РЕФЕРАТ
на тему:
Основні джерела виробництва електричної енергії
Енергетика – основа розвитку господарства. Вона забезпечує технологічні
процеси в промисловості, дає тепло і світло людям. Як енергоносії
людство використовувало мускульну силу, деревину, рушійну сиоди енергію
Сонця тощо. В наш час основними енергоносіями стали вуглеводи і сполуки
(нафта, газ, вугілля) та ядерне паливо. Як альтернативні джерела
майбутнього розглядається енергія Сонця, геотермічна енергія Землі,
водень, термоядерна енергія.
Енергозабезпечення світу станом на початок 90-х років за розмірами
споживання становило 11 млрд тонн умовного палива (т.у.п.) у вугільному
еквіваленті.
Найбільші енергоспоживачі: США – 25 % енергоспоживання світу, Росія –
близько10 %, Китай – 9 %, Японія – 5,5 %, ФРН – 7,3 %. Енергоспоживання
України (близько 3 %) співмірне з показниками Великобританії, Франції,
Канади та Індії.
Споживання енергії в світі особливо швидко зростало в другій половині XX
ст. У цей період енергетика розвивалася випереджаючими темпами,
енергомісткість виробництва (тобто затрати палива та електроенергії на
одиницю продукції) на перших етапах НТР була високою. На межі 80-90-х
років темпи приросту енергоспоживання знизилися – світ ступив на шлях
впровадження енергозберігаючих технологій, тобто технологій, які
забезпечують зниження енерговитрат.
Світовий паливно-енергетичний баланс, %
Таблиця
Енергоносії
РІК
1913
1935
1970
1994
2000
Вугілля 65 55 33 28 27
Нафта 5 15 42 37 33
Газ природний — 3 18 23 22
Нетрадиційні джерела енергії
(вода, сонце, вітер тощо)
3
6
6
6
понад 6
Ядерна енергія — — 1 6 близько 10
Дрова та інші органічні
ресурси
27
21
не врахов.
не врахов.
не врахов.
Протягом XX ст. істотно змінилася структура паливно-енергетичного
балансу світового господарства.
Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства
перважало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні
десятиліть; провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на
їх частку припадали 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що на початку
XXI ст. їх частка знизиться, водночас збереже значення споживання
вугілля і дещо збільшиться ролі ядерної енергетики і нетрадиційних
(альтернативних) джерел енергії.
Отже, основні постачальники енергоносіїв знаходяться в Азії (країни
Перське: затоки, а також Китай); в Англо-Америці (США і Канада); в
Північній Євразі; (Росія, а також за окремими видами палива Азербайджан,
Туркменістан, Узбеки стан, Казахстан). В Європі краще забезпечені
енергоносіями Великобританія, ФРН, Польща, Норвегія. Основними ж
споживачами є СІЛА, Канада в Північній Америці, провідні країни Західної
та Центральної Європи, Японія, Китай, а серед краї; СНД – Росія та
Україна.
Рівень розвитку електроенергетики – один з найважливіших показників
науково-технічного прогресу. Обсяги виробництва електроенергії та її
виробництво на душу населення опосередковано визначають економічний
потенціал та економічний рівень розвитку тієї чи іншої країни.
У 2004 році світове виробництво електроенергії перевищило 12 млрд кВт •
год, 2/3 її виробляється на теплових (ТЕС), 1/6 – гідравлічних, 1/6 – на
атомних електростанціях. Теплові станції використовують як паливо
переважно вугілля та мазут, оскільки нафта та газ більш цінні
енергоносії. Будівництво ТЕС порівняно дешеве, але несприятливим є
екологічний вплив – забруднення атмосфери та теплове забруднення.
Гідроелектростанції, навпаки, дорогі в будівництві, але дають дешеву
енергію, їх будівництво залежить від запасів гідроресурсів, які
зосереджені в гірських районах Азії та азіатської частини СНД, Північної
та Південної Америки, екваторіальної Африки.
За виробництвом електроенергії перед у світі веде теплоенергетика. У
розташуванні теплоелектростанцій, що працюють на різних видах палива, є
своя специфіка. У країнах, які мають великі розробки вугілля, потужні
конденсаційні електростанції, що його використовують, прив’язані саме до
цих розробок. Гідроенергетика має великі перспективи розвитку. Питома
вага гідроенергії у світовому енергетичному балансі на середину 90-х
років дорівнювала 20%. За потужністю (більш 5 млн кВт) і кількістю
електростанцій першість належить Бразилії, США та Венесуелі. У Росії
споруджено кілька каскадів ГЕС: Волго-Камський, Ангаро-Єнісейський. На
Ангаро-Єнісейському каскаді діють Саяно-Шушенська (6,4 млн кВт),
Красноярська (6 млн Вт), Братська (4,5 млн кВт), Усть-Ілімська (4,3 млн
кВт) та інші ГЕС. Великі ГЕС споруджені у Бразилії, США, Канаді.
Наприклад, Гранд-Кулі на р. Колумбія у США (10,8 млн кВт), Черчил у
Канаді (5,2 млн кВт), Ітайпу в Бразилії (12,6 млн кВт). В Китаї
будується найбільша в світі ГЕС “Три ущелини” на річці Янцзи потужністю
17,7 млн кВт.
Попри гідроенергетичне будівництво, що триває в усьому світі, роль ГЕС в
енергопостачанні постійно зменшується. Це пояснюється вищими темпами
спорудження ТЕС, що працюють на мінеральному паливі.
Атомна енергетика стала окремою галуззю енергетики після другої світової
війни. Сьогодні вона відіграє важливу роль в електроенергетиці багатьох
країн світу.
Атомні електростанції (АЕС) використовують транспортабельне паливо —
уран, їх розташовують незалежно від паливно-енергетичного фактора та
орієнтують на споживачів у районах з напруженим паливно-енергетичним
балансом. Оскільки АБС дуже водомісткі, їх споруджують біля водних
джерел. До найбільших експортерів уранових концентратів належать Канада,
Австралія, ПАР, Нігер, Бразилія і США.
Роль атомних електростанцій безперервно зростає. Станом на 1995 рік у
світі вже працювало 428 реакторів загальною потужністю 358 млн кВт, 108
реакторів 30 % потужностей) було в США, 55 (17 % потужностей) – у
Франції, 49 (10 % потужностей) – в Японії, більш як по 10 реакторів
мали ФРН, Канада, Великобританія, Росія, Україна, Швеція та Республіка
Корея (кожна з країн 4-6 %світових потужностей АЕС). В окремих країнах
частка електроенергії, що виробляється на атомних станціях, винятково
велика. Так, у Франції АЕС виробляють 3/4 електроенергії країни, в
Бельгії та Литві – 3/5, в Україні, Швеції, Угорщині, Словаччині і
Республіці Корея – понад 1/3. Видобуток урану для атомної енергетики
світу зосереджений у невеликій групі країн: Канаді, ПАР, Австралії СІЛА,
Нігері, Франції, ФРН, Україні, Казахстані, Узбекистані.
Список використаної літератури
1. Войтюк В. Б. Енергетична галузь світу. — К.: Техніка, 1988.
2. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Качана Є.П. – К., 1996.
3. Розмищення продуктивних сил / За ред. Ковалевського. – К., 1998.
4. Шаблій О.І. Соціальна та економічна географія світу та України. – Л.,
1996.
PAGE
PAGE 6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
