HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Контрольна робота з дисципліни «Аудит»

ПЛАН

1. Види аудиторських висновків і їх зміст

2. Аудит витрат виробництва і собівартості продукції (послуг)

Список використаної літератури

1. Види аудиторських висновків і їх зміст

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та
печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому
порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок
стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності
чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку
фінансово-господарської діяльності.

За визначенням Монтгомері, «аудиторський висновок — це результат зусиль,
спрямованих на проведення аудиту».

Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма
наведені у нормативі № 26 «Аудиторський висновок». Цей норматив
розроблено на підставі Закону України «Про аудиторську діяльність» від
22 квітня 1993 р. Згідно зі статтями 7 і 21 цього Закону, аудитор має
провести перевірку фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою
надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації
та її підтвердження або непідтвер-дження. Крім того, даний аудиторський
норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський
висновок. У ньому, зокрема, вказано, що аудитор повинен проаналізувати й
оцінити висновки, одержані на підставі аудиторських доказів для
підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність.
Аудиторський висновок складається за довільною формою, але обов’язково
має вміщувати нижчевказані розділи. У зв’язку з цим всі нижчевказані
положення взято нами з Національного нормативу № 26 без змін, за
винятком внесених автором доповнень і змін, викликаних виходом у світ
нового Закону «Про облік та фінансову звітність» та Положень
(стандартів).

Відповідно до Нормативу № 26 «Аудиторський висновок», основними
елементами аудиторського висновку є:

• заголовок аудиторського висновку;

• вступ;

• масштаб перевірки;

• висновок аудитора про перевірену фінансову адаідоНіість;

• дата аудиторського висновку;

• адреса аудиторської фірми;

• підпис аудиторського висновку.

У Заголовку аудиторського висновку підкреслюється, що аудиторська
перевірка проводилась незалежним аудитором, вказуються прізвище, ім’я та
по батькові аудитора, назва аудиторської фірми. Крім того, зазначають
повну назву підприємства, яке перевіряється, і час перевірки.

У розділі Вступ дається інформація про склад фінансової звітності та
дату її підготовки. Тут також зазначається, що відповідальність за
правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства
та вказують про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який
обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Вступна частина може мати такий вигляд:

«Згідно з договором №___від 01 січня 200__р. аудиторська фірма (повна
назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку балансу
товариства з обмеженою відповідальністю (повна назва ТОВ) станом на 1
січня 200__р., звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових
коштів, звіту про власний капітал за 200__р.

Відповідальність стосовно достовірності зазначеної фінансової звітності
несе керівництво ТОВ.

Наш обов’язок — зробити висновок стосовно цієї фінансової звітності на
підставі проведеного аудиту».

Розділ Масштаб перевірки, дає впевненість його користувачам у тому, що
аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог Національних
нормативів аудиту, що регулюють аудиторську практику та ведення
бухгалтерського фінансового обліку. В ньому також зазначається, що
перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості
в тому, що у фінансовій звітності немає суттєвих помилок.

Аудитор дає оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю
підприємства та їхнього впливу на фінансову звітність. Даючи оцінку
суттєвості помилок, аудитор керується положеннями Національного
нормативу аудиту № 11 «Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком
аудиторської перевірки».

Потім вказується, що аудитор використовував спосіб вибіркової перевірки
інформації і брав до уваги тільки суттєві помилки. Тут же зазначаються
принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві
під час перевірки.

У цьому розділі можна подати таке формулювання:

«Ми провели перевірку відповідно до вимог Закону України «Про
аудиторську діяльність» та «Національних нормативів аудиту в Україні».
Ці вимоги передбачають, що планування та проведення аудиту скероване на
одержання обґрунтованих підтверджень щодо відсутності у фінансовій
звітності суттєвих помилок. Аудит проведено шляхом тестування доказів на
обґрунтування сум, виявлених у звіті про фінансові результати. Крім
того, шляхом тестування дано оцінку відповідності даних звіту про
фінансові результати з метою встановлення правильності «фінансових
результатів від звичайної діяльності до оподаткування» (прибуток,
збиток) — код рядка 170, 175″.

У розділі Висновок аудитора про перевірешу фінансову звітність подається
висновок про правильність фінанссової звітності, зокрема:

«Ми підтверджуємо, що баланс станом на (01 січня 200__р. Повно і
достовірно відображає активи і пасиви підшриємства за всіма статтями, і
його складено відповідно до вимог Шоложення (стандарту) бухгалтерського
обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 31 березня 1999 р.. № 87″.

У розділі Дата аудиторського висновки) аудитор ставить дату на день
завершення аудиторської перевірки. Причому дата на аудиторському
висновку проставляється в той день, коли керівництво підприємства
підписує акт приймання-передаання виконаних аудитором робіт. Дата
ставиться або перед вступшою частиною аудиторського висновку, або після
підпису аудитора..

У розділі Підпис аудиторського висновку ставиться підпис директора
аудиторської фірми або уповноваженюї на це особи, яка має відповідну
серію сертифіката аудитора Украіїни на вид проведеного аудиту.

В останньому розділі Адреса аудиторськюї фірми вказується адреса
дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та № Свідоцтва про
включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності в Україні.

Аудитор повинен попередити керівництво; підприємства, на якому проведена
аудиторська перевірка, про його) відповідальність за несвоєчасне подання
аудиторського висновку податковим органам у випадку проведення
обов’язкового аудиту.

Аудиторський висновок складається з дотриманням встановлених норм та
стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від
підтвердження достовірностгі, повноти та відповідності чинному
законодавству фінансової звзітності підприємства-клієнта. Перед
складанням аудиторського вшсновку аудитор остаточно оцінює
аргументованість своїх тверджезнь і доказів.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним,
умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку
про фінансову звітність підприємства.

Коли складається негативний висновок аібо дається відмова від надання
висновку, то можуть наводитись аргу/менти, якими керувався аудитор під
час підготовки таких видів віисновків, які відрізняються від
позитивного.

Безумовно позитивний висновок складається, якщо виконано такі умови:

• аудитор отримав необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою
базою для відображення реального стану справ на’Підприємстві;

• дані достовірні за суттєвими питаннями;

• фінансова звітність відповідає прийнятій на підприємстві системі
бухгалтерського обліку, що, у свою чергу, відповідає вимогам чинного
законодавства України;

• фінансова звітність складена на підставі правильних облікових даних і
позбавлена суттєвих відхилень від нормативних положень;

• фінансова звітність складена відповідно до Закону України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку.

Враховується також стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності
підприємства.

У позитивному висновку можуть бути використані такі стверджувальні
вислови, як «відповідає вимогам», «дає достовірне і дійсне уявлення»,
«достовірно відображає», «відображає реальний стан …» тощо.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок у разі існування
фундаментальної непевності й незгоди.

Основні причини фундаментальної непевності — значні обмеження в обсязі
аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може одержати всю
необхідну інформацію й пояснення (через незадовільний стан обліку) і не
може виконати всі необхідні аудиторські процедури (через обмеження у
часі перевірки, що диктуються клієнтом).

Причини незгоди такі:

• неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових
операцій;

• фундаментальна незгода з повнотою відображення фактів у обліку і
звітності;

• невідповідність порядку оформлення або здійснення господарських
операцій чинному законодавству.

Непевність чи незгода вважаються фундаментальними у випадку, коли вплив
факторів на фінансову інформацію настільки значний, що це може суттєво
змінити дійсний стан справ.

Наявність фундаментальної незгоди може зумовити негативний аудиторський
висновок. Наявність фундаментальної непевності може стати причиною
відмови від надання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від
позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин непевності й
незгоди.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку можна використати
такі вислови: «перекручує дійсний стан справ», «не задовольняє вимоги»,
«суперечить …», «не відповідає …» тощо.

Нижче наведено рекомендований зміст розділу аудиторського висновку, де
наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від виду
висновку.

Позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода)

«… У результаті проведення аудиту встановлено: надана інформація дає
дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів суб’єкта,
що перевіряється. Система бухгалтерського фінансового обліку, що
використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та
нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних
бухгалтерського обліку і вона достовірно та повно подає фінансову
інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р. згідно з
нормативними вимогами щодо бухгалтерського фінансового обліку та
фінансової звітності в Україні».

Позитивний висновок (існує нефундаментальна непевність)

«… У зв’язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються,
наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості
підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит
проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості
інформації, ми не можемо дати висновок за вказаними моментами, однак ці
обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ
у цілому.

Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, зазначених вище, фінансова
звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно і повно подає фінансову
інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р. згідно з
нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та
звітності в Україні».

Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода)

«… Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції
(дається перелік операцій або пишеться: «які викладені у Додатку № 1 до
аудиторського висновку») проведені з порушенням встановленого порядку.
Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову
звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у Додатку
№ 1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає
фінансову інформацію про ТОВ станом на 01 січня 200__р. згідно з
нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та
звітності в Україні».

Негативний аудиторський висновок:

«… У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період
підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається
перелік порушень або пишеться: «які викладені в Додатку № 1 до цього
висновку»). Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність
підприємства та перекручують реальний стан справ.

Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірне подає
фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р., не
виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського фінансового обліку
та фінансової звітності в Україні (у стислій формі дається перелік
питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку або
пишеться: «з питань, які наводяться в Додатку № 1″).

Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають
достовірного уявлення про дійсний стан справ на підприємстві, що склався
на 01 січня 200 __ р.».

Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку
аудитора:

«… У зв’язку з неможливістю перевірки фактів, що стосуються (вказати
факти) з причини (вказати причини) ми не можемо надати висновок стосовно
вказаних моментів.

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в
основному).

У зв’язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо
видати об’єктивний аудиторський висновок за фінансовою звітністю,
підготовленою станом на 01 січня 200__ р.».

Отже, є п’ять таких видів аудиторських висновків.

1. Безумовно позитивний висновок — надана інформація дає дійсне і повне
уявлення про реальний склад активів і пасивів, господарська діяльність
здійснюється відповідно до чинного законодавства, система обліку
відповідає законодавчим і нормативним вимогам, фінансова звітність
складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає
фінансовий стан.

2. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність). У зв’язку з
неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою
думку щодо вказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан
справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає
можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація
свідчить про відповідність господарської діяльності чинному
законодавству. Система обліку відповідає законодавчо-нормативним
вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в
цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

3. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції
оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти
мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривляють дійсний
фінансовий етан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком
згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність
здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система
обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова
звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних
і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

4. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення. Допущені
порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному).
Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним
вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним.
Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають
достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

5. Відмова від надання висновку. У зв’язку з неможливістю перевірити
факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів.
Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У
зв’язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може
видати об’єктивний аудиторський висновок.

Є чимало інших випадків складання аудиторських висновків спеціального
призначення. Наприклад, коли аудитор дає висновок про окремі частини
фінансової звітності, то вимагається окремою позицією цього висновку
вказати, що він не стосується фінансової звітності в цілому.

Якщо аудитор адресує свій висновок до Національного банку або до
державного органу, який регулює якусь специфічну сторону ринкової
системи (фондовий ринок тощо), то для оформлення висновку встановлюються
окремі стандартні форми.

Події після дати балансу аудитор вивчає в обов’язковому порядку. Річ у
тім, що аудитор, по-перше, сам заінтересований знайти в цих подіях
підтвердження своїх оцінок фінансового стану клієнта і таким чином
набути більшої впевненості у своєму висновку, і по-друге, аудитор несе
певну відповідальність за результати цих подій перед користувачами
аудиторських висновків.

Події, що відбулися після дати складання фінансової звітності до дати
підписання аудиторського висновку, досліджуються з метою отримання
свідчень про те, шо розвиток цих подій своєчасно виявлено і
проаналізовано у звітності. Це підвищує впевненість аудитора щодо
достовірності фінансової звітності. Приклади таких подій:

1. Матеріальні запаси, оцінити які було важко, тепер уже продані і є
реально їх ціна продажу.

2. Один із покупців клієнта збанкрутував, і тепер сума дебіторської
заборгованості цього покупця може бути впевнено віднесена до сумнівної
та навіть безнадійної.

Події, що відбулися після дати підписання аудиторського висновку, але до
моменту оприлюднення фінансової звітності (разом з аудиторським
висновком) у разі їх істотного впливу на інформацію про фінансову
звітність вимагають від аудитора додаткових дій щодо розкриття цих подій
(додаткові процедури), узгодження своїх дій з керівництвом клієнта та
написання доповнення до висновку (новою датою) у випадку, коли
керівництво клієнта підписало змінену фінансову звітність. Якщо ж
аудиторський висновок вже було передано клієнтові, то аудитор повинен
повідомити клієнта про недопустимість оприлюднення звітності без її
коригування за наслідками подій після дати підписання аудиторського
висновку.

У разі відмови клієнта зробити коригування аудитор повинен вжити заходів
для інформування про це користувачів інформації.

Аналіз фінансової звітності починається вже на етапі попереднього
дослідження клієнта та планування аудиту. Попередній аналітичний огляд
звітності дає змогу скласти уявлення про клієнта, знайти у звітності
невідповідності, розбіжності і передбачити для їх поглибленого
дослідження певні процедури, а в крайньому разі відмовитися від
співпраці з клієнтом. Попередній аналітичний огляд звітності вимагає
загального огляду звітних форм та аналізу 15-20 важливих показників
фінансового стану клієнта за кілька років порівняно з показниками
галузі.

Після аудиторської перевірки операцій та розрахунків і статей звітності
та внесення виправлень у звітність за наслідками перевірки проводиться
аналіз фінансової звітності та фінансового стану підприємства за повною
програмою. Кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять
власників і тому аудит фінансового стану є обов’язковим при аудиті
акціонерних товариств.

Аудитор може бути втягненим у судові спори, якщо перевірене ним
підприємство зупинило свою діяльність унаслідок банкрутства іротягом
року після аудиту. Тому аудитор повинен старанно використовувати всі
аналітичні процедури та дати правильні висновки.

2. Аудит витрат виробництва і собівартості продукції (послуг)

Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на
виробництво — одна з найважливіших ділянок аудиту. Собівартість
продукції є вагомим показником якості роботи підприємства, від
обгрунтованості її визначення залежать правильність, об’єктивність
оцінки результатів фінансово — господарської діяльності підприємства.
Тому основними завданнями аудиту є: 

1. Установити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на
виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, методики їх
облікового процесу. 

2. Розробити заходи впливу для їх ліквідації, внесення відповідних
коректив, притягнення до відповідальності винних осіб. Джерела
інформації. 

а). Первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти,
матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої
діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково — платіжні
відомості з оплати праці працівників; авансові звіти підзвітних осіб,
рахунки — фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств. 

б). Облікові реєстри з аналітичного і поточного синтетичного
бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів
витрат, групувальні відомості по видах витрат, ж/о №10, Головна книга по
рахунках 91,92,93,23 ).

в). Нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, статистична
звітність. 

г). Дані податкового обліку про валові витрати на виробництво.

Аудитор повинен ознайомитися з особливостями організації і технології
виробничої діяльності підприємства, структурою управління, організацією
процесу обліку витрат і формування собівартості, що дасть можливість
уточнити програму аудиту, визначити головні напрямки та методику
здійснення аудиту. 

Далі аудитор вивчає інформацію про структуру та склад витрат на
виробництво по елементах і статтях витрат і здійснює контрольний процес
по кожному об’єкту витрат. 

При здійсненні аудиту застосовують такі методичні прийоми і способи:
візуальна перевірка оформлення і достовірності первинних документів та
аналіз їх змісту щодо виду витрат на конкретний об’єкт та договорів з
організаціями — виконавцями послуг, робіт, плановими калькуляціями;
нормативна перевірка дотримання встановлених норм відшкодування витрат
на відрядження; техніко — економічні розрахунки обсягів витрат;
перевірка правильності кореспонденції бухгалтерських рахунків на
підставі аналізу змісту первинних документів.

Основні напрямки аудиту:

1. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості, яке
підприємство затверджує самостійно.

2. Перевірка обґрунтованості включення витрат до собівартості продукції,
а саме: 

а). Прямих матеріальних витрат. 

б). Витрат на оплату праці.

в). Інших прямих витрат. 

г). Загальновиробничих витрат.

Перевірка матеріальних витрат на виробництво: 

Головне завдання в контролі матеріальних витрат полягає у визначенні
обгрунтованості включення їх до виробничих витрат:

а). За номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямків
цільового використання за призначенням, безпосередньо на виробничий
процес відповідно до технології;

б). За оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих,
напівфабрикатів, палива, електроенергії). При цьому проводиться
нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за
вартістю виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів
транспортно — заготівельних і та особливо додаткових витрат (послуги
товарних бірж, комісійні, посередницькі послуги організації і фізичних
осіб, їх рівень у структурі ціни).

б). Правомірність включення витрат на тару. 

г). Важливо встановити, чи виключена вартість зворотніх відходів
сировини, матеріалів, обгрунтованість їх оцінки, подальше їх
використання.

Матеріальні витрати, як вартість матеріальних ресурсів на виробництво
продукції, робіт (послуг) визначаються виходячи з: цін їх придбання (без
урахування ПДВ) — тобто первинна вартість запасів, яка складається з
таких фактичних витрат: 

— Сум, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у
зв’язку з придбанням запасів. 

— Сум ввізного мита. 

— Сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не
відшкодовуються підприємством. 

— Затрат на заготівлю, вантажно — розвантажувальні роботи,
транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі
страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників. 

Не включається до первинної вартості запасів, а належать до витрат того
періоду, в якому вони були здійсненні:

— Понаднормові витрати і нестачі запасів.

— Проценти за користування позиками. 

— Витрати на збут. 

Важливе місце в структурі витрат на виробництво займають витрати на
оплату праці. В умовах ринкової економіки підприємства мають право
самостійно визначати розміри і порядок оплати праці всіх категорій
персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать
витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, в
тому числі премії за виробничі результати, а також витрати на оплату
праці працівників, що є в штаті підприємства. 

При здійсненні контролю вивчається правомірність включення до витрат
виробництва в розрізі об’єктів витрат при групуванні таких витрат за
місцями їх виникнення та видами продукції (по кожному найменуванні
виробів на Дебет відповідних рахунків до рахунку 23 «Виробництво»).

?????????¤????????(?Для перевірки використовують машинограми, відомості
розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати
працівникам структурних підрозділів підприємства по об’єктах витрат. 

Особлива увага звертається на об’єктивність внесених виправлень, щодо
витрат на оплату праці, як корегування раніше допущенних помилок за
минулі періоди часу (довідки бухгалтерії, про перенесення витрат з
одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в
групувальних відомостях як додаткові записи). 

Для узагальнення матеріалів перевірки з цього питання використовуються
дані про виявленні порушення при перевірці розрахунків з працюючими. 

При здійсненні контролю розрахунків з оплати праці аудитор керується
Законом України «Про оплату праці, про відпустки, іншими нормативними
інструкціями, які регулюють нарахування оплати праці, утримання з неї,
ведення бухгалтерського обліку і розрахунків з працівниками. 

Основні напрямки аудиту: 

1. Перевірка стану заборгованості і відповідності даних про залишки на
рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою в Головній книзі, балансі з
підсумковими даними в розрахунково — платіжній відомості по графі «Сума
до видачі». При наявності заборгованості за минулі періоди повинна мати
місце розшифровка заборгованості по місяцях року. 

2. Перевірка достовірності первинних документів які є підставою для
нарахування заробітної плати (табель про відпрацьований час, наряди про
виконану роботу, трудові угоди). 

3. Перевірка правильності застосування тарифних ставок, умов трудових
контрактів при погодинній оплаті праці. 

4. Перевірка обґрунтованості застосування норм і розцінок, достовірності
обсягів виконаних робіт при відрядній оплаті праці. 

5. Перевірка нарахувань доплат за роботу в нічний час, понадурочні
роботи, щорічні основні та додаткові відпустки. 

6. Перевірка розрахунків з депонентами по з/п. 

7. Перевірка витрат на обов’язкове державне соціальне страхування
працівників (збір у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд
зайнятості населення).

Перевірка інших прямих витрат — до них включаються всі інші виробничі
витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об2єкта
витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду
майнових та земельних паїв, амортизація, плата за оренду спеціального
устаткування, експертизу, сертифікацію продукції, витрати на відрядження
працівників. 

Послідовність аудиту загально-виробничих витрат:

1. Вивчення та оцінка виконання кошторисів загально виробничих витрат,
методом аналізу даних аналітичного обліку з рахунків 91,92. 

2. Перевірка обґрунтованості включення витрат до складу загально
виробничих і конкретних статей витрат. 

a) Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління
цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне
страхування апарату управління цехами; витрати на службові відрядження
персоналу цехів, дільниць).

b) Амортизація ОЗ та нематеріальних активів. 

c) Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну
оренду ОЗ, інших необоротних активів загально виробничого призначення. 

d) Витрати на опалення освітлення, водопостачання, водовідведення та
інше утримання виробничих приміщень.

e) Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього
середовища. 

f) Інші витрати (брак, простої). 

Загально виробничі витрати поділяються на постійні та змінні, перелік та
склад їх установлюється підприємством. 

До змінних відносять — обслуговування та управління виробництвом, що
змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіляють на
кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, з/п,
обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності
звітного періоду.

До постійних відносять — витрати обслуговування і управління
виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності.
Розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу
(годин праці, з/п, обсягу діяльності) при нормальній потужності та
включаються до складу собівартості реалізованої продукції у період їх
виникнення. Загальна сума розподілених та перерозподілених постійних
загально виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Аудит правильності визначення собівартості продукції — це завершальна
стадія контролю. Основні напрямки аудиту включають:

1. Контроль правильності оцінки обсягів незавершеного будівництва на
кінець місяця. 

2. Перевірка розрахунку фактичних витрат на виробництво за видами
продукції видами виробничої діяльності. 

Здійснюючи аудит достовірності даних про наявність незавершеного
будівництва, його реальні обсяги, аудитор вивчає особливості напряму і
сфери підприємницької діяльності, проводить під час аудиту
інвентаризацію незавершеного виробництва може застосувати прийоми
експертної оцінки спеціалістами по об’єктах витрат. 

Відповідно до чинного законодавства про оподаткування прибутку
підприємств обсяги матеріальних витрат у незавершеному виробництві
впливають на рівень оподатковуваного за звітний квартали доходу.
Знижуючи обсяги незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу,
підприємство завищує валові витрати і зменшує дохід підприємства,
оподаткований податком на прибуток. 

До основних порушень, які впливають на обсяги оподаткування, належать:

а). При об’єктивній наявності незавершеного виробництва на кінець місяця
(кварталу) списання всіх витрат виробництва ( за поточний звітний період
на випуск продукції та реалізацію).

б). Неправомірність включення окремих видів витрат, як основних, так і
накладних, по об’єктах витрат, що веде до завищення собівартості по
окремих видах продукції і вуалювання собівартості нерентабельних видів
продукції або окремих замовлень, робіт і послуг. 

в). Порушення методики обліку витрат на виробництво та визначення
виробничої собівартості в розрізі видів готової продукції; видів
виробничої діяльності, які з одного боку впливають на об’єктивність
фінансових результатів роботи підприємства, а з іншого — на
достовірність визначення бази оподаткування підприємств щодо валових
витрат.

Валові витрати відповідно до пункту 3.1. Закону про прибуток є одним з
елементів, які зменшують валовий дохід при визначенні оподатковуваного
прибутку. Тому підприємство платник податку на прибуток особливо
зацікавлене у правильності визначення суми валових витрат. 

Тому при проведенні аудиту першочергове завдання полягає в контролі
дотримання правильності віднесення затрат до складу валових витрат, які
пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Будь — які затрати підприємства, що включаються до складу валових
витрат, повинні підтверджуватися відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку. 

У законі про прибуток немає вичерпного переліку затрат, які можна
включати до складу ВВ, але деякі затрати прямо заборонено відносити до
ВВ (п. 5.3.) а для інших встановлені додаткові умови. (п. 5.4.). 

Аудитор проводить контроль по затратам:

1. Які не включаються до складу ВВ:

а). Затрати на:

— Придбання, будівництво, реконструкцію, ремонт та інші поліпшення ОЗ,
крім затрат, визначенних пунктом 5.2.10 Закону про прибуток.

— Сплату всіх видів податку на прибуток. 

— Сплату ПДВ, крім випадків, визначених п. 5.3.3. Закону про прибуток. 

— Сплату вартості торгівельних патентів. 

— Сплату тарифів або неустойок. 

— Виплату дивідендів. 

— Суми збитків, понесених у зв’язку з продажем товарів, робіт (послуг)
або обміном, за цінами нищимо від звичайних. 

2. Затрати, які включаються до складу ВВ з додатковими обмеженнями:

а). Забезпечення працівників спецодягом, взуттям, обмундируванням.

б). Науково — технічне забезпечення господарської діяльності. 

в). Професійну підготовку і перепідготовку кадрів. 

г). Проведення передпродажних і рекламних заходів. 

д). Придбання ліцензій. 

ж). Утримання і експлуатація об’єктів соціальної інфраструктури. 

з). Утримання і експлуатацію житлового фонду, легкових автомобілів,
моторних човнів, катерів, яхт.

При цьому особливо ретельно підлягає контролю включення до складу ВВ по
даті визначеної відповідно до пункту 14.2 Закону про прибуток. 

1. Дата списання коштів або дата оприбуткування (залежно від того, яка
подія відбулася раніше). Відносяться до затрат, пов’язаних з придбанням
матеріалів, робіт, послуг. 

2. Дата заключної операції (у тому числі і при часткових поставках) —
при бартерних операціях. 

3. Дата затвердження авансового звіту (за наявності підтверджувальних
документів) — затрати на відрядження, добові витрати. 

4. Останній робочий день звітного періоду — по операціях з валютними
цінностями. 

5. Дата надходження гривень — з продажу іноземної валюти. 

6. Кінець звітного періоду — при коригуванні вартості товарних запасів і
матеріальних ресурсів.

*************

Аудит непрямих витрат

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох
видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування,
загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають до
собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють
комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають
кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у
виробничому процесі.

Підвищення технічного обпадання підприємства новими машинами і
механізмами, супроводжується розширенням об’єму робіт, які пов’язані з
монтажем і утриманням обладнання в пригодному стані, що викликає
збільшення витрат на утримання і експлуатацію обладнання і збільшення
питомої ваги цих витрат в собівартості продукції.

До таких витрат відноситься: витрати на утримання і поточний ремонт
виробничого обладнання; амортизація основних засобів, інструментів і
пристосувань, витрати на виробничі відрядження робітників для виконання
монтажних і ремонтних робіт; витрати по внутрішньовиробничому
переміщенню вантажів, знос МШП, інші витрати.

Аудитор повинен перевірити правильність ведення синтетичного обліку вище
згаданих витрат, який ведеться на активному рахунку 24 “Витрати по
утриманню і експлуатацію машин і обладнання”. Аналітичний облік ведеться
в розрізі структурних підрозділів, статей і витрат.

Аудитор повинен перевірити правильність відображення операцій на
рахунках бухгалтерського обліку. По дебету рахунку 24 відображаються
затрати у кореспонденції з рахунками 05,06,07,08,12, 70, 69 і т. п. По
кредиту рахунку 24 списуються затрати на рахунку 20 “Основне
виробництво”, і “Допоміжне виробництво” і інші розприділюються між
окремими видами продукції, замовленнями і видами послуг.

Непрямі витрати займають значну питому вагу у собівартості продукції.
Аудит витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню доцільно
розпочати з перевірки правильності і обгрунтованості складених на
підприємстві кошторисів витрат. В процесі аудиту фактичні комплексні
витрати в першу чергу порівнюють із затвердженими кошторисами, як по
окремих статтях, так і в цілому. При виявленні фактів необгрунтованого
завищення кошторисів витрат їх необхідно скоректувати з фактичними
сумами витрат. Аудитору необхідно вивчати причини економії і перевитрат
по кожній статті витрат. Досліджуючи фактичні витрати по обслуговуванню
виробництва і управлінню слід враховувати, що нераціональна економія
засобів по окремих статтях, якщо вона пов’язана з невиконанням планів і
намічених заходів є негативним показником роботи окремих служб
підприємства і в кінцевому підсумку наносять збитки на інших дільницях.
Аудитор повинен пам’ятати, що бувають випадки, перекручення звітності
шляхом регулювання витрат в розрізі окремих статей кошторису. При цьому
необгрунтовано зменшують витрати по тих статтях кошторису де допущено
перерозхід і відповідно зменшують витрати по тих статтях кошторису по
яких є економія засобів. Такі факти можна виявити порівнянням сум
вказаних у звітах з розміром витрат по відповідних регістрах
аналітичного обліку. При цьому необхідно також перевірити правильність
їх віднесення по первинних документах на окремі статті витрат.

В процесі перевірки загальновиробничих і загальногосподарських витрат
виясняють обгрунтованість списання товарно-матеріальних цінностей і
грошових засобів по різного роду актах, бухгалтерських довідках і інших
документах; правильність віднесення на виробничі витрати вартості
недостач, втрат від псування матеріальних цінностей, які слід
відшкодувати за рахунок винних осіб.

Загальновиробничими і загальногосподарськими називаються витрати, які
пов’язані з управлінням, обслуговуванням і організацією виробництва на
підприємстві. В склад загальновиробничих витрат входять витрати а по
утриманню цеху, амортизація будівель, споруд і інвентар виробничого
призначення, утримання будівель, споруд і інвентарю, поточний ремонт
будівель, споруд і інвентарю, випробування, опити і дослідження, витрати
по охороні праці, знос МШП, інші витрати.

До загальновиробничих витрат також відносяться невиробничі витрати
(втрати від простоїв, втрати від порчи матеріальних цінностей при їх
зберіганні в цехах, дільницях, інші невиробничі витрати).

Загальновиробничі витрати обліковуються на рахунку 25 “Загальновиробничі
витрати”, рахунок активний, характеризує стан виробничого процесу. На
рахунку 25 обліковуються затрати цехів і інших виробничих одиниць.

Аудитор в ході перевірки перевіряє правильність перенесення витрат з
рахунку 25 “Загальновиробничі витрати” за мінусом повернень і залишок
залишків на рахунок 20 “Основне виробництво” або 23 “Допоміжне
виробництво” по належності і включають в собівартість продукції, робіт і
послуг. Аудитор також перевіряє правильність ведення аналітичного
обліку, який ведеться у відомості 12 “Затрати цеху №”. Також
перевіряться правильність розприділення загальновиробничих витрат на
виробничі рахунки (рахунки 20, 23, 28 і т. п.).

В основному загальновиробничі витрати кожен місяць списуються на
виробництво пропорційно заробітній платі виробничих робітників.

Рахунок 25 “Загальновиробничі витрати” щомісячно закривається і сальдо
він не має.

На деяких підприємствах, де використовується однорідна сировина для
виготовлення виробів однакової трудомісткості, розподіл
загальновиробничих витрат проводяться пропорційно вазі або вартості
сировини і основних матеріалів.

В склад витрат на управління включають заробітну плату, відрахування на
соціальне страхування управлінського персоналу, витрати на службові
відрядження, утримання легкового автотранспорту, канцелярські,
типографічні, поштово-телеграфні і телефонні переговори, інші витрати
загальногосподарського призначення. Всі витрати по обслуговуванню і
управлінню виробництвом обліковується на рахунку 26
“Загальногосподарські витрати”.

Особливо детально аудитор перевіряє статті витрат, пов’язані з
управлінням виробництвом:

утримання працівників апарату управління підприємства і його структурних
підрозділів;

витрати на утримання службового легкового автотранспорту;

витрати на відрядження;

представницькі витрати;

оплату вартості ліцензій;

обов’язкові аудиторські послуги, тощо.

Непродуктивні витрати ревізор перевіряє суцільним методом. Кожну суму
вивчають на основі первинних документів, а в необхідних випадках
проводять інвентаризацію або виробничі експерименти. Важливим питанням
ревізії є перевірка правильності і економічної обгрунтованості розподілу
витрат на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничих і
загальногосподарських витрат між виробами, а також між товарною
продукцією і незавершеним виробництвом. Аудитор зобов’язаний перевірити:

чи доцільно і економно витрачаються засоби виділені на утримання апарату
управління підприємством;

чи немає випадків неекономного витрачання канцтоварів;

чи не допускається невиконання використання коштів на придбання меблів і
інвентарю і обладнання для службових приміщень;

чи ведеться контроль по поштово-телеграфними витратами.

По результатах ревізії розробляють пропозиції направлені на усунення
причин, які викликають підвищення собівартості товарної продукції.

Джерелами аудиту є рядки Головної книги по рахунках: 24, 25, 26,
відомості №12, 15, журнали-ордери №10, 10\1.

Аудит прямих витрат

Одним з найважливіших направлень аудиту є вивчення поелементного складу
і структури витрат в динаміці за ряд років, що дозволяє аудиторам
намітити головні направлення пошуку резервів зниження собівартості
продукції. До цих витрат з обліком їх економічного змісту відносяться
матеріальні затрати (за мінусом вартості повернених відходів); витрати
на оплату праці; відрахування на соціальні потреби, амортизацію основних
фондів; інші заходи.

В елементі “Матеріальні затрати” знаходять відображення вартість
придбаних зі сторони сировини і матеріалів, покупні матеріали,
комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру, природничої
сировини, придбаного зі сторони палива, покупної енергії всіх типів.
Аудитор вивчає повноту оприбуткування матеріальних цінностей і отримання
норм їх витрачання на виробництво продукції. Встановлюється правильність
визначення вартості матеріальних ресурсів. Вона формується виходячи з
цін їх придбання (без врахування податку на додану вартість), націнок
(надбавок), комісійних винагород постачальницьких організацій, вартості
послуг товарної біржі, митних зборів, плату за перевезення, зберігання і
доставку.

У вартість матеріальних ресурсів включаються також затрати підприємства
на придбання тари і упаковки. Аудитору необхідно звернути увагу на
обгрунтованість виключення із затрат на матеріальні ресурси вартості
повернених відходів і правильність їх оцінки. Важливим елементом,
утворюючим собівартість продукції і належним перевірці, являються
“витрати на оплату праці”. В цьому елементі групуються витрати на оплату
праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії
робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і
компенсаційні виплати, а також затрати на оплату праці робітників, які
зайняті в основній діяльності, але які не перебувають в штаті
підприємства. При цьому аудитор приймає до уваги, що виплати заробітної
плати за фактично виконану роботу, вирахування виходячи із відрядних
розцінок, тарифних ставок і посадових окладів у відповідності з
принятими на підприємстві формами і системами оплати праці, включаються
в собівартість в повній сумі, виявленої по відповідним розрахунковим
документам.

За роботи, виконані особою, яка не перебуває в штаті організації і яка
не зареєстрована в податковому органі в якості платника податку з
доходів, оплата по трудовим договорам, договором підряду і іншим
договором громадсько-правового характеру, включається в елементі
“затрати на оплату праці.”

Вивчається компенсаційні виплати (оплата праці у зв’язку з підвищенням
цін і індексацією доходів, виплати матерям по догляду за дитиною і т.
д.), які повинні включатись у собівартість тільки в межах норми,
передбачених законодавством. При перевірці затрат на оплату праці
аудитор також враховує, що в них входить: вартість продукції, вартість
безкоштовно видаваємих окремим категоріям робітників предметів фірменого
одягу, обмундирування); виплати. Які обумовлені районним регулюванням
оплати праці (виплати по районним коефіцієнтам і коефіцієнтом за роботу
в пустелях, безводних і високогірних місцевостях, надбавки до заробітної
плати за неперервний стаж роботи в районах з тяжкими
прородно-кліматичними умовами). Старанному вивченню належать виплати,
які передбачені законодавством про працю, за невідроблений на
виробництві (неявочний) час. Значну долю цих затрат поряд з оплатою
пільгових годин підлітків, переривів в роботі матерів для годування
дитини, оплати часу для виконання державних обов’язків і т. п. складають
виплати винагороджень за вислугу років, оплата чергових і додаткових
відпусток. Якщо підприємство створювало резерв майбутніх витрат на
оплату чергових і додаткових відпусток, на виплату винагороджень за
вислугу років, то встановлюється обгрунтованість операцій по рахунку 89
“Резерви майбутніх витрат і платежів”.

Слід мати на увазі, що витрати, нараховані в оплату відпусток, повинні
включатись у фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, яка
приходиться на дні відпустки, звітного місяця. Якщо частина відпускного
періоду переходить на слідучий місяць виплачену персоналу суму за ці дні
слід відображати, як виданий аванс по дебету рахунка 70 з фіксуванням
його в склад виробничих затрат тільки в наступному місяці. Требі
звернути увагу на можливі факти включення в собівартість витрат, які не
входять в неї, а саме, премії, які виплачуються за рахунок коштів
спеціального призначення і місцевих поступлень; матеріальної допомоги;
оплат додатково наданих по колективному договору (з верх передбачених
законодавством) відпусток робітників; надбавок до пенсій; компенсаційних
виплат у зв’язку з підвищенням цін, які проводяться з верх розмірів
індексації; компенсації подорожчання вартості харчування в їдальнях;
оплати проїзду до місця роботи транспортом загального користування;
цінових різниць по продукції, які надаються робітникам підприємства;
оплати путівок на лікування і відпочинок і інших виплат, не пов’язаних
на пряму з оплатою праці.

В тісному зв’язку з даною статтею перевіряються “Відрахування на
соціальні потреби”. Аудитор встановлює правильність обов’язкових
відрахувань від затрат на оплату праці по встановленим законодавством
нормам органом державного соціального страхування, пенсійного фонду,
державного фонду зайнятості і медичного страхування. Якщо організації
заключають договори з комерційними страховими компаніями на добровільне
медичне і інші види страхування, то такого роду відрахування роблять за
рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні організації.

Перевіряючи статтю “Амортизація основних фондів”, аудитор встановлює
правильність і законність відображення суми амортизаційних відрахувань
на повне відновлення основних виробничих фондів. Вони повинні
вираховуватись виходячи з балансової вартості основних фондів і
затверджених норм, включаючи і прискорену амортизацію, їх активної
частини. Нагадаємо, що невиробничі основні засоби амортизуються за
рахунок коштів фонду соціальної сфери або чистого прибутку. Ці ж джерела
використовуються для списання зносу МШП невиробничого призначення.

Особливо старанно аудитор вивчає комплексну статтю “Інші витрати”. В неї
включають: податки, збори, відрахування в соціальні позабюджетні фонди,
платежі за гранично допустимі виброси, забруднюючих речовин, платежі по
кредитам в межах ставок, оплата робіт по сертифікації продукції, затрати
на відрядження по встановленим нормам, підйомні, плата стороннім
організаціям за пожежну і сторожову охорону, за навчання і підготовку, а
також перепідготовку кадрів, оплата послуг зв’язку, обчислювальних
центрів, плата за оренду і інші затрати.

Керуючись галузевими методичними рекомендаціями по питанням планування,
обліку і калькулювання собівартості продукції, аудитор встановлює
правильність групування витрат по статтям, розприділення їх по видам
продукції, між звітними періодами, а також між готовою продукцією і
залишками незавершеного виробництва.

Велике значення має встановлення наявності фактичних залишків
незавершеного виробництва і їх реальної оцінки, оскільки від цього
залежить достовірність показників собівартості товарної продукції,
прибутку, відрахування від неї в бюджет, резервного капіталу, фондів
накопичення, споживання і соціальної сфери.

У зв’язку з цим аудитор повинен співставити показники балансової статті
“Незавершене виробництво” з величиною сальдо і Головній книзі по
рахункам 20, 21, 23, 29, 30 і встановити обгрунтування їх оцінки в
обліку.

Виявлені порушення доцільно фіксувати у відомості по наступній формі:

п\п Зміст операції Документ Дебет Кредит Зауваження

дата номер сума кореспондуючий рахунок сума кореспондуючий рахунок

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Узагальнені дані таких відомостей слід в подальшому використовувати про
оформленні аудиторського заключення по результатам перевірки
фінансово-господарської діяльності організації.

Список використаної літератури

Білуха М.Т. Курс аудиту. Підручник. — К.: Вища шк. — Знання, 2002. —
574с.

Додж Р. Посібник із стандартів і норм Аудита: Пер. с англ.; передмова
С.А. Стукова. — М.: Фінанси і статистика; ЮНИТИ, 1992. — 240 с.

Робертсон Дж. Аудит. Перекл. з англ. — М.: KPMG, Аудиторська фірма
”Контакт”, 1993. — 496 с.

Сопко В.В. «Аудит в країнах співдружності незалежних держав» — Ж.:
«Бухгалтерський облік і аудит» №8 1996 рік Ст. 4-12.

Шеремент А.Д., Суйц В.П. Аудит: Навчальний посібник. — М.: ИНФА-М, 1995
— 240 с.

Похожие записи