HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Три групи галузей, які характеризують господарський комплекс
Центрального економічного району, їх суть”

ПЛАН

Вступ

1. Компонентно-функціональна структура Центрального економічного района

2. Групи галузей, які характеризують господарський комплекс Центрального
економічного району

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Центральний економічний район займає, у відповідності до назви,
центральне географічне положення в межах України і є єдиним районом,
котрий займає повністю внутрішнє положення в державі. Складається з двох
адміністративних областей – Кіровоградської та Черкаської.

Площа району – 45.5 тис. км? (7,5% площі держави), населення – 2530,5
тис. осіб (5,2% населення України). За територіально-адміністративним
устроєм в межах району налічується 41 район, 28 міст, 41 смт та 1843
сільських населених пунктів. В загальнодержавному поділі праці район
виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського
машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування,
харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної
індустрії, хімічної промисловості.

Район розташований в центральній частині України. Східною межею виступає
р. Дніпро та Північно-Східний економічний район. На півночі район межує
з Київським, на заході – з Подільським, на півдні – з Причорноморським
та Придніпровським соціально-економічними районами. Практично це є
єдиний район України, який немає виходу в будь-якій формі до державного
кордону України.

Саме центральність розташування району є основною позитивною рисою його
економіко-географічного положення – регіон розташовується практично на
однаковій відстані від усіх економічних районів, хоч визначальну роль на
його розвиток мають столичний регіон разом з Києвом та Придніпровський
соціально-економічний район. Територією району проходять залізничні
колії за напрямками Одеса – Київ – Москва, Львів – Кіровоград – Харків,
Донецьк – Кіровоград – Харків, Київ – Черкаси – Запоріжжя. В широтному
та меридіональному напрямках проходять і автомобільні шляхи.

Трубопровідний транспорт представлений ділянками газопроводів Уренгой –
Помари – Ужгород, “Союз”.

Серед негативних сторін економіко-географічного положення виділяється
відсутність можливості прямого виходу до державного кордону та
опосередкованість виходу до морського узбережжя.

1. Компонентно-функціональна структура

Центрального економічного района

Центральний економічний район характеризується своєрідною
компонентно-функціональною структурою, яка сформувалась на основі
власних природних ресурсів та вигідного економіко-географічного
положення. Вони стали передумовою для розвитку хімічної індустрії,
легкої, харчової галузей, машинобудування, чорної та кольорової
металургії, будівельної індустрії. . У структурі валового випуску
продукції на сільське господарство припадає 32.5%, промисловість —
23.8%, транспорт і зв’язок — 9.3%, будівництво — 5.9%, торгівля — 3.7%,
інші галузі виробництва — 1.9% та невиробничу сферу — 22.8%.

Ключова роль в господарстві району відводиться харчовій промисловості,
спеціалізацію якої визначає сільськогосподарське виробництво, яке
постачає сировину для випуску значного асортименту товарів. В 2008 р. на
неї припадало 37% виробництва валової продукції району і зайнято до 40%
промислового-виробничого персоналу регіону. З її підгалузей чи не
найголовнішим є цукрова підгалузь.

Легка промисловість району дала в 2008 р. 3,3% ВВП району. Основними
підприємствами цієї галузі є Черкаський шовковий комбінат, Черкаська
текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрика, швейні фабрики в
Черкасах (ВАТ “Азас”, фірма “Ковіс”, МП “Україна”), Шполі,
Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані (“Роксолана”),
Гайвороні (“МП “Гайтекс”), Кіровограді, Олександрії, Жашкові, Чигирині.
Взуттєва промисловість представлена в Черкасах, Кіровограді Умані.
Трикотажні вироби виготовляють в Черкасах. До 18% виробленої продукції в
районі припадає на машинобудівний комплекс. Основні підгалузі –
сільськогосподарське, транспортне машинобудування та верстатобудування,
виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової
промисловості.

Чорна металургія представлена Криворізьким гірничо-збагачувальним
комбінатом (м. Долинська), потужністю 26,0 млн. т сирої залізної руди,
біля 11 млн.т рудних концентратів і 10,0 млн.т окатишів на рік. Діє
також ливарний завод в Кіровограді.

Кольорова металургія представлена наступними підприємствами: ВАТ “Чисті
метали” і Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів,
які випускають радіоактивні і важкі метали, вольфрамовий дріт, литво з
кольорового металу.

Галуззю спеціалізації є хімічна промисловість в районі. Хімічна галузь –
це чотири підприємства (ВАТ “Азот” та “Хімволокно”, м. Черкаси, завод
“Промінь”, м. Світловодськ, завод “Прогрес”, м. Кіровоград), продукція
яких широко відома в Україні та за її межами: мінеральні добрива,
хімічні волокна, лакофарбові матеріали, хімічні реактиви, розчинники ,
засоби для догляду за автомобілем , плівки полімерні, лікарські засоби.

Область забезпечує 100% державних обсягів видобутку бурого вугілля.
Родовища бурого вугілля відносяться до Дніпровського буро-вугільного
басейну. Родовища знаходяться в Олександрії, Балаховці, Петровому,
Михайлівці, Байдурівці. Середнє річне видобування бурого вугілля
брикетів на Дмитрівській і Байдаківській фабриках – близько 3,5 млн.
тонн.

На території області знаходяться невеликі родовища торфу, що розташовані
в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок
близько Новомиргорода, біля Онуфріївки.

Основою гідроенергетики є Канівська, Красноухівська, Новоархангельська,
Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Ватутінська ГЕС.
Великими ТЕС є Кіровоградська, Олександрійська, Черкаська, Ватутінська,
які працюють переважно на місцевому бурому вугіллі. Проводиться
будівництво потужньої Канівської гідроакумулюючої станції. Промисловість
будівельних матеріалів має широке представництво в районі. В
Кіровоградській області каолін видобувається на родовищах вогнетривких
глин, що знаходяться поблизу с. Катеринівки. З облицювальних каменів
використовуються граніти, серед яких виділяються три основних різновиди:
– сировина рівномірнозерниста та порфіровидні граніти (Гайворонське,
Кіровоградське, Аджамське, Суботинське родовища); — рожеві та
рожево-сіріпорфіровидні граніти (Андріївське, Адабашське, Бобринецьке
родовища); — червоні порфіровидні та трахітоїдні граніти (Горіхівське,
Капустянське родовища).

Асфальтобетонні підприємства розташовані в Черкасах, Кіровограді.
Залізобетонні конструкції випускають в Знам’янці.

Виходячи з фізико-географічних умов розташування, район є значним
сільськогосподарським районом України. В структурі виробленої продукції
33% припадає на продукцію сільського господарства. На одного жителя
району виробляється валової продукції сільського господарства в 1,5 рази
більше, ніж в середньому в Україні. У галузевій структурі валової
продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву,
питома вага якого складає 71 %, тваринництва – 29 %. Площа орних земель
в районі складає 2683 тис га. Ступінь розораності в районі є одним з
найвищих в Україні і складає 76% в північній, лісостеповій частині
району і понад 70% – в південній, степовій.

У тваринництві переважають скотарство та свинарство. Розвинене також
птахівництво, незначною мірою – вівчарство. Птахофабрики розміщені у
містах Ульянівка, Добровеличківка, Бобринець, Петрове.

0

2

2

D

¤

2

D

?

?

c

¤

???????¤?¤?$??????ьництво, ставкове рибальство, кролівництво та
звірівництво (вирощування норок, чорно-бурих лисиць). Загалом в межах
Центрального соціально-економічного району виділяють три типи
агропромислових комплексів: – лісостеповий АПК з м’ясо- і
молокопромисловим, бурякоцукровий і зерно продуктовий з виробництвом
плодоовочевої продукції; – степовий АПК з м’ясо- і молоко промисловим,
зерно- і олійнопродуктовим та плодоовочеконсервним підкомплексами; –
приміський овоче-молочно-м’ясопродуктовий АПК.

2. Групи галузей, які характеризують господарський комплекс Центрального
економічного району

Функціонально-територіальна структура району базується на основі великих
населених пунктів. Черкаси (295 тис. осіб) – обласний і районний центр.
Спеціалізацію сучасного промислового комплексу міста визначають хімічна,
легка, машинобудівна і металообробна галузі. Традиційно розвиненою для
Черкас є харчова промисловість.

Місто славиться потужними хімічними підприємствами: ВО “Азот”, завод
хімічних реактивів та побутової хімії “Аврора”, черкаське ВО
“Хімволокно”. Серед підприємств легкої промисловості провідне місце
займає шовковий комбінат.

Фабрично-заводська промисловість почала розвиватись вже з XVIII ст.
Значного розмаху набула суконна промисловість. У першій половині ХІХ
ст.. Черкаси стали центром цукроваріння. З ХІХ ст. Активно розвивається
винокурна, борошномельна, тютюнова промисловість. Розвитку промисловості
сприяло будівництво залізниці, яка з’єднала місто з магістраллю Київ –
Одеса. Черкаська пристань стала важливим перевалочним пунктом вантажів
із річкового транспорту на залізничний і навпаки. Це сприяло розвитку
лісопереробної промисловості.

Активно місто розвивається впродовж ХХ ст. В 50-х рр. Вже діяло до 40
підприємств, серед яких вирізнялись рафінадний та консервний заводи,
тютюнова, макаронна фабрики, завод натурального канчука та завод
хімічного волокна.

Спеціалізацію сучасного промислового комплексу міста визначають хімічна,
харчова, легка, машинобудівна галузі.

За обсягом виробництва валової продукції хімічна промисловість займає
перше місце. Вона представлена виробництвом мінеральних добрив, штучного
волокна, хімічних реактивів, фарб. Великими підприємствами цієї галузі є
ВАТ “Азот”, Черкаське виробниче об’єднання “Хімволокно”, завод хімічних
реактивів та побутової хімії “Аврора”. Після тривалого спаду на ВАТ
“Аврора” розпочалось нарощування виробництва. Було закуплено сучасне
обладнання, що забезпечує якість продукції на рівні кращих європейських
зразків.

Черкаське ВАТ “Азот” створено на базі Черкаського хімічного комбінату,
будівництво якого розпочалось в 1962р. У складі об’єднання три
виробничих комплекси з виробництва аміаку, мінеральних добрив,
карбаміду, аміачної селітри та аміачної води. Загалом виробляється
продукція 44 найменувань.

Черкаське виробниче об’єднання “Хімволокно” спеціалізується на
виробництві хімічних волокон: віскоза, текстильна нитка, целюлозна
плівка, сульфат натрію тощо. В цілому для підприємств хімічної
промисловості притаманний низький рівень наукомістких технологій і
виробництв, застаріле устаткування та висока залежність від імпортної
сировини. Характерною для галузі в цілому є незахищеність від іноземної
конкуренції. Для вирішення проблеми екологізації підприємств хімічної
промисловості, розташованих в місті слід вирішувати проблему
екологізації виробництва, зниження рівня спрацьованості фондів,
впровадження досконалих технологій, оснащення підприємств ефективним
очисними спорудами.

Машинобудування та металообробка міста характеризуються прогресивнішою
структурою технологічного способу виробництва, і мають сталу тенденцію
до зменшення своєї питомої ваги в економіці міста. Серед основних
підприємств слід виділити завод спеціалізованого технологічного
устаткування “Фотоприлад”, завод телефонної апаратури, НВО “Ротор”. На
базі місцевої сировини працює промисловість будівельних матеріалів. Вона
представлена такими підприємствами : ВАТ “Черкасзалізобетон”,
домобудівний комбінат, завод стінових матеріалів, асфальтобетонний
завод, завод керамзитового гравію.

Деревообробна промисловість в Черкасах представлена ВАТ “Черкасмеблі”.

Серед підприємств легкої промисловості вирізняється Черкаський шовковий
комбінат; у місті працюють також трикотажна, швейна, валяльно-повстяна
фабрики, завод гігроскопічної вати.

Черкаський шовковий комбінат є провідним підприємством текстильної
промисловості, яка діє з 1965р. основна продукція комбінату – шовкові
тканини, випуск яких проводиться на верстатах вітчизняного виробництва.
Важливу роль відіграє також харчова промисловість. Галузь представлена
такими підприємствами: Черкаський консервний завод, цукрорафінадним,
молочним, м’ясним заводами, пивоварним, хлібним комбінатами, макаронною
та тютюновою фабриками.

Найстарішим підприємством галузі є Черкаський консервний комбінат, що
діє з 30-х рр. ХХ ст., і спеціалізується на виробництві овочевих,
томатних, м’ясних консерв (55 найменувань продукції).

У цілому харчова промисловість міста задовольняє власні потреби, але
необхідним залишається підвищення якості продукції шляхом впровадження
нових технологій. Структурні зрушення в усіх галузях промисловості міста
мають бути спрямовані на посилений розвиток харчової та легкої
промисловості, а також машинобудівних галузей, докорінну реконструкцію,
технічне переоснащення і створення нових потужностей для переробки
сільськогосподарської сировини, переозброєння підприємств хімічної
промисловості , розв’язання економічних та екологічних проблем.

Висновки

Отже, індустріально–аграрний комплекс Центрального економічного району
спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвитку обробної
галузі є паливно — енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика.

Розвинена хімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість
будівельних матеріалів. Спеціалізованими галузями є легка та харчова
промисловість.

Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд
льонокомбінатів. У Києві працює ватно — ткацька фабрика, Київський та
Дарницький шовкові комбінати, трикотажне об’єднання «Киянка», швейне
об’єднання «Україна» і «Каштан».

Частка промисловості становить понад 60% у валовій продукції регіону.
Розвинуто сільськогосподарське машинобудування у Кіровограді («Червона
Зірка») та об’єднання «Азот» у Черкасах.

Хімічне устаткування виробляють у Києві, Фастові, екскаватори —
Бородяша, Київ; верстати — Київ. У Києві виробляють літаки, річкові
судна, мотоцикли та ін.

Список використаної літератури

Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і
соціальної географії. – К.: Либідь, 1997.

Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна
макроекономіка. — К., 2002.

Новікова А. Економічна безпека України у транспортній сфері // Економіка
України. – жовтень 2002. – №10(491). – С. 18-25.

Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища
школа, 1998.

Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського,
О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Товариство
«Знання», КОО, 2000.

Соціально-економічна географія України: Навч. посібник /За ред. проф.
Шаблія 0.І. Вид. друге, перероб. і доп. — Львів: Світ, 2000.

Стеченко Д.М. Розвиток продуктивних сил і регіоналістика. – К.: Вікар,
2002.

Дорогунцов С.І., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теорії розміщення
продуктивних сил і регіональної економіки. — К.: СТАФЕД-2, 2001. — 143с.

Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна
макроекономіка. — К.: Академвидав, 2002. — 368 с.

Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / За ред.
Б.М.Данилишина. — К.: РВПС України, 1999.

Розміщення продуктивних сил / за ред. Е.П.Качана. — К.: Видавничий дім
«Юридична книга», 2002.

Розміщення продуктивних сил: навч. посіб. / за ред. Ковалевського В.Д.,
Семенова О.Л. та ін. — К.: Знання, 2001.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи