Реферат на тему:
Трансмісійний механізм та ефективність грошово-кредитної політики
Ефективність грошово-кредитної політики, яку проводить будь-який
центральний банк, повністю залежить від правильного розуміння механізмів
взаємодії між грошовим та реальним секторами економіки, і, відповідно,
адекватного використання інструментів грошово-кредитного регулювання. В
свою чергу вибір цілей грошово-кредитної політики повністю визначається
ступенем розвитку такого механізму, який дістав назву “трансмісійного”.
Структура трансмісійного механізму складається із каналів, по яким
монетарні імпульси, генеровані центральним банком, впливають на основні
макроекономічні змінні (ВВП, зайнятість, інфляцію). Монетарні імпульси
проходять три стадії: 1) інструмент центрального банку (облікова ставка,
операції на відкритому ринку) впливають на ринкові відсоткові ставки,
валютний курс, ціни на активи та умови кредитування; 2) зміни в
фінансовій кон’юнктурі ведуть до змін в номінальних видатках
домогосподарств та фірм; 3) зміни в сукупному попиті впливають на темпи
економічного росту, рівень безробіття. Порушення на будь-якій стадії
призводить до зниження або навіть відсутності результатів
грошово-кредитної політики.
На сьогодні в економічній літературі не має єдиного бачення відносно
кількості та класифікації каналів впливу монетарної політики на реальний
сектор економіки. Кожний центральний банк розробляє свої власні
специфічні канали, враховуючи національні особливості економіки. Однак,
останнім часом в багатьох країнах відбуваються структурні зміни, які
суттєво впливають на операційну систему грошово-кредитної політики, що
вимагає перегляду моделей механізму грошової трансмісії. Серед цих
структурних характеристик можна виділити наступні:
Ступінь монетизації економіки, який є відношенням обсягу грошей до ВВП.
Низький рівень монетизації економіки є індикатором недостатньої
ефективності грошової трансмісії, що пояснюється існуванням тіньових
фінансових ринків, які акумулюють значну частку сукупного обороту. Тобто
реакція макроекономічних змінних на грошові імпульси буде заниженою. В
українській економіці впродовж 2000-2005 років рівень монетизації зріс з
16 відсотків до 37,7 відсотка, що дещо підвищує ефективність дії
механізму грошової трансмісії та сприяє переливанню грошових коштів,
акумульованих фінансово-кредитним сектором, до реального сектору
економіки для інвестиційного розвитку.
Структура внутрішнього попиту, компоненти якого (споживання,
інвестиції, чистий експорт) мають різну реакцію на зміну в відсоткових
ставках. При цьому різна реакція на грошові імпульси в трансмісійних
механізмах може обумовлюватись різницею в структурах виробництва. В
українській економіці еластичність попиту на гроші від рівня відсоткових
ставок залишається низькою, що більшою мірою пов’язано із
короткостроковістю банківського кредитування та високим рівнем
доларизації внутрішнього ринку. При зростанні частки заборгованості за
довгостроковими кредитами в загальній сумі заборгованості за наданими
кредитами відбувається зменшення частки інвестиційних кредитів, що
призводить до зниження впливу змін відсоткових ставок на інвестиції. З
іншого боку розвиток споживчих та іпотечних кредитів (що спостерігається
останнім часом) означає підвищення впливу від змін відсоткових ставок.
Вплив валютного курсу на динаміку ВВП та інфляцію. Ця структурна
характеристика пов’язана із ступенем мобільності капіталу та рівнем
відкритості економіки, режимом валютного курсу, частки імпортованих
товарів в споживчому кошику та структурі виробництва, механізмом
ціноутворення у зовнішній торгівлі. У разі високої мобільності капіталу
дія каналу валютного курсу посилюється. Дуже низький рівень мобільності
капіталу при доволі високому рівні відкритості економіки (обсяг експорту
від ВВП у 2005 році складав 53,3 відсотка, а імпорту – 52,5 відсотка)
робить українську економіку залежною від динаміки обмінного курсу. Тобто
інтервенції Національно банку на валютному ринку виступають ключовим
інструментом грошово-кредитної політики, що відображає структурну
незбалансованість економіки. З іншого боку без інфляційне поглинання
грошової маси через валютний канал на думку експертів можливе лише при
досягненні рівня монетизації в межах 50-60 відсотків, після досягнення
якого інфляційні процеси в економіці поширюватимуться.
Тип фінансової системи – банківська та ринкова. В банківській системі
ресурси розподіляються переважно через банківський сектор економіки, в
ринковій – фінансування реального сектору економіки відбувається через
ринок цінних паперів. Чим більше вплив держави на банківську діяльність
в країні, тим легше центральному банку провести через трансмісійний
механізм зміни в економіці, однак при цьому ефективність розподілення
фінансових ресурсів знижується. Основним завданням центрального банку в
ринковій системі є зниження волатильності фінансових ринків, оскільки
домогосподарства та фірми залежать від цін на фінансові активи. В
Україні склався банківський тип фінансової системи, оскільки передача
імпульсів грошово-кредитної політики відбувається через банківський
канал (обсяг кредитів, наданих в економіку, на кінець 2005 року становив
33,8 відсотка від ВВП). Фондовий ринок через низький рівень
капіталізації, незначну частку корпоративних акцій та облігацій у
структурі вітчизняних цінних паперів, відсутність ринку землі, низький
рівень заощаджень у формі цінних паперів у загальних грошових витратах
населення має мінімальний вплив на передачу грошових імпульсів до
реальної економіки.
Останнім часом багато українських дослідників звертають увагу на вплив
монетарних імпульсів на різні макроекономічні показники (И.Болгарін,
Л.Махадева, М.Кришко, О.Дзюблик, О.Сніжко, О.Петрик, С.Ніколайчук).
Однак у їхніх роботах дані відповіді лише на специфічні і вузькі
питання, що пов’язані із функціонуванням різних каналів грошової
трансмісії. Питання про те, який канал домінує над іншими і сильніше
інших каналів передає вплив грошово-кредитної політики на реальну
економіку, залишається відкритим. До сьогодні серед вітчизняних
економістів фактично не сформувалось єдності думок відносно механізму
грошової трансмісії в Україні.
При ухваленні рішення щодо проведення жорсткої чи м’якої
грошово-кредитної політики недостатнє розуміння механізмів грошової
трансмісії приводить до того, що органи, які відповідають за проведення
грошово-кредитної політики, часто діють покладаючись на інтуїцію, а не
на обґрунтовану та кількісну оцінку наслідків дій. З іншого боку перехід
до таргетування інфляції (режим грошово-кредитної політики, який в
Україні передбачається встановити у середньостроковій перспективі)
серйозно стримується недоліком належного розуміння того, як працює
механізм грошової трансмісії.
Ще одним прикладом, який показує необхідність чіткого розуміння
механізму грошової трансмісії в Україні, є ситуація із завищеним
значенням ринкових відсоткових ставок. Поточні ринкові відсоткові ставки
залишаються дуже високими і мало недоступними для бізнесу, їх зниження
відбувається не адекватно ступеня пом’якшення грошово-кредитної політики
Національного банку. Це змушує банк далі пом’якшувати свою політику і
додавати ліквідність в економіку, що може не призвести до очікуваного
зниження ринкових відсоткових ставок. І навпаки, чи необхідно проводити
жорстку грошово-кредитну політику для зниження рівня інфляції, щоб це
негативно не позначилось на економічному зростанні.
Тому одним із перспективних напрямків досліджень механізму впливу
грошово-кредитної політики на реальний сектор економіки є виділення
якомога більшої кількості окремих взаємозв’язків між грошово-кредитними
та макроекономічними змінними, що сприятиме розвитку трансмісійних
механізмів, на основі розуміння дії яких підвищиться ефективність
проведення грошово-кредитної політики України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
