HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Тема. Трудові правовідносини

1 .Трудові і трудоправові суспільні відносини

2. Колективний договір та угода. Функції Національної служби
посередництва і примирення

3. Трудовий договір та контракт. Види трудових договорів

Література:

1. Конституція України. Українською, російською, англійською мовами. З
алфавітно-предметним покажчиком/Укладачі: М.П. Орзіх, С.С. Сон. Одеса,
1999. •

2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. — К.,
1998.

3. Прокопенко В. І. Трудове право.-Харків, 1998.

1 .Трудові і трудоправові суспільні відносини

Трудові правовідносини — це двосторонні відносини працівника з власником
або створюваним ним підприємством по виконанню за винагороду роботи за
обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, з підляганням
внутрішньому трудовому розпорядку, що виступають формою закріплення
суб’єктивних трудових прав і обов’язків.

Але не всі правовідносини, сутність яких є у виконання якихось робіт є
трудовими, це було б надзагальною характеристикою.

Поряд із цим, з безпосередньо трудових відносин виникає безліч
правовідносин, що є похідними по-відношенню до трудових. Ознакою таких
похідних відносин є те, що їх існування можливе лише при виникненні
трудових відносин, але за своїм змістом, учасниками, правовими
наслідками, вони не можуть бути віднесені до трудових.

Наприклад, до трудових відносин відносяться обов’язки працівника
виконати певні роботи за трудовим договором, але не відносяться до
трудових відносини між роботодавцем та Пенсійним фондом з приводу сплати
збору на пенсійне страхування з винагороди цього правника за трудовим
договором, хоча існування останніх можливе лише за умови існування
перших.

Суб’єкти трудових правовідносин.

громадяни

підприємство

власник

трудовий колектив

профспілковий орган

державні органи

2. Колективний договір та угода. Функції Національної служби
посередництва і примирення

КЗпП. Стаття 10. Колективний договір

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства,
прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових
і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих,
власників та уповноважених ними органів.

Стаття 11. Сфера укладення колективних договорів Колективний договір
укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від
форм власності і господарювання, які використовують найману працю і
мають права юридичної особи. Колективний договір може укладатися в
структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах
компетенції цих підрозділів.

Стаття 12. Сторони колективного договору Колективний договір укладається
між власником або уповноваженим ним органом (особою) з однієї сторони і
одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на
представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких
органів — представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим
колективом.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх
компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання
сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних
відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної
зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи,
розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат,
надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні
прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено
статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і
охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного
обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій
трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним
законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Закон України “Про колективні договори /угоди/”.

З У Про колективні договори і угоди ( Відомості Верховної Ради (ВВР),
1993, N 36, ст.361 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 3357-XII ( HYPERLINK
«javascript:OpenWin(‘3357-12’)» 3357-12 ) від 01.07.93, ВВР, 1993, N
36, ст.362 )

Цей Закон визначає правові засади розробки, укладення та виконання
колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових
відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.

Перелік статей закону:

Колективний договір і угода

Сфера укладення колективних договорів, угод

Сторони колективного договору, угоди

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод

Співвідношення законодавства і колективного договору, угоди, трудового
договору

Неприпустимість заборони діяльності щодо укладення та виконання
колективних договорів і угод

Зміст колективного договору

Зміст угод

Дія колективного договору, угоди

Колективні переговори

Вирішення розбіжностей

Гарантії та компенсації на період переговорів

Підписання колективного договору, угоди

Зміни і доповнення до колективного договору, угоди

Контроль за виконанням колективного договору, угоди

Статистичні дані про колективні договори, угоди

Відповідальність за ухилення від участі в переговорах

Відповідальність за порушення і невиконання колективного договору, угоди

Відповідальність за ненадання інформації, необхідної для колективних
переговорів і здійснення контролю

Порядок притягнення до відповідальності

Укладення колективних договорів /угод/.

Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори.
Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії
колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами,
письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона
протягом семи днів повинна розпочати переговори. Порядок ведення
переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до
колективного договору, угоди визначається сторонами і оформляється
відповідним протоколом. Для ведення переговорів і підготовки проектів
колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників
сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. Сторони можуть
переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз,
отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку
компромісів. Сторони колективних переговорів зобов’язані надавати
учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного
договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані,
що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні
зобов’язання. Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з
урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів
галузей, регіонів, громадських організацій, і приймає рішення, яке
оформляється відповідним протоколом.

Для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів
сторони використовують примирні процедури. Якщо в ході переговорів
сторони не дійшли згоди з незалежних від них причин, то складається
протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані
пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також
про строки відновлення переговорів. Протягом трьох днів після складання
протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують із свого
складу примирну комісію, а у разі недосягнення згоди звертаються до
посередника, обраного сторонами. Примирна комісія або посередник у
термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить
рекомендації щодо суті спору. У разі недосягнення згоди між сторонами
відносно внесення рекомендації допускається організація та проведення
страйків у порядку, що не суперечить законодавству України. Для
підтримки своїх вимог під час проведення переговорів щодо розробки,
укладення чи зміни колективного договору, угоди профспілки, інші
уповноважені працівниками органи можуть проводити у встановленому
порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Проект колективного договору обговорюється у трудовому колективі і
виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового
колективу. У разі якщо збори (конференція) трудового колективу відхилять
проект колективного договору або окремі його положення, сторони
відновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Термін цих
переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект в цілому
виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу. Після
схвалення проекту колективного договору загальними зборами
(конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими
представниками сторін не пізніш як через 5 днів з моменту його
схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового
колективу. Угода (генеральна, галузева, регіональна) підписується
уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 10 днів після
завершення колективних переговорів.

Вирішення спорів при укладенні колективних договорів /угод/.

Для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів
сторони використовують примирні процедури. Якщо в ході переговорів
сторони не дійшли згоди з незалежних від них причин, то складається
протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані
пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також
про строки відновлення переговорів. Протягом трьох днів після складання
протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують із свого
складу примирну комісію, а у разі недосягнення згоди звертаються до
посередника, обраного сторонами. Примирна комісія або посередник у
термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить
рекомендації щодо суті спору. У разі недосягнення згоди між сторонами
відносно внесення рекомендації допускається організація та проведення
страйків у порядку, що не суперечить законодавству України. Для
підтримки своїх вимог під час проведення переговорів щодо розробки,
укладення чи зміни колективного договору, угоди профспілки, інші
уповноважені працівниками органи можуть проводити у встановленому
порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

3. Трудовий договір та контракт. Види трудових договорів

Трудовий договір.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства,
установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,
за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи
фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої
праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на
декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не
передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії,
права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна),
умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови
розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися
угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами
України.

Види трудового договору.

Трудовий договір, як відправна позиція взаємовідносин працівника з
підприємством щодо виконання певної діяльності є визначальною категорією
для трудового права. Як родове поняття трудовий договір відповідно до
чинного законодавства класифікується за окремими ознаками: залежно від
1) специфіки змісту, 2) форми договору, 3)строку дії, 4)порядку
укладання.

?

\

Специфіку змісту мають, наприклад, договори про державну службу(Закон
“Про державну службу”); трудові договори в галузі селянського
господарства ( Закон “Про селянське ( фермерське) господарство);

Форми договору : контракт-трудовий договір; письмовий – усний договір.

Строки дії : тимчасові, сезонні, за сумісництвом, з основним місцем
роботи (постійні);

Порядок укладання — ?- залежно від специфіки змісту та форми договору.

Форми трудового договору: контракт — трудовий договір; письмовий – усний
договір.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії,
права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна),
умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови
розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися
угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами
України.

Підстави і порядок укладення трудового договору.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання
письмової форми є обов’язковим: 1) при організованому наборі
працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з
особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами
підвищеного ризику для здоров’я; 3) при укладенні контракту; 4) у
випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у
письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім
(стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з
фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством
України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт
або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках,
передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність,
кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням
власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на
роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи
розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до
роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства,
установи, організації за погодженням між керівниками підприємств,
установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового
договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за
медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом
здоров’я.

Поняття і підстави припинення трудового договору.

Підставами припинення трудового договору є:

угода сторін;

закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові
відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх
припинення;

призов або вступ працівника на військову службу, направлення на
альтернативну (невійськову) службу;

розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на
вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво
трудовим колективом органу (стаття 45);

переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в
установу, організацію або перехід на виборну посаду;

відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з
підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження
роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім
випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до
позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого
покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє
дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у
разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення,
перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату
працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу.

КЗпП. Стаття 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а
також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності
можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у
випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі
ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання
підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату
працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або
виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану
здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи; 3) систематичного
невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на
нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового
розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи
дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі
відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без
поважних причин; 5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох
місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи
відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений
триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному
захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з
трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада)
зберігається до відновлення працездатності або встановлення
інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував
цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного
або токсичного сп’яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в
тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що
набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить
накладення адміністративного стягнення або застосування заходів
громадського впливу

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті,
допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на
іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника
або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності
(крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування
працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної
ліквідації підприємства, установи, організації.

Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями
працівників за певних умов

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний
також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків
керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва,
відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками,
головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його
заступниками, а також службовими особами митних органів, державних
податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими
особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного
контролю за цінами; 2) винних дій працівника, який безпосередньо
обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для
втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального
проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Розірвання договору
у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог
частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, —
також вимог статті 43 цього Кодексу

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

КЗпП. Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на
невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на
невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним
орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про
звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю
продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення
чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального
закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена
медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею
чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом
сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на
пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних
причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий
договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після
закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не
вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним
орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків,
коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до
законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за
власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує
законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору

Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи
працівника

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню
достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності,
які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або
уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або
трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38
цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору
вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових
спорів.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника
або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників.

КЗпП. Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями
працівників за певних умов

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний
також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків
керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва,
відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками,
головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його
заступниками, а також службовими особами митних органів, державних
податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими
особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного
контролю за цінами; 2) винних дій працівника, який безпосередньо
обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для
втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального
проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Розірвання договору
у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог
частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, —
також вимог статті 43 цього Кодексу

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 7

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Похожие записи