HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Організація транспортних перевезень”

ПЛАН

Вступ

1. Транспортні переміщення товарів та пасажирів

2. Характеристика транспортно-технологічних схем

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Тра?нспорт — сукупність засобів , призначених для переміщення людей,
вантажів, сигналів і інформації з одного місця в інше. У даній статті
розкривається поняття транспорту саме в цьому значенні . Термін
транспорт походить від лат. транс («через») и portare («нести»).

До складу світової транспортної системи входять: мережа шляхів
сполучення (сухопутних, водних, повітряних, електронних), рухомий склад
усіх видів транспорту, транспортні корпорації, що організують комерційну
та інвестиційну діяльність у цій галузі, а також люди, які працюють на
транспорті.

Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і
міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв’язки між виробництвом
і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике
оборонне значення.

За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень
розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за
конфігурацією транспортної мережі — особливості та закономірності
розміщення господарської діяльності.

Кінець XIX століття можна вважати початком інтенсивного формування
транспортної системи. В цей час створюється морська, залізнична,
автомобільна інфраструктура.

Американський економіст Джон Койл в своїй роботі “Transportation” писав
« Транспорт являється одним із інструментів, необхідних цивілізованій
людині, щоб внести порядок у світ хаосу. Транспорт входить в кожну сферу
нашого життя. Зі всіх точок зору – економічної, політичної, військової –
це безспірно найважливіша галузь у світі. Без транспорту ви не зможете
утримувати овочеву або пивну лавку, а тим більше перемогти у війні. Чим
складнішає наше життя, тим більшу потребу ми маємо у транспорт і».

1. Транспортні переміщення товарів та пасажирів

Транспортні переміщення як товарів, так і пасажирів відбувається через
транспортну систему, до складу якої входять такі елементи як мережа
шляхів сполучення (сухопутних, водних, повітряних, електронних), рухомий
склад усіх видів транспорту, транспортні корпорації, що організують
комерційну та інвестиційну діяльність у цій галузі, а також люди, які
працюють на транспорті.

За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі — вантажний та
пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього
середовища — на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний,
за видами використання засобів пересування — на залізничний,
автомобільний, трубопровідний, гужовий, в’ючний тощо. Розрізняють роботу
транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі — каботажні
перевезення) та міжнародні перевезення.

Загальна довжина автомобільних, залізничних, водних (без морських),
повітряних шляхів становить близько 30 млн умовних кілометрів.
(Пропускна спроможність умовного кілометра під час перевезення вантажів
така ж сама, як у одного кілометра одноколійної залізниці.) Найбільша
густота транспортної мережі сформувалася в Північній Америці (США,
Мексика, Канада), в Європі, включаючи і райони Центральної та Східної
Європи, в Східній Азії (особливо в Японії та Східному Китаї), на
півострові Індостан (Індія, Пакистан) та на півдні і сході Південної
Америки.

Рухомий склад транспорту світу в 90-ті роки становив кілька мільйонів
вагонів та сотні тисяч локомотивів, понад 600 тис. автомобілів, 80 тис.
кораблів. Транспортні засоби постійно удосконалюються. На залізницях
досягнуто швидкості руху 250-300 км/год. Вагонний парк поповнюється
вагонами великої вантажопідйомності та комфортабельними пасажирськими
вагонами. В автомобільному транспорті впроваджуються все більш комфортні
та екологічно чисті моделі легкових машин з порівняно малими витратами
пального на кілометр пробігу. Морський комерційний флот поповнюється як
новими суднами великої вантажопідйомності — супертанкерами (150-250 тис.
тонн і більше), балкерами (для насипних вантажів), так і
спеціалізованими кораблями найновіших класів — контейнеровозами,
ролкерами (для перевезення автомобілів та іншої техніки), ліхтеровозами,
морськими автомобільними та залізничними паромами тощо. Підвищилась
вантажопідйомність та швидкість літаків цивільної авіації. Сучасні
літаки здатні перевозити 250-500 пасажирів або понад 50 тонн вантажу на
відстань 3,5-10 тис. кілометрів зі швидкістю 800-900 км/год. У світі
налічується понад 20 тис. цивільних аеропортів (тільки в США — 15 тис.),
деякі з них мають пропускну здатність понад 200-300, навіть понад 1000
рейсів за добу. В США найбільші аеропорти Чикаго, Далласа,
Лос-Анджелеса, Сан-Франциско, ім. Дж. Кеннеді в Нью-Йорку, в Європі —
Франкфурта та Лондона, в Азії — Наріта в Токіо та Сінгапура.

Кількість зайнятих роботою на транспорті в економічно розвинутих країнах
і в країнах, що розвиваються, становить 6-7 % економічно активного
населення.

Сухопутні види транспорту в різних країнах і регіонах світу мають свої
особливості, пов’язані з розмірами території, характером розміщення
населення, рівнем розвитку економіки, співвідношенням роботи окремих
видів транспорту та загальним обсягом його роботи. Залежно від цих
особливостей розрізняють кілька типів транспортних систем.

Найвищий рівень розвитку мають регіональні транспортні системи
північноамериканського типу (США, Канада, Австралія). Для них характерні
мережі високоякісних автомобільних шляхів та залізниць, добре оснащені
аеропорти та сучасні морські порти. Тут однаково високий рівень розвитку
всіх видів транспорту, але ключовими в пасажирських перевезеннях є
повітряний (на далекі відстані) та автомобільний (регіональні
перевезення), а у вантажних — поєднання роботи автомобільного і
залізничного транспорту. Велику роботу виконують також трубопровідний,
внутрішній водний та каботажний морський транспорт.

Транспортні системи європейського типу (Західна та Центральна Європа,
Японія) мають найгустішу у світі мережу всіх видів транспорту, особливо
автошляхів та залізниць. Залізниці на основних напрямах електрифіковані;
на швидкісних магістралях пасажирські поїзди розвивають швидкість понад
200 км/год Обсяги роботи залізничного, автомобільного, водного
(річкового та каботажного морського) транспорту пропорційні, але у
вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в
пасажирських — залізничний. Повітряний транспорт забезпечує зовнішні
пасажирські перевезення.

Транспортна система країн СНД сформувалася за часів СРСР і поки що
зберігає певні риси єдності, її просторовий каркас утворює мережа
залізниць, доповнена лініями трубопроводів і на окремих напрямах водними
комунікаціями. Споконвічна проблема цього регіону, зокрема Росії, та
країн Центральної Азії — недостатній розвиток автомобільних шляхів і
низька їх якість. Так, у більшості районів Сибіру можна дістатися до
місця тільки літаком або водою. У вантажообороті основне місце належить
залізниці, у пасажирських перевезеннях на далекі відстані залізниці і
повітряному транспорту, а в приміських — залізниці і автомобільному.
Велику комерційну роботу виконує морський флот.

Транспортна система азіатського типу (всі країни Азії крім Японії та
«далекосхідних тигрів»). Основну транспортну роботу тут виконують
залізниці, однак, на Близькому Сході дедалі більшого значення набуває
автомобільний транспорт, а в приморських районах, особливо в
Південно-Схід-ній Азії, зберігає значення каботажне судноплавство.
Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші розміри перевезень
характерні для східних районів Китаю, Індії, Пакистану, Туреччини.

Транспортна система Латинської Америки в різних її частинах неоднаково
розвинута. Сталі мережі комунікацій мають тільки Бразилія, Мексика,
Аргентина, Чилі, острови Вест-Індії. Переважають дороги, що сполучають
глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних
копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту
використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені
райони материка все ще важкодоступні.

Транспортна система Африки, як і Латинської Америки, також значно
диференційована. Цілком сталі транспортні системи в північній та
південній частиш континенту, тропічна Африка все ще залишається
важкодоступним регіоном. У багатьох містах основою транспортних зв’язків
є річки або грунтові дороги, залізниць мало або немає зовсім.

Морський транспорт забезпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за
вантажооборотом і, отже, відіграє вагому роль у міжнародному поділі
праці. Всі, навіть сухопутні країни, намагаються мати свій флот, а 2/3
його тоннажу зосереджено під прапорами 10 країн. Серед них специфічне
місце належить країнам «зручного» прапора. «Зручного», тому що там —
пільговий режим оподаткування, дешева робоча сила, менші вимоги до
техніки безпеки. Судновласники розвинутих країн, користуючись цими
перевагами, приписують свої судна до портів країн зі «зручним» прапором
для одержання прибутків. До таких країн належать, наприклад, Ліберія,
Панама, Багамські Острови (Багами), Кіпр, Мальта, Філіппіни. Водночас є
група держав, для яких послуги морського транспорту -значне джерело
надходження валюти, наприклад, Греція, Норвегія, Сінгапур тощо.

Важлива особливість роботи морського транспорту полягає в тому, що Океан
-єдиний простір: морські дороги в ньому практично безмежні. Однак,
окремі акваторії Світового океану далеко нерівнозначні для транспортних
зв’язків. На формування напрямів і інтенсивність використання морських
шляхів впливають і географічні чинники (конфігурація берегової лінії,
кліматичні умови, наявність природних або штучних проходів тощо), а
також розташування і господарська специфіка територій, що відправляють
та одержують вантажі, наявність оснащених портів тощо.

Провідну роль у світовому судноплавстві відіграє басейн Атлантичного
океани. Високий рівень розвитку країн по обидва боки Північної Атлантики
і активні зовнішньоекономічні зв’язки держав Європи та Північної Америки
визначили формування тут потужних потоків вантажів. Нині на Атлантичний
океан припадає 1/2 (разом із Середземномор’ям майже 3/5) світових
морських перевезень. Головні шляхи зв’язують порти Європи і США, а також
ідуть від портів Європи на південь до узбережжя Південної Америки та
навколо Африки в Індійський океан і від портів США в зону Карибського
моря і далі або в Тихий океан (через Панамський канал) або в Південну
Атлантику.

Інтенсивно використовується Середземне море, на берегах якого
розташовані порти Південної Європи, Північної Африки і Близького Сходу.
В Середземний басейн через Босфор і Дарданелли мають вихід і кораблі
України.

На басейн Тихого океану припадає приблизно 1/4 світових морських
перевезень. Найгустіша мережа морських шляхів сполучає порти Японії,
Республіки Корея, Сінгапура, а також Китаю. Від узбережжя Східної Азії
та Японії морські дороги пролягають до портів США, Австралії, країн
Південної Азії.

В Індійському океані, на який припадає менш як 1/6 перевезень, основними
є шляхи транспортування нафти з Перської затоки в Європу та Японію і
морські шляхи, що ідуть вздовж південного узбережжя Азії. ї

Повітряний транспорт має винятково велике значення в міжнародних
пасажирських перевезеннях, а також у країнах з великою територією
(Росія, США, Канада, Китай тощо). Особливо великий обсяг роботи
виконують авіакомпанії США (1/2 пасажироперевезень і 1/3
вантажоперевезень світу), а також Росії, Японії, Великобританії,
Франції, ФРН, Австралії, Канади. Сінгапура. Мережі авіаліній провідних
авіафірм вкривають весь світ. Найбільші авіакомпанії — «Пан-Америкен» і
«Дельта» (США), «Джал» (Японські авіалінії), «Бритіш Ейрвейзс»
(Великобританія), «Ейр Франс» (Франція), «Люфтганза» (ФРН), «Сінгапур
Ейрлайнзс» (Сінгапур), «Аерофлот» (Росія).

2. Характеристика транспортно-технологічних схем

Для переміщення вантажів фірми організують збереження, вантажну обробку
і транспортування товарів, щоб вони виявилися доступними для споживача в
потрібний час і в потрібному місці Для виконання цієї роботи формується
система товароруху.

Система товароруху — це комплекс, що включає:

технічні засоби, комунікації і пристрої усіх видів транспорту;

складське господарство промислових фірм, їхніх філій,
торгово-посередницьких і інших компаній;

матеріально-технічну базу стивідорних, брокерських і агентських фірм;

облаштованості транспортно-експедиторських компаній для здійснення
операцій по підгрупі, комплектації відправлень і т.п.;

матеріально-технічну базу лізингових компаній, що здають в оренду
контейнери,

технічні засоби інформаційно-керуючих систем.

Названа система охоплює сукупність технологічних, організаційних,
правових, спеціальних і інших відносин, що виникають у ході
транспортного, складського, інформаційного й іншого забезпечення
міжнародних зв’язків Система товароруху, що виходить за рамки
якої-небудь однієї країни, може бути визначена як міжнародна система.

???????$??$??????У вітчизняній економічній літературі найбільше часто
використовується поняття «транспортне забезпечення», що по своїй суті
майже ідентично вище приведеної дефініції Під транспортним забезпеченням
розуміється сукупність елементів, що знаходяться в тісній взаємодії і
складають єдиній системі, що поєднує операції, зв’язані з виробництвом і
звертанням продукції транспорту «Транспортне забезпечення варто
розглядати як систему, що представляє собою сукупність технічних,
технологічних елементів, економічних, комерційно-правових,
організаційних впливів, форм і методів керування транспортними
операціями і процесами на всіх етапах і рівнях виробництва, споживання і
звертання продукції, що забезпечує суспільне відтворення і раціональне
функціонування економіки».

В даний час відправники вантажу розглядають транспорт і розподіл товарів
як взаємозалежні види діяльності, що здійснює спеціалізована компанія.
Прагнення скоротити до мінімуму запаси має на увазі збільшення попиту на
перевезення, що, крім усього, повинні забезпечити «збереження на
колесах». Цьому сприяє прогрес в області спрощення й автоматизації
обробки великого обсягу документів, що супроводжують діяльності в
області перевезень Акцент переноситься з витрат і якості окремих
транспортних систем на загальні витрати, якість, надійність і
керованість взаємозалежних систем у якості єдиного комплексу перевезень
(наприклад, морський і повітряний транспорт в сполученні з залізничним,
автомобільним і внутрішнім водяної, а також комбіновані методи в рамках
сухопутних транспортних систем, таких як залізнично-автомобільні,
автомобільно-водяні перевезення й ін.). Ці зміни привели до поділу
транспорту на дві головні галузі. Великі компанії займаються
організацією перевезень, тобто координують зв’язку в рамках системи
товароруху і поєднують процес перевезення зі сполученою діяльністю.
Більш дрібні транспортні компанії спеціалізуються на окремих видах чи
перевезень на забезпеченні супутніх операцій (складські,
перевантажувальні, стивідорні, лізингові, постачальницькі й ін.). У
результаті таких змін основна увага приділяється оптимізації послуг у
рамках систем товароруху в цілому, а не інтересам окремих видів
транспорту.

Процес матеріально-технічного постачання також змінився. Виробництво,
покупка і чи продаж постачання товарів уже не мають на увазі
використання створених заздалегідь запасів. Постачання чи сировини
готових виробів у сьогодення час здійснюються саме в той момент, коли
вони необхідні. При цьому запаси скорочуються до мінімуму і на
транспортних операторів лягає відповідальність за забезпечення
необхідних запасів.

Оскільки розміри партій вантажів зменшуються, а частота відправлень
збільшується, перевізники змушені прагнути забезпечити відповідний
рівень використання вантажопідйомності своїх транспортних засобів. Для
досягнення цієї мети найчастіше приходиться збирати й укрупнювати партії
вантажу з відносно великих по площі районів. Таким чином, у даний час
вантажі в основному поєднуються в чи партії розділяються в центрах
розподілу. Результати досліджень свідчать про економічну рентабельність
такої системи товароруху. Вона має конкретні переваги з погляду економії
енергії й охорони навколишнього середовища. Оскільки сфера діяльності
транспортні компанії розширюється, вони займають домінуюче положення в
рамках системи товароруху і беруть на себе відповідальність за її
організацію в цілому. У результаті матеріально-технічне постачання усі в
більшому ступені переходить у функції транспортних компаній. Крім своїх
первісних функцій по забезпеченню перевезень, ці компанії пропонують
послуги загального користування, що включають складування, обробку всієї
перевізної документації організацію розподілу, фінансові й
адміністративні питання, зв’язані з товарорухом.

Уряд не має прямого відношення до конкретних елементів систем
товароруху. Їхня увага в більшому ступені зосереджено на розвитку рамок,
у межах яких може бути створена така система. Тимчасові рамки урядових
рішень в області товароруху є більш тривалими, чим у підприємств, що
особливо справедливо в області транспорту і матеріально-технічної
інфраструктури. Для сприяння більш широкому поширенню концепції
товароруху уряди змушені враховувати аспекти, що виходять за межі сфери
транспортного сектора. Наприклад, питання структурної політики в
промисловості і торгівлі зважуються за допомогою застосування концепції
логістичних систем товароруху. Уряду несуть особливу відповідальність за
забезпечення сумісності і взаємозв’язку транспортних систем сусідніх
країн, що забезпечує основу для максимального використання переваг
концепції міжнародних систем товароруху.

На рівні підприємств постійно починаються зусилля, спрямовані на
раціоналізацію своєї діяльності за допомогою оптимізації запасів,
скорочення часу обробки матеріалів, автоматизації і введення
робототехніки, подальшого поділу праці і т.д. Здійснюючи ці міри,
підприємство приймає рішення як на стратегічному рівні (охоплює
принципи, які варто дотримувати протягом тривалого періоду часу), так і
на оперативному, коли розглядаються питання організаційного характеру,
вплив яких у часі обмежений.

Концепція міжнародних логістичних систем товароруху охоплює транспортну
систему в цілому як таку, але окремі види транспорту. У неї також
входять питання матеріально-технічного забезпечення, що, у свою чергу,
охоплюють усі види діяльності, зв’язані з потоками матеріальних
цінностей (перевезення, збереження, передача інформації і виробництво).

Одним з основних напрямків інновацій міжнародного транспортного процесу
є удосконалювання структури міжнародних транспортних систем. При
створенні логістичної системи товароруху в міжнародному масштабі
виникають наступні проблеми:

регулювання і спрощення митних і технологічних процедур при переході
матеріальних потоків через границі;

уніфікація вимог, правил, тарифів, параметрів і стандартів до технології
і технічних засобів при збереженні суверенітетів і визнанні державами
пріоритетів міжнародних угод, що регулюють принципи логістики;

акцент на якісні показники (доставка «точно під час») при забезпеченні і
схоронності вантажів і на одержання високого економічного ефекту;

значні інвестиції в транспортні інфраструктури, зв’язані з керуванням
матеріальними й інформаційними потоками;

орієнтація на вільні ринкові відносини в сфері економіки і при
формуванні ринку транспортних послуг.

При переході від національних до наднаціональних систем логістики більш
ефективно використовуються раніше закриті «просторові» потенціали
економік країн-членів об’єднаного ринку. У подібні процеси інтеграції за
умови переходу до вільної ринкової економіки можуть включатися країни
Центральної і Східної Європи.

Відсутність міжнаціональних логістичних систем товароруху приводить до
багаторазових перевантажувальних операцій, тривалим затримкам вантажів і
транспортних засобів на прикордонних станціях і, як наслідок, до
порушення термінів постачання, тобто негативно впливає на кон’юнктуру
збуту.

Створення логістичних міжнародних систем товароруху зв’язано з дорогими
заходами. Товарний ринок багатономенклатурної продукції вимагає
створення мережі регіональних проміжних розподільних центрів у різних
країнах. Фахівцями підраховано, що збитки унаслідок відомої автономії і
завзятого захисту економічного суверенітету в країнах ЄС до кінця 80-х
рр. складали близько 400 млрд. дол. у рік.

До основних бар’єрів у логістичних системах товароруху відносяться
прикордонні переходи. В умовах Загального ринку практично скасовується
прикордонний контроль, скорочуються витрати за рахунок зменшення штату
прикордонних служб, знижуються витрати, обумовлені затримками вантажів у
процесі виконання прикордонних процедур. Сумарна економія від цих
заходів складає до 15 млрд. дол. у рік.

При побудові логістичних систем товароруху в рамках загального
економічного простору гармонізуються технологічні і технічні системи в
сфері перевезень. До них відносяться: граничні навантаження і довжина
вагонів, автомобілів, контейнерів, піддонів, провізні спроможності
залізничних і автомобільних магістралей.

Таким чином, при побудові міжнародних логістичних систем зважуються
наступні питання:

створення вільного ринку перевезень без утруднень у відношенні його
місткості і загрузки;

застосування тарифів, що плавають, рекомендованими органами загального
ринку;

розробка правил, здатних захищати загальний транспортний ринок;

лібералізація транспортних процедур при переході вантажів через границі
держав-учасників Загального ринку;

узгодження провізної спроможності магістрального транспорту і
продуктивності залізничних і складських пристроїв;

розвиток логістичних послуг у сфері перевезень вантажів, у тому числі
при комісуванні, упакуванню, маркіруванню, збереженні, оформленні
замовлень і т.п.;

здійснення в наднаціональному масштабі правил, форм і стандартів,
обов’язкових для членів співтовариства.

В області міжнародної логістики першорядного значення набувають проблеми
регіонального поділу інвестицій.

У залежності від призначення і способу експлуатації міжнародні
інфраструктури можна класифікувати в такий спосіб:

інфраструктури, що є міжнародними за своїм характером. В основному, це
спорудження, що служать як сполучні ланки між національними системами
автомобільних чи залізниць (тунелі, мости і т.д.). Ці спорудження завжди
зводяться на основі двосторонньої угоди між державами, і звичайно
фінансуються цими країнами;

об’єкти інфраструктури, що перетинають території двох чи більш країн.
Цілком природно, що будь-яка транспортна інфраструктура використовується
для місцевих перевезень, перевезень на невеликі відстані і міжнародні
перевезення. Фінансування спорудження таких інфраструктур звичайно
здійснюється на основі спеціально розроблених систем для кожного випадку
окремо;

об’єкти міжнародної інфраструктури є спорудженнями, що знаходяться на
території того самого держави, забезпечують значний обсяг міжнародних
перевезень. Так, аеропорт, у якому змушені здійснювати проміжних посадку
літаки при далеких перельотах, є об’єктом інфраструктури, що представляє
інтерес на міжнародному рівні. Будівництво таких об’єктів найчастіше
здійснюється на основі міжнародних проектів;

деякі транспортні інфраструктури можуть вважатися міжнародними за своїм
характером чи в зв’язку з політичним значенням, що додається ним, навіть
якщо вони служать для забезпечення лише незначної частини міжнародних
перевезень. До цієї категорії можна віднести внутріконтинентальні
автомагістралі (Панамериканська, Транс’європейська, Транссахарська і
т.д.). Фінансування будівництва таких об’єктів здійснюється
зацікавленими країнами і міжнародними організаціями.

Висновки

Отже, транспортні переміщення як товарів, так і пасажирів відбувається
через транспортну систему, до складу якої входять такі елементи як
мережа шляхів сполучення (сухопутних, водних, повітряних, електронних),
рухомий склад усіх видів транспорту, транспортні корпорації, що
організують комерційну та інвестиційну діяльність у цій галузі, а також
люди, які працюють на транспорті.

За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі — вантажний та
пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього
середовища — на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний,
за видами використання засобів пересування — на залізничний,
автомобільний, трубопровідний, гужовий, в’ючний тощо. Розрізняють роботу
транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі — каботажні
перевезення) та міжнародні перевезення.

Для переміщення вантажів фірми організують збереження, вантажну обробку
і транспортування товарів, щоб вони виявилися доступними для споживача в
потрібний час і в потрібному місці Для виконання цієї роботи формується
система товароруху.

Названа система охоплює сукупність технологічних, організаційних,
правових, спеціальних і інших відносин, що виникають у ході
транспортного, складського, інформаційного й іншого забезпечення
міжнародних зв’язків Система товароруху, що виходить за рамки
якої-небудь однієї країни, може бути визначена як міжнародна система.

При побудові логістичних систем товароруху в рамках загального
економічного простору гармонізуються технологічні і технічні системи в
сфері перевезень. До них відносяться: граничні навантаження і довжина
вагонів, автомобілів, контейнерів, піддонів, провізні спроможності
залізничних і автомобільних магістралей.

Список використаної літератури

Дегтярева О. И., Полякова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая
деятельность: Учеб. пособие. — М., 1999.

Международные перевозки грузов: нормативная база. — М., 1996.

Новиков Д. С. Транспорт в международных экономических отношениях. — М.,
2004.

Плушников К. И. Транспортно-экспедиторские операции. — М., 1997.

Саркисов С. В. Организация и управление доставкой товаров во
внешнеэкономических связях (основы логистики): Учеб. пособие. — М.,
1998.

Саркисов С. В. Транспорт и его использование в условиях рынка. — М.,
1993.

Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпенко, О.І. Рогач, О. І.
Шнирков та ін. — К., 2000.

Условия международных перевозок. — К., 2003.

Похожие записи