HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Науково-пошукова робота

з навчальної дисципліни

“Всесвітня історія”

“Вирішальні бої ІІ світової війни”

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………. стор. 2

Розділ 1. Битва за Англію……………………………………………… стор. 5

Розділ 2. Битва за Москву. Операція “Тайфун”……………………… стор. 13

Розділ 3. Сталінградська битва………………………………………… стор. 15

Розділ 4. Курська битва………………………………………………… стор. 18

Розділ 5. Битва за Дніпро………………………………………………. стор. 22

Розділ 6. Битва за
Берлін…………………………………………………………
…….. стор. 26

Додатки………………………………………………………..
……………………………….. стор. 27

Висновки……………………………………………………….
………………………………. стор. 29

Список використаних джерел та
літератури……………………………………. стор. 31

Вступ

Актуальність дослідження обраної теми зумовлена тим, що Друга світова
війна принесла людству чисельні жертви і руйнування. У цій війні брали
участь понад 60 держав, на території яких проживало 80% населення Землі.
Бойові дії точились в Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн. км
. За роки війни в армії воюючих держав було закликано 110 млн. чол. На
фронтах загинуло, за різними підрахунками, від 50 до 65-67 млн. осіб, 90
млн. було поранено або покалічено. Близько половини загиблих становило
мирне населення. Матеріальні витрати складали 4 трлн. дол. Тому вивчення
вирішальних боїв ІІ світової війни є вкрай важливим завданням.

До причин ІІ світової війни можна віднести наступні:

По-перше, несправедливість Версальської системи поставила багато народів
у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до
реваншу, нового переділу світу. У найбільшій мірі це проявилось у
політиці Німеччини, Італії, Японії.

По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між
країнами світу, що позбавило їх можливості об’єднати зусилля у боротьбі
за збереження миру. Всю систему безпеки, створену у 20-ті роки, було
зруйновано.

По-третє, розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції,
спрямована на «умиротворення» агресора, а також «ізоляція» США, які,
прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на
розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль у розв’язанні війни відіграв. СРСР, який,
підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього,
відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання
ринків збуту та джерел сировини. З їхнього боку війна була
загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані,
війна була справедливою. Найбільш складно визначити характер війни
стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він
сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, які
належали на той час Польщі, Румунії, Фінляндії, а також Прибалтику. Але
після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з
фашистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер. її
по праву назвали Великою Вітчизняною війною.

Другу світову війну можна розділити на кілька етапів:

I. 1 вересня 1939 р.- 19 листопада 1942 р. Стратегічна ініціатива
належить агресивним державам. Німеччина, Італія, Японія та їх союзники
зуміли оволодіти значними територіями в Європі, Африці, Азії, Океанії.

II. 19 листопада 1942 р. — 9 травня 1945 р. Стратегічна ініціатива
повністю переходить до країн антигітлерівської коаліції,війська яких
розгромили війська Німеччини і її союзників у Європі і змусили їх
капітулювати.

III. 9 травня 1945 р. — 2 вересня 1945 р. Завершення.

У даній роботі планується дослідити вирішальні бої Другої світової
війни, їх підготовка, хід битв та наслідки для війни в цілому.

Об’єкт дослідження: військові дії під час ІІ світової війни.

Предмет дослідження: головні військові баталії ІІ світової війни,
підготовка, хід та наслідки вирішальних боїв.

Структура роботи: вступ, основна частина, яка складається з 6 розділів,
додатків, висновків та списку використаних джерел та літератури.

Методи дослідження: літературний, методи аналізу, синтез, хронологічний
метод, метод узагальнення.

Загальний обсяг роботи – 31 сторінка.

Розділ 1. Битва за Англію

Після розгрому Франції А.Гітлер запропонував Англії укласти мир з умовою
визнання його інтересів у Центральній Європі. Але британський уряд
проігнорував ініціативу фюрера. Після цього Гітлер віддав наказ про
розробку плану висадження на Альбіон під кодовою назвою “Морський лев”.
Найважливішою умовою для проведення десантної операції було панування в
повітрі, тому десанту повинні були передувати посилені бомбардування,
метою яких було придушити авіацію супротивника і нанести можливо більшу
втрату військам метрополії.

Німецька авіація чисельно перевершувала англійську приблизно в два рази,
за винятком винищувачів, для яких співвідношення було не таким
сприятливим, а особовий склад німецьких військово-повітряних сил добре
відпочив після напружених боїв під час битви за Францію.

Для наступу були в розпорядженні наступні сили, об’єднані в 2-й
повітряний флот (командуючий — фельдмаршал Кессельринг) і 3-й повітряний
флот (командуючий — фельдмаршал Шперрле): 14 ескадр бомбардувальників, 9
ескадр одномоторних винищувачів, 2 ескадри важких двомоторних
винищувачів. Це складало приблизно 1100 бомбардувальників, 900
одномоторних винищувачів, 120 важких двомоторних винищувачів, тобто,
включаючи пікіруючі бомбардувальники, у цілому 2200 літаків з
досвідченим і добре навченим особовим складом [11, c.107].

Битва за Англію 1940-1941 pp. стала героїчною сторінкою в історії
англійського народу.

Тактичні і стратегічні особливості “Битви за Англію”

Для ведення бойових дій проти Англії німецькі авіаційні з’єднання
знаходилися в дуже сприятливому положенні. У результаті завоювання
Голландії, Бельгії і Франції їхньої бази наблизилися до Англії і широтою
дугою тісно охопили її південно-східну частину, що сильно збільшило
глибину ударів німецької авіації. Стали можливими концентричні дії, а
завдяки невеликим відстаням до цілей настання можна було робити по
декілька вильотів у день.

Крім того, широке розосередження німецької авіації у вихідному районі
утрудняло дії супротивника проти її аеродромів. План дії німецьких
військово-повітряних сил зводився до наступного: спочатку, знищуючи
винищувачі супротивника в повітряних боях і на землі, руйнуючи їхні
аеродроми, витиснути їх, принаймні, з Південної Англії, а потім
з’єднаннями бомбардувальників, яким після знищення винищувачів
супротивника вже не буде потрібно прикриття, нанести удари по всіх
найважливіших об’єктах і домогтися економічного краху країни [10, c.49].

При цьому із самого початку випливало робити нальоти на підприємства
авіаційної промисловості. Це не було раптовим нападом, що дозволив
польську авіацію відразу ж знищити, а французьку в значній частині
вивести з ладу. Для такого нападу не було необхідних передумов: англійці
очікували його і були набагато сильніші, особливо у винищувачах, і
боєздатніші, ніж колишні супротивники. Успіх залежав від того, у кого
виявиться більше витримки.

Англійська авіація вела бої так само завзято, як і німецькі. Незважаючи
на свою початкову чисельну слабість, вона мала більше переваг, ніж, може
бути, це припускали її супротивники. Тому наступ німецьких
військово-повітряних сил не отримав очікуваного швидкого розвитку.
Руйнування мережі аеродромного базування авіації супротивника, вимагало
використання бомбардувальників, що повинні були супроводжуватися й
охоронятися винищувачами.

Під час цієї першої фази боїв цілком проявилися переваги що оборонялися,
не говорячи вже про те, що німецькі військово-повітряні сили до війни
взагалі не проводили навчань по прикриттю винищувачами великих з’єднань
бомбардувальників. Широке використання радіолокаційних установок і густа
мережа відмінно працюючої Служби попередження давали англійцям
можливість вчасно знайти наближення німецьких літаків. Унаслідок цього
англійські винищувачі могли створити сильні заслони на визначених
напрямках і зберігати їх протягом тривалого часу, тому що бої
розгорталися над їх власною територією поблизу від аеродромів, на які
вони могли легко повернутися для заправлення пальним.

Крім того, вони мали велику волю дій у повітряному бої, чим німецькі
винищувачі супроводу, змушені триматися на висоті 5-6 тис. м. До цього
додавалися технічні недоліки бомбардувальника Ю-88, що вимагали більш
складної системи прикриття винищувачами. Якщо справа доходила до бою, то
англійці часто виявлялися в більш сприятливій позиції для атаки і могли
довше обходитися без додаткового заправлення пальним, чим їхні
супротивники. Якщо літак був збитий, англійці втрачали тільки машину,
німці ж — і машину й екіпаж.

Нарешті, німецька авіація не могла цілком скористатися своєю кількісною
перевагою. Радіус дії і тривалість польоту німецьких винищувачів були
недостатніми, щоб супроводжувати бомбардувальники до мети і назад.
Винищувачі змушені були періодично змінюватися, причому вони не повинні
були також випустити з уваги захист своїх аеродромів. По всіх цих
причинах і під впливом незвичайної для цього часу року несприятливої
погоди перші тижні авіаційного настання не принесли очікуваних успіхів
[18, c.55].

Протікання військових дій у битві за Англію

16 липня 1940 р. Гітлер підписав план «Морський лев», що передбачав
висадку десанту в Англії. Протидію панівного на морі британського флоту
німецьке командування мало намір подолати за допомогою авіації і
підводних човнів. Німецькі літаки протягом декількох місяців
бомбардували Лондон та інші англійські міста, щоб посіяти страх серед
населення і зламати його волю до опору.

Спроба німецьких винищувачів втягти англійські винищувачі в
єдиноборство, відволікаючи цим супротивника від своїх бомбардувальників
і полегшуючи свою задачу, провалилася, тому що англійці розгадали такий
прозорий маневр.

Озброєння німецьких винищувачів бомбами з метою усе-таки викликати на
себе атаки англійців погіршувало бойові якості німецьких літаків і
ставало перешкодою в повітряному бої. Німецькі двомоторні винищувачі, що
у першу чергу мали задачі супроводу і прикриття, несли з цієї причини
настільки великі втрати, що їхній стало неможливо заповнювати.

Перший великий повітряний наліт повинні були почати ранком 13 серпня
обоє повітряних флоту, однак його довелося скасувати, тому що раптово
над усім південно-західним узбережжям Англії піднявся туман, а потім
хмари затягли все небо. 15 серпня обоє повітряних флоту знову зробили
спробу зробити масований наліт на англійські аеродроми і важливі
військові об’єкти в Лондоні, але знову зустріли суцільну хмарність.

Тому що скидання бомб наосліп було заборонено “наказом фюрера”, те майже
всі бомбардувальники повернулися зі своїм вантажем назад, не виконавши
поставленої задачі. Погода в районі Британських островів була такий
хитливий, що не представлялося ніякої можливості дати довгострокові
прогнози, необхідні для ведення безупинних багатоденних бойових дій.
Тому військово-повітряним силам довелося відмовитися від одночасних
спільних дій обох повітряних флотів і перейти до виконання окремих задач
кожним повітряним флотом самостійно, у залежності від умов погоди. У
цілому 2-й повітряний флот діяв над східним узбережжям Англії і районом
навколо Лондона.

Над всією іншою територією Англії діяв 3-й повітряний флот. Крім того,
він повинен був також робити нальоти на Лондон. Незабаром з’явилися
згадувані уже вище труднощі і розчарування. Утрати стали так великі, що
3-й повітряний флот уже наприкінці серпня пері йшов винятково до нічних
нальотів. Геринг спочатку дуже обурився цією самоправністю, але змушений
був упокоритися перед неспростовними фактами і дати заднім числом своя
згода на перехід до нічних нальотів. Це рішення мало важливе, можна
сказати, навіть вирішальне значення. Воно виходило з того, що перша і
найважливіша мета — знищити винищувачі супротивника в повітряному бої і
вивести з ладу аеродроми — не була досягнута [11, c.114].

Німецька авіація була змушена перенести центр ваги своїх дій на інші
об’єкти. Крім того, нічним атакам ще суперечив наказ Гітлера, що вимагав
тільки прицільного бомбометання, майже неможливого в умовах нічних
нальотів. Цей наказ був відмінний 4 вересня, після того як англійці
стали робити постійні нальоти на численні промислові міста Німеччини, у
тому числі і на Берлін, викликаючи великі жертви серед цивільного
населення. Таким чином, це були нальоти, що тероризують, яких німці
дотепер уникали. Як відплата за них, але також і в надії шляхом подібних
нальотів застрашливого характеру швидше досягти мети було наказано
проводити постійні нальоти на Лондон, 3-й повітряний флот із самого
початку переніс ці дії на нічний час, а 2-й повітряний флот аж до
середини вересня починав їх удень. Важкі втрати, понесені 15 вересня,
змусили і його докорінно змінити час нальотів. Хоча нічні дії
англійських винищувачів виявилися дивно ефективними й англійці,
сконцентрувавши зенітні частини навколо столиці, зуміли забезпечити в
якомусь ступені її протиповітряну оборону, усе-таки нічні нальоти
заподіяли серйозний матеріальний збиток і привели до великих жертв серед
населення. Часом лондонців охоплював страх; їм здавалося, що місто
очікує повільно, але вірно наближається загибель. Безупинні сигнали
повітряної тривоги заважали всякої організованої діяльності, перебування
цілими ночами в притулках (3-й повітряний флот починаючи з ночі з 7 на 8
вересня безупинно робив нальоти на Лондон. Протягом 65 ночей губительно
відбивалося на психічному стані і працездатності людей.

Бомби уповільненої дії сильно порушували роботу залізничного і міського
транспорту. Постійні руйнування не давали можливості цілком забезпечити
місто склом. Із середини жовтня німецька авіація стала все частіше
застосовувати запальні бомби. Якщо до цього часу лондонське населення
під час повітряних нальотів відсиджувалося в більш-менш надійних
притулках, то тепер йому приходилося вести боротьбу з пожежами. Але все
це не привело до бажаної мети зломити волю англійців до опору. Відбулося
зворотне. Чим суворіші ставали випробування, тим твердіше ставали люди.

Хоча Лондон не випробував навіть сотої частки того, що пережив пізніше
Берлін і багато інших міст Німеччини, результат були ті ж самі:
застрашливі нальоти не досягали своєї мети. Коли німецьке командування
прийшло в листопаду до цього переконання, воно змінило форму ведення
повітряної війни. Цього разу було наказано систематично наносити удари
по підприємствах авіаційної промисловості. 14 листопада 500
бомбардувальників зробили наліт на Ковентрі.

Місту був нанесений величезний збиток; нараховувалося 100 убитих і ще
більше поранених. Німецькі літаки здійснили бомбардування відповідно до
плану і не понесли ніяких втрат, але моторобудівні заводи залишилися
майже непошкодженими.

Подібним до інтенсивних нальотів неодноразово піддавалося також і місто
Бірмінгем. Але все-таки і ця форма ведення повітряної війни не дала
вирішальних результатів, і в грудні центр ваги повітряних нальотів був
перенесений на порти.

Битва над Англією прийняла зовсім інший оборот, ніж це очікувалося. Вона
поглинула значну частину кращих сил німецької авіації. Народжені
авіаційні з’єднання хоча і могли бути знову доведені до колишньої
чисельності, але в результаті втрати великої кількості випробуваних
льотчиків і постійної перенапруги згодом своїх сил уже не зуміли досягти
колишньої сили. Тим часом підготовка до висадження в Англії
продовжувалася, але оскільки її здійснення залежало від завоювання
абсолютного панування в повітрі над Англією, не залишалося нічого
іншого, крім як постійно відкладати початок операції.

Намічений спочатку термін, 15 серпня, не міг би бути витриманий уже
через незавершені ще підготовчих заходів. Тоді початок операції
перенесли спершу на 15, а потім на 21 вересня. Трохи пізніше пішла
відстрочка на невизначений час, потім здійснення операції відклали до
весни.

За увесь час підготувань Гітлер виявляв разюче мало інтересу до
технічної сторони справи великих робіт, які зовсім суперечило його
колишній звичці. У нього пропав всякий інтерес до операції, коли
боротьба за панування в повітрі над Англією зненацька прийняла зовсім
інший оборот. Відстрочки операції, що пішли після 15 вересня, уже не
можна було приймати всерйоз. Висадження в Англії залишалися тільки
погрозою і змусила англійців аж до 1941 р. тримати в бойовій готовності
великі сили усіх видів збройних сил для оборони острова. Але і ця
погроза мала у військовому відношенні дійсно велике значення. Восени і
на самому початку зими англійці повинні були ретельно зважувати, яку
частину своїх нечисленних знову сформованих з’єднань і поки ще
недостатньої кількості найсучаснішої бойової техніки, особливо танків,
вони могли б направити на інші поля воєнних дій, а також скільки літаків
вони були б у стані для них виділити, не ставлячи при цьому під загрозу
оборону острова. Дуже заважало їм і те, що великі сили флоту були
фактично сковані в районі Британських островів, у той час як відчувалася
гостра потреба у військових кораблях для охорони караванів і захисту
морських комунікацій.

Тому погроза висадження дала Німеччині великі стратегічні переваги,
причому німецька армія мала достатню кількість військ, щоб, поряд з
підготовкою висадження, почати активні дії й в інших місцях.

У всякому разі, ці стратегічні переваги залишалися зовсім
невикористаними. Нальоти німецької авіації на Англію продовжувалися й у
1941 р., але в інтересах збереження бойової моці авіації для виконання
інших задач, що усе більше висувалися на перший план, велися вже менш
великими силами. Незважаючи на це, дії німецької авіації значно
утрудняли постачання Англії по морю, особливо коли в березні центр їхні
ваги був перенесений на порти західного узбережжя Англії і на шляху
підходу до них. У квітні і на початку травня в результаті повітряних
нальотів, що повторювалися часто кілька ночей підряд, були сильно
ушкоджені найважливіші порти, унаслідок чого їхня пропускна здатність
різко знизилася. Особливо важкі ушкодження були заподіяні портовим
спорудженням. Тільки в нальотах на Лондон брало участь: 20 березня — 310
літаків, 17 і 20 квітня — 542 літака, 11 травня — 380 літаків. Найбільш
успішним був останній наліт [10, c.59].

Руйнування водопроводу і спад рівня води на Темзі привели до того, що
багато пожеж було неможливо згасити. П’ять доків і численні заводи і
фабрики серйозно постраждали. Навіть палата громад виявилася жертвою
вогню. Цим нальотом закінчилися планомірні активні дії німецької авіації
проти Англії. Їхнє послідовне продовження в сполученні з битвою в
Атлантиці, що у той час тільки починалася, могло б вирости в смертельну
небезпеку для постачання Англії і поставити під погрозу взагалі
можливість Англії вести війну, тому що операції підвідних човнів з літа
1940 р. велися при більш сприятливих умовах і давали усі великі
результати.

15 вересня 1940 р. більше 1000 німецьких бомбардувальників завдали
масованого удару по Лондону.

У ніч на 15 вересня було повністю зруйновано місто Ковентрі. Німецькі
підводні човни за підтримки авіації прагнули блокувати Британські
острови.

Застосовуючи тактику «вовчої зграї», вони цілими групами атакували
англійські транспортні кораблі, прагнучи відрізати Англію від джерел
сировини і продовольства.

Однак англійці не здавалися і завдавали серйозних втрат супротивнику.
Під час повітряних нальотів на Англію німецька авіація втратила більше
1700 літаків. Велику допомогу Великій Британії подавали домініони,
особливо Канада, яка мала значний промисловий потенціал.

Розділ 2. Битва за Москву. Операція “Тайфун”

Битва за Москву (рос. Битва за Москву, нім. Schlacht um Moskau) — бойові
дії радянських та німецьких військ на московському напрямку. Битву можна
поділити на дві частини — оборонна (30 вересня — 4 грудня 1941) та
наступальна (5 грудня — 7 січня 1942).

Адольф Гітлер та керівництво Третього Рейху вважали Битву за Москву,
столицю СРСР та найбільше радянське місто, основною метою Плану
Барбаросса. В німецькій військовій історії битва також відома як
Операція «Тайфун».

24 вересня командуючий групою армій «Центр» фон Бок скорегував план
наступу і захоплення Москви («Тайфун»). Німецькі війська нараховували
1708 тис. чол., 13 500 гармат і мінометів, 1170 танків і 615 літаків.
Радянські фронти, які прикривали Москву, мали в своєму складі 1100 тис.
чол., 7652 гармат і мінометів, 774 танки, 1 тис. літаків.

Перший етап німецького наступу на Москву тривав з 30 вересня по початок
листопада 1941 p.; другий етап — з 15-18 листопада до початку грудня
1941 p.; третій етап — від 5 грудня 1941 p., коли розпочався контрнаступ
радянських військ, до весни 1942 р.

У ході контрнаступу радянських військ під Москвою група армій «Центр»
зазнала великих втрат: було знищено 38 дивізій (170 тис. чол.), у тому
числі 11 танкових і 4 моторизованих.

Поразка під Москвою назавжди поховала міф про непереможність німецьких
армій, завдала остаточного удару по планах блискавичної війни. Перемога
радянських військ означала початок повороту у Великій Вітчизняній і
Другій світовій війні.

Після провалу задуму взяти Москву з ходу після Смоленська німецьке
командування не відступилося від плану оволодіти радянською столицею,
але до плану «Барбаросса» було внесено значні зміни. Битва за Смоленськ,
блокада Ленінграду, битва за Київ суттєво відтягнули час Битви за
Москву.

6 вересня керівництво Третього Рейху ухвалило план «Тайфун». 16 вересня
Група армій «Центр» отримала наказ наступати на Москву. 30 вересня —
початок операції [10, c.92].

Розділ 3. Сталінградська битва

Сталінградська битва стала вирішальним переломом у ході другої світової
війни, коли наступ фашистських військ було призупинено і розпочався
контрнаступ радянської армії.

В 1943 р. у нацистсько-радянській війні відбувся вирішальний перелом:
коли німецький наступ вичерпав свою навальну силу, радянські війська
розпочали гігантський контрнаступ.

Першим свідченням виснаження гітлерівських армій стала рішуча перемога
радянських військ під Сталінградом, що на Волзі, у січні 1943 р.
Зібравши залишки своїх резервів, улітку 1943 р. у битві під Курськом
німці вдалися до останньої спроби перехопити ініціативу. Але й тут вони
зазнали поразки.

Вирішальне значення при підготовці операції мало приховане зосередження
військ. Було необхідно перекинути на вихідні позиції масу бойової
техніки так, щоб супротивник не здогадався про наміри радянського
командування. Ця складна задача була виконана блискуче — німецька
розвідка не змогла попередити свої війська про майбутній наступ Червоної
армії [11, c.140].

Від уваги ворога вислизнули вражаючі військові переміщення — у жовтні в
район Сталінграда було подано 33.236 вагонів, а в листопаді 41.461
вагони. Деякі частини йшли в райони зосередження 300-400 км похідним
порядком з Астрахані й Очеретина. Щодня на прифронтових дорогах було
зайнято 27 тис. автомашин. Особливі труднощі представляли перекидання
військ для Сталінградського фронту — з 1 по 19 листопада через ріку, яка
вкрилася льодом, було перевезено 160 тис. солдатів, 10 тис. коней, 430
танків, 600 знарядь, 14 тис. автомашин, близько 7 тис. тонн боєприпасів.

Війська потрібно було надійно сховати по більшій частині в засніжених
голих степах. Це була робота, яка вимагала титанічних зусиль —
відбувалися тільки нічні марші, неухильно дотримувалися вимоги
маскування. До загублених полустанків підходили ешелони, вивантажувалися
війська, іноді потяги зупинялися прямо в степу. Колони вантажівок їхали
через степ ночами з виключеними фарами.

Співвідношення сил і засобів на Сталінградському напрямку до 19
листопада 1942 р. був наступний: радянські війська і війська
супротивника мали майже рівне число людей; у знаряддях, мінометах танках
і почасти в літаках перевага була на боці радянських військ. Але на
напрямку головних ударів радянське командування зуміло забезпечити
подвійну і потрійну перевага в силах. З метою збереження таємниці, про
операцію знало дуже вузьке коло осіб — тільки вищі командири.

Історична битва біля стін Сталінграда і в Сталінграді поділяється на два
великих періоди: оборонний — з 23 серпня по 18 листопада 1942 року, і
наступальний — з 19 листопада 1942 року по 2 лютого 1943 р. [15, c.64]

У серпні 1942 року наші війська вели тяжкі стримуючі бої на підступах до
Сталінграда. Але ударні сили противника були дуже сильними. У другій
половині дня 23 серпня німецька авіація завдала Сталінграду сильного
удару. Декілька годин сотні бомбардувальників бомбили місто.
Бомбардування тривало і наступного дня. Місто, яке нагадувало гігантське
багаття, перетворилося на руїни. До закінчення цього дня німці вийшли до
Волги північніше Сталінграда. Наші війська були поділені на два
угруповання. Припинився рух судів Волгою — горіла розлита по ріці нафта.

Сталінград обороняли дві армії: 62-а генерала Чуйкова і 64-а генерала
Шумілова, до складу якої входила і наша 38-а окрема мотострілецька
бригада. Запеклі бої велися за кожну вулицю, за кожен будинок. Кілька
разів переходив із рук у руки вокзал Сталінград-1. Противник з ранку до
вечора штурмував місто. До 27 вересня у центрі міста німецько-фашистські
війська вийшли до Волги в районі заводу «Червоний Жовтень», і захисників
міста (армія генерала Чуйкова) було притиснуто до берега ріки.

День 14 жовтня 1942 року був днем найзапекліших боїв за весь період
оборони Сталінграда. 15 жовтня ворог у районі тракторного заводу вийшов
до Волги. 62-у армію було розчленовано, і, зайнявши кругову оборону,
вона утримувала цей північний район до кінця оборонних боїв.

11 листопада німецьке командування зробило ще одну відчайдушну спробу
повністю захопити Сталінград — ворогу вдалося вийти до Волги в районі
заводу «Барикади». Але це був останній успіх німців у Сталінграді. До
кінця оборонного періоду ворог витіснив радянські війська за гряду
пологих висот, які амфітеатром охоплюють місто з півдня і заходу.

Уранці 19 листопада залп багатьох тисяч гармат і мінометів на північній
ділянці фронту сповістив про початок наступальної операції з оточення
угруповання ворога.

23 листопада кільце оточення сталінградського угруповання ворога
замкнулося. Тепер радянські війська повинні були стиснути кільце
оточення і знищити ворога на підступах до міста і в самому місті. До 30
листопада район оточення поменшав удвічі, а зовнішній фронт відійшов на
30-60 км, але не був суцільним. Ініціатива перейшла радянської сторони
[13, c.60-61].

4. Курська битва

Z

b

l

A

E

O

o

l

O

%Битва на Курській дузі або Курська битва, що тривала з 5 липня по 23
серпня 1943 року, є однією з ключових битв Другої світової війни. У
радянській історіографії прийнято розділяти битву на три частини:
Курську оборонну операцію (5-23 липня); Орловську (12 липня — 18 серпня)
і Бєлгородсько-Харківську (3-23 серпня) наступальні.

Диспозиція

В ході зимового наступу Червоної армії і контрнаступу вермахту, що
послідував, на Східній Україні в центрі радянсько-німецького фронту
утворився виступ завглибшки до 150 і шириною до 200 кілометрів,
обернений в західну сторону (так звана «Курська дуга»). Німецьке
командування прийняло рішення провести стратегічну операцію на Курському
виступі. Для цього була розроблена і в квітні 1943 року затверджена
військова операція під кодовою назвою «Цитадель». Маючи відомості про
підготовку німецьких військ до наступу, Ставка Верховного
головнокомандування ухвалила рішення тимчасово перейти до оборони на
Курській дузі і в ході оборонної битви знекровити ударні угрупування
ворога і цим створити сприятливі умови для переходу радянських військ в
контрнаступ, а потім в загальний стратегічниц наступ [17, c.52].

Сили сторін

Для проведення операції «Цитадель» німецьке командування зосередило на
ділянці 50 дивізій, зокрема 18 танкових і моторизованих. Угрупування
налічувало, за даними радянських джерел, близько 900 тис. чоловік, до 10
тис. гармат і мінометів, близько 2,7 тис. танків і більше 2 тис.
літаків. Повітряну підтримку німецьким військам надавали сили 4-го і
6-го повітряних флотів.

Ставка ВГК до початку Курської битви створила угрупування (Центральний і
Воронезький фронти), що мало більше 1,3 млн. чоловік, до 20 тисяч гармат
і мінометів, більше 3300 танків і САУ, 2650 літаків. Війська
Центрального фронту (командувач — генерал армії Костянтин Рокоссовський)
обороняли північний фас Курського виступу, а війська Воронежського
фронту (командувач — генерал армії Микола Ватутін) — південний фас.
Війська, що займали виступ, спиралися на Степовий фронт у складі
стрілецького, 3-х танкових, 3-х моторизованих і 3-х кавалерійських
корпусів (командувач генерал-полковник Іван Конєв). Координацію дій
фронтів здійснювали представники Ставки Маршали Радянського Союзу
Георгій Жуков і Олександр Василевський.

Невдалий німецький наступ

5 липня 1943 року німецькі ударні угрупування за планом операції
«Цитадель» почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода.

Про початок операції радянському командуванню було відомо заздалегідь, і
ще перед початком німецької артпідготовки запрацювала радянська
артилерія. Це зсунуло початок німецького наступу на кілька годин.

З боку Орла наступало угрупування під командуванням генерал-фельдмаршала
Гюнтера Ганса фон Клюге (групи армій «Центр»), з боку Білгорода —
угрупування під командуванням генерал-фельдмаршала Еріха фон Манштейна
(оперативна група «Кемпф» групи армій «Південь»).

Завдання відразити наступ з боку Орла було покладене на війська
Центрального фронту, з боку Бєлгорода — Воронезького фронту.

На північному фланзі дуги німецький наступ захлинувся, в той час як на
південному фланзі дуги наступ розвивався успішніше, але й тут просування
вперед йшло з великими втратами з обох боків. З огляду на це Манштейн
змінив напрямок удару з півночі на північний схід [18, c.136].

Прохоровка

12 липня в районі залізничної станції Прохоровка в 56 кілометрах на
північ від Білгорода відбулася велика стрічна танкова битва Другої
світової війни — битва між наступаючим танковим угрупуванням німців
(оперативна група «Кемпф») і радянськими військами, що наносили
контрудар. Радянська історія говорить про бій до 1200 і навіть 1500
танків і самохідних установок з обох боків в битві. Але ретельне
вивчення документів показує, що обидві сторони разом мали в межах 500
танків. Запекла битва тривала весь день, до вечора танкові екіпажі разом
з піхотою билися врукопашну. Німцям не вдалося виконати свою задачу і
просунутися на оперативний простір наступу, лише поле бою залишилося за
ними, але в саму Прохоровку вони не війшли. Радянські втрати в битві
значно перевищили німецькі, вони склали 170-180 танків. В німців була
складішна градація підрахунку пошкоджених танків за ступенем
ремонтоздатності, і оскільки вони мали змогу вивести пошкоджені танки з
поля бою, німецькі військові історики говорить лише про два безповоротно
втрачені танки.

Сталін, роздратований великими втратами в бою, наказав створити комісію,
щоб наказати винних. Але подальші військові успіхи пом’якшили серце
вождя, і до наміру покарати керівництво він вже не повертався.

Не існує жодного кадру кінохроніки і фотознімку, зробленого в ході битви
під Прохоровкою або відразу після бою на цьому полі. Це пов’язано з тим,
що всі фото- і кінокореспонденти були допущені тільки на північний фас
Курської дуги. А масовий радянський читач про битву під Прохоровкой
дізнався тільки в 1953 році, після виходу в світ книги «Курская битва»
І.Маркіна (Военное изд-во, 1953 р.)

Радянський наступ

Цей бій став переломним в битві, німці були вимушені перейти до оборони.
Стратегічна ситуація на фронті помінялася: в Сицилії висадилися
союзники, і Гітлер вважав за доцільніше надати допомогу своїм
італійським союзникам, ніж далі втрачати сили і ресурси без видимого
успіху. Найбоєздатніші танкові частини були зняті зі східного фронту і
відправлені на середземний театр військових дій.

Не втрачаючи темпу, цього ж дня 12 липня війська Брянського,
Центрального і лівого крила Західного фронтів почали операцію «Кутузов»,
що мала мету розгромити орловське угрупування супротивника. 13 липня
війська Західного і Брянського фронтів прорвали німецьку оборону на
болховському, хотинецькому і орловському напрямах і просунулися на
глибину від 8 до 25 км. 16 липня війська Брянського фронту вийшли на
рубіж річки Олешня, після чого німецьке командування розпочало
відведення своїх головних сил на вихідні позиції. До 18 липня війська
правого крила Центрального фронту повністю ліквідовували клин
супротивника на курському напрямі. Цього ж дня в битву були введені
війська Степового фронту, які почали переслідування відступаючого
супротивника.

Розвиваючи наступ, радянські сухопутні війська, підтримані з повітря
ударами сил 2-ї і 17-ї повітряних армій, а також авіацією дальньої дії,
до 23 серпня 1943 року відкинули супротивника на захід на 140-150 км,
звільнили Орел, Бєлгород і Харків. За даними радянських джерел, вермахт
втратив в Курській битві 30 дивізій, зокрема 7 танкових, понад 500 тисяч
солдатів і офіцерів, 1,5 тисячі танків, більше 3,7 тисяч літаків, 3
тисяч гармат. Втрати радянських військ перевершили німецькі: вони склали
863 тис. чоловік. Під Курськом Червона Армія втратила близько 6 тис.
танків.

Після Курської битви співвідношення сил на фронті різко змінилося на
користь Червоної Армії, що забезпечило їй сприятливі умови для
розгортання загального стратегічного наступу.

Увечері 5 серпня 1943 року в Москві вперше прогримів артилерійський
салют на честь звільнення Орла і Білгорода (12 залпів з 120 гармат) [3,
c.81].

5. Битва за Дніпро

Би?тва за Дніпро? — військова кампанія СРСР проти країн Осі у 1943 році
в ході Другої світової війни на річці Дніпро. У боях було задіяно
близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту складала
приблизно 1 400 км. Битва була однією з наймасштабніших і найкривавіших
воєнних операцій світової історії. Оцінки кількості загиблих різняться
між 1,7 та 2,7 млн [11, c.108].

За чотиримісячну кампанію Червоної армії проти Вермахту вся Лівобережна
Україна була відвойована у німецьких сил, радянські війська захопили
декілька плацдармів на правому березі Дніпра та повернули собі Київ.

Поразка Вермахту була повною, бо незважаючи на те що він ще контролював
більшу частину правобережної території, обидві сторони розуміли, що
подальше визволення лише діло часу. Радянські війська подолали Дніпро,
найважчій природний рубіж оборони, а німецькій стороні бракувало сил
ліквідувати відвойовані радянські плацдарми на правобережжі. Після
перемоги Радянського Союзу у цій битві поразка Німеччини у другій
світовій здавалась неминучою, що значно посилило позиції Сталіна у
переговорах із союзниками на Тегеранській конференції, яка співпала із
закінченням битви.

Підготовка до битви

Після поразки в Курській битві, німецькі війська залишили будь-яку надію
перехвату ініціативи. Німецькі втрати були значні, досвідчені кадри було
загублено. Тому, незважаючи на ще значні сили, вермахт міг вже тільки
реагувати на радянські дії.

Гітлер розумів, що його війська ме зможуть стримувати радянський наступ,
принаймні якщо союзники утримаються від значних суперечок. З метою
виграшу часу він наказав будівництво міцної лінії фортифікації для
вповільнення наступу Червоної армії приділяючи особливої уваги природним
рубежам, з яких найважливішими були великі ріки. Особливого значення
німецьке командування надавало лінії захисту на р. Дніпрі, який воно
вважало основою так званого «східного валу». Гітлер вимагав утримання
позицій на Дніпрі за будь-якою ціною.

З радянської сторони, Сталін вимагав подальшого відвойовування
окупованих територій із самого початку року. Українські промислові
регіони вважались найважливішими завдяки великому населенню та запасам
вугілля та металевих руд, що надавали важливих ресурсів для радянської
держави. Тому основна лінія атаки була зосереджена на південному
напрямку фронту.

Битва

У середині серпня 1943 року Ставка Верховного Головнокомандування дала
наказ військам Центрального, Воронезького, Степового, Південно-Західного
та Південного фронтів розгромити німецькі війська на Лівобережній
Україні і в Донбасі, навальним наступом вийти до Дніпра, з ходу захопити
плацдарми на його західному березі, створити умови для розгортання
дальших операцій з метою відвоювання Білорусії та Правобережної України
у німецьких армій.

З 26 по 29 серпня в Чернігово-Прип’ятській операції війська Центрального
фронту зламали німецьку оборону в районі міста Севська, форсували ріку
Десну на широкому фронті і, переслідуючи противника, в кінці вересня
вийшли до рр. Сожу і Дніпра і захопили плацдарми на Півночі і на Півдні
від гирла ріки Прип’яті. Війська Західного фронту 25 вересня визволили
Смоленськ, а війська Брянського фронту 30 вересня вийшли до рр. Проні і
Сожу на фронті Пєтуховка — Вєтка. З 25 серпня до 29 вересня війська
Ворон, і Степового фронтів, розгромивши ворога на Лівобережній Україні,
з ходу форсували Дніпро, захопили плацдарми в районах Вел. Букрина,
Дереївки, Домоткані і ліквідували плацдарми ворога в районах Дарниці (на
схід від Києва) і Кременчука. Війська Південно-Західного фронту,
завершивши разом з Пд. фронтом визволення Донбасу, в період з 22 по 27
вересня своїм правим крилом вийшли до Дніпра між Дніпропетровськом і
Запоріжжям і захопили плацдарми на Пн. від Запоріжжя. Війська Пд. фронту
22 вересня вийшли на річку Молочну. На цьому завершився 1-й етап битви
за Дніпро. Радянські війська вийшли до Дніпра на фронті 700 км від гирла
річки Сожу до Запоріжжя і захопили на його правому березі понад 20
плацдармів [8, c.149].

На 2-му етапі Битви за Дніпро радянські війська розгорнули рішучі бої за
розширення плацдармів і прорив оборони ворога на правому березі Дніпра.
В середині жовтня війська 3-го Українського (колишнього
Південно-Західного) фронту (командуючий — генерал армії Р. Я.
Малиновський) визволили місто Запоріжжя. 25 жовтня війська 4-го
Українського (колишнього Південного) фронту (командуючий — генерал армії
Ф. І. Толбухін) прорвали оборону ворога на річці Молочній і до початку
листопада вийшли до Дніпра в його нижній течії, ізолювавши кримське
угруповання ворога. В жовтні війська 1-го Укр. (кол. Воронезького)
фронту (командуючий — генерал армії М. Ф. Ватутін) вели бої за
розширення букринського плацдарму і створили плацдарм в районі Лютежа на
Пн. від Києва; війська 2-го Українського (кол. Степового) фронту
(командуючий — генерал армії І. С. Конєв) захопили великий плацдарм на
Криворізькому напрямі. 1—3 листопада почалась Київська операція. Війська
1-го Українського фронту раптовим ударом з Лютізького плацдарму зламали
оборону ворога і після запеклих боїв 6 листопада звільнили столицю УРСР
— Київ. До 15 листопада плацдарм в районі Києва був розширений до 400 км
по фронту і до 150 км углиб. 10 листопада почалась Рєчицько-Гомельська
операція 1-го Білоруського (колишнього Центрального) фронту (командуючий
— генерал армії К. К. Рокоссовський), в ході якої були визволені міста
Рєчиця і Гомель. Війська 2-го Укр. фронту в листопаді і грудні
продовжували бойові дії за розширення плацдармів на Пд. Зх. від
Кременчука і 14 грудня оволоділи м. Черкасами. Битва за Дніпро
завершилась Житомирсько-Бердичівською операцією 1-го Українського
фронту, який до кінця грудня визволив Житомир і вів бої за Бердичів та
Білу Церкву.

Наслідки

В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з
українськими та білоруськими червоними партизанами. Внаслідок Битви за
Дніпро радянські сили звільнили значну частину України від німецької
окупації, ліквідували оборону противника на великій ділянці вздовж
Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому
березі, роз’єднали болотистим Поліссям німецькі угруповання «Центр» і
«Південь». Вермахт втратив понад 60 дивізій. Понад 2 тисяч учасників
Битви за Дніпро присвоєно звання Героя Радянського Союзу; десятки тисяч
були нагороджені орденами та медалями СРСР.

6. Битва за Берлін

HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA
%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F_%281939%29» \o
«Польська кампанія (1939)» Польща (1939)  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C
%D0%BA%D0%BE-%D1%84%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%
B9%D0%BD%D0%B0» \o «Радянсько-фінська війна» Фінляндія  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD_%D0%91%D0%B0%D1%8
0%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B0» \o «План Барбаросса»
Вторгнення в СРСР  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C
%D0%BA%D0%BE-%D1%84%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%
B9%D0%BD%D0%B0_%281941%E2%80%941944%29» \o «Радянсько-фінська війна
(1941—1944)» Карелія  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0
_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%80%27%D1%8F» \o «Оборона
Заполяр’я» Заполяр’я  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0
_%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0» \o
«Блокада Ленінграда» Ленінград  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B
E%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%
96%D1%8F&action=edit&redlink=1» \o «Ростовська операція (ще не
написана)» Ростов  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B
0_%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D1%83» \o «Битва за Москву» Москва  —
HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0
_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83_%281941-1942%29» \o «Оборона Криму
(1941-1942)» Крим (1941-1942)  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96
%D1%8F_%C2%AB%D0%A4%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BA%D1%83%D1%8
1%C2%BB» \o «Операція \«Фрідерікус\»» Харків  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA
%D0%B0_%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%281942-1943%29» \o «Ржевська
битва (1942-1943)» Ржев  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B3
%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B
0» \o «Сталінградська битва» Сталінград  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B
0_%D0%B7%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7_%281942%E2%80%941943
%29&action=edit&redlink=1» \o «Битва за Кавказ (1942—1943) (ще не
написана)» Кавказ  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B
0_%D0%9A%D1%83%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9_%D0%B4%D1%83%D0%B7%D1
%96» \o «Битва на Курській дузі» Курськ  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81
%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F» \o
«Смоленська операція» Смоленськ  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%BD%D0%B1%D0%B
0%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%
8F_%281943%29&action=edit&redlink=1» \o «Донбаська операція (1943) (ще
не написана)» Донбас  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B
0_%D0%94%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D0%BE» \o «Битва за Дніпро» Дніпро  —
HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2
%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%8
C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F» \o
«Дніпровсько-Карпатська операція» Правобережна Україна  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B5
%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83_%281943%E2%80%941944%2
9» \o «Визволення Криму (1943—1944)» Крим (1943-1944)  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%81
%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_1944
» \o «Білоруська операція 1944» Білорусь  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C
%D0%BA%D0%BE-%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8
C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F» \o
«Львівсько-Сандомирська операція» Львів-Сандомир  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%AF%D1%81%D1%81%D1%8C%D0%B
A%D0%BE-%D0%9A%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%
B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=
1» \o «Яссько-Кишинівська опе Ясси-Кишинів  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%94%D0%BB%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4
%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8
F» \o «Бєлградська операція» Бєлград  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%B
F%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%
B0%D1%86%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1» \o «Будапештська операція
(ще не написана)» Будапешт  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B
E-%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1
%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1» \o «Вісло-Одерська
операція (ще не написана)» Польща (1944)  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%B
D%D0%BE-%D0%9F%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1
%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F&action=edit&redlink=1» \o «Східно-Пруська
операція (ще не написана)» Східна Прусія  — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%B
D%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%
8F&action=edit&redlink=1» \o «Віденська операція (ще не написана)»
Відень  — Берлін — HYPERLINK
«http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B6%D1%8
1%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F&act
ion=edit&redlink=1» \o «Пражська операція (ще не написана)» Прага

Битва за Берлін — остання великомасштабна операція радянських військ у
Другій світовій війні на східному фронті, у ході якої солдати Червоної
Армії захопили столицю Німеччини і поклали кінець війні в Європі.
Операція проходила 23 дні — з 16 квітня по 8 травня 1945 р, протягом
яких радянські війська встигли просунутися на захід на відстань від 100
до 220 км. Битва за Берлін була закінчена штурмом Рейхстагу, але
поодинокі бої траплялися до 8 травня.

Сили радянських військ перевершували сили Вермахту. У операції взяли
участь близько 2,5 млн. бійців РСЧА, більше 41 600 гармат і мінометів,
6250 танків і самохідних установок, 7500 бойових літаків. У штурмі так
само приймали дві армії з складу Війська Польського. З німецького боку
було зосереджено близько 1 млн. військовослужбовців, 10400 гармат і
мінометів, 1500 танків і самохідних установок, 3300 бойових літаків. З
цивільного населення були сформовані загони ополчення — фольксштурм, з
членів «Гітлерюгенд», зокрема — підлітків — загони винищувачів танків,
озброєних фаустпатронами.

Основу глибоко ешелонованої німецької системи оборони в самому Берліні
складала розгалужена мережа захисних споруд із залізобетону —
багатоповерхових бункерів (більше 400) і дотів, оснащених гарматами,
зокрема зенітними і кулеметами. Навколо міста була розгорнена мережа
постів радіолокаційного спостереження.

Берлін було узято Радянськими військами 2 травня.

За офіційними даними з радянського боку загинуло або пропало без вісті
81 тис. осіб (зокрема 2,800 поляків), поранено 280 тис. Загальні
втрати — 361367 чоловіків, 1,997 танків, 2,108 одиниць артилерійської
зброї, 917 літаків. З німецького боку, за радянськими підрахунками,
загинуло 150 тис. — 173 тис., поранено 200 тис. і захоплено у полон 134
тис. [10, c.138]

Додатки

Картосхема 1. Битва за Москву

Картосхема 2. Сталінградська битва

Висновки

Отже, головним підсумком війни був розгром союзниками збройних сил
держав «осі» та їх сателітів, що загрожували існуванню світової
цивілізації.

Радянський Союз зазнав найбільших втрат серед усіх країн, які брали
участь у Другій світовій війні. Загальні втрати СРСР у війні за даними
генштабу Радянської армії становлять 27 млн., а за даними незалежної
експертизи — 46 млн. осіб.

Протягом шестирічної війни Німеччина втратила 3 млн. чоловік убитими на
фронтах, ще 3,8 млн. — серед цивільного населення. За іншими
підрахунками загальні втрати Німеччини у війні становили 8-11 млн. чол.

20% населення — 6 млн. чол. втратила Польща. Понад 1,3 млн. цивільних
осіб і 300 тис. вояків втратила Югославія. Великобританія втратила 452
тис. солдатів і 60 тис. цивільного населення. Людські втрати США на
фронтах і на морі становили 295 тис. чол.

Злочином проти людства була атомні бомбардування японських міст Хіросіми
й Нагасакі, так само як і нищення японськими завойовниками китайських,
бірманських, філіппінських міст і сіл.

Друга світова війна дала могутній поштовх розвитку науки й техніки. До
найбільших відкриттів періоду війни слід віднести виготовлення спільними
зусиллями вчених кількох країн атомної бомби, що позначилося на всьому
розвитку науки й техніки. Радарні установки, винайдені в Англії для
виявлення німецьких повітряних армад стимулювали подальший розвиток
радіоелект роніки. Загалом обидва ці напрямки у галузі фізики сприяв
форсованому розвитку кібернетики.

Німцям вдалося, хоча й на кінець війни, приступити до серій ного
виготовлення літаків з реактивними двигунами. До серйоз них відкриттів
періоду війни відносяться німецькі ракети Фау-1 та Фау-2, що в
подальшому зусиллями вчених США та СРСГ трансформувалися у ракети-носії
ядерної зброї та космічних к раблів.

До серйозних досягнень світової наукової й інженерної дум належить один
з кращих танків періоду війни — радянський тан «Т-34», а також важкий
KB, що на той час не мав аналогів у світі.

Величезний парадокс науки полягав у тому, що зусилля вче них
підпорядковувалися винайденню ефективніших засобів масового знищення
людей, а не засобів їхнього захисту.

Друга світова війна була складним політичним і соціальним явищем.
Протягом шести років її характер і цілі учасників змінювались. Досвід
війни показав, що в ній велику роль відіграють політичні домагання
лідерів. Амбіції державних керманичів особливо зросли на завершальному
етапі війни, коли війська за наказами своїх головнокомандуючих,
незважаючи ні на які людські втрати, прагнули захопити якомога більше
територій, аби забезпечити лідерство вождям у досягненні повоєнних
геополітичних переваг.

Війна дала могутній поштовх соціальному, антиколоніальному й визвольному
рухам, що, зрештою, призвело до падіння колоніальних імперій і
демократизації ряду європейських країн.

Друга світова війна змінила не тільки політичну карту світу, але й долю
багатьох народів, зокрема депортованих і тих, що були піддані масовому
геноциду. Відбувся розкол окремих народів і країн на два державні
формування (В’єтнам, Корея, Німеччина, Китай), що на довгі роки
затримало процес їхнього об’єднання.

Одним з результатів війни стало посилення ролі у світі двох наддержав —
США і СРСР. Біполярність світу призвела до нестримної гонки озброєнь і
неприхованої недовіри й ворожнечі протилежних таборів.

Список використаних джерел та літератури

Великая Отечественная война 1941-1945: Енциклопедия. — М., 1985.

Великая Отечественная война 1941-1945: Словарь-справочник. / под ред.
М.М.Кирьянова. — 2 изд., доп. — М.: Политиздат, 1988.

Великая Отечественная война 1941-1945: События. Люди. Документы. — М.:
Политиздат, 1990.

Видер И. Катастрофа на Волге. Воспоминания офицера-разведчика 6-й армии
Паулюса.. — М.: Прогресс, 1965. (рос.)

Дёрр Г. Поход на Сталинград.. — М.: Воениздат, 1957. — 140 с. (рос.)

Исаев А. В. Когда внезапности уже не было. История ВОВ, которую мы не
знали.. — М.: Яуза, Эксмо, 2006. — 480 с.

Исаев А. В. Сталинград. За Волгой для нас земли нет.. — М.: Яуза, Эксмо,
2008. — 448 с. — (Война и мы).

История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941 — 1945. В
шести томах. Том 3, Военное издательство Военного министерства Союза
ССР, 1961

Конев И.С. Записки командующего фронтом. — М.: Наука, 1972

Ладиченко Т.В. Всесвітня історія. Підручник. – К., 2005.

Лубченков Ю., «100 великих боїв Другої Світової». – М., 2005

Манштейн Э. Утерянные победы / Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов. — М.:
АСТ, 1999. — 896 с. — (Военно-историческая библиотека).

Самсонов А.М. Сталинградская битва. — 4-е изд., испр. и доп. — М.:
Наука, 1989.

Словник-довідник з історії України. – К., 2001.

СССР в Великой Отечественной войне. Краткая хроника. — М., 1970.

Субтельний О. Історія України. – К., 2000.

Тимохович И.В. Советская авиация в битве под Курском. — М.: Воениздат,
1959.

Эрих фон Манштейн, Утерянные победы. – М.: ACT; СПб Terra Fantastica,
1999.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 33

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Похожие записи