідходні та
ресурсозберігаючі технології. Забруднення довкілля повинно стати
економічно невигідним.

Основна мета запровадження еколого-економічного механізму – формування
суто економічних відносин у сфері використання природних ресурсів,
стимулювання раціонального і комплексного їхнього використання і
відтворення, що є вкрай важливим на шляху до зменшення ресурсомісткості
кінцевого національного продукту.

Завдяки деградації виробничого потенціалу зростає кількість аварій,
катастроф, надзвичайних ситуацій, що завдає значної шкоди економічній
безпеці України. Запобіганню таким катаклізмам сприятиме здійснення
обов’язкової державної екологічної експертизи відповідних проектів та
програм. Також необхідно створити дієву систему запобігання і реагування
на аварії, катастрофи та надзвичайні ситуації.

Наслідки Чорнобильської катастрофи, в результаті якої постраждало 3,2
млн громадян, у тому числі 942 тис. дітей, ще досить тривалий час
негативно впливатимуть на екологічну ситуацію в Україні, здоров’я та
генофонд нації. Величезні втрати, пов’язані з мінімізацією наслідків
катастрофи, соціальним захистом населення, що постраждало, забирають
щорічно з Державного бюджету 10-15 % усі

Крім цього, вилучення з господарського користування значних територій
вкрай негативно впливає на економічну безпеку України.

У зв’язку з цим надзвичайно важливого значення набуває створення
надійної системи державного регулювання безпеки використання ядерної
енергії. Негайного вирішення вимагає перетворення в екологічно безпечну
систему об’єкту “Укриття” і захоронення радіоактивних відходів на
атомних електростанціях. Відсутність національних центрів з переробки,
зберігання та захоронення відходів стає серйозною перешкодою для
безпечної роботи АЕС. Наявність цих проблем пов’язане з відсутністю
стратегії, науково-технічної підтримки та відповідної інфраструктури,
тобто інтегрованої системи безпечного поводження з радіоактивними
відходами. Створення такої системи і забезпечення належних умов її
функціонування є необхідною умовою подальшого розвитку ядерної
енергетики.

Економічні передумови розміщення продуктивних сил – це сукупність
економічних умов та відношень, які впливають на особливості розміщення
продуктивних сил.

Вони грунтуються наступним чином:

– історико-економічні передумови;

– особливості суспільної організації виробництва;

– характер прояву територіального поділу праці на регіональному та
міжнародному рівнях;

– загальний рівень економічного розвитку регіону.

Історико-економічні передумови – це закономірна послідовність подій у
розвитку економіки, які істотно впливають на характер РПС.

Передумови є загальні і регіональні, вони визначаються закономірностями
суспільного розвитку.

Форми суспільної організації виробництва є наступні:

– концентрація;

– спеціалізація;

– кооперування;

– комбінування.

Територіальний поділ праці на міжрайонному рівні формує
народногосподарський комплекс країни. Спеціалізація країни визначається
геополітичним положенням, рівнем економічного розвитку, інтегральними
ресурсами, особливостями історико-економічного розвитку та політичною
орієнтацією.

ВНП характеризує кінцеві результати діяльності економіки держави. Він
створюється в матеріальній та нематеріальній сферах діяльності.

ВВП характеризує кінцеві результати внутрішньої економіки без урахування
зовнішніх надходжень.

Валовий суспільний продукт – це сума валової продукції галузей
матеріального виробництва, який включає додану вартість та вартість
минулої праці.

Матеріальний доход створюється у сфері матеріального виробництва у
невиробничій сфері. Він дуже близький за змістом до ВНП, але
відрізняється від нього розміром податків на виробництво та імпорт,
сумою амортизаційних відрахувань.

Національне багатство – це сукупність накопичених матеріальних благ
(обсяги основних фондів, обігових коштів, приватного майна тривалого
користування).

Продуктивність суспільної праці – це відношення виробничого
національного доходу до чисельності працівників, які його створили.

Література

Україна і ринок в контексті міжнародного досвіду. – К.: Товариство
“Знання” України, 1991. – 48 с.

Україна у цифрах у 1996 році: Кор. стат. довід. / Міністерство
статистики України / Відповідаль-ний за випуск В.В. Самченко – К.:
Наукова думка, 1997. – 176 с.

Український інвестиційний журнал “Welcome”. – Київ. – 1997. – Лютий. –
№1-2.

Український інвестиційний журнал “‘Welcome”. – Київ. – 1997. – Січень. –
№1-2.

Управление экономическим и социальным развитием области. / Отв. ред.
Чумаченко Н.Г.: В 2-х т. – К.: Наук. думка, 1987. – 304 с.

Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. –
Львів: Світ, 1994. – 304 с.

Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. – Львів: Світ, 1994.
– 606 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020