HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК

І ЙОГО ЗАКОНОМІРНІСТЬ

ПЛАН

Вступ

1. Підприємство та його ієрархічні структури

2. Формування і розвиток технологічних систем підприємства з дискретним
виробництвом

3. Формування і розвиток технологічних систем підприємств з неперервним
виробництвом

4. Автоматизація виробництва

5. Галузеві особливості технологічного розвитку

6. Техніко-економічна ефективність гнучких виробничих систем

Список використаної літератури

 

Вступ

Перші технологічні системи з’явилися при організації цехів ремісників.
Слово “цех” попередньо визначало об’єднання ремісників однієї
спеціальності. Ріст продуктивності праці та її якості в таких цехах
забезпечувались за рахунок передачі досвіду і прийомів роботи,
розповсюдження передових технологічних методів виготовлення продукції,
застосування технічних засобів. Цехова структура стала важливим етапом
удосконалення виробничих сил суспільства.

Другий етап технологічного розвитку виробничих сил пов’язаний з
виникненням виробничих мануфактур, що забезпечили різкий ріст
продуктивності праці за рахунок раціональної організації виробництва.
Спрощення окремих операцій та їх строга повторність створили найбільш
сприятливі умови для використання техніки. В результаті при тих же
прийомах, інструменті і оснащенні, що і в окремих ремісників, робітники
мануфактур випускали в десятки і сотні раз більше продукції на одну
людину.

Цехи ремісників і виробничі мануфактури відображають найбільш важливі
технологічні зв’язки – послідовні і паралельні. Таким чином, в процесі і
в результаті суспільного розподілу праці створюються передумови
виникнення технологічних систем.

Сучасне виробництво, засноване на останніх досягненнях науки і техніки,
повинно бути організовано у вигляді єдиної цілісної
організаційно-технологічної системи, яка включає всі стадії і операції
основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову
і визначає оптимальне функціонування системи.

1. Підприємство та його ієрархічні структури

Сучасне підприємство являє собою технологічну систему, що складається із
взаємопов’язаних по горизонталі і вертикалі підсистем. Горизонтально
зв’язані: технічна система (машини, обладнання, споруди, будівлі);
технологічна (набір і послідовність операцій і процесів виробництва);
організаційна, що забезпечує раціональне використання предметів і
засобів праці, робочої сили і створює умови для застосування найбільш
прогресивних прийомів і методів роботи; підсистема трудових ресурсів;
економічна, яка висловлює єдність економічних процесів на виробництві і
господарських зв’язків всього виробничого циклу.

Першу, нижчу ступінь ієрархічної структури підприємства утворюють типові
технологічні процеси, операції і стадії яких є елементами даної
підсистеми.

Другу ступінь складає сукупність типових основних і допоміжних
технологічних процесів і апаратів, що управляються АСУТП. Сюди
відносяться неоднорідні по характеру протікання технологічні процеси.

Третя, вища ступінь ієрархічної структури підприємства – це технологічні
системи сукупності цехів, системи оперативного управління, системи
організації виробництва, реалізації готової продукції і т.д. Задачу
управління цією ступінню вирішує автоматизована система управління
підприємством.

 

2. Формування і розвиток технологічних систем підприємства з дискретним
виробництвом

Процес формування і розвитку технологічних систем підприємств з
переважно дискретним виробництвом мають свої відмітні особливості в
порівнянні з процесом формування і розвитку систем технологій
підприємств, що характеризуються переважно безперервним виробництвом.
Прикладом можуть служити підприємства машинобудівельного комплексу.

Машинобудівельне підприємство одержує сировину, що оброблена на
металургійних заводах (сортовий прокат, стальні заготовки та ін.).
Продукцією машинобудівельного підприємства є машини (станки, преси,
трактори та ін. машини і агрегати). Сучасна машина представляє собою
складний виріб, який складається із великої кількості деталей різного
призначення, конструкції і розміру. Тому процес виготовлення машин є
складним виробничим процесом, який розкладається на більш прості процеси
виготовлення окремих деталей, їх зборки у вузли і агрегати, процеси
загальної зборки, обробки та випробування. Виробничий процес включає в
себе основні, допоміжні і обслуговуючі процеси.

Основний процес на машинобудівному підприємстві поділяється на три
стадії:

1. Заготівельна – виготовлення литих, кованих штампованих та ін.
заготовок.

2. Оброблювальна – обробка заготовок різними методами (різання,
термообробка і т.д.).

3. Складання – складання деталей у вузли і агрегати, загальна зборка і
обробка, випробування машин.

Допоміжні і обслуговуючі процеси повинні забезпечувати безперебійне і
ефективне виконання основного виробничого процесу.

До допоміжних процесів відносяться транспортні, складські, господарські
(прибирання).

По ієрархічному признаку цехові технологічні системи підрозділяються на
технологічні системи нижчого і вищого рівня.

Нижчий рівень – це виробничі ділянки. Наприклад, у літейному цеху
ділянка плавильна, заливочна і т.д.

 

3. Формування і розвиток технологічних систем підприємств з неперервним
виробництвом

До підприємств з переважно безперервним виробництвом відносяться
підприємства металургійного, хіміко-лісового та ін. комплексів.

Ці підприємства є в основному послідовними технологічними структурами,
що визначають послідовний ряд взаємопов’язаних технологічних процесів
перетворення предметів праці в готову продукцію. Ділянки і цехи таких
підприємств технологічно зв’язані випуском кінцевої продукції.

Наприклад, технологічна система Оскольського металургійного комбінату
складається із таких технологічних процесів: виробництво металізованих
окатишів, прямого відновлення заліза, одержання сталі в електропечах;
прокатки в прокатних станах.

4. Автоматизація виробництва

З точки зору адаптованих можливостей до обновлення, номенклатури і
серійності виробництва можна виділити три рівні автоматизації
технологічних процесів:

1. Традиційна “жорстка” автоматизація.

2. Автоматизоване виробництво з обмеженими можливостями переналадки.

3. Гнучке автоматизоване виробництво.

»

Z

\

?

1/4

»

\

1/4

? ?????¤?¤?$???? ?????¤?¤?$???? ???????¤?¤?$?????? автоматизація
технологічних процесів здійснюється на основі застосування
напівавтоматів і автоматів, станків з програмним управлінням, обробних
центрів, автоматичних ліній.

До автоматизованого виробництва з обмеженими можливостями переналадки
можна віднести автоматичні лінії, що управляються ЕОМ, роторні і
роторно-конвеєрні лінії, роботизоване виробництво.

Гнучке автоматизоване виробництво базується на застосуванні гнучких
виробничих систем (ГВС).

На автоматизованих станках всі процеси обробки деталі здійснюються без
безпосереднього втручання робітника.

Перевагою станків з числовим програмним управлінням (ЧПУ) є збільшення
кількості операцій, що виконуються, скорочення часу обробки і відносна
простота переналадки. Застосування станків з ЧПУ дало можливість значно
підвищити продуктивність праці (в 2-4 рази). Однак завантаження їх
заготовками і розвантаження оброблених деталей здійснюється вручну.

Оброблювальний центр (ОЦ) – багато позиційний станок з ЧПУ – оснащений
пристроями для розміщення великого набору інструментів (магазини) і
системою автоматичної заміни інструмента. В магазинах ОЦ можна
розмістити до 150 різних інструментів, що дозволять виконати досить
велике число операцій. Важливою перевагою є те, що ці численні операції
здійснюються без зняття заготовки із станка.

Автоматична лінія (АЛ) – це система автоматично діючих станків,
зв’язаних транспортними засобами, що мають єдиний управляючий пристрій.
АЛ можуть компонуватись із автоматичних станків з ЧПУ і ОЦ. В одній
автоматичній лінії можуть працювати всі вказані елементи в різних
сполуках. Однак, кожну АЛ виготовляють для обробки цілком визначеної
деталі.

Промисловий робот – це автоматично-функціонуюча машина (автомат),
призначена для відтворення деяких рухових і розумових функцій людини при
виконанні основних і допоміжних виробничих операцій без безпосередньої
участі людини. Розрізняють три покоління роботів:

1) програмуючі роботи, що діють по заданій програмі;

2) адаптовані (що пристосовуються) роботи, що діють по заданій програмі
і оснащені рядом датчиків, а відповідно, і технічними органами почуттів,
що дозволяють їм коректувати свою поведінку в залежності від оточуючого
виробничого середовища;

3) інтелектуальні або інтегральні роботи, що володіють елементами
штучного інтелекту і можливістю вільного діалогу з людиною.

 

5. Галузеві особливості технологічного розвитку

Будь-яка галузь промисловості повинна розглядатися як відкрита
технологічна система, де на відповідному виробничому ланцюгу сировина
підлягає ряду технологічних змін для перетворення її в кінцеву
продукцію. Тому важливою властивістю галузевої системи є їїнезалежність,
а також характер внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

З точки зору кількості і якості зв’язків галузеві системи
підрозділяються на системи з сильними зовнішніми зв’язками і сильними
внутрішніми. Так, наприклад, чорна металургія є галузевою технологічною
системою з сильними внутрішньогалузевими і слабими зовнішніми зв’язками,
про що свідчать дані використання її продукції всередині галузі і вінших
галузях промисловості. Внутрішньогалузеве використання чорних металів
складає біля 81%, за межі галузі йде в основному готова продукція, із
якої біля 39% стального прокату використовує машинобудівництво, біля 19%
— будівництво і 3% — транспорт.

Прикладом галузевої технологічної системи з сильними зовнішніми
зв’язками і мінімумом внутрішньогалузевих може служити хімічна
промисловість. Продукція хімічної промисловості вживається легкою,
харчовою, меблевою, електротехнічною, радіоелектронною галузями, а також
машинобудівництвом і будівництвом. Причому, якість продукції і рівень
технології хімічної промисловості робить значний вплив як на рівень
галузей, так і всього господарства в цілому. Галузеві технологічні
системи функціонують як в межах галузі, так і в міжгалузевих комплексах.

6. Техніко-економічна ефективність гнучких виробничих систем

Техніко-економічна ефективність функціонування ГВС складається із:

1. універсальності – здатності обробляти широку номенклатуру деталей
(більше 200 найменувань);

2. високої гнучкості і мобільності, що дозволяє в короткий термін
перебудуватися на випуск нової продукції;

3. тривалих термінів морального старіння, перевищуючи строки їх
фізичного зносу;

4. можливості підвищувати продуктивність праці і в декілька разів
скорочувати кількість необхідного обладнання;

5. можливості краще використовувати технологічне обладнання, підвищувати
коефіцієнт завантаження обладнання;

6. скорочення виробничого циклу виготовлення виробів;

7. можливості перейти на створення гнучких автоматизованих підприємств.

Гнучке автоматизоване виробництво (ГАВ) – це складна інтегрована
система, що охоплює весь життєвий цикл продукції (від конструювання до
серійного виробництва). ГАВ включає в себе такі автоматизовані системи
(елементи):

1. чотири елементи, що утворюють ГВС: гнучкі виробничі модулі від 2 до
20 одиниць, єдину автоматизовану транспортно-складську систему,
автоматизовану систему інструментозабезпечення, систему централізованого
управління від ЕОМ;

2. автоматизовану систему випробування, вимірів і контролю якості
продукції;

3. автоматизовану систему діагностики відмовлень, визначення і усунення
недоліків всіх засобів, що застосовуються;

4. систему автоматизації наукових досліджень;

5. систему автоматизації праці всіх УТП, що працюють безпосередньо на
виробництві.

Значну роль і одержанні високого економічного ефекту при автоматизації
відіграє правильний вибір ступеня автоматизації технологічного процесу.

Чим вище ступінь автоматизації, тим менше штучний час, вища можливість
багатостаночного обслуговування; вища вартість обладнання і витрати на
його модернізацію; більші витрати часу на переналадку станка для
виготовлення іншої деталі; більший розмір партії деталей, при якій
робота на даному станку стає економічно доцільною.

Правильний вибір ступеня автоматизації дає можливість знайти оптимальне
рішення для забезпечення найбільшого економічного ефекту при мінімальних
затратах засобів на здійснення автоматизації.

 

Список використаної літератури

Васильева И.Н. Экономические основы технологического развития. Учеб.
Пособие для вузов. – М.: “Банки и биржи” ЮНИТИ, 1995. – с. 101-112.

Рязанцев В.М. Структурно-технологічні та економічні зміни в сучасній
промисловості. — Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних
досліджень НАН України, 2001. — 174 с.

Мал. 1. Способи технологічного розвитку промисловості

Похожие записи