HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Значення етики на рубежі ХХ-ХХІ ст.ст.

Етичні аспекти взаємостосунків провізорів

і медичних представників”

ПЛАН

Вступ

1. Значення етичних норм у професійній діяльності спеціалістів сфери
охорони здоров’я

2. Роль етики і деонтології у формуванні особи фармацевта

3. Етичний зміст взаємостосунків провізора і лікаря

4. Кодекси фармацевтичної етики, зарубіжний досвід

Список використаної літератури

Вступ

Кожний фармацевтичний і медичний працівник повинен бути знайомий як із
загальною етикою, так і з професійною медичною і фармацевтичною етикою і
деонтологією.

Фармацевтична етика як частина загальної етики є наукою про моральну
цінність вчинків фармацевтичних працівників всіх ланок, їх поведінку у
сфері своєї діяльності. Це обумовлюється особливостями їх практичної
діяльності, положенням і роллю в суспільстві.

Фармацевтична етика відрізняється як від лікарської, так і від торгової.
Особливо це торкається відносин з хворим, виробництва і збуту лікарських
препаратів. Специфіка фармацевтичної етики полягає в тому, що аптечні
працівники не лікують хворого, не роблять призначень, а лише прагнуть
допомогти йому швидким і точним приготуванням і відпуском потрібних
ліків, психотерапією, вселяючи в хворого віру в одужання, що зціляє дію
препарату, фармацію і медицину в цілому.

Деонтологія ( deon — належне, logos — вчення) — це розділ етики, в якому
розглядаються проблеми обов’язку і належного як специфічної для
моральності форми прояву соціальної необхідності. Термін введений
англійським філософом Бентамом в 1834 році для позначення теорії
моральності в цілому.

У середині XX століття деонтологію стали розглядати в рамках професійної
етики, яка включає морально-етичну культуру професіонала, норми
поведінки і характер взаємостосунків всіх учасників професійної праці,
красу зовнішнього прояву цих норм, їх форму в професійній діяльності.

Фармацевтична деонтологія вивчає норми поведінки провізора, направлені
на максимальне підвищення ефективності медикаментозної терапії і
створення сприятливого клімату у взаємостосунках з хворим, лікарем,
колегами по роботі. Вона розглядає вимоги і правила поведінки
фармацевтичного працівника, що забезпечують виконання їм професійного
обов`язку, питання його совісті, честі і достоїнства, які служать
показником високої цивільної відповідальності.

Важливими проблемами фармацевтичної етики і деонтології є розробка
етичних основ управління аптечним колективом і вдосконалення
морально-психологічного клімату в ньому, вивчення специфіки етичних
відносин в аптечних колективах, суперечностей, які виникають в них, і
пошук шляхів їх вірішення.

Витоки становлення фармацевтичної етики і деонтології нерозривно
пов`язані з лікарською етикою і деонтологією, оскільки на певному
історичному етапі функції лікування і приготування ліків були
нероздільні один від одного.

1. Значення етичних норм у професійній діяльності спеціалістів сфери
охорони здоров’я

Етичні норми відіграють важливу роль у професійній діяльності
спеціалістів сфери охорони здоров’я.

Робоча група, заснована за ініціативи громадських організацій при
Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення,
завершила розробку «Правил належної промоції фармацевтичними компаніями
лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я» у січні 2008 року.
«Основною метою Правил є створення і підтримка світових стандартів
поведінки на фармацевтичному ринку України, спрямованих на дотримання
етичних норм компаніями – виробниками лікарських засобів, іншими
учасниками ринку при просуванні своєї продукції на території України», –
зауважив голова Держслужби. Презентовані Правила встановлюватимуть
етичні норми просування медичних виробів на фармацевтичному ринку
України.

Робоча група під час своєї роботи оговорила загальні положення Правил
належної промоції, що були презентовані сьогодні. В них визначаються
такі основні поняття, як «професіонали охорони здоров’я», що таке
«промоція лікарських засобів», що є «візит медичного працівника».

У розділі Правил «Вимоги до носіїв інформації» визначено вимоги до
фармацевтичної інформації, яку надають фармацевтичні компанії
професіоналам охорони здоров’я. У ньому висвітлюються загальні вимоги до
характеру та якості як для самої інформації, так і до носіїв інформації.

У розділі «Гостинність і матеріальні стимули» розповідається,  як можна
заохочувати професіоналів охорони здоров’я до вдосконалення своїх
професійних знань.

Розділ «Конференції, семінари, конгреси, круглі столи» визначено, як і
для чого мають проводитися такі заходи. «Консультанти», «Медичні
працівники», – визначено, хто це такі, які завдання виконують, які мають
права.

У «Заключних положеннях» висловлені побажання щодо приєднання до
виконання основних етичних правил усіх учасників фармацевтичного ринку.

Ці Правила розроблялися під егідою Державної служби лікарських засобів і
виробів медичного призначення за сприяння Європейської Бізнес Асоціації
(ЄБА), Асоціації виробників інноваційних ліків (АПРАД), Всеукраїнської
ради захисту прав споживачів та інших громадських професійних
організацій України.

Основною метою впровадження «Правил належної промоції фармацевтичними
компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я» є
поліпшення здоров’я населення шляхом забезпечення доступу до ефективних,
безпечних і якісних лікарських засобів за прийнятними цінами, а також їх
раціональне використання. Під час їх розробки використовувався досвід
діючого в Європі регулювання. Правила носитимуть добровільний характер.
Компанії, які підтримують цю ініціативу, підпишуть Меморандум про
приєднання. Заступник Міністра Зіновій Миколайович Митник проінформував
присутніх, що регулюючим органом по впровадженню Правил стане Громадська
Рада під егідою Державної служби лікарських засобів і виробів медичного
призначення. Рада з представників професійних громадських організацій
буде розглядати повідомлення про неетичну поведінку фармацевтичних
компаній на ринку щодо способів просування продукції. 

На думку фахівців це дасть змогу звертатися до Міністерства охорони
здоров’я, інших зацікавлених структур з метою усунення виявлених
недоліків. Це – початок роботи над етичним кодексом фармацевтичного
працівника. Правила стануть його складовою.

2. Роль етики і деонтології у формуванні особи фармацевта

 

Велика роль в етичному вихованні майбутніх фахівців фармацевтичної
справи належить викладачам фармацевтичних вузів і факультетів. Вони як
вихователі і наставники студентів повинні бути справжнім прикладом
відношення до службових обов`язків, в поведінці, в побуті.

Виходячи з важливості деонтологічних проблем на практичних заняттях і на
лекціях викладачам необхідно підкреслювати, що головним в роботі
фармацевта (провізора) з погляду деонтології є бездоганне виконання
свого професійного обов`язку, відповідальне відношення до своїх
обов`язків, прояв гуманізму до хворого. Задача провізора — укріпити віру
хворого в необхідність прийому ліків відповідно до розпоряджень лікаря,
вселити надію на одужання. Слід пям`ятати, що оптимістична інформація
беззастережно приймається хворим на віру.

Фармацевтична етика і деонтологія передбачає практичне вживання
конкретних морально-етичних і деонтологічних принципів в процесі
вивчення і освоєння спеціальних дисциплін.

На всіх спецкафедрах Національної фармацевтичної академії України
учбовий процес пронизаний представленням етичних і деонтологічних
проблем.

На кафедрі менеджменту і маркетингу у фармації викладається дисципліна
«Фармацевтична етика і деонтологія «. Крім того в програмі спеціалізації
широко представлені актуальні проблеми фармацевтичної етики і
деонтології з урахуванням нових ринкових відносин.

Кафедра фармакології навчає етичним нормам спілкування провізора з
лікарем, значущості інформаційної роботи з ним: грамотно повідомляти
необхідні відомості про ліки, зацікавити його цією інформацією.

При вивченні токсикологічної хімії слід підкреслювати особливості
приватної етики і деонтології хіміка-експерта. Діяльність
хіміка-експерта протікає в умовах законодавчої регламентації. Він
повинен, з урахуванням професійних обов`язків, брати активну участь в
профілактиці отруєнь, допомагати правосуддю боротися із злочинністю. Вся
його діяльність грунтується на принципах гуманізму. Процесуальний закон
не встановлює терміни виконання експертизи, але слідчий завжди за
цікавлений в швидкому рішенні питань. Тому професійна етика і деон
тологія хіміка-експерта вимагає від нього, щоб розслідування не
відкладалося ні на один день.

Етичними нормами пронизані і взаємини між всіма учасниками судового
процесу, а також взаємостосунки експерта з обвинуваченим, потерпілим.
Експерт не повинен підпорядковувати факти чиїми-небудь вказівкам,
вимогам або проханням. При вивченні курсу фізіології з основами
анатомії, фармакотерапії і клінічній фармації звертається увага на те,
що майбутні фахівці покликані обслуговувати населення з урахуванням
психотерапевтичних і моральних чинників надавати в зв`язку з цим велике
значення культурі обслуговування.

При вивченні курсу гігієни в даних гігієнічних питаннях повинні
знаходити віддзеркалення морально-етичні аспекти відношення до охорони
навколишнього середовища. Велика увага надається дотриманню норм етики і
деонтології, що стосуються особистої гігієни провізора (спецодяг,
зовнішній вигляд), оскільки це справляє перше враження на хворого і
визначає ефективність подальшого спілкування.

Учбові програми інших спецкафедр також містять окремі аспекти
фармацевтичної етики і деонтології.

Таким чином, професійна підготовка провізора з акцентом на етичних,
етичних аспектах його діяльності формує фахівця глибоко вірного своїй
професії, відмінного високою особистою і цивільною моральністю,
переконаністю в необхідності виконання обов`язку і обов`язків не тільки
перед хворими, але і суспільством в цілому.

3. Етичний зміст взаємостосунків провізора і лікаря

 

Важливим елементом фармацевтичної етики і деонтології є етичні правила,
регулюючі взаємостосунки провізорів і лікарів, які повинні виходити з
принципів гуманізму і високого усвідомлення кожним свого громадського
обов`язку. Ці відносини повинні будується на основі взаєморозуміння і
взаємоповажає, підтримка авторитету один одного в очах хворого, бути
дружніми, діловими, у формі товариської співпраці і взаємодопомоги.

Головним у взаємостосунках медичних і фармацевтичних працівників є
загальна мета — збереження здоров`я і благополуччя пацієнтів. При цьому
лікар несе навантаження, пов`язане з постановкою діагнозу і призначенням
ліків. Задачею ж провізора є допомога лікарю у виборі необхідного
препарату, надання повної інформації про його властивості, синоніми і
аналоги, сумісність з іншими ліками і ін. Таким чином, лікар і провізор
повинні працювати як колеги, з повагою відноситися до досвіду і знань
один одного.

Лікарі і фармацевтичні працівники не повинні:

• допускати нетактовних висловів на адресу один одного;

• поменшувати гідність один одного;

• допускати негативні вислови на адресу один одного у присутності
хворого.

Звернення лікаря до провізора здійснюється через рецепт. Рецепт — це
документ, який служить єдиною підставою для відпустки з аптеки більшості
лікарських препаратів, для вживання їх хворими, виходячи з вказівок
лікаря про дозу, порядок прийому. Лікар і провізор несуть повну
відповідальність за виписані і видані медикаменти Тому при рецептурній
відпустці провізор не повинен:

• підміняти лікаря у виборі лікарського препарату;

• залишати без уваги допущені лікарями помилки і неточності,
недотримання встановлених правил виписування рецептів і неправильно
вказані дозування лікарських препаратів, виявлені несумісності і ін.

Всі помилки повинні бути обговорені з лікарями. При цьому критика
повинна бути аргументованою, в доброзичливій формі.

Щоб уникнути подібних помилок в обов`язку провізора входить систематична
інформація лікарів про лікарські препарати, їх наявності,
використовуванні аналогів, інформація про нові лікарські препарати.

Лікар повинен знати кількість і асортимент лікарських препаратів, що є в
аптеці, щоб зорієнтуватися, скільком хворим він може виписати необхідні
ліки і не примушувати їх звертатися в інші аптеки.

Трапляється, що деякі ефективні лікарські препарати не мають попиту і
збут їх зв`язаний з певними труднощами внаслідок того, що лікарі про них
не знають або забули. Але з другого боку, маючи свій в розпорядженні
інформацію про лікарський препарат, лікар не повинен надавати допомоги
конкретній фармацевтичній фірмі, свідомо сприяючи просуванню її
продукції на ринок — це несумісно з етичними принципами професії лікаря.

< ° ® ° ? ????¤?¤?$??????При заміні одного лікарського препарату іншим за домовленістю з лікарем провізор повинен роз`яснити хворому, що обидва лікарські препарати мають рівноцінну дію. Іноді, керуючись психотерапевтичними мотивами, лікар виписує в рецепті синонім препарату. В цьому випадку провізор на сигнатурі повинен проставити цей синонім, інакше хворий подумає, що йому видали інші ліки. При зверненні в аптеку лікаря провізор зобов`язаний дати йому професіонально-вичерпну інформацію про лікарський препарат. Неповна або неправильна відповідь може підірвати авторитет провізора у лікаря. Якщо ж лікар сам захворів і прийшов в аптеку, то його треба обслужити поза чергою, поспівчувати йому і виразити надію на швидке одужання. Говорити лікарю про ефективність препарату недоречно. 4. Кодекси фармацевтичної етики, зарубіжний досвід Правові засади фармацевтичної етики повинні базуватись на Конституції України, Законі України “Про лікарські засоби” (1996), Законі “Про рекламу” (1996) та ряді інших законодавчих актів. За даними дослідників Міжнародна федерація фармацевтів (скорочено – МФФ) не вважає можливим створення єдиного кодексу фармацевтичної етики для всіх держав світу, зважаючи на політичні, економічні та культурні відмінності. Разом з тим, 48-й Міжнародний конгрес МФФ (Сідней, 1988) затвердив основні універсальні рекомендації національних кодексів: Фармацевт охороняє здоров’я суспільства та кожної окремої особи, виконує свої професійні завдання з повагою до життя людини. Фармацевт повинен проявляти однакову зацікавленість по відношенню до всіх своїх пацієнтів. Обов’язком фармацевта є постійне підвищення своїх професійних знань та навичок. Фармацевт повинен зберігати професійну таємницю, крім випадків, передбачених законодавством, або коли він буде переконаний, що протилежні дії є в інтересах хворого. Фармацевт повинен виконувати кожну професійну функцію старанно і уважно. Фармацевт не повинен жодним чином, навіть частково, зменшувати свою професійну незалежність. Фармацевт повинен утримуватись від будь-яких вчинків та дій, що можуть викликати негативне відношення до фармацевтичної професії, навіть якщо це не пов’язано з його практичною діяльністю. У кожній ситуації він повинен звертати увагу на збереження, повагу гідності та незалежності професії. Фармацевт повинен дотримуватись вимог загальної професійної етики і національного кодексу професійної етики, якщо він існує. Фармацевт повинен дотримуватись зробленого пацієнтом вільного вибору, що є його (пацієнта) незаперечним правом (на наш погляд, даний пункт потребує деталізації, можливо, проілюстрованої прикладами). Фармацевт повинен у кожному випадку гарантувати те, що розрахунки за його послуги є відповідними і розумними. Суперечною засадам етики є будь-яка діяльність, яка наражає на небезпеку благополуччя пацієнта, а також на поділ винагороди з третіми особами (з позицій сьогодення мова йде, зокрема, про невідповідність нормам етики сплати винагороди фармацевтом лікарю за факт виписування рецепта). Фармацевт повинен гарантувати те, що всі види реклами та інформації щодо його практичної діяльності є конкретними, правдивими і відповідають засадам професійної етики (на наш погляд, у даному пункті слід наголосити на гарантіях науково достовірної реклами та інформації про лікарські засоби). Взаємовідносини фармацевта та адміністрації (влади) повинні базуватись на довірі та взаємоповазі (доцільність такої якості взаємовідносин для фармацевта зрозуміла, і питання полягає в тому, чи поділяє адміністрація (влада) такі погляди). Фармацевт повинен допомагати уряду в його зусиллях у галузі охорони здоров’я, зокрема з питань профілактики захворювань; надавати відповідні рекомендації з даного питання. Фармацевт повинен впливати на суспільство в області збереження здоров’я. Фармацевт повинен брати участь у діяльності національних і міжнародних організацій, що мають за мету поліпшення умов праці або підвищення іміджу даної професії. Фармацевт може в інтересах здоров’я хворого відмовити у відпуску, продажу або доставці лікарського засобу. Якщо відповідний лікарський засіб видається лише на підставі рецепта, фармацевт повинен негайно зв’язатись з лікарем (автором рецепта). Очевидно, що значна частина наведених вище рекомендацій МФФ належним чином трансформована до національних умов, специфіки сьогодення та перспектив розвитку фармацевтичної галузі в Україні і може бути використана в Кодексі етики Фармацевтичної асоціації України (ФАУ). Тепер розглянемо особливості відповідних кодексів на прикладі окремих держав. Так, у Кодексі етики Американської фармацевтичної асоціації від 1981 р. сформульовано, що фармацевт повинен перш за все брати до уваги здоров’я та безпеку хворого і як спеціаліст охорони здоров’я ставитися з повагою до кожного хворого з усією повнотою професійних знань та здібностей; постійно удосконалювати і поглиблювати свої професійні знання; ніколи не повинен брати участі у виготовленні або ж розповсюдженні фармацевтичних засобів, медичних матеріалів, які не мають належної якості, не відповідають затвердженим вимогам чи не мають терапевтичної цінності для хворого; повинен забезпечувати хворого правдивою, конкретною і вичерпною професійною інформацією; повинен належати до організації, метою якої є підвищення фармацевтичного фаху, і сприяти роботі цієї організації за рахунок свого вільного часу, а також власних коштів. З останнього підпункту можна зрозуміти, що в США членство фармацевта у певній громадській фаховій фармацевтичній організації є обов’язковим. Польський Кодекс аптекаря від 1983 р. має наступну структуру [3]: 1) загальні принципи; 2) ставлення фармацевта до хворого; 3) зв’язок з наукою; 4) ставлення до фаху; 5) принципи поведінки по відношенню до інших фармацевтів і допоміжного персоналу; 6) принципи поведінки по відношенню до інших спеціалістів охорони здоров’я; 7) фармацевт і суспільство. Розглянемо положення Польського кодексу, які викликають найбільшу зацікавленість з позиції опрацювання Кодексу етики ФАУ. Розділ “Загальні принципи”: фармацевт постійно підвищує рівень своєї культури, створює атмосферу інтелектуального задоволення та знань, сприяє розвитку почуття суспільного значення своєї роботи. Розділ “Ставлення фармацевта до хворого”: ставлення фармацевта до людини, яка звертається за ліками, повинно бути доброзичливим і терплячим. Відмовити у відпуску ліків належить лише у випадках, коли вік або стан алкогольного сп’яніння особи, яка звертається за ними, викликають побоювання, що лікарські засоби зашкодять здоров’ю. Фармацевт не може давати поради з фармакотерапії або ставити діагноз. Якщо умови праці фармацевта унеможливлюють виконання ним певних професійних функцій, що може загрожувати якості лікарських засобів або ставити під сумнів достовірність результатів фармацевтичного аналізу, він (фармацевт) має право не виконувати ці функції. Розділ “Зв’язок з наукою”: фармацевт має слідкувати за розвитком науки, дбати про відповідність особистих знань прогресу науки. До нових (вперше впроваджених) лікарських засобів фармацевт повинен ставитись критично, навіть якщо вони мають позитивну рекламу. Розділ “Ставлення до фаху”: фармацевт і в приватному житті повинен викликати повагу і довіру. Розділ “Принципи поведінки по відношенню до інших фармацевтів і допоміжного персоналу”: фармацевт повинен зважати на їх дії, якщо вони несумісні з сучасними етико-деонтологічними засадами, “кидають тінь” не лише на нього, але й на інших членів колективу, особливо, що стосується осіб, які обіймають керівні посади. Фармацевт (мається на увазі провізор) повинен ставитися до співробітників з середньою фармацевтичною освітою як до колег, надавати їм допомогу і вказівки, дбати про удосконалення їх знань. Розділ “Фармацевт і суспільство”: фармацевт повинен брати участь у санітарно-просвітницькій роботі з охорони здоров’я, протидіяти знахарству, брати участь у боротьбі з лікоманією, лікарською залежністю, наркоманією, алкоголізмом. Дещо менше структурних підрозділів має Етичний кодекс фармацевтичного працівника (провізора і фармацевта) Росії (1996 р.), який за визначенням є сукупністю етичних норм та моральних засад поведінки фармацевтичного працівника при наданні кваліфікованої, доступної і своєчасної фармацевтичної допомоги. Його метою є забезпечення переходу Росії до правової держави та до ринку споживачів у сфері фармацевтичної допомоги. Структура російського кодексу наступна: 1) фармацевтичний працівник і суспільство; 2) фармацевтичний працівник і пацієнт; 3) фармацевтичний працівник і лікар; 4) відносини фармацевтичного працівника з колегами; 5) фармацевтичний працівник і прогрес фармації; 6) межа дії кодексу, порядок його перегляду та відповідальність за його порушення. Зупинимось на трактуванні окремих положень російського кодексу. У розділі “Фармацевтичний працівник і суспільство” підкреслюється необхідність надання фармацевтичної допомоги кожній людині, незалежно від національності, політичних і релігійних переконань, майнового положення, статі, віку, соціального статусу пацієнта. Фахова фармацевтична освіта дає право фармацевтичному працівнику відповідати за раціональне використання лікарських засобів з особливою пильністю при відпуску ліків літнім людям та дітям. Розділ “Фармацевтичний працівник і пацієнт”: фармацевтичний працівник зобов’язаний володіти основами психотерапевтичного впливу для поліпшення взаєморозуміння з пацієнтом. Розділ “Фармацевтичний працівник і лікар”: фармацевтичний працівник не повинен заступати лікаря у виборі лікарського засобу, пропонувати лікарський засіб на власний розсуд, оскільки він не знає індивідуальних особливостей організму хворого та перебігу хвороби. Фармацевтичний працівник повинен бути нетерпимим до різного роду помилок медичних працівників з питань лікознавства. На наш погляд, термін “нетерпимий” у даному випадку є недоречним. Його краще трактувати з позицій взаємодопомоги, консультування, фармацевтичного контролю за питаннями лікознавства. Розділ “Відносини фармацевтичного працівника з колегами”: протягом усього життя фармацевтичний працівник зобов’язаний зберігати повагу, вдячність і обов’язки по відношенню до того, хто вчив його фармацевтичному мистецтву (дуже вдалий термін у даному контексті). З приводу деяких статей Етичного кодексу фармацевтичного працівника Росії можна дискутувати. Крім того, вживання терміну “фармацевтичні працівники” як об’єднання провізорів та фармацевтів (за кваліфікацією) замість інтегруючого “фармацевт” (за фахом) викликає сумнів, тому що міжнародна практика свідчить на користь вживання терміну “фармацевт”. Дотримання фармацевтичних засад професійної етики повинне контролюватись, у тому числі й на рівні самоврядування. Так, заснована в 1889 р. “Спілка львівських аптекарів” одним із завдань мала контроль за дотриманням вимог етики та відстоювання честі професії. При спілці діяв товариський суд для розгляду справ, пов’язаних з порушенням етичних принципів, наприклад, демпінговим зниженням цін, недобропорядною рекламою тощо. Зазначені традиції підтримуються Галицькою фармацевтичною асоціацією, в структурі якої з 1998 р. діють Комісія з фармацевтичної етики (одночасно з питаннями атестації та акредитації) та Комісія правового і соціального захисту. Отже, прийняття Кодексу етики фармацевтичної асоціації України — питання назріле і невідкладне. Його створення повинно грунтуватись на національних традиціях лікарського забезпечення населення з урахуванням державної політики в охороні здоров’я та досвіду інших країн. Список використаної літератури Дорофєева Т.А., Смирнова О.Е., Єльяшкевич О.Г. Етичний аспект роботи провізорів і фармацевтів // Фармація, - 1991, - № 1 Журавель В. Ділова етика і естетика лікаря-менеджере і підприємця // Ліки України. – 1999. - № 10. Кодекс медицинской деонтологии / Введение и комментарии Л.Репе; предисловие П.Рикера; Слово к укр.читателю АА.Крикунова. – К.: Сфера, 1998. Міжнародні етичні принципи фармацевтів // Ежене. Аптека – 2001. Пиріг Л. Медицина і українське суспільство. Збірка медико-публіцистичних праць. – К.: Б.В., 1998. Проект: правила належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров'я Українська фармацевтична галузь на шляху до європейських стандартів. Етичні норми відіграють важливу роль у галузі охорони здоров'я // УНІАН. Здоров'я. 26 лютого 2008 року, вівторок, № 40 PAGE PAGE 2

Похожие записи