.

Три повісті про Малого і Карлсона А.Ліндгрен

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
75 4334
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Три повісті про Малого і Карлсона А.Ліндгрен”

ПЛАН

Вступ

1. Тематика творів А.Ліндгрен

2. «Малюк і Карлсон» – як один з найкращих творів А.Ліндгрен

3. Образи Малюка і Карлсона

4. Причини популярності образу Карлсона повісті А.Ліндгрен «Малюк і
Карлсон»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Мабуть, немає дитини, яка б не знала (або хоча б не бачила відомої
мультиплікаційної версії) повісті славетної шведської казкарки Астрід
Ліндгрен про Малюка та його друга Карлсона – дивакуватого, самотнього
веселуна, який обожнює солодощі, а головне має незвичну річ за спиною –
пропелер, завдяки якому може літати.

Ця історія про пустощі та забавки, котру Астрід Ліндґрен написала в
середині минулого століття, приховує в собі, як і всяка справжня казка,
вагомий філософський пласт: тут ідеться про дитинство як свободу; про
самотність людини у соціумі, який її не розуміє і не довіряє; про
проблеми поміж поколіннями, поміж батьками і дітьми, а також про осібні
світи кожного з нас,

Астрід Ліндґрен народилася 1907 року на хуторі біля невеликого містечка
Вімерб’ю на півдні Швеції і виростала в сім’ї, де панували злагода й
любов і між батьками, і між дітьми, – а в Астрід було три сестри й один
брат. Дітей змалку привчали до праці, але й давали їм час на гру і на
розваги, тому ранні роки письменниці були щасливі й залишили по собі
стільки чудових спогадів, що вони стали основою для багатьох її
майбутніх книжок.

Астрід Ліндґрен мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до
цікавих оповідей, – усі ці риси вона успадкувала від батька. Вдома її
розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й сусідські діти, з
якими вона завше приятелювала. Не були до них байдужі й дорослі. А
багато пізніше, коли Астрід Ліндґрен одружилася і стала матір’ю, вона
вигадувала різні цікаві історії для своїх дітей. 1941 року вона записала
повість, яку розповідала своїй доньці, коли та хворіла, а через три роки
подала її до одного з найбільших шведських видавництв. Там повість
відхилили. Того ж року інше видавництво оголосило конкурс на найкращу
книжку для дітей. Астрід Ліндґрен написала повість «У Бріт-Марі легшає
на серці», подала рукопис на той конкурс, і він отримав другу премію.
Так у шведській літературі з’явилося нове ім’я – Астрід Ліндґрен.

Через рік те саме видавництво знов оголосило конкурс, і Астрід Ліндґрен
подала на нього відхилений рукопис. Він отримав першу премію. Це була
«Пеппі Довгапанчоха». Книжку видали, і вона мала великий успіх – на
сьогодні її перекладено понад шістдесятьма мовами світу, серед них і
українською. Таке саме визнання здобули і багато її подальших книжок, на
них виросло вже не одне покоління дітей у цілому світі.

1. Тематика творів А.Ліндгрен

Астрід Ліндґрен створила за своє життя понад сорок повістей і стільки ж
так званих «Книжок-малюнків», де тексту менше, ніж ілюстрацій, – ці
книжки призначені для найменших читачів. Твори її можна поділити на дві
групи. Одна – повісті з казковим сюжетом або такі, де дія відбувається у
світі, створеному уявою їхніх героїв, як та ж «Пеппі Довгапанчоха», чи
«Малий і Карлсон, що живе на даху», чи «Міо, мій Міо», чи «Брати Лев’яче
Серце». Друга – реалістичні твори, такі як «Расмус-волоцюга» або три
повісті про Калле Блюмквіста, що їх ви тепер берете до рук. Це
пригодницькі твори. їхні герої – звичайні діти з малого містечка,
веселі, дотепні, винахідливі, часом здатні на нерозважні вчинки, але й
спроможні стати в обороні справедливості проти підступів і навіть
злочинів. Щоб не нудитися під час літніх канікул, вони провадять між
собою боротьбу, наслідуючи і водночас романтизуючи війну Білої та
Червоної Троянд, що точилася в XV сторіччі в Англії.

Головний герой трилогії Калле Блюмквіст, начитавшись пригодницьких
повістей, часом і себе уявляє славетним детективом, що рятує людство від
злочинців. Та в їхньому містечку ніяких злочинів ще не ставалося, тож
мрії Калле про викриття їх лишаються тільки мріями, з яких часто
глузують його друзі. Та часи міняються, і в їхнє тихомирне містечко
також вдирається зло. Дітям справді доводиться боротись зі злочинцями. У
першій повісті – це ще тільки крадіжка, але в другій уже стається
вбивство, а в третій на арену виходить злочинець міжнародної мірки.

Дорослішають і герої книжки, – в першій повісті їм по одинадцять років,
а в третій уже по тринадцять, – і небезпечнішою стає їхня боротьба з
порушниками закону. І хоч їх також часто опадає страх і навіть розпач,
вони завдяки своїй витримці й винахідливості знаходять раду у
найскрутніших ситуаціях.

Повісті Астрід Ліндґрен про Калле Блюмквіста належать до найкращих її
творів, вони також перекладені багатьма мовами світу, і за “їхніми
сюжетами зняті фільми.

Насамкінець треба зазначити: перші дві повісті про детектива Блюмквіста
раніше уже виходили українською мовою у видавництві «Веселка». Третя,
«Калле Блюмквіст і Расмус», досі ще не була перекладена. Тож ви, любі
друзі, можете пишатися тим, що перші в Україні читали унікальну книжку –
знамениту пригодницьку трилогію, яка побачила світ у видавництві
«Школа».

2. «Малюк і Карлсон» – як один з найкращих творів А.Ліндгрен

Можливо, не зайвим буде нагадати, що Астрід Ліндгрен писала свою історію
про Малюка і Карлсона в той період життя, коли носила траур по
чоловікові. Як буває іноді в такій ситуації, сильні емоції викликали до
життя безсмертний твір, хіба що скороминущий сум відображає стан душі
автора на момент творчості. Дітям пощастило, що пані Ліндгрен писала
більшість своїх книг саме для них – «Малюк і Карлсон, який живе на даху»
став шедевром дитячої світової літератури.

… Іноді, якщо навіть у дитини все добре, і є мама з татом, і брат з
сестрою, і друзі – іноді трапляється, що ця дитина опиняється на самоті.
Карлсон, який живе на даху – це той друг, якого нам всім, іноді так не
вистачає в житті. Так, він нахабний провокатор, хвалько і егоїст, бере
без дозволу чужі речі (хоча і платить за них монетками по п’ять ері), і
володіє ще купою недоліків – але це ж як з будь-яким другом, його
недоліки навіть якщо й бачиш, то вони здаються дуже-дуже маленькими. І
Карлсон, чоловік у розквіті сил – найкраще підтвердження цієї тези. Його
витівки не завжди закінчуються добре для Малюка, це вірно. Але ж дитина
повинна пустувати, навіть якщо батьків це і не радує. Карлсон – символ
дитячої безпосередності, і дитячої же абсолютної впевненості у своїх
силах і своїй правоті.

А ще Карлсон – це класичний приклад внутрішньої Дитини, яка мешкає в
кожному з нас. Креативність, енергія, і ніяких внутрішніх заборон. Малюк
росте, і відносини з Карлсоном перестають бути руйнівними, стаючи все
більш і більш прийнятними для решти родини Свантессонів. Мабуть,
навчитися ладнати зі своєю внутрішньою Дитиною буває корисно кожному і
не тільки дітям.

У цьому творі А. Ліндгрен розповідається про дружбу звичайного хлопчика
Свантесон на прізвисько Малюк і незвичайного Карлсона, який живе на
даху. Самотнім і нещасним відчував себе Малюк, поки до нього не став
прилітати забавний і добродушний, невичерпний на вигадки товстун
Карлсон.

Всі оточуючі вважають Карлсона вигадкою, фантазією Малюка. Однак сам
Малюк ні хвилини не сумнівається в існуванні свого чудового друга.
Причому він упевнений, що, незважаючи на наявність у Карлсона пропелера,
що дозволяє йому літати, Карлсон – звичайний хлопчик, його товариш по
іграх.

І дійсно, Карлсон – звичайнісінький товстий хлопчик, ласун, пустун,
почасти егоїст. Він постійно шукає забав. Але якщо справа дійде раптом
до біди, Карлсон завжди виручить, не підведе. До того ж він розумний,
спритний, по-своєму добрий, намагається захищати слабких. Досить
згадати, як він знущається над шахраями, що вирішили обібрати простака
Оскара, і над батьками, які залишили без нагляду голодної дитини. У
характері Карлсона впізнаються дитячі слабкості, і автор як ніби
спонукає сміятися над ними.

Образ Малюка показаний письменницею в розвитку. Герой невпинно думає і
розмірковує. Він дуже добрий, щедрий, поступливий. У ньому весь час
відбувається внутрішня боротьба. З одного боку, Малюка захоплюють
прокази Карлсона, а з іншого – він починає протестувати, коли пустощі
переходять дозволені межі. Малюк обожнює тварин і дуже хоче мати собаку.
Він поважає старших, допомагає слабким.

Малюк вигадує свій неповторний світ, де живе його незвичайний веселий
друг — Карлсон, що мешкає на даху. Дорослий за віком, він поводить себе,
мов хлопчисько-бешкетник.

У книзі чудової шведської письменниці Астрид Ліндгрен багато веселих і
кумедних пригод. Герої грають у привиди, приборкують ненависну
домомучительницю фрекен Бок, викривають бандитів.

Але не тільки пустощі спадають на думку Малюкові, коли він спілкується з
Карлсоном. Малюк, як у дзеркалі, бачить свої власні недоліки і розуміє,
що так поводитись не можна.

Книга А. Ліндгрен відкриває для дітей і дорослих чудовий неповторний
світ дитинства і вчить ставитися до нього уважно та дбайливо. Недарма ж
авторку нагороджено вищою нагородою казкарів — премією Ганса Крістіана
Андерсена.

Весь твір пронизаний добротою, тонкою іронією та гумором. У ньому багато
жартів, багато яскравих, запам’ятовуються виразів («Спокій, тільки
спокій!», «Дело житейська» та ін.)

3. Образи Малюка і Карлсона

Хлопчик з добрими блакитними очима, по прізвиську Малюк, вносить у наш
світ свою світлу, ліричну фарбу, наївність, м’якість, свіжість дитячого
сприйняття. Ну кому з дорослих, заклопотаних своїми власними дорослими
справами, хоч би раз прийде в голову видертися на дах, щоб звідти, згори
помилуватися морем вогнів, які вечорами, куди не подивися, запалюються
над Стокгольмом? Тільки сажотрусові. Але за службовим обов’язком йому
зовсім не обов’язково милуватися панорамою Стокгольма або ж роздумувати
про те, що ж це за незвичайний будиночок попався одного разу на очі між
трубами?

L

N

P

\

^

hE

N

\

^

Oe

???????¤?¤?$???????7????????¤?¤??????U????????¤?¤??????7? ось мама із
здивуванням дізнається, що ці питання не лише хвилюють Малюка, але що
він, Малюк, усе вже для себе заздалегідь чітко визначив – коли старший
брат Боссе стане великим і помре, Малюк одружується на його дружині.
Адже доки Боссе підростав, Малюкові діставався старий велосипед, старі
лижі і ковзани, на яких Боссе катався у віці Малюка.

Карлсона завтрашні проблеми і завтрашні турботи Малюка ні крапельки не
цікавлять. У тому-то і полягає, кажучи умовно, перевага Карлсона, що
він, здається, взагалі живе без будь-яких проблем. Навіщо взагалі
Карлсону проблеми? На усе потрібно дивитися простіше. Карлсону хочеться,
щоб завжди було весело і потішно («А то я не граю»). І якщо Малюк
починає побоюватися, як би з чергової забави не вийшло якоїсь
неприємності, Карлсон поблажливо втішає його: «Спокійно, тільки
спокійно». А коли в результаті – так, ми вже знаємо, найчастіше і буває
– щось ламається, псується, безнадійно виходить з ладу, Карлсон
безтурботно махає рукою: «Дурниці, справа життєва. Є через що
засмучуватися».

Малюк втілює в книзі її ліричний початок, Карлсон – казкове,
жартівливо-фантастичне. Деякі критики побачили навіть в Карлсоні та в
Малюку ніби дві сторони дитячої душі, єдині та різні. Можливо, в цьому є
своя правота. Але безперечне інше: духовний світ казкового,
жартівливо-фантастичного Карлсона бідніший, вужчий, ніж у Малюка. І
взяти у Малюка уроки моральності Карлсону зовсім не завадило б. А в той
же час нудним і нецікавим здався б нам будинок на вулиці Стокгольма,
якщо б не оселився у ньому Карлсон. При цьому письменниця зуміла так
щільно вкласти свого героя в сучасний, цілком реальний побут, що ми
іноді забуваємо про деякі, не зовсім звичні властивості Карлсона. І
виявляється, що маленький літаючий чоловічок нам, як і авторові, цікавий
не лише тим, що він літає, і не лише своїми польотами. Хоча казка – ось
вона, завжди з ним, при ньому, невід’ємна від нього. Казковий гном?
Фантастичний чоловічок з пропелером? Просто товсте, нестерпне хлопченя?
І те, і інше, і третє.

Жива інтонація і невимушеність розмовної мови, яка так підкуповувала в
першій книжці Астрід Ліндгрен, збереглася і в інших її книжках. Є вона в
«Малюку і Карлсоні». Здається, ніби Карлсона розповідали, а не написали.
Тут немає нічого абстрактного, розпливчатого. Фраза рухається енергійно,
весело, невимушено, і усе виразно представляється. Напевно, ще і тому
історії, придумані Ліндгрен, однаково добре і читаються і слухаються.

4. Причини популярності образу Карлсона повісті А.Ліндгрен «Малюк і
Карлсон»

 

Теорія архетипу дитини  К.Юнга допомагає розібратися в феномені такої
привабливості персонажа Карлсона для читачів будь-якого віку. Визначення
«вічна дитина» найбільше підходить головному герою повісті А.Ліндгрен –
дитина в тілі, хоча і невисокої, але дорослої людини. Карлсон
позбавлений внутрішніх обмежень та самоконтролю, що притаманні дорослим.
Він живе в гармонії зі своїм внутрішнім «я-дитина», керуючись бажаннями.
Життя для нього – безкінечна гра, іноді небезпечна для нього самого, та
дитина не помічають таких загроз, будучи повністю поглинутою цікавим для
неї справою. Так і Карлсон з властивим йому нерозважливістю може
випадково підірвати іграшкову парову машину Малюка, піти разом гуляти по
дахах Стокгольма, впустити злодіїв в будинок, аби потім покепкувати з
них.

Опираючись на теорію К.Юнга, Карлсон характеризується наступними
ознаками архетипу дитини:

Непереможність дитини. Карлсон володіє силою, що дарує йому можливість
перевершити здібності дорослої людини, вміння обернути ситуацію собі на
користь і вийти з неї абсолютним переможцем і героєм, при цьому діючи
абсолютно інтуїтивно та несвідомо: «…младенец» одарен высшими силами и
что вопреки ожиданиям он преодолеет все опасности. «Младенец» рожден из
чрева бессознательного… Он олицетворяет жизненные силы, которые
находятся за пределами ограниченного пространства нашего сознания, он
олицетворяет пути и возможности, неведомые одностороннему сознанию…».

Покинутість дитини. Ми нічого не знаємо про батьків Карлсона, він
вихований самою природою і свої сили до існування черпає з неї. Той
факт, що персонаж не має історичного коріння – необхідна умова
реалізації першої ознаки архетипу дитини, а саме її непереможність через
злиття з природою: « «Младенец» означает нечто, развивающееся в
направлении независимости. Сделать это он может лишь отделив себя от
своих начал: поэтому покинутость – необходимое условие, а не просто
сопутствующий симптом…».

Цілісність союзу свідомого і несвідомого в особистості. Карлсон
народжений чоловіком: ризикований, рішучий, сміливий, але в той же час
його несвідоме має жіночу природу: він – інфантильний, вередливий,
співчутливий.

Дитина як початок і кінець. Карлсон перебуває у незмінному для себе
стані дитини. Він не розвивається внутрішньо, стадія дитинства завмерла
в ньому, в результаті чого він здається читачу вічною істотою, не маючи
визначених часових обмежень. Невідомо, коли він з’явився  і коли
закінчить своє існування в світі звичайних людей. Автор вказує на те, що
Карлсон і до тепер живе та тому ж даху в своєму маленькому будиночку:
«Младенец – это все покинутое и брошенное на произвол судьбы и в то же
время божественно могущественное; ничем не замечательное, сомнительное
начало и триумфальный конец».

Отже, аналізуючи образ Карлсона через призму юнгіанської теорії
архетипів, даний персонаж має наступні ознаки архетипу дитини, а саме
непереможність, покинутість, цілісність союзу свідомого і несвідомого, а
також  характеристика дитини як початку та кінця.

Висновки

Творчість Астрід Ліндгрен, наснажена безпосередністю й щирістю, не
старіє, як не старіла її дитинна душа. Її завзятій працьовитості,
безмежній фантазії та невичерпній творчій спромозі можна тільки
дивуватися, як ото дивуються родючій яблуні, що від ваги свого цвіту
дедалі більше молодіє.

У її книжковому світі панує народний казковий дух, він часто-густо
населений дивовижними істотами — гномами, тролями, чурами, в них панує
атмосфера добра, мужності, чесності, мудрості. Люд, що в поті чола
трудився на хуторі, покоївки, кухарки, сусіди, родичі, деталі побуту й
довкілля — нічого, геть нічого не пропало, все воно «осіло» в її книжках
і стало незнищенним.

Слава Астрід Ліндгрен заслужена і велика. Письменниця створила цілу
низку героїв, познайомившись з якими, захоплюєшся назавжди і навряд чи
забудеш. Це: Пеппі Довгапанчоха, Малий і Карлсон, Еміль із Леннеберги,
Калле Блюмквіст, брати Лев’яче Серце, Роня, Расмус, Мадікен, Міо,
Чьорвен та багато інших. Вони надзвичайно привабливі, щедро обдаровані
найкращими людськими рисами і не перевершеним гумором.

Шведські критики постійно замислювалися над тим, що ж у Астрід Ліндгрен
є такого, чого не мають інші дитячі автори? Що створило їй таку шалену
популярність і чому саме вона стала феноменальним літературним явищем?
Може, тому що до останнього подиху не почувалася чужою в дивовижній
країні дитинства? Може, тому що в її суворій правді й добрій вигадці
немає і крихти фальшу? Може, тому що ніколи не допускала дорослої
зарозумілості й говорила з дитиною на рівних?

Та, здається, відповідь на це запитання є і в самої Ліндгрен. У слові,
виголошеному на церемонії вручення медалі імені Г.К.Андерсена у
Флоренції 1958 року, вона промовляла: «Буває, що мене питають: «Чи
думаєш ти, коли пишеш, постійно про тих дітей, які читатимуть твою
книжку? Ні, я аніскілечки про них не думаю. Я пишу для єдиної дитини —
часом шестирічної, часом восьмирічної, а часом, може, й
одинадцятирічної. Проте це все-таки завжди одна й та сама дитина…
Отож-бо — я пишу виключно для того, щоб розважити ту дитину, якою колись
була сама».

А ще Карлсон – це класичний приклад внутрішньої Дитини, яка мешкає в
кожному з нас. Креативність, енергія, і ніяких внутрішніх заборон. Малюк
росте, і відносини з Карлсоном перестають бути руйнівними, стаючи все
більш і більш прийнятними для решти родини Свантессонів. Мабуть,
навчитися ладнати зі своєю внутрішньою Дитиною буває корисно кожному і
не тільки дітям.

У цьому творі А. Ліндгрен розповідається про дружбу звичайного хлопчика
Свантесон на прізвисько Малюк і незвичайного Карлсона, який живе на
даху. Самотнім і нещасним відчував себе Малюк, поки до нього не став
прилітати забавний і добродушний, невичерпний на вигадки товстун
Карлсон.

Образ Малюка показаний письменницею в розвитку. Герой невпинно думає і
розмірковує. Він дуже добрий, щедрий, поступливий. У ньому весь час
відбувається внутрішня боротьба. З одного боку, Малюка захоплюють
прокази Карлсона, а з іншого – він починає протестувати, коли пустощі
переходять дозволені межі. Малюк обожнює тварин і дуже хоче мати собаку.
Він поважає старших, допомагає слабким.

Малюк вигадує свій неповторний світ, де живе його незвичайний веселий
друг — Карлсон, що мешкає на даху. Дорослий за віком, він поводить себе,
мов хлопчисько-бешкетник.

Книга А. Ліндгрен відкриває для дітей і дорослих чудовий неповторний
світ дитинства і вчить ставитися до нього уважно та дбайливо. Недарма ж
авторку нагороджено вищою нагородою казкарів — премією Ганса Крістіана
Андерсена.

Список використаної літератури

Барутчева Е. Книжки для тех, кто не хочет стать взрослым // Дошкол.
воспитание. — 2006. — № 1. — С. 90-95.

Брауде Л. «Андерсен наших дней» // Сказочники Скандинавии / Л. Брауде ;
худож. Л. Яценко. — Л., 1974. — С. 146-175.

Брауде, Л. Не хочу писать для взрослых! — Л. : Дет. лит., 1987. — 111
с. ил.

Воронова Н. Линдгрен Астрид Анна Эмилия // Писатели нашего детства : 100
имен. — М., 1998. — Ч. 1. — С. 239-243.

Онуфриенко Г. Великая сказочница XX века // Мир библиографии. — 2004. —
№5. — С. 39-43.

Сенюк О. Переможний політ Карлсона, що живе на даху, по цілому світі //
Ліндгрен А. Малий і Карлсон, що живе на даху. — К., 2003. — С. 358-360.

Слабошпицкая, Е. Волшебница, которая живет везде // Шкільна бібліотека.
— 2006. — № 12. — С. 55-57.

Тубельская, Г. Линдгрен Астрид Эмилия Анна (1907-2002) // Зарубежные
детские писатели : сто имен. — М., 2005. — Ч. 1. — С. 213-216.

Храповицька Г. Ліндгрен Астрід // Зарубіжні письменники : енцикл. довід.
— Т., 2006. — Т. 2. — С. 56-57.

Шоттениус М. «Астрид Линдгрен: сказка не кончается» // Дет. лит. —
2003. — № 1-2. — С. 40-47.

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020