.

Відтік капіталу, його причини та наслідки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2622
Скачать документ

Відтік капіталу,

його причини та наслідки

Економічний спад в Україні вже завершився, але масовий відтік капіталу з
країни продовжується. Втрати від цього явища добре відома: утрата
продуктивного потенціалу, податкової бази і контролю над грошовими
агрегатами – усе це лягає важким тягарем на суспільстві в цілому й
ускладнює здійснення заходів державної політики. У той же час відтік
капіталу може бути як симптомом, так і засобом протизаконної діяльності,
що, як багато хто думає, особливо актуально у випадку України. Численні
повідомлення в пресі вказують на можливість того, що частина коштів,
наданих міжнародними фінансовими організаціями (МФО) просто
переправляється за межі країни і навіть осідає на індивідуальних
рахунках у закордонних банках. Таким чином, відтік капіталу, цілком
ймовірно, також підриває суспільну підтримку програм МФО в Україні.

Серед головних причин відтоку капіталу можна назвати нестабільну
політичну ситуацію, макроекономічну нестабільність, конфіскаційний
характер оподатковування, неспроможність банківської системи і ненадійне
забезпечення прав власності. Наслідком усього цього є потужний відтік
капіталу з країни з використанням таких засобів, як заниження сум у
рахунках-фактурах при експортних операціях, оформлення фіктивних
авансових платежів у рахунок імпорту, а також банківські перекази в
обхід існуючих заходів контролю.

По прийнятому визначенню відтік капіталу включає усі види відтоку
коштів, що перевищують нормальне переміщення капіталу у відповідності зі
стратегією диверсифікації міжнародного портфелю. Дане визначення охоплює
усі випадки відтоку капіталу в результаті злочинних дій; відтік коштів,
зароблених законним способом, але суперечному закону в силу порушення
заходів регулювання капіталу (або ухиляння від сплати податків); а також
цілком законний відтік коштів відповідно до чинних правил, та викликаний
неекономічними чинниками, наприклад політичною невизначеністю. Дана,
більш широка концепція відтоку капіталу використовується тут по двох
причинах. По-перше, усі випадки відтоку капіталу несприятливим чином
відбиваються на показниках макроекономічної діяльності країни. По-друге,
на підставі наявних даних практично неможливо розрізнити випадки відтоку
капіталу в результаті злочинної діяльності, випадки незаконного (але не
злочинного) вивозу капіталу і цілком законне переміщення засобів за межі
країни.

Середньорічна сума відтоку капіталу з України про оцінкам різних
експертів складає до $10-15 млрд. у рік, що складає біля $200 на душу
населення. Цікаво порівняти ці показники з показниками у Росії – $15-20
млрд. у рік, що складає $100-150 на душу населення. Для всіх оцінок
відтоку капіталу характерний особливо високий ступінь непевності, що
пов’язано з низькою якістю статистики платіжного балансу. (За даними
Міністерства статистики України відтік капіталу у 1999 році склав трохи
більше $200 млн.)

Відповідно до визначення в Fischer and Sahay, країн Східної і
Центральної Європи, що першими приступили до реформ, включають Угорщину,
Польщу, Словаччині, Словенії, Хорватії і Чехії. Відтік капіталу з цієї
групи країн складав у перші роки перетворень у середньому 15 доларів на
душу населення, що набагато менше значення того ж показника в Україні.
Більш того, у міру закріплення результатів реформ і поновлення зростання
виробництва в цих країнах у 1993 році відтік капіталу припинився, а
притока в країни цієї групи складав у середньому 75 доларів на душу
населення в 1993-2000 роках.

Тривалий період відтоку капіталу нагадує ситуацію в Латинської Америці,
коли з припиненням обслуговування боргу Мексікою в 1982 році пішло
десятиліття відтоку капіталу. Хоча масштаби цього явища в даному випадку
були в середньому менше, ніж у Росії, окремі країни усе ж випробували
украй високі рівні відтоку капіталу. Так, відтік капіталу з Мексіки в
1983 році перевищив 250 доларів на душу населення. Кризові ситуації
останнього часу в Латинської Америці не супроводжувалися тієї ж ступенем
відтоку капіталу, хоча і тут середні значення істотно приховують
розходження між окремими країнами.

Розглянемо основні причини відтоку капіталу з України.

З самого початку переходу до ринкової економіки Україна зіткнулася з
цілою низкою проблем, що зробили достатньо ризикованим збереження
заощаджень населення усередині країни і, навпаки, значною мірою сприяли
переказу особистих заощаджень за кордон. Незважаючи на те що був
прийнятий ряд заходів для усунення цих проблем, якість реформ у цьому
напрямку залишається далеко неоднозначною.

Макроекономічна нестабільність, що є у великому ступені слідством
політичної нестабільності, породжує непевність у відношенні майбутнього
прибутку від інвестицій в Україну.

Довільний і конфіскаційний характер системи оподатковування сприяє
ухилянню від сплати податків, а перерахування коштів закордон дозволяє
легко вкривати їх від податкових органів.

Недовіра до банківської системи сприяє переказу заощаджень закордон.

Слабість інституціональних механізмів захисту прав власності і корупція,
що широко поширилася, не розташовують до накопичення активів в Україні.

Нарешті, у деяких випадках приватизація створила можливості для
керівників підприємств відчужувати активи, що знаходяться у їхньому
віданні, і приховувати отриманий виторг за кордоном.

Перераховані головні причини створюють стимули для переказу (або
збереження) капіталу за кордон, що здійснюється різноманітними шляхами.

Канали відтоку капіталу з України добре відомі:

Надання неправдивих даних про розміри експортного виторгу.

Неправдиве вказання прибутків від експорту досягається декількома
засобами: (a) заниження сум у рахунках-фактурах при експортних
операціях; (b) контрабандний експорт, прибутки від якого переводяться в
закордонні компанії або на закордонні рахунки, і (c) здійснення експорту
через офшорні дочірні підприємства по занижених відпускних цінах,
причому різниця між ними і ринковими цінами залишається в офшорній зоні.

Слабість митного і прикордонного контролю у перші роки реформ
полегшувала відтік капіталу через цей канал.

Завищення розмірів платежів по імпорті, у тому числі за допомогою
фіктивних контрактів на імпорт товарів або послуг.

По деяким оцінках, зазначені в контрактах ціни імпортованих продуктів,
набагато перевищують світові ціни.

Фіктивна передоплата по імпортних угодах.

Це ще один із важливих каналів відтоку капіталу. Є багато прикладів,
коли підприємства створюються винятково з метою оформлення імпортного
контракту, на підставі якого банк надає значну передоплату. Як тільки
переказ коштів здійснюється, підприємство ліквідується.

Цілий ряд операцій по рахунках прямування капіталів в обхід установлених
правил нерідко здійснюється українськими банками через кореспондентські
рахунки закордонних банків.

Деякі з перерахованих каналів входять у число засобів відтоку капіталу,
розглянутих вище, тоді як інші (такі як деякі з форм надання неправдивої
інформації про розміри експортного виторгу) є додатковими варіантами.

По-перше, успішний досвід реформ у країнах Центральної Європи, Балтії і
Латинської Америки, свідчить про можливість значного зменшення або
навіть подолання відтоку капіталу шляхом неухильного поліпшення
макроекономічних показників, проведення інституціональних реформ або
сполучення цих підходів. У таблиці 1 ці дані узагальнені у виді
зіставлення середніх показників інфляції, сальдо бюджету й індексів
якості реформ у період найбільше інтенсивного відтоку капіталу і цих же
параметрів, але вже в період прояву оберненої тенденції. Так, у країнах
Центральної Європи повне подолання відтоку капіталу було пов’язано зі
зниженням рівня інфляції і підвищенням якості структурних реформ, що
відбито в рейтингу країн у Institutional Investor. У країнах Балтії
також був досягнутий істотний прогрес по обох напрямках, і, крім того,
здійснюється контроль за станом бюджетного балансу. У країнах Латинської
Америки вдалося досягти значних успіхів по скороченню бюджетного
дефіциту. Наведенні дані свідчать про те, що поліпшення відбувається аж
ніяк не одним махом, але що відтік капіталу можна перебороти, як тільки
буде чітко визначений основний напрямок реформ.

Таблиця 1. Подолання відтоку капіталу: узагальнення статистичних даних
по країнах Центральної Європи, Балтії і Латинської Америки

Група країн Середнє значення

за роки

інтенсивного відтоку

капіталу Середнє значення

за період

припинення відтоку

капіталу

Центральна Європа 1990-92 1993-2000

Відтік капіталу (долл. США на душу населення) -16 73

Ріст ВВП у реальному вираженні -6 4

Сальдо бюджету (як частка ВВП) -3,4 -2,0

Інфляція 36 19

Індекси якості реформ (вище = краще)

Індекс Всесвітнього банки (від 0 до 1)

Рейтинг по “Institutional Investor”

(від 0 до 100) 0,7

18 0,9

42

     

Країни Балтії 1992-94 1995-2000

Відтік капіталу (долл. США на душу населення) -33 69

Ріст ВВП у реальному вираженні -6 4

Сальдо бюджету (як частка ВВП) -1,5 -1,1

Інфляція 88 15

Індекси якості реформ (вище = краще)

Індекс Всесвітнього банки (від 0 до 1)

Рейтинг по “Institutional Investor” (від 0 до 100) 0,5

21 0,8

29

Латинська Америка 1982-91 1992-2000

Відтік капіталу (долл. США на душу населення) -45 -3

Ріст ВВП у реальному вираженні 2 4

Сальдо бюджету (як частка ВВП) -3,2 -1,2

Інфляція 73 29

Індекси якості реформ (вище = краще)

Індекс Всесвітнього банки (від 0 до 1)

Рейтинг по “Institutional Investor” (від 0 до 100) немає даних

29 немає даних

35

За допомогою класичного кореляційно-регресивного аналізу, можна
розробити залежність, що дозволяє зрозуміти закономірності економічного
росту в країнах із перехідною економікою. Заходи політики, що спрямовані
на зниження інфляції і проведення структурних реформ, асоціюються з
більш інтенсивним економічним ростом. Проведення ясної бюджетної
політики також сприяє економічному росту (за умови, що рівень інфляції
знаходиться під контролем), проте взаємозв’язок у даному випадку менше
очевидний.

З огляду на взаємозв’язок між економічним ростом і відтоком капіталу,
здається закономірним, що чинники, що сприяють економічному росту,
сприяють і подоланню відтоку капіталу:

В= -19,4 + 12,7 Х1 + 22,2 Х2 – 124,8 Х3,

Де В – відтік капіталу,

Х1 – рівень інфляції,

Х2 – показник бюджетного дефіциту (профіцит відповідає позитивному
числу),

Х3 – показником якості реформ, уведений Всесвітнім банком для оцінки
інтенсивності структурних реформ.

Число спостережень = 107. (Відправним роком рахується рік початку
переходу до ринкової економіки, тоді як останнім роком рахується 1998
рік, тобто вибірка є неоднорідної.)

Регресивний аналіз показує, що велика інтенсивність відтоку капіталу
асоціюється з більш високим рівнем інфляції, великим розміром бюджетного
дефіциту і показником якості реформ. Використання інших показників для
оцінки ступеня відтоку капіталу дає, як правило, аналогічні результати.

Якщо при проведенні регресивного аналізу додатково враховуються засоби
регулювання капітал, їхній вплив майже ніколи не має статистичної
значимості.

Основною трудністю при аналізі взаємозв’язку між відтоком капіталу й
іншими перемінними є правильне визначення причинності, оскільки
очевидно, що відтік капіталу може бути як слідством, так і причиною
незадовільної макроекономічної ситуації. Проте здається дуже ймовірним,
що стійке поліпшення макроекономічних показників у країні і зміцнення
організаційно-правової бази (у тому числі зміцнення політичної
стабільності, захист прав власності і верховенство закону) дозволять
припинити відтік капіталу.

Заходи в області політики

Головними причинами відтоку капіталу з України є політична непевність,
важкий тягар податків, нерозвиненість банківської системи і надзвичайно
сильний вплив інтересів великих монополій в енергетичному секторі.
Незважаючи на те, що проблему відтоку капіталу навряд чи можна вирішити
за короткий час, досвід інших країн із перехідною економікою показує, що
цю тенденцію можна перебороти усього за декілька років, якщо для
усунення головних причин цього явища будуть передбачені рішучі і
серйозні реформи. У інших роботах на цю тему висловлюються пропозиції,
спрямовані на зміцнення банківської системи, удосконалювання системи
оподатковування, поліпшення методів керування і контроль за інтересами
значних монополій в енергетичному секторі. Провести такі реформи
нелегко, але якщо не усунути базових причин відтоку капіталу, перебороти
його не вдасться.

Заходи валютного контролю, можливо, і корисні, забезпечуючи (тимчасове)
скорочення відтоку капіталу, але, як підтверджують деякі автори, вони
обійшлися ціною росту корупції і зниження економічної ефективності. Ці
міри контролю призвели до створення економічної ренти, і значна частина
ресурсів була витрачена на те, щоб обминути контроль і одержати доступ
до цієї ренти. У тій мірі, у який забезпечення дотримання нормативів і
правил залежить від волі чиновників, зберігається простір для корупції.
Дійсно, у різних країнах спостерігається тісний зв’язок між корупцією і
мірами регулювання капіталу. Нарешті, не усі фірми рівною мірою можуть
обминути міри контролю, що посилює нерівні умови конкуренції і спотворює
структуру розподілу ресурсів.

Провести точний аналіз втрат і вигод застосування заходів регулювання
капіталу нелегко. Важко виразити кількісно витрати, пов’язані з ростом
корупції. Також складно визначити вигоду у формі скорочення відтоку
капіталу, оскільки важко оцінити, наскільки більше був би відтік
капіталу при відсутності контролю. Проте, якщо взяти до уваги
міжнародний досвід ефективність мір регулювання капіталу здається
сумнівною. Крім того, спроби обминути цей контроль призводять до
значного росту корупції у відповідних сферах економічної діяльності. Але
швидке скасування мір регулювання капіталу може також призвести до
меншої захищеності від цілеспрямованих спекулятивних дій. Можна також
заперечити, що наслідки серпневої кризи 1998 року могли бути менш згубні
при наявності більш жорстких мір регулювання капіталу. Щоб запобігти
можливому росту попиту на іноземну валюту, необхідно буде проводити
поступове скасування такого контролю в сполученні з заходами для
зміцнення банківської системи, керування і макроекономічних показників у
цілому.

Останнє питання, що варто роздивитися, складається в тому, чи сприяють
позики, надані міжнародними фінансовими організаціями, відтокові
капіталу. Питання, очевидно, не в тому, чи залишаються в Україні або
покидають країну конкретні банкноти, передані НБУ. Проблема полягає в
тому, у чи відтік капіталу був би нижчий при відсутності позик МФО, але,
на жаль, відповісти на цей запитання неможливо. Відповідь залежить від
того, чи відповідають такі позики і політичні заходи, використовувані в
контексті цих позик, цілям відновлення довіри до спроможності країни
надати привабливі можливості всім інвесторам.

Підводячи результати, скажемо, що основними причинами відтоку капіталу є
політична непевність, непослідовність реформ, слабість інституціональної
основи, у тому числі, вираженої в корупції. Дані по інших країнах із
перехідною економікою показують, що рішення цих проблем часто призводить
до подолання відтоку капіталу. Міри регулювання капіталу, хоча і
приносять визначену короткострокову вигоду, пом’якшуючи мінливість
потоків капіталу, рекомендуються усе ж неефективними з погляду
середньострокових задач запобігання відтоку капіталу, і обходяться дуже
дорого, оскільки призводять до росту корупції. Таким чином,
середньострокова стратегія повинна передбачати графік поступового
скасування мір контролю з одночасним проведенням комплексних заходів для
удосконалювання керування і макроекономічних показників, а також по
зміцненню банківської системи.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019