HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Українське МВС в діях Інтерполу»

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ, ФУНКЦІЇ ТА ПОВНО-ВАЖЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО БЮРО ІНТЕРПОЛУ

В УКРАЇНІ……………………………………………………………………… 5

1.1. Особливості розвитку Національного центрального бюро Інтерполу

в Україні………………………………………………………………………… 5

1.2. Специфіка повноважень Національного центрального бюро Інтерполу

в Україні………………………………………………………………………… 8

1.3. Функції та завдання Національного центрального бюро Інтерполу

в Україні………………………………………………………………………… 14

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОГО
ЦЕНТРАЛЬНОГО БЮРО ІНТЕРПОЛУ В УКРАЇНІ…. 18

2.1. Відділ міжнародного розшуку та екстрадиції…………………………….. 18

2.2. Відділ супроводження розслідувань………………………………………. 19

2.3. Відділ з питань безпеки міжнародних масових заходів………………….. 20

2.4. Відділ взаємодії з Європолом……………………………………………… 22

РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ НЦБ ІНТЕРПОЛУ В УКРАЇНІ…….. 24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….. 31

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. 34

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сьогодні проблема злочинності як негативного
соціального явища набуває глобального характеру. Організована
злочинність стає транснаціональною, зростає кількість злочинних
угруповань із міжнародними зв’язками, що зумовлює необхідність тісної
повсякденної співпраці держав з розшуку, затримання й видачі злочинців
для кримінального переслідування або виконання вироку.

Національні центральні бюро (НЦБ) створюються в структурі поліцейської
служби кожного держави-члена Інтерполу. Вони є центрами міжнародного
співробітництва держав по боротьбі зі злочинністю, опорними пунктами
Інтерполу на місцях. Як уже було відзначено, у конкретній державі НЦБ є
постійно діючим органом Інтерполу. Одночасно воно є поліцейським органом
цієї держави, наділеним великими повноваженнями по боротьбі зі
злочинністю. Подібних органів немає в жодній міжнародній організації.
Будучи опорними пунктами міжнародного поліцейського співробітництва НЦБ
у своїх країнах підтримує ділові зв’язки із #M12291
841500469судом#S,#M12291 841501937прокуратурою#Sприкордонною і #M12291
841500547митноюслужбами, а на міжнародному рівні — із НЦБ інших країн і
Генеральним секретаріатом.

Міжнародне співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю та роль
Інтерполу у здійсненні міжнародного розшуку та екстрадиції досліджували
О.М.Бандурка, Л.Д.Тимченко, В.Г.Буткевич, В.С.Овчинський,
Д.О.Компанієць, Г.О.Душейко, С.Є.Житняк, В.Я.Мацюк, В.Б.Смелік, А.С.
Мацко та В.Д.Сущенко.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є вивчення
діяльності Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.

Завдання дослідження:

розглянути особливості розвитку НЦБ Інтерполу в Україні;

дослідити особливості повноважень НЦБ Інтерполу в Україні;

визначити функції та завдання НЦБ Інтерполу в Україні;

проаналізувати особливості діяльності структурних підрозділів НЦБ
Інтерполу в Україні;

визначити шляхи оптимізації функції НЦБ Інтерполу в Україні.

Об’єкт дослідження: Національне центральне бюро Інтерполу в Україні.

Предмет дослідження: діяльність НЦБ Ітреполу в Україні.

Методи дослідження: під час виконання роботи були використані такі
методи дослідження як аналіз, синтез, порівняння, історичний метод,
літературний, графічний, методи узагальнення та прогнозування тощо.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яка містить три розділи та підрозділи, висновки, список використаних
джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ, ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО
ЦЕНТРАЛЬНОГО БЮРО ІНТЕРПОЛУ В УКРАЇНІ

1.1. Особливості розвитку Національного центрального бюро Інтерполу в
Україні

Після проголошення незалежності Україна потребувала здійснення
постійного, оперативного та ефективного міжнародного співробітництва, а
також залучення передового зарубіжного досвіду для розбудови власної
правоохоронної системи та протидії транснаціональній організованій
злочинності.

З огляду на відсутність відповідного досвіду, перші кроки у цій сфері
були непростими.

Можливість вступу України до Міжнародної організації кримінальної
поліції вивчалася ще у квітні 1991 року, коли Українська Республіка
входила до складу СРСР.

Відразу, після проголошення незалежності, за ініціативи Міністерства
внутрішніх справ України, підтриманої Міністерством юстиції,
Міністерством закордонних справ та Службою безпеки, від імені Уряду було
подано заявку до Генерального секретаріату Інтерполу про вступ України
до Організації.

Прийняття України до Інтерполу відбулося 4 листопада 1992 року на 61-й
сесії Генеральної асамблеї Інтерполу (м. Дакар, Сенегал). Від України у
сесії брала участь делегація, складу якої входили перший Заступник
Міністра внутрішніх справ України Володимир Михайлович Корнійчук та
начальник Штабу МВС – Олександр Михайлович Іщенко [24].

Після набуття членства в Інтерполі виникла нагальна необхідність
створення підрозділу, який би безпосередньо забезпечив функцію
Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (скорочено – Укрбюро
Інтерполу). З цією метою в МВС було створено тимчасову робочу групу для
взаємодії з Інтерполом, керівником якої був призначений Петро Захарович
Мельник.

До складу робочої групи увійшли працівники Міністерства Григорій
Іванович Стельмах, Ігор Степанович Лимарченко, Олег Олександрович
Каплін, Зінаїда Володимирівна Вербенко та інші.

Ці люди провели колосальну роботу і по суті створили фундамент для
подальшого розвитку українського бюро Інтерполу.

А вже 25 березня 1993 року, відповідно до зобов’язань, передбачених
членством держави в Організації, рішенням Уряду України було створене
Національне центральне бюро Інтерполу. В цей день також було затверджене
“Положення про Національне центральне бюро Інтерполу”.

Участь працівників Укрбюро разом з представниками правоохоронних органів
України у міжнародних заходах МОКП – Інтерполу уможливила обмін досвідом
із зарубіжними колегами з питань боротьби зі злочинністю.

Наприкінці 1994 р. згідно з планом технічної модернізації Генерального
секретаріату Інтерполу Укрбюро обладнано сучасною системою зв’язку, що
дозволило значно покращити обмін інформацією українських правоохоронців
з іноземними колегами [23].

Починаючи з 2003 року вийшло на новий рівень співробітництво Укрбюро
Інтерполу з Генеральним секретаріатом Організації. Зокрема, згідно з
домовленістю між МВС та Генеральним секретаріатом Інтерполу, згідно з
відповідними Указом Президента та постановою Кабінету Міністрів України
було вирішено питання про направлення представника МВС України до
Генерального секретаріату Інтерполу.

У 2004-2010 р.р. в Україні також було проведено низку міжнародних
заходів Інтерполу, зокрема:

— 33-ю Європейську регіональну конференцію Інтерполу,

— Міжнародний семінар Інтерполу з протидії біотероризму,

— Конференцію з питань боротьби з комп’ютерними злочинами проти дітей,

— Перший міжнародний семінар Інтерполу з питань використання
ДНК-досліджень у правоохоронній діяльності.

Крім того, у період з 2006 по 2008 року в МВС здійснювались заходи з
реалізації проекту міжнародної технічної допомоги Європейської Комісії
проекту TACIS “Міжнародне співробітництво в кримінальних справах за
допомогою Інтерполу”. Бюджет указаного проекту складав 990 тис. євро.

Відповідно до тристоронньої угоди технічна допомога надавалась за
рахунок коштів Європейської Комісії, безпосередньо імплементація проекту
здійснювалась Генеральним секретаріатом Інтерполу, а МВС України було
одержувачем цієї допомоги. Його основним завданням було – всебічне
вдосконалення діяльності українського бюро Інтерполу та міжнародного
співробітництва правоохоронних органів України в рамках Інтерполу
загалом [24].

На сьогодні Укрбюро є потужним самостійним структурним підрозділом
апарату Міністерства внутрішніх справ, який забезпечує реалізацію
повноважень МВС щодо представництва України в Інтерполі та з 2010 року і
в Європолі.

Впродовж 20 років пройдено непростий шлях кропіткої роботи щодо
формування високопрофесійного колективу, запровадження правових основ
роботи, покращення технічної складової діяльності підрозділу,
налагодження дієвої взаємодії з правоохоронними органами України та
іноземних держав.

На сьогодні Укрбюро Інтерполу – це добре організований, сучасно
оснащений підрозділ, який спроможний надати ефективну допомогу
правоохоронним органам України у проведенні за кордоном
оперативно-розшукових та інших заходів у справах про транснаціональні
злочини загальнокримінальної та економічної спрямованості.

З Укрбюро Інтерполу активно взаємодіє не тільки міліція, а й органи
прокуратури, Служби безпеки, Міністерства доходів і зборів України,
Держприкордонслужби, Служби зовнішньої розвідки.

1.2. Специфіка повноважень Національного центрального бюро Інтерполу в
Україні

Для усталеного розвитку міжнародної правоохоронної сфери (далі – МПС)
необхідний відповідний орган управління у системі МВС України. На
сьогоднішній день таким органом може виступати Національне центральне
бюро Інтерполу в Україні.

Міжнародна організація кримінальної поліції (далі – МОКП) – Інтерпол є
органом міждержавного управління у МПС. Дана організація, насамперед,
покликана виконувати функцію інформаційного забезпечення боротьби з
транснаціональною злочинністю, реалізуючи, по суті, роль посередника між
поліцейськими службами країн-членів організації [8].

Головне призначення Інтерполу – координація роботи поліцейських відомств
у боротьбі з кримінальними злочинами міжнародного характеру, оперативне
надання поліції окремих країн інформації, необхідної для здійснення
практичних заходів щодо виявлення і затримання кримінальних злочинців,
діяльність яких виходить за межі однієї країни. Крім того, важливим
напрямком роботи Інтерполу завжди було узагальнення кримінальної
статистики, отриманої від поліції країн-членів організації, визначення
динаміки розвитку злочинності у світовому масштабі, аналіз її новітніх
проявів тощо” [1 ; с. 4].

Таким чином, діяльність Інтерполу має управлінський характер і
забезпечується за рахунок реалізації наступних управлінських функцій:
інформаційної, аналізу, прогнозування, розробки міждержавної стратегії в
галузі міжнародної правоохоронної діяльності (далі – МПД), організації,
координації, регулювання, контролю, узагальнення та оцінки результатів
управління.

Для ефективної реалізації зазначених управлінських функцій необхідна
певна система органів, які б були відповідальні за окремі напрямки
управлінської діяльності Інтерполу та тісно взаємодіяли між собою.
Виходячи із Статуту Інтерполу [1, с. 283-289], а саме із повноважень її
органів, у роботі наголошується, що управлінські функції здійснюються
під час діяльності наступними органами: Генеральною асамблеєю,
Виконавчим комітетом, Генеральним секретаріатом, Національними
центральними бюро (НЦБ), радниками.

Дослідження щодо участі України у діяльності МОКП свідчать про те, що
компетентні державні органи усвідомлюють необхідність пошуку нових форм
співробітництва з Інтерполом задля усталеності розвитку МПС. Для
підтвердження цієї тези розглянемо еволюцію форм співробітництва НЦБ в
Україні з Міжнародною організацією кримінальної поліції.

Після вступу України у 1992 році до Інтерполу Постановою Кабінету
Міністрів України від 25 березня 1993 року було створено Національне
центральне бюро (НЦБ) Інтерполу. Даною Постановою було встановлено, що
взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами
зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби зі злочинністю, яка має
транснаціональний характер або виходить за межі країни, здійснюється
лише через НЦБ Інтерполу, а його функції були покладені на МВС України,
що знайшло свій відбиток у відповідному Положенні. В рамках Українського
бюро Інтерполу було створено спеціальний робочий апарат НЦБ. Робочий
апарат НЦБ Інтерполу в Україні є самостійним структурним підрозділом
центрального апарату МВС України, його очолює керівник, який
призначається наказом МВС України. НЦБ Інтерполу в Україні представляє
державу в МОКПі визнається центром координації і взаємодії
правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних
держав щодо ведення боротьби із злочинністю, що має транснаціональний
характер або виходить за межі країни. На нашу думку, це означає, що
одним із найважливіших обов’язків НЦБ Інтерполу в Україні є здійснення
взаємодії правоохоронних органів України з компетентними органами
зарубіжних держав відносно боротьби з міжнародними злочинами, тобто
йдеться про його управлінську діяльність у міжнародній правоохоронній
сфері.

Українське бюро Інтерполу у своїй практичній діяльності керується
Конституцією України і законодавчими актами України щодо боротьби із
злочинністю, міжнародними договорами України, Статутом та іншими
нормативними документами Інтерполу, Положенням про Національне
центральне бюро Інтерполу, нормативними актами МВС України [25, c.69].

Аналіз основних завдань Укрбюро Інтерполу дозволяє стверджувати, що їх
вирішення має сприяти досягненню мети управління – забезпечення сталого
розвитку МПС. Йдеться про наступні завдання: координація діяльності
правоохоронних органів країни у боротьбі із злочинністю, що має
транснаціональний характер; забезпечення взаємодії з Генеральним
секретаріатом та відповідними органами держав-членів Інтерполу в
боротьбі із злочинністю; оцінка рівня поширення в Україні злочинності,
що виходить за межі України, і загрози злочинної діяльності громадян
України за кордоном.

Виконання поставлених перед НЦБ завдань потребує реалізації звичайних
управлінських функцій, перелік яких співпадає з функціями, що притаманні
МОКП в цілому, зміст цих функцій буде розглянуто окремим підрозділом в
роботі.

Ефективна реалізація управлінських функцій НЦБ Інтерполу потребує
відповідної системи національних органів управління у МПС. До цієї
системи органів, на нашу думку, доцільно включити наступні складові:
підсистема НЦБ Інтерполу; підсистема інших правоохоронних та судових
органів; підсистема центральних та місцевих органів державної влади
України. Така системна організація передбачає постійні прямі та зворотні
зв’язки між підсистемами та усередині підсистем, що не
суперечитьПоложенню про НЦБ Інтерполу (п. 5), Наказу Міністра внутрішніх
справ України від 7 квітня 1993 року № 194 „Про заходи щодо виконання
Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року „Про
Національне центральне бюро Інтерполу”[20]. Забезпечення якісного
виконання управлінських функцій НЦБ Інтерполу в Україні вимагає чітко
налагодженого механізму НЦБ Інтерполу, взаємодії усередині підсистеми
НЦБ Інтерполу між її складовими, що відповідає міжнародній практиці
боротьби зі злочинністю. Зосередимо увагу на дослідженні саме цієї
підсистеми.

Як вже зазначалося вище, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є самостійним
структурним підрозділом центрального апарату МВС України. Будемо вважати
його центральним органом управління у підсистемі управління НЦБ
Інтерполу в Україні. До регіональних органів управління підсистеми
управління НЦБ Інтерполу в Україні будемо відносити підрозділи Укрбюро
Інтерполу, які є структурними одиницями головних управлінь, управлінь
МВС України в Криму, областях, містах Києві та Севастополі. Такий підхід
цілком відповідає вимогам Наказу Міністерства внутрішніх справ України
від 15 лютого 1995 року № 104 „Про створення підрозділів Укрбюро
Інтерполу” щодо поліпшення взаємодії та координації роботи
правоохоронних органів стосовно своєчасного попередження, розкриття і
розслідування злочинів, які мають транснаціональний характер або
виходять за межі території України.

Аналіз функцій, що реалізуються підсистемою НЦБ в Україні дозволяє
переконатися, що основними функціями постають організаційно-методична та
інформаційна. Варто зазначити, що НЦБ Інтерполу в Україні в загальному
випадку арешти злочинців безпосередньо не здійснює і не збирає речові
докази, бо це обов’язок територіальних правоохоронних органів. Але, як
випливає із аналізу функцій підрозділів Укрбюро Інтерполу в головних
управліннях, управліннях МВС України в Криму, областях, містах Києві та
Севастополі, за рішенням керівництва ГУМВС, УМВС або Укрбюро передбачена
безпосередня участь в проведенні на території регіону окремих найбільш
складних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо виконання
запитів, які надійшли каналами Укрбюро з Генерального секретаріату та
НЦБ Інтерполу в зарубіжних країнах.

У роботі вважається за необхідне визначитися із вимогами, виконання яких
безпосередньо впливає на якісну реалізацію інформаційної функції
зазначеними вище органами управління. Під час дослідження цієї проблеми
слід враховувати відповідні положення Інструкції „Про порядок
використання правоохоронними органами можливостей Національного
центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та
розслідуванні злочинів” та Інструкції „Про порядок зносин органів
внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами
іноземних держав з питань запобігання, розкриття та розслідування
злочинів”. Цілком логічно, що для здійснення інформаційної функції
потрібна інформація, яка б відповідала і щодо змісту, і щодо форми
представлення. За змістом інформацію можна поділити на
оперативно-розшукову, інформаційно-довідкову, криміналістичну, архівну
та, в окремих випадках, процесуальну. До оперативно-розшукової
інформації, зокрема, відноситься інформація про події злочинів, про
злочинців, про речі, документи, які є предметом розслідування і т. ін.
Інформаційно-довідкову інформацію складають відомості про осіб, які
скоїли злочини на території різних держав, були заарештовані,
переховуються від слідства та суду тощо. До цього ж виду інформації
можна віднести і тексти нормативно-правових актів відповідної держави,
міжнародних договорів, науково-технічну інформацію, яку можна
використовувати, наприклад, для удосконалення створення певних
інформаційних систем. Криміналістичною інформацією є відомості про
рівень злочинності на території держави, певні аналітичні прогнози і т.
ін.

Форма надання інформації має відповідати прийнятим МОКП стандартам;
документи виконуються однією з робочих мов Організації (англійська,
французька, іспанська, арабська) і надсилаються засобами електронної
пошти, факсимільного або, в залежності від характеру повідомлення,
іншого виду зв’язку, зокрема шифрованого. Якісна реалізація
інформаційної функції центральним та регіональними органами управління
підсистеми НЦБ Інтерполу в Україні потребує певного переліку інформації,
який залежить від категорій злочинів: у сфері економіки та фінансів; у
сфері боротьби з незаконним виготовленням підроблених грошових знаків; у
сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків; у сфері боротьби з
незаконним обігом вогнепальної зброї і т. ін. Виходячи із затвердженого
порядку обробки та захисту інформації в підсистемі НЦБ Інтерполу, слід
вважати це ще однією вимогою, дотримання якої спричинить свій позитивний
вплив на виконання цієї функції [8].

Під час виконання організаційної функції органи управління підсистеми
НЦБ Інтерполу в Україні сприяють взаємодії правоохоронних органів
України з правоохоронними органами зарубіжних країн при виконанні
кримінально-процесуальних дій по розкриттю та розслідуванню злочинів.
Відповідно до Інструкції (п. 5.1) питання виконання окремих слідчих дій,
а також екстрадиції та отримання відомостей про рух коштів та
банківських рахунків на території зарубіжних країн вирішуються в порядку
надання правової допомоги і належать до компетенції Генеральної
прокуратури України. За дорученням Генеральної прокуратури України –
органу державного управління у МПС – відповідні органи підсистеми
управління НЦБ Інтерполу України здійснюють певні організаційні заходи,
взаємодіючи з НЦБ Інтерполу запитуваних країн та використовуючи
можливості Генерального секретаріату Інтерполу для сприяння виконанню
запиту про правову допомогу. За умови якісної та оперативної реалізації
організаційної функції органами управління підсистеми НЦБ Інтерполу в
Україні українські правоохоронні органи можуть отримати правову допомогу
з таких питань:вручення документів; виконання окремих процесуальних дій;
порушення кримінального переслідування; арешту осіб, які підлягають
видачі; видачі осіб, які підлягають притягненню до кримінальної
відповідальності або для відбуття покарання згідно з вироком суду та ін.
[1, с.70, 71].

Слід також зазначити, що в межах підсистеми НЦБ Інтерполу в Україні
організаційна функція управління виявляється також у тому, що при
отриманні каналами Інтерполу запитів від правоохоронних органів інших
країн центральний орган управління – робочий апарат НЦБ Інтерполу в
Україні – визначає порядок їх виконання і оптимальне коло виконавців.
Наступна стадія реалізації організаційної функції пов’язана із
надсиланням необхідних документів до регіональних органів управління
підсистеми НЦБ Інтерполу в Україні, а також до інших органів управління
у МПС. Варто зауважити, що ефективність виконання організаційної функції
вимагає оперативного, постійного зворотного зв’язку, а також
усвідомлення особовим складом центрального та регіональних органів
управління можливостей НЦБ в Україні та вміння їх використовувати під
час реалізації управлінських функцій у МПС.

Управлінська діяльність у МПС, що здійснюється підсистемою НЦБ Інтерполу
в Україні, має базуватися на наступних принципах: поваги до
національного суверенітету, коли кожна правоохоронна структура будь-якої
країни діє на своїй території згідно з національним законодавством;
невтручання в справи чи окремі питання політичного, військового,
релігійного або расового характеру іноземних країн, тобто лише боротьба
із загальнокримінальними злочинами.

1.3. Функції та завдання Національного центрального бюро Інтерполу

в Україні

Постановою Кабінету Міністрів України № 220 “Про Національне центральне
бюро Інтерполу” від 25.03.1993 р., яким затверджено Положення про
Національне центральне бюро Інтерполу, визначено, що взаємодія
правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних
держав щодо вирішення питань боротьби із злочинністю, що має
транснаціональний характер або виходить за межі країни, здійснюється
лише через Національне центральне бюро Інтерполу.

Постановою визначені основні завдання, які виконує НЦБ Інтерполу в
Україні:

— координація діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі із
злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі
країни;

— забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними
органами держав — членів Інтерполу в боротьбі із злочинністю;

— оцінювання рівня поширення в Україні злочинності, що має
транснаціональний характер, і загрози злочинної діяльності громадян
України за кордоном.

Також п. 4 Постанови конкретизовано повноваження цієї служби, а саме
визначено, що НЦБ Інтерполу, відповідно до покладених на нього завдань
здійснює такі функції:

1) забезпечувати обмін офіційною та конфіденційною,
оперативно-розшуковою інформацією в межах Інтерполу та правоохоронних
органів України з питань боротьби із злочинністю;

2) надсилати до Генерального секретаріату і національних центральних
бюро держав

— членів Інтерполу запити та відомості правоохоронних органів країни,
пов’язані з інформацією про злочин і злочинців, розшукуваних осіб,
предмети, документи, здійснення нагляду за особами, яких підозрюються у
скоєнні злочинів, тощо;

3) приймати і контролювати реалізацію запитів та інформації Генерального
секретаріату і національних центральних бюро держав — членів Інтерполу;

4) сприяти представникам компетентних органів зарубіжних держав, які
прибули в Україну для здійснення оперативно-розшукових та інших заходів,
пов’язаних з боротьбою із злочинністю;

5) терміново інформувати національні центральні бюро держав — членів
Інтерполу про випадки безпосереднього звертання до їх компетентних
органів правоохоронних органів країни;

6) у разі необхідності подавати до Генерального секретаріату і
національних центральних бюро держав — членів Інтерполу зведену

інформацію про злочини, скоєні іноземними громадянами на території
України, а також іноземних громадян, яких затримано в Україні за
підозрою у вчиненні злочинів, притягнуто до кримінальної
відповідальності або засуджено;

7) організовувати участь представників України у зустрічах і
конференціях, що проводяться Інтерполом;

8) складати на підставі інформації, що надходить від правоохоронних
органів країни звіти, передбачені Інтерполом, і надсилати їх до
Генерального секретаріату;

9) готувати аналітичні огляди, звіти та узагальнення за матеріалами
Інтерполу з проблем боротьби із злочинністю;

10) формувати на підставі інформації, одержаної у ході своєї діяльності,
банк даних про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети і
документи;

11) брати участь у розробці проектів законодавчих і нормативних актів,
що регламентують роботу, спрямовану на боротьбу із злочинністю;

12) брати участь у проведенні кримінологічної експертизи законодавчих і
нормативних актів та міжнародних договорів України, з прийняттям і
укладанням яких може відбутися поширення злочинності;

13) контролювати в межах своєї компетенції додержання міжнародних
договорів України щодо боротьби із злочинністю;

14) замовляти в бібліотеці Генерального секретаріату Інтерполу
законодавчі та нормативні акти держав — членів Інтерполу з питань
боротьби із злочинністю, міжнародно- правові документи, угоди, що
регламентують міжнародне співробітництво у цьому напрямі, а також
документи про діяльність поліції; формувати банк даних із такої
інформації;

15) видавати інформаційний бюлетень [18, с. 458-459].

Згідно з законодавством України, діяльність Укрбюро Інтерполу полягає в
організації інформаційного супроводження кримінальних та
оперативно-розшукових справ, що знаходяться у провадженні правоохоронних
органів України та іноземних держав.

Укрбюро Інтерполу, зокрема, здійснює:

 обмін інформацією між правоохоронними органами України та іноземних
держав під час провадження у відповідних кримінальних та
оперативно-розшукових справах з метою організації проведення необхідних
перевірок та оперативно-розшукових заходів;

міжнародний розшук обвинувачених та підсудних, що переховуються від
правоохоронних органів з метою ухилення від кримінальної
відповідальності та перебувають у державному або міждержавному розшуку;
організовує екстрадицію таких осіб до України;

розшук безвісно зниклих осіб, розшук осіб-жертв торгівлі людьми, розшук
викраденого автотранспорту, культурних цінностей та антикваріату,
ідентифікацію осіб та невпізнаних трупів тощо;

V

¦

T

V

h

c

¤

¦

V

Z

\

l

p

\

&

c

E

????????????????????I?обмін аналітичною і статистичною інформацією з
питань боротьби зі злочинністю та організації роботи правоохоронних
органів.

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОГО
ЦЕНТРАЛЬНОГО БЮРО ІНТЕРПОЛУ В УКРАЇНІ

2.1. Відділ міжнародного розшуку та екстрадиції

До складу Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань
Робочого апарату Укрбюро Інтерполу входить відділ міжнародного розшуку
та екстрадицій.

Основне завдання вказаного підрозділу витікає з його назви, тобто
організація міжнародного розшуку на території всіх країн-членів
Інтерполу, а також проведення екстрадиції злочинців з України та в
Україну. Актуальною для вказаного підрозділу також є діяльність щодо
розміщення карток у міжнародній інформаційній системі Інтерполу ASF, а
також накопичення, систематизація та аналіз інформації кримінального
характеру відносно фізичних та юридичних осіб, злочинних угруповань,
тенденцій розвитку транснаціональної злочинності. Збір та аналіз
інформації відносно осіб та ОЗУ, причетних до вчинення тяжких та
особливо тяжких злочинів з метою внесення цих відомостей до баз даних
Робочого апарату та Генерального секретаріату, а також ініціювання
заборони їх в’їзду на територію України та видворення за її межі.

Окрім вже зазначеного співробітники відділу міжнародного розшуку та
екстрадицій у своїй повсякденній діяльності вивчають та узагальнюють
передовий світовий досвід з організації міжнародного розшуку та
екстрадиції, приймають участь у тематичних форумах з питань, що
відносяться до компетенції відділу, а також надають практичну допомогу
правоохоронним органам України та інших країн – членів Інтерполу в
розслідуванні та розкритті транснаціональних злочинів
загальнокримінальної спрямованості.

Відділ міжнародного розшуку та екстрадицій Укрбюро Інтерполу при
виконанні своїх завдань взаємодіє з правоохоронними органами України,
центральними і місцевими органами державної влади, керівними органами і
підрозділами Інтерполу, правоохоронними органами зарубіжних держав.

Важливу роль під час виконання завдань, покладених на відділ
міжнародного розшуку та екстрадиції, відіграють міжнародні угоди про
видачу та взаємну правову допомогу. Ці угоди є ефективним засобом
співробітництва у боротьбі з кримінальними злочинами [24].

2.2. Відділ супроводження розслідувань

В структурі Робочого апарату Укрбюро Інтерполу одним з основних
підрозділів, на якого покладено завдання взаємодії з іноземними
правоохоронними органами, є відділ супроводження розслідувань.
Діяльність його співробітників полягає у наданні інформаційного та
організаційного сприяння правоохоронним органам України у взаємодії з
іноземними колегами по справах, що становлять взаємний інтерес.

Характер та забарвлення справ, за якими здійснюється робота,
різноплановий. Разом з тим, з огляду на актуальність або системність
певних кримінальних явищ, підрозділом здійснюється робота за
пріоритетними напрямками.

Так, протягом всього існування Бюро, актуальною залишається робота у
справах економічної спрямованості, у тому числі міжнародних шахрайств,
протиправних дій фінансово-економічного характеру, вчинених із
використанням інструментів іноземного походження (офшорні фірми, рахунки
в іноземних банках) або за безпосередньої участі іноземців; контрабанда
товарів, у тому числі, найбільш закриміналізований на даний момент її
сегмент – контрабанда транспортних засобів. Відділ здійснює роботу з
міжнародного розшуку та попередження легалізації в України або
закордоном викрадених транспортних засобів, культурних цінностей.

Пріоритетними напрямками роботи відділу визначено максимальне
інформаційне та організаційне сприяння правоохоронним органам у
розслідуваннях злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, упередженням
нелегальній міграції, виготовленням та розповсюдженням дитячої
порнографії через Інтернет, злочинами у сфері високих технологій тощо.

Окремо підрозділом ведеться робота з ідентифікації та обліку осіб,
причетних до протиправної діяльності пов’язаної із незаконним обігом
наркотичних засобів.

За всіма напрямками взаємодії приділяється увага з виявлення ознак
діяльності організованих злочинних угруповань з міжнародними зв’язками,
облік їх членів, дослідження сфер діяльності [24].

2.3. Відділ з питань безпеки міжнародних масових заходів

З кожним роком Україна все більше інтегрується у світову спільноту. Це
означає постійний обмін технологіями, інформацією, культурними
здобутками. І нашій країні є чим пишатися на тлі досягнень інших
світових держав: доробки у ракетно-космічній галузі, на
культурно-мистецькій ниві, у спорті. Україна, як справжня гостинна
країна, приймає у себе багато міжнародних заходів та направляє своїх
представників для представлення її інтересів за кордон. Часто в таких
заходах бере участь велика кількість осіб, наприклад, під час
міжнародних спортивних змагань, економічних форумів та політичних
виборів. У зв’язку з цим особливої важливості набуває своєчасний та
повний обмін інформацією між зацікавленими сторонами, які приймають
участь у таких заходах, з метою забезпечення безпеки їх учасників та
недопущення скоєння порушень громадського порядку чи злочинів.

Крім того, протягом вже багатьох років Україна успішно приймає участь у
міжнародних футбольних турнірах, а останнім часом наполегливо і
планомірно готується до прийняття на своїй території фінальної частини
чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Чисельність вітчизняних
футбольних уболівальників, які підтримують українські команди не тільки
на теренах нашої країни, але й за кордоном, постійно зростає. При цьому,
окрім позитивної сторони цього явища, неминуче виникає і така проблема,
як футбольне хуліганство. Тому, слідуючи за європейськими тенденціями та
усвідомлюючи необхідність у вчасному обміні інформацією щодо українських
та іноземних футбольних уболівальників, зокрема, так званих
“проблемних”, керівництвом МВС у липні 2010 року у складі Робочого
апарату Укрбюро Інтерполу було створено сектор з питань безпеки
міжнародних масових заходів. Основними функціональним обов’язками
працівників цього підрозділу стали обмін інформацією з правоохоронними
органами країн Європи та світу щодо забезпечення безпеки масових заходів
за участю українських представників.

В подальшому на сектор також було покладено виконання функцій
Національного футбольного інформаційного пункту (НФІП). Згідно з
європейським законодавством, НФІП є ключовим підрозділом в обміні всією
перед- та післяматчевою інформацією між поліцейськими підрозділами щодо
міжнародних футбольних матчів, в яких приймають участь команди
відповідних країн Європейського союзу, в особливості, стосовно
переміщень та намірів проблемних футбольних уболівальників. Такі самі
функції на сьогодні виконує й НФІП України, підтримуючи постійний
зв’язок із українськими футбольними клубами та територіальними
підрозділами ОВС, отримуючи, накопичуючи та аналізуючи відповідні дані,
що надходять до підрозділу.

Зважаючи на зростаючі обсяги та темпи обміну сектором профільною
інформацією, на початку 2011 року його було реорганізовано у відділ з
питань безпеки міжнародних масових заходів з розширенням штатної
чисельності до 7 посадових одиниць [24].

У даний час відділ займається не тільки обміном інформацією щодо
міжнародних масових заходів, зокрема, міжнародних футбольних матчів за
участю українських команд, а й організаційною роботою під час візитів в
Україну представників правоохоронних органів інших країн, нормативним
забезпеченням діяльності органів внутрішніх справ під час забезпечення
громадської безпеки та порядку при проведенні масових заходів
міжнародного характеру на території нашої країни. При цьому пріоритетним
напрямом роботи залишається підготовка до проведення в Україні ЄВРО
2012, а саме організація перебування та роботи в Україні іноземних
поліцейських делегацій, функціонування Центру міжнародного поліцейського
співробітництва та створення безпечних умов для футбольних
уболівальників з різних країн світу під час відвідання ними нашої
країни.

2.4. Відділ взаємодії з Європолом

28 січня 2011 року наказом Міністра внутрішніх справ України у структурі
Робочого апарату Укрбюро Інтерполу створено відділ взаємодії з Європолом
на який покладено функції Національного контактного пункту по взаємодії
з Європейським поліцейським офісом (Європол).

Зокрема до функцій відділу входять організація та координація
співробітництва компетентних органів України (Міністерства внутрішніх
справ, Служби безпеки України, Державної митної служби України,
Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби
України, Державної служби фінансового моніторингу України, Генеральної
прокуратури України) з Європолом, а також напрацювання заходів,
спрямованих на вдосконалення механізму взаємодії [24].

Європейський поліцейський офіс (Європол) – правоохоронний орган
Європейського Союзу, розташований в м. Гаага. Основним завданням
Європолу є боротьба з тяжкими міжнародними злочинами та тероризмом
шляхом координації та співпраці між державами-членами Європейського
Союзу та іншими країнами і міжнародними організаціями. Серед основних
напрямків роботи Європолу слід виокремити боротьбу з тероризмом,
міжнародною наркоторгівлею, відмиванням грошей, організованим
шахрайством, підробкою євро та контрабандою і торгівлею людьми.

Правову базу взаємодії Європолу з партнерами визначають два види Угод –
Угода про стратегічне співробітництво та Угода про оперативне
співробітництво. Ці угоди Європол укладає з третіми країнами –
державами, що не входять до Європейського Союзу.

Законодавче підґрунтя міжнародного співробітництва з Європолом:

04.12.2009 – в м. Києві підписано Угоду між Україною та Європейським
поліцейським офісом про стратегічне співробітництво;

05.10.2010 – Верховною Радою України прийнято Закон України № 2576-VI
“Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським поліцейським офісом
про стратегічне співробітництво”;

26.10.2010 – Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та
Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво”
підписано Президентом України;

12.11.2010 – Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та
Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво” набрав
чинності [24].

Наразі МВС України у співпраці з центральними органами виконавчої влади
України опрацьовується проект Угоди про оперативне співробітництво з
Європолом. Після відповідного вивчення Українською стороною положень
проекту вказаної Угоди і напрацювання узгодженої позиції буде
започатковано переговорний процес між Україною та Європолом з метою
підписання Угоди про оперативне співробітництво.

Укладення Угоди про оперативне співробітництво є важливим кроком
співпраці між Україною та Європейським поліцейським офісом. Зазначена
Угода надасть можливість Україні не тільки здійснювати обмін
стратегічною та технічною інформацією з Європолом, як це передбачено
чинною Угодою між Україною та Європейським поліцейським офісом про
стратегічне співробітництво, але й безпосередньо брати участь у спільних
заходах з розслідування злочинів, обмінюватись оперативними та
персональними даними тощо.

РОЗДІЛ 3

ОПТИМІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ НЦБ ІНТЕРПОЛУ В УКРАЇНІ

У зв’язку з діяльністю НЦБ Інтерполу в Україні виникають нові форми
співпраці з правоохоронними органами, які потребують належного
нормативного обґрунтування, чого поки що зроблено не було. Зокрема,
поточні функції, які виконує НЦБ Інтерполу, але які не охоплюються
Положенням про НЦБ Інтерполу в Україні: перевірка за базами даних
Генерального секретаріату Інтерполу осіб, що подають документи до
підрозділів громадянства та реєстрації фізичних осіб з метою отримання
громадянства, політичного притулку чи дозволу на постійне проживання в
Україні, участь у складі слідчо-оперативних груп, у складі оперативних
груп під час проведення рейдів та перевірок, організація екстрадиції
осіб до України або з України (підготовка необхідних документів, участь
у складі конвойних груп під час екстрадування особи). Також НЦБ
Інтерполу вносяться пропозиції щодо розширення переліку повноважень НЦБ,
зокрема, включення до них права НЦБ забороняти в’їзд до країни особам,
які вчинили злочин, сумісного використання та інтеграції банків даних із
Державтоінспекцією, ДІТ при МВС України, Держприкордонслужбою (системи
“Гарт”, “Аркан” (Держприкордонслужба), Інтегрований національний банк
даних (ІНБД) про транспортні засоби (УДАЇ), та іншими органами й
установами [10, с. 11].

Для порівняння можемо навести приклади повноважень національних
центральних бюро інших країн світу, зокрема, Постановою уряду Російської
Федерації № 1190 “Про затвердження положення про Національне центральне
бюро Інтерполу” від 14.10.1996 р. визначено перелік повноважень НЦБ
Інтерполу у РФ, серед яких ми можемо виділити і ті, які було б доцільно
включити до повноважень НЦБ у нашій країні, наприклад: визначення
належності запитів правоохоронних органів вимогам Статуту Інтерполу та
національному законодавству Росії, виконання запитів не тільки стосовно
розшуку осіб, предметів та документів, а й розшуку коштів, здобутих
незаконним шляхом, надання консультативно-методичної допомоги
правоохоронним органам країни з питань міжнародного співробітництва,
формування довідково-інформаційного фонду зарубіжного законодавства,
обов’язкових рішень та рекомендацій Генеральної асамблеї Інтерполу,
даних про розвиток злочинності у зарубіжних державах, передання для
опублікування в засобах масової інформації даних про розшукуваних осіб,
осіб, які зникли безвісти, про ідентифікацію осіб, а також стосовно
розшуку предметів та документів. Крім того, серед завдань НЦБ є
посилання на те, що ним можуть реалізовуватись й інші повноваження,
тобто їх перелік не є вичерпним [22].

Для більш повної картини необхідності розширення повноважень НЦБ
Інтерполу в Україні розглянемо повноваження бюро Інтерполу інших країн
світу, зокрема, НЦБ Інтерполу Сполучених Штатів Америки, яке здійснює
виконання таких функцій:

— сприяти міжнародному співробітництву правоохоронних органів у якості
представника Сполучених Штатів Інтерполу від імені Генерального
прокурора;

— представляти правоохоронні органи США на конференціях та симпозіумах
Інтерполу;

— підтримка американського представника Інтерполу у виконавчому комітеті
Інтер- полу;

— передача кримінальної інформації від правоохоронних та інших органів
державної влади США, діяльність яких пов’язана з функціями НЦБ;

— координація та інтеграція інформації для дослідження міжнародного
характеру злочинів та виявлення осіб, які здійснюють злочинну
діяльність;

— аналіз структури міжнародної злочинної діяльності [5, с. 37-40].

— Для порівняння також можна навести приклад НЦБ Інтерполу Німеччини,
яке здійснює такі напрями своєї діяльності:

— ведення централізованих баз даних кримінальної інформації;

— ідентифікація та міжнародний розшук злочинців;

— сприяння компетентним службам у здійсненні екстрадиції та депортації;

— збір, аналіз та направлення відповідної інформації зацікавленим
органам.

Урегульованість діяльності та конкретність завдань НЦБ Інтерполу у
Німеччині виражається ще й у тому, що фактично НЦБ Інтерполу в Німеччині
об’єднує у собі три підрозділи: НЦБ Інтерполу, національний підрозділ
Європолу та національний центральний офіс Шенгенської інформаційної
системи [11, с.23-24]. З цієї причини цікавим буде дослідити діяльність
НЦБ Інтерполу в Туреччині, оскільки його діяльність є також
трикомпонентною, а завдання більш конкретизовані законодавчо, а сама
країна в перспективі, як і Україна, планує входження до Європейської
спільноти: цей підрозділ у Туреччині має назву Департамент Інтерполу,
Європолу та Офісу додаткового внутрішнього контролю і Шенгенської
інформаційної системи (Interpol — Europol — Sirene Department), до
складу якого входять:

— НЦБ Інтерполу у Туреччині;

— Національне бюро Європолу Туреччини;

— Національний центральний офіс з протидії фальшивомонетництву.

До завдань Департаменту відносяться:

— представлення всіх турецьких правоохоронних органів в Інтерполі,
Європолі і країнах — членах цих організацій;

— прийняття необхідних заходів із запобігання міжнародним злочинам,
організація контролю переміщення та арешту злочинців, організація
процедури екстрадиції;

— подача заявок до Генерального секретаріату Інтерполу для публікації
червоних, зелених, жовтих, синіх, чорних, по

маранчевих повідомлень Інтерполу, ро- зшукових повідомлень та бюлетенів;

— забезпечення стратегічного і технічного співробітництва з Європолом —
проведення досліджень з метою подальшого запровадження співробітництва з
Європолом;

— передача відповідної інформації та документів, отриманих із
Генерального секретаріату Інтерполу, штаб-квартири Європолу та країн —
членів, до відповідних органів державної влади;

— організація навчальної діяльності з питань міжнародного
співробітництва поліції для підвищення поінформованості та сприяння
координації між турецькими правоохоронними органами;

— вивчення та наступне внесення законодавчих, структурних та
функціональних змін до Шенгенської інформаційної системи (SIS) і
SIRENE-Бюро;

— інформування відповідних органів державної влади про нові види
злочинів і методи та заходи боротьби з ними.

Отже, можна прийти до висновку, що законодавство, яке регулює
повноваження Укрбюро Інтерполу, потребує доопрацювання, зокрема, нами
наведено приклади законодавчих актів інших країн наприклад, (Німеччина),
де за наявності втричі меншої кількості повноважень, ніж в Україні,
досягається більш повна реалізація завдань Інтерполу, а також інших
підрозділів та організацій, що входять до його структури.

ВИСНОВКИ

Зі сказаного вище можна зробити наступні висновки:

Україну було прийнято до Міжнародної Організації Кримінальної Поліції у
1992 році на 61-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу. Повноправним
членом цієї організації наша держава стала в 1993 році після створення
Національного центрального бюро Інтерполу. За цей період пройдено
нелегкий шлях становлення, розвитку і визнання українського Бюро
Інтерполу як одного з передових підрозділів, що представляє інтереси
держави на міжнародному рівні.

25 березня 1993 року Кабінет Міністрів України своєю Постановою (№220)
затвердив положення “Про Національне центральне бюро Інтерполу” [20],
яка була продубльована Наказом МВС України №194 від 7 квітня 1993 року
“Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України “Про НЦБ
Інтерполу”. У відповідності з цією Постановою встановлювалось, що
взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами
зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби із злочинністю, що має
транснаціональний характер або виходить за межі України, здійснюється
лише через Національне центральне бюро Інтерполу, яким виступає
Міністерство внутрішніх справ.

Згідно з законодавством України, діяльність Укрбюро Інтерполу полягає в
організації інформаційного супроводження кримінальних та
оперативно-розшукових справ, що знаходяться у провадженні правоохоронних
органів України та іноземних держав.

Укрбюро Інтерполу, зокрема, здійснює:

 обмін інформацією між правоохоронними органами України та іноземних
держав під час провадження у відповідних кримінальних та
оперативно-розшукових справах з метою організації проведення необхідних
перевірок та оперативно-розшукових заходів;

міжнародний розшук обвинувачених та підсудних, що переховуються від
правоохоронних органів з метою ухилення від кримінальної
відповідальності та перебувають у державному або міждержавному розшуку;
організовує екстрадицію таких осіб до України;

розшук безвісно зниклих осіб, розшук осіб-жертв торгівлі людьми, розшук
викраденого автотранспорту, культурних цінностей та антикваріату,
ідентифікацію осіб та невпізнаних трупів тощо;

обмін аналітичною і статистичною інформацією з питань боротьби зі
злочинністю та організації роботи правоохоронних органів.

Відповідно до положення “Про Національне центральне бюро Інтерполу”, НЦБ
представляє Україну в Міжнародній організації кримінальної поліції –
Інтерполі та є центром координації взаємодії правоохоронних органів
країни з компетентними органами зарубіжних держав щодо ведення боротьби
із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за її
межі. Укрбюро Інтерполу у своїй діяльності керується Конституцією
України, законодавчими актами України щодо боротьби із злочинністю,
міжнародними договорами України, Статутом та іншими нормативними
документами Інтерполу, нормативними актами МВС.

НЦБ Інтерполу в Україні діє в структурі Міністерства внутрішніх справ
України і сприяє взаємодії правоохоронних органів нашої держави з
Генеральним секретаріатом Інтерполу та відповідними національними бюро
країн-членів Міжнародної Організації Кримінальної Поліції. Служба
здійснює обмін інформацією з правоохоронних проблем та координацію дій у
боротьбі зі злочинністю, яка виходить за межі України або носить
транснаціональний характер.

НЦБ Інтерполу в Україні постійно зміцнює співробітництво з регіональними
правоохоронними органами для своєчасного реагування на запити, що
надходять із зарубіжних країн, та, як наслідок, успішного виконання
покладених на нього функцій по координації дій для своєчасного розкриття
злочинів.

НЦБ Інтерполу в Україні досягло значних успіхів у боротьбі з торгівлею
людьми, але, незважаючи на це, ще залишилось безліч проблем, які
потрібно вирішити найближчим часом.

НЦБ Інтерполу в Україні розраховує на всебічну підтримку закордонних
колег у спільній справі забезпечення ефективної та результативної
боротьби з міжнародною злочинністю. Подальше вдосконалення та розвиток
Українського бюро сприятиме об’єднанню поліції всіх держав у боротьбі
проти міжнародного тероризму та інших проявів міжнародної злочинності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції:
Наук.-практ. посібник. – Харків: Основа, 2003. – 324 с.

Додаток до газети “Іменем Закону”. — 2007. — № 30 (5572)

Інструкція про порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження
за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під
вартою, затверджена наказом МВС від 14.05.2009 №217

Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей
НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні
злочинів, затверджена спільним наказом МВС, СБУ, ДМС, Генпрокуратури,
Держприкордону, ДПА від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2

Клементьев А.С. Опыт создания интегрированных информационных систем
органов уголовной юстиции зарубежных стран / А.С. Клементьев //
Российский следователь. — 2007. — № 5.

Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради
України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Культенко О.І. Роль працівників НЦБ Інтерполу в Україні у здійсненні
міжнародного розшуку та екстрадиції // Вісник Академії управління МВС. —
2009. — №1.

Леженіна О.І. Організаційно-правові засади участі органів внутрішніх
справ України у міжнародній правоохоронній діяльності: [дисертація на
здобуття наук. ст. к. ю. н.]. – Національний університет внутрішніх
справ, Харків, 2004.

Міжнародна організація кримінальної поліції ІНТЕРПОЛ в Україні
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/nomer10/all_mac.html

Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України в рамках
Інтерполу // Моменти. — № 7(11)

Моисеев С.П. Как работает НЦБ Интерпола в Германии (некоторые аспекты
деятельности) / С.П. Моисеев // Информационный сборник НЦБ Интерпола в
РФ. — 1998. — № 24;

Наказ МВС від 07.07.2011 № 410 «Про затвердження Інструкції про порядок
прийняття органами внутрішніх справ України рішень про заборону в’їзду в
Україну іноземцям та особам без громадянства»;

Наказ МВС від 22.08.2011 № 616 «Про затвердження Інструкції про порядок
здійснення перевірок слідів рук, дактилокарт та ДНК-профілів за банками
даних Інтерполу»

Наказ МВС від 25.03.2011 № 109 «Про затвердження Інструкції про порядок
надання доступу органам і підрозділам внутрішніх справ України до
телекомунікаційної мережі Інтерполу І-24/7»

Наказ МВС України від 08.12.2005 № 1132 «Про затвердження Порядку
залучення радників Національним центральним бюро Інтерполу»

Наказ Міністерства культури та мистецтва України, Міністерства
внутрішніх справ України від 10.08.2004 № 517/885 «Про оперативний обмін
інформацією щодо культурних цінностей, оголошених у національний та
міжнародний розшук»

Некрасов В.А., Смелік В.Б., Житняк С.Є. Використання можливостей НЦБ
Інтерполу в Україні у боротьбі зі злочинами: навч. посіб. – К.: КНТ,
Видавничий дім “Скіф”, 2008. – 168 с.

Оперативно-розшукова діяльність. Нормативно-правове регулювання // [Ю.Я.
Кондратьєв, О.М. Джужа, Д.Й. Никифорчук, В.В. Матвійчик]. — К. : КНТ,
2005. — 552 с.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.2004 №1043 «Про
представника Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у
Міжнародній організації кримінальній поліції – Інтерполу»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 №220 «Про
Національне центральне бюро Інтерполу»

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.1992 №555 «Про вступ
України до Інтерполу»

Постановление Правительства РФ “Об утверждении Положения о Национальном
центральном бюро Интерпола” от 14.10.1996 г. № 1190 // Собрание
законодательства Российской Федерации. — М. : “Юридическая литература”.
— 1996.

Раденький В. Український Інтерпол: шляхом розвитку [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/DIR_UKR/017.htm

Робочий апарат Укрбюро Інтерполу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://icpo.centrmia.gov.ua/

Старжинський В.С., Старжинський С.В., Хотенець П.В. Інтерпол. Міжнародна
організація кримінальної поліції: навч. посіб. – Х.: Бурун Книга, 2006.
–168 с.

Указ Президента України від 6.08.2004 № 872 «Про представника
Національного центрального бюро Інтерполу України у Міжнародній
організації кримінальній поліції – Інтерпол»

Юридична енциклопедія: у 6 т. / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.:
Укр. енцикл., 2001. – Т. 1, 2.

ДОДАТКИ

Додаток А

Рис. 1. Структура Національного центрального бюро Інтерполу в Україні

Додаток Б

Відділи Укрбюро Інтерполу в Україні

Управління організаційного та технічного забезпечення:

відділ організаційного та юридичного забезпечення

відділ з питань безпеки міжнародних масових заходів

відділ інформаційних технологій

відділ взаємодії з Європолом

відділ оброблення інформації

Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань:

відділ супроводження розслідувань

відділ міжнародного розшуку та екстрадицій

Рис. 2. Структура відділів Укрбюро Інтерполу в Україні

PAGE

PAGE 35

Похожие записи