HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Темперамент та особливості його врахування

у роботі керівника” ПЛАН

Вступ

1. Сутність та основні складові темпераменту

2. Темперамент і його вплив на трудову діяльність

3. Застосування знань про темперамент в діяльності керівника

4. Вплив темпераменту керівника на стиль управління

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Термін «темперамент» був уведений ще у Давній Греції Гіппократом для
розрізнення .людей одне від одного. З тих пір людство має справу з
чотирма типами темпераменту, вони покладені в основу типології людей.
Вірогідність цієї типології була підтверджена масовими експериментами
І.П. Павлова, що виділяв чотири основних типи вищої нервової діяльності
людини.

Відповідно до вчення І.П. Павлова, темперамент залежить від особливостей
вищої нервової діяльності людини, основних нервових процесів — збудження
і гальмування і від їхнього співвідношення. Він довів, що процеси
збудження і гальмування в різних людей можуть відрізнятися по силі,
рухливості й урівноваженості. Поєднання цих процесів регулюється в тому
чи іншому темпераменті.

Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних
розходжень між людьми — розходження по глибині, інтенсивності, стійкості
емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій і інші динамічні,
індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поводження і
діяльності. Проте темперамент і сьогодні залишається багато в чому
спірною і невирішеною проблемою. Однак при всім різноманітті підходів до
проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент — біологічний
фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.

Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно уродженого
характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в
порівнянні з іншими психічним особливостями людини. Найбільш специфічна
особливість темпераменту полягає в тому, що різні властивості
темпераменту даної людини не випадково сполучаться один з одним, а
закономірно зв’язані між собою, утворити визначену організацію,
структуру, що характеризує темпераменти.

Темперамент є основою багатьох особистісних характеристик людини і,
насамперед, характеру. Проте темперамент слід відрізняти від характеру —
сукупності найбільш стійких, істотних особливостей особистості. Характер
виявляється в поведінці людини, в її ставленні до світу й себе. Люди
однакового темпераменту можуть бути добрими і жорстокими, працьовитими і
ледачими, акуратними і неохайними. Темперамент обумовлює лише динаміку
психічного реагування.

1. Сутність та основні складові темпераменту

Під темпераментом варто розуміти індивідуально своєрідні властивості
психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, що однаково
виявляючись у різноманітній діяльності незалежно від її змісту. цілей,
мотивів, залишаються постійними в зрілому віці і у взаємозв’язку
характеризують тип темпераменту.

До властивостей темпераменту відносяться індивідуальні особливості, що

— регулюють динаміку психічної діяльності в цілому;

— характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;

— мають стійкий і постійний характер і зберігаються в розвитку протягом
тривалого відрізка часу;

— знаходяться в строго закономірному співвідношенні, що характеризує тип
темпераменту;

— однозначно обумовлені загальним типом нервової системи.

Користуючись визначеними ознаками, можна з достатньою визначеністю
відрізнити властивості темпераменту від всіх інших психічних
властивостей особистості.

Аналіз внутрішньої структури темпераменту представляє значних труднощів,
обумовлені відсутністю в темпераменту (у його звичайних психологічних
характеристиках) єдиного змісту і єдиної системи зовнішніх проявів.
Спроби такого аналізу приводять до виділення трьох головних, ведучих,
компонентів темпераменту, що відносяться до сфер загальної активності
індивіда, його моторики і його емоційності. Кожний з цих компонентів, у
свою чергу, має досить складну багатомірну будівлю і різні форми
психологічного прояв.

Особливе значення в структурі темпераменту має той його компонент, що
позначається як загальна психічна активність індивіда. Сутність
психічної активності полягає в прагнення особистості до самовираження,
ефективному освоєнню і перетворенню зовнішньої дійсності; звичайно при
цьому напрямок, якість і рівень реалізації цих тенденцій визначається
іншими особливостями особистості: її інтелектуальними і
характерологічними особливостями, комплексом її відносин і мотивів.
Ступінь активності поширюється від млявості, інертності і пасивного
споглядання на одному полюсі до вищого ступеня енергії, могутньої
стрімкості дій і постійного підйому — на іншому.

До групи якостей, що складають перший компонент темпераменту, упритул
примикає група якостей, що складають другий — руховий, або моторний
компонент, що веде роль у якому грають якості, зв’язані з функцією
рухового (і спеціального мовного апарата). Серед динамічних якостей
рухового компонента варто виділити такі, як швидкість, сила, різкість,
ритм, амплітуда і ряд інших ознак м’язового руху. Сукупність
особливостей м’язової і мовної моторики складає ту грань темпераменту,
що легше інших піддається спостереженню й оцінці і тому часто є основою
для судження про темперамент їхнього носія.

Третім основним компонентом темпераменту є “емоційність“, що представляє
собою великий комплекс властивостей і якостей, що характеризують
особливості виникнення, протікання і припинення різноманітних почуттів,
афектів і настроїв. У порівнянні з іншими складовими частинами
темпераменту цей компонент найбільш складний і володіє розгалуженою
власною структурою. Як основні характеристики “емоційності” виділяють
вразливість. Імпульсивність і емоційну лабільність. Вразливість виражає
афективну сприйнятливість суб’єкта, чуйність його до емоційних впливів,
здатність його знайти ґрунт для емоційної реакції там, де для інших
такого ґрунту не існує. Терміном “імпульсивність” позначається
швидкість, з яким емоція стає спонукальною силою вчинків і дій без
їхнього попереднього обмірковування і свідомого рішення виконати їх. Під
емоційною лабільністю звичайно приймається швидкість, з яким
припиняється даний емоційний стан або відбувається зміна одного
переживання іншим.

Основні компоненти темпераменту утворять в актах людського поводження та
своєрідна єдність спонукання, дії і переживання, що дозволяє говорити
про цілісність проявів темпераменту і дає можливість відносно чітко
обмежити темперамент від інших психічних утворень особистості — її
спрямованості, характеру. здібностей і ін.

2. Темперамент і його вплив на трудову діяльність

Динамічні риси особистості людини виступають не тільки в зовнішній
манері поведінки, не тільки в рухах — вони виявляються й у розумовій
сфері, у сфері спонукання, у загальній працездатності. Природно,
особливості темпераменту позначаються в навчальних заняттях і в трудовій
діяльності. Але головне полягає в тому, що розходження по темпераментах
— це розходження не за рівнем можливості психіки, а по своєрідності її
проявів.

Встановлено відсутність залежності між рівнем досягнень, тобто кінцевим
результатом дій, і особливостями темпераменту, якщо діяльність протікає
в умовах, які можна визначити як нормальні. Таким чином, незалежно від
ступеня рухливості або реактивності індивіда в нормальної, нестресової
ситуації результати діяльності в принципі будуть однаковими, оскільки
рівень досягнень буде залежати головним чином від інших факторів,
особливо від рівня мотивації і здібностей. Разом з тим дослідження, що
встановлюють цю закономірність, показує, що в залежності від
темпераменту змінюється спосіб здійснення самої діяльності.

У залежності від особливостей темпераменту люди розрізняються не
кінцевим результатом дій, а способом досягнення результатів. Були
проведені дослідження з метою установити залежність між способом
виконання дій і особливостями темпераменту. У цих дослідженнях
розглядався індивідуальний стиль діяльності як шлях до досягнення
результатів або спосіб рішення визначеної задачі, обумовленої головним
чином типом нервової системи. Результати досліджень гнітючої більшості
авторів, незалежно від особливостей досліджуваних груп і
експериментальних ситуацій, у яких вивчався типовий для даних індивідів
спосіб виконання дій, показують, що саме тип нервових процесів, впливає
на формування визначеного стилю діяльності.

Перед сангвініком варто безупинно ставити нові, по можливості цікаві
задачі, що вимагають від нього зосередженості і напруги. Необхідно
постійно включати його активну діяльність і систематично заохочувати
його зусилля.

Флегматика потрібно втягнути в активну діяльність і зацікавити. Він
вимагає до себе систематичної уваги. Його не можна переключати з однієї
задачі на іншу. У відношенні меланхоліка неприпустимі не тільки
різкість, брутальність, але і просто підвищений тон, іронія. Він
вимагає особливої уваги, варто вчасно хвалити його за виявлені успіхи,
рішучість і віл. Негативну оцінку варто використовувати як можна
обережніше, усіляко зм’якшуючи її негативну дію. Меланхолік — самий
чуттєвий і ранимий тип з ним треба бути гранично м’яким і доброзичливим.

Від темпераменту залежить, яким способом людин реалізує свої дії, але
при цьому не залежить їхня змістовна сторона. Темперамент виявляється в
особливостях протікання психічних процесів, впливаючи на швидкість
спогаду і міцність запам’ятовування, швидкість розумових операцій,
стійкість і переключаємість уваги.

3. Застосування знань про темперамент в діяльності керівника

Керівник, виокремлюючи риси характеру підлеглого, може зробити для себе
чимало корисних висновків. Адже ці риси не випадкові. Вони випливають з
конкретних умов, а тому досить повно характеризують особистість, яка
цікавить керівника. Певному типу характеру часто відповідає певний
темперамент.

Історія світової і вітчизняної психології свідчить про те, що оцінка
людей за властивостями темпераменту дає керівникові надійну методику
вивчення підлеглих і підвищення ефективності управлінської діяльності.
При цьому варто спиратися на позитивні риси темпераменту і переборювати
негативні. Так, на поривчастість холерика потрібно реагувати тактовністю
і стриманістю; інертності флегматика найкраще протиставляти активність,
а емоційність і засмученість меланхоліка можна нейтралізувати
непідробною оптимістичністю.

Психологами помічено, що меланхоліки, коли їм потрібно підготувати
які-небудь довідки, витрачають багато часу на складання чернеток, їхню
перевірку і виправлення: сангвініки, навпаки, пишуть часто чернетки
скорочено чи зовсім їх не пишуть; холерики нерідко через неуважність
роблять елементарні помилки; флегматики можуть не помітити плину часу і
запізнитися з завершенням завдання і т.д. Усе це націлює керівника на
облік індивідуально-психологічних особливостей своїх підлеглих, тобто на
індивідуальний підхід.

Необхідність цього диктується також тим, що через спадкову схильність,
розвиток і виховання всі люди мають певний набір загальних і спеціальних
здібностей.

4. Вплив темпераменту керівника на стиль управління

Стиль роботи керівника має суто індивідуальний характер, його неможливо
повторити в повному обсязі й за всіма деталями і у більшості випадків
визначається темпераментом керівника.

Поняття стиль є додатком до особистості керівника, причому
індивідуальний стиль стає як особлива форма поєднання виробничої функції
керівника з його функцією регулювання особистісних взаємовідносин між
підлеглими працівниками колективу.

Стиль — це не тільки форма спілкування керівників з підлеглими та
колегами, оболонка, в якій здійснюється цілеспрямована діяльність. Він
окрім форми, визначає також зміст діяльності керівника.

Стиль керівника завжди знаходиться у полі зору підлеглих. Він визначеним
чином оцінюється і сприймається ними, Окремі працівники наслідують
своєму керівникові, прагнуть його копіювати. Тому стиль роботи підлеглих
атестує, дає оцінку їх керівнику.

Керівництво колективом безпосередньо пов’язане з процесом виховання
окремої особи. Але людина не повинна відчувати себе об’єктом виховання.
Особливо недопустимі вже зкомпроментовані методи «накачок» тощо,
Дис-ципліна виступає як виховна категорія тільки тоді, коли вимоги
керівника виступають як вимоги колективу,

При здійсненні своїх функцій керівники використовують різні прийоми. Але
багаторазове повторення одних і тих же прийомів формує його конкретний
стиль у роботі. Використання конкретного стилю керівництва обумовлюється
дією двох основних факторів — ситуації і особистих якостей керівника.

В основу класифікації індивідуальних стилів керівництва покладено
характер відносин між керівником і підлеглими працівниками.

Авторитарний (одноосібний) стиль керівництва

H

ho

ho

ho

ho

ho

ho

6

H

-?1N9?;O;6

Похожие записи