HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Транспорт і навколишнє середовище»

ПЛАН

Вступ

1. Вплив транспорту на екологію довкілля

2. Шляхи вирішення екологічних проблем, які пов’язані з негативним
впливом транспорту на навколишнє середовище

Список використаної літератури

Вступ

За даними звіту Європейського агентства з охорони навколишнього
середовища (EEA), забруднюючі викиди від транспортних засобів
продовжують впливати на здоров`я людей та стримують процес досягнення
цілей Кіотського протоколу.

Звіт «Транспорт та екологія 2008: Вирішення дилеми» вже вийшов у світ та
показав, що останнім часом кількість пасажирських та непасажирських
перевезень на території Європи постійно збільшується. В той час, як
викиди в інших секторах зменшилися, у транспортному секторі європейських
країн вони зросли на більш ніж 22% у період 1990 — 2008.

Повітряні пасажирські перевезення зросли у більшому обсязі (96% за
період 1990 — 2008), у той час як частка залізничного та автомобільного
транспорту залишилась незмінною.

Відносно непропорційний зріст кількості вантажних перевозок та економіки
спостерігаються у 10 країнах-членах ЄС, де економічний зріст йде
попереду транспортних перевезень. Відносне розбалансування пасажирського
транспорту спостерігалось протягом останніх 6 років – ці дані по роках
наявні не для усіх країн ЄС.

Транспорт — не єдиний чинник забруднення повітря. Однак, викиди газів на
вулицях можуть погано вплинути на загальний стан здоров`я суспільства.
Більш того, дорожній рух – це джерело викидів тонко-дисперсних та надто
тонко-дисперсних часток у містах. Ряд наукових досліджень свідчить, що
ці частки серйозно впливають на здоров`я людей.

1. Вплив транспорту на екологію довкілля

Цивілізоване людство нині в чомусь схоже на дитину, що отримала до свого
дня народження занадто багато іграшок. (Дж. Томсон, англійський фізик).

В наш час характеризується небаченими масштабами транспортних перевезень
— як вантажних, так і пасажирських. Значна їх частина є безпосередньою
складовою процесу виробництва — промислового й сільськогосподарського.
Надзвичайна мобільність властива й людям: зростають швидкості й
вантажопідйомність автомобілів, літаків, суден. Відповідно збільшуються
й масштаби шкоди, якої вони завдають природі.

Один з екологічних законів Б. Коммонера стверджує: за все потрібно
платити. І за зростання обсягу вантажоперевезень, за швидкість і комфорт
люди розплачуються здоров’ям, оскільки забруднюються практично всі земні
сфери.

Так, лише один сучасний реактивний пасажирський літак протягом
восьмигодинного польоту з Європи в Америку «з’їдає» від 50 до 75 т
кисню, викидаючи натомість в атмосферу десятки тонн вуглекислого газу,
оксидів азоту та інших шкідливих сполук.

Легковий автомобіль «Волга» забирає з повітря кисню в сто разів, а
вантажівка ЗИЛ-130 — у 200 разів більше, ніж одна людина.

Автомобілі є винуватцями 40 % забруднень атмосфери великих міст, таких
як Київ. За даними статистичної служби, в Києві в 1965 р. було 10
автомобілів на тисячу жителів, у 2000 р. — 150. За розрахунками
розробників генплану забудови Києва, в 2020 р. на кожну тисячу киян
припадатиме 300 автомобілів. Підраховано, що якби всі вихлопні труби
автомобілів, котрі «бігають» вулицями Києва, з’єднати в одну, то
утворився б жахливий кратер діаметром 25 м, з якого вивергається 110
тис. т шкідливих газів на рік. Становище погіршується ще й тим, що
автомобільні викиди концентруються в приземному шарі повітря — саме в
зоні нашого дихання. До того ж вітчизняні автомобілі екологічно набагато
«брудніші» від багатьох західних моделей: вони витрачають більше палива
на 100 км шляху, отож дужче забруднюють повітря. Втім, багато які
іномарки, що заполонили наші вулиці, являють собою вже зношені
екземпляри, двигуни яких спрацьовані й тому сильно забруднюють повітря.
До цього часу в нас використовується переважно вкрай шкідливий
етильований бензин, який забруднює повітря свинцем. Двигуни автомобілів
часто бувають погано відрегульованими, тому в їхніх вихлопних газах
міститься багато СО, сажі тощо.

Мережа автомобільних доріг і залізниць займає великі площі землі, яку
можна було б використати раціональніше, скажімо, для вирощування
сільськогосподарських культур або лісу. Так, для прокладання навіть
найпростішої дороги завширшки 4 м на кожні 2,5 км траси треба вирубати 1
га лісу! А що вже казати про сучасні шестисмугові швидкісні хайвеї.
Дорожні насипи часто є причиною підтоплення ґрунтовими водами й
заболочування прилеглих ділянок. На дорогах гине багато диких тварин,
які потрапляють під колеса машин, птахів, що зіштовхуються з ними в
польоті.

Водне середовище дуже забруднюють великотоннажні вантажні судна,
особливо нафтові танкери. Аварії таких танкерів уже призводили не до
однієї екологічної катастрофи — згадаймо аварії танкерів «Амоко кадіс»
біля узбережжя Франції (1978 р.) чи «Екссон валдіз» поблизу узбережжя
Аляски (1990 р.). Зростання обсягів перекачування нафти, нафтопродуктів,
природного газу тощо системами трубопровідного транспорту пов’язане зі
збільшенням діаметра труб і застосуванням дедалі більших тисків при
перекачуванні, що загрожує великомасштабними аваріями (приклади — вибух
бензопроводу в Челябінській області в 1995 р. чи забруднення величезної
площі земель нафтою, яка витекла з пошкодженого нафтопроводу в
республіці Комі на півночі Росії в 1994 р.).

Негативно впливають на озоновий шар атмосфери висотні польоти літаків,
запуски космічних кораблів і військових балістичних ракет. Підраховано,
що в результаті 100 запусків поспіль космічного корабля «Спейс Шаттл»
майже вщент зруйнувався б захисний озоновий шар Землі.

Не можна не згадати про посилення негативного впливу на довкілля ще
одного виду транспорту — трубопровідного. Лінії потужних сталевих
трубопроводів, які транспортують газ, нафту, аміак, промислові відходи
та інші речовини, на сотні й тисячі кілометрів простяглися вздовж доріг,
перетинаючи десятки річок, долин, гірські райони й морське дно в
найрізноманітніших куточках планети. Вони споруджені на Алясці й у
Сибіру, вони пролягли від Тюмені до Уралу й від Уралу до центру Європи,
вони перетинають Карпати й Альпи, простягаються вздовж узбереж Каспію,
Чорного, Середземного, Північного морів і Балтики, узбереж Тихого океану
й Атлантики, вони є в Америці й Азії, Африці й Австралії. І всюди
останніми роками лінії трубопроводів стали зонами особливого
екологічного ризику.

Незважаючи на високу міцність, ці могутні трубопроводи (діаметр труб —
переважно понад 1 — 1,5 м, їхня товщина — 1,5— 2 см, тиск усередині —
кілька атмосфер) із часом просідають (особливо — в зонах мерзлих або
різнопородних тріщинуватих ґрунтів, під вагою й через різницю
температур), тріскаються на стиках, кородують унаслідок підвищеної
кислотності повітря чи несприятливих кліматичних умов. У місцях
пошкодження труб на прилеглі території виливається велика кількість
забруднювальних речовин, а оскільки це трапляється далеко від населених
пунктів, у лісі, в горах, то через неможливість оперативно ліквідувати
аварію шкода, завдана довкіллю, буває величезною. Газовикиди часто
супроводжуються вибухами й пожежами, нафта нищить водні екосистеми й
пернатих. А в останні роки багато аварій і нещасть було пов’язано із
умисними пошкодженнями нафтопроводів — викраданням нафтопродуктів
(Україна, Тюмень).

????????????Транспорт — автомобільний, залізничний, водний і повітряний
— іще одне джерело забруднення природи України.

Викиди забруднювальних речовин автомобільним транспортом у середньому за
рік становлять близько 5,5 млн. т (39 % усього обсягу викидів в
Україні). У великих містах забруднення повітря вихлопними газами часом
досягає 70—90 % загального рівня забруднень. Крім того, більш як 20 %
транспортних засобів експлуатується з перевищенням установлених
нормативів умісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах.

Транспортна мережа в Україні доволі густа, кількість та активність
автотранспорту в містах великі, й шкоду довкіллю він завдає дуже
відчутну. Основні причини цього — застарілі конструкції двигунів,
використовуване паливо (бензин, а не газ чи інші, менш токсичні
речовини) та погана організація руху, особливо в містах, на перехрестях.
У відпрацьованих газах, що їх викидають наші автомобілі, виявлено
близько 280 різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку
становлять канцерогенні бензпірени, оксиди азоту, свинець, ртуть,
альдегіди, оксиди вуглецю й сірки, сажа, вуглеводні.

На перевезення одного й того самого вантажу автотранспортові потрібно в
6,5 рази більше палива, ніж залізничному, й у 5 разів — ніж водному. В
Україні експлуатується понад 1 млн. вантажних автомобілів і далеко за
2,5 млн. легкових. Кожен із них щорічно спалює від 12 до 30 т
високооктанового російського бензину, в котрому як антидетонатор
застосовується свинець (концентрація свинцю в цьому бензині становить до
0,36 г/л, тоді як у бензинах Великої Британії — 0,15, США — 0,013 г/л).
Відпрацьовані гази наших дизельних двигунів значно токсичніші, ніж
карбюраторних, бо містять багато оксидів вуглецю, діоксидів азоту й
сірки, а також сажі (до 16—18 кг на кожну тонну дизельного палива). Від
транспортних газів і шуму потерпають усі міста України, особливо великі.

Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо електричний. Та
проблемою стало сильне забруднення залізниць нечистотами, що викидаються
з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька метрів
обабіч колій. У всіх цивілізованих країнах туалети поїздів обладнано
спеціальними місткостями, й нечистоти не викидаються назовні. В
результаті екологічних і медичних досліджень з’ясувалося, що забруднення
залізничних колій нечистотами та продуктами їхнього розкладання,
особливо в теплі сезони року, спричинило захворювання шлунка й легень у
багатьох пасажирів і залізничників.

2. Шляхи вирішення екологічних проблем, які пов’язані з негативним
впливом транспорту на навколишнє середовище

1) Автомобільний транспорт

Для поліпшення якості атмосферного повітря, треба здійснити заходи щодо
зниження до 2005 — 2010 валового обсягу викидів від автотранспорту
більше ніж на 40 відсотків, запобігти викидам свинцю, насамперед в
курортних зонах і столиці України — місті Києві.

З цією метою плануються такі основні заходи:вдосконалення положень у
системі законодавства, що стимулюють впровадження природоохоронних
заходів;

оснащення нових автомобілів ефективними системами і пристроями зниження
викидів (каталітична нейтралізація, автомати пуску і прогрівання,
системи уловлювання пари пального);

збільшення парку автомобілів і автобусів, які працюють на газоподібному
паливному;припинення до 2005 — 2010 років випуску і використання
етилового бензину;виробництво пального та мастил, які зменшують
негативний вплив двигунів внутрішнього згоряння на навколишнє природне
середовище;

розробка та впровадження нових типів двигунів внутрішнього згоряння з
підвищеними економічними характеристиками;розробка нових видів
екологічно чистого автотранспорту з використанням альтернативних джерел
енергії;

Для розв’язання екологічних проблем на автотранспорті необхідно:

забезпечити пріоритетність розвитку у великих містах України
пасажирського транспорту загального користування на електротязі з
послідовним скороченням автобусного сполучення;

забезпечити жорсткіші екологічні нормативи щодо конструкції нових
моделей автомобілів та двигунів;

розробити та впровадити систему сертифікації автомобілів та двигунів на
екологічну безпеку і контролю за їх відповідністю сертифікатам;

розробити комплекс технологій, методик та технічних засобів для оцінки
екологічної безпеки автомобілів при їх експлуатації;

розробити комплекс технологій і технічних засобів для оцінки та захисту
довкілля від забруднення у виробничих зонах автопідприємств.

2) Залізничний транспорт

Для розв’язання екологічних проблем на залізничному транспорті необхідно
розробити:

нормативні вимоги до рухомого складу щодо додержання екологічних
нормативів;

методики визначення шкоди, що її можуть завдати довкіллю підприємства
залізничного транспорту;

технології утилізації та ліквідації залишків нафтопродуктів та інших
відходів;

методи зменшення викидів у повітря сипких вантажів під час перевезення;

технології очищення забруднених вод після миття вагонів, локомотивів.

3) Авіаційний транспорт

Шкідливий вплив авіації на довкілля має глобальний і локальний характер.

Глобальним є вплив авіації на озоновий шар атмосфери та пов’язані з цим
наслідкиосновні локальні — проблеми авіаційного шуму, забруднення
викидами та скидами шкідливих речовин в атмосферне повітря, підземних
вод та грунту у районі розташування аеропортів.

Для розв’язання екологічних проблем цивільної авіації насамперед слід
розробити:

принципи та методи захисту повітря від забруднення двигунами повітряних
суден;

принципи та методи захисту від електромагнітних полів радіочастот
аеропортів;

технології захисту грунтів та води від забруднення стоками аеропортів;

оптимізаційні схеми керування повітряним рухом на трасі, в зоні
аеропортів з урахуванням екологічного стану довкілля;

методи кількісної інтегральної оцінки екологічного стану підприємств
авіаційного транспорту.

4) Водний транспорт

Розв’язання екологічних проблем водного транспорту передбачає
розроблення:

нормативних вимог до рухомого складу щодо додержання екологічних
нормативів;

програми розвитку матеріально-технічної бази водного транспорту з
впровадженням комплексу прогресивних екологічно безпечних технологій та
засобів у галузях водного транспорту(флот, перевантажувальні комплекси,
водні шляхи, гідротехнічні споруди);

інформаційно-довідкової системи даних апаратно-програмного забезпечення
автоматизованого управління охороною довкілля, технології та технічних
засобів для захисту від забруднення повітря в зоні морських портів і
судноремонтних підприємств;

технології та технічних засобів для захисту від забруднення акваторії
портів та каналізаційних систем портів та заводів;

технології та технічних засобів для регенерації, знешкодження та
утилізації відходів основного виробництва на підприємствах морського
транспорту.

Список використаної літератури

Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. — К.: Знання, 1977. –
11 с.

Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. –
К.: Либідь, 1993. – 3-6 с.

Брайон А.В., Гордецкий А.В., Сытник К.М. Биосфера, экология, охрана
природы. – К.: Лыбидь, 1992. – 523.

Вплив транспорту на довкілля / Упорядник Матушевич С.І. – К., 2004.

Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л.:
Наука, 1991. – 47с.

Гутаревич Ю.Ф., Зеркалов Д.В., Говорун А.Г., Корпач А.О., Мержиєвська
Л.П.

Екологія та автомобільний транспорт: Навч. посібник.- К.: Арістей, 2006.

Основи екології

Похожие записи