.

Аналіз балансів трудових ресурсів економіки районів України (реферат)

Язык:
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 2754
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Аналіз балансів трудових ресурсів економіки районів України

ПЛАН

Вступ

Загальний характер трудових ресурсів.

Баланс трудових ресурсів.

Висновок.

Природною основою трудових ресурсів є народонаселення. Роль його як
основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає
споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед
галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак
найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є
природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента
продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення
трудомістких галузей господарства.

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структура є
найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення.
Не менш важливим є показник природного приросту населення.

За останні 80 років населення України збільшилось в 1,5 раза. Водночас
були величезні людські втрати в результаті війн, політичних репресій,
голодомору 30-х років. Як результат механічних втрат населення є його
сучасна деформована вікова структура. Зростання загальної чисельності
населення зумовлює потребу значних капітальних вкладень з метою
забезпечення її несення матеріального і культурного рівня життя народу
України.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури
населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів.
“Старіння” населення призводить до збільшення економічного навантаження
на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні
народного господарства робочою силою.

Проблеми віково-статевої структури населення мають значні регіональні
відмінності. Наприклад, ці проблеми в Закарпатській і Донецькій областях
діаметрально протилежні. Певні особливості є у сільській і міській
місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів
України природного приросту населення практично немає, а в багатьох
спостерігається процес депопуляції. Це означає, що в таких районах
коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах
різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно,
негативно впливає на розвиток продуктивних сил.

Дані про віково-статеву структуру населення необхідні для вивчення
процесів відтворення трудових ресурсів, визначення їх кількісної та
якісної структури. Слід зазначити, що поняття “трудові ресурси” поки що
неоднозначне. Вперше його запропонував академік С. Г. Струмилін. Не
викликає заперечень, що трудові ресурси складаються в основному з
працездатного населення в працездатному віці. Нині нижня межа
працездатного віку встановлена 16 років, а верхня — 55 років для жінок і
60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать пенсіонери,
зайняті в суспільному виробництві, а також підлітки віком 14-15 років,
які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального виробництва або
невиробничій сфері. З числа трудових ресурсів потрібно вилучити
інвалідів праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в
господарстві, а також незайнятих пенсіонерів працездатного віку. Варто
зазначити, що в країнах ринкової економіки термін “трудові ресурси” не
вживається, а використовується поняття “економічно активне населення”.

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення.
Вона залежить насамперед від вікової структури. Звичайно, чим більша в
структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим
менша чисельність трудових ресурсів. Остання може зростати за рахунок
додаткового залучення у виробництво осіб пенсійного і підліткового віку.
Кількість трудових ресурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж
працездатного віку. Важливий резерв збільшення трудових ресурсів — це
поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров’я, що уможливить
зниження смертності та інвалідності осіб у працездатному віці, зменшення
чисельності Збройних сил або скорочення строку служби у війську,
ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотний вплив
на кількісні параметри трудових ресурсів має статевий склад населення.
Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу
держави, оскільки межа виходу їх на пенсію на 5 років більша.

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення
має поліпшення їх якісного складу. Прогресивною вважається структура
трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах
науково-технічного прогресу це найважливіший фактор трудозабезпечення
майже всіх галузей економіки. Аналіз тенденцій природного приросту
населення, зрушень у його віково-статевій структурі є основою для
прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів.
Методи прогнозування різноманітні, але їх метою є найбільш
репрезентативні дані про майбутні кількісні і якісні параметри трудового
потенціалу.

Щодо темпів зростання населення України, то вони надто повільні через
зниження природного приросту, його механічну рухливість та інтенсивний
відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової структури
працездатних. У перспективі очікується зменшення приросту трудових
ресурсів, що позначиться на розширеному відтворенні і зумовить потребу
максимальної орієнтації на впровадження трудозберігаючих технологій.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів в областях, зниження
абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних
районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях
народного господарства зумовлюють потребу наукових досліджень і
практичних заходів щодо раціонального використання ресурсів живої праці
не тільки в галузях, с й в окремих районах України. Розв’язання цієї
проблеми можливі завдяки підвищенню продуктивності праці на основі
максимального використання досягнень науково-технічного прогресу. У
пропорційному розвитку економіки важливу роль відіграє не тільки
економія витрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії,
раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних
вантажопотоків на основі науково обґрунтованого розміщення продуктивних
сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження
трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної
праці.

Однією з найважливіших проблем є підвищення ефективності використання
трудових ресурсів у сільському господарстві. В багатьох адміністративних
районах сільськогосподарські підприємства гостро потребують додаткової
робочої сили, незважаючи на те, що в цій галузі матеріального
виробництва зосереджено майже 5 млн. чол., що становить майже 21,1 %
середньорічної чисельності зайнятих у народному господарстві. Причини
такого дефіциту не однозначні. Насамперед різко погіршилася
віково-статева структура сільського населення. Низький рівень
механізації й електрифікації виробничих процесів зумовлює значну
трудомісткість продукції. Недосконалі й форми організації виробництва та
оплати праці. Все це потребує високого рівня зайнятості населення в
сільському господарстві. До речі, зазначені причини зумовлюють відплив
із сіл трудових ресурсів, насамперед молоді та кваліфікованих
працівників.

Скорочується чисельність працівників у матеріальному виробництві,
водночас збільшуючись у кооперативному, індивідуальному та приватному
секторах. Виникли нові сфери зайнятості — кооперативи для виробництва
товарів і послуг та індивідуальні селянські, фермерські господарства,
помітно зросла кількість особистих підсобних господарств, малих і
спільних підприємств, спілок орендарів. Значна кількість населення,
особливо молоді, зайнята в тіньовій економіці. Одночасно в країні
зростає безробіття. Тому в сучасних умовах необхідно шукати додаткової
можливості для розширення сфери зайнятості населення. Враховуючи те, що
попит на товари широкого вжитку і послуги високий, а можливості його
задоволення незначні, створення нових і розширення діючих підприємств
можна вважати досить місткою сферою додаткової зайнятості населення.

Аналіз приросту та особливостей зайнятості населення України свідчить
про те, що в межах її території є певні надлишки працездатного
населення, насамперед у малих містах. Такий надлишок зумовлює можливість
виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної
реформи.

Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з
незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність роботи,
яка їм підходить, зареєстровані в державній службі зайнятості, справді
шукають роботу та здатні приступити до праці.

Проблема безробіття стає дедалі серйознішою, кількість безробітних
постійно зростає.

Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку
продуктивних сил економічних районів та областей велике значення має
аналіз балансів трудових ресурсів. Баланс — це документ, що характеризує
наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості,
сферами і галузями господарства та суспільними групами.

Баланси поділяють на звітні й планові. У звітних балансах відображують
фактичний стан трудових ресурсів на певну календарну дату. В планових
балансах на основі аналізу використання трудових ресурсів з урахуванням
завдань економічного і соціального розвитку визначають основні джерела й
форми забезпечення кадрами господарства, зрушення в пропорціях затрат
праці між сферами і галузями народного господарства. За своєю структурою
баланс складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і
витратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу мають
кореспондуватися.

На регіональному рівні при встановленні ресурсної і витратної частин
балансу між ними інколи виникає невідповідність. У тому випадку, коли
переважає ресурсна частина звітного балансу, необхідно в плановому
балансі передбачити заходи щодо створення додаткових робочих місць з
метою забезпечення повної зайнятості. При аналізі регіональних балансів
трудових ресурсів з урахуванням тенденцій до їх природного приросту
відповідні органи розробляють заходи щодо оптимального використання
трудових ресурсів у районах, де є надлишок трудових ресурсів, і зниження
трудомісткості виробництва та підвищення ефективності використання
наявних ресурсів живої праці в трудодефіцитних районах.

Певний надлишок трудових ресурсів є г сільській місцевості деяких
областей.

Наприклад, аналіз ресурсної частини балансу показує, що в структурі
останніх переважають особи старших вікових груп. При цьому враховують і
тенденції до природного приросту. При зниженні на перспективу природного
приросту населення у працездатному віці і “старінні” трудових ресурсів
навіть у районах з надлишком трудових ресурсів доцільно розширювати
сферу прикладання праці на місці і досить обережно підходити до питань
територіального перерозподілу їх. Такий підхід виправдовує себе при
прогнозуванні раціонального використання трудових ресурсів сільської
місцевості районів з надлишком трудових ресурсів. Практика показує, що в
окремих районах сільське господарство забезпечене трудовими ресурсами на
достатньому рівні. Однак вважати працездатне сільське населення резервом
для галузевого перерозподілу доцільно за умови відповідного зниження
затрат живої праці на виробництво сільськогосподарської продукції на
основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Водночас слід зазначити, що в господарстві України є великі резерви
вивільнення робочої сили завдяки зниженню чисельності зайнятих на ручних
роботах і зростання продуктивності праці. Значні резерви трудових
ресурсів є й у структурі зайнятості. Наприклад, у народному господарстві
України ще висока частка керівників та фахівців. Таке становище, коли
кожний четвертий є керівником чи фахівцем, не сприяє зростанню
продуктивності праці, отже, скорочення зайнятості в управлінському
апараті, перехід на нові форми організації й управління зумовлюють
потребу галузевого перерозподілу значної частини робочої сили.

Зростаючий дефіцит трудових ресурсів є гальмівним фактором розміщення
продуктивних сил. Однак у сучасних умовах концепція розміщення
продуктивних сил враховує вимогу обмеження будівництва в містах великих
підприємств, особливо галузей матеріального виробництва, не пов’язаних з
обслуговуванням населення. Необхідною умовою реконструкції підприємств є
глибокі якісні зміни в технології та організації виробництва. Відбір
галузей виробництва для великого міста потребує забезпечення не тільки
високого економічного ефекту, а й створення нешкідливих умов для
довкілля і населення, раціонального використання землі. Нині поліпшення
використання трудових ресурсів пов’язане з більш повним використанням
можливостей господарського розвитку малих і середніх міст та робітничих
селищ. Як правило, в таких містах є резерви робочої сили. В малих містах
і особливо в робітничих селищах сконцентровані підприємства одного
профілю, що характерно для регіонів, що спеціалізуються на гірничій і
металургійній промисловості. На таких підприємствах зайняті в основному
чоловіки, а сфера прикладання жіночої праці буде обмежена. Більшість
малих і середніх міст розташовані в добре забезпечених транспортом
регіонах, а це підвищує їх значення для майбутнього розміщення
підприємств обробної промисловості, особливо філіалів великих
підприємств, з урахуванням того, що в середніх і малих містах середня
вартість інженерної підготовки, обладнання й устаткування порівняно
нижча, ніж у великих.

Перехід промислових підприємств на нові умови господарювання передбачає
плату державі за трудові ресурси. Це передусім змушує їхніх керівників
серйозно зважувати можливість додаткового залучення робочої сили. Поряд
з цим підприємства намагатимуться вивільнятися від зайвої робочої сили
завдяки механізації, автоматизації й роботизації виробництва.
Скорочуватиметься управлінський апарат. Отже, уже в недалекому
майбутньому перед суспільством постане проблема галузевого і
територіального перерозподілу вивільненої робочої сили.

У майбутньому ймовірно зросте конкурентність між державними і
кооперативними підприємствами в сфері зайнятості. В умовах переходу до
ринкової економіки одним з найважливіших її структурних елементів буде
ринок праці.

Впровадження орендних форм організації сільськогосподарського
виробництва позитивно впливає на забезпечення його робочою силою.
Сільське господарство зможе вивільнити певну частину робочої сили тільки
за умов високих темпів зростання продуктивності праці. Однак розвиток
агропромислової інтеграції уможливить ефективне використання залишкової
частини робочої сили. Цю саму роль належить виконати і сфері
обслуговування, яка в сільській місцевості розвинена ще недостатньо.

Кооперація відкриває нові можливості для розширення трудової діяльності
всіх членів суспільства, особливо в сфері послуг, що дасть можливість
залучити до праці насамперед кваліфікованих працівників, які перебувають
на пенсії. Розширення кооперативних форм у сфері послуг — не тільки
резерв для досягнення ефективної зайнятості населення, а й найважливіший
фактор раціонального використання трудових ресурсів.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019