МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКР
НИ
Вінницький національний аграрний університет
Югас Андрій Дмитрович
КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:
ВИРОЩУВАННЯ ТРИТИКАЛЕ В УМОВАХ ПОЛІСЯ
Вінниця – 2015 р.
Вступ
Сільське господарство – одна з найдавніших сфер діяльності людини. Його
завданням було і залишається виробництво сільськогосподарської продукції
для забезпечення потреб населення у продуктах харчування, а переробних
підприємств – у сировині
Сільське господарство належить до базових, життєзабезпечуючих галузей,
стан та ефективний розвиток яких безпосередньо впливає на функціонування
всієї національної економіки. В аграрному секторі нині працює майже
чверть усіх зайнятих, і в ньому разом з харчовою промисловістю
створюється понад 60% загальнодержавного фонду споживання та більш як
40% додатного сальдо зовнішньоторговельного обороту країни.
Селекція – найдешевший, найрезультативніший та екологічно чистий чинник
зростання виробництва продукції рослинництва. За сучасних тенденцій
підвищення вартості енергозатрат на одиницю виробленої продукції і за
наявності проблем, що виникли внаслідок загрозливого забруднення
навколишнього природного середовища, селекції відводиться особливо
важлива економічна і суспільна роль. Важливим етапом в історії людства,
а також у розвитку рослинного світу стало зародження землеробства майже
20 тис. років тому. За цей час людина своєю діяльністю, особливо за
допомогою селекції, значно змінила рослинний світ. Селекція (від лат.
selectio – добір) – це теорія і практика створення нових та поліпшення
існуючих сортів рослин, найбільш пристосованих для задоволення потреб
людини. За визначенням М.І. Вавилова, селекція рослин, по суті, є
еволюцією, що спрямовується волею людини.
Сьогодні селекцією тритикале займаються вчені багатьох країн світу.
Світова площа посіву тритикале становить понад 1,5 млн. га. У тому числі
в Україні – близько 100 тис. га.
Тритикале використовують на фуражні і на продовольчі цілі. Кормове
тритикале з могутнім соковитим добре об листяним стеблом здатні
забезпечити до 600-800 ц/га зеленої маси з вмістом білка 9-6 %. Вони
достигають пізніше ніж жито їхня зелена маса на відміну від житньої
деякий час і після цвітіння не дерев’яніє, не стає гіркою, добре
поїдається худобою.
Зернові тритикале мають потенціал продуктивності 90-100 ц/га. Зерно
містить 13-14 % білка що на 3-4 % більше ніж у пшениці, і на 1-2 %
більші ніж у жита. Вміст лізину в білку коливається в межах 1,57- 5,70 %
у зерні 264 – 640 мг/100 г. Одним із достоїнств тритикале є більш
сприятливі, ніж у пшениці, амінокислотний склад білків.
Зерно тритикале в порівняні з житом менше розмелюються, борошно містить
більше золи та висівок, менше клейковини. З борошна тритикале можна
випікати хліб. Якщо його в правильній пропорції змішати з пшеницею
сильних сортів.[1]
Курсовий проект має на меті закріплення, поглиблення і узагальнення
знань одержаних за час вивчення рослинництва, а також вдосконалення
навичок роботи з навчальною і науковою літературою, лабораторним
обладнанням та сучасними інформаційними засобами формування вміння
застосовувати їх при вирішені конкретного фахового завдання.
Розділ 1.Особливості формування врожаю сільськогосподарської культури
(огляд літератури).
Ботаніко – морфологічна характеристика культури.
Тритикале – нова озима або яра злакова рослина штучно створена
селекціонерами схрещуванням жита з пшеницею. Вирощується як продовольча
і зернофуражна культура.
Назва рослини Triticale, Triticosecale походить від латинських назв
пшениці (Triticum L) та жита ( Secale L).
За сучасною класифікацією тритикале виділено у самостійний штучно
створений селекціонерами рід Triticale.
Залежно від особливостей створення рід поділяється на три генетичних
види: двовидове октаплоїдне тритикале – Triticale aestivum forne (2n
56), створене схрещуванням жита з мякою пшеницею; двовидове гексаплоїдне
Triticale durum forme (2 n- 42), створене схрещуванням жита з твердою
пшеницею; три видове гексаплоїдне – Estivum – durumforme (2n-42),
створене схрещуванням жита з мякою та твердою пшеницею.
В Україні поширені в основному озимі форми три видового тритикале,
виведені професором А.Ф. Шулиндіним в Інституті рослинництва ім. В. Я.
Юрєва УААН.
За морфологічною будовою органів тритикале подібне до жита і пшениці.
Коренева система мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями,
проникає у грунт на глибину до 1,5 м і глибше .Відзначається високою
фізіологічною активністю, шо сприяє доброму розвитку рослин на
недостатньо родючих грунтах.
Стебло – порожниста соломина, завишки 100 – 140, у кормового тритикале
до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита під колосом.
Тритикале відзначається високою кущистістю здатне утворювати кущ 5 -12
пагонами. Листки великі, пластинки довгі (20 – 35) і широкі (до 25 – 35
см ) і широкі (до 2,5 – 3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичком
вкриті восковим нальотом.
Суцвіття – колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5 – 18
см. Як у жита, він багато колосковий – містить 25 – 35 колосків, а як у
пшениці – колоски багатоколоскові, з 2 – 6 квітками. Колоски
розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски
подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня
в остистих формах закінчується остюком, маточку і три тичинки.
Тритикале переважно самозапильна культура.
Плід зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного,
червоно-сірого забарвлення.
Рекомендовані сорти озимого тритикале такі: зернового напрямку – АДМ-4,
АДМ-5, Амфіплоїд 52, Зеніт одеський; кормового Амфіплоїд 51, Ураган;
ярого- Аіст харківський.
Зернові сорти- не високі високо урожайні рослини з добре озерненим
колосом.
Кормові сорти характеризуються високим стеблом 1,3- 1,6 м крупними
листками. Їх вирощують для одержання зеленої маси. До колосіння стійкі
до ураження борошнистою росою і бурою іржею. Надземна маса на відмінно
від житньої, довше зберігає кормові якості.[2]
1.2. Біологічні особливості культури.
Вимоги до температури. Насіння починає проростати за температури грунту
1-3 С, а оптимальна температура 6-10. За температури вище 20 С висіяне
насіння і проростки масово уражуються хворобами. В усі фази розвитку
тритикале найінтенсивніше росте за температури 10 – 25 С. короткочасна
спека з підвищенням температури до 35-40 С за достатньої вологості не
завдає йому шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення
температури понад 40 С. За морозостійкістю тритикале займає проміжне
місце між озимою пшеницею та житом переносить зниження температури на
глибині залягання вузла кущення до мінус 18-20С. навіть кращі зимостійкі
форми тритикале за критичними температурами вимерзання поступаються
сортам озимого жита 2-3 С. За зимостійкістю воно більш близьке до озимої
пшениці.
Стійкість до низьких температур формуються у тритикале під час осінього
загартовування яке відбувається у дві фази. У першій фазі за позитивних
температур (5-10С тепла) вдень поєднаних з нічними приморозками (-1-2С)
рослини нагромаджують значну кількість пластичних речовин, оскільки
фотосинтез за таких умов проходить нормально, а ростові процеси
сповільнені. У другій фазі загартування, яка проходить пізно восени за
мінусових температур крохмаль у клітинах перетворюється на цукор.
Зневоднені значною мірою клітини мають вищу стійкість до морозу. Рослини
більш стійкі проти льодової кірки, відлиг навесні. Швидше, краще
відростають ніж пшениця.
Вимоги до вологи. Тритикале має добре розвинену кореневу систему, тому
посухостійкість його значно вища, ніж озимої пшениці. Тритикале
забезпечує кращі сходи за недостатніх запасів вологи під час сівби.
Проте потреба тритикале у воді вища ніж озимої пшениці, жита. Коефіцієнт
транспірації також вищий порівняно з житом. Але тривалі опади можуть
викликати вилягання. Дощова погода під час колосіння та цвітіння сприяє
ураженню септоріозом. Погано переносять посуху у період інтенсивного
росту вегетативної маси – у фазі виходу в трубку та під час формування і
наливання зерна. За недостатньої вологості грунту рослини погано
кущаться і різко знижують продуктивність. Весняні опади сприяють
інтенсивному росту вегетативної маси і створюють добрі умови для
утворення нових пагонів.
Вимоги до світла. Тритикале належить до рослин довгого світлового дня.
Воно вимагає для переходу в генеративну фазу розвитку більше 12 год.
освітлення на добу. Сонячна погода у фазі сходів сприяє глибшому
розміщеню вузла кущення і формуванню більших листків. Інтенсивне сонячне
освітлення сприяє нагромадженню більшої кількості. Пластичних речовин
передусім цукрів. Висока концентрація останіх у клітинному соку значно
підвищує морозостійкість рослин
Добре освітлення на початку виходу рослин у трубку забезпечує формування
коротких і міцних міжвузлів, що підвищує стійкість до вилягання.
Суха сонячна погода, під час наливу зерна сприяє формуваню зерна високої
якості.
Вимоги до грунту. Тритикале за своїми вимогами до грунтів займає
проміжне місце між пшеницею і житом. Найвища урожайність його на грунтах
із середнім і вищим бонітуванням. Тритикале вимогливіше до грунту, ніж
жито і менш вимогливе лямованих на виробництво порівняно з пшеницею. На
піщаних, супіщаних і суглинкових грунтах росте добре. Потенціальна
врожайність на родючих грунтах вища за жито і менша, ніж у пшениці.
Сприятлива реакція грунтового розчину для тритикале нейтральна або
слаболужна (рН 5,5 7,0).[2]
1.3. Особливості росту і розвитку культури в зоні вирощування
Екологічні умови вирощування сільськогосподарських культур впливають на
тривалість фаз росту і розвитку. Зовнішнє серодовище дозволяє отримувати
необхідну кількість продукції, впливає на її якість.
Фази росту і розвитку тритикале озимого
Фаза Дата Тривалість міжфазних періодів, днів Етапи органогенезу за
Куперман Елементи продуктивності які можна змінити Агротехнічні заходи,
що підвищують продуктивність рослин
Початок фенофази Повна фенофаза
Сівба 15.09.13 20.09.13 –
Сходи 27.09.13
іто санітарний стан посівів.
Формування зернівки 02.07.14 05.07.14 69 Х Розмір зернівки (довжина
типова для сорту, на наступних станах уже не збільшується) Потужний
розвиток кожної рослини у сукупності агробіоценозу.
Молочна стиглість 05.07.14 09.07.14 73 ХІ Маса 1000 зерен. Натура зерна.
Продовження періоду активної діяльності фотосентетичного апарату з
допомогою інтенсивної технології
Воскова стиглість 16.07.14 20.07.14 84 ХІІ Маса зернівки Інтенсивна
технологія забезпечує якість зерна.
Повна стиглість 21.07.14 25.07.14 89
Технологічні операції дають змогу покращити живлення рослин,
тепловий,водний,повітряний режими грунту. Що в свою чергу покращує ріст
і розвитрк культури.[4,12]
1.4. Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування
культури в зонах поширення
Технологія вирощування, як система агротехнічних прийомів і матеріально
– технічних засобів, спрямованих на виробництво рослинницької продукції,
одержання прибутку та відновлення родючості грунту, історично
змінювалася разом із розвитком цивілізації, продуктивних сил, знань та
науково – технічного прогресу. Розробка технології вирощування культури
передбачає визначення технологічних операцій вирощування, складу
агрегату, строків проведення робіт, агротехнічні вимоги та примітки.
За підрахунками деяких вчених, при впроваджені інтенсивних технологій
вирощування сільськогосподарських культур, енергетичного потенціалу
грунту-гумусу вистачить лише на 30 років.
Сучасні технології вирощування польових культур базуються на таких
принципах:
Екологізація технологій вирощування сільськогосподарських культур,
диференціація їх відповідно до конкретних категорій агроланшафтів;
Адаптування технологій стосовно різного рівня інтенсифікації
агропромислового виробництва, виробничо – ресурсного потенціалу
товаровиробника;
Адаптування технологій стосовно багатоукладності господарювання, різних
форм організації праці.
Знання біологічних особливостей вирощуваних культур.
За рівнем ресурсного забезпечення, використання засобів, шляхів
виробництва, застосування ручної праці, технології в рослинництві умовно
можна розділити на примітивні або екстенсивні, індустріальні,
інтенсивні.
Сутність інтенсифікації землеробства, інтенсивних технологій полягає в
наступному: розміщені посівів по кращих попередниках в системі сівозмін;
вирощувані високоврожайних сортів інтенсивного типу з гарною якістю
зерна; високому забезпечені рослин елементами мінерального живлення з
урахуваням їх вмісту в грунті; інтегрованій системі захисту рослин від
шкідників, хвороб і бурянів; дотриманя технологій вирощування
Індустріальні, інтенсивні технології передбачають:
Концентрацію енергетичних,матеріальних і фінансових вкладень на одиниці
площі;
Застосування ефективних засобів виробництва – нові сорти, гібриди,
агрохімікати, машини і механізми.
Використанн більш ефективних технологічних процесів;
Передових методів організації праці, новітніх досягнень науки і техніки.
Ресурсозберігаючі технології вирощування характеризуються комплексністю
дії факторів інтенсифікації на продуктивність культур. Суть їх полягає в
тому, що найвища ефективність досягається при комплексному застосуванні
високоврожайних та перспективних сортів, поєднанні агротехнічних і
хімічних методів боротьби з бурянами, інкрустації насіння, проведені в
єдиному технологічному процесі підживлення мінеральними добривами та
хімічному захисті віл шкідників і хвороб, використані побічної продукції
та мінеральних добрив, застосуванні штамів азот фіксуючих та фосфат
мобілізуючих бактерій відповідно до сорту для зернобобових культур, що
забезпечує підвищення врожайності на 1,5- 5,0 ц/га, зниження
енергетичних і трудових затрат у два рази.
Досить давно в теорії, а тепер і на практиці було зроблено кардинальний
висновок, що немає іншого шляху вирішення продовольчої проблеми світу і
будь-якого окремого його регіону, як інтенсифікація рослинництва.
В умовах зростаючого науково-технічного потенціалу розвинутих країн
досить швидко і обґрунтовано був знайдений, а тепер уже й реалізований,
головний напрямок такої інтенсифікації – це інтенсивні технології
вирощування всіх сільськогосподарських культур, у поєднані та на фоні
загальних прогресивних систем землеробства.[12]
Розділ 2. Природні умови та особливості альтернативного землеробства
зони вирощування
2.1. Спеціалізація сільськогосподарських формувань
Українське Полісся в складі країни є окремою ґрунтово-кліматична зона,
яка розміщена в межах Волинської, Львівської, Рівненської, Житомирської,
Тернопільської, Хмельницької, Київської, Чернігівської і Сумської
областей.Зона займає 11 млн. 768 тис. га, або близько 19,5% території
України.
Ґрунтовий покрив Полісся. Ґрунтотворний процес тут пов’язаний з
особливостями географічного положення, а саме: м’який і вологий клімат,
легкі породи і бідність їх на основи, близькість до поверхні ґрунтових
вод, розповсюдження в минулому змішаних і широколистяних лісів з
розвиненим трав’яним покривом обумовили тут три основні процеси
ґрунтотворення: дерновий, підзолистий і болотний.
Сільське господарство Полісся має напрям зерно-льоно-картопле
тваринницький. На Полісся припадає 92-93% валового виробництва льону,
82-83% люпину, 55-56% жита, 46-47% картоплі, 21-22% ячменю. Серед
зернових культур значне місце посідають жито і гречка, серед кормових –
люпин. У південних районах польове господарство спеціалізується на
вирощуванні цукрових буряків, пшениці, ячменю і зернобобових культур.
У господарствах з промисловим виробництвом картоплі частка її в
структурі може становити до 20-25% при зменшенні посівів зернових і
частково кормових культур.
Господарства, що спеціалізуються на виробництві яловичини, молока і
вирощуванні нетелей, у структурі посівних площ під зернові виділяють
43-48%, картоплю – 8-12, льон-довгунець – 5-10 і під кормові – 34-40%.
У господарствах з виробництва молока і овочів, що розміщені, як правило,
довкола великих міст, у структурі посівних площ зернові займають 28-32%,
овочеві – 18-22 і кормові 45-50%. Вихід зерна з 1 га ріллі тут
невеликий, але різко зростає вихід кормів і овочів.
На Поліссі порівняно краще, ніж у господарствах інших зон, забезпечені
природними кормовими угіддями, тому структура посівних площ тут може
істотно відрізнятися навіть за однакової спеціалізації (табл. 45) і в
кожному конкретному випадку їх треба уточнювати, виходячи з природних
умов.
Враховуючи господарські та природні умови, розмір полів у сівозмінах
Полісся можна мати 50-150 га, на окремих ґрунтових відмінах навіть
менше.
Наведені нижче схеми польових сівозмін доцільно використовувати як
орієнтовні, конкретизуючи їх до особливостей господарств.
У господарствах картопле-зерно-тваринницького напряму:
I. 1 – конюшина; 2 – озима пшениця, пожнивні посіви; 3 – картопля; 4 –
кукурудза на силос і зелений корм; 5 – озимі; 6 – картопля; 7 – ярі +
багаторічні трави.
II. 1 – конюшина; 2 – озима пшениця; 3 – картопля; 4 – озиме жито; 5 –
кукурудза на силос і зелений корм; 6 – озимі, пожнивні; 7- картопля; 8 –
ярі + багаторічні трави.
У господарствах, спеціалізованих на виробництві м’яса ВРХ, молока та
вирощуванні племінного молодняку:
I. 1 – багаторічні трави; 2 – багаторічні трави; 3 – багаторічні трави;
4 – озима пшениця; 5 – льон, кукурудза на силос; 6 – озимі, післяжнивні
посіви; 7 – картопля, коренеплоди; 8 – ячмінь; 9 – кукурудза й однорічні
трави на зелений корм, післяукісні посіви; 10 – ярі зернові +
багаторічні трави.
II. 1 – багаторічні трави; 2 – льон і кукурудза на силос; 3 – озима
пшениця; 4 – ячмінь, озиме жито; 5 – кукурудза на силос; 6 – однорічні
трави на зелений корм; 7 – озимі, післяжнивні; 8 – картопля,
коренеплоди; 9 – ярі + багаторічні трави.
III. 1 – багаторічні трави; 2 – багаторічні трави; 3 – озима пшениця; 4
– льон, кукурудза на силос; 5 – озимі, післяжнивні посіви; 6 – картопля,
коренеплоди; 7 – ярі зернові + багаторічні трави.
Таблиця 45
Орієнтовна структура посівних площ і продуктивність сівозмін для
основних типів господарств Полісся (за даними В. Ф. Сайка, П. І. Бойка)
Спеціалізація господарств Сівозміна Структура посівних площ, % Середній
урожай зернових, ц/га Вихід з 1 га ріллі, ц
Зернові Картопля і овочі Льон-довгунець Кормові У т.ч. багаторічні трави
Зерна Кормових одиниць Перетравного протеїну
Зерно-картопле-льоно-тваринницькі Зерно-льоно-картопляна 50-52 10-15
9-12 25-28 10-15 26-30 14-16 46-50 4,0-4,5
Картопле-зерно-тваринницькі Зерно-картоплярська 45-55 20-25 – 20-25 6-12
30-32 13-17 46-52 3,8-4,5
Виробництво: яловичини Зерно-кормова 46-50 10-14 7-10 30-34 10-18 28-31
13-15 50-58 4,5-5,4
молока Те саме 44-50 9-13 4-8 33-40 9-22 29-32 13-15 50-60 4,8-5,7
молока і овочів Овоче-кормова 25-42 14-22 – 46-60 20-32 30-32 10-11
60-65 6,0-6,5
нетелей Зерно-кормова 39-48 8-13 3-8 38-45 16-24 30-32 11-13 52-62
5,0-6,0
Полісся завдяки своїм помірним кліматом, дозволяє вирощувати тритикале,
а також більшість сільськогосподарських культур. Успішно займатися
вирощуванням ВРХ, виробництвом молока.[3]
2.2. Місце культури в структурі посівних площ
Зернові сорти тритикале розміщують по чистих і зайнятих парах, а також
після гороху. В поліських районах високі врожаї зерна цієї культури
можна одержувати й після ранніх сортів картоплі. Задовільними
попередниками є пласт і оборот пласта багаторічних трав, кукурудза на
силос, зібрана не пізніше як за два тижні до настання оптимальних
строків сівби озимих культур, а поганими — зернові колосові культури.
При сівбі жита й пшениці їх падалиця засмічує посіви тритикале,
внаслідок чого знижується якість насіння.[12]
Розділ 3. Розробка технології вирощування культури
Правильні сівозміни – важлива складова частини системи землеробства.
Вона є основою, на якій ґрунтується система обробітку грунту, удобрення
і захисту вирощуваних культур від бур’янів, шкідників і хвороб, а грунту
– від різних видів ерозії.
Сівозміни дають можливість раціонально використовувати заходи
виробництва і землю, більш ефективно організовувати сільськогосподарські
роботи .
Система сівозмін господарства відображає агрономічну організацію
використання тільки орних земель.[3]
3.1. Проектування сівозміни (або її ланок)
Програмування сівозміни це важливий аспект аграрного бізнесу. Завдяки
правильно сформованій сівозміні, з врахуванням всіх технологічних
аспектів, можна досягти максимального результату.
Господарства за ринкової економіки орієнтуються вирощувати культури які
є найбільш конюктурними на ринку.
Схема сівозміни
№ поля Культура Площа поля
1 Льон 90
2 Озима пшениця 90
3 Картопля 90
4 Тритикале озиме 90
5 Гречка 90
6 Жито озиме 90
7 Картопля 90
8 Ярий ячмінь 90
В сівозміні буде максимально ефективно використовуватися потенціал
культур, застосування добрив, засобів захисту культур, обробіток грунту.
3.2. Система основного та передпосівного обробітку ґрунту
Раціональна система обробітку ґрунту завжди була і буде основною ланкою
технології вирощування будь-якої сільськогосподарської культури, тому ще
з часів розвитку римської імперії (Катон – II ст. до н.е., Колумелла – I
ст. н.е.) цьому агротехнічному заходу приділялась велика увага.
Механічний обробіток ґрунту – це дія на нього робочими органами
ґрунтообро-блювальних машин і знарядь на відповідну глибину з метою
оптимізації ґрунтових умов життя рослин, підвищення родючості ґрунту та
захисту його від водної і вітрової ерозії.
Обробітком досягається оптимальна будова ґрунту завдяки його кришінню на
ґрунтові агрегати певного розміру та особливостям їх взаємного
розміщення з урахуванням гранулометричного складу.
Під впливом раціональної системи обробітку цілеспрямовано змінюється
співвідношення об’ємів твердої, рідкої й газоподібної фаз у ґрунті.
Внаслідок цього змінюються фізико-хімічні властивості ґрунту, а разом з
цим водно-повітряний, тепловий і поживний режими, біологічні процеси,
знищуються бур’яни, створюються належні умови для більш повної
реалізації генетичного потенціалу вирощуваних сортів та гібридів
культурних рослин.
За допомогою обробітку забезпечується прискорення або сповільнення
процесів синтезу чи розкладання органічної речовини ґрунту, а також
регулювання водного і повітряного режимів орного шару.
Ефективний вплив обробітку на ґрунт посилюється тоді, коли глибина,
способи і заходи його здійснюються в науково обґрунтованій послідовності
та тісній взаємодії з усіма ланками системи землеробства.
Для забезпечення оптимальних ґрунтових умов і одержання сталих високих
врожаїв обробіток повинен вирішувати такі завдання:
– надання оброблюваному шару ґрунту дрібногрудочкуватого стану із
сприятливою будовою, щоб забезпечити добрі водно-повітряний, тепловий і
поживний режими;
– посилення кругообігу поживних речовин шляхом активізації корисних
мікробіологічних процесів у ґрунті, а також залучення елементів живлення
із більш глибоких підорних шарів ґрунту в зону орного шару;
– запобігання ерозійним процесам і пов’язаним з цим втратам ґрунту,
поживних речовин і вологи;
– знищення бур’янів, збудників хвороб і шкідників;
– загортання на необхідну глибину добрив і рослинних решток або навпаки
– залишення стерні на поверхні ґрунту;
– позбавлення життєздатності багаторічної рослинності при обробітку
цілинних і перелогових земель, а також полів, зайнятих сіяними
багаторічними травами;
– надання необхідних властивостей і стану верхньому шару ґрунту для
загортання насіння на задану глибину;
– створення умов для пониження сольових горизонтів і запобігання
підвищенню рівня підґрунтових вод.[3]
Система обробітку ґрунту під тритикале озиме після попередника картоплі
Обробіток
ґрунту
Прийом обробітку
Марка
с.-г. машин
Строки проведення
Технологічні параметри
(глибина, швидкість та ін.)
Основний Культивація АКШ – 7,2, Т – 150К I.IX 8 см глибина обробітку.
Робоча швидкість 8-10 км/год.
Передпосівний Підготовка під посів Джон Дір 9460 + Терамакс ТМ5 ІІ.ІХ
Глибина 14см. Швидкість 7-10 км/год. Ширина захвату 6 м.
Теоретичною основою мінімалізації обробітку ґрунту є положення
сільськогосподарської науки про вплив людини і природних факторів на
ґрунтові процеси, родючість ґрунту і вимоги культурних рослин до
ґрунтового середовища. Наукою встановлено, що надмірна інтенсивність
обробітку прискорює розклад гумусу в ґрунті, призводить до збільшення
втрат поживних речовин, розпилювання ґрунту, зростання загрози ерозії.
Неоднаково реагують на щільність ґрунту окремі культури. Краще
переносять підвищену щільність зернові й гірше – просапні культури,
особливо корене- та бульбоплоди.
Мінімальний обробіток необхідно застосовувати насамперед на чорноземних,
каштанових і добре окультурених ґрунтах із сприятливими для рослин
агрофізичними властивостями, а також на чистих від бур’янів полях або
при систематичному застосуванні гербіцидів, що дасть можливість зменшити
обробіток ґрунту і цим зберегти ґрунт від ерозії, забезпечити
нагромадження вологи і збільшити родючість.
Мінімалізація обробітку ґрунту має важливе економічне й
організаційно-господарське значення. Вона дає можливість зменшити
кількість енергетичних засобів і трудових ресурсів, рівномірніше
використовувати тракторний парк протягом року при скороченні загальної
потреби в тракторах та збільшенні їх навантаження, що сприяє здешевленню
рослинницької продукції.
В умовах різного зволоження на ґрунтах однієї й тієї самої відміни
параметри оптимальної щільності будови для окремих сільськогосподарських
культур змінюються. Так, за даними Інституту землеробства УААН, у роки з
нормальним і недостатнім зволоженням на дерново-підзолистому середньо
суглинковому ґрунті оптимальна об’ємна маса орного шару для ячменю
становить 1,2-1,25 г/см3, а в роки з підвищеним зволоженням – 1,1-1,2
г/см3.[12]
3.3. Розрахунок норм застосовуваних добрив
Розвиток сільського господарства на сьогоднішній день неможливий без
використання мінеральних добрив, які дозволять підвищити родючість
ґрунтів, збільшити врожайність, підвищити якість сільськогосподарської
продукції.
Саме за рахунок використання мінеральних добрив забезпечується
приріст врожаю на 50 %.
Тому повна відмова від використання мінеральних добрив, що іноді
пропонують у якості одного з можливих шляхів розвитку сільського
господарства, призведе до катастрофічного скорочення виробництва
продовольства.
Але недотримання науково обґрунтованих заходів під час
застосування добрив, недосконалість способів їх використання може
призвести до негативного впливу мінеральних добрив на окремі компоненти
біосфери, на стан навколишнього природного середовища та на людину [13].
Забруднення навколишнього середовища при використанні мінеральних
добрив відбувається в основному через недосконалість властивостей і
хімічного складу добрив та порушення технології виробництва, зберігання
та застосування мінеральних добрив.
Нагромадження нітратів в сільськогосподарській продукції в
основному залежить від дози і термінів внесення азотних добрив, довжини
світлового дня і часу посіву насіння, а також від освітлення – на
затінених ділянках вміст нітратів вищий.
Застосування фосфорних добрив також має значні екологічні
наслідки. По-перше, фосфорні добрива призводять до збільшення
накопичення фосфору у водних об’єктах, нагромадження якого у водному
середовищі в значних кількостях викликає еутрофікацію (заростання)
водойм.
Калійні добрива забруднюють навколишнє середовище в меншій мірі.
Негативний вплив роблять в основному супутні калію аніони: хлорид,
сульфат та інші. До шкідливих домішок, що містяться в калійних добривах,
можна також віднести хлор, що у великих дозах негативно впливає на
врожай картоплі, винограду, тютюну, цитрусових і прядильних культур.[4]
Поряд з основними елементами живлення в мінеральних добривах
часто присутні різні домішки в вигляді солей важких металів, органічних
сполук, радіоактивних ізотопів, оскільки сировина для одержання добрив
(фосфорити, апатити, сирі калійні солі), як правило, вже містить значну
кількість домішок – від 10-5 до 5 % і більше. З токсичних елементів
можуть бути присутні миш’як, кадмій, свинець, фтор, стронцій, які
повинні розглядатися як потенційні джерела забруднення навколишнього
середовища і враховуватися при внесенні в ґрунт мінеральних добрив.
До найбільш небезпечної групи речовин, нагромадження яких
призводить до значного погіршення стану навколишнього середовища,
відносять ртуть, свинець, кадмій, миш’як і інші важкі метали, які мають
особливе екологічне, біологічне і медичне значення.[13]
Таблиця 9
Розрахунок норм мінеральних добрив під запланований рівень врожайності
№
з/п
Показники
Елементи живлення
N
Р2О5 К2О
l
Планова урожайність, ц/га
60ц/га
2
Винос елементів живлення з урожаєм на 1 ц основної продукції, кг (дод.
2) 3,2 1,1 1,6
2a
Винос елементів живлення з урожаєм на 1га (розрахувати)
192 66 96
3
Міститься в орному шарі ґрунту, мг на 1 кг (з довідника)
30 113 65
3а Міститься в орному шарі ґрунту, кг/га (розрахувати) 99 372 214
4 Коефіцієнт використання поживних речовин із ґрунту (дод. 3) 25 9 13
5
Буде використано поживних речовин з
ґрунту, кг/га (розрахувати) 24,5 33,5 28
6
Планується внести органічних добрив у фізичній вазі, т/га (за
довідниками)
7
Вміст поживних речовин в 1 т органічних добрив, кг (дод. 4)
8
Буде внесено поживних речовин з органічними добривами, кг/га
(розрахувати)
9
Коефіцієнт використання поживних речовин з органічних добрив (дод. 4)
10
Буде використано поживних речовин з органічних добрив, кг/га
(розрахувати)
11
Потрібно внести мінеральних добрив, кг/га в діючій речовині (д. р.)
(розрахувати)
167 32,5 68
12
Коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних добрив (дод. 5)
38 17 31
13
Необхідно внести мінеральних добрив з урахуванням коефіцієнтів
використання, кг/га в д.р. (розрахувати) 439 191 219
Регулювання родючості ґрунту в інтенсивному землеробстві спрямоване на
відновлення запасів органічної речовини в ґрунті, що досягається,
насамперед, внесенням органічних добрив.
Органічні добрива – це різні за складом і властивостями речовини
рослинного і тваринного походження, які вносять у ґрунт для підвищення
його родючості.
Застосування органічних добрив поліпшує властивості ґрунту і має свої
особливості:
1) внесення органічних добрив забезпечує рослини макро- і
мікроелементами живлення;
2) ґрунт збагачується органічними речовинами, ферментами, вітамінами та
іншими біологічно активними речовинами, які стимулюють розвиток рослин і
ґрунтової мікрофлори;
3) з гноєм у ґрунт вносяться корисні мікроорганізми та активується
діяльність нітрифікуючих та азотфіксуючих бактерій тощо;
4) органічні добрива істотно поліпшують властивості ґрунту – його
структуру, фізичні властивості, водний та повітряний режим та ін.,
наприклад, внесення 6 т/га соломи в темно-каштановий ґрунт збільшує його
водопроникність у перший рік 44,8%, другий – 34,6% і третій – 22,89%, а
60 т/га напівперепрілого гною – 29,6; 25,6 і 16,2%;
5) під час розкладання органічних речовин приґрунтовий шар повітря
збагачується вуглекислим газом, що посилює ефективність фотосинтезу,
так, після внесення 40-60 т/га гною виділення СО2 ґрунтом зростає на
30-50% і більше;
6) внесення органічних добрив не створює загрози перенасичення ґрунту
поживними речовинами, що є небезпечним для рослин, так як “віддають” їх
поступово, протягом досить тривалого часу;
7) більшість органічних добрив майже не змінює реакції ґрунтового
розчину тощо.
Основну кількість органічних добрив в Україні становить гній.
Використовують широко також гноївку, сечу, пташиний послід, торф,
компости тощо. Також істотними джерелами органічної речовини можуть бути
осади стічних вод, зелені сидеральні добрива, солома тощо.
Гній – це тверді та рідкі екскременти тварин.
Залежно від способу утримання тварин одержують підстилковий і
безпідстилковий, або рідкий, гної.
Якість гною та інших органічних і мінеральних добрив оцінюється перш за
все кількістю в них поживних речовин, особливо основних – азоту, фосфору
і калію. Вміст NPK в гної залежить від умов зволоження і зберігання,
кліматичної зони одержання тощо.
Так, у сільському господарстві України найпоширенішим є підстилковий
гній великої рогатої худоби, якому належить 70% від всіх видів
органічних добрив. Хімічний склад цього гною в Україні в середньому
становить: води – 65%, золи – 15% та N – 0,50%, P – 0,25% і K 0,60% на
сиру масу.
Використання мінеральних добрив на фоні гною, дає можливість покращити
фізико-хімічні властивості грунтів. Насичення грунту органічними
речовинами[11].
Під тритикале внесемо мінеральних добрив N90 – P45 – K60.
Таблиця 10
Система застосування добрив під тритикале
Удобрення
(основне,
передпосівне,
рядкове,
підживлення) Форма
добрив
(органічні,
мінеральні) Доза внесення,
кг/га Строки внесення
Спосіб
внесення Марка
с.-г. машин
Передпосівне NH4NO3 35%,Суперфосфат подвійний 47%,K2SO4 50% 20-45-60кг
д.р/га ІІ.ІХ В рядки під час сівби Sa-Jet D 4008
1 підживлення NH4NO3 35% 23 кг д.р/га ІІІ.ІІІ. Розкидання по поверхні
поля МВУ-0,5А+МТЗ-82
2 підживлення CO(NH2)2 46% 23 кг д.р/га І.V. Обприскування Amazone 800
3 підживлення CO(NH2)2 46% 23 кг д.р/га II.VI. Обприскування Amazone 800
Норми мінеральних добрив залежно від типу грунту, угноєння,
попередників, типу грунту, коливається в різних межах N60-120, P45-90,
K60-120
3.4. Підбір сортів та гібридів. Підготовка насіння до сівби
Тритикале високоврожайний гібрид пшениці та жита, який не розщеплюється.
Його створення є видатним досягненням вітчизняної селекції, зокрема
селекціонера, професора А. Шулиндіна. За вмістом білка в зерні тритикале
переважає пшеницю , жито.
Його білки повноцінні за амінокислотним складом. Зерно тритикале, яке за
протеїновою поживністю переважає пшеничне на 9,5 %, ячмінне та
кукурудзяне; майже на 40%, особливо ціниться в тваринництві.
Використовують його переважно як високоякісний компонент комбікормів. У
хлібопекарській промисловості воно не набуло достатнього поширення. Хліб
з його борошна розпливчастий, малого об’єму. Зрідка борошно застосовують
як домішку (20-30%) до пшеничного для випікання деяких сортів хліба. Із
борошна тритикале виготовляють різні кондитерські вироби печиво,
бісквіти тощо.
Кормові сорти тритикале вирощують на зелений корм, силос, для
виготовлення трав’яного борошна, кормових гранул.
Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні на
2007 рік нараховує 24 сорти озимого тритикале, з них 21 сорт вітчизняної
селекції та 3 сорти зарубіжної. За останні п’ять років Державний
реєстр поповнили дев’ять нових високопродуктивних сортів.[7]
Алкід; озимий сорт. Створено у Всеукраїнському науковому інституті
селекції (ВНІС).
Сорт має досить потужне порожнисте стебло з помірно опушеним верхнім
міжвузлям, кущ; прямий. Колос; сіро-димчастий, нещільний, пірамідальної
форми. Зернівка жовто-білого кольору, велика, видовжена, зморшкувата,
маса 1000 зернин; 46,0- 54,0 грами.
Низькорослий (104- 113 см) та середньостиглий. Тривалість вегетації 284-
300 діб. Зимостійкість середня, вища за середню, в польових умовах
зимостійкість; 8,6&- 9,0 балів. Стійкість сорту: до вилягання 7,5&- 8,2
бала; до осипання 8,8&- 9,0; до посухи 8,8 бала. За роки випробування
сорт слабо уражувався основними хворобами.
Середній урожай по зонах: Степ 65,5 ц/га, Лісостеп 63,7, Полісся 58,3
ц/га, гарантоване збільшення 7,3 9,6 ц/га. Зерно містить 13,2% білка.
Рекомендовано для вирощування на всій території України.
3.5. Сівба (садіння)
Сіяти тритикале слід у ті строки, щой пшеницю у відповідних зонах. До
припинення вегетації восени кожна рослина повинна мати 2-4 пагони.
Основний спосіб сівби – звичайний рядковий, зерновими сівалками.
Встановлюючи глибину сівби, потрібно враховувати, що із збільшенням
глибини у тритикале більше, ніж пшениці, знижується схожість насіння. За
достатнього зволоження грунту глибина сівби повинна на легких грунтах
бути близько 4 см і за несприятливої погоди – 5-6 см. Посівне ложе
повинно бути ущільненим.
При встановленні норми висіву слід враховувати те, що польова схожість
насіння тритикале нижча, ніж у озимої пшениці і жита. Середніми нормами
в Поліссі є 5,5-6,0. Норму висіву зерен на 1 га визначають на підставі
досвіду господарства за попередні роки й рекомендацій наукових закладів
з урахуванням господарської придатності насіння. Вагову норму висіву
насіння обчислюють за формулою
Н=А*К*10000/Ч*В
де Н — норма висіву, кг/га; А — маса 1000 зерен, г; К — число насінин,
що зійдуть на 1 га, млн шт.; Ч — чистота, %; В — схожість насіння,
%.Норму висіву зерен на 1 га визначають на підставі досвіду господарства
за попередні роки й рекомендацій наукових закладів з урахуванням
господарської придатності насіння. Вагову норму висіву насіння
обчислюють за формулою
Н=А*К*10000/Ч*В
де Н — норма висіву, кг/га; А — маса 1000 зерен, г; К — число насінин,
що зійдуть на 1 га, млн шт.; Ч — чистота, %; В — схожість насіння, %.[4]
А=45: К=6: Ч=99: В=97;
Розрахуємо норму висіву: Н= 45*6*10000/99*97
Сівба тритикале
Сорт Площа поля, га Норма висіву, млн. (тис) шт. га Норма висіву, кг/га
Потреба в насіннєвому матеріалі, кг Сівба
Строк Спосіб Агрегат
алкід 90 6,0 281 25290 ІІ.ІХ рядковий Sa-Jet D 4008
У Sa-Jet D 4008 сівалках сполучені як операції посіву насіння, так і
транспортування їх для довантаження. Система посіву включає спочатку
укладання туків, а потім – насіння у верхній шар над туками і
боронування. Використання вакуумної системи дозволяє здійснити точний
посів. Шини низького тиску забезпечують низький питомий тиск на ґрунт і
робочі швидкості в діапазоні 10-15 км/ч. У транспортне положення сівалки
готуються за допомогою гідравліки. Використовуються фірмові електричні й
електронні монітори для контролю роботи сівалки.[5]
3.6. Система догляду за посівами
Одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур залежить від
ступеня обмеження впливу несприятливих факторів на ріст і розвиток.
Тільки здорова рослина спроможна максимально реалізувати потенціал
продуктивності.
Основним критерієм для застосування заходів по догляду за посівами
повинна бути оцінка стану посіву на період осінньої та весняно-літньої
вегетації.
Догляд складається із інтегрованого захисту рослин від пошкодження
шкідниками, ураження хворобами, від бур’янів, вилягання, забезпечення
рослин оптимальними умовами росту і розвитку на більш відповідальних
етапах органогенезу.[10]
Таблиця 12
Шкодочинні об’єкти в посівах культури
Культура Шкодочинні об’єкти
Бур’яни Шкідники Хвороби
Об’єкт Фаза росту культури Об’єкт Фаза росту культури Об’єкт Фаза росту
культури
Тритикале однорічні дводольні обприскування посівів від фази кущення до
виходу в трубку Клоп шкідлива черепашка, трипси, попелиці, п’явиці В
період вегетації культури. Кореневі гнилі,борошниста роса,тверда, летюча
сажка Передпосівна обробка насіння.
однорічні та багаторічні дводольні обприскування у фазі кущення
культури злакові мухи, трипси, клоп шкідлива черепашка Вперіод вегетації
культури Іржасті хфороби, септоріоз колоса, кореневі гнилі, борошниста
роса. Обприскування під час викидання прапорцевого листка, колосіння
Від шкідливого впливу хвороб, бур’янів, шкідників доцільно застосовувати
пестициди.
Проти бур’янів будуть використовуватися Гербелін 60% з.п. 8,0-10,0 г/га
проти однорічних та багаторічних дводольних. Гірчиця польова, лобода
біла та багато річні дводольні – осот жовтий польовий, кульбаба
лікарська та ін.
Проти хвороб ми застосуємо на першому етапі протруювання насіння
препаратом Байтан-універсал 19,5% з.п. 2 л/т протруєння насіння
суспензією препарату, 10 л води на 1 т насіння. На другому етапі захисту
рослини проти хвороб застосуємо Імпакт 25 SC, 25% к. с. оприскування в
період вегетації.
Проти комах застосуємо інсектицид Актара 25 WG, 25% в. г. 0,14 кг/га
проти клоп шкідлива черепашка, трипси, попелиці, п’явиці. Данадим 40% к.
е. 1,5 л га проти злакові мухи, трипси, клоп шкідлива черепашка.
При сівбі за сухої погоди поле коткують кільчасто-шпоровими котками і
боронують легкими боронами. На початку з’явлення сходів, щоб зменшити
заселення прихованостебловими шкідниками на посівах, проведених у першій
половині оптимальних строків, роблять крайові, а у фазі повних сходів
(при потребі) – суцільне обприскування інсектицидами. В передзимовий
період у нори розкладають отруєні принади. Взимку потрібно стежити за
станом перезимівлі, відбираючи для відрощування моноліти. Рано весною
провести підживлення азотними добривами розкидним або прикореневим
способом.[10}
Таблиця 13
Система догляду за посівами культури
Перелік робіт
Фаза розвитку рослин
Календарні строки
проведення
Склад
агрегату
Технологічні параметри (препарат, доза, норма, глибина та ін.)
Вимоги до якості робіт з врахуванням екологічної безпеки
Аміачна селітра, сульфат калію, суперфосфат подвійний. 30-45-45 кг
д.р. Без огріхів рух агрегату по технологічним коліям
Внесення гербіцидів+ фунгіциді Вихід у трубку
ІІІ.04
Amazone 800
Гербелін 60% з.п. 8,0-10,0 г/га, Імпакт 25 SC, 25% к. с. 1 л/га
Дотримання норм внесення
2 підживлення + фунгіцид Вихід прапорцевого листка ІІ.05 Amazone 800
Карбамід 23 кг д. р. Імпакт 25 SC, 25% к. с. Дотримання норм внесення
3 підживлення. Внесення інсектицидів, фунгіцидів
Колосіння
ІІІ,06 Amazone 800 Карбамід 23 кг д. р. Імпакт 25 SC, 25% к. с. Актара
25 WG, 25% в. г. 0,14 Дотримання вимог інтенсивної технології.
. Потреба в застосуванні гербіцидів у тритикале менша, ніж у пшениці,
але якщо забур’янення значне – посіви обробляють такими гербіцидами, як
і посіви озимої пшениці. По мірі з’явлення ознак захворювання
борошнистою росою, іржею, септоріозом, кореневими гнилями посіви
обприскують розчином фунгіциду, а при масовому заселенні шкідниками
(вони ті, що й на пшениці та житі) – розчином інсектициду. Препарати і
їх дози такі, як і для пшениці, але слід враховувати, що листки і стебла
у тритікале вкриті восковим нальотом, тому у розчин потрібно додавати
поверхнево-активні речовини.[12.10]
3.7. Збирання культури та первинна обробка зібраного врожаю
Урожай сільськогосподарських культур повинен бути зібраним у стислі
строки, щоб не допустити втрат. Передчасне скошування у валки чи
запізнення із збиранням призводить до недобору врожаю внаслідок
осипання, стікання зерна та щуплості зернівки. Спосіб і строк початку
збирання установлюють за фазами стиглості зерна у процесі
агробіологічного контролю за визріванням культур.
Таблиця 14
Збирання врожаю культури
Культура, сорт (гібрид) Фактори що визначають спосіб збирання Способи
збирання
роздільний пряме комбайнування
показники за якими встановлюють початок збирання
Тритикале Алкід Тритикале стійке до осипання, але при перестої
посилюється ламкість колоса. На початку повної стиглості, прямим
комбайнуванням. Комбаїн Джон Дір Т 550
Тритикале стійке до осипання, але при перестої посилюється ламкість
колоса тому збирання урожаю проводять зерновими комбайнами прямим
комбайнуванням на початку повної стиглості. Можна збирати і роздільним
способом, але це вимагає додаткових витрат. Солому при потребі
подрібнюють і вивозять з поля, або розсівають по полю.[3]
Агротехнічна частина технологічної карти вирощування культури
Перелік технологічних операцій у послідовності їх виконання Технологічні
параметри
(норми, дози,
глибина, швид.
та ін.) Склад агрегату Календарні строки
виконання Фаза росту рослини Вимоги до якості виконання робіт
Основний обробіток грунту Дискування 8-12 см, швидкість 10 км/год Джон
Дір 9460 + дискова борона 2210. Джон Дір 9460+ CHALLENGER I.IX
Без огріхів.
Оранка 25 см
Підготовка до сівби Обробіток на 16 см.
Вирівнювання поля,культивація,каткування Джон Дір 9460 + Терамакс ТМ5
ІІ.09
Без огріхів.
Сівба Зароблення насіння Н=290 кг/га Sa-Jet D 4008 ІІ.09
Без огріхів.
Ширина 15 см
внесення інсектициду+ фунгіцид + гербіцид Актара 25 WG, 25% в. г. 0,14,
Імпакт 25 SC, 25% к. с. 1 л/га, Гербелін 60% з.п. 8,0-10,0 г/га Amazone
800 І.10. Сходи Дотримання техніки безпеки
Підживлення по мерзло талому снігу Аміачна селітра 23 кг д.р. MDS 935M+
New Holland TL5000 ІІІ. 03. Сходи Дотримання техніки безпеки
Внесення гербіцидів+ фунгіциді
Гербелін 60% з.п. 8,0-10,0 г/га, Імпакт 25 SC, 25% к. с. 1 л/га
Amazone 800 ІІІ.04 Вихід у трубку
Дотримання техніки безпеки
2 підживлення + фунгіцид
Карбамід 23 кг д. р. Імпакт 25 SC, 25% к. с. Amazone 800 ІІ.05 Вихід
прапорцевого листка Дотримання техніки безпеки
3 підживлення. Внесення інсектицидів, фунгіцидів
Карбамід 23 кг д. р. Імпакт 25 SC, 25% к. с. Актара 25 WG, 25% в. г.
0,14 Amazone 800 ІІІ.06
Колосіння
Дотримання техніки безпеки
Збирання врожаю Пряме комбайнування Джон Дір Т550 ІІІ.07 Початок повної
стиглості Дотримання техніки безпеки
Технологічні операції мають проходити відповідно до біологічних
особливостей культури, і зони її вирощування.
Висновки
Зерно тритикале в порівняні з житом менше розмелюються, борошно містить
більше золи та висівок, менше клейковини. З борошна тритикале можна
випікати хліб. Якщо його в правильній пропорції змішати з пшеницею
сильних сортів.
Грунтово-кліматичні умови зони Полісся дозволяють вирощувати тритикале
на зернові цілі.
Дотримання технологічних операцій дозволить отримувати високі сталі
врожаї культури.
Застосування добрив і пестицидів дозволяє отримувати якісні врожаї, з
високим вмістом білка, придатні на продовольчі цілі.
Дотримання господарствами сівозмін, техніки обробітку грунту,
використання високо продуктивних культур – дозволить отримувати
максимально можливий економічний ефект.
Список використаної літератури.
О.І. Зінчинко,В.Н. Салатенко та ін. Рослинництво піддручник Київ
«Аграрна освіта», 2001- 591 с.
В.В. Лихочвор Рослинництво навчальний посібник Київ 2004 81 с.
Єщенко В. О. та ін.. Загальне землеробство підручник Київ «вища освіта»
– 2004 335 с.
М.Я. Бомба та ін.. Землеробство з основами ґрунтознавства, агрохімії та
агроекології. Київ «Урожай» 2003 400 с.
І. В. Веселовський та ін.. Довідник по бур’янах. Київ «Урожай» 1993 208
с.
Петреченко В. Ф. та ін. Бур’яни та заходи їх контролю. Вінниця 2010 152
с
Прелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в україні.
Київ « Юнівест медія» 2012. 832 с.
Г.В. Байдик та ін.. Сільськогосподарська ентомологія Київ «Вища освіта»
2005. 512 с.
В. Ф. Пересипкін. підручник Сільскогосподарська фітопатологія «Аграрна
освіта», 2000 415 с.
Білик М. О. підручник Захист злакових і бобових культур від шкідників,
хвороб і бур’янів. Харків «Еспада» 2005, 278 с.
Карасюк І.М. та ін. підручник Агрохімія Київ 2008. 460 с.
Поліщук І.С. підручник Біологія та екологія сільськогосподарських
культур. Вінниця 2013, 724 с.
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії / За ред. В.П.
Гудзя.2 видання. – К.:Центр учбової літератури, 2007. – 408 с
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
