HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Курсова робота

на тему:

“Уроки екскурсій в початкових класах.

Використання спадщини В.О.Сухомлинського” ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

РОЛЬ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ В ШКОЛІ

1.1. Значення екскурсій в навчальному процесі

1.2. Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного
процесу під час проведення навчальних екскурсій у молодших школярів

1.3. Уроки-екскурсії з природознавства в початкових класах

РОЗДІЛ 2

ГОЛОВНІ ЕТАПИ ПРИРОДНИЧОЇ ЕКСКУРСІЇ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

РОЗДІЛ 3

ВИКОРИСТАННЯ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ
ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

3.1. Особливості використання ідей В.О. Сухомлинського педагогами
сучасної початкової школи

3.2. Методика використання принципів екологічного виховання
В.О.Сухомлинського під час уроків мислення серед природи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження зумовлена тим, що існують різні форми
навчально-виховної роботи. Екскурсія є складною формою
навчально-виховної роботи. Вона відкриває можливості для комплексного
використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя,
допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів
з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх
емоційної сфери. Тому використання екскурсій є вкрай важливим, особливо
під час викладання природознавства. Але щоб організувати і провести
екскурсію потрібно добре володіти методикою організації та проведення
екскурсії, розуміти її головні переваги над іншими формами
навчальної-виховної роботи і максимально використовувати ці переваги у
практичній діяльності.

Природнича екскурсія — це одна з форм організації навчального процесу,
яка потребує застосування активних методів навчання. Екскурсія має
тісний логічний зв’язок з попередніми та наступними уроками, але
проводиться в іншій зовнішній та емоційній обстановці, ніж звичайний
урок, а саме: серед природи, на виробництві, в музеї тощо.

Екскурсії мають велике навчально-виховне значення. Без проведення
відповідних екскурсій вивчення природничого матеріалу набуває
схоластичного характеру. К.Д. Ушинський підкреслював, що чудовий краєвид
має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко
змагатися впливові педагога, що день, проведений дитиною серед гаїв і
полів, вартий багатьох тижнів, проведених па навчальній лаві.

Екскурсії цінні тим, що на відміну від уроків у класі учні можуть
сприймати природу безпосередньо різними органами чуттів. Діти бачать
об’єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв’язок рослин і
ґрунту, тварин і рослий. Це дає можливість сформувати уявлення про
природу як єдине ціле, в якому всі елементи перебувають у тісному
взаємозв’язку, утворюючи природний ланцюг.

Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння
бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні
навички і вміння — орієнтування в просторі» визначення швидкості і
напрямку течії ріки, видів ґрунтів, рослин, комах, птахів, формують
уявлення про їх. життя, живлення, значення та ін.

Виховне значення екскурсій полягає в тому, що спостереження
взаємозв’язку і взаємообумовленості в природі виховує в учнів основи
матеріалістичного світогляду, викликає інтерес і почуття любові до
природи і рідного краю, виробляє навички роботи в колективі. Екскурсії
сприяють вихованню естетичних почуттів і бережливого ставлення до
природи й до наслідків людської праці, викликають почуття гордості за
свою країну і народ, виховують патріотизм.

У початкових класах найчастіше проводяться екскурсії, які поєднують
елементи ілюстративної і дослідницької екскурсій, коли вчитель пояснює
окремі питання, а потім ставить перед учнями завдання, що виконуються
ними самостійно.

Також вагоме місце належить використання спадщини В.О.Сухомлинського,
який був невтомним дослідником різних підходів щодо навчання та
виховання школярів. Екскурсіям також належить вагоме місце у
педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

Тому в даній роботі планую розглянути особливості організації та
використання уроків екскурсій в початкових класах, зокрема під час
викладання природознавчого матеріалу, а також розглянути можливості
використання творчої спадщини В.О.Сухомлинського у даному напрямку.

Об’єкт дослідження: уроки екскурсій в початкових класах.

Предмет дослідження: роль екскурсій у шкільній навчально-виховній
роботі, особливості організації шкільних екскурсій, методологія
проведення уроків-екскурсії, особливості використання спадщини
В.О.Сухомлинського тощо.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яку формують 3 розділи та підрозділи, висновків та списку використаних
джерел, додатки.

Методи дослідження: літературний метод, аналіз, синтез, порівняння,
наочний метод, метод узагальнення та інші.

Загальний обсяг роботи: 39 сторінок.

РОЗДІЛ 1

РОЛЬ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ В ШКОЛІ

1.1. Значення екскурсій в навчальному процесі

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв.
Вона відкриває можливості для комплексного використання методів
навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити
практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями
науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні, історичні,
географічні, краєзнавчі, мистецькі); за часом (короткотермінові,
тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або
вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або
проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні, або
завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до
навчальних програм (програмні та позапрограмні).

Об’єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії
НДІ, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї,
виставки), храми, історичні місця і пам’ятки тощо. Планують їх
заздалегідь У межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать
до позакласних заходів, їх проводять в позаурочний час).

Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення
освітньої та виховної мети, вибір оптимального зміcту, об’єкта екскурсії
з урахуванням рівня підготовки учнів.

Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:

1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями
мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об’єктом,
домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії.

2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і
змістом екскурсії. Учитель характеризує об’єкт, зацікавлює ним,
повідомляє про план екскурсії, за потреби — накреслює маршрут-схему.

3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об’єктів
екскурсії, визначення головного для отримання необхідної інформації про
об’єкт. Учні запитують, спостерігають, запам’ятовують, роблять нотатки.
Завершується екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.

4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточнення,
систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень,
спостережень. Обов’язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії —
усне опитування, використання даних під час наступних уроків. За потреби
наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

Календарні плани екскурсій складають на півріччя, їх затверджує
керівництво школи. Теми екскурсій визначені в програмах навчальних
дисциплін.

1.2. Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного
процесу під час проведення навчальних екскурсій у молодших школярів

Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов’язковими та необхідними
складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов
для наближення змісту навчальних предметів до реального життя,
спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів
життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування
в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та
професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу.

Статтею 16 Закону України «Про загальну середню освіту» урегульовано
тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах: I
ступеня — не менше 175 робочих днів, II-III ступенів — 190 робочих днів.

Структура навчального року включає орієнтовно 35 тижнів академічних
занять та час на проведення навчальних екскурсій і навчальної практики,
державної підсумкової атестації. Навчальні екскурсії проводяться для
учнів 1—4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних
годин на день; навчальна практика та екскурсії для учнів 5—8-х і 10-х
класів проводяться протягом 10 днів: у 5—6-х класах — по 3 академічні
години на день, у 7—8 класах — по 4 академічні години, у 10-х класах —
по 5 академічних годин на день. Необхідною умовою організації навчальних
екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог
та техніки безпеки.

Зміст та форми організації навчальних екскурсій і навчальної практики, а
також час їх проведення, визначаються адміністрацією навчального
закладу. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів дозволяється
вносити корективи до термінів організації навчальних екскурсій і
практики з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу та
профілю навчальних закладів, потреб виробництва та інших чинників
(зокрема, надолуження виконання навчальних програм у зв’язку з вимушеним
призупиненням навчальних занять тощо). При цьому залишається незмінною
загальна тривалість навчального року.

Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння
спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового
мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з
культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними
традиціями. При виборі об’єктів для проведення екскурсій слід
враховувати Перелік комплексних навчально-тематичних екскурсій з
учнівською та студентською молоддю «Моя країна – Україна», визначених
краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних об’єктів і
туристсько-краєзнавчих екскурсійних маршрутів, що затверджено наказом
Міністерства освіти і науки від 06.04.2006 №286.

Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати
різну дидактичну мету та об’єкти. Екскурсії можуть бути
випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми;
тематичними — для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу;
комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться
наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення
знань та вмінь.

До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити
об’єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії,
правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід
передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду
екскурсійного об’єкту, завдання для учнів (спільні, групові або
індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої
роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним
екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем.

Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її
проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні
дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів
екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна
запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих
об’єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки
звітних матеріалів. Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цільовий
інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи
проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про
організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу
в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти
України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції
України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об’єктів учні повинні спостерігати, робити
замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку
школярів у різних формах:

бесіди, під час якої вчитель з’ясовує враження учнів від об’єкта,
обговорює найважливіші етапи екскурсії,

диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого
та почутого;

виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона
обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного
журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в
класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість
навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під
час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках
відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за
результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя.

1.3. Уроки-екскурсії з природознавства в початкових класах

Педагоги, психологи, методисти переконливо довели, що процес формування
і розвитку особистості повинен починатися з перших днів життя людини, що
створює сприятливі умови для розкриття потенційних можливостей дитини.
Виявленню і розкриттю цих можливостей сприяє проведення екскурсій.

Протягом багатьох років у навчальних програмах початкових класів масової
і допоміжної шкіл значне місце у вивченні природознавчого матеріалу
приділяється екскурсіям і предметним урокам, на яких предмети і явища
розглядаються в природних умовах.

Ціль таких уроків – ознайомити учнів з об’єктами і явищами природи за
допомогою дослідів, спостереження, самостійної роботи.

Зміст екскурсій повинен мати безпосередній зв’язок із пройденим на
попередніх уроках матеріалом. У той же час отримані на екскурсіях
уявлення, результати спостережень і зібрані матеріали використовують в
подальних уроках.

Дослідницький підхід до вивчення природи дозволяє на екскурсіях навчати
учнів орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати,
установлювати зв’язку між предметами, що спостерігаються, і явищами
природи, сприяючи формуванню навичок самостійного вивчення навколишньої
дійсності.

У I класі діти не вивчають природознавство, а знайомляться з окремими
елементами і явищами природи під час спостережень, екскурсій, читання
статей із книги для читання за 1 клас.

Для знайомства із сезонними змінами в природі поряд зі спостереженнями
програмою для I класу передбачається проведення екскурсій.

Першу екскурсію в природу вчитель проводить з метою показу дітям, що
відбувається в природі ранньої восени.

Перш ніж повести дітей на екскурсію вчитель повинен вивчити місце
екскурсії, вибрати саме ту частину лісу або парку де ростуть листяні і
хвойні рослини, намітити найбільш короткий і зручний шлях від школи,
місця для бесід і відпочинку.

На екскурсіях учитель початкових класів повинен проводити роботу з
уточнення і розширення природознавчих понять, формуванню
матеріалістичного світогляду, розвитку логічного мислення, вихованню
естетичних почуттів, набуття учнями вміння спостерігати в природі.

Екскурсії проводяться безпосередньо в природу, у музей, на виставку, у
ботанічний сад, у зоопарк, на фабрику, на водойми околиць, і т.д.

Вони бувають:

Навчальні (програмні)

Позанавчальні (непрограмні)

Навчальні екскурсії можна проводити до вивчення теми (вступні
екскурсії), наприклад у III класі для ознайомлення з ландшафтом своєї
місцевості, або після вивчення теми (узагальнюючі екскурсії), наприклад
у II класі після вивчення кожного часу року.

Кожну екскурсію керівник заздалегідь ретельно готує. Попередньо йому
необхідно самому побувати на місці проведення екскурсії; знайти найбільш
цікаві типові об’єкти; вивчити і визначити маршрут, зручні місця для
зупинок; продумати характер самостійних спостережень учнями; з’ясувати,
що діти можуть зібрати для колекцій (без збитку для природи); скласти
план проведення екскурсії; намітити основні питання для підсумкової
бесіди.

Повинні бути підготовлені до екскурсії й учні. Учитель знайомить дітей
із задачами і метою екскурсії; на уроці, що передує екскурсії, ставить
перед учнями питання, що вони повинні будуть вирішити на екскурсії;
розподіляє завдання для спостережень і збору природного матеріалу.

Успіх екскурсії багато в чому залежить від її організації. З цією метою
клас можна розділити на невеликі групи (по 5—6 чоловік) і призначити в
кожній старшого, котрий буде відповідати за порядок і виконання завдань.
Кожна група має відповідне спорядження: компас, лопатки, папки для
гербарію. етикетки, баночки, лупу і т.п. у залежності від характеру
екскурсії.

Головне, щоб учні знали, що і як треба побачити, розглянути, довідатися
в природі.

Відповідно місцеві й об’єктам вивчення учитель визначає структуру,
методи проведення екскурсії і складає план-маршрут. Наприклад, от як
можна провести зимову екскурсію в II класі.

Зміст екскурсії: визначення ознак зими, властивостей снігу і льоду,
характерних ознак листяних і хвойних дерев; спостереження за життям
зимуючих птахів, рослин і звірів, діяльністю людини по охороні природи.

Методи і види робіт: бесіда, розповідь учителя, спостереження, практична
робота, самостійна робота, обробка зібраного матеріалу.

Маршрут і об’єкти для спостережень: дорога, чи ставок озеро, ліс;
зимуючі птахи (ворона, галка, сорока, горобець, синиця, дятел, снігур);
дерева (береза, липа, дуб, сосна, ялина); рослини під снігом; комахи і
їхні личинки під чи корою в старому пні; сліди на снігу.

Під час екскурсії діти збирають гілочки і плоди окремих дерев і
чагарників, що упали шматочки кори, сухі стебла трав, викопують з-під
снігу одна зелена рослина. Якщо в лісі діти знайдуть шишки, розкльовані
птахами, обгризені білкою, або які-небудь інші сліди життя лісу, то їх
також треба принести в клас. Добре, якщо вчителю, а може бути, і учню
удасться зробити кілька фотознімків.

Бажано побачити діяльність людини по охороні природи (підгодівлю
птахів, штучні гнізда, кормові столики для птахів та інших тварин і
т.д.) і самим узяти безпосередню участь у цій роботі.

Наприкінці екскурсії вчитель проводить бесіду по наступним питаннях: як
виглядають узимку листяні і хвойні дерева і чагарники? Яке значення для
життя рослин має сніг? Яких тварин можна спостерігати узимку в лісі, по
дорозі в ліс, на чи ставку озері? Чим харчуються зимуючі птахи?

У наступні дні діти оформлять з матеріалів екскурсії виставку в куточку
природи. Зібрані матеріали можна використовувати на предметних уроках
природознавства, а також на уроках читання, образотворчого мистецтва,
трудового навчання.

Подібні екскурсії мають не тільки освітні задачі (освоєння дітьми
основних ознак сезонів і змін, що відбуваються при цьому в рослинному і
тваринному світі), але і виховні. Треба вже з I класу виховувати в дітях
любов до природи, допомагати їм бачити в навколишній їхній природі
прекрасне, відкривати для них світ великих почуттів і думок, робити
хлопців захисниками, друзями природи.

У III класі екскурсії зв’язані з вивченням свого краю, своєї місцевості.
Перед кожною екскурсією вчитель повинен провести велику підготовчу
роботу, познайомитися з планом місцевості, з окремими елементами природи
по наміченому маршруті, прочитати про рослини і тварин своєї місцевості,
розробити індивідуальні завдання для учнів і т.д. Особливо треба
звернути увагу на самостійну роботу учнів під час екскурсій.

На екскурсії в третьокласників формують правильні представлення про
пагорб і його висоту, рівнині, ярах, місцевих водоймах (ріці, озері,
ставку), їхньому розташуванні, особливостях, господарському використанні
людиною.

Знайомство з рослинним і тваринним світом найкраще організувати при
проведенні комплексних екскурсій. Треба прагнути до того, щоб учні могли
б самі відкривати ті зв’язки і взаємозалежності, що існують між
тваринами і рослинами. Так, на екскурсії до водойми можна показати цей
зв’язок на прикладі жаби, що харчується в основному комахами. Знищення
жаб веде до того, що комарі і мошки розмножаться в районі водойми у
величезній кількості.

Зібраний на екскурсії матеріал оформляють відповідним чином і
використовують на різних уроках.

Знайомство з природою в початкових класах викликає в школярів радість,
бачачи і розуміючи свою єдність із природою, вони переживають турботу і
тривогу про збереження і множення природних багатств. В. А.
Сухомлинський говорив, що під час екскурсій, узагалі при кожнім
зіткненні дітей із природою необхідно показати їм світ, щоб вони
задумалися над тією істиною, що природа — це наш будинок, природа —
частка нас самих, а байдужість до природи — це байдужність до власної
долі.

Успіх проведення екскурсії багато в чому визначається вчителем, його
майстерністю, любов’ю до природи, чуйним відношенням до дітей.
Необхідно, щоб побачене відбилося і на естетичному вихованні дітей,
викликало в них живий образ, загострило їхній око, збагатило думку, мову
поетичними образами. Однак дітям треба допомогти знаходити ці поетичні
фарби. З цією метою можна використовувати читання уривків з художніх
творів, у яких маються поетичні описи природи. Якщо діти утомилися на чи
екскурсії вчитель почуває, що необхідно підвищити інтерес до
якого-небудь об’єкта, можна використовувати для цього цікаві питання і
загадки.

Таким чином, екскурсії мають велике пізнавальне і виховне значення. Вони
розширюють і поглиблюють знання учнів. Діти бачать об’єкти природи в
природному середовищі, спостерігають взаємозв’язок рослин із ґрунтом,
тварин з рослинами. Це дозволяє сформувати в учнів представлення про
природу як про єдине ціле, у якому всі частини найтіснішим образом
взаємозалежні. Окремі поняття, отримані на класних заняттях, екскурсіях
зливаються в більш широке поняття — «природа».

РОЗДІЛ 2

ГОЛОВНІ ЕТАПИ ПРИРОДНИЧОЇ ЕКСКУРСІЇ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Підготовка до екскурсій складається з кількох етапів: 1. Розробка
вчителем річного календарного плану, де намічаються екскурсії з кожної
теми з урахуванням конкретних місцевих умов. 2. Визначення
навчально-виховної мети кожної екскурсії. 3. Вибір місця екскурсії і
попереднє ознайомлення з ним, визначення об’єктів для вивчення. 4.
Підготовка дитячого колективу — ознайомлення з метою і завданням
екскурсії, виділення учнівських ланок і розподіл завдань та обов’язків,
ознайомлення з правилами поведінки на екскурсії. 5. Підбір екскурсійного
спорядження та інвентаря, розподіл його між ланками, призначення
відповідальних. 6. Визначення маршруту і зупинок екскурсії,
позапрограмних об’єктів, які можуть викликати інтерес у дітей і до
розповіді про які треба завчасно підготуватись.

Потім учитель складає розгорнутий план екскурсії за такою схемою: 1)
дата, клас; 2) тема; 3) мета; 4) маршрут; 5) обладнання; 6) проведення
екскурсії (спосіб пересування, огляд об’єктів, пояснення, дослідницька
робота учнів, збирання зразків рослин, шкідників, гірських порід,
визначення напрямку і швидкості течії річки, визначення частин горба та
ін., зарисовки, складання плану тощо); 7) опрацювання матеріалів
екскурсії.

На місці екскурсії в короткій бесіді вчитель нагадує мету і уточнює
завдання, які учні виконуватимуть. У разі потреби вчитель показує
прийоми виконання тієї або іншої роботи. Учні під керівництвом учителя
виконують свої завдання. Потім учитель заслуховує повідомлення про
наслідки роботи окремих ланок і оглядає зібрані зразки. Під час
екскурсії учні повинні добре розглянути об’єкти вивчення, зробити
відповідні записи і малюнки. Учитель дає вичерпні відповіді на
запитання, докладно розповідає про об’єкт, що вивчається, пояснює
причини виникнення тих або інших природних явищ.

Під час екскурсії в природу в дітей виникає багато запитань, вони
цікавляться багатьма предметами і явищами природи, які безпосередньо не
стосуються теми екскурсії. У таких випадках треба давати правильні й
зрозумілі учням пояснення, всіляко заохочувати до спостережень і
задовольняти їхню допитливість. В учнів розвиватиметься інтерес до
природи.

В педагогічній літературі існує дві точки бачення на екскурсію:
екскурсія, як метод і екскурсія, як організаційна форма вивчення.

Урок повинен проводитись не в класі, не в школі: в природі, на
виробництві, в музеї, на виставці і т.д. Під час екскурсії вчитель
поєднує фронтальну роботу з груповою та індивідуальною.

Одним у методів вивчення на екскурсії є бачення предметів, явищ і
процесів. Він проводиться з поясненням вчителя з бесідою, з
демонстрацією окремих об’єктів.

Етапи екскурсії:

1) підготовка вчителя до екскурсії;

2) підготовка учнів до екскурсії;

3) проведення екскурсії;

4) підсумок екскурсії.

В час екскурсії учні знайомляться з об’єктами, явищами і процесами, які
проходять безпосередньо в природі і взаємопов’язані. Тільки в природі
учні можуть конкретно бачити зв’язок між предметами і явищами.

На екскурсіях у дітей виробляються навички і вміння проведення.

Вони вчаться слідкувати за предметами і явищами неживої і живої природи,
аналізувати, порівнювати їх, робити висновки.

Спілкування з природою визиває у дітей старання не тільки глибше
пізнати. Але й охороняти, збагачувати її, виконувати естетичні почуття і
самки.

Н.К. Крупская писала: “Школа повинна навчити бачити, навчити читати не
тільки надруковані книжки, а також і книжку життя. Одним із способів
навчити читати цю книжку є правильно поставлені екскурсії”.

Під час екскурсій дитячий організм закаляється, укріплюється фізично.
Екскурсії є важливим предметом виховання у дітей таких цінних моральних
якостей, як почуття патріотизму почуття дружби, відповідальності,
дисциплінованості, чесності, правдивості, культури поведінки.

Підготовка вчителя до екскурсії

Вчитель повинен підготовлюватись до кожної екскурсії, враховуючи план
екскурсій в школі, навчальну програму. Треба ознайомитись з науковою
літературою, методичними розробками екскурсій, скласти план, продумати
організаційні питання, ознайомитись з об’єктом екскурсій.

В плані-конспекті вчитель вказує ціль, порядок проведення екскурсій
відмічає скільки етапів буде мати екскурсія, конспектує пояснення на
кожному етапі, записує, що повинні побачити учні, з ким зустрітися.

Дуже важливо наперед сформулювати запитання на які діти повинні будуть
відповідати під час екскурсії.

Вчитель повинен продумати, які навчальні ігри і який активний відпочинок
буде організований з учнями в час екскурсій, визначити основні питання
бесіди з ними після екскурсії.

Підготовка учнів до екскурсії

Перед екскурсією вчитель знайомить учнів з її ціллю, планом, маршрутом,
визначає час проведення екскурсії. Діти повинні знати, куди вони йдуть,
що будуть робити під час екскурсії, що бачити, що взяти з собою (папки,
коробки, банки, ножики, ножиці, блокноти, ручки, олівці). Перед виходом
вчитель перевіряє чи не забули щось.

Учні повинні розуміти, що екскурсія – це не прогулянка, а навчальне
заняття, яке проводиться на природі, тому до неї треба відноситись так
само, як до уроку.

Перед екскурсією вчитель проводить в класі бесіду, демонструє кінофільм,
де зображені чи показані об’єкти, подібні темі, яку діти побачать на
екскурсії. Це допоможе вчителю об’єднати знаючий учнями матеріал з тем,
який вони будуть спостерігати на природі.

Наприклад, організовуючи екскурсію у 2 класі з ціллю ознайомити учнів з
зміною в природі зими, вчитель розробляє з ними розповіді, вірші. Діти
розучують пісні, відгадують загадки про зиму.

Велике значення для успіху проведення екскурсій є інтерес дітей і
настрій.

Під час екскурсій на природу, частину бесіди проводять не в класі, а на
місці екскурсії, перед її початком.

Успіх екскурсі залежить від організованості і дисципліни учнів. Тому у
виступаючій бесіді вчитель пояснює, як діти повинні поводити себе на
вулиці, в лісі, в полі, у річки, в цеху, на фермі, як їм треба
одягнутись в залежності від погоди і часу року.

Учням потрібно дати консультацію як під час екскурсії роботи записи,
складати план, зібрати екскурсійний матеріал.

Діти разом з вчителем переглядають діаграми, малюнки, написані роботи,
екскурсійні експонати, які є в школі. Це підвищує їх інтерес в роботі,
заставляє серйозно відноситись до вирішення задач. Добиватись високих
результатів. Вони знають, що результати їх роботи будуть порівнювати з
результатами їх товаришів, а зібрані матеріали доповнять шкільні
підручники, якими будуть користуватися їх молодші товариші.

Проведення екскурсії

Екскурсія не може бути прости повторенням пройденого матеріалу, вона
повинна дати дітям щось нове, закріпити і розширити їх знання про
навколишній світ.

Під час екскурсії вчитель повинен забезпечити потрібну дисципліну,
поклопотатися, щоб екскурсія мала організований і цілеспрямований
характер. Щоб увага учнів під час екскурсії не розсіювалась, не треба
захоплюватись розгляданням багатьох об’єктів, швидко переходити від
одного об’єкта до другого.

Задача вчителя екскурсій – розвивати ініціативу і активність дітей,
організовуючи під час екскурсії спостереженні колекціонування,
малювання, фотографування, ведення потрібних записів.

Стійкій увазі і активності учнів будуть групові і індивідуальні
завдання, які учитель дасть їм перед екскурсією.

Важно, що під час екскурсії і після неї учні готували доступні їм
завдання слідкую чого характеру і практичного характеру.

Наприклад у Карпатах, під час весняних екскурсій до річки учням можна
дати завдання: слідкувати, як змінюється рівень води в річці в різний
час дня (зранку рівень води один, а вдень він самітно піднявся, так як в
цей час у горах інтенсивно тане сніг. Разом з тим змінюється швидкість
води, прозорість і температура).

Велике значення під час екскурсії має пояснення вчителя. Його розповідь
повинна бути короткою, інтересною і доступною для учнів.

Якщо екскурсія потребує теоретичних пояснень, то їх треба давати або
перед екскурсією, або після неї, та не під час екскурсій.

На екскурсіях дітей треба привчати бережливо відноситись до природи (не
рвати без потреби квітів, не ламати гілок на деревах і кущах, не
залишати своїх слідів на екскурсійному об’єкти). Вчитель повинен
пояснити учням, якої шкоди приносять рослинам обламані гілки, зірвана
кора.

Треба обов’язково звернути увагу дітей на фарби осіннього лісу,
різнокольоровий килим весняних лугів на дзюрчання струмка, на
різноголосі співання і щебетання птахів, на тишу в зимовому лісі. Все це
пробуджує в них почуття прекрасного, виховує естетичні почуття, любов до
рідної природи, лишаючи незабутні враження на все життя.

Під час екскурсій: через кожні 40-45 хвилин активної діяльності учнів
робити невелику перерву на 10-15 хвилин.

Необхідно правильно організувати відпочинок дітей: ігри, хороводи,
відгадування загадок, читання віршів, проведення інтересних конкурсів.

Підсумки екскурсії

Після екскурсій проводиться підсумкова бесіда. Діти обмінюються
враженнями розказують свої думки, розв’язують з допомогою вчителя
питання, які виникли під час екскурсії.

Вчитель уточнює, доповнює відповіді учнів.

Бесіда повинна бути короткою, інакше вона послаблює емоційне бачення від
самої екскурсії.

Матеріал екскурсій можна закріплювати на уроках – бесіда, складання і
вирішення задач, складання диктанту. В позашкільній роботі – це
організація виставки на тему екскурсії, проведення тематичних ранків,
дидактичних ігор, читання науково-популярної літератури, випуск
стінгазети.

Після екскурсій зібраний матеріал обробляють. Наприклад: матеріали
екскурсій оформити у виді альбомами з малюнками, фотографіями, записами,
схемами, діаграмами, текстами задач, можна буде використати під час
повторення теми.

Для закріплення екскурсійних бачень створюють такий вид роботи, як
скласти твір. Така робота помагає дітям згадати побачене і те що чули на
екскурсії.

Одним із способів закріплення матеріалу екскурсій становить дидактична
гра. Такі ігри допомагають вчителю навчити дітей правильно називати
різні предмети показувати подібність і різне між ними. Прикладом
дидактичної гри може бути гра “Угадай. З якого дерева цей листочок”.

Осіння екскурсія на природу

Ціль екскурсії: Закріпити поняття про живу і неживу природу, причини
зміни в природі; на основі порівнянь, вміти сформувати уявлення про
ранню осінь, виховувати в учнів любов і бережливе відношення до природи.

Підготовка вчителя до екскурсії.

Екскурсія проводиться на території школи, в парку. Для успішного
проведення вчитель вивчає які саме предмети живої і неживої природи
зможуть побачити учні, складає план екскурсії, готує питання для бесіди,
спорядження для екскурсій.

Підготовка учнів до екскурсій

Вчитель знайомить учнів з місцем і ціллю екскурсії.

Проведення екскурсії. Вчитель виводить дітей із класу в зручне місце на
території школи чи недалеко від неї, де вони можуть побачити різні
предмети живої і неживої природи і проводить бесіду:

— Подивіться навкруг себе, які предмети природи навколо вас?

Відповідаючи, діти можуть сказати, що вони бачать дерева, кущі, квіти,
птахів, комах, різні предмети неживої природи.

Учитель уточнює і доповнює відповіді учнів, пояснюючи, що навколо нас
предмети природи. Потім вчитель пояснює, що природа потребує постійної
уваги і піклування. Ми повинні завжди берегти і прикрашати нашу рідну
природу не тільки для сьогоднішніх, але для майбутніх поколінь.

Після цього вчитель каже, що природа ділиться на живу, і пропонує дітям
названі окремі предмети, які належать до живої або неживої природи. Учні
відповідають.

Вчитель дає завдання подивитись, як і чим живляться пташки, бджоли,
мурашки. Він підводить учнів до того, що всі живі організми живляться,
що вони знають про живлення рослин. Що отримують рослини у землі? Для
чого в неї дають добриво?

Вчитель відмічає що ознакою всього живого являється те, що вони
народжуються, живляться, дихають, ростуть, розвиваються і вмирають.
Нежива природа такого немає.

— Могла би людина жити без навколишнього світу?

— Ні, — відповідають діти.

— Природа дає все необхідне людині для життя.

Щоб діти краще навчились розрізняти живу і неживу природу і їх об’єкти,
вчитель організовує гру. При цьому клас ділиться на дві команди,
визначає ведучого. Який швидко називає різні об’єкти. Якщо він називає
живий об’єкт, діти піднімають руки, а якщо неживий – присідають. Той,
хто помиляється, виходить з гри. Перемагає команда, де більше
залишається гравців.

Проводиться практична робота на вимірювання тіні від гномана, щоб учні
прослідкували за зміною висоти Сонця на небосхилі. Один учень встановлює
гномон перпендикулярно до поверхні землі. Другий – в тому місці, де
закінчується тінь, проводить рисочку, а третій – вимірює відстань від
гномана до рисочки. Проводиться бесіда про те, які признаки, осені можна
уже оприділити в неживій і живій природі.

В парку учні розглядають дерева, кущі, трав’яні рослини, згадують. Якими
вони були літом і встановлюють причини змін. На цьому місці треба
провести екскурсію зимою і весною для порівняння змін в природі.

Підсумки екскурсій. В класі проводиться підсумкова бесіда по питанням:
що таке природа? Що відрізняється нежива природа від живої? Що
відноситься до неживої і живої природи? Чому природу треба вивчати і
охороняти? Чим відрізняються тварини від рослин? Чому після літа
наступає осінь? Які признаки ранньої осені ви уже спостерігали в
природі? Що вам сподобалось в природі? Коли поверхність Землі отримує
більше тепла – зранку чи в обід? Чому? Звідки людина бере все необхідне
для життя?

Дома учні записують свої бачення під час екскурсії.

РОЗДІЛ 3

ВИКОРИСТАННЯ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

?

?

»   ? R

vXxiYiiiiiiI???¤?¤¤¤

&

N

???????¤?¤?$???????E?3.1. Особливості використання ідей В.О.
Сухомлинського

педагогами сучасної початкової школи

Гострота сучасної екологічної ситуації в Україні і в усьому світі,
зокрема, породжує безліч проблем. Одна з них – екологічне виховання
молодшого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою,
раціонально використовувати та відтворювати її багатства, психологічно
готового оберігати природу.

Стан життя на планеті Земля у всіх його виявах – природному,
соціально-екологічному, духовному – викликає глибоку тривогу і
занепокоєність за нашу екологію. Людство все частіше переживає кризи,
катастрофи, катаклізми, в тому числі екологічні. Джерелом нестабільності
планетарної екосистеми виступає поглиблення конфлікту між Природою і
Суспільством, Природою і Людиною.

Усвідомлюючи єдність Природи і Людства, емоційно людина ставиться до
природи відчужено, а діяльність її споживацька. Природні цінності – не
невичерпні і не безмежні, зневажливе ставлення до них призводить до
поступової втрати природних цінностей. Активний пошук шляхів виживання і
стабільного розвитку цивілізації показав, що вирішальне значення має
екологічне виховання молодших школярів.

В.Сухомлинський був глибоко переконаний, що ідеї екологічного виховання
будуть продовжуватись і будуть реалізовуватись в подальшому екологічному
вихованні підростаючого покоління.

Сутність ідей екологічного виховання В.О.Сухомлинський вбачав в
систематичному, терплячому, постійно тривалому впливі на розум дитини з
метою, щоб та усвідомила і відчула “себе як невід’ємну частину природи,
здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильна й
могутня, поки вона вірний син матері-природи, що вміє берегти почуття
вдячності за те, що вона живе; поки вона діяльна клітина організму, що
називається природа” [5,С.559]. З цього повинні починатися екологічна
освіта і екологічне виховання підростаючого покоління.

Екологічні ідеї, поряд з ними, і традиції екологічного виховання,
започатковані видатним педагогом, продовжують жити в сучасній школі і
повноцінно використовуються вчителями початкових класів. Та інакше і
бути не може. Адже в школах працюють вчителі, які непохитно дотримуються
і впроваджують у свою педагогічну практику принципи екологічного
виховання.

В. Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа повинна мати своє
обличчя, свої екологічні звичаї і традиції, які більшою мірою сприяють
поглибленому екологічному вихованню. Вчителі початкових класів багато
зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були
справжньою школою радості, як і радив В.Сухомлинський. Школа радості
існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів
дійсно цікаво, радісно і весело вчитися, і це тому, що класоводи, за
пропозицією Сухомлинського, обирають найкращий шлях до сердець малюків:
через казку, цікаві ігри, музику, дитячу творчість.

Найважливішим джерелом розвитку своїх вихованців учителі вважають
природу, тому що “…серед природи, — писав Василь Олександрович, —
багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше
добираються слова з найточнішими відтінками” [3, С.129].

У екологічній виховній системі В. Сухомлинського, яка базується на ідеї
“гармонії природних впливів”. Це – Природа, Праця, Співпереживання,
Творчість, Слово, Краса. З кожної “точки кристалізації” виходять умовні
промені, які можна назвати напрямками формування особистості школяра
екологічної свідомості. Вони розкривають зміст, форми, методи і принципи
екологічного впливу, який сприяє екологічній свідомості і поведінки
молодших школярів. Промені не ізольовані, вони органічно поєднуються,
проникаючи один в одного. Звернемося до суттєвої характеристики ідей
екологічного виховання В. Сухомлинського проникнемо через призму одного
з компонентів системи “гармонії екологічних впливів – Природу”.

У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор
екологічного виховання. Він писав: що “багаторічний досвід
навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об’єкт
пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й
частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя. Природа –
величезної ваги виховний екологічний фактор, що накладає свій відбиток
на весь характер педагогічного виховного процесу”.

Природа як світ, у якому дитина народжується пізнає навколишню дійсність
і саму себе, полегшує екологічну виховну роботу і водночас вдосконалює
її, бо робить її багатшою, багатограннішою. “Постійне спілкування з
природою і взаємодія з нею стають істиною стороною виховного процесу”
[5, С.536-537].

Ще зовсім недавно люди пишалися своїми перемогами над природою, а запаси
природних багатств вважалися невичерпними. Але з часом з’ясувалося, що
Земля не є вже такою багатою і тому її потрібно берегти і охороняти. А
щоб берегти і охороняти природу, то потрібно ще з дитячих років
виховувати у дітей любов до природи, потребу охороняти її. Часто у
засобах масової інформації можна почути, що у світі велика кризова
екологічна ситуація. І дійсно, кризова ситуація буде до тих пір, коли
наше суспільство не поставить екологічне виховання на належний рівень на
усіх рівнях, починаючи з початкової освіти, а вчителі почнуть працювати,
наслідуючи В.О. Сухомлинського.

Основною з передових ідей творення системи особистісних цінностей
В.О.Сухомлинський включає любов. Це – любов до природи, взаємоповага,
моральне багатство, турбота і охорона у природі. І тому
В.О.Сухомлинський підносить у своїх працях ідею виховання людини, як
необхідність вирішення соціальних та особистісних проблем.

Великої ефективності у роботі з молодшими школярами по екологічному
вихованню може добитися вчитель, коли буде використовувати у своїй
роботі ідеї В.О.Сухомлинського. У дітей слід виховувати не споживацьке
ставлення до природи, бо воно є дуже небезпечне. Якщо дитина, при
допомозі вчителя, ще з шкільної парти зрозуміє, що вона є розумним
господарем Природи, то у дорослому віці вона не буде відноситися до
природи недбало, а буде оберігати її як живу істоту. Дітей, сповідуючи
ідеї великого педагога, вчителям слід вчити, прислухаючись, як дерева
плачуть і ніколи не робити їм боляче.

Слід відзначити у роботі В.О.Сухомлинського і ідею практичного
завдання-дослідження як засобу екологічного виховання молодших школярів.
Тут можна навести таке завдання-дослідження як “Збережемо ялинки”.
Тисячі ялинок вирубують під Новий рік, але свято закінчується і їх
викинуть на смітник. Як же захистити ці ялинки? Можна зробити різні
композиції до Нового року, використовуючи тільки гілочки. А ще можна
дати дітям завдання виростити ялинку самому. Така ідея досить красива,
бо коли кожен з дітей врятує маленьку ялинку, то через десятки років у
нас буде великий ялинковий ліс.

Заслуговує на увагу ефективність ідей розвивального навчання молодших
школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

Розвиваючи і поглиблюючи ідеї гуманної педагогіки Ж.-.Ж. Руссо,
Й.Г.Песталоцці, К. Ушинського, Я. Корчана, він творчо синтезував і
збагатив психологічні і педагогічні знання про сутність і рушійні сили
розвитку дитини, розкрив шляхи і засоби взаємозв’язку навчання і
спілкування з природою.

Особливе значення мають ідеї Сухомлинського для початкової школи, яка
сьогодні розпочинає перехід до нового змісту і структури освіти. У
процесі реформування школи маємо зберегти і розвинути ідеї екологічного
виховання, які залишив наш видатний педагог.

Ефективність використання ідей Василя Олександровича Сухомлинського
полягає у тому, що вони допомагають формувати естетичні, практичні,
екологічні, пізнавальні і моральні цінності у дітей. А також допомагають
розширити уявлення дітей про явища неживої і живої природи, їх
взаємозв’язки і взаємозалежності; вести спостереження краси і
різноманітності природи рідного краю та виховання у дітей
емоційно-дбайливого ставлення до природи.

Дослідженням і використанням ідей В.О.Сухомлинського займається
Всеукраїнська асамблея, яка працює вже 18 років. За цей період роботи
асоціації видано багато книг і статей В. Сухомлинського українською,
російською, грецькою, японською, китайською, німецькою, англійською
мовами. Успішно працюють учителі наслідуючи ідеї великого гуманіста,
створені у Павлиській школі. Щорічно в Україні проводяться педагогічні
читання “Сухомлинський і сучасність”.

Еколог В.О.Сухомлинський дуже вміло у своїй роботі з дітьми вміло
поєднував всі аспекти виховання.

У ідеях великого педагога знаходимо блискучі ідеї, багаті на конкретику
характеристики кожного вікового періоду, починаючи від дошкільного віку
і до юності. А це означає, що наслідуючи ідеї В.О.Сухомлинського,
працюють за його методами не тільки у молодших класах, а і у старшій
школі. Особливо це ми розуміємо, коли читаємо його книги “Духовний світ
школяра”, “Серце віддаю дітям”.

Тонкий знавець дитячої психології, він вміло звертає увагу на те, що
діти живуть своїм уявленням про добро і зло, про людську гідність, у них
свої критерії краси і тому дуже вміло треба підходити до кожної дитини,
щоб не образити її почуття, її уяву.

Дуже добре, що в Концепції 12-річної школи сказано: “Школа – це простір
життя дитини”. І це дійсно так, бо який буде мікроклімат простору, така
буде і вихована особистість.

Педагогічне кредо вчителя, його основна ідея – постійно вчити,
допомагати і спостерігати за життям своїх вихованців, розвивати їхні
найкращі якості, а не фіксувати помилки і слабість дітей. Саме цю ідею
знаходимо у праці “Сто порад вчителеві”.

Гуманістичні ідеї В.О.Сухомлинського передбачають якнайповніше
врахування природної основи дитини, а недооцінка цих основ зумовлює
відчуження від органічного зв’язку з природним середовищем, послаблює
зв’язок поколінь та вплив народної педагогіки. Тут основною є ідея
відповідальності кожного за нормальне життя всіх.

Щоб ідеї В.О. Сухомлинського використовували педагоги у сучасній школі
їм ці ідеї слід прищеплювати у вищих навчальних закладах. Власною
педагогічною діяльністю, унікальним педагогічним експериментом у
Павлиській школі Василь Олександрович переконливо довів, що дітей слід
вчити не тільки читати, писати, рахувати, а й пізнавати цікавий
загадковий світ природи, який оточує нас, співпрацювати з цим світом і
допомагати йому жити, а не шкодити. І ключова роль у цьому належить
вчителю, не просто людині, яка заробляє гроші, а митцеві, який лікує
дитячі душі і дійсно віддає своє серце дітям. Щоб ідеї великого педагога
втілювались у життя сьогодні, на нашу думку, вища педагогічна освіта
повинна готувати професійно компетентних і конкурентноздатних,
гуманістично зорієнтованих висококваліфікованих спеціалістів, які б
зуміли творчо розв’язувати проблеми педагогічного процесу у спільній
діяльності з своїми вихованцями. Використовуються ідеї екологічного
виховання В.О.Сухомлинського у початкових класах середньої школи с.
Сновичі в школі проводяться уроки у початкових класах на екологічну
тематику.

3.2. Методика використання принципів екологічного виховання
В.О.Сухомлинського під час уроків мислення серед природи

Відомо, що людське мислення рухається від поверхневого знання до
глибоких і всебічних знань, які формують певне світобачення і є
необхідною умовою перспективної діяльності людини.

За В.О.Сухомлинським, концепція розвитку мислення генетично спрямована
від дитини, її уявлень, переживань, поглядів, оцінок та орієнтована на
дитину, розвиток її особистісних якостей. Мислення як особлива
властивість і процес самореалізації особистості є основою педагогіки
В.О.Сухомлинського, її фундаментальною категорією та об’єктом
науково-педагогічних пошуків і зусиль упродовж усієї його освітньої
діяльності.

В.О.Сухомлинський розглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й
як процес пізнавальної діяльності, природа й функції якого надзвичайно
різноманітні, складні й неоднозначні. На перших етапах розвитку мислення
однією з форм пізнавання дійсності є слово. “Через слово педагог бачить,
як підходить дитина до живого джерела мислення – природи”[5, С.210].

У природі В.О.Сухомлинський вбачав вічне джерело дитячого розуму,
фантазії, словесної творчості. Він прагнув, щоб яскраві образи рідної
землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони
мислення вперше розкрилися не перед класною дошкою, а серед поля, на
лузі, біля річки, в гаю.

Щоб змусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, “вмійте
примусити її дивуватися”. Проводячи свої уроки мислення серед природи
видатний педагог прагнув, щоб “слово народжувалося в спілкуванні дитини
з природою”. Цим він допомагав учням пізнавати й пояснювати життя
природи: дерев, листочків, квітів, пелюсток тощо. Діти милуються степом,
вслухаються в спів жайворонка, але кожен з них бачить навколишній світ
по-своєму, адже “краса природи – це могутнє джерело енергії думки”
[5,С.211]. Таким чином, у свідомості дітей фіксуються уявлення про
конкретні предмети, явища, факти, події, почуття. В педагогіці
В.Сухомлинського вони ніби одухотворяються та набувають певного
міфологічного змісту. Міфологічне мислення тісно пов’язане з
наочно-дійовим, конкретно-образним, словесно-логічним, образно-художнім,
творчим.

Швидкість мислення залежить від розумових здібностей дитини. Тому треба
використовувати різноманітні способи та прийоми мислення:

викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою;

уводити дітей у світ праці серед природи;

проводити систему подорожей до джерела думки і рідного слова;

навчати дітей думати біля першоджерел мислення, зокрема серед природи і
праці;

при застосуванні унаочнення поступово переходити від конкретного до
абстрактного; від натуральних до образних засобів унаочнення; від
образного унаочнення до словесно образного.

Розроблена В.О.Сухомлинським система спостережень за природними явищами
має назву – Книга природи. Триста сторінок цієї книги – це триста
спостережень, це триста уроків мислення, триста яскравих картин рідної
землі, які закарбовуються у свідомості молодшого школяра.

Читання книги природи – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки
мислення під відкритим небом.

Проводячи уроки мислення серед природи, можна ствердити, що кожна тема
уроку несла дитині безліч відкриттів зроблених нею самостійно, несла до
дитини любов до природи, вчила берегти екологію навколишнього світу. Ми
старались так подати урок, як писав В.О.Сухомлинський “щоб дитина
заглиблювалася подумки в якусь, здалося б, незначну деталь, зосередила
на ній всю свою увагу, забула про все інше”[5,С.540].

Пізнавальна частина “уроків мислення” серед природи обов’язково має
чергуватися із грою. Їх метою було ознайомити дітей з навколишнім
світом, з різними явищами природи і більшу частину приділити
екологічному вихованню. Як відомо, в молодшому шкільному віці переважає
образне мислення. Ще раз переконаємося читаючи В.О.Сухомлинського,
“дітей в обстановку, де є яскраві образи і причинно-наслідкові зв’язки
між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед
красою і водночас мислять, аналізують” [4,С.515].

Читання “Книги природи” становить великий інтерес для дітей і є одним із
засобів екологічного виховання в них розумової активності, “початком
активного мислення”, “теоретичного пізнання світу”, “початком системи
наукових та екологічних знань”.

Тексти сторінок “Книги природи”: “Живе і неживе”, “Усе в природі
змінюється”. Читання “Книги природи” – не просто цікаві, захопливі
прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом. Аналізуючи уроки
мислення, ми здебільшого переконуємося в тому, що чим більше дитина
пізнає, чим більше відкриває непомічених у повсякденному житті
закономірностей, тим глибше в неї бажання знати, тим помітніша
чутливість органів сприймання навколишнього світу, тим тонші зв’язки
органів сприймання з мисленням.

Екологічна екскурсія має на меті залучати дітей до спостережень за
природними об’єктами і розширити й збагатити їх знання , показати
зв’язок живих організмів з неживою природою, взаємозв’язок, взаємовплив
рослин і тварин, значення людської діяльності для збагачення
навколишнього світу; навчити школярів правил поведінки в природі.

Екологічна екскурсія на основі спостережень за природою активно сприяє
збагаченню їхнього життєвого і чуттєвого досвіду, нагромадженню
конкретного природничого матеріалу, який стає основою для розвитку
абстрактного мислення, усвідомлення окремих фактів, активізації
розумової діяльності, розширення пізнавальних інтересів, навчання
молодших школярів принципами екологічного виховання.

Як відомо уроки мислення невід’ємні із спостереженням, спостереження це
безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи різними
органами чуття: зором, дотиком і нюхом. Спостерігати предмети і явища
можна як у самій природі, так і в класі самостійно і під керівництвом
учителя. У першому випадку учні самотужки опановують явища і
закономірності навколишнього світу. У ході колективних спостережень діти
вчаться правильно сприймати природу. Завдяки активній словесній роботі
(бесіді, розповіді) вони збагачують словник, розвивають власну уяву,
спонукають учнів до творчості.

У цьому аспекті найефективнішими є сезонні екскурсії (прогулянки,
подорожі). У початкових класах вони передбачені інтегрованими курсами
ознайомлення з навколишнім світом та природознавства. Завданням було
добитися, щоб кожна така екскурсія була вікном не лише у природу, але й
у світ гуманності екологічного виховання.

У ході екскурсії наочно-чуттєва база знань стає головним джерелом, що
відкриває перед дітьми лабораторію творчих пошуків, де засвоєння знань і
розвиток екологічних знань відбувається майже одночасно.

Проводячи екскурсії, слід актуалізувати знання учнів про зміни в
природі, з’ясовуємо причини цих змін. Звертаємо увагу на стан різних
рослин – дерев, кущів, трав, квіток. Важливо правильно обрати час для
походу чи прогулянки у природу – пору сезону, щоб забезпечити
максимальне спостереження явищ та ознак певної пори року.

Діти від своєї природи допитливі дослідники, відкривачі свого нового
світу. На уроках мислення серед природи перед нею відкривається чудовий
світ у живих різнокольорових барвах, яскравих дзвінких звуках, у казці і
грі, у власних емоціях, що надихає їхнє серце в прагненні до добрих
вчинків ефективні результати та є доцільною у навчальній і виховній
роботі в сучасній школі.

ВИСНОВКИ

Отже, зі сказаного вище можна зробити наступні висновки:

Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського в наш час має велике і
неоціненне значення.

Досліджуючи педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського можна виділити
наступні принципи екологічного виховання молодших школярів: принцип
природовідповідності, принцип цілісності, принцип неперервності, принцип
гуманізму.

За принципом природовідповідності людина є відповідною частиною природи,
навчання і виховання якої відбувається у відповідності до законів
природи.

За принципом цілісності людина і природа єдине ціле, людина
безпосередньо залежить від природи. Постійно спілкуючись з природою,
людина набуває певних навичок, щоб було в користь собі і не зашкодити
природі.

За принципом неперервності існує неперервна взаємодія людини і природи,
і ця взаємодія супроводжує людину у навчанні і вихованні упродовж її
життя.

Використання принципів екологічного виховання у практиці сучасної
початкової школи, допомагає дітям сприймати, аналізувати, порівнювати
нову інформацію та збільшує процент зацікавленості спілкування з
природою.

Використання принципів екологічного виховання за В.О.Сухомлинським, є
необхідною вимогою часу, і обовязковим використанням вчителями
початкової школи. Їх реалізується формами та методами під час “уроків
мислення” серел природи в “зелених класах”.

Експериментальна робота базується у проведенні “уроків мислення” серед
природи. Для перевірки ефективності методики екологічного виховання за
В.О.Сухомлинським в формуванні у дітей рівня екологічного мислення, були
ефективно використані “уроки мислення” серед природи, бо вони збагачують
в учнів мислення, збільшують інтерес до природи, формують екологічну
культуру молодших школярів.

Використання педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського є дуже доцільним
сьогодні, оскільки вона допомагає інтелектуальному, духовному і
фізичному розвитку дитини, допомагає виховувати духовне багатство, вчить
відчувати, сприймати , аналізувати, порівнювати.

Великий педагог не тільки розкрив роль і значення почуттів у житті і
діяльності дитини, а й показав природу як основний засіб екологічного,
інтелектуального і духовного її розвитку. Екологічним вихованням вчимо
дітей бачити і берегти красу природи, бути духовно багатим і
благородним.

Вчителям України, слід вчитися і використовувати спадщину
В.О.Сухомлинського, бо вона ґрунтується на ідеї всебічного розвитку
особистості у поєднанні з природою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Антонець М. Проблема педагогічної творчості вчителя у спадщині
В.О.Сухомлинського: До 13-х Всеукраїнських педагогічних читань » Василь
Сухомлинський у діалозі з сучасністю» // Рідна школа, 2006. – № 9. – С.
7-10.

Безносюк О.О. В.О. Сухомлинський про відповідальність у
науково-педагогічних дослідженнях // Збірник наукових праць Полтавського
державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. Сер.
Педагогічні науки / Гол. ред. В.О.Пащенко. – Полтава : ПДПУ, 2005. –
Вип. 5 (44). – С. 267-274.

Бондар Л. Уроки мислення серед природи у педагогічній спадщині
В.О.Сухомлинського // Початкова школа, 2005. – № 9. – С. 12-20.

Бондар Л.С. Виховання свободи і відповідальності в школярів у творчій
спадщині В.О. Сухомлинського // Педагогіка і психологія / Вісник АПН
України /. – К., 2005. – № 4. – С. 115-121.

Бондар Л.С. Гуманістине виховання школярів у педагогічній спадщині В.О
Сухомлинського [Текст] // Педагогіка і психологія / Вісник АПН України
/. – К., 2004. – №2. – С.5-10.

Василенко Г. Екологічна освіта та виховання.// Початкова
школа.-2007.-№6.- С.6-8.

Верзацька Л.О. Уроки серед природи.// Початкова
школа.-1991.-№95.-С.11-25.

Геращенко В.П., Степанов І.А. Методика викладання природознавства:
навчальний посібник. — М: Освіта, 1994.

Гладюк Т.В. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів у
педагогічній спадщині В.Сухомлинського. // Наукові записи ТДПУ
ім.В.Гнатюка: Педагогіка.- Тернопіль.2002.- Вип..5 – С.56-59.

Годлевська В.Г. Вчити мислити серед природи: З досвіду
В.О.Сухомлинського.// Початкова школа.-1993.-№10.- С.33-39.

Екскурсії по вивченню природи рідного краю. – К., 2000.

Зварич В. Розвиток мислення молодших школярів у педагогічній спадщині
В.О.Сухомлинського [Текст] // Студентський науковий вісник
Тернопільського державного педагогічного університету ім.В.Гнатюка. –
Тернопіль, 2003. – Вип. 6. – С.316-317.

Ковель Н.С. Природознавство в чотирирічній початковій школі. — Київ,
1989.

Мінаєва В.М. Позакласна робота з природознавства в початкових класах. —
— Мінськ, 1990.

Новгородська Ю.Г. Розвиток ідей В.Сухомлинського з формування
особистості школяра в педагогічній теорії та практиці сучасної школи
[Текст] : Автореферат дис. … канд. пед. наук : захищена 12.02.2004. –
К., 2004. – 21с.

Подзоров В.І. Природознавство з методикою викладання. — Київ, 1990.

Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – 8-е изд. – К. : Рад. школа,
1984. – 288 с.

Сухомлинський В.О. Вічна тополя [Текст] : Казки. Оповідання. Етюди. –
К.: Генеза, 2004. – 272 с.

Сухомлинський В.О. Куди поспішали мурашки [Текст] : казки: для дошк.
віку / Василь Сухомлинський. – К. : Веселка, 1981. – 20 с.

Сухорукова Г. Уроки мислення серед природи: Естетичні комплекси за
В.О.Сухомлинським // Дошкільне виховання. К. – 2003. №9. С. 7-9.

Тимків Г. В.О.Сухомлинський про всебічне виховання дитини [Текст] //
Студентський науковий вісник Тернопільського державного педагогічного
університету ім.В.Гнатюка. – Тернопіль, 2003. – Вип. 6. – С.330-332

ДОДАТКИ

Додаток А

Екскурсія на тему “Дерева, кущі, трави”

Ціль екскурсії: ознайомити учнів з деякими деревами, кущами і травами:
навчити розрізняти ці рослини, виховувати естетичні почуття, бажання
охороняти і розмножувати лісні насадження.

Спорядження: папки з гербарієм, газетний папір, кошики, сумки, прості
олівці.

Підготовка вчителя до екскурсій. В лісі чи в парку вчитель вибирає
місце, де ростуть листяні і хвойні дерева, кущі і трав’яні рослини,
продумує маршрут, встановлює місце зупинок, готує питання для бесіди.

Підготовка учнів до екскурсі.

Перед екскурсією вчитель проводить бесіду, під час якої вияснює, що учні
знають про ліс, які дерева і кущі їм знайомі; якого кольору були листки
і трава літом, які знають лісові квіти. Вчитель встановлює час, ціль і
місце проведення екскурсій, радить, як одягнутися.

Проведення екскурсії. Підходячи до лісу вчитель звертає увагу учнів на
красу осіннього пейзажу, на яскраві листки дерев, на весь вид лісу. В
лісі діти спостерігають листопад, прислухаються до шелесту листків під
ногами.

Після короткого відпочинку вчитель проводить невелику бесіду про
значення лісу в природі; потім запитує учнів, які із дерев ростуть
навколо них, вони знають. Діти називають знайомі їм дерева (ялинка,
сосна, береза, дуб). Вчитель пропонує розглянути березу зблизька і
запитує, як діти й впізнали, що бачать на її білій корі. Пропонує
зірвати листок і розглянути. Задає питання, якої він форми, кольору? Що
вони побачили на його краях? Які гілки у берези?

Потім вчитель пропонує дітям стати під березою і подивитись вверх: Що ви
бачите крізь листя?” (синє небо). “А тепер подивіться вниз і скажіть, що
ви бачите на землі під березою? (тут росте багато різних трав’яних
рослин).

Потім діти розглядають липу, і вчитель дає завдання: стати під деревом і
подивитись вверх і сказати, що вони бачать. Відповідь: кріль листки липи
майже нічого не видно. А що бачите на землі під липою? (Під липою
трав’яних рослин дуже мало). Вияснюють, чому їх мало. (Сюди попадає мало
світла). Роблять висновок: для росту кожної рослини необхідно світло.

На прикладі ялинки і сосни треба познайомити учнів з хвойними деревами.
З допомогою вчителя вони встановлюють, що стовбур цих дерев прямий, у
ялини темно-коричневий, у сосни – жовто-червоний, а листя схожі на
голки, але у ялини вони коротші і розміщені на гілках по одній, а у
сосни – попарно, вертушка у ялини гостра, а у сосни закруглена; шишки у
ялини довгі, а у сосни короткі.

Діти бачать, що осінню листки на деревах втрачають зелений колір і
дістають різний колір, починається листопад. Вчитель пояснює причину.
Колір листя змінюється через те, що під впливом подолання і скорочення
дня порушується мальовничий ефект, який дає листям зелений колір
залишаються другі фарби.

Листопад також зв’язаний з підготовкою рослин до зими. Бо зимою коріння
не можуть вбирати із землі воду, якщо листя залишалося б, то рослина
засохла і з нього випарилась би вся вода.

На основі спостережень учні приходять до важливого висновку: в
залежності від умов життя в різний час року – температура повітря,
освітлення проходить зміни в життєдіяльності рослин.

В кінці бесіди про дерева вчитель питає, що є спільного між всіма
деревами. (Всі дерева мають корінь, стовбур, листя, вони цвітуть і дають
плоди).

Під час екскурсії в ліс треба приділити увагу естетичному вихованню
учнів. Їх необхідно навчити бачити красу природи, слухати шелест листя,
шум ліса, аромат хвойних дерев.

Вчитель підводить дітей до куща горіха, пропонує порівняти його з
березою.

На основі порівняння учні встановлюють що дерева вищі за кущі, стовбури
у них грубий, кущі не мають великого стовбура. У них багато тоненьких
стовбурців.

Учні збирають різні по кольору і формі листя дерев і кущів.

Зібрав учнів на поляні, вчитель пропонує їм подивитись навкруги і
сказати, які ще рослини, крім дерев і кущів, ростуть в лісі. Діти
називають різні трав’яні рослини. Вчитель запитує, чим ці рослини
відрізняються від дерев і кущів. Під час розмови вияснюється, що у
трав’янистих рослин стебла тонкі, зелені не міцні.

Якщо діти знайдують у лісі гриби, вчитель повинен оприділити, які вони –
їстівні, неїстивні чи отруйні. Велику увагу звертають на характерні
ознаки отруйних грибів.

В ході екскурсії треба розказати про участь людини на життя лісу: про
чищення, боротьбу з шкідниками пожарами, про розмноження лісних дерев і
кущів, вирубування лісу.

Підсумки екскурсії.

Які ви знаєте дерева і кущі, які ростуть в лісі (парку)? В яких умовах
краще розвивається дерево? Чим відрізняється дерево від куща? З якими
трав’яними рослинами ви познайомились? Під якими деревами краще
розвиваються трав’яні рослини? Чому? Яке значення має ліс для людини?

Додаток Б

Зимова екскурсія в природу

Ціль екскурсії: на основі спостережень розширити уявлення учнів про
зміну природи зимою (стан дерев і кущів, сніговий, висоту сонця, колір
неба, температуру повітря).

Спостереження: коробки, ножі, метр, термометр, бінокль, блокноти,
олівці.

Підготовка вчителя до екскурсії: За декілька днів до екскурсії вчитель
оприділяє в лісі (парку) об’єкти для спостереження.

Підготовка учні до екскурсії. На уроках і позашкільний час вчитель
знайомить учнів з картинами видатних художників, на яких показана зимова
природа. Бажано порекомендувати дітям самим найти і прочитати про зиму.

Під час короткої розмови перед екскурсією учні згадують, який був ліс
осінню: що вони там бачили, які ознаки осені. Вчитель повідомляє, що
вони підуть в той самий ліс і побачать, який він зимою.

Проведення екскурсій.

Під час екскурсій учні спостерігають за висотою Сонця, кольором неба,
вимірюють товщину снігу в різних місцях, записуються результати
вимірювання, визначають температуру повітря. Під час розмови випливає,
що в різних місцях товщина снігу неоднакова.

Вчитель звертає увагу учнів на красу зимового пейзажу. Пропонує їм трохи
постояти і послухати, чи шумить ліс, чи чути голоси птахів.

Продовжують спостерігати за деревами, кущами. Трав’яними рослинами.

Діти згадують, що літом дерева, кущі і трави були зеленими. Осінню листя
багатьох рослин стали жовтими, оранжевими і бурими і опали. Діти
відмічають, що зимою на деревах немає листя, тільки на соснах і ялинках
зеленіє хвоя, а на дубах висять закручені жовто-коричневі листки.

Вчитель пояснює, що земля в лісі промерзла, коріння дерева не може
вбирати із землі воду. Виконує невеликий кусок замерзлої землі, який
учні повинні принести в школу. Там його потрібно положити в ящик тримати
в теплому місці, поливати і вести спостереження. Через деякий час на
поверхні землі появляться зелені рослини. Учні з допомогою вчителя
роблять висновок, що багато трав зимою не гинуть, але не можуть рости в
зв’язку з холодом.

Чому сосна і ялина зелені, якщо вони також не можуть вбирати своїм
корінням, воду із замерзлої землі. Щоб діти зрозуміли, вчитель пропонує
їм розглянути листя-голки цих дерев. Діти бачать, що вони дуже вузенькі,
пропитані смолою. Такі листки майже не випаровують воду, і тому сосна і
ялина на зиму залишаються зеленими і не сохнуть.

Треба показати учням, що деякі трав’яні рослини під снігом не замерзають
і залишаються зеленими. Вчитель пропонує в деяких місцях розгребсти сніг
під деревами і сказати, що вони там побачили (земні рослини і мох) чому
ці рослини зелені зимою (ці рослини накриті снігом, який захищає від
холоду) Під снігом температура вища, ніж температура навколишнього
повітря.

В лісі завжди можна знайти пень, під корою якого живуть різні жуки. Мухи
і навіть метелики. Але вони не рухаються і здаються мертвими. Вчитель
пропонує покласти на долоню жука. Через декілька хвилин ін відігріється
і почне рухатись. Роблять висновок, що багато комах ховається від холоду
під сніг і в різні сховища, перебувають в стані оціпеніння.

Не завжди можна побачити в лісі білку, зайця. Ласку, лісову мишу,
лисицю, косулю. Однак їх присутність можна оприділити по слідам. Для
зайця. Наприклад, характерний є слід: спереду дві великі ямки (слід від
задніх ніг) ззаду – дві маленькі (слід від передніх.

Задні ноги у зайця довші, чим передні; під час бігу він відкидає їх
вперед, передні більш короткі залишаються ззаду.

Підсумки екскурсії:

Вчитель підводить учнів до висновку, що життя в природі продовжується і
зимою.

В купку живої природи ставлять на вікно в банках з водою зрізані гілки
дерев і кущів і спостерігають за їх розвиванням.

Добре, щоб учнів написали невеликий твір на теми: “Ліс зимою”, “дерева і
кущі лісу”, “Життя під снігом”, “Ліс в зимовому вбранні”.

Додаток В

Весняна екскурсія на природу

Ціль екскурсії: прослідкувати, як просинається природа ранньою весною,
виховувати у учнів естетичне почуття, бережливе відношення до природи.

Спорядження: коробки, ножі, лопати, банки, олівці, блокноти.

Підготовка учнів до екскурсій: На уроках читання природознавства учні
вчать вірші, читають оповідання, в яких показана природа. На уроках
музики вони можуть послухати записи музики “П.І. Чайковського “Март”,
“Апрель” вивчити пісні про весну, прослухати пластинку з записами
голосів пташок, подивитись картини художників. На приклад, А.К.Соврасова
“Грачи прилетели”, И.И. Левитана “Большая вода”, Н.Н.Громадина “Весенний
день”.

Проведення екскурсії.

Екскурсію треба проводити в ясний день.

По дорозі в ліс можна побачити стаї грачів. Необхідно розказати, яку
користь приносять ці птахи, який спосіб життя у них.

Учні впізнають ліс, в якому вони були осінню і зимою, зате тепер він
виглядає інакше: він прозорий і де-не-де накритий ніжно-зеленим і жовтим
пухом. Підійшовши ближче, діти бачать, що зелений пух – це листочки, які
почали розвиватися на деревах.

В лісі вчитель проводить розмову про погоду. Діти відзначають, що
сильніше гріє сонце, небо ясне, голубе. Порівнюють висоту сонця тепер, з
тією, що була в цей час зимою.

Перед лісом учні бачать багато жовтих квітів, які називаються
мати-й-мачуха. Вчитель пояснює чому ця рослина так називається. Чому
мати-й-мачуха так рано цвіте?

Вчитель пояснює, що в корені цієї рослини є багато корисних комплектів,
які відклались ще з осені. Через це ця рослина так рано цвіте.
Мати-й-мачуха це лікарська рослина, її використовують при захворюваннях.

Зайшли в глибину лісу. Тут тихо вітру нема, тільки вверху колишуться
вертушки древ; в лісі темніше, чи на відкритому місці, повітря вологе.

Після цього вчитель пропонує показати і назвати дерева і кущі з минулих
екскурсій: береза, липа, дуб. Клен, ялина, сосна, горіх, шипшина.
Приводи їх до берези, в корі якої декілька днів тому, був зроблений
невеликий надріз. Із нього тече сік. Рухання соку в дереві говорить про
те, що з приход теплих днів посилається поступання води із землі.
Вчитель пояснює, що надрізи шкідливі для дерева. Тому пошкоджене місце
необхідно акуратно змазати глиною.

Під час екскурсії учні спостерігають за комахами, які літають перед
квітучими рослинами, сидять на гілках.

На дерево, яке цвіте раніше, чим другі дерева. Вчитель пропонує
послідкувати за комахами, яких цікавлять квіти верби.

Діти помітили біля квітів бджіл і других комах, які збирають пильцю і
нектар. На основі спостережень роблять висновок, що між рослинами і
комахами існує взаємозв’язок.

В ясний весняний день самітньо оживають лісні птахи. Чути “барабанний
бій” дятла, співання шпаків, зябликів. Увагу дітей може привернути
пташка розміром з горобця, з красивим пір’ям: розово-червона грудка,
сіро-бура спинка, зеленований хвіст, пепельно-сіра з голубим відтінком
шапочка і по дві білі цятки на кожному крилі. Це зяблик. Він живиться в
основному зернами трав’яних рослин. Зяблики корисні птахи. Вони знищують
зерна бур’янів, шкідливих комах.

Рід деревами і біля пнів зростають високі купи. Це — мурашники. Діти
розглядають мурашок. Вчитель коротко знайомить їх з життям мурашок, що
лісні мурашки знищують багато шкідників лісу. Таким чином, їх треба
охороняти.

Підсумки. Де ми були на екскурсії? Які зміни в природі ви побачили? Що
нового дізнались?

PAGE

PAGE 39

Похожие записи