HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття та система транспортних злочинів

2. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного,
водного чи повітряного транспорту

3. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації автотранспорту
і міського електротранспорту

4. Інші злочини, що посягають на безпечну роботу транспорту.

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

З розвитком транспорту збільшується потужність транспортних засобів та
швидкість їх руху, що має важливе значення для розвитку суспільства.
Проте це викликає i негативні явища, оскільки більш тяжкими стають
наслідки транспортних аварій, в яких гинуть люди, матеріальні цінності.

В умовах прискорених темпів автомобілізації, високої інтенсивності
дорожнього руху особливу гостроту набуває проблема забезпечення безпеки
дорожнього руху, вирішення якої спрямоване на збереження життя і
здоров’я громадян.

Боротьба з транспортними злочинами в сучасних умовах набуває важливого
значення, про що свідчить віднесення цих злочинів до самостійного
розділу Особливої частини КК.

Головною ознакою, за якою транспортні злочини об’єднані в одну трупу, є
родовий об’єкт. Таким об’єктом є відносини, що забезпечують безпеку руху
та експлуатацію транспорту.

1. Поняття та система транспортних злочинів

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди
на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв’язку, сигналізації,
автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

З об’єктивної сторони ці злочини побудовані по-різному. Більша частина
цих посягань описана в законі, як злочини з матеріальним складом, менша
частина — з формальним.

У злочинах з матеріальним складом об’єктивна сторона містить у собі
діяння, наслідки і причинний зв’язок між ними.

Діяння в цих злочинах виражається в дії або бездіяльності особи. Деякі
злочини (наприклад, пошкодження шляхів сполучення і транспортних
засобів) можуть бути вчинені лише шляхом дії.

У багатьох злочинах діяння виражається в порушенні певних правил. Це
означає, що диспозиції таких статей є бланкетними, тому для встановлення
факту порушення цих правил, необхідно звертатися до відомчих нормативних
актів, що регламентують поведінку працівника транспорту чи іншого
учасника дорожнього руху. Важливо точно визначити, які статті, пункти,
параграфи нормативних актів порушені та у чому це порушення виразилося.

Обов’язковою ознакою злочинів з матеріальним складом є наслідки.

Наслідками, у статтях цього розділу КК названі: загибель однієї чи
кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також
велика матеріальна шкода, інші тяжкі наслідки.

Відповідальність за транспортні злочини диференційована залежно від
тяжкості наслідків, що наступили. Тому тяжкі тілесні ушкодження,
загибель однієї чи кількох осіб, в деяких статтях вказуються як
кваліфікуючі обставини.

До інших тяжких наслідків відносяться: заподіяння потерпілому тяжких або
середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також велика матеріальна шкода.

При встановленні матеріальної шкоди, яка заподіюється транспортними
злочинами, необхідно враховувати вартість знищених або пошкоджених
транспортних засобів, вантажів, шляхів сполучення, споруд на них тощо.

Своєрідними наслідками, вказаними в деяких статтях, є створення
небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Така
небезпека створюється внаслідок порушення правил безпеки руху або
експлуатації транспорту, недоброякісного ремонту або пошкодження шляхів
сполучення чи транспортних засобів. У технічній системі транспорту
відбуваються певні зміни і створюється реальна можливість настання
тяжких наслідків, тобто висока ступінь імовірності їхнього настання. Ці
зміни в технічній системі транспорту порушують нормальне її
функціонування, чим заподіюється шкода об’єкту злочину. Така небезпека
(загроза) виступає і як ознака злочинного діяння, і як своєрідний
наслідок, нерозривний з ним. Обов’язковим у таких ситуаціях є
встановлення причинного зв’язку між діянням особи і змінами, що
відбулися в технічній системі транспорту.

Третьою обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів з матеріальним
складом є причинний зв’язок між діянням і наслідками, що наступили. За
справами цієї категорії для його встановлення призначаються експертизи.

Суб’єктивна сторона транспортних злочинів характеризується залежно від
складності її об’єктивної сторони. Злочини з формальним складом
вчинюються з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно
встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що
має важливе значення для кваліфікації та призначення покарання.

Суб’єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-річно-го віку.
Лише за пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст. 277
КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного,
морського чи річкового судна (ст. 278 КК), а також за незаконне
заволодіння транспортним засобом (частини 2 і З ст. 289 КК)
відповідальність настає з 14-річного віку.

Деякі транспортні злочини може вчиняти лише працівник транспорту, тобто
спеціальний суб’єкт.

Таким чином, під транспортними злочинами слід розуміти передбачені
кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на
безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також
магістрального трубопровідного транспорту.

В розділі XI Особливої частини КК ці злочини розташовані в певній
послідовності. При цьому враховується тяжкість злочину, а також вид
транспорту, яким він вчиняється. На першому місці стоять злочини, які
вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (статті
276—285 КК), на другому — на автомобільному і міському електротранспорті
(статті 286—290 КК). Завершують главу злочини, що виражаються в
порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних
трубопроводів (статті 291 і 292 КК).

Розміщення транспортних злочинів у певній послідовності дає можливість
більш правильно конструювати санкції цих статей, що підвищить
ефективність кримінально-правових заходів боротьби з цими посяганнями,
поліпшить статистичний облік цих злочинів тощо.

Безпосереднім об’єктом першої групи злочинів є відносини, що
забезпечують безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і
повітряного транспорту; другої групи — безпеку руху та експлуатації
автомобільного і міського електротранспорту; третьої групи —безпечне
функціонування всіх видів механічного та магістрального трубопровідного
транспорту.

Як уже зазначалося, відповідальність за більшість транспортних злочинів
диференційована залежно від тяжкості наслідків, що наступили.
Враховуються при цьому тяжкість тілесного ушкодження, загибель однієї чи
кількох осіб, а також розмір матеріальної шкоди. Крім того, у статтях
цього розділу законодавець передбачає інші кваліфікуючі обставини, такі
як: вчинення злочину: за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 278,
ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК); організованою групою (ч. З
ст. 278, ч. З ст. 280, ч. З ст. 289, ч. З ст. 292 КК); поєднане з
насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого або
з погрозою застосування такого насильства (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 289
КК); поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я
потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (ч. З ст. 278,
ч. З ст. 280, ч. З ст. 289 КК); вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 280,
ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК).

2. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного,
водного чи повітряного транспорту

Стаття 276 “Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного,
водного чи повітряного транспорту” складається з трьох частин. У
частині 1 ст. 276 КК дається опис об’єктивної сторони основного складу
цього злочину. Вона проявляється в порушенні працівником залізничного,
водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації
транспорту, а також у недоброякісному ремонті транспортних засобів,
колій, засобів сигналізації та зв’язку, якщо це створило небезпеку для
життя людей або настання інших тяжких наслідків. До залізничного
транспорту належить загальна мережа залізниць, метрополітен, а також
під’їзні колії великих підприємств, що включені до загальної мережі
залізниць. Водний транспорт — це морський і річковий транспорт за
винятком різних маломірних суден (човни, байдарки тощо). Повітряний
транспорт включає в себе різні літальні апарати (літаки, вертольоти,
дирижаблі, планери тощо), незалежно від форм власності на них. Крім
повітряних суден предметом злочину є аеропорти, аеродроми, посадкові
смуги, наземне устаткування, інші засоби, що забезпечують безпеку
польотів.

Діяння в цьому злочині складається з таких форм:

1) порушення правил безпеки руху;

2) порушення правил експлуатації;

3) недоброякісний ремонт технічних засобів транспорту.

Порушення правил безпеки руху на залізничному транспорті може
проявлятися у перевищенні швидкості руху, неуважності при виконанні
маневрових робіт, у проїзді на сигнал світлофора, що забороняє рух тощо.
На водному транспорті — це порушення правил причалювання і швартування
суден, відсутність постійного спостереження за станом водного шляху,
неправильне розходження із зустрічними суднами тощо. На повітряному
транспорті — це порушення правил посадки літальних апаратів,
недотримання встановлених маршрутів та висоти польоту, перевищення
швидкості при посадці тощо.

Порушення правил експлуатації транспорту полягає у недотриманні
габаритів, порядку укладання вантажів та їхнього закріплення, у
недотриманні вимог щодо технічного стану засобів транспорту, окремих
його механізмів тощо.

Діяння з об’єктивної сторони може проявлятися також у недоброякісному
ремонті транспортних засобів, шляхів сполучення, споруд на них, засобів
сигналізації і зв’язку (наприклад, слюсар по ремонту вагонів не усуває
несправність гальмового обладнання, внаслідок чого створюється небезпека
для життя людей).

Суб’єктивна сторона цього злочину вимагає встановлення психічного
ставлення особи до діяння і його наслідків. Що стосується діяння, то
воно може бути вчинене з прямим умислом і через злочинну недбалість.
Щодо наслідків вина може бути тільки необережною, у вигляді злочинної
самовпевненості чи недбалості.

Суб’єктом злочину можуть бути тільки працівники залізничного, водного і
повітряного транспорту.

Частина 2 ст.276 КК встановлює більш сувору відповідальність за ті самі
діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі
тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, частина 3 —
за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього досить
настання смерті хоча б однієї людини.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 276 — виправні роботи на строк до двох
років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 276 —
позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч. З ст. 276 —
позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

(ст. 277). Стаття складається з трьох частин. У першій частині дається
опис ознак об’єктивної сторони складу злочину. Вона включає в себе
руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого
складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації, а також інші дії,
спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для
експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда,
судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку
для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину охоплюються всі засоби транспорту, устрої та
механізми, що забезпечують безпеку руху або експлуатації залізничного,
водного та повітряного транспорту. Це такі устрої й механізми, що
забезпечують нормальне функціонування технічних систем транспорту і тим
самим — нормальні відносини у сфері безпеки руху або експлуатації
транспорту.

Руйнування шляхів сполучення і транспортних засобів — це протиправний
вплив на ці предмети шляхом порушення їхньої цілісності та структури,
внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації відповідно до
свого цільового призначення.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів — це протиправний
вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їхні частини та
механізми, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації
відповідно до свого цільового призначення.

Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний
для експлуатації стан — це такий протиправний вплив на них, у результаті
якого технічно справні механізми та елементи транспорту тимчасово (в цій
ситуації) приводяться до непридатного для експлуатації стану. Наприклад,
покладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення
сигнального вогню на фарватері водного шляху, відключення окремих
приборів і механізмів.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів можуть
бути різними. Аварія, про яку говориться в ч. 1 ст. 277 КК, є сход
рухомого складу з рейок, пошкодження транспортних засобів, їхнє
зіткнення, посадка судна на мілину тощо. Порушення нормальної роботи
транспорту може виражатися в зриві графіка руху транспортних засобів, у
затримці доставки вантажів і пасажирів тощо.

В частині 2 ст. 277 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння,
якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні
ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, а в ч. З — якщо вони
спричинили загибель людей.

Частина 2 ст. 278 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені
за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є
небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; а частина 3 — дії,
передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою
або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я
потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі
наслідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний із вчиненням
інших більш тяжких злочинів, то вчинене кваліфікується за сукупністю
злочинів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 278 — позбавлення волі на строк від
трьох до шести років; за ч. 2 ст. 278 — позбавлення волі на строк від
п’яти до восьми років; за ч. З ст. 278 — позбавлення волі на строк від
восьми до п’ятнадцяти років.

У частині 1 ст. 282 КК дається опис об’єктивної сторони складу злочину,
яка виражається в порушенні правил пуску ракет, проведенні всіх видів
стрільби, вибухових робіт або вчиненні інших дій у повітряному просторі,
якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 282 — штраф до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років,
або обмеження волі на строк до п’яти років; за ч. 2 ст. 282 —
позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. З ст. 282 —
позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283). Стаття
складається з двох частин. У частині 1 ст. 283 КК дається опис
об’єктивної сторони складу злочину, яка полягає у самовільному без
нагальної потреби зупиненні поїзда стоп-краном чи шляхом роз’єднання
повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило
загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло
шкоду здоров’ю потерпілого.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 283 — штраф до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на
строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження
волі на строк до-трьох років; за ч. 2 ст. 283 — позбавлення волі на
строк від п’яти до десяти років.

3. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації автотранспорту
і міського електротранспорту

Стаття 286 “Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації
транспорту особами, які керують транспортними засобами” складається з
трьох частин. У частині 1 ст. 286 КК описується об’єктивна сторона
складу злочину. Це порушення правил безпеки дорожнього руху або
експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що
спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У примітці до цієї статті перераховані транспортні засоби, на яких може
бути вчинений цей злочин. До них відносяться всі види автомобілів,
трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також
мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням;
б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння (дія чи бездіяльність) полягає у порушенні правил безпеки руху
або експлуатації транспорту.

???

????

???

E

\застосуванні видів пально-мастильних та інших матеріалів тощо.
Порушення вимог законодавства про охорону праці, а також порушення
правил безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних,
сільськогосподарських, будівельних та інших робіт, не підпадає під
ознаки ст. 286 КК.

Відповідальність за ст. 286 КК диференційована і залежить від тяжкості
наслідків, які настали. В частині 1 йдеться щодо відповідальності за
середньої тяжкості тілесні ушкодження, в ч. 2 — щодо відповідальності за
тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого, в ч. З — щодо
відповідальності за загибель кількох осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 286 — штраф до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років,
або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до
трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на
строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст 286 — позбавлення волі
на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати
транспортними засобами на строк до трьох років або без такого; за ч. З
ст. 287 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох
років.

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення
дорожнього руху (ст. 288). В диспозиції статті ознаки об’єктивної
сторони складу злочину викладені, як порушення правил, норм і
стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою,
відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання
шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, або
особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило
потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне
ушкодження або смерть.

З об’єктивної сторони злочин характеризується трьома ознаками: а)
діянням (дією або бездіяльністю); б) наслідками; в) причинним зв’язком
між діянням і наслідками.

Діяння виражається в порушенні правил, норм і стандартів при
будівництві, реконструкції, ремонті або утримуванні шляхів. Наслідками
цього злочину можуть бути середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке
тілесне ушкодження, смерть потерпілого.

Покарання за злочин: за ст. 288 — штраф до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років,
або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на
строк до п’яти років.

Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289). Стаття складається
з чотирьох частин і примітки. У частині 1 ст. 289 КК дається
характеристика об’єктивних ознак складу злочину, як незаконного
заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою. Перелік транспортних
засобів, які є предметом злочину, дається в примітці до ст. 286 КК.

У частині 2 ст. 289 КК передбачена відповідальність за ті самі дії,
вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або поєднані з
насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або
з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням до
приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної
шкоди потерпілому.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 289 — штраф від однієї тисячі до однієї
тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 2 ст. 289 —
позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років; за ч. З ст. 289 —
позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією
майна.

Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного
засобу (ст. 290). У диспозиції статті об’єктивна сторона описана як
знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна,
шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної
панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що
забезпечують порядок реєстрації транспортних засобів, вірогідність
номерів їхніх основних частин та агрегатів. Предметом є двигун, кузов,
шасі чи номерна панель, на яких заводським способом зроблені позначення
номерів. При реєстрації транспортних засобів у технічний паспорт
заносяться ці номери, за якими такий засіб може бути ідентифіковано. При
знищенні номерів забиваються всі цифри чи літери з агрегату, а при
підробці змінюється одна чи кілька цифр чи літер.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 290 — штраф у розмірі від п’ятдесяти до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи
на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

4. Інші злочини, що посягають на безпечну роботу транспорту.

Порушення чинних на транспорті правил (ст. 291). Об’єктивна сторона
злочину виражається в порушенні чинних на транспорті правил, що
убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі
наслідки.

Злочин може мати місце на всіх видах механічного транспорту. Об’єктивна
сторона цього злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням, б)
наслідками, в) причинним зв’язком між ними.

Порушення чинних на транспорті правил визначається умовами роботи цього
виду транспорту. Воно може вчинюватися при використанні гужового
транспорту, прогоні худоби через залізничні колії, проїзді
сільськогосподарських та інших машин через залізничні колії у
невстановлених місцях, переході вулиці, дороги у невстановленому місці
або на заборонений сигнал світлофора тощо.

Для кримінальної відповідальності досить загибелі хоча б однієї людини.
До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння потерпілому тяжких
або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди.
Для встановлення причинного зв’язку нерідко суд призначає експертизу.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується психічним ставленням
особи до вчиненого ним діяння і його наслідків. Порушення може бути як
умисним (прямий умисел), так і необережним (злочинна недбалість). Що
стосується наслідків, то вина може бути тільки необережною.

Суб’єктом злочину можуть бути пасажири, пішоходи, велосипедисти,
погоничі і пастухи худоби, особи, які керують гужовим транспортом та
досягли 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 291 — штраф до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років,
або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на
строк до п’яти років.

Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та
нафтопродуктопроводів (ст. 292). Стаття складається з трьох частин. У
частині 1 ст. 292 КК дається опис об’єктивної сторони складу злочину. Це
пошкодження або руйнування магістральних нафто-, газо- та
нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов’язаних
з ними об’єктів, споруд, засобів автоматики, зв’язку, сигналізації, якщо
це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або
спричинило небезпеку для життя людей.

Предметом злочину є магістральні трубопроводи, відводи від них, інші
об’єкти, технологічно пов’язані з трубопроводами, що забезпечують їх
нормальне функціонування, а також споруди, засоби автоматики, зв’язку,
сигналізації тощо.

Не є предметом цього злочину трубопроводи, що не відносяться до
магістральних, а також водопроводи, аміакопроводи, каналізаційні і
меліоративні мережі та ін.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається в діях, наслідках і
причинному зв’язку між ними.

Дії особи виражаються в пошкодженні або руйнуванні зазначених у статті
предметів.

Пошкодження — це протиправний вплив на предмет, що виводить з ладу
окремі ділянки трубопроводу, споруди на них, засоби зв’язку,
сигналізації, що забезпечують нормальне функціонування магістрального
трубопроводу, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації
відповідно до свого цільового призначення.

Руйнування — це протиправний вплив на об’єкт магістрального трубопроводу
шляхом порушення його цілості і структури, внаслідок чого трубопровід
стає непридатним для експлуатації. Слід мати на увазі, що трубопровід не
може бути зруйнований. Зруйнованими можуть бути лише окремі споруди,
агрегати, вузли, що забезпечують нормальне його функціонування.

Наслідком злочину є порушення нормальної роботи трубопроводу, якщо він
або взагалі не здійснює транспортування нафти, газу чи нафтопродуктів,
або хоч і працює, але не на проектну потужність.

Крім цього, у ч. 1 ст. 292 КК наслідком вважається і спричинення
небезпеки для життя людей.

Закінченим цей злочин є з моменту пошкодження або руйнування предмета
посягання і спричинення небезпеки настання тяжких наслідків.

Причинний зв’язок має бути встановлений між діями особи та порушенням
нормальної роботи трубопроводів або спричиненням небезпеки для життя
людей.

Суб’єктивна сторона цього злочину визначається його об’єктивною
стороною. Пошкодження або руйнування може бути вчинено як умисно, так і
через необережність. Щодо наслідків також може бути умисел або
необережність.

Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 292 КК передбачена відповідальність за ті самі дії,
вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також
загально-небезпечним способом. Останній має місце там, де діяння
вчинюється шляхом вибуху, підпалу, затоплення та іншими способами, що
значно підвищує суспільну небезпеку злочину.

Частина 3 ст. 292 КК встановлює відповідальність за пошкодження або
руйнування трубопроводів, якщо вони спричинили загибель людей, інші
нещасні випадки з людьми або призвели до аварії, пожежі, значного
забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків, або вчинені
організованою групою.

Більшість зазначених ознак вже розглядалися в першому параграфі розділу.
Що стосується значного забруднення довкілля, то при його визначенні слід
враховувати розмір збитків, заподіяних довкіллю, а також чи призвело
забруднення до захворювання людей, до знищення тварин чи рослин, на якій
площі відбулося забруднення, у тому числі необхідно враховувати збитки,
пов’язані з витратами, необхідними для ліквідації наслідків забруднення.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 292 — штраф до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років,
або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на
строк до п’яти років; за ч. 2 ст. 292 — обмеження волі на строк до п’яти
років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. З
ст. 292 — позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Висновки

Отже, безпосередні об’єкти окремих транспортних злочинів лежать у
площині родового об’єкту, хоч i мають свої особливості. Вони залежать,
насамперед, від видів транспорту, якими можуть вчинятися ці злочини, а
також від характеру об’єктивної сторони та кваліфікуючих обставин. Так,
деякі злочини можуть бути вчинені із застосуванням насильства або
погроз, у зв’язку з чим виникає питання про додатковий безпосередні
об’єкт — життя i здоров’я особи.

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди
на них, транспортні комунікацій, вокзали, засоби зв’язку, сигналізації,
автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

З об’єктивної сторони щ злочини побудовані по-різному. Більша частина
цих посягань описана в законі, як злочини з матеріальним складом, менша
частина — з формальним.

У злочинах з матеріальним складом об’єктивна сторона містить у собі
діяння, наслідки i причинний зв’язок між ними.

У багатьох злочинах діяння виражається в порушенні певних правил. Це
означав, що диспозиція таких статей є бланкетними, тому для встановлення
факту порушення цих правил, необхідно звертатися до відомчих нормативних
акт, що регламентують поведінку працівника транспорту чи іншого учасника
дорожнього руху. Важливо точно визначити, які статті, пункти, параграфи
нормативних актів порушені та у чому це порушення виразилося.

Обов’язковою ознакою злочинів з матеріальним складом є наслідки.

Наслідками, у статтях ХІ розділу Особливої частини КК названі: загибель
однієї чи кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а
також велика матеріальна шкода, інші тяжкі наслідки.

Відповідальність за транспортні злочини диференційована залежно від
тяжкості наслідків, що наступили. Тому тяжкі тілесні ушкодження,
загибель одної чи кількох осіб, в деяких статтях вказуються як
кваліфікуючі обставини.

До інших тяжких наслідків відносяться: заподіяння потерпілому тяжких або
середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також велика матеріальна шкода.

При встановленні матеріальної шкоди, яка заподіюється транспортними
злочинами, необхідно враховувати вартість знищених або пошкоджених
транспортних засобів, вантажів, шляхів сполучення, споруд на них тощо.

Своєрідними наслідками, вказаними в деяких статтях, є створення
небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Така
небезпека створюється внаслідок порушення правил безпеки руху або
експлуатації транспорту, недоброякісного ремонту або пошкодження шляхів
сполучення чи транспортних засобів. У технічній системі транспорту
відбуваються певні зміни і створюється реальна можливість настання
тяжких наслідків, тобто висока ступінь імовірності їхнього настання. Ці
зміни в технічній системі транспорту порушують нормальне а
функціонування, чим заподіюється шкода об’єкту злочину. Така небезпека
(загроза) виступає i як ознака злочинного діяння, і як своєрідний
наслідок, нерозривний з ним. Обов’язковим у таких ситуаціях е
встановлення причинного зв’язку між діянням особи i змінами, що
відбулися в технічній системі транспорту.

Третьою обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів з матеріальним
складом е причинний зв’язок між діянням i наслідками, що наступили. За
справами цієї категорії для його встановлення призначаються експертизи.

Суб’єктивна сторона транспортних злочинів характеризується залежно від
складності а об’єктивної сторони. Злочини з формальним складом
вчинюються з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно
встановлювати психічне ставлення особи до діяння i його наслідків, що
має важливе значення для кваліфікації та призначення покарання.

Суб’єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-річно-го віку.
Лише за пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст. 277
КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного,
морського чи річкового судна (ст. 278 КК), а також за незаконне
заволодіння транспортним засобом (частини 2 i 3 ст. 289 КК)
відповідальність настає з 14-річного віку.

Деякі транспортні злочини може вчиняти лише працівник транспорту, тобто
спеціальний суб’єкт.

Таким чином, під транспортними злочинами, слід розуміти передбачені
кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на
безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також
магістрального трубопровідного транспорту.

Список використаних джерел та літератури

Конституція України. – К., 1996.

Кримінальний кодекс України: (Прийнятий сьомою сесією ВР України 5
квітня 2001 року): Офіційний текст/ Міністерство юстиції України. – К.:
Юрінком Інтер, 2001. – 239 с.

Повітряний кодекс України від 4 травня 1993р.

Закон України » Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р.( з наступними
змінами та доповненнями).

Закон України » Про транспорт » від 10 листопада 1994 р.( з наступними
змінами та доповненнями).

Закон України » Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996р.

Правила дорожнього руху: Затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001р.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць,
залізничних переїздів, правила користування ними та охорони :
Затверджені постановою КМУ від 30 березня 1994р. № 198 ( з наступними
змінами та доповненнями).

Правила поведінки громадян на залізничному транспорті: Затверджені
постановою КМУ від 10 листопада 1995 р. № 903.

Постанова пленуму ВС України від 24 грудня 1982р. №7 » Про практику
застосування судами України законодавства у справах про транспортні
злочини» з наступними змінами.

Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.:
ТОВ «Атіка»: Академія: Ельга. – Н., 2001. – 654, [1] с.

Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Бажанова,
В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 496 с.

Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника,
В.А.Клименка. – Київ: Юридична думка, 2004. – 656 с.

Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник за ред. проф.
П.С.Матишевського, С.С.Яценка, доц. П.П.Андрушка. – Київ: Юрінком Інтер.
– 1999р.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України./ Під заг.
Ред. М.О.Потебенька, В.Г.Гончаренка. У двох частинах. Особлива частина.
– К.: Форум, 2001 р. – 942 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня
2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К.,
2003. – 1104 с.

Бабанін С.В. Витоки та сучасний стан проблеми кримінально-правової
охорони безпеки руху на транспорті ( ст.291 КК України) // Вісник
Національного університету внутрішніх справ. – Х.- 2002. – Вип.18.-
с.199-204.

Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів.
– К.: Юрінком, 1996.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи