HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему

«Заходи з мінімізації небезпечних наслідків, які запроваджуються
завчасно та у разі загрози затоплення»

ПЛАН

Вступ

1. Вражаючі фактори та можливі наслідки повеней

2. Основні заходи у разі затоплення чи попередження затоплення

3. Правила поведінки під час затоплення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Незважаючи на важливість води у житті людей, в окремі періоди і на
деяких ділянках вона негативно впливає на їх життєдіяльність, а інколи
загрожує здоров’ю і навіть життю.

В основу захисту від шкідливої дії вод та ліквідації наслідків
підтоплення територій покладено принцип захисту населення, населених
пунктів, сільськогосподарських угідь, ліквідації наслідків можливих
аварій та надзвичайних ситуацій, пов’язаних з підтопленням територій,
відновлення нормальних умов проживання постраждалого внаслідок
надзвичайних ситуацій населення.

Повінь – це значне затоплення місцевості в результаті підйому рівня води
у річці, озері, водосховищі викликане різними причинами (весіннє
сніготанення, випадіння, дощів, заторів льоду на річках, прорив греблі,
прорив огороджувальних дамб, вітрового нагону води (приклад вітрового
нагону води з річки Нева на набережну Сан Петербургу )

Повені приводять до великих матеріальних втрат і людським жертвам.

Фактичні матеріальні втрати від повені виявляються в псуванні і
руйнуванні гребель, житлових і виробничих будівель, автомобільних і
залізничних доріг, мереж електропередач і зв’язку, систем меліорації,
загибелі тварин і врожаю сільсько-господрських культур, псуванню
продуктів харчування, кормів, добрив і т.п.

Майже кожен рік в Закарпатті від повеней зносить мости, будинки не
обходиться і без людських жертв .

Осередком ураження при повені називається територія, в межах якої
виникли затоплення місцевості, псування і руйнування будинків, споруд та
інших об’єктів, з ураженням і загибелью людей, тварин і рослин,
псуванням продуктів харчування, добрив і т.п.

Масштаби затоплень залежать від висоти і терміну стояння небезпечних
рівнів води, площі затоплення, часу затоплення (весна, літо, зима) та
ін.

Значна кількість грошових та матеріальних витрат щороку використовується
для ліквідації наслідків повеней на річках України. Повені виникають під
час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітрових нагонів води, при
заторах та зажерах. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на
території України є:

— у північних регіонах — басейни річок Прип’ять, Десна та їх приток,
площа повені лише в басейні р. Прип’ять може досягти 600-800 тис. га;

— у західних регіонах — басейни верхнього Дністра (площа може досягти
100- 130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих
затоплень 20-25 тис. га) та їх приток;

— у східних регіонах — басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок
Псел, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

— у південному і південно-західному регіонах — басейни приток нижнього
Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються
дуже швидко, що вимагає високої оперативності прогнозування та
оповіщення. Тривалість повеней (затоплень) може складати від 7 до 20 діб
і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10-70% сільгоспугідь,
але й великої кількості техногенних небезпечних об’єктів.

Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський
Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають
необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних
матеріальних збитків. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних
річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідків
зберігається довше. У зоні затоплення можуть опинитись також хімічно
небезпечні об’єкти.

1. Вражаючі фактори та можливі наслідки повеней

Основними вражаючими факторами катастрофічного затоплення є руйнівна
хвиля прориву, водяний потік і спокійні води, які затопили територію
суші й об’єкти. Дія хвилі прориву багато в чому аналогічна дії
повітряної ударної хвилі, що утворюється при вибуху. Істотними
відмінностями цих вражаючих факторів є набагато менша швидкість і вища
щільність речовини в хвилі прориву.

В результаті великих гідродинамічних аварій переривається подача
електроенергії в енергетичні системи, припиняється функціонування
іригаційних та інших водогосподарських систем, а також об’єктів
ставкового рибного господарства, руйнуються чи опиняються під водою
населені пункти і промислові підприємства, виводяться з ладу комунікації
й інші елементи інфраструктури, гинуть посіви і худоба, виводяться з
господарського обороту сільськогосподарські угіддя, порушується
життєдіяльність населення і виробничо-економічна діяльність підприємств,
втрачаються матеріальні, культурні та історичні цінності, наносяться
великі збитки природному середовищу, в тому числі в результаті змін
ландшафту, гинуть люди.

Вторинними наслідками гідродинамічних аварій є забруднення води і
місцевості речовинами зі зруйнованих (затоплених) сховищ, промислових і
сільськогосподарських підприємств, масові захворювання людей і
сільськогосподарських тварин, аварії на транспортних магістралях, зсуви
й обвали.

Довгострокові наслідки гідродинамічних аварій пов’язані із залишковими
факторами затоплення — наносами, забрудненнями, зміною елементів
природного середовища.

Основними показниками наслідків повені є:

чисельність населення, яке опинилося в зоні можливого затоплення;

число загиблих, поранених, людей, які залишилися без домівок;

кількість населених пунктів, що потрапили в зону затоплення (міста,
селища, сільські населені пункти — затоплені цілком, частково, які
потрапили в зону підтоплення тощо);

кількість житлових будинків і будинків соціально-культурного
призначення, пам’ятників історії та культури;

кількість об’єктів народного господарства, довжина залізничних і
автомобільних шляхів, лінії електропередач, зв’язку, інші комунікаційні
елементи, що опинилися в зоні затоплення;

площа затоплення сільськогосподарських угідь;

кількість загиблих сільськогосподарських тварин.

В цілому наслідки характеризуються величиною збитків, які наносяться
народному господарству і населенню.

Прямі збитки, обумовлені руйнуваннями й іншими безпосередніми втратами в
результаті гідродинамічних аварій, і непрямі збитки, пов’язані з
порушенням нормальної господарської діяльності, становлять 70 % і 30 %
від загальних збитків відповідно.

2. Основні заходи у разі затоплення чи попередження затоплення

Основний напрямок боротьби з затопленнями є зменшення максимальної
витрати води в річках шляхом перерозподілу стоків у часі (посадка
лісозахисних смуг, рихлення землі поперек схилів збереження вздовж
берегів водоохоронних смуг рослинності і т.п.)

Деякий результат дає побудова озер і інших ємностей в балках і запрудах
для затримки дощових вод і води від танення снігів. Для середніх і
великих річок єдина ефективна можливість – це регулювання паводкових вод
з допомогою водосховищ.

Крім того, для захисту від затоплення широко застосовується відомий
спосіб – будівництво гребель.

,

gd?Er

gdUexD

,

j

x

,

j

x

z

$

Для запобігання небезпеки появи заторів запроваджується спрямування
русел річок, розчистка, заглиблення окремих частин русла річок, а також
руйнування льоду вибухами за 10-15днів до льодоходу. Найбільший ефект
досягається, коли вибуховий заряд закладається під кригу на глибину, в
2,5 рази більшу її товщини. Той же результат дає посипання криги молотим
шлаком з додаванням солі за 10-15днів до кригоходу.

Затори з криг при їх накопиченні не більше 3-4 м можуть бути
ліквідовані з допомогою річкових криголамів.

         Для попередження та зменшення впливу шкідливої дії вод
необхідно проводити ряд організаційних та технічних заходів, а саме:

винесення із зон можливого затоплення об’єктів господарської діяльності,
житлових та господарських будівель;

розчистка русел річок та струмків;

заборона нового будівництва у зонах можливого затоплення;

здійснення належного догляду за технічним станом штучних підпірних та
водоскидних споруд;

улаштування водовідведення дощових та талих вод із понижених або
замкнених  ділянок земної поверхні;

будівництво дренажу у місцях періодичного підвищення рівнів ґрунтових
вод; 

обґрунтування нормальних рівнів води існуючих та тих що будуються
штучних водойм;

будівництво сухих регулюючих ємкостей, для перерозподілу річкового стоку
у часі;

проведення лісомеліоративних робіт, будівництво гідротехнічних споруд, з
метою закріплення ярів, балок та зменшення ерозії ґрунтів.

3. Правила поведінки під час затоплення

Під час повені або паводка населенню необхідно:

 — зберігати спокій, уникати паніки;

— швидко зібрати документи, коштовності, ліки, продукти та необхідні
речі;

— надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку, які
підлягають евакуації, в першу чергу;

— за можливості, негайно залишити зону затоплення;

— перед виходом з будинку вимкнути електрику та перекрити газ, загасити
вогонь у грубах, зачинити вікна та двері, якщо є час — закрити вікна та
двері першого поверху дошками (щитами);

— відчинити хлів — дати худобі можливість рятуватися;

— піднятися на верхні поверхи, якщо будинок одноповерховий — зайняти
горішні приміщення;

— до прибуття допомоги залишатися на верхніх поверхах, дахах, деревах чи
інших підвищеннях та сигналізувати рятівникам, щоб могли швидко вас
знайти;

— перевірити, чи немає поблизу потерпілих, надати їм можливу допомогу;

— потрапивши у воду, зняти з себе важкий одяг і взуття, відшукати
поблизу предмети, якими можна скористатися до одержання допомоги.

 Треба пам’ятати деякі правила поведінки, коли людина повертається на
територію після закінчення повені. У такому разі потрібно:

— переконатися, що ваше житло не зазнало внаслідок повені ніяких
ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і
навколо нього, не розбите скло і немає небезпечних уламків та сміття;

— не користуватися електромережею до повного осушення будинку;

— обов’язково кип’ятити питну воду, особливо з джерел водопостачання, що
були підтоплені;

— просушити будинок, провести ретельне очищення та дезінфекцію
забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території;

— здійснювати осушення затоплених підвальних приміщень поетапно, з
розрахунку 1/3 об’єму води на добу;

— електроприладами можна користуватися тільки після їх ретельного
просушування;

— заборонено вживати продукти, що були підтоплені водою під час повені і
дістала ушкодження.

Висновок

Отже, небезпечне гідрологічне явище — подія гідрологічного походження
або результат гідрологічних процесів, що виникають під дією різних
природних, гідродинамічних факторів або їх комбінацій, які справляють
або можуть справити дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин
і рослин, об’єкти економіки і довкілля. Найбільш поширеними і руйнівними
вважаються повені.

Повінь — щорічне затоплення від тривалого підйому рівня води на
місцевості, що прилягає до ріки, озера або водосховища, яке повторюється
в один і той же період чи сезон року.

Зона затоплення — територія, що покривається водою в результаті
перевищення притоку води у порівнянні з пропускною спроможністю русла.

Зона вірогідного затоплення — територія, в межах якої є можливим або
прогнозується виникнення зони затоплення.

Основний напрямок боротьби з затопленнями є зменшення максимальної
витрати води в річках шляхом перерозподілу стоків у часі (посадка
лісозахисних смуг, рихлення землі поперек схилів збереження вздовж
берегів водоохоронних смуг рослинності і т.п.)

Деякий результат дає побудова озер і інших ємностей в балках і запрудах
для затримки дощових вод і води від танення снігів. Для середніх і
великих річок єдина ефективна можливість – це регулювання паводкових вод
з допомогою водосховищ.

Крім того, для захисту від затоплення широко застосовується відомий
спосіб – будівництво гребель.

         Для попередження та зменшення впливу шкідливої дії вод
необхідно проводити ряд організаційних та технічних заходів, а саме:

винесення із зон можливого затоплення об’єктів господарської діяльності,
житлових та господарських будівель;

розчистка русел річок та струмків;

заборона нового будівництва у зонах можливого затоплення;

здійснення належного догляду за технічним станом штучних підпірних та
водоскидних споруд;

улаштування водовідведення дощових та талих вод із понижених або
замкнених  ділянок земної поверхні;

будівництво дренажу у місцях періодичного підвищення рівнів ґрунтових
вод; 

обґрунтування нормальних рівнів води існуючих та тих що будуються
штучних водойм;

будівництво сухих регулюючих ємкостей, для перерозподілу річкового стоку
у часі;

проведення лісомеліоративних робіт, будівництво гідротехнічних споруд, з
метою закріплення ярів, балок та зменшення ерозії ґрунтів.

Список використаної літератури

1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець
С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту:
Навч. посібник К: 2008.– 223 с.

2. Демиденко Г.П. Безпека життєдіяльності: навч.посіб. — К.: НТУУ «КПІ»,
2008. – 300с.

3. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки
у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ
«Львівська політехніка». Львів, 2004р.,-136с.

4 Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посібник.– К:
Центр учбової літератури, 2008.– 158 с.

5. Осипенко С.І., Іванов А.В. «Організація функціонального навчання у
сфері цивільного захисту». Навчальний посібник. -К., 2008. -286с.

6. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч.
Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К:
Знання-Прес, 2007.– 487 с.

8. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч.
посібник/ За ред.. проф.. М.О. Біляковича.– К.: Арістей, 2007.– 386 с.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи