HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Вікові особливості розвитку нервової системи»

ПЛАН

Вступ

1. Особливості формування нервової системи

2. Вікові особливості розвитку спинного та головного мозку

3. Вікові етапи становлення вищої нервової діяльності

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Нервова система — цілісна морфологічна і функціональна сукупність різних
взаємопов’язаних нервових структур, яка спільно з гуморальною системою
забезпечує взаємопов’язану регуляцію діяльності усіх систем організму та
реакцію на зміну умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Нервова
система діє як інтегративна, зв’язуючи в єдине ціле чутливість, рухову
активність та роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної).

Нервова система забезпечує взаємозв’язок між окремими органами і
системами органів і функціонування організму як єдиного цілого. Вона
регулює і координує діяльність різних органів, пристосовує діяльність
всього організму як цілісної системи до мінливих умов зовнішнього і
внутрішнього середовища. За допомогою нервової системи здійснюється
сприйняття і аналіз різноманітних подразнень із навколишнього середовища
і внутрішніх органів, а також відповідні реакції на ці подразнення.

Нервова система у функціональному і структурному відношенні поділяється
на периферичну, центральну та автономну (вегетативну) нервові системи.
Центральна нервова система складається з головного і спинного мозку.

Головний мозок міститься всередині черепа, а спинний мозок – у
хребетному каналі. На розрізі головного і спинного мозку видно ділянки
більш темного кольору – сіра речовина і ділянки білого кольору – біла
речовина мозку. Сіра речовина утворена тілами нервових клітин; біла
складається із скупчень нервових волокон, вкритих мієліновою оболонкою.

Нейрон – основна структурна і функціональна одиниця нервової системи.
Нейрон – це складно побудована високодиференційована нервова клітина,
яка сприймає подразнення, переробляє їх і передає до різних органів
тіла.

1. Особливості формування нервової системи

Нервова система починає формуватися на третьому тижні ембріонального
розвитку із зовнішнього зародкового листка (ектодерми). Спочатку
утворюється нервова пластинка, яка поступово перетворюється на жолобок з
піднятими краями. Краї жолобка наближаються один до одного і утворюють
замкнену нервову трубку.

Із нижнього відділу нервової трубки утворюється спинний мозок, а з
верхнього відділу нервової трубки – три розширення – первинні мозкові
міхури (передній, середній і задній, або ромбоподібний). У
п’ятитижневого ембріона добре виражений поділ поперечною борозною
переднього і ромбоподібного міхурів ще на дві частини – утворюється
п’ять мозкових міхурів. З них розвиваються всі відділи головного мозку.
Із п’ятого мозкового міхура розвивається довгастий мозок, з четвертого –
міст і мозочок, із третього – середній мозок, із другого – очні міхури і
проміжний мозок, із першого – півкулі великого мозку.

Найінтенсивніше росте передній мiхур. На третьому місяці ембріонального
розвитку формується мозолисте тіло, яке з’єднує праву і ліву півкулі, до
шостого місяця внутрішньоутробного періоду півкулі повністю покривають
мозок. На цей час всі відділи мозку добре виражені.

2. Вікові особливості розвитку спинного та головного мозку

Спинний мозок розвивається раніше, ніж інші відділи нервової системи.
Коли в ембріона головний мозок знаходиться на стадії мозкових мiхурів,
спинний мозок досягає уже значних розмірів. На ранніх стадіях розвитку
плоду спинний мозок заповнює всю порожнину хребетного каналу. Потім
хребетний стовп обганяє в рості спинний мозок, і до моменту народження
він закінчується на рівні III поперекового хребця. У новонароджених
довжина спинного мозку 14…16 см, до 10 років вона подвоюється. В
товщину спинний мозок росте повільно. На поперечному зрізі спинного
мозку дітей раннього віку відмічається перевага передніх рогів над
задніми. Збільшення розмірів нервових клітин спинного мозку
спостерігається в дітей у шкільні роки.

Спинний мозок являє собою довгий тяж (його довжина у дорослої людини
близько 45 см). Вгорі він переходить у довгастий мозок, і внизу, на
рівні І–II поперекових хребців, спинний мозок звужується і має форму
конуса, який переходить у кінцеву нитку. На місці відходження нервів до
верхніх і нижніх кінцівок спинний мозок має шийне і поперекове
потовщення. В центрі спинного мозку проходить канал, який продовжується
в головний мозок. Спинний мозок розділений двома борознами (передньою і
задньою) на праву і ліву половини. Спинний мозок має сегментарну будову,
в ньому 31 сегмент. Відповідно до кількості сегментів від спинного мозку
відходить 31 пара спинномозкових нервів. Спинномозкові нерви змішані, бо
вони утворені відцентровими і доцентровими волокнами. Спинний мозок
вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною і судинною.

Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у внутрішньоутробному
періоді розвитку і до періоду народження вони в основному сформовані.

До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку в основному закінчується.
Довгастий мозок бере участь у здійсненні таких рефлекторних актів, як
виділення травних ферментів, жування, смоктання, ковтання, блювання,
чхання. У новонароджених мозочок розвинений погано, черв’ячок мозочка
розвинений краще, ніж півкулі. Найінтенсивніше мозочок росте в перший
рік життя. Далі темпи розвитку його знижуються. До 15 років мозочок
досягає розмірів дорослої людини. Півкулі великого мозку через мозочок
регулюють тонус скелетних м’язів (розподіляють і перерозподіляють його)
і координують скорочення їх.

У людини при порушенні або втраті функцій мозочка порушується регуляція
м’язового тонусу: рухи рук і ніг різні, некоординовані, хода хитка, що
нагадує ходу п’яного, кінцівки і голова безперервно тремтять або
хитаються. Працями Л. А. Орбелі доведена участь мозочка в регуляції
вегетативних функцій (діяльність серцево-судинної системи, дихання,
травлення, терморегуляція).

За участю ядер середнього мозку здійснюються орієнтувальні рефлекси на
світло і звук: рухи очей, поворот голови, нашорошування вух у тварин.
Чорна речовина зв’язана з координуванням складних актів ковтання і
жування, регуляцією тонких рухів пальців рук та ін. Червоне ядро
безпосередньо стосується регулювання м’язового тонусу. До моменту
народження більша частина ядер таламусу (промiжний мозок)добре
розвинена. Після народження відбувається збільшення таламусу в обсязі за
рахунок дальшого росту нервових клітин і розвитку нервових волокон.
Процес цей триває до 13…15-річного віку. Диференціювання ядер
гiпоталамусу області у новонароджених не завершено, і перебіг його
нерівномірний. В цілому ядра закінчують свій розвиток у період статевого
дозрівання.

Гiпоталамус бере участь в регуляції температури тіла. Доведена його роль
в регуляції водного обміну, обміну вуглеводів. При пошкодженні деяких
ядер гiпоталамусу виникає надмірне ожиріння за рахунок надмірного
споживання жирів і появи так званого «вовчого голоду» (булімія);
ураження інших ядер зумовлює катастрофічне схуднення при різко зниженому
апетиті. У хворих з порушенням функції гiпоталамусу дуже часто
порушується менструальний цикл, спостерігається статева слабість та ін.
Ядра гiпоталамусу беруть участь в багатьох складних пове-дінкових
реакціях (статеві, харчові, агресивно-оборонні). Гiпоталамус бере участь
у регуляції сну і неспання. Пошкодження його у тварин викликає сон; при
цьому швидка активність в електроенцефалограмі, характерна для стану
неспання, змінюється повільною активністю, характерною для сну. У
новонародженої дитини центральна нервова система дуже слабо розвинена, а
найменш розвиненою з усiх її вiддiлiв є кора великих пiвкуль. Маса
головгого мозку новонародженого 340-400 г, що становить 1/8-1/9 маси
його тiла, у дорослої людини – 1/40 маси тiла. До 4-ох мiсяцiв розвитку
плода поверхня мозку порiвняно гладенька. Головнi борозни хоч i помiтнi
вже, але неглибокi. Закрутки ще не чiтко вираженi. Нервових клiтин у
великих пiвкулях новонародженої дитини майже стiльки, скiльки i у
дорослої людини, але вони ще дуже простi за своєю будовою, мають
веретеноподiбну форму з невеликою кiлькiстю вiдросткiв, а дендрити їх ще
тiльки починають формуватись.

До 5-ти мiсяцiв внутрішньоутробного розвитку утворюється бокова, потiм
центральна, тiмяно-потилична борозни. До моменту народження кора
великого мозку має такий тип будови, як у дорослого, але форма i
величина борозен i закруток змiнюється пiсля народження. Кора тонша, нiж
у дорослого. Мiєлiнiзацiя нервових волокон, розташування шарiв кори,
диференцiювання нервових клiтин завершується до 3-ох рокiв. Далi
утворюються нервовi звязки. Маса його в цi роки збiльшується незначно. У
трирiчної дитини вже чiтко виражене диференцiювання кори головного
мозку, яке мало чим вiдрiзняється вiд такого у дорослої людини.

Ускладнення будови нервових клiтин вiдбувається повiльно i триває до 40
рокiв i бiльше. Тiльки група клiтин, що регулюють координацiю
смоктальних мязiв, добре розвинена у новонародженої дитини.
Диференцiювання клiтин кори великих пiвкуль вiдбувається в основному до
7-8-ми рокiв. Кора великого мозку є вищим, філогенетично наймолодшим
утворенням центральної нервової системи. Вона покриває всю поверхню
півкуль шаром завтовшки від 1,5 до 3 мм. Загальна поверхня півкуль кори
у дорослої людини 1700…2000 см2. В корі нараховують від 12 до 18 млрд.
нервових клітин. Загальна поверхня кори великого мозку збільшується за
рахунок численних борозен, які ділять всю поверхню півкулі на опуклі
закрутки і частки.

3. Вікові етапи становлення вищої нервової діяльності

Період новонародженості. Починається цей період з першим криком дитини і
триває до 10 днів. Перший крик, який знаменує собою перший повноцінний
вдих новонародженого, за даними деяких авторів, має також комунікативне
значення: він не тільки привертає увагу матері, а й встановлює з нею
контакт. В цей період відбувається адаптація новонародженого до нових
умов середовища. Це один із найважливіших критичних періодів розвитку.

Дитина народжується з порівняно невеликою кількістю природжених
безумовних рефлексів. В реакцію – відповідь на подразники включається
практично весь організм, що пов’язане з широкою іррадіацією збудження в
центральній нервовій системі. На ранніх стадіях розвитку дитини, коли
морфологічний розвиток кори великого мозку ще не досяг достатньої
зрілості, спостерігаються генералізовані реакції, які регулюються
підкірковими структурами мозку. У новонароджених дітей виражений сисний
рефлекс у відповідь на подразнення рецепторів губ, шкіри, біляротової
області, щік, слизової оболонки язика. Із захисних рефлексів добре
розвинутий мигальний рефлекс, рефлексогенна зона якого в перші дні життя
дитини велика і включає в себе рецепторні утворення рогівки, повік, вій,
бокової поверхні носа.

З віком рефлексогенні зони цих рефлексів звужуються. У немовлят
виражений хапальний рефлекс на дотик до долоні і ножний хватальний
рефлекс на подразнення передньої частини підошви, рефлекс Бабинського
(згинання пальців стопи при подразненні підошовної поверхні стопи або
віялоподібне розходження всіх пальців стопи). Впливаючи на шкіру
новонародженого, можна викликати рефлекси на больові і температурні
подразнення (рухові реакції загального і місцевого характеру), на зміну
положення тіла, установчий лабіринтний рефлекс голови.

Новонароджені діти розрізняють солодке, гірке, кисле і солоне, реагуючи
на одне з них сисними рухами, а на інше зморщуванням обличчя,
скривленням рота, випинанням губів і язика. На звукові подразнення
новонароджені реагують загальними реакціями типу здригання, загального
рухового занепокоєння із зміною частоти дихання і серцевих скорочень. Це
примітивний орієнтувальний рефлекс. Часто цей орієнтувальний рефлекс у
дітей з перших годин життя виявляється у вигляді зупинки системних рухів
у відповідь на звуковий подразник. На зорове подразнення новонароджена
дитина відповідає також генералізованою реакцією, східцеподібним
стеженням очима за предметом, який світиться.

Грудний вік (від 10 днів до 1 року). В цьому віці інтенсивно
відбуваються процеси обміну речовин, що приводить до збільшення росту і
маси дитини, йде активне становлення функцій травного апарату, але цей
процес ще далекий від завершення, що є однією з причин частих
шлунково-кишкових розладів у дітей грудного віку. У зв’язку з
імунітетом, набутим від материнського організму, до 3-місячного віку
діти, як правило, на інфекційні хвороби не хворіють. В цьому періоді (до
2,5…3 місяців) дитина набуває здатності утримувати голівку в
вертикальному положенні. В період від 2,5…3 до 5…6 місяців дитина
починає сидіти, харчування материнським молоком вже поєднують з
підгодовуванням.

В 6…7 місяців починається прорізування перших молочних зубів. З 5…6 і
до 11…12 місяців відбувається реалізація пози стояння і поступовий
перехід на харчування змішаною їжею. Протягом перших 3…4 тижнів життя
більшу частину часу дитина спить, утворення умовних рефлексів обмежене
коротким часом неспання і потребує великої кількості поєднань з
безумовним рефлексом. Умовні рефлекси, вироблені протягом 1-го місяца
життя, нестійкі. Умовні рефлекси на харчові подразники виробляються
раніше і виявляються міцнішими, ніж на захисні і на подразнення
екстерорецепторів. Дитина реагує «комплексом пожвавлення» на вигляд
матері, кричить і відвертається, якщо бачить ложку з ліками.

В міру морфологічного визрівання аналізаторних систем утворюються все
нові умовні рефлекси. В грудному віці всі аналізаторні системи дитини
досягають уже значної досконалості і включаються в утворення
умовнорефлекторних зв’язків. У зв’язку з низькими функціональними
можливостями нервових клітин діти цього віку легко поринають у позамежне
гальмування і сон. Безумовне гальмування виявляється уже в перші дні
життя дитини (дитина не бере грудей, якщо в неї є болісний осередок).
Чітке диференціювання штучних зорових і слухових умовних подразників
спостерігається в 3…4 місяці. У другій половині першого року життя
неспання дитини зростає до 10 год на добу. Це приводить до вироблення
значної кількості нових умовних рефлексів (як позитивних, так і
негативних). Уже порівняно рано (з 1, 5 місяця) дитина реагує на слова,
вимовлені оточуючими. При цьому реакція виникає на людину, її міміку, а
не тільки на звуки слова. Якщо до дитини цього віку звертатися із
словами так, щоб вона не бачила артикуляційної міміки дорослого, то вона
не реагує на них.

Розуміння слів розвивається в такому порядку: спочатку сприймаються
назви речей, що оточують дитину, назви іграшок, імен дорослих, пізніше –
зображень предметів, потім – назв частин тіла і обличчя. Розвиток
моторної мови починається з 1,5-місячного віку. Діти поступово
вимовляють все складніші звукосполучення, які називаються передмовними
голосовими реакціями. В них можна розрізнити багато звуків, які пізніше
стануть елементами членороздільної мови.

dha$gdN#o

Lзмішаної сприяє інтенсивному ростові кишок. Тривають процеси росту.
Щорічне збільшення зросту на 2…3-му році становить 8…10 см, маса у
2…3 роки зростає на 4…6 кг. Змінюються пропорції тіла. Відносно
зменшуються розміри голови з 1/4 довжина тіла у новонародженого до 1/5 у
дитини 2…З років. Ходьба дає дитині можливість активніше знайомитися з
оточуючими її предметами, а розвиток мови веде до складніших контактів з
людьми, «дитина перестає бути, так би мовити, прикріпленою до місця і
вступає в епоху вільнішого і самостійного спілкування із зовнішнім
світом». Поведінка дитини 2…3-го року життя характеризується яскраво
вираженою дослідницькою діяльністю. Дитина тягнеться до кожного
предмета, обмацує, заглядає всередину, пробує підняти, бере в рот. В
цьому віці легко виникають травми через допитливість, відсутність
досвіду, зростає частота гострих інфекцій у зв’язку з розширенням
контактів дитини з іншими дітьми і навколишнім середовищем. Істотно
змінюється умовнорефлекторна діяльність дітей цього віку. На другому
році життя із узагальненого недиференційованого світу, що оточує дитину,
починають вичленятися окремі предмети як відокремлені комплекси
подразнень. Це стає можливим завдяки маніпулюванню з предметами. Тому не
треба обмежувати рухів дітей, хай самі одягаються, умиваються, їдять.

Завдяки діям із предметами у дітей починає формуватися функція
узагальнення. Широке користування предметами розвиває у дитини руховий
аналізатор. На другому році життя у дитини формується велика кількість
умовних рефлексів на відношення величини, маси, віддаленості предметів
(вичленення швидких і повільніших подразників, більших або менших
порівняно з іншими). Особливе значення має вироблення систем умовних
зв’язків на стереотипи екстероцептивних подразнень.

При недостатній силі і рухливості нервових процесів стереотипи
полегшують пристосування дітей до навколишнього середовища. Звертає на
себе увагу велика міцність систем умовних зв’язків, вироблених у дітей
до 3 років, і пов’язана з цим хворобливість у зв’язку з порушенням
стереотипу: діти коверзують, плачуть, якщо довго з ними затримуються в
гостях; довго не засинають, якщо їх поклали на новому місці. Для дітей у
віці до 3 років вироблення великої кількості різних стереотипів не
тільки не становить труднощів, а й кожний наступний стереотип
виробляється все легше. Проте зміна порядку проходження подразників в
одному стереотипі – надзвичайно важке завдання. Системи умовних
зв’язків, вироблень в цей час, зберігають своє значення протягом всього
наступного життя людини. На 2-му році починається посилений розвиток
мови, засвоєння дитиною граматичної будови мови. Оволодіння діями з
предметами справляє рішучий вплив і на формування узагальнення предметів
словом, тобто формування другої сигнальної системи. До двох років
словник дитини становить близько 30 слів, причому іменники становлять до
63%, дієслова – 23%, інші частини мови – 14%, сполучників нема. Мову
дитина використовує головним чином для налагоджування співробітництва із
дорослими всередині спільної предметної діяльності.

Дошкільний вік (перше дитинство). Це вік від 3 до 7 років. Щорічне
збільшення зросту в цей період становить в середньому 5-8 см, маси –
близько 2 кг, окружності грудної клітки – 1…2 см. Помітно змінюються
пропорції тіла. В 6…7 років висота голови становить 1/6 довжини тіла.
У віці семи років хребет ще гнучкий, процеси скостеніння в ньому не
завершені. З 6…7 років починається швидкий розвиток м’язів кистей рук.
Особливо інтенсивно розвиваються м’язи, які забезпечують прямостояння і
ходьбу. До семи років поперечний розмір волокон в цих м’язах стає
більший, ніж в усіх інших. Середня сила м’язів обох рук до шести років у
хлопчиків 10,3 кг, правої руки – 4 кг, а лівої – 2 кг. Відмічається
велика рухова активність.

Рухи мають узагальнений характер. Починають вироблятися найпростіші
побутові рухові навички і трудові рухи. Тонус згиначів переважає над
тонусом розгиначів. Це приводить до того, що при тривалому сидінні
дитині важко тримати спину випрямленою. До 3…5 років маса головного
мозку порівняно з масою мозку новонародженого (380…400 г) збільшується
втроє і до семи років досягає 1250…1300 г. Тривалість активної уваги і
розумової працездатності невелика, у дітей 5…7 років вона в середньому
не перевищує 15 хвилин. На кінець дошкільного періоду абсолютні розміри
серця і його маса збільшуються, а відносно маси тіла зменшуються. Триває
ріст кровоносних судин. Відносне звуження просвіту кровоносних судин
спричиняє деяке підвищення артеріального тиску з віком.

Розвиток симпатичної іннервації серця випереджує розвиток
парасимпатичної іннервації. Тому у дошкільників частота пульсу більша,
ніж у дорослих, і особливо збільшується при м’язовій діяльності і
емоціях. До семи років в основному закінчується формування легеневої
тканини, зростає глибина дихання і знижується його частота. В 6…7
років частота дихальних рухів становить 20…22 на хвилину. Життєва
ємкість легень з віком збільшується, в 4 роки вона становить близько
1100 см3, а до семи років досягає 1300… 1400 см3. З 6…7 років
починається заміна молочних зубів постійними. Травний канал на цей
період досягає значного розвитку. В розвитку дітей дошкільного віку дуже
важлива роль належить ігровій діяльності і мові.

Мова дитини-дошкільника стає все складнішою, з багатим запасом слів.
Діти починають правильно вживати відмінки, дієслівні форми, засвоюючи їх
у мовних стереотипах, які вони сприймають від оточуючих людей. Вік від 3
до 5 років в розвитку вищої нервової діяльності дитини істотно
відрізняється від попереднього періоду. Насамперед змінюється характер
орієнтувальних реакцій – тепер вони визначаються питанням: що це таке?
Діти цього віку виробляють велику кількість динамічних стереотипів.
Можливості перероблення стереотипів до п’яти років зростають. Зрослі
сила і рухливість нервових процесів допускають уже переробку стереотипів
без особливих труднощів. Міцність системи умовних зв’язків у стереотипах
у віці п’яти років вдвоє менша, ніж у 3 роки. На 5-му році життя
з’являються перші спроби осмислити слова, досить високого рівня розвитку
досягає здатність дитини узагальнювати словом багато явищ зовнішнього
світу. Від 5 до 7 років у зв’язку з інтенсивним морфофункціональним
дозріванням кори великого мозку істотно зростають сила і рухливість
нервових процесів. Діти тепер здатні зосереджувати увагу протягом
15…20 хв і більше. Вироблені умовні реакції менше піддаються
зовнішньому гальмуванню. Згасання і диференціювання виробляються майже
вдвоє швидше, довшими стають періоди утримання гальмівного стану. Проте
вироблення всіх видів умовного гальмування є ще великою трудністю для
нервової системи. До семи років дитина в змозі утримувати програми дій
із ряду рухів. У дітей описуваного віку значно зростає роль
наслідувального та ігрового рефлексу. Граючи в ляльки, діти точно
копіюють жести, слова, манери вихователів, батьків, старших дітей.

Молодший шкільний вік (друге дитинство). Це вік від 7 до 12 років.
Розвиток у молодшому шкільному віці відбувається відносно рівномірно.
Довжина тіла збільшується в середньому на 4…5 см на рік, маса – на
2…З кг, окружність грудної клітки – на 1,5…2 см. Збільшується
м’язова сила рук, зростає сила м’язів нижніх кінцівок. Характерним для
цього віку є розвиток великих м’язів тулуба, діти здатні до рухів з
великим розмахом. їм важко виконувати дрібні й точні рухи (акт письма).
В 9…10 років відбувається скостеніння кісток зап’ястя, розвиваються
м’язи кистей рук, починають посилено формуватися дрібні точні рухи рук.
Триває скостеніння і ріст скелета. Проте слабкість глибоких м’язів спини
і велика гнучкість хребетного стовпа є однією з причин порушень постави
у дітей при неправильній позі під час письма, через невідповідність
розмірів шкільних меблів пропорціям тіла. До семи років встановлюються у
дітей справжня ходьба і біг з добре вираженим симптомом «політності».
Рухові умовні реакції часто супроводжуються супутніми рухами рук, ніг і
тулуба, але їх значно менше, ніж в 4…6 років. Як і в дошкільному
періоді, в молодшому шкільному віці процеси збудження переважають над
процесами гальмування, що приводить до порівняно швидкої виснаженості
нервових клітин, швидкого розвитку стомлення. До 10…11 років розвиток
кори великого мозку досягає, по суті, рівня розвитку дорослої людини.
Кора набуває головної ролі в кірково-підкірковій взаємодіі, яку можна
розглядати як дуже важливий фактор формування вищих нервових і психічних
функцій у дитини.

Підлітковий вік (12…15 років дівчатка, 13…16 років хлопчики). Межі
підліткового віку досить умовні і в житті спостерігаються значні
індивідуальні варіації як темпів розвитку, так і строків настання тих
або інших характерних особливостей цього періоду. Фактично це може бути
на 1…2 роки раніше. Підлітковий період своєю своєрідністю і темпом
різко відрізняється від решти етапів життя людини. З фізіологічної точки
зору підлітковий період характеризується інтенсивним ростом, підвищеним
обміном речовин, різким підвищенням діяльності залоз внутрішньої
секреції. Підлітковий період – період статевого дозрівання.
Активізується діяльність гіпофіза, особливо його передньої частки,
гормони якого стимулюють ріст тканин і функціонування інших залоз
внутрішньої секреції (статевих, щитовидної, надниркових залоз), їхня
діяльність зумовлює «стрибок у зрості», розвиток статевих органів і
появу вторинних статевих ознак. У хлопчиків «ламається» голос,
пробиваються вуса і борода, з’являється волосся на лобку і в пахвовій
западині, починаються полюції. У дівчаток розвиваються грудні залози,
починає здійснюватися менструальна функція. У зв’язку із посиленням
функції гіпофіза і надниркових залоз поліпшуються адаптаційні можливості
організму до умов середовища, підвищується опірність щодо інфекцій,
охолодження тощо. У підлітковий період зріст дітей збільшується на 5…8
см на рік. Дівчатка ростуть найактивніше в 11…12 років (їхній зріст у
цей час збільшується до 10 см на рік), ріст хлопчиків найінтенсивніший в
13…14 років, і після 15 років у рості вони обганяють дівчаток. Зріст
збільшується в основному за рахунок росту трубчастих кісток кінцівок,
кістки грудної клітки ростуть повільніше, ось чому у підлітків часто
можна бачити плоскі, а часом і запалі груди, що утруднює дихання. Разом
з ростом збільшується і маса тіла. Дівчатка прибавляють у масі 4….8 кг
за рік, особливо помітний приріст у 14.. 15 років; у хлопчиків приріст
маси становить 7…8 кг на рік. Проте темпи збільшення маси дещо
відстають від темпів росту скелета, що позначається на зовнішньому
вигляді підлітка (фігура витягнута, незграбна, кістлява).

Перебудова опорно-рухового апарату супроводжується великою кількістю
зайвих рухів, недостатньою координованістю їх, загальною незграбністю,
вайлуватістю, разом з тим підлітковий вік – це оптимальний вік для
оволодіння технікою складних рухових актів. В підлітковому періоді
ростуть легені, удосконалюється дихання (хоч ритм його залишається
прискореним), значно збільшується життєва ємкість легень. В підлітковому
віці остаточно формується тип дихання. У хлопчиків – черевний, у
дівчаток – грудний. Важливо навчити підлітків правильно дихати, керувати
своїм диханням під час роботи, фізичних вправ. Посилений ріст органів і
тканин пред’являє посилені вимоги до діяльності серця. Воно теж у цей
період інтенсивно росте, але ріст кровоносних судин відстає від темпів
росту серця. Тому у підлітків часто підвищується артеріальний тиск,
порушується ритм серцевої діяльності, швидко настає втома. Це
посилюється при перебуванні підлітків у задушливих приміщеннях, пiд час
великого фізичного навантаження.

Недостатнє кровопостачання мозку, яке спостерігається інколи у
підлітків, може привести до кисневого голодування і, як наслідок,
погіршення уваги, сприймання, пам’яті. Несприятливо позначаються на
функціонуванні серцево-судинної системи підлітків негативні емоції –
горе, переляк тощо. Підлітковий вік потребує уважного і
диференційованого підходу при дозуванні фізичного навантаження. Зміни у
внутрішньому середовищі організму, посилене функціонування залоз
внутрішньої секреції змінюють також функціональний стан нервової системи
підлітка. Посилена функція щитовидної залози підвищує рівень обміну
речовин і витрату енергії в організмі, змінює збудливість центральної
нервової системи, що виражається в підвищеній дратливості, легкій
втомлюваності, розладах сну. У поведінці підлітків відмічається очевидна
перевага збудження, реакції за силою і характером часто неадекватні до
подразникiв, які їх зумовили. З’являється широка генералізація
збудження: всі реакції тепер супроводжуються додатковими супутніми
рухами рук, ніг і тулуба (особливо у хлопчиків).

Мова підлітків уповільнюється, процес утворення умовних зв’язків на
словесні сигнали утруднюється. У дівчаток в 11…13 років виразно
знижується тонус кори великого мозку, і виражене це зниження дужче, ніж
у хлопчиків. Різкі порушення вегетативних функцій, серцебиття, судинні
розлади, задишка є показником посилення підкіркових впливів і
послаблення тонусу кори великого мозку. У період статевого дозрівання
спостерігається ослаблення всіх видів внутрішнього гальмування. Ось чому
одним із важливих завдань вихователя підлітків є розвиток кіркового
гальмування, «виховання гальм».

Ранній юнацький вік (15…17 років). В юнацькому віці відбувається
посилений ріст м’язів, різко зростає їхня сила. Маса головного і
спинного мозку досягає рівня, який відмічається в дорослої людини.
Серцево-судинна система витривала до значних навантажень. Збільшується
життєва ємкість легень. У зв’язку з тренуванням легенева вентиляція при
фізичному навантаженні підвищується внаслідок прискорення дихання і його
поглиблення. Для цього віку характерні високий ступінь функціональної
досконалості нервової системи, велика рухливість нервових процесів.

Висновок

Отже, внутрішньоутробний і постнатальний розвиток нервової системи
обумовлений поступовим, поетапним включенням відділів головного мозку та
їх фізіологічним об’єднанням у функціональні системи, призначені для
забезпечення життєво важливих функцій.

Поетапність дозрівання полягає в поступовому переході від філогенетично
давніх рівнів регуляції до еволюційно більш молодим і досконалим
рівнями, від спінальної-стволового і підкоркового рівня до
кортикальному. У міру цього відбуваєтьсяускладнення нервової системи, її
функцій, зростає ступінь морфо-функціональної диференціації нервових
клітин.

Сістемогенез в загальному фізіологічному сенсі означає поетапний
розвиток функціональних систем, що забезпечує виживання та адекватне
пристосування до умов навколишнього середовища. За принципом
функціональних систем здійснюється вся діяльність нервової системи.

Список використаної літератури

Атлас. Нервная система человека. Строение и нарушения//Под редакцией В.
М. Астапова и Ю. В. Микадзе — 2004.

Богдан Мицкан, Сергій Попель, Ярослав Федонюк Функціональна анатомія. —
Навчальна книга — Богдан, 2007. — С. 552.

Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Федонюк Я.І. Анатомія
людини. — Нова Книга, 2009. — Т. 1-3.

Шлопов В. Г. Патологічна анатомія. Підручник. — Нова Книга, 2004. — С.
768.

Похожие записи