HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

«Зв’язок логістики та інновацій»

ПЛАН

Вступ

1. Логістичний підхід до інновацій

2. Використання методів системного аналізу

3. Логістика життєвого циклу продуктів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Для формування ефективної інноваційної діяльності потрібна наявність
потужної економічної бази, здатної забезпечувати потреби інноваційного
виробництва всіма необхідними для цього ресурсами. Інноваційні ресурси,
що забезпечують необхідний інвестиційний потенціал підприємства,
представляють собою економічний потік матеріально-технічних, фінансових,
інформаційних та ресурсів праці. Тому використання логістики як функції
управління економічними потоками допомагає раціоналізувати та
оптимізувати управління економічними потоками на всіх фазах
інноваційного процесу на підприємстві.

В сфері забезпечення інноваційного процесу логістика спрямовує зусилля
на створення нового інноваційного продукту з відповідними вартісними та
споживацькими якостями, тобто забезпечуючи високу якість та мінімізацію
затрат. На сьогоднішній день виявилися такі особливості ринку, як
частота та непередбачуваність змін попиту, виникнення нових потреб та
видів продукції, що скорочують довжину життєвого циклу товарів і час
реагування на зміни ринкового середовища, викликають високий ступінь
ризику нереалізації товарів, а тому — невиправдане нагромадження запасів
і зростання витрат. Через це виникає потреба в ефективному плануванні
матеріальних ресурсів, які будуть задіяні в інноваційному виробництві.

Досить велику увагу науково-методичним та практичним аспектам логістики
стосовно до підприємства приділено в роботах вітчизняних і зарубіжних
вчених та фахівців. Серед яких можна виділити Є.В. Крікавській, Л.В.
Балабанова, Б.А. Анікін, А.М. Гаджінській, Д. Бауерсокс, Дж. Хескетт та
ін. Логістичному управлінню інноваційних процесів присвячені роботи
Н.І.Чухрай.

У даній роботі будуть розглянуті такі питання як: логістичний підхід до
інновацій, використання методів системного аналізу, логістика життєвого
циклу продуктів.

1. Логістичний підхід до інновацій

Для ефективного розвитку економіки інноваційна діяльність повинна
базуватись на логістичній концепції, як джерелі отримання конкурентних
переваг. Тобто, на даному етапі інновації вступають у системну взаємодію
з комплексом наявних технологій, зокрема логістичних, створюючи
підґрунтя для розвитку такого напряму як логістична підтримка
інноваційної діяльності.

Відмінності інноваційних продуктів від функціональних обумовлюють
необхідність розробки відповідних логістичних стратегій, які, у свою
чергу, мають певні особливості та входять у портфель логістичних
стратегій промислового підприємства. Але розробка логістичної стратегії
для інноваційного продукту — це перший крок, наступним має бути аналіз
розробленої стратегії, що визначає напрямки подальших наукових
досліджень у сфері логістичної підтримки інноваційної діяльності.

Завдання логістичної підтримки інноваційної діяльності полягає у
ефективному русі матеріальних, інформаційних, фінансових потоків по
створенню інновацій.

Відповівши на наступні питання, можна досягнути позитивного ефекту від
інноваційної діяльності, використавши логістичну підтримку:

1. Яке нове застосування можна запропонувати для об’єкта?

2. Який інший об’єкт подібний до даного об’єкта і що можна скопіювати?

3. Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину,
скручуванню, повороту, зміненню функцій, кольору, форми, контуру?

4. Що в технічному об’єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість
елементів і т.п.)?

5. Що в технічному об’єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути,
прискорити, звузити, подрібнити)?

6. Що в технічному об’єкті можна замінити (елемент, матеріал, привід і
т.п.)?

7. Що в об’єкті можна переробити (схему, компоновку, порядок роботи і
т.п.)?

8. Що в об’єкті можна зробити навпаки?

9. Які нові комбінації елементів можливі?

Такий підхід дає змогу забезпечувати тісну координацію логістичного
забезпечення ринку та виробничої стратегії. Якщо такої координації
досягають, то результатами її стають: потрібний асортимент запасів у
належному місці, в потрібний час; узгодженість роботи зовнішнього і
внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку товару
відповідно до економічних вимог; синхронність дій складського
господарства і пакування відповідно до вимог транспорту, що дає змогу
мінімізувати витрати сировини, скоротити запаси у виробництві готової
продукції; синхронізацію замовлень і транспорту.

Мета логістичної підтримки інноваційної діяльності :

1. Надходження всіх матеріалів у відповідній кількості й якості
асортименту у відповідний час і місце споживання з оптимальними
(мінімальними витратами).

2. Зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх
швидкого придбання.

3. Зміна політики продажу вироблених товарів на політику виробництва
товарів, що продаються.

4. Зменшення оптимального розміру партії постачання.

5. Якісне виконання всіх замовлень у мінімальні строки.

Функціями фахівців логістики на підприємстві є:

1. Визначення потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих виробах та
інших засобах виробництва.

2. Нормування виробничих запасів й оборотних засобів у них.

4. Укладання договорів з постачальниками на відвантаження сировини,
матеріалів і комплектуючих виробів.

5. Реалізація матеріальних ресурсів від постачальників.

6. Складування матеріальних ресурсів на складах відділу логістики.

7. Контроль за витрачанням матеріальних ресурсів цехами.

2. Використання методів системного аналізу

Основними науковими інструментами системного аналізу є наступні методи:
«мозковий штурм», сценарій, експертні оцінки, «дерево цілей», матриця,
схема системного дослідження та інші.

Особливістю системного аналізу є сполучення якісних і формальних
методів. Таке сполучення складає основу будь-якої використаної методики.

Методи типу «мозкового штурму». Основна мета методів цього типу — пошук
нових ідей, їхнє широке обговорення і конструктивна критика. Гіпотеза
полягає в припущенні, що серед великої кількості ідей є декілька гарних.
При проведенні обговорень стосовно досліджуваної проблеми застосовують
наступні правила:

1) сформулювати проблему в основних термінах, виділивши центральний
пункт;

2) не оголошувати помилковою й не припиняти дослідження жодної ідеї;

3) підтримувати ідею будь-якого роду, навіть якщо її доречність здається
сумнівною;

4) надавати підтримку і усіляке заохочення, щоб звільнити учасників
обговорення від скутості.

Метод сценаріїв є засобом первинного впорядкування проблеми в галузі
обслуговування споживача, отримання й збору інформації стосовно
взаємозв’язків розв’язуваної проблеми з іншими, а також стосовно
можливих та ймовірних напрямків майбутнього розвитку.

Сценарій являє собою переважно якісний опис можливих варіантів розвитку
досліджуваного логістичного об’єкта за умови різних сполучень певних
(заздалегідь виділених) умов.

Група експертів складає план сценарію, де описуються функціональні
галузі логістики, а також фактори зовнішнього середовища, що враховують
під час постановки і розв’язання завдань у галузі обслуговування
споживачів.

Методи експертних оцінок. Основою цих методів є різні форми експертного
опитування з наступним оцінюванням і вибором найкращого варіанта.

Можливість використання експертних оцінок, обґрунтування їхньої
об’єктивності ґрунтується на тому, що невідома характеристика
досліджуваного об’єкта трактується як випадкова величина, відбиттям
закону розподілу якої є індивідуальна оцінка експерта стосовно
вірогідності і значимості тієї або іншої події.

Методи типу «Дельфі». На відміну від методу сценаріїв, припускає
попереднє ознайомлення експертів із ситуацією за допомогою будь-якої
моделі. Етапи методу Дельфі:

1) здійснюється пошук експертів;

2) кожному з експертів пропонують однакові питання;

3) кожен експерт виробляє свої оцінки незалежно від інших експертів;

4) відповіді збирають і статистично усереднюють;

5) експертам, відповіді яких сильно відхиляються від середніх значень,
пропонують обґрунтувати свої оцінки;

6) експерти розробляють обґрунтування і виносять їх на розгляд;

7) середнє значення і відповідні обґрунтування пред’являють усім
експертам.

Методи типу «дерева цілей». Дерево цілей являє собою зв’язувальний граф,
вершини якого інтерпретуються як цілі логістичної системи, а ребра або
дуги — як зв’язки між ними. Це основний інструмент зв’язання цілей
верхнього рівня організаційної структури підприємства з конкретними
засобами їхнього досягнення на нижньому операційному рівні.

Матричні форми представлення й аналізу даних.

Матриця — це наочна форма подання даних, форма, що розкриває внутрішні
зв’язки між елементами, вона допомагає з’ясувати й проаналізувати
частини, які не можна спостерігати. Прикладом використання властивостей
матриці є періодична система Д.І. Менделєєва.

Морфологічні методи. Основна ідея морфологічного підходу полягає в
систематичному знаходженні всіх можливих варіантів розв’язання проблеми
шляхом комбінування виділених елементів або їхніх ознак.

Загальна схема якісного системного дослідження включає наступні етапи:

1) установлення загальносистемних і індивідуальних властивостей системи;

2) визначення типу системи і особливостей її поводження;

3) виявлення головного системоутворюючого фактора — функції (функцій)
системи;

4) виділення вхідних елементів (ресурсів) системи;

5) вивчення структури системи як єдності компонентів і зв’язків, що
містить у собі наступні етапи:

— декомпозицію системи — виділення усіх її рівнів, аж до елементарного;

— вивчення структури підсистем і особливостей елементів системи;

— дослідження функцій, що виконуються в системі;

— розгляд процесора — великого системного блоку, що складається з
підсистем (у їхніх взаємозв’язках і взаємозалежностях).

6) вичленовування, якісний і кількісний аналіз виходів системи
(кінцевого продукту);

7) дослідження мети системи і її впливів на процеси, що відбуваються у
системі;

8) вивчення входів, виходів, підсистем у функціональному аспекті;

9) системний синтез: дослідження організації системи за умови поєднання
структурного й функціонального аспектів з оцінкою рівня організованості
і його впливів на систему;

10) визначення специфічних системних критеріїв ефективності і
оптимальності, виходячи із загальносистемних понять ефективності і
оптимальності та їхнього рівня, а також ефективності і оптимальності
підсистем у їхньому співвідношенні одна з одною і системою в цілому.

3. Логістика життєвого циклу продуктів

В наш час логістика може відігравати більш активнішу роль, ніж проста
підтримка маркетингу. Умови пропозиції запасів (їх доступність) і
терміни виконання замовлень споживачів, прийняті фірмою, можуть мінятися
залежно від ринкових можливостей, що склалися, і конкурентної ситуації.
Необхідність час від часу переглядати потреби логістики (і вимоги, що
пред’являються до неї) можна проілюструвати за допомогою схеми життєвого
циклу продукту, конкуренції, що відбиває умови, з якими зазвичай
стикається фірма упродовж ринкового життя продукту.

Розглянемо чотири стадії життєвого циклу продукту : впровадження (на
ринок), зростання, зрілість/насичення (ринку), застарівання/спад.

gd¤*th

h

h

gd

ження. Отже, логістика грає помітну роль в загальному комплексі
маркетингових зусиль. У відсутність у продукту надійних ринкових позицій
розміри постачань залишаються, як правило, невеликими, а замовлення
нерегулярними, бо фірми і їх споживачі захищаються таким чином від
можливості виявитися обтяженими запасом потенційно даремних товарів.
Внаслідок цих особливостей логістичні витрати на стадії впровадження
зазвичай дуже високі.

У минулому компанії забезпечували своє зростання головним чином за
рахунок розширення виробництва існуючих продуктів або за рахунок
придбання торговельних марок у інших фірм. В майбутньому, навпаки,
очікується, що зростання усе більшою мірою залежатиме від нових
продуктів. Таке посилення ролі нових продуктів важливе для логістики з
трьох причин.

По-перше, це означає, що майбутні логістичні системи мають бути
організовані так, щоб справлятися з широкою різноманітністю продуктів і
відповідних одиниць зберігання. У міру розширення спектру продуктів
виникатиме нужда в особливих способах вантажопереробки, транспортування
і упаковки, що, природно, зажадає від логістичних систем більшої
гнучкості. Якщо до того ж знадобиться спеціалізоване устаткування
(наприклад, вантажні рефрижератори або рейкові автоцистерни), то це ще
більше ускладнить завдання логістики.

По-друге, в результаті посилення ролі нових продуктів вимагається
обслуговувати безліч різних ринків по різноманітних каналах. З
розширенням ринків продукти зазвичай стають більше спеціалізованими, а
їх споживачі дробляться на дрібніші групи. Спеціалізація ринків, як
правило, означає, що обслуговування споживачів повинне вестися по
множинних маркетингових каналах. В результаті єдиний об’єм зробленого
продукту розподіляється серед все більшого числа таких каналів і, отже,
скорочуються можливості консолідувати логістичні операції заради
контролю над витратами.

І, нарешті, останнє міркування: річ у тому, що маркетинг ніяк не можна
віднести до точних наук. Як ми вже говорили, для успішних нововведень
треба добре розбиратися в потребах і запитах споживачів. До того ж
розробка нового продукту і його інформаційна підтримка повинні вестися з
прицілом на кінцеве споживання, тобто так, щоб потенційні покупці
дізналися про властивості продукту і захотіли його придбати. Ринкове
життя більш ніж половини нових продуктів виявляється недостатньо
тривалим, щоб окупити витрати на їх розроблення. Стосовно логістики це
означає труднощі з прогнозуванням того, яким з продуктів має відбутися
успіх, а які приречені на невдачу. Особливу турботу слід проявляти про
те, щоб не підвищувати ризик і не сприяти провалу продукту із-за
нездатності забезпечити йому логістичну підтримку на стадії
впровадження. З іншого боку, накопичення запасів і проведення
логістичних операцій в очікуванні продажів, які у результаті не
стануться, можуть обійтися надзвичайно дорого. А раз так, то логістика
нових продуктів зводиться до балансування на грані між забезпеченням
достатньої логістичної підтримки і надмірною підтримкою на стадії
впровадження.

Зростання. Стадія зростання в життєвому циклі характеризується тим, що
ринок в тій або іншій мірі «приймає» продукт і продажі стають дещо більш
передбачуваними. У логістиці акценти зазвичай зміщуються від
обслуговування за всяку ціну до дотримання більшої рівноваги між
сервісом і витратами. Рівень сервісу на цій стадії, як правило,
планується так, щоб забезпечити прогнозні прибутки. Головне —
якнайскоріше досягти беззбиткового об’єму продажів і збільшити ринкову
долю. Оскільки на стадії зростання продукт користується все більшою
прихильністю споживачів, з’являється можливість укладати більше
прибуткових угод. Проникнення продукту на ринок прискорюється. У умови
продажів зазвичай вносяться поправки, що відбивають цінові скидки за
об’єм закупівель і інші стимулюючі заходи, які покликані максимізувати
економічну віддачу. На стадії зростання основна проблема полягає в тому,
щоб продажі встигали за зростаючим ринковим попитом. На цій стадії циклу
перед компаніями відкриваються найкращі можливості перетворити логістику
на важіль для нарощування прибутків. Ринкова ситуація вимагає менше, ніж
коли б те не було, особливих логістичних послуг. Маркетингові канали
відносно прості і легко определимы. Так, продаж продукту зазвичай
здійснюється через обмежений круг традиційних дистриб’юторів, які, у
свою чергу, продають продукт усе в більшому об’ємі, що дозволяє добитися
економії логістичних витрат за рахунок масштабів діяльності.

Який прийнятний рівень обслуговування споживачів, що забезпечує
логістичну підтримку ринкового зростання, — питання не з простих. Вести
виробництво так, щоб мати легко доступні запаси продукту, і при цьому
швидко і безперебійно виконувати замовлення клієнтів — справа дорога. У
наступному розділі, присвяченому базовому рівню обслуговування
споживачів, ми покажемо, що витрати, пов’язані з підвищенням рівня
сервісу, ростуть куди швидше, ніж відбувається реальне поліпшення
результатів діяльності. Отже, компанії, що пропонують дуже високий
рівень обслуговування, мають бути готові до того, що і загальні витрати
логістики у них теж будуть дуже високі.

Нездатність частини менеджерів усвідомити співвідношення між якістю
сервісу і його дією на витрати/прибутку породжує нереалістичні
очікування споживачів. З сьогоднішніми логістичними технологіями
досяжний практично будь-який рівень обслуговування, якщо фірма готова за
це платити. Фактично багато компаній беруть на себе такі зобов’язання по
рівню сервісу, які перевершують потреби успішного маркетингу. Важливо,
щоб подібні зобов’язання бралися на основі стратегічного планування, а
не випадковим чином. І ще необхідно підкреслити, що базовий рівень
обслуговування споживачів, що забезпечує логістичну підтримку продукту,
встановлюється в період відносного процвітання бізнесу — на стадії
зростання в життєвому циклі продукту.

Зрілість/насичення. Для стадії зрілості/насичення характерна гостра
конкурентна боротьба. Ринковий успіх того або іншого продукту зазвичай
породжує конкуренцію з боку численних продуктів-замінників. У відповідь
на це вносяться поправки в стратегію ціноутворення і сервісу. Логістична
діяльність на стадії насичення, як правило, стає більше виборчою.
Конкуренти підвищують базовий рівень сервісу, пропонуючи унікальні
послуги, що мають додану вартість, в прагненні добитися лояльності
великих (ключових) споживачів. Заради цього на логістику виділяються
додаткові витрати.

На зрілому ринку традиційні маркетингові канали стають складними і
заплутаними. Так, роздрібні магазини торгують оптовими партіями товарів,
оптовики займаються роздрібною торгівлею, магазини інструментів і
устаткування продають одяг, в універмагах продаються харчові продукти,
продуктові магазини торгують побутовою технікою, а магазини понижених
цін і складські клуби торгують усім підряд. Подібну маркетингову
структуру частенько називають змішаною торгівлею.

Змішана торгівля веде до зміни господарських зв’язків. Кінцевий продукт
частенько потрапляє в роздрібну торгівлю через різноманітні логістичні
структури оптовиків, дистриб’юторів, переробники, а іноді —
безпосередньо від виробників. В деяких випадках товари зовсім минуть
роздрібну торговельну мережу і доставляються безпосередньо споживачам.
Такі зміни систем доставки вимагають істотних коригувань логістичної
підтримки.

Пристосовуючись до багатоканальної логістики на стадії зрілості в
життєвому циклі продукту, багато виробників і роздрібні торговці
відкривають власні розподільні склади. Це робиться для того, щоб мати
можливість обслуговувати різноманітні маркетингові канали відповідно до
їх потреб. На зміну простому завданню доставки зробленої продукції
безпосередньо декільком споживачам приходить безліч альтернативних
варіантів розподілу, що відповідають індивідуальним запитам. В умовах
багатоканальної логістики в кожне місце призначення доставляється менший
об’єм товарів і кожному конкретному споживачеві виявляються особливі
послуги. В результаті, як правило, підвищуються питомі витрати
логістики. Конкурентні умови, властиві стадії зрілості, ускладнюють
логістичну діяльність і вимагають від неї більшої гнучкості.

Застарівання/спад. Процвітанню, характерному для стадій зростання і
зрілості, приходить кінець, ледве продукт вступає в стадію
застарівання/спаду. Коли продукт «помирає», менеджери, з одного боку,
удаються до розпродажу його залишків, а з іншої — обмежують його
поточний розподіл. Від логістики в цей період вимагається підтримувати
тривалий бізнес, але так, щоб уникнути надмірного ризику у разі, якщо
від продукту доведеться остаточно відмовитися. Таким чином, мінімізація
ризику стає пріоритетнішим завданням, ніж зниження питомих витрат
логістики.

Схема життєвого циклу продукту, хай і дещо абстрактна і спрощена, добре
ілюструє увесь спектр типових стратегій логістики, необхідних для
пристосування до змін потреб в обслуговуванні, що відбувається з часом.
Не існує єдиного загального правила «що і як треба робити». Стратегію
логістики, як, втім, і усіх інших елементів маркетингу, необхідно
підлаштовувати під конкретну ринкову ситуацію і конкурентні умови.
Рівень і характер логістичної підтримки міняються упродовж життєвого
циклу продукту. Як правило, на стадії впровадження нового продукту
логістика повинна проявляти високу міру активності і гнучкості, щоб
відповідати прогнозованому зростанню об’єму продажів. На стадіях
зростання і зрілості/насичення пріоритети зазвичай зміщуються до
підтримки раціонального співвідношення між рівнем сервісу і витратами.
Ну а на стадії застарівання/спаду компаніям потрібно від логістики дії,
спрямовані на мінімізацію ризику. Окрім іншого, «конструкція»
логістичної системи повинна передбачати здатність зберігати гнучкість і
підлаштовуватися, з тим щоб у будь-який момент часу протистояти тиску
конкурентного середовища. Це вимагає чіткого розуміння того, що є
обслуговування споживачів і як воно має бути організоване.

Висновок

Логістичне забезпечення інноваційної діяльності відбувається в
результаті взаємодії. При економічній взаємодії інвестицій
(інноваційних) та логістики відбувається взаємозалежний та
взаємообумовлений вплив між ними, що носить двоякий характер.

Для ефективного розвитку економіки інноваційна діяльність повинна
базуватись на логістичній концепції, як джерелі отримання конкурентних
переваг. Завдання логістичної підтримки інноваційної діяльності полягає
у ефективному русі матеріальних, інформаційних, фінансових потоків по
створенню інновацій.

Основними науковими інструментами системного аналізу є наступні методи:
«мозковий штурм», сценарій, експертні оцінки, «дерево цілей», матриця,
схема системного дослідження та інші.

Рівень і характер логістичної підтримки міняються упродовж життєвого
циклу продукту. Як правило, на стадії впровадження нового продукту
логістика повинна проявляти високу міру активності і гнучкості, щоб
відповідати прогнозованому зростанню об’єму продажів. На стадіях
зростання і зрілості/насичення пріоритети зазвичай зміщуються до
підтримки раціонального співвідношення між рівнем сервісу і витратами.
Ну а на стадії застарівання/спаду компаніям потрібно від логістики дії,
спрямовані на мінімізацію ризику.

Список використаної літератури

Горяїнов О.М. Теорія і практика дисципліни «Логістика» (для менеджерів):
Навчальний посібник. — Харків: НТМТ, 2009. — 522с.

Колісник М. К. Ефективне управління інноваціями на основі формування та
впровадження логістичної концепції інноваційного розвитку підприємства /
М. К. Колісник, В. І. Босак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. –
Вип. 18.9.

Колодізєва Т. О. Стратегічне планування логістичної діяльності: сутність
та особливості / Т. О. Колодізєва // Економіка розвитку. – 2008. – № 3
(47). – С. 96–99.

Крикавський Є.В. Логістика. Основи теорії: Підручник — 2-ге вид., доп. і
переробл. — Львів: «Інтелект-Захід», 2006. — 456 с.

Логістичний підхід до прийняття управлінських рішень в організації
інноваційної діяльності підприємства / Р. Р. Ларіна // Прометей.
Регіональний збірник наукових праць з економіки. – 2007. – Випуск 3
(24). – С. 91.

Майорова Т.В. Інвестиціна діяльність. — К.: Центр навчальної літератури,
2006. — 376 с.

Окландер М.А. Логістична система підприємства: Монографія. — Одеса:
Астропринт, 2004. — 312с.

Чухрай Н. І. Інновації та логістика товарів : монографія / Н. І. Чухрай,
Р. Патора. – Львів : Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2001. – 264 с.

Чухрай Н. І. Оптимізація часу виходу інновації на ринок / Н. І. Чухрай
// Прометей. Регіональний збірник наукових праць з економіки. – 2007. –
Випуск 3 (24). – С. 100.

Чухрай Н. І. Формування інноваційного потенціалу підприємства:
маркетингове та логістичне забезпечення : монографія / Н. І. Чухрай. –
Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2002. – 316 с.

PAGE

PAGE 15

Похожие записи