Реферат на тему:
Трансформаційні процеси агроформувань Миколаївської області
Вступ. На сучасному етапі стратегія і тактика подальшого розвитку
сільського господарства і супутніх галузей повинні концентруватися
на трьох взаємопов”язаних напрямах: формування ефективного
господаря – власника; створення сприятливого економічного середовища
(“правил гри”) на ринку; активний пошук шляхів підвищення
ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Головною
метою цього процесу є побудова конкурентноспроможного аграрного сектора
економіки за рахунок становлення ефективної діяльності
господаря-власника. Вирішенню проблемних питань та шляхам оптимізації
економічних взаємовідносин суб”єктів підприємницьких структур в
ринковому середовищі по забезпеченню сталого розвитку аграрного
сектора економіки держави присвячено цілу низку робіт теоретичного
та практичного характеру дослідників в сфері АПК, зокрема
Березівської О.Й., Зубця М.В., Мармуль Л.О. та Гончарової
А.Ж., Павлишенка М.М., Саблука П.Т. та ряду інших.
Мета та обговорення дослідження. Зміна організаційно-правових форм
в аграрному секторі сприяла створенню умов для формування класу
приватних власників на селі, які спроможні будуть залучати
інвестиції, запроваджувати прозорі ринкові відносини. Світовій
практиці відомі різні форми господарювання, які одночасно є
господарськими суб”єктами, зокрема індивідуальна трудова діяльність,
державні підприємства, кооперативи, колективні підприємства,
фермерські господарства, орендні підприємства, акціонерні товариства,
народні підприємства, малі підприємства, корпорації та об’єднання,
господарські товариства, асоціації, консорціуми, спільні (змішані)
підприємства.
З врахуванням зазначеного та з метою проведення аналізу становлення
та прогнозування розвитку агроформувань різних організаційно-правових
форм є потреба у подальшому вивченні їх економіко-виробничої
діяльності, що і обумовило мету цього дослідження.
Як зазначають Мармуль Л.О. та Гончарова А.Ж. сучасна модель
сільського господарства зорієнтована на три сектори. Перший –
підприємницький – представлений крупними організаційними структурами
(господарські товариства, виробничі кооперативи, приватні підприємства)
зі стратегічною орієнтацією на одержання максимального прибутку і
вирішення проблеми забезпечення продовольством на національному
рівні . Другий – класичний – селянський сектор, особисті підсобні
господарства населення стратегічно зорієнтовані на виживання, не є
основними місцем роботи для основної частини їх власників, хоча за
доходами вони займають провідне місце. Третій – селянське (фермерське)
господарство. На перехідному етапі він займає проміжне місце між
вказаними секторами [3]. Тут слід зазначити, що в країні відійшли
від монопольної державної власності на землю , утворилося різноукладне
володіння і користування землею. Замість колгоспно-радгоспної форми
організації та ведення сільського господарства виникли різноманітні
агроформування на засадах приватної власності. Намітився чіткий перехід
агропромислового виробництва до ринкової економіки та майже повністю
задовольняються потреби населення в землі для особистих господарств,
городництва та дачного господарства.
Серед основних якісних змін аграрного виробництва стала
трансформація основних форм господарської діяльності
сільгоспвиробників. Якщо в першій половині 90-х років основними
організаційними формами господарювання були колективні
сільгосппідприємства та селянські (фермерські) господарства, то на
сьогоднішній день ситуація змінилася. Реформування колективного
сектора призвело до виникнення цілої низки нових типів
підприємств, запровадження орендних відносин, ринкових принципів
розподілу продукції тощо [1,2,6]. Водночас, як показують результати
дослідження, питома вага різних типів реорганізованих підприємств у
загальній кількості є неоднаковою.
На початок 2000 року в Миколаївській області функціонувало 356
колективних сільськогосподарських підприємств, з яких протягом року
354 перетворені на господарства, в основі яких лежить приватна форма
власності на засоби виробництва. На їх базі створено 412 нових
агроформувань, з яких 11 селянські (фермерські) господарства , 26 –
приватні, 132- господарські товариства, 243 – сільськогосподарські
кооперативи та інші формування. Подальша трансформація складу
сільськогосподарських підприємств області за формами господарювання на
протязі 2001 – 2004 років наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Динаміка створення різних організаційно-правових форм агроформувань
в 2001-2004 роках, одн.
Показники 2001 2002 2003 2004
Кіль-кість в % Кіль-кість в % Кіль-кість в % Кількість в %
Створено агро формувань, в тому числі: 457 100 538 100 541 100 458 100
– товариства з обмеженою відповідальністю 158 34 172 32 174 32 155 34
– приватні підприємства 156 34 154 29 155 29 136 30
– відкриті акціонерні товариства 64 14 39 7 37 7 26 6
– закриті акціонерні товариства 43 9 62 11 62 11 41 9
– сільськогосподарські виробничі кооперативи 17 4 16 3 16 3 10 2
– інші 19 4 95 18 97 18 90 20
Результати дослідження свідчать , що найбільшу питому вагу за
наслідками реформування займають товариства з обмеженою
відповідальністю (32-34%) та приватні підприємства (29-30%). Надання
пріоритетності створення товариства з обмеженою відповідальністю
(ТОВ) обумовлено тим, що підприємство створюється на засадах
угоди між юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання
їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
ТОВ створюється, як правило, при наявності відносно малочисленої
(близько 10-20 осіб) групи власників, для якої характерна певна
єдність інтересів, достатня для прийняття одностайного рішення з
провідних питань спільної підприємницької діяльності. Зазначене
підприємство є зручною формою організації сільськогосподарського
товариства, насамперед для груп людей, які довіряють один одному
та готові нести однакову, але не повну відповідальність за
діяльність свого підприємства.
Приватне підприємство (ПП) засновується на власності окремого
громадянина України з правом наймання робочої сили. Правом наймання
робочої сили ПП відрізняється від індивідуального підприємства, яке
не залучає сторонніх працівників. Однією із найістотніших
особливостей ПП є схильність співпрацювати з ним комерційних
банківських структур, вітчизняних і зарубіжних інвесторів, які надають
йому кредити, вкладають у нього власний капітал з більшою
зацікавленістю, ніж це має місце щодо реформованих колективних та
інших недержавних сільськогосподарських підприємств.
В умовах ринкового середовища стале функціонування нових типів
агроформувань базується на тому, що теорія орендних відносин являє
собою взаємозв”язок і сукупність основоположних ідей, що спираються на
позитивну практику, закономірності розвитку та життєдіяльності
селянських громад щодо економічних і соціальних відносин у сільському
господарстві, на загальні параметри агро продовольчої системи, при цьому
першоосновою, головною активною силою в системі аграрних відносин
виступає безпосередній виробник з його загальнолюдськими цінностями,
але з особливим характером трудових і духовних особливостей, способу
життя [5,6].
За показниками господарської діяльності в 1996 році з 452
сільськогосподарських підприємств області з прибутками спрацювало 146
(32%), збитково – 306 (68%), від”ємний рівень рентабельності всієї
діяльності зазначених підприємств склав 13,2 % (тваринництва – 48,9%)
плюсовий – рослинництва – 34,1%, що свідчить про не життєздатність та
не готовність колективної форми власності до функціонування в
ринковому середовищі внаслідок не урегульованості
економіко-виробничих відносин.
Починаючи з 2000 року спостерігаються зміни щодо ефективності роботи
сільськогосподарських підприємств за основними економічними
показниками, дані яких за 2000-2004 роки наведено в табл. 2 [4 ]. На
відміну від збиткових колективних сільгосппідприємств, новостворені
підприємства приватної власності доводять дієздатність і вміння
господарювати, одержувати прибуток, який є основним стимулом
підприємницької діяльності в аграрній сфері: за період 2000-2004 роки
кількість збиткових агроформувань зменшилась з 56 до 16%.
Таблиця 2
Ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств *
Показники Рік
2000 2001 2002 2003 2004
Кількість господарств, одн.
у тому числі: 497 444 409 342 338
– прибуткових 318 333 274 195 283
– збиткових 179 111 135 147 55
в % 56 25 33 43 16
Рівень рентабельності, %:
– всієї діяльності 8,3 12,3 2,8 -0,4 11,3
– рослинництва 20,7 40,5 22,4 44,7 21,3
– тваринництва -46,0 -12,0 -26,6 -32,7 -17,7
Основних видів продукції:
– зерно 42,4 43,4 15,4 38,1 15,8
– соняшник 48,1 58,9 67,9 73,9 49,3
– цукрові буряки -14,1 14,5 13,5 14,3 21,2
– молоко -25,1 -12,8 -24,0 0,0 -11,2
– яловичина -53,0 -30,1 -50,8 -53,9 -46,0
– свинина -56,5 -24,0 -28,0 -49,2 -26,8
– яйця -6,0 31,2 9,7 26,9 31,5
* дані статистичного спостереження за формою №50-сг, за якою
звітують сільгосппідприємства, що здійснюють господарську діяльність
та ведуть у повному обсязі бухоблік (крім малих підприємств)
Створення підприємств, основаних на приватній власності на засоби
виробництва і землю, де відчутна роль господаря , здатного
господарювати в нових умовах з позитивними результатами, стимулює
працівників до підприємницької діяльності в аграрній сфері і на
перспективу стає передумовою позитивних зрушень на селі. Для
визначення впливу процесу реформування на ефективність
господарювання досліджено виробничу діяльність сільськогосподарських
підприємств таких організаційно-правових форм: приватних
сільськогосподарських підприємств , господарських товариств,
сільськогосподарських виробничих кооперативів та державних
підприємств області (табл. 3).
Таблиця 3
Діяльність сільськогосподарських підприємств за
організаційно-правовими формами господарювання в 2004 році
Показники Недержавні сільгосппідприємства у тому числі: Державні
сільгосппідприємств
господарське товариство приватні підприємства з них фермери виробничі
кооперативи інші
Кількість одиниць, одн
у тому числі: 321 183 121 20 8 9 17
– збиткових 51 36 14 2 1 – 4
у % 16 20 12 10 12 – 23
– прибуткових 270 147 107 18 7 9 13
у % 84 80 88 90 88 100 77
Рівень рентабельності, %
– усієї діяльності 11,6 5,5 22,6 46,6 27,6 36,8 8,7
– рослинництва 21,4 16,4 31,6 51,3 7,4 30,9 18,4
– тваринництва -17,4 -33,9 -15,9 -20,6 -7,6 27,1 -19,8
Дослідження економічних результатів господарювання цих підприємств
дозволило виявити загальні тенденції та виділити деякі специфічні
особливості розвитку форм господарювання у складній економічній
ситуації . Спостерігається стабілізація виробництва валової продукції
у всіх формах господарювання за аналізований період. У
досліджуваних господарствах рівень рентабельності усієї діяльності в
недержаних сільгосппідприємствах в 2004 році в середньому складає
11,6% при коливаннях від 5,5 до 46,6%. Поряд з цим традиційно
збитковим є виробництво тваринницької продукції (від”ємний рівень
рентабельності від 7,6 до 33,9%) при рентабельності рослинницької
продукції від 7,4% до 51,3%.
У процесі дослідження розвитку форм власності та господарювання
необхідно врахувавати поглиблення суспільного поділу праці та
концентрації сільськогосподарського виробництва. На сучасному етапі
однозначно важко говорити про переваги чи перебільшувати значення
тієї чи іншої форми господарювання. Вважається, що основним фактором
результативності діяльності є висока компетентність і ділові якості
керівників та спеціалістів , які вміють визначити майбутню
стратегію сільськогосподарських підприємств. У ринкових умовах
великого значення набувають ділові зв”язки керівників та
спеціалістів господарств з підприємницькими і державними структурами.
Тут слід підкреслити те, що нині не форма господарювання визначає
успіх роботи сільськогосподарських підприємств , а чітко налагоджені
внутрігосподарські відносини, сувора технологічна і виробнича
дисципліна, впровадження досягнень науково – технічного прогресу у
виробництво.
Висновок. Виникнення на селі підприємств різних форм власності та
господарювання створює конкуренцію між виробниками, яка сприяє
зростанню ефективності ведення сільського господарства та економіки в
цілому. В поточний період в аграрному секторі економіки склалося
декілька напрямків формування та оновлення виробничо-господарських
структур, але процеси по їх реорганізації перебувають у постійній
динаміці, що потребує виваженого і системного відстеження цих
процесів, відповідного економічного аналізу, організаційного,
нормативно – правового та наукового забезпечення.
Література.
1. Березівська О.П. Ефективність функціонування
сільськогосподарських формувань у Львівській області // Економіка АПК.
-2005. -№14. –С.55-61.
2. Зубець М.В. Підсумки діяльності Української академії аграрних
наук за 2004 рік та невідкладні завдання на перспективу // Економіка
АПК. -2005. -№4. –С.3-10.
3. Мармуль Л.О., Гончарова А.Ж. Ефективність господарювання
агроформувань Херсонської області // Проблеми та шляхи оптимізації
економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку
Причорноморського регіону. Матер. наук. зібрання присвяч. пам’яті
В.І.Вернадського. –Т.1. – Вип.1. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра
Могили. – 2005. – С.112-114.
4. Основні економічні показники роботи сільськогосподарських
підприємств Миколаївської області (за 1996-2004 роки) Стат.зб. гол.
упр. статистики у Миколаївській області. –Миколаїв. -2005. – 77с.
5. Павлишенко М.М. Закономірності розвитку форм власності та
аграрна реформа // Економіка АПК. -2005. -№4. –С.23-30.
6. Саблук П.Т. Розвитку АПК – надійність та стабільність //
Економіка АПК. -2005. -№4. –С.11-16.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
