HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Виховання у молодших школярів чесності

і правдивості”

ПЛАН

Вступ

1. Загальні підходи до морального виховання молодших школярів

2. Особливості формування моральних якостей чесності і правдивості у
молодших школярів

3. Особливості методики Рене Жиля у вивченні розвитку моральних якостей
чесності і правдивості молодших школярів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження обраної теми зумовлена тим, що в умовах кризи
виховання і девальвації суспільних цінностей у нашій країні; деформації
природних почуттів любові до матері і батька, дідуся і бабусі, поваги до
старших; девальвації совісті, доброти, правдивості, честі, гідності та
інших основ моралі, необхідно зусиллями батьків, учителів, громадськості
оволодіти важливими засобами морального виховання, серед яких для дітей
молодшого шкільного віку на першому місці стоїть виховання з перших
років навчання чесності і правдивості.

Опираючись на чесність і правдивість можливе виховання й інших моральних
почуттів: любові до рідних, взаємоповаги і взаємодопомоги, милосердя.

Сьогодні, на жаль, у багатьох школах виховання моральних почуттів
здійснюється через «словесне» моралізаторство, тобто перевага надається
запам’ятовуванню моральних норм, правил, замість того, щоб естетично й
емоційно пробуджувати почуття до світлих і добрих вчинків.

Мораль як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного
розвитку набула різного характеру. Поняття “мораль” прийшло з Франції до
Давнього Риму. У словнику В.Даля воно трактується як “правила для волі і
совісті”.

Моральне виховання дітей у педагогічній та психологічній літературі – це
цілеспрямований процес організації та стимулювання їх різнобічної
діяльності, спілкування, спрямований на оволодіння моральною культурою
поведінки, ставлення до навколишнього світу.

Моральна культура – це найголовніший компонент духовного життя людини,
який передбачає оволодіння основами моралі як сукупності принципів,
вимог, норм, правил, що регулюють поведінку в усіх сферах життя.

Моральні норми – це система вимог, які визначають обов’язки людини по
відношенню до оточуючого світу. Вони не тільки орієнтують поведінку
особистості, але й дають можливість оцінювати і контролювати її.

Об’єкт дослідження: виховання чесності і правдивості у молодших
школярів.

Предмет дослідження: загальні підходи до морального виховання у
початковій школі, особливості формування моральних якостей чесності і
правдивості у молодших школярів, особливості існуючих методик щодо
вивчення моральних якостей чесності і правдивості молодших школярів
тощо.

Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, яку
формують три розділи, висновків, списку використаної літератури,
додатків.

Загальний обсяг роботи – 32 сторінки.

Методи дослідження: літературний, методи аналізу, синтезу, узагальнення
та ін.

1. Загальні підходи до морального виховання молодших школярів

В молодшому шкільному віці необхідно прищепити дітям прості норми
моральності. Без таких рис, як працелюбність, добросовісне ставлення до
своїх обов’язків, повага і чуйність до оточуючих, чесність, скромність,
ввічливість не може бути й мови про вироблення складніших моральних норм
і якостей людини. Учителю початкової школи дуже важливо придивитись до
всіх можливих проявів моральних якостей кожної дитини і визначити методи
впливу на їх формування. Особливу увагу треба звернути на виховання в
дітей любові і шани до своїх батьків, рідних, любові до рідного краю,
Батьківщини.

Складність морального розвитку полягає в тому, що виховні впливи на
учнів здійснює не лише школа. Не можна передбачити ефективності всієї
роботи в цьому плані без досконалого знання індивідуальних особливостей
школяра, його потреб, інтересів, позицій, мікросередовища.

Нелегко вчителю початкової школи виявити недоліки в моральному розвитку
вихованців, тому що педагог — великий авторитет для дітей і учні
поводяться так, як він хоче. В підлітковому віці ці недоліки починають
проявлятись. Можна впевнено сказати, що молодший шкільний вік є
визначальним у моральному вихованні. Вже в цьому віці є відхилення в
моральному розвитку. Дослідження показали, що такі негативні якості, як
агресивність, жорстокість, заздрість зароджуються саме в молодшому
шкільному віці. І причина їх появи перш за все в тому, що неправильно
складаються відносини дитини в школі, сім’ї.

З приходом учня до школи від нього вимагається більше самостійності, в
нього більше коло обов’язків. Тому часто буває, що в перші дні
перебування дитини в школі їй страшно. І вчитель повинен зняти цю
напругу своєю привітністю, увагою до кожного, створенням повсякденного
радісного життя. Лише за таких умов зникне страх перед школою. В стані
страху людина не може морально зростати.

Вчителю початкової школи необхідно пам’ятати, що великий потік
інформації, різні розваги можуть інколи розвивати верхоглядність у
дітей, незадоволення тим, що є. В таких умовах у молодших школярів часто
притупляється допитливість, дитину важко чимось здивувати, а це
небезпечно: притупляються емоції, почуття (сором, совість), що негативно
впливає на моральний розвиток. У моральному вихованні школярів треба
дотримуватися міри. Це питання не завжди вирішується тим, скільки
зроблено, не завжди чим більше, тим краще. Головне — у силі впливу на
свідомість, почуття і поведінку дітей.

Дослідження психологів переконують у тому, що такі негативні риси, як
жадність, жорстокість та ін. розвиваються тоді, коли порушена міра
задоволення потреб (чогось не вистачає чи надлишок). Якщо всі потреби
задовольнити в дитинстві, людина може стати жадібною. Ось чому учителеві
так уважно треба стежити за моральним розвитком молодших школярів.

У моральному вихованні взаємодіють такі соціально-психологічні фактори,
як моральне середовище, усвідомлення учнем моральних відносин (моральна
свідомість) і моральна діяльність. Школа для молодшого школяра повинна
бути високоморальним середовищем, в якому він пізнає моральні норми і
яка залучає його в реальні моральні відносини, коректує їх. Це
середовище складається з традицій, які має школа, і вправ, що стимулюють
поведінку. Традиційні ранкові вітання, розпорядок дня, форми поведінки
на уроках і перервах, чергування по школі, порядок і дисципліна — це і є
основою морального середовища, в яке попадає школяр. Уважність,
великодушність, турбота, товариська підтримка повинні стати в школі
природніми нормами взаємовідносин між дітьми. Передусім, носієм цих
відносин виступає вчитель. Тому педагогічний колектив повинен приділяти
особливу увагу особистій поведінці кожного вчителя, розглядаючи її як
один із чинників морального вдосконалення школярів.

Великі можливості для морального впливу на молодших школярів має
навчальний процес, зокрема зміст матеріалу, що вивчається. Треба
пам’ятати, що для морального виховання немає головних і другорядних
предметів. Важливо, щоб дитина на якомусь уроці зуміла краще зробити
щось, щоб могла бути в числі перших, відчула власну гідність. Навчальний
успіх необхідний для морального виховання кожного учня. Його не можна
замінити ніяким іншим.

Моральний вплив на молодших школярів виявляє спілкування з прекрасним,
яке формує в дітей добрі гуманні почуття, адже одержані враження від
прекрасного входять у той духовний фонд, який робить душу дитини
чутливішою, ніжнішою, добрішою. Прекрасне завжди здатне пробудити в
дитини добре, переплавити грубість у гуманність, жорстокість у чуйність
і турботу про інших. В.О. Сухомлинський підкреслював, що виховувати в
дітей любов до всього живого — це означає посіяти зерна гуманізму,
людяності, моральної краси. Спілкування учнів з мистецтвом дуже
допомагає в їх моральному вихованні. Народна педагогіка стверджує: якщо
дитина тримає в руках скрипку, вона не здатна на злочин, поганий вчинок.

Велике значення для морального виховання молодших школярів має
систематична моральна освіта, озброєння їх знаннями моральних норм і
правил, адже це є важливою передумовою здійснення правильних дій,
формування високих мотивів поведінки. В шкільній практиці повідомлення і
роз’яснення моральних норм і правил проходить у процесі навчання,
повсякденному житті та діяльності дітей і в спеціально запланованих
бесідах. Етичні бесіди необхідні для молодших школярів, тому що в цей
період розвитку діти особливо вразливі, найбільш сприйнятливі до
зовнішніх впливів, вірять у непохитність моральних норм. Проведення
етичних бесід, одного із засобів морального виховання, часто
використовується учителями початкової школи. Наше опитування про основні
засоби морального виховання показало, що в молодших класах це частіше
етична бесіда. На перший погляд, це зайве захоплення словесним
вихованням. Вивчення досвіду моральної освіти школярів підтвердило, що
це не так. Інша справа примітивність словесного виховання, неуміння
окремих учителів виховувати словом.

Досвід показує, що вчителеві потрібно проводити етичні бесіди в певній
системі, а не в зв’язку з порушеннями дітьми моральних норм. У цій
роботі не завжди дотримується принцип наукового обгрунтування
доступності моральних понять, що вводяться в бесіду. В розкритті норм
моралі вчитель часто обмежується загальними фразами, що переходить у
моралізування. Часто не враховуються інтереси дитини, що не байдужа до
явищ оточуючого життя і прагне розібратись у них.

Джерелом моральних знань на уроці є не лише зміст матеріалу, що
вивчається, але й методи навчання, організація навчального процесу.
Тривалі спостереження переконують нас у тому, що формуванню моральних
знань, понять і уявлень на уроках у початковій школі приділяється ще
недостатньо уваги, не завжди ведеться цілеспрямована робота в цьому
плані. Учитель повинен бути переконаним, що однаково важливо вчити на
уроці дітей читати, писати, рахувати і виховувати їх морально.

Треба виховувати дітей своєю любов’ю, вірити їм, допомагати стати
добрими і великодушними. Ні в якому разі не зневажати, не пригнічувати,
а, навпаки, підносити власну гідність кожного. Не потрібно боятися бути
добрим, ніжним, ласкавим. Часто, не бажаючи поступитися, ми
протиставляємо свою волю волі учня і тим самим втрачаємо духовний
зв’язок з ним. Багато ситуацій можна вирішити за допомогою ласки, жарту,
казки. Без ласкавих слів дитині все одно, що без сонячного світла. А
звідси і погані вчинки — «в темряві». Людське ставлення до дитини — це
усвідомлена, цілеспрямована праця, що виключає жорстокість, праця з
надією на формування найкращих рис і якостей. Потрібно любити дітей
такими, якими вони є, бережно ставитися до кожного з них, спиратися лише
на позитивне і вести боротьбу зі слабкостями. А головне, щоб діти були
завжди далеко від полюса зла. Нехай зрозуміють, що любов, доброта,
великодушність сильніше від усього недоброго, злого.

Вивчення моральної вихованості кожного школяра — постійний і невід’ємний
елемент роботи вчителя. Воно повинно бути регулярним і простим. Якраз ця
робота дає можливість виявити тенденції морального формування
особистості. Раннє виявлення небажаних тенденцій запобігає їх подальший
розвиток, а виявлення позитивних — допоможе педагогу зміцнити їх.

Не виховавши моральних почуттів у молодших школярів, ми ніколи не
матимемо моральних якостей у дорослих особистостей. Наука виходить з
того, що в дітей з раннього віку треба цілеспрямовано формувати моральні
почуття, хоч діти можуть ще не розуміти відповідних цим почуттям
моральних понять, принципів. Дитина змалку повинна розуміти, що таке
любов до людей, милосердя, доброта та ін. [5, 37 – 38]. Казка якраз і є
тим джерелом, тим засобом, що допомагає вихованню моральних якостей
дитини.

Прислухаймось до порад великого педагога В.О.Сухомлинського, який
розумів велику перевагу жанру казки в початковій школі. “З казки бере
дитина перші уявлення про справедливість і несправедливість… Казка для
маленьких дітей – це не просто розповідь про фантастичні події; це –
цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру
волю. Дитині хочеться не тільки слухати казку, а й самій розповідати її,
хочеться не тільки слухати пісню, а й самій співати, не тільки
спостерігати за грою, а й брати участь у ній” [7, 178 – 179]. Саме це
спонукало нас детальніше розглянути цю дуже важливу проблему.

За визначенням Н. Волкової, “виховання – це процес цілеспрямованого,
систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного
розвитку, дією багатьох об’єктивних факторів» [2, 89 – 90]. У
педагогічній літературі вирізняють такі основні напрямки виховання:
громадське, розумове, екологічне, статеве, правове, трудове, естетичне,
фізичне і моральне. Саме на останньому зупинимось детальніше.

Моральне виховання передбачає формування в дітей почуття любові до
батьків, Вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності,
милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки,
благородства та інших чеснот. Воно характеризується поняттями: мораль,
моральний ідеал, моральний кодекс, моральні норми, моральні переконання,
почуття та якості. У молодшому шкільному віці межа між
дітьми-порушниками і дітьми, які дотримуються норм поведінки, пролягає
швидше не в площині сформованості настанови совісті, а в площині
адаптації до соціальних норм. Молодші школярі, які не мають сформованої
настанови совісті, не порушують норм поведінки переважно через
самоконтроль і здатність до ефективної емоційної фіксації поведінки.

Основні якості моральності формуються в ранньому дитинстві на основі так
званого соціального успадкування. Вирішальною в цьому є роль батьків: їх
поведінка, цілеспрямований вплив на особистість дитини. Але цю роль не
можна розглядати однобічно, бо біля керма моральності школяра стоїть
також учитель початкової школи, який формує якісні та кількісні
характеристики моральності учня.

Важливою умовою розвитку моральних знань молодших школярів є позитивні
зміни в їх мисленні. У цей період формуються такі операції мислення, як
аналіз, синтез, порівняння та узагальнення. Поняття судження,
умовисновки мають якісно іншу будову [6]. Потрібно соціально формувати у
дітей прийоми аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення моральних
явищ.

Тому, крім аналізу природних моральних операцій, що виникають у
спілкуванні з однолітками і дорослими, необхідна цілеспрямована виховна
робота, важливі такі форми: колективне читання і обговорення казок з
моральним змістом, створення проблемних ситуацій, в яких ставляться
завдання навчити дітей аналізувати поведінку і почуття героїв,
порівнювати подану в творі моральну ситуацію з аналогічними життєвими
ситуаціями. Завдяки цьому школярі вчаться здійснювати “перенос”
морального змісту даного безпосередньо в творі на моральні явища
реального життя.

Таким чином, ефективність процесу засвоєння моральних знань молодшими
учнями, поряд із формуванням відповідних уявлень і понять, передбачає
цілеспрямовану роботу, що сприяє формуванню в учнів:

— вміння правильно сприймати моральну ситуацію, подану в літературному
творі або виділену із реального життя;

— вміння дати адекватну оцінку, адекватну моральній ситуації, що
аналізується;

— вміння правильно визначити мотиви морального вчинку;

— вміння співпереживати, співчувати іншій людині;

— особистісного ставлення до тих чи інших моральних ситуацій;

— моральних потреб діяти певним чином, відповідно засвоєним моральним
знанням.

Усе це сприяє поступовому формуванню у дітей уміння до самостійного
морального вибору.

У початкових класах педагогу необхідно враховувати, перш за все, такі
вікові особливості молодших школярів, як обмеженість їх особистого
досвіду моральної поведінки, труднощі у виділенні головних компонентів у
поведінці оточуючих, безпосередній характер емоційної реакції на вчинок.

У практиці роботи з молодшими школярами необхідно використовувати такі
форми роботи, які б сприяли розвитку їх самостійності, самооцінки,
привчали б до відповідальності за свої вчинки. Доцільно включати дітей у
різні види самоконтролю. Це сприяє розвитку відповідальності у дітей.

Сформувати моральне почуття можна лише цілеспрямованою виховною роботою,
шляхом стимулювання правильних мотивів адекватних форм поведінки
(похвала, заохочення), гальмування негативних вчинків.

У молодшому шкільному віці важливо також формувати навички вольової
регуляції поведінки, вміння керувати своїми емоціями. При цьому важливо
враховувати вікові можливості саморегуляції дитини.

2. Особливості формування моральних якостей чесності

і правдивості у молодших школярів

Моральне виховання школярів у навчально-виховному процесі – одна з
головних проблем психолого-педагогічної науки та першочергове завдання
сучасного вчителя. Розвиток моральної сфери школяра є умовою успішного
розвитку його особистості, лежить в основі його поведінки в різних
сферах життя.

Моральне виховання дитини розпочинається ще задовго до її вступу до
школи. Але тільки тут вона зустрічається з чіткою та розгорнутою
системою вимог, виконання яких постійно контролюється. Адже саме в
молодшому шкільному віці, за твердженням психологів, закладається
фундамент моральної поведінки, починається цілеспрямоване формування
суспільної спрямованості особистості на основі раніше отриманих
моральних понять та звичок [1: 73-74].

В процесі формування особистості школяра, коли взаємодіють особистий
досвід і суспільні вимоги, у дитини складається система переконань і
ідеалів, які стають постійно діючими мотивами її поведінки. В подальшому
система моральних переконань і ідеалів, яка виникла, тобто моральна
свідомість, стає домінуючим фактором, який визначає суспільну
активність. Необхідною умовою формування моральної поведінки є знання
школярами відповідних правил і норм, хоч саме по собі це знання ще не
забезпечує відповідного рівня моральної поведінки. Більш того, засвоєння
знань без практики відповідної моральної поведінки призводить до
утворення так званого «морального формалізму» (Л.І.Божович), що
виражається у розриві між моральними знаннями і моральною поведінкою
[2:186-188]. Тому головним у формуванні особистості молодшого школяра
має бути правильна організація його життя і діяльності, в яких він
набуває моральної суспільної поведінки. У формуванні моральної поведінки
дуже важливо створити у вихованця єдину систему, що об’єднує моральні
знання, почуття і дії.

Виховання чесності і правдивості тісно пов’язане з моральним вихованням
школярів в цілому і є однією з його ланок.

Чесність – моральна якість особистості, яка відображає одну із важливих
вимог моральності. Вона включає правдивість, принциповість, вірність
прийнятим зобов?язанням, суб?єктивну переконаність у правильності
справи, що здійснюється, щиросердність перед іншими і самим собою щодо
тих мотивів, якими людина керується, визнання і підтримку прав інших
людей на те, що їм законно належить.

Правдивість – моральна риса, що характеризує людину, для якої стало
правилом говорити істину, не приховувати від інших людей і самої себе
справжнього стану справ. Брехня виникає як компенсація недостатності
вольової (довільної) поведінки, починає розвиватися, коли у дитини не
сформувалася ще потреба у правдивому відношенні до інших людей, коли
чесність не стала якістю, яка підвищує значимість дитини в очах інших
людей.

Чесність і правдивість є чи не найважливішими для встановлення гарних
стосунків між людьми. Вони характеризують людину з позицій високих
моральних чеснот. Тому в молодшому шкільному віці слід особливу увагу
звернути на виховання чесності, правдивості, з якими тісно пов?язане
вміння дотримуватися своїх обіцянок, доводити до кінця розпочату справу,
виконувати її вчасно і сумлінно, бути відповідальним за свої дії і
вчинки, мати власні переконання і відстоювати їх. Життя постійно
наповнене ситуаціями, одні з яких діти легко вирішують згідно моральних
норм поведінки, інші ж провокують їх на порушення правил і брехню. Перед
ними постає питання: як вчинити?

3. Особливості методики Рене Жиля у вивченні розвитку моральних якостей
чесності і правдивості школярів

Проведений аналіз психологічної літератури з питань дослідження чесності
і правдивості дітей змушує визнати факт малочисельності існуючих
методик. У зв?язку з цим виникає потреба у створенні відповідних
модифікацій загальновідомих стандартизованих та проективних методик з
метою їх застосування у вивченні розвитку моральних якостей чесності і
правдивості сучасних школярів. Особливий інтерес викликає проективна
методика Рене Жиля.

“Фільм-тест” Рене Жиля належить до класу проективних технік. Це
напівпроективна візуально-вербальна методика, стимульний матеріал якої
представлений 25 малюнками з коротким текстом і 17 виключно текстовими
завданнями [3: 316-317].

`

`

?????Z??$

ваної проективної техніки. В цьому її велика перевага. Вона може бути
використана як інструмент глибинного вивчення особистості, а також в
дослідженнях, які потребують вимірювань і статистичної обробки даних.

“Фільм-тест” призначений для дослідження соціальної пристосованості
дитини 4-12 років, особливостей її міжособистісних стосунків з
оточуючими, деяких поведінкових характеристик та особистісних якостей.
Ця методика, як і інші проективні техніки, дозволяє здійснити глобальний
підхід до оцінки особистості досліджуваного, виявити її пригнічені,
приховані, завуальовані сторони.

Характерною особливістю «Фільм-тесту» є відносна неструктурованість
запропонованих досліджуваному завдань, кожне з яких передбачає практично
необмежену кількість потенційно можливих «правильних» відповідей.
Малюнкові завдання методики Р.Жиля достатньо прості, схематичні,
несуттєві деталі і деталі обличчя в них відсутні, що полегшує
досліджуваному ідентифікацію з певним персонажем малюнку, дозволяє
уявити у нього будь-який вираз обличчя. Дитині пропонується обрати собі
місце серед зображених людей чи ідентифікувати себе з відповідним
персонажем (позначити його “х”). При цьому звертається увага на позицію
обраного дитиною персонажа, його включеність у групу чи самотність,
розташування поблизу чи на відстані від ключової фігури малюнку тощо.

Крім якісної оцінки результатів, дитяча проективна методика
міжособистісних взаємин дозволяє представити результати психологічного
дослідження за рядом змінних і кількісно.

На зразок “Фільм-тесту” вітчизняними дослідниками була створена
візуально-вербальна методика для діагностики чесності і правдивості
дітей 6-7 років. При цьому було враховано, що методика створювалася в
дослідних цілях і не претендує на роль єдиного досконалого
інструментарію

Мета застосування модифікації методики – вивчення особливостей
становлення моральних якостей чесності і правдивості у дітей 6-7 років.

Необхідний матеріал: 9 малюнкових завдань-ситуацій, типових для
повсякденного життя дітей.

Малюнкові завдання виконані відповідно до аналогічних пунктів
“Фільм-тесту“ Р.Жиля. Основу їх сюжету складає контурне зображення
різних типових для дитини цього віку життєвих ситуацій.

Запропонована методика призначена для індивідуального дослідження дітей
першого класу. Індивідуальна робота з досліджуваним проводиться у формі
бесіди, весь хід якої фіксується у протоколі. Перед початком роботи з
методикою дитині повідомляється, що від неї чекають відповіді на
запитання. Дитина розглядає малюнки, читає сама або їй зачитують
текстові завдання , відповідає на запитання, показує досліднику, в якому
місці на малюнку вона хотіла б знаходитись і чому, розповідає, як
поводила б себе у певній неприємній для іншого ситуації.

Ситуація1.

Ось будинок, в якому діти, граючись м?ячем, розбили шибку. Там же
був(ла) і ти. Що скажеш дорослому?

Ситуація 2.

Ось шкільний клас. Дитина отримала “двійку”. Скаже про неї вдома чи ні?
Кому скаже?

Ситуація 3.

В ігровій кімнаті в школі є найулюбленіша іграшка всіх дітей – ведмедик.
Усі хочуть ним гратися. Одна дитина сховала ведмедика за спиною, друга
запитує, чи не бачила вона іграшки. Яку відповідь почує ?

Ситуація 4.

Йде урок. Одна дитина грається іграшкою, коли всі пишуть класну роботу.
Вчителька запитує, що дитина робить. Що вона відповість?

Ситуація 5.

Вдома. Мама йде з дому і говорить дитині, щоб та спочатку зробила уроки,
а вже потім читала казки. Що робитиме дитина? (Батьки пішли і звітувати
про свої вчинки доведеться пізніше).

Ситуація 6.

Також вдома. Дитина сіла дивитися по телевізору мультфільми. Мама
запитує, чи зроблені уроки. Що їй відповість дитина?

Ситуація 7.

Дитину послали по хліб. Вона загралася і забула про доручення; мама теж
про нього не згадала. На наступний день дитина знайшла у кишені гроші.
Як вона вчинить? Купить хліб чи морозиво для себе ?

Ситуація 8.

Вдома. Заходить мама в кімнату й бачить, що зі столу впали чашки й
розбилися. Вона запитує дитину, яка гралася в цій кімнаті з котом, хто
це зробив. Що відповість дитина?

Ситуація 9.

Класна кімната. Дитина принесла в клас мішечок з іграшками й цукерками.
Мішечок розірвався, все впало на підлогу, розсипалося, покотилося. Ось
товариш підняв цукерку. Що він з нею зробить? Де знаходишся ти? Покажи
або познач хрестиком.

За допомогою відповіді чи просто вказівки досліджуваного на його вибір
персонажа можна отримати інформацію про особливості ставлення дитини до
інших людей, про рівень розвитку у неї чесності і правдивості та ступінь
моральності дитини взагалі.

Висновки, отримані на основі застосування цієї методики, слід розглядати
як вірогідні, евристичні, які можуть бути використані лише у сукупності
з іншими даними, експериментально-психологічними, клінічними і просто
фактичними (знання фактів минулого і сучасного життя досліджуваного).

Результати проведеного дослідження серед учнів-шестирічок піддавались
кількісному та якісном у аналізам і представлені в таблиці 1.

За даними дослідження, лише 25% учнів класу зможуть відповісти чесно
після скоєного. Інші 75% схильні відвести від себе загрозу покарання
(ситуація 1).

У загрозливій для досліджуваного ситуації 2 його поведінка одразу
змінюється. Якщо в попередній ситуації 25% учнів брало провину на себе
(можливо, тому, що такого випадку з учнями, особливо з дівчатками, ще не
трапилося), то в даній, наближеній до їхнього життя ситуації лише 17,9%
дітей відверто скажуть правду батькам про неприємну подію, причому
тільки 1 учень правдиво відповість в обох (першій і другій) ситуаціях.

В ситуації 3, ще більш наближеній до життя дітей, де гра і іграшки –
провідні способи і засоби діяльності, тільки 21,4% дітей відповіли, що
скажуть правду про місцезнаходження іграшки і поділяться нею з іншими.
Інші 78,6% дітей ладні сказати неправду, аби не втратити цінну для них
річ.

В ситуації 4, коли слід проявити чесність – нечесність у ставленні до
вчителя, тільки 28,6% учнів зможуть сказати неправду найбільш
референтній особі – вчителю. Це саме ті діти, що нечесно повели себе в
попередній ситуації з іграшкою. 32,1% дітей вважають за краще
промовчати, 39,3% – скажуть правду про свою поведінку на уроці.

Відповіді на ситуацію 5, показують, чи зможуть діти сказати неправду
батькам, аби почати займатися улюбленою справою. Незважаючи на вказівку
йти робити спершу уроки, 75% дітей спокійно візьмуться спочатку читати
казки, аніж робитимуть уроки (Батьки пішли, і звітувати про свої вчинки
доведеться пізніше).

З відповідей до ситуації 6 слідує, що сказати неправду у вічі батькам
одразу зможуть 53,6% дітей. Це на 21,4% менше, ніж в попередній
ситуації, коли розмова з батьками відсувалася в часі. Але це становить
більше половини відповідей дітей.

Коли мова йде (ситуація 7) про можливість зробити приємне собі (купити
морозиво) чи згадати про інших (купити хліб для сім ї), то 89,3% дітей
обирають перше. Переважна більшість дітей схильна потурбуватися
насамперед про себе.

Кількість дітей, що ладні відвести від себе покарання за скоєну провину,
сягає 78,6% учнів класу (ситуація 8). В даному випадку мотивом брехні є
уникнення покарання і перенесення його на слабшого (кішку), що не зможе
відповісти чи заперечити. Позитивну відповідь – зізнаються у скоєному –
дали лише 32,4% дітей.

У ситуації 9, де у однокласника впали на підлогу цукерки, 85,7% дітей
ладні привласнити чужу звабливу річ – цукерку; 14,3% учнів твердять, що
віддадуть цукерку. Характерним для дітей цього віку є те, що вони на
100% ідентифікували себе на малюнку з дитиною, що підняла цукерку.

Зважаючи на лабораторний характер проведеного дослідження, можна
зазначити, що отримані дані були підтверджені результатами спостереження
за дітьми класу в різних ситуаціях – на уроці, на перерві, на
прогулянках, тобто в ситуаціях формального і неформального їх
спілкування один з одним і з вчителем. Дані спостереження в свою чергу
були підтверджені результатами застосування методу експертних оцінок. В
ролі експерта була задіяна класовод, яка вказала на дітей, що схильні
давати неправдиві відповіді, здійснювати нечесні вчинки.

Можна стверджувати, що запропонована модифікація проективної методики
“Фільм-тест” Рене Жиля дозволяє виявити рівень розвитку чесності і
правдивості у школярів початкового класу, адже діти 6-7 років вже
психологічно підготовлені до ясного розуміння сенсу моральних норм та
правил і до їх повсякденного виконання.

Усі дані сумувались, аналізувались і узагальнювались. Остаточні
результати розподілу учнів першого шестирічного класу за рівнем розвитку
у них чесності і правдивості представлені в діаграмі.

В загальному вигляді, судячи з відповідей, можна говорити про рівні
розвитку чесності і правдивості у дітей. Про кожну дитину, як про таку,
можна говорити, що вона знаходиться (за І.Д.Бехом [4: 6-10]), на одному
з 4-х рівнів розвитку чесності і правдивості.

Високий рівень: правдивість стала звичною, усвідомленою формою поведінки
дитини. Добровільно зізнається у своїх провинах, намагається виправити
свої помилки. Ніколи не бере без дозволу чужі речі. Чесна.

Середній рівень: в основному правдива; визнає нетерпимість до неправди,
щиро її засуджує. У більшості випадків зізнається в своїх провинах.
Виконує обіцянки, але необхідний постійний контроль з боку дорослих.

Рівень нижче середнього: чесність і правдивість не є звичною формою
поведінки, виявляються ситуативно. Припускається частих порушень,
знаходячи при цьому виправдання своїм провинам. У скоєних провинах
зізнається лише після пред?явлення незаперечних доказів. Схильна до
фантазування, нещира.

Низький рівень. Характеризується неправдивою, нечесною і корисливою
поведінкою, заздрісна; свідомо говорить неправду і не відчуває при цьому
докорів сумління. Нещира, не зізнається у своїх провинах, будь-що прагне
приховати їх.

В цілому результати, отримані нами в ході дослідження, свідчать про те,
що шестирічні першокласники знайомі з правилами моралі (“не кради”, “не
говори неправди”), але не завжди користуються ними в житті. Знати – для
них не означає діяти відповідним чином. Тому, знаючи про чесність і
нечесність, учні-шестирічки спокійно ставляться до нечесних вчинків
товаришів, а нерідко й самі порушують відомі їм правила моральної
поведінки. Отже, надзвичайно важливо забезпечити формування у школярів у
навчально-виховному процесі моральних понять, які дозволяють
розібратися, що добре і що погано у вчинках реальних людей (ровесників)
та літературних героїв. Необхідно повсякденно тренувати дітей у
моральній поведінці, у проявах чесності та правдивості, у першу чергу.
Розв’язанню цієї задачі сприяє спеціальне створення ситуацій та
використання випадків із повсякденного життя дітей у класі, в яких учень
стає свідком прояву чесності чи нечесності товариша, сам потрапляє у
необхідність вибору – сказати правду, промовчати чи проявити нечесність.

Тому у розвитку моральної поведінки школярів важливо створити у їх
свідомості єдину систему, що включає знання, почуття та дії. Досягненню
цієї мети сприятиме, ми вважаємо, наявність сильного постійно діючого
мотиву, такого, як, наприклад, оцінка вчителя для молодших школярів.

Навчальний процес також надає багато можливостей для виховання у учнів
морального ставлення до людей. Зокрема, сильний виховний потенціал мають
уроки читання в початкових класах.

Здатність дієво ставитись до проявів нечесності, прагнути бути правдивим
самому формується у школярів в процесі проведення рольових ігор,
розроблених педагогами та психологами. До активних методів корекції
моральних якостей належить груповий соціально – психологічний тренінг,
який проводиться психологом з метою допомогти вчителю у виховній роботі.

Висновки

Отже, процес морального виховання здійснюється у взаємозв’язку з
інтелектуальним розвитком особистості та формуванням вольових якостей
її. У комплексі вони становлять духовну сферу особистості. Якщо
виховання розумових здібностей – звернення до інтелекту, то моральних
якостей – звернення до серця, бо як вважав Г.С.Сковорода самі по собі
знання ще не становлять добро чесності. Єдність розуму і волі, думок,
слів і дій – це природне, натуральне «супружество». (Див.Педагогічні
ідеї Г.С.Сковороди) за ред. О.Г.Дзеверіна. – К.: Вища школа, 1972. –
с.29).

Моральне удосконалення – головний і центральний акт людської природи:
всі інші шляхи удосконалення ведуть до нього і тільки з його допомогою
стають досконалістю в повному значенні цього слова. (Войтила К.
Основания зтики //Вопроси философии. – 1991. –№1. – С.39). Будь-яке
моральне виховання розпочинається з моралі і віри в моральні ідеали.
Мораль як форма суспільної свідомості є зводом правил, норм, вимог, які
регулюють відносини і взаємодію людей, їх поведінку. Моральність людини
позначається на трьох головних сферах її життя: на стосунках з іншими
людьми, на її моральному здоров’ї (чисте – нечисте сумління) і на стані
її духовного життя, коли людина знаходить або втрачає духовну рівновагу
(дж.Фоутс).

Моральне виховання, як виховна діяльність сім’ї, школи і церкви, саме і
має на меті формування стійких моральних потреб, якостей, почуттів,
навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів
моралі, участі у практичній діяльності (Фіцула М.М.)

На моральне виховання в сучаснвй школі впливає дві морально-ціннісні
концепції (Н.Мойсеюк) християнська (релігійна) і концепція вільного
західного світу. Зміст морального виховання у християнстві складають
абсолютні вічні цінності (віра, краса, чесність, любов, нетерпимість до
зла, великодушність, милосердя, правда, мудрість, досконалість, доброта,
надія, свобода, щирість. Гідність, сумління, оберігання життя, прощення,
справедливість, благородство (О.Вишневський).

З традиційно-християнської точки зору сутність морального виховання
полягає в тому, що людина розвиває і утверджує в собі природну
схильність до добра та готовність відстоювати його в собі, в
навколишньому житті. Це виховання зорієнтоване на засвоєння людиною
абсолютних вічних норм співжиття, які носять універсальний, вселюдський
характер.

Список використаної літератури

Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. –
1993. – №3.–С.6–10.

Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2001. – 576 с.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – Вища
школа, 1997.

Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. – М.:
Просвещение, 1976. – 303 с.

Кузь В.Г., Руденко Ю.Д. Основи національного виховання. Концептуальні
положення. – Умань, 1993. – С.37 – 38.

Мартинюк І.В. Національне виховання: Теорія і методологія. – К., 1995.

Моральні звички у моральному розвитку молодших школярів // Вісник
Харківського державного університету. – Харків, 2002. – Серія:
Психологія. – №. 550 – С. 82 – 88.

Мухина В.С. Детская психология: Учебник для студентов пед. институтов /
Под ред. Л.А. Венгера. – М.: Просвещение, 1985. – 272 с.

Павелків Р.В. Дослідження сформованості у сучасних молодших школярів
моральних якостей чесності і правдивості // Актуальні проблеми
психології / За ред. С.Д.Максименка, Л.М. Карамушки. – К., 2003. – Т. 1.
– Випуск 11. – С.132 – 136.

Павелків Р.В. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості в дитячому
віці. – Рівне: Волинські обереги, 2004. – 248 с.

Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и
других / Сост. Р.Римская, С.Римский. – М.: АСТ–ПРЕСС, 1997. – 376 с.

Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К., 1985.

Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибр. твори: в 5 т. – К.,
1976. – Т.3.

Сухомлинський В.О. Повне зібр. творів у 5-ти томах. – 1977. – Т.3.

Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості //
Вибр. твори: в 5 т. – К., 1976. – Т.1.

Щербань П. Формування духовної культури особистості // Рідна школа. –
1999. – №7–8.

Додатки

Тема: Як розрізнити добро і зло. Говори завжди правду.

(сценарій виховного заняття)

Мета: Уточнити знання учнів про чесність і правдивість.

Навчити розпізнавати моральне явище, виявляти в ньому конкретні ознаки
вияву чесності чи нечесності, розвивати вміння і правильно оцінювати
вчинки літературних героїв, товаришів, свої власні.

Виховувати чесність і правдивість.

Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

У правді — сила.

Правда переможе неправду.

Де честь, там і правда.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Що таке етика? (наука про мораль).

2. Що таке етикет? (правила поведінки, норми поведінки).

3. Що таке чеснота? (позитивна мораль та риса в характері людини,
доброчесність).

4. Як ви думаєте, що означає бути доброю людино? (проблемне питання)

5. Наведіть приклади чеснот таких людей. (доброзичливість, мудрість,
справедливість, правдивість…)

6. А що є протилежним чеснотам?(зло)

ІІІ. Повідомлення теми уроку.

Сьогодні, діти, ми поговоримо про добро і зло, про те, як їх розрізняти.
Я хочу, щоб ви завжди були чесними і правдивими.

Робота з підручником

1. Прочитати статтю в підручнику. (учень)

Набуття практичних умінь та навичок етичної поведінки.

2. Читання розповіді вчителем.

— Як ви оцінюєте поведінку Миколки та Василька?

— Хто є винуватцем Миколчиних прикрощів?

— Чи можна змінити ситуацію? Як саме?

— Хто мав би виявити мужність?

3. Прочитати прислів’я записані на дошці.

— Як ви їх розумієте?

Літературна вікторина

— Які ви читали книжки про правду? (Казка «Правда і кривда»)

4. Діти, а тепер ми складаємо з вами пам’ятку «Будь чесним і правдивим»,
запам’ятаємо її і будемо завжди дотримуватись.

— Що треба завжди говорити?

1. Говори завжди тільки правду.

— Як треба цінувати «чесне слово»?

2. Високо ціни «чесне слово».

— Яким потрібно рости?

3. Рости чесним і правдивим.

— Як працюють чесні діти на уроці?

4. Чесні діти самі працюють, а не списують у сусіда.

IV.Підсумок уроку (залучення учня).

V. Д/з. Вивчити записи в зошиті.

Додатки до уроку

Додаток 1

Чесноти

Пороки, вади

Відповідальність

Гідність

Любов

Мудрість

Мужність

Повага до інших

Працелюбність

Розсудливість

Скромність

Співчуття

Справедливість

Чесність

Щедрість

Щирість

Байдужість

Безвідповідальність

Брехливість

Жадібність

Жорстокість

Зажерливість

Заздрість

Зазнайство

Злість

Егоїзм

Ледарство

Підозріливість

Хамство

Хвалькуватість

Які вади ви вважаєте найогиднішими? Чому?

Відшукайте протилежні поняття: чеснота — вада. З’єднайте їх рисочками.

Додаток 2

Розкрийте смисл повчань, закладених у прислів’ях.

Що осуджує народ? Про які чесноти йдеться у цих мудрих висловах?

Дерево цінують по плодах, а людину по ділах.

Коли щось робиш — думай про наслідки.

Чужим добром не забагатієш.

Сумління — найкращий порадник.

Під лежачий камінь і вода не тече.

Початої справи не кидай, мир цінуй, чвари зневажай.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Друзі пізнаються в біді.

Шукай правди у старих, а сили — в молодих.

Додаток 3

Конкурс «Найкращий коментатор мудрих думок»

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста,

Найчистіша душа незрадлива,

Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

    В.Симоненко, український поет

«Про моральні якості людини треба судити не з окремих її зусиль, а з її
повсякденного життя.» Б.Паскаль, французький учений

«Дві речі виповнюють душу завжди новим і дедалі більшим здивуванням і
благовінням, чим частіше й довше я розмірковую про них, — це зоряне небо
наді мною і моральний закон всередині мене.» І.Кант, німецький філософ

Набуття практичних умінь та навичок етичної поведінки.

Розв’яжіть ситуації.

1-ша ситуація.

Чому?

Три тижні не був у школі Сергійко: хворів. Скучив за товаришами за
вчителькою.

Радісний, збуджений, прийшов хлопчик до школи. Ось і його парта, ось і
його товариші.

Думалось йому: в очах товаришів побачить радість і привітність. Та їхні
очі були спокійні й незворушні.

— А ти виконав сьогодні домашні завдання? — тільки й спитав сусіда по
парті.

— Виконав, — тихо сказав Сергійко й заплакав (В.Сухомлинський).

1. Чому Сергійко не був у школі?

2. Із яким почуттям він прийшов до свого класу?

3. Як зустріли його однокласники?

4. Чому хлопчик заплакав?

5. Яких чеснот бракує Сергійковим товаришам?

2-га ситуація.

Несправедливість

На перерві хтось з учнів, пустуючи, забруднив фарбою підлогу в класі.

Коли вчитель прийшов на урок і побачив брудну велику пляму, то гнівно
запитав:

— Хто це зробив?

Усі мовчали. Вчитель уважно придивився до дітей і побачив, що в Миколки
пальці забрудненві фарбою.

— Це ти?

— Ні, не я.

— Як тобі не соромно? Нашкодив, а зізнатися не хочеш.

Миколка похнюпився, Він чекав, що його однокласник Василько зізнається.
Але той мовчки сховав свої руки під парту (В. Сухомлинський)

1. Як ви оцінюєте поведінку Миколки та Василька?

2. Хто є винуватцем Миколкиних прикрощів?

3. Чи можна змінити ситуацію? Як саме?

4. Хто мав би виявити мужність? Мідрість і справедливість?

PAGE

PAGE 2

Похожие записи