HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Екологія»
ПЛАН
Вступ
1. Закон рівнозначності умов життя
2. Харчування людини і нормування якості харчових продуктів
3. Заповідники і національні природні парки України
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні
зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває
гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина
отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти
харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому
вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та
посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана
система екологічної освіти й виховання населення.
Екологія – відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося
невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко
розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем
сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика
забруднення середовища промисловими відходами та транспортом,
запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду
рослинного і тваринного світу. Екологія дає уявлення про те, яким чином
досягти симбіозу техніки, виробництва і природи.
Головні завдання екології:
· встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами,
їхніми угрупованнями та умовами довкілля;
· дослідження структури та функціонування угруповань організмів;
розробка методів визначення екологічного стану природних і штучних
угруповань;
· спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в
цілому, прогнозування їхніх наслідків;
· створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно
безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;
· застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього
середовища та раціонального використання природних ресурсів.
В даній роботі будуть розглянуті такі питання: закон рівнозначності умов
життя як один з провідних екологічних законів, особливості харчування
людини і нормування якості харчових продуктів, заповідники і національні
парки в заповідній справі України, їх значення.
1. Закон рівнозначності умов життя
Закон рівнозначності умов життя – всі природні умови середовища,
необхідні для життя, відіграють рівнозначну роль.
Потрібно брати до уваги закон рівнозначності умов життя: всі природні
умови середовища, необхідні для життя відіграють рівнозначні
ролі. З цього випливає закон сукупної дії екологічних факторів. В
природі екологічні фактори діють комплексно.
Екологічні фактори на рівні особини, популяції, виду і екосистеми
впливають по-різному.
На рівні особин абіотичні фактори впливають насамперед на поведінку
тварин, змінюють трофічні відносини з середовищем і характер
метаболізму, діють на здатність розмножуватися і плодючість, значною
мірою визначають розвиток, швидкість росту і тривалість життя тварин
і рослин.
На рівні популяції абіотичні фактори діють на такі параметри,
як народжуваність, смертність, середня тривалість життя особини,
швидкість зростання популяції та її розміри. Останні визначають
характер динаміки чисельності популяції і просторовий розподіл
особин у ній.
На рівні виду абіотичні умови середовища проживання нерідко виступають
як фактори, що визначають і обмежують географічне поширення.
На рівні екосистеми будь-який абіотичний фактор, що впливає на окремий
вид, який входить до складу екосистеми, впливатиме і на саму
екосистему, на її визначальні властивості.
Дія абіотичних факторів може призвести до загибелі особин, що зумовить
зменшення густоти популяцій, які входять до складу екосистеми. Це
в кінцевому підсумку позначиться на видовому різноманітті,
просторовому розподілі видів в екосистемі, на характері їх
взаємодії один з одним.
Біотичні фактори поділяють на дві групи: внутрішньовидові та міжвидові
взаємодії.
Під внутрішньовидовими, або гомотипічними, розуміють взаємодію між
особинами одного виду.
Ефект групи — це вплив групи як такої і числа індивідів у групі на
поведінку, фізіологію, розвиток і розмноження особин, зумовлений
сприйняттям присутності особин свого виду за допомогою органів
чуття. Ефект маси, на відміну від ефекту групи, не пов’язаний зі
сприйняттям особинами одного виду присутності одна одної.
Прояв закону рівнозначності (або незамінності) факторів можна
проілюструвати на прикладі життя рослин Рослини для нормальної
життєдіяльності потребують поживні речовини, мікроелементи, вологу,
світлу, тепло і повітря. Жоден із факторів, яких не вистачає, не можна
замінити іншим, навіть якщо останній перебуває в надлишку.
Так, наприклад, недостатню кількість азоту неможливо компенсувати
кальцієм або фосфором тощо. Рослини потребують усіх факторів життя
незалежно від того, скільки їх потрібно для біологічних процесів.
Нестача в грунті мікроелементів, необхідних рослинам у незначній
кількості, порушує процеси їх росту і розвитку, а часом навіть зумовлює
їх загибель.
Отже, всі природні умови середовища, які необхідні для життя, відіграють
рівнозначні ролі. З розглянутого закону випливає інший закон – сукупної
дії екологічних факторів. Цей закон нерідко ігнорується, хоча має велике
значення.
2. Харчування людини і нормування якості харчових продуктів
Харчування посідає важливе місце в житті людини. Особливо, якщо це
стосується здоровя та підвищення працездатності. Для нормальної
життєдіяльності організму в харчовім раціоні необхідно коло 600
всмоктуючих компонентів, що відповідають застосуванню 32 харчових
продуктів. Являється єдиним постачальником речовин із котрих будуються
клітини організму, їжа в основному є потребою для продовження життя.
Відомий дослідник в області дієтології Покровський А.А.Справедливо
вказав, зо вплив харчування являється основним в забезпеченні рості і
розвитку людського організму, його працездатність.
Можна рахувати, що фактор харчування вказує вплив на довготривалість
життя і активну діяльність людини.
Кожні 10-11 років кількість населення світу збільшується в середньому на
100 млн., в теперішній час перевищила 6 млрд. Щороку вмирає приблизно 13
млн. дітей в віці до 5 років із котрих 8 млн. в результаті сукупної дії
недостатнього харчування і інфекційних захворювань. Такий високий рівень
смертності дітей обумовлений недостатністю харчування в 75% випадків не
від компонентів харчування, а від аліментарного дефіциту компонентів
харчування.
Природні мікроелементи, характерні людям, які живуть в певній
місцевості, хімічний склад їжі в певній степені виражає оточуюче
середовище – воду, повітря (наприклад, в Україні біля 27% населення
проживає в районах з ендемічною йодовою недостатністю).
Технологічні мікроелементози викликані тяжким металом в оточуючому
середовищі, які поступають із відходів промисловості (свинець, ртуть,
мідь, кобальт) – по даних дослідження являються однією із причин
захворюваності дітей.
Аліментарні мікроелементози, викликані неповноцінним харчуванням,
холодом, дієтами, прийманням ліків і різними хронічними захворюваннями
(діабетдифіцит хромах, вагітність, інтенсивне заняття спортом, старший
вік).
Чоловік теперішнього середовища при традиційному харчуванні страдає на
ті чи інші види харчової недостатності.
Порушення в структурі харчування проходять на фоні змін стану оточуючого
середовища.
Людський організм постійно під впливом тих чи інших шкідливих факторів,
приводить д виникнення нової ситуації: змінюється внутрішній стан
організму, в ньому порушується нормальний обмін, біохімічні процеси.
Все це приводить до порушення захисної функції органів – бар’єрів, вихід
токсичних речовин з організму. До таких органів відноситься печінка,
легені, нирки, шкіра, імунна система.
Внаслідок цього в організмі накопичуються шкідливі речовини (токсини,
шлаки), які поступають із зовнішнього середовища і залишаються в
середині організму в результаті порушення нормального обміну біохімічних
процесів.
Наслідком цього являється зниження адаптованих можливостей організму,
порушення окисно-відновного процес, що збільшує потребу організму в
біологічно активних речовинах, які знаходяться в їжі.
Вони підкреслюють ті обставини, що охорона чистоти внутрішнього стану
людини повинна бути признана одним із основних принципів гігієни
харчування і гігієнічного нормування. Надають велике значення науковим
дослідженням пов’язаних із вивченням метаболічних процесів, направлених
на детоксикацію продуктів харчування і на активацію процесів
самоочищення організму.
Гігієнічна оцінка харчових продуктів – це оцінка якісного складу і
їхньої біологічної цінності, тобто оцінка вмісту білків, жирів,
вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей (макро- і мікроелементів), а
також оцінка їх енергетичної цінності, або калорійності. Гігієнічну
оцінку харчових продуктів проводять хімічним шляхом або за таблицями
хімічного складу.
Санітарна експертиза харчових продуктів передбачає оцінку доброякісності
продуктів і придатності їх до вживання.
На підприємствах громадського харчування, в магазинах, складах харчові
продукти повинні відповідати вимогам державних стандартів (ДЕСТ) або
технічним умовам (ТУ), мати сертифікат якості. Залежно від якості,
харчові продукти поділяють на:
1. Доброякісні – продукти, які відповідають ДЕСТам або ТУ і можуть
використовуватись без обмежень.
2. Нестандартні, до яких належать продукти, які мають певні відхилення
від ДЕСТу, однак це не перешкоджає їх реалізації (наприклад, курячі яйця
масою, меншою 40 г),
3. Умовно придатні – це продукти, які можна використати після додаткової
обробки.
4. Сурогати – продукти із зниженою цінністю, які використовують як
замінники натуральних, наприклад ячмінна та жолудева кава. Вони
допускаються до реалізації за умови, що споживач повідомлений, який
продукт йому пропонується,
5. Фальсифіковані – це такі, в яких навмисно змінено якісний склад для
того, щоб приховати певні вади або ознаки псування від споживача. Такі
продукти заборонено реалізувати населенню.
6. Недоброякісні – ті, що абсолютно не придатні для харчування ні в
якому вигляді й мають виражені ознаки псування (гниття, згіркнення
тощо).
Доброякісність харчових продуктів встановлюють органолептичним і
лабораторним методами.
3. Заповідники і національні природні парки України
Розподіл за категоріями охорони природних об‘єктів та територій
розроблений у Законі України про природно-заповідний фонд. Ці об‘єкти
підрозділяються на природні біосферні заповідники, національні природні
парки, заказники, заповідні урочища, пам‘ятки природи та ін.
Природний заповідник – це територія, яка виділяється для охорони в
природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони,
природних комплексів з усіма її компонентами. Статус природного
заповідника передбачає повну заборону на його території господарської
діяльності. У світі є понад 2 тисячі природних заповідників.
Національні природні парки – створюються природоохоронною,
рекреаційною, культурно-просвітницькою та науково-дослідницькою метою
для охорони та вивчення природних комплексів, особливого значення в
місцях, які мають природно-оздоровчу культуру або естетичну цінність. У
них виключена господарська діяльність. Концепція національного парку
була вперше сформульована в 1872 році при організації в США
Йелоуснонського національного парку.
Національний парк – це завжди велика територія, на якій охороняються
ландшафтні компоненти. У природних національних парках поєднуються
охорона природи з задачами відпочинку людей та їхнього екологічного
виховання. Для цього в них створюються системи спеціальних доріг та
стежок. До початку ХХ ст. в шести країнах світу вже було 19 національних
парків загальною площею 4,6 млн. га.
Українські заповідники з першого моменту їхнього створення призначалися
“винятково для рішення наукових і науково-технічних задач країни”. У
цьому специфіка і принципова відмінність заповідників від інших форм
охоронюваних територій як у нас, так і за рубежем.
h!
h!
h!
????????????????????o?При організації мережі радянських заповідників в
основу були положенни наукові принципи, що не утратили свого значення і
в даний час.
Сутність заповідників:
Обирані під заповідники території були в найменшому ступені змінені під
впливом господарської діяльності людини
Природні комплекси заповідників уключали рідкі види тварин і рослин (чи
рідкі екосистеми)
Заповідники служили зразками ландшафтно-географічних зон
Території заповідників були достатні для забезпечення саморегуляції
природних процесів, що відбуваються
У першу чергу заповідалися “еталони” тих ландшафтів, яким загрожувала
небезпека зникнення.
Вижницький національний природний парк
HYPERLINK “http://carpathians.org.ua/images/Vyzhnyckyj/vstup1.jpg” \t
“_blank” Створений у 1995 році. Загальна площа 7928,4 га. “Якщо б
Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно
вибрав би для цього Буковину”.
Ця говірка австрійської доби якнайповніше характеризує неповторну красу
Буковинського краю. Тут, на порівняно незначній території,
сконцентровані всі принади й чари природи: урвища Дністровського
каньйону, смарагдові шати Хотинської та Чернівецької височин, сріблясті
плеса бурхливих Прута й HYPERLINK
“http://carpathians.org.ua/Vyzhnyckyj/Landshaft.html” Черемоша ,
таємничі печери і підземелля, галасливі водоспади. А найкраща окраса
краю – чарівні у будь-яку пору року Карпати з усталеним яскравим
етнографічним колоритом гуцульського HYPERLINK
“http://carpathians.org.ua/Vyzhnyckyj/Landshaft.html” ландшафту ,
м’яких контурів гір, смарагдово-синіх хвиль смерекових лісів та полонин,
чепурних будиночків.
Саме тут, на базі Вижницького та частково Берегометського лісництв
Берегометського держлісгоспу, з метою збереження, охорони і
раціонального використання цінних природних та історико-культурних
ресурсів ландшафтів низькогірної зони Буковинських Карпат, створено
Національний природний парк “Вижницький”. За площею (7928,4 га) це
наразі найменший з національних природних парків HYPERLINK
“http://carpathians.org.ua/Vstup.html” Українських Карпат . Він
розкинувся у межиріччі славнозвісного й оспіваного Черемоша та скромного
і зовні непоказного, але лютого під час повеней Сірету, в
адміністративних межах Вижницького району.
У залежності від висоти над рівнем моря у районі розташування парку
виділено помірну, прохолодну та помірно-холодну кліматичні зони. У
передгір’ї середньорічна температура становить 7-5 С°, а річна кількість
опадів – 750-800 мм.
Щодо грунтів, то на лісистих територіях переважають світло- і темнобурі,
а на луках – дерново-буроземні та гірськолучні буроземні грунти.
Національний природний парк “Ужанський”. HYPERLINK
“http://carpathians.org.ua/images/Uzhanski/vstup-U52.jpg” \t “_blank”
Створений у 1999 році. Загальна площа 39159 га.
Ужанський національний природний парк було створено у 1999 р., хоча ідея
народилася ще сто років тому. В той час у Західній Європі зародився
новий рух за охорону пам’яток природи. В 1900 році Австро -Угорське
Міністерство землеробства доручило знайти в Карпатах праліси для
створення резерватів. Так в 1908 році на території сучасного парку було
створено резервати «Стужиця» площею 331,8 га і «Тиха» площею 14,9 га.
Тепер парк займає площу 39 159 га. Він розташований в гірському масиві
Східних Карпат на право- та лівобережній частині верхів’я р. Уж.
Територія парку має видовжену форму довжиною 45 км і шириною 3-18 км.
Парк є невід”ємною складовою частиною єдиного у світі тристороннього
польсько-словацько-українського Міжнародного біосферного заповідника “
HYPERLINK “http://carpathians.org.ua/Shid_Karpaty/index.html” Східні
Карпати ”, що підтверджено сертифікатом МАБ HYPERLINK
“http://www.unesco.org” \t “_blank” ЮНЕСКО .
В парку виділяють дві кліматичні зони: вологу/ помірну (350 – 800 м над
р. м.) та помірну/ холодну (800 – 1300 м над р. м.). Середня температура
липня складає 17,4 С, а січня – – 5,2 С.
Карпатський природний національний парк
Перший на Україні природний національний парк, розташований в пд.-сх.
частині Українських Карпат, у верхів’ї Пруту в межах Івано-Франківської
області. Підпорядкований Міністерству лісової та деревообробної
промисловості України. Утворений 1980. загальна площа 50.3 тис.га.
Основна мета К.п.н.п. – збереження унікальних для Центральної Європи
природних ландшафтів, що відзначаються багатим генофондом, наявністю
рідкісних пралісових екосистем і значним рекреаційним потенціалом, а
також сприяння підтриманню екологічного балансу в регіоні.
Флора парку налічує понад 1100 видів судинних рослин. У рослинному
покриві переважають буково-ялицево-ялинові, а вище 1100-1200 м – чисті
ялинові ліси. Букові ліси з домішкою явора, ясена, в’яза, ялиці та ялини
поширені на схилах гірських масивів до висоти 500-600 м над р.м. Вище
трапляються ялицево-букові та буково-ялицеві ліси з домішкою ялини у
басейні Пруту. На схилах з кам’янистими осипищами зростає сосна звичайна
в комплексі з березою та ялицею. В урочищах Кедруватий і Ґаджина
збереглась реліктова сосна кедрова. Вище 1600 м у субальпійському поясі
сформувалося криволісся сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю
сибірського та субальпійські луки подекуди з рододендроном
східнокарпатським (ендемічний вид) та та аркто-альпійськими видами верб.
Альпійський пояс (понад 1800 м) представлений альпійськими луками
(полонинами), для яких характерні угрупування осоки вічнозеленої, осоки
зігнутої, костриці лежачої, сеслерії голубуватої, ситнику трироздільного
та ін. На території парку зростає понад 20 видів рослин, занесених до
Червоної книги України: сосна кедрова європейська, рододендрон
східнокарпатський, аконіт Жакена, дріада восьмипелюсткова, тирлич
жовтий, первоцвіт дрібний, ліннея північна, арніка гірська тощо.
Багатий тваринний світ: 46 видів ссавців, близько 180 видів птахів,
численні плазуни, земноводні, риби. Тут водяться ведмідь, вовк, рись,
лисиця, куниця лісова, олень європейський, козуля, білка, глухар,
тетерук; з рідкісних трапляються кіт лісовий, беркут, сапсан, змієїд,
лелека чорний, бурозубка альпійська, снігова полівка європейська, пугач,
завирушка альпійська, тритони карпатський та гірський, занесені до
Червоної книги України. У 1987 у парку відтворено поголів’я рідкісної
породи гуцульських коней.
Територію К.п.н.п. поділяють на 4 функціональні зони: заповідну (10.3
тис.га), захисно-рекреаційну (20.8 тис.га), рекреаційну (10.6 тис.га) і
рекреаційно-господарську (8.6 тис.га). Заповідна зона за охоронним
режимом прирівнюється до заповідників. У захисно-рекреаційній зоні
природоохоронні заходи здійснюються з метою збереження та відтворення
природних екосистем, лісогосподарська діяльність спрямована на
формування корінних лісових масивів; туризм обмежений. Рекреаційну і
рекреаційно-господарську зони використовують для організованого туризму:
в межах зон допускається формування окультурених ландшафтів, розташовані
місця відпочинку, санаторно-курортні та туристичні комплекси, створено
туристичні та пізнавальні стежки. Гірські луки використовують під
пасовища. У К.п.н.п. багато мальовничих водоспадів, є печери та інші
цікаві природні утворення, цінні пам’ятки дерев’яної архітектури. У
високогір’ї особливо привабливі карові озера – Марічейка і Несамовите.
На полонині Пожижевській розташована сніголавинна станція, біологічний
стаціонар Інституту ботаніки АН України; у верхів’ї Пруту – географічний
стаціонар Львівського державного університету.
Асканійський державний заповідник, селище Асканія-Нова Чаплинського
району Херсонської області. До складу заповідника входить всесвітньо
відомий Асканійський цілинний степ, зоопарк і дендропарк, або як його
звуть, ботанічний парк (сад). Заповідником оголошений у 1919 р. Всі три
об’єкти підпорядковані нині Українському науково-дослідному інституту
тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова, який створено на базі
заповідника у 1932 р.
Луганський державний заповідник загальною площею 988 га, створений у
1968р. Розташований в Луганській обласні. Підпорядкований Академії наук
УРСР. Складається з двох філіалів — Стрілецького стену (494 га),
вилученого з Українського «тонового заповідника, та Кондрашівського
лісництва (494 га) Станично-Луганського лісгоспзагу. Дирекція
заповідника знаходиться у селищі Станично-Луганське му. Створенням
заповідника переслідуються такі основні цілі: збереження, охорона і
збільшення поголів’я цінного зникаючого виду вихухолі звичайного, який з
межах УРСР залишився лише в деяких урочищах Кондрашівського і суміжних
лісництв; збереження природного комплексу степової рослинності і дикої
степової фауни (насамперед байбака) у Стрілецькому цілинному степу.
Поліський державний заповідник. Загальна площа становить 20097 гектарів.
Розташований в Житомирській області. Створений у 1968 р. на базі трьох
лісництв: Копищанського (6935 га) і Перганського {5665 га) Олевського
лісгоспзагу та, Селезнівського (7497 га) Словечанського лісгоспзагу.
Підпорядкований Міністерству лісового господарства УРСР. Заповідник
засновано з метою збереження типових природних комплексів Полісся,
охорони реліктових і ендемічних рослин і тварин та відтворення і
збагачення природних лісів Полісся. Тут поширені в основному ліси
борового і суборового комплексів з характерним для цих лісів підліском і
трав’янистим покривом. Переважну частішу лісів складають молоді сосняки;
достигаючі і стиглі дерев о стан її займають незначні площі.
Чорноморський державний заповідник засновано у І927 р. Розташований на
території Херсонської, частково Миколаївської областей. Дирекція
знаходиться у м. Голій Пристані поблизу Херсона. Загальна площа суші
заповідника становить 9421 га і складається з окремих ділянок, які різко
відрізняються особливостями ландшафту і .рослинного покриву. До
заповідника відноситься також 366 км2 водних просторів в Тендрївській,
Джарилгачській і Ягоролицькій затоках на північному узбережжі Чорного
моря. Заповідник створено в першу чергу з метою охорони (гніздових та
агар елітних птахів, яких збирається тут сила-силенна повесні та восени.
Висновки
Отже, згідно закону рівнозначності умов життя – всі природні умови
середовища, які необхідні для життя, відіграють рівнозначні ролі. З
розглянутого закону випливає інший закон – сукупної дії екологічних
факторів. Цей закон нерідко ігнорується, хоча має велике значення.
Харчування посідає важливе місце в житті людини. Особливо, якщо це
стосується здоровя та підвищення працездатності. вплив харчування
являється основним в забезпеченні рості і розвитку людського організму,
його працездатність.
Гігієнічна оцінка харчових продуктів – це оцінка якісного складу і
їхньої біологічної цінності, тобто оцінка вмісту білків, жирів,
вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей (макро- і мікроелементів), а
також оцінка їх енергетичної цінності, або калорійності. Гігієнічну
оцінку харчових продуктів проводять хімічним шляхом або за таблицями
хімічного складу.
Доброякісність харчових продуктів встановлюють органолептичним і
лабораторним методами.
В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне
надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони,
відтворення і використання.
Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи
природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою
охороною.
До природно-заповідного фонду України належать: природні території та
об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні
природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки
природи, заповідні урочища; штучно створені об’єкти – ботанічні
сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки
садово-паркового мистецтва.
Список використаної літератури
Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. —
К.: Либідь. 1995 — 368 с.
Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч.
посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.
Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. — Львів:
ЛДУ, 1994. — 160 с.
Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ,
1999. – 416 с.
Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.
Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, – К.: МАУП, 2000. – 238 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
