HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

«Загальна характеристика трансфертехнологій»

ПЛАН

Вступ

1. Поняття технологій

2. Зв’язок технології з виробництвом та економікою

3. Життєвий цикл товару та технологічний ланцюг

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Трансфе?р техноло?гій, який також називається передачею технології,
являє собою процес передачі навичок, знань, технологій, методів
виробництва, зразків виробництва і складових об’єктів технологій між
урядами та іншими установами з метою забезпечення науково-технічного
прогресу.

Трансфер робить технології доступними для широкого кола користувачів,
це сприяє подальшому використанню і відтворенню технологій, а також
створення нових продуктів, процесів, матеріалів або послуг.

У даній контрольній роботі будуть розглянуті такі питання як:

поняття технологій;

зв’язок технології з виробництвом та економікою;

життєвий цикл товару та технологічний ланцюг.

1. Поняття технологій

Якщо звернутися до самого визначення терміна технологія, до його
споконвічного значення (техно — майстерність, мистецтво; логос — наука),
то ми прийдемо до висновку, що мета технології полягає в тому, щоб
розкласти на складові елементи процес досягнення якого-небудь
результату. Технологія застосовна всюди, де є досягнення, прагнення до
результату, але усвідомлене використання технологічного підходу було
справжньою революцією. До появи технології панувало мистецтво — людина
робила щось, але це щось виходило тільки у нього, це як дар — дано або
не дано. З допомогою ж технології все те, що доступно тільки обраним,
обдарованим (мистецтво), стає доступно всім. Наприклад, виготовлення
кам’яної сокири можна представити як акт мистецтва, а можна — як
технологію. У першому випадку ми маємо (можливо) незрівнянну сокиру, але
зі смертю носія мистецтва створення сокир, зазначених інструментів
більше не буде. У другому випадку майстерність збережеться назавжди, але
якість продукту (можливо) буде не таким високим. Момент переходу від
мистецтва до технології фактично створив сучасну людську цивілізацію,
зробив можливим її подальший розвиток і вдосконалення.

Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу
технологій» (№143-16 від 06.10.2006) дає таке визначення: «Технологія –
результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих
наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік,
строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва
та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг».

Цивільний кодекс Російської Федерації (ст.1542) вводить поняття єдиної
технології: «Єдиною технологією визнається виражений в об’єктивній формі
результат науково-технічної діяльності, який включає в тому або іншому
поєднанні винаходи, корисні моделі, промислові зразки, програми для ЕОМ
або інші результати інтелектуальної діяльності, що підлягають правовій
охороні відповідно до правил даного розділу, і може служити
технологічною основою певної практичної діяльності в цивільній або
військовій сфері».

Відповідно до визначення Всесвітньої організації інтелектуальної
власності (ВОІВ), технологія – це систематичне знання про виробництво
продукції, застосування процесу або надання послуги, незалежно від того,
чи відображені ці знання у винаході, промисловому зразку, корисній
моделі, новій технологічній установці, технічній інформації або
послугах, що надаються фахівцями з проектування, монтажу, управління
виробництвом або його діяльністю.

Таким чином, при переході від одного визначення до іншого ми
спостерігаємо певну еволюцію, яка полягає в тому, що закон трактує
технологію як деякий нематеріальний об’єкт, що являє собою набір
об’єктів інтелектуальної власності. У законі РФ говориться про
«виражений в об’єктивній формі результат науково-технічної діяльності»,
яким, ймовірно, може бути експериментальний зразок або навіть пристрій,
які є матеріальними об’єктами. Нарешті, визначення ВОІВ відносить до
технології технологічну установку і послуги з монтажу та управління
виробництвом.

Таким чином, найбільш універсальним є визначення ВОІВ, яке, в стислому
виді, можна було б трактувати таким чином: «Технологія – це спосіб і
пристрій для здійснення процесу виготовлення виробів або надання
послуг».

Складова технології – частина технології, де відображено окремі елементи
технології у вигляді наукових та науково-прикладних результатів,
об’єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау (ЗУ 143-16 від
06.10.2006). Тобто закон України визнає складовими технології лише
нематеріальні об’єкти, головним чином, об’єкти інтелектуальної
власності. Якщо ж виходити з визначення технології ВОІВ, то в якості
складових технології слід визнати технологічне обладнання, а також
послуги з інжинірингу.

Найбільш нові і прогресивні технології сучасності відносять до високих
технологій (англ. high technology, high-tech). Перехід до використання
високих технологій та відповідної їм техніки є найважливішою ланкою
науково-технічної революції (НТР) на сучасному етапі. До високих
технологій зазвичай відносять самі наукомісткі галузі промисловості:
мікроелектроніка, обчислювальна техніка, робототехніка, атомна
енергетика, літакобудування, космічна техніка, мікробіологічна
промисловість.

2. Зв’язок технології з виробництвом та економікою

У кінці 18 століття в загальному масиві знань про техніку стали
розрізняти традиційний описовий розділ і новий, середній клас, який
отримав назву «технологія». Цей термін запровадив Йоганн Бекман
(1739—1811), назвавши так наукову дисципліну, яку викладав у німецькому
університеті в Геттінгені з 1772 року. У 1777 він опублікував роботу
«Вступ у технологію», де писав: «Огляд винаходів, їхнього розвитку та
успіхів у мистецтвах і ремеслах може називатися історією технічних
мистецтв; технологія, яка пояснює в цілому, методично і точно всі види
праці з їхніми наслідками й причинами, являє собою набагато більше».
Пізніше в п’ятитомній праці «Нариси з історії винаходів» (1780—1805) він
розвинув це поняття.

Технологія — в широкому сенсі — обсяг знань, які можна використовувати
для виробництва товарів і послуг з економічних ресурсів. Технологія — у
вузькому сенсі — спосіб перетворення речовини, енергії, інформації в
процесі виготовлення продукції, обробки та переробки матеріалів,
складання готових виробів, контролю якості, управління. Технологія
містить у собі методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій і
процедур, вона тісно пов’язана з застосовуваними засобами, обладнанням,
інструментами, використовуваними матеріалами.

????????

h;Q

продукт, інформаційна технологія (ІТ) — інформаційний продукт.
Технологія це також наукова дисципліна, що розробляє і вдосконалює
способи та інструменти виробництва. У побуті технологією прийнято
називати опис виробничих процесів, інструкції по їх виконанню,
технологічні вимоги та ін Технологією або технологічним процесом часто
називають також самі операції видобутку, транспортування та переробки,
які є основою виробничого процесу. Технічний контроль на виробництві теж
є частиною технології. Розробкою технологій займаються технологи,
інженери, конструктори, програмісти та інші фахівці у відповідних
областях.

Технологія виробництва — це спосіб виготовлення продукції (наприклад, у
машинобудуванні розрізняють обробку металів різанням, тиском, методом
точного лиття, електронну обробку тощо). Удосконалення технології —
важливий напрямок технічного прогресу і підвищення ефективності
виробництва. До найважливіших технологічних характеристик продукції
відносять її трудомісткість і матеріалоємність.

Завдання організації виробництва: поглиблення спеціалізації;
вдосконалення форм організації виробництва; швидка (гнучка)
переорієнтація виробництва на інші види продукції; забезпечення
безперервності і ритмічності виробничого процесу; вдосконалення
організації праці і виробництва в просторі і часі; створення логістичної
системи; скорочення тривалості виробничого циклу; безперебійне
забезпечення сировиною, матеріалами при зменшенні запасів сировини і
матеріалів, а також готової продукції. Кожне підриємство має свої
специфічні завдання організації виробництва – комплекс завдань по
забезпеченню сировиною, найкраще використання робочого часу та робочої
сили, поліпшення асортименту і якості випуску продукції, освоєння нових
видів продукції.

На практиці багато завдань по організації виробництва вирішують
технологи, тому важливо розрізняти функції технології і функції
організації виробництва. Технологія визначає способи і варіанти
виготовлення продукції.

Функцією технології є визначення можливих типів машин для виробництва
кожного виду продукції, інших параметрів технологічного процесу, тобто
технологія визначає – що треба зробити з предметом праці і при допомозі
яких засобів виробництва, щоб перетворити його в необхідний продукт.

Функція організації виробництва – це визначення конкретних значень
параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і
вибору найбільш ефективного у відповідності. З метою і умовами
виробництва, або інакше, як краще задіяти предмет і знаряддя праці, а
також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних
властивостей з найменшими затратами робочої сили і засобів виробництва.

3. Життєвий цикл товару та технологічний ланцюг

Життєвий цикл товару (продукції) — це сукупність виробничих процесів,
процесів обігу й споживання продукції певного виду від початку
дослідження можливості її створення до припинення споживання й
утилізації.

Життєвий цикл виробленої підприємством продукції (товару) перетинається
з життєвим циклом технологічної системи (життєвими циклами
технологічного устаткування). Ряд процесів цих життєвих циклів
здійснюється у взаємодії, тому вони являють собою єдиний життєвий цикл
продукту/ технології (рис.1).

Рис. 1. Життєвий цикл продукції / технології

Взаємозв’язок продукції й технології характеризується також життєвим
циклом технології / попиту, у якому відбувається зміна попиту на
продукцію, вироблену за даною технологією, за часом.

Для технологічних ланцюгів промислового виробництва характерні три типи
мереж зв’язку:

а) Відкрита мережа зв’язків між виробництвами, спеціалізованими за
однорідним кінцевим продуктом.

б) Мережа зв’язків з розгалуженням виходів з першого виробничого
ланцюга, що переходять до ряду паралельно діючих виробництв, які
виробляють із аналогічних напівпродуктів різні кінцеві продукти.

в) Мережа зв’язків з різними входами вихідної сировини (статті продукту)
у ряд виробництв, одно-двокаскадним розгалуженням входів у наступні
виробництва, однодворівневим напівпродуктом і кінцевим продуктом (рис.
2)

Рис.2. Типові структури, технологічного ланцюга

Г — головне підприємство ланцюга

Структура технологічного ланцюга виробництва кінцевого продукту
визначальним чином позначиться на організації виробничої кооперації між
підприємствами.

Технологічний ланцюг виробництва й життєвий цикл продукції в сукупності
визначають наукову, промислову й торговельну структуру компанії, а також
організацію управління на рівні вищого керівництва компанії, що здійснює
переважно стратегічне управління.

Висновок

Отже, технологія – це спосіб і пристрій для здійснення процесу
виготовлення виробів або надання послуг».

Складова технології – частина технології, де відображено окремі елементи
технології у вигляді наукових та науково-прикладних результатів,
об’єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау Технологія — в
широкому сенсі — обсяг знань, які можна використовувати для виробництва
товарів і послуг з економічних ресурсів.

Технологія — у вузькому сенсі — спосіб перетворення речовини, енергії,
інформації в процесі виготовлення продукції, обробки та переробки
матеріалів, складання готових виробів, контролю якості, управління.

Сучасні технології засновані на досягненнях науково-технічного прогресу
і орієнтовані на виробництво продукту: матеріальна технологія створює
матеріальний продукт, інформаційна технологія — інформаційний продукт.
Життєвий цикл товару (продукції) — це сукупність виробничих процесів,
процесів обігу й споживання продукції певного виду від початку
дослідження можливості її створення до припинення споживання й
утилізації.

Життєвий цикл виробленої підприємством продукції (товару) перетинається
з життєвим циклом технологічної системи (життєвими циклами
технологічного встаткування). Взаємозв’язок продукції й технології
характеризується також життєвим циклом технології / попиту, у якому
відбувається зміна попиту на продукцію, вироблену за даною технологією,
за часом.

Технологічний ланцюг виробництва й життєвий цикл продукції в сукупності
визначають наукову, промислову й торговельну структуру компанії, а також
організацію управління на рівні вищого керівництва компанії, що здійснює
переважно стратегічне управління.

Список використаної літератури

Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу
технологій» (№143-16 від 06.10.2006)

Міжнародний трансфер технологій: Навч. посіб. Рекомендовано МОН /
Дідківський М.І. — К., 2011. — 365 с.

Основи технології: Навчальний посібник.- Вид 3-тє, змінене й доповнене.-
Тернопіль: Карт-бланш, 2006.- 486с.- іл.

Трансфер технологій: форми і методи ефективного здійснення: Монографія /
М.А. Йохна, П.Г. Іжевський, В.В. Стадник – Хмельницький: ХНУ, 2008. –
188 с.

PAGE

PAGE 14

Похожие записи