HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Технічне обслуговування на ремонт головної передачі”

ПЛАН

Вступ

1. Особливості будови та функціонування головної передачі різних видів

2. Несправності головної передачі, ремонт та обслуговування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Головна передача входить в будову механізмів ведучих мостів.

Мости автомобіля виконують функції осей, на які встановлюються колеса.
Залежно від схеми трансмісії мости можуть бути: • ведучими; • веденими;
• керованими; • підтримувальними. На автомобілях найчастіше встановлюють
два або три мости. Якщо автомобіль має два мости, то за ведучий, як
звичайно, править задній міст, рідше передній. У двовісних автомобілів
підвищеної прохідності ведучі обидва мости. Якщо на автомобілі три
мости, ведучими є два задніх мости або всі три. Найпростішу конструкцію
має задній ведучий міст автомобілів із колісною формулою 4×2.

Ведучий міст, як правило, об’єднує в одному агрегаті такі механізми: •
головну передачу; • диференціал; • півосі. Зазначені механізми
конструктивно розміщуються в спільному картері ведучого моста й
призначені для передавання крутного моменту на колеса. Механізми моста
збільшують передаваний момент і розподіляють його на колеса відповідно
до умов контакту кожного колеса з дорогою. Під час передавання крутного
моменту картер моста навантажується реактивним моментом, який
намагається повернути його проти напряму обертання коліс. Від такого
повороту міст утримується підвіскою або її напрямними елементами.
Підвіска передає на картер моста також вертикальні, горизонтальні й
бокові зусилля, що виникають під час руху автомобіля.

Механізми переднього ведучого моста відрізняються від механізмів
заднього ведучого моста складнішим приводом до коліс. На вантажних
автомобілях півосі до кожного колеса роблять розрізними й з’єднують
одним карданним шарніром однакових кутових швидкостей. На
передньоприводних легкових автомобілях піввісь з’єднується з колесом і
диференціалом двома кульковими шарнірами однакових кутових швидкостей.
На автомобілях підвищеної прохідності для збільшення тягового зусилля в
приводі до ведучого й керованого коліс іноді роблять колісну передачу
планетарного типу. Головну передачу й диференціал у передньому й
задньому ведучих мостах виконують однаковими.

1. Особливості будови та функціонування головної передачі різних видів

Головна передача слугує для збільшення крутного моменту та зміни його
напряму під прямим кутом до поздовжньої осі автомобіля й виконується з
конічних шестерень.

Залежно від кількості шестерень головні передачі поділяють на: одинарні
конічні, що складаються з однієї пари шестерень і, в свою чергу,
поділяються на прості й гіпоїдні; подвійні, які складаються з пари
конічних і пари циліндричних шестерень.

Одинарні конічні прості передачі (рис. 1, а) застосовують переважно на
легкових автомобілях і вантажних автомобілях малої й середньої
вантажопідйомності. В цих передачах ведучу конічну шестірню 1 з’єднано з
карданною передачею, а ведену 2 — з коробкою диференціала й через
механізм диференціала з півосями.

У більшості автомобілів одинарні конічні передачі мають зубчасті колеса
з гіпоїдним зачепленням (рис. 1, б).

Гіпоїдні передачі порівняно з простими мають низку переваг: у них є вісь
ведучого колеса, розташована нижче від осі веденого, що дає змогу
опустити нижче карданну передачу, а отже, знизити підлогу кузова
легкового автомобіля. Внаслідок цього опускається центр ваги й
підвищується стійкість автомобіля. Крім того, гіпоїдна передача має
потовщену форму основи зуб’їв шестерень, що істотно підвищує їхню
навантажувальну здатність і стійкість проти спрацювання.

Проте для мащення шестерень необхідно застосовувати спеціальну оливу
(гіпоїдну), розраховану для роботи в умовах передавання великих зусиль,
що виникають у місці контакту зуб’їв шестерень.

Рис.1. Головні передачі

а — одинарна конічна проста; б — гіпощна; в — подвійна головна; 7, 2 —
відповідно ведуча й ведена конічні шестерні; 3, 4 — відповідно ведена й
ведуча циліндричні шестерні

Подвійні головні передачі (рис. 1, в) установлюють на автомобілях
великої вантажопідйомності для збільшення загального передаточного числа
трансмісії й підвищення передаваного крутного моменту. В цьому разі
передаточне число головної передачі обчислюють як добуток передаточних
чисел конічної (1, 2) і циліндричної

Подвійна головна передача автомобіля ЗИЛ-130 є частиною механізмів
ведучого заднього моста (рис. 2), розміщених у його балці 8. Ведучий вал
головної передачі виконано як одне ціле з ведучою конічною шестірнею 1.
Його встановлено на конічних роликових підшипниках у стакані,
закріпленому на картері 9 головної передачі. Тут же в картері на
роликових конічних підшипниках установлено проміжний вал із ведучою
циліндричною шестірнею 12. На фланці вала жорстко закріплено ведену
конічну шестірню 2, що перебуває в зачепленні з шестірнею 7. Ведену
циліндричну шестірню 5 з’єднано з лівою 3 та правою 6 чашками
диференціала, які утворюють його коробку. В коробці встановлено деталі
диференціала: хрестовину 4 з сателітами 11 і півосьовими шестернями 10.

Рис. 2. Механізми ведучого заднього моста:

12- відповідно ведуча й ведена конічні шестерні; 3, 6 — відповідно ліва
та права чашки диференціала; 4 — хрестовина; 5, 12 — відповідно ведена й
ведуча циліндричні шестерні; 7 — піввісь; 8 — балка; 9 — картер; 10 —
півосьові шестерні; 11 – сателіти

Під час роботи головної передачі крутний момент передається від
карданної передачі на фланець ведучого вала та його шестірню 7, далі на
ведену конічну шестірню 2, проміжний вал і його шестірню 12, ведену
циліндричну шестірню 5 і через деталі диференціала на півосі 7, зв’язані
з маточинами коліс автомобіля.

Головна передача заднього моста ВАЗ-2101:

1 фланець карданного вала; 2 сальник; 3 масловікидаюче кільце; 4
передній підшипник ведучої шестерні; 5 задній підшипник ведучої
шестерні; 6 регулювальне кільце; 7 опорне кільце шестерні напіввісі; 8
шестерня напіввісі; 9 сателіт; 10 палець сателітів; 11 ведена шестерня
головної передачі; 12 коробка диференціала; 13 болт кріплення стопора
регулювальної гайки; 14 стопор регулювальної гайки; 15 підшипник коробки
диференціала; 16 регулювальна гайка веденої шестерні; 17 болт кріплення
веденої шестерні до фланцю коробки диференціала; 18 ведуча шестерня
головної передачі; 19 картер редуктора головної передачі; 20 распорна
втулка; 21 шайба; 22 гайка ведучої шестерні заднього моста.

2. Несправності головної передачі, ремонт та обслуговування Основні
ознаки несправності коробки передач:

а) шум під час руху автомобіля. З’являється через:

— відсутність оливи в картері;

— велике спрацювання зубів шестерень і підшипників валів.

Для усунення несправності слід перевірити рівень оливи в картері, який
має бути поблизу нижньої кромки бічного заливного отвору (автомобілі
ВАЗ, ЗАЗ та ГАЗ-24) або біля мітки на оливовимірювальному стержні
(автомобілі «Москвич»); якщо треба, то слід долити оливу, перевірити й
відрегулювати вільний хід педалі зчеплення. Якщо шум не припиниться, то
коробку слід розібрати й замінити спрацьовані деталі.

б) утруднення перемикання передач. Спостерігається внаслідок:

— застосування оливи з підвищеною в’язкістю;

h

— поломки пружин кілець синхронізаторів;

— неповного вимикання зчеплення (веде);

— деформування або заїдання сферичного шарніра важеля перемикання
передач;

— заїдання штоків вилок і деформування вилок перемикання передач.

в) самочинне вимикання передачі. Спричиняється:

— спрацюванням фіксаторів або поломкою їхніх пружин;

— спрацюванням блокувальних кілець синхронізаторів.

Для усунення зазначених несправностей треба зняти й розібрати коробку
передач, спрацьовані деталі замінити.

г) підтікання оливи. Підтікання масла з картерів коробок може бути при
пошкодженні прокладок, зносі сальників, із-за підвищеного тиску в
картерах.

Основні дефекти деталей коробки передач: спрацювання й вищерблення зубів
шестерень, спрацювання шліців валів і шестерень, спрацювання шийок валів
під підшипники, викривлення вилок, спрацювання вибоїнок повзунів під
фіксатори й замки, тріщини й обломи в картері, пошкодження різьби,
спрацювання місць посадки підшипників в картері.

Стан зубів шестерень перевіряють зовнішнім оглядом, шаблоном або
вимірювання товщини зубів штангензубометром. Зуби, котрі мають дрібні
вищербини в торець й вершини зачищають брусками. Шестерні, що мають
викошені й зламані зуби, замінюють.

Погнуті вилки переключення виправляють в холодному стані. Якщо при
перевірці виявляються тріщини, вилки заміняють. Вибоїни в повзунах
підправляють абразивним бруском, без зміщення центру. Спрацьовані шарики
фіксаторів і замків, підшипники, які втратили пружність замінюють.

Ремонт тріщин і обломів на картері зчеплення і коробки передач проводять
заварюванням; зношені отвори картера під підшипники і вісь блока
шестерень заднього ходу ремонтують встановленням втулок.

Для перевірки масла автомобіль без вантажу ставлять на рівній поверхні і
затягують ручне гальмо. Встановлюють важіль управління трансмісією по
черзі у всі позиції. Потім встановлюють його в положенні N
(нейтральному). Двигун повинен працювати на холостому ході, щоб можна
було відчути роботу гідротрансформатора. Здійснюють перевірку при роботі
трансмісії, як в холодному, так і в розігрітому стані. Оскільки рівні
масла в цьому випадку будуть різними, використають стрижньовий покажчик
з двома шкалами. Одна шкала призначена для прогрітого двигуна, а інша —
для холодного.

Перевірку рівня масла на холодному двигуні необхідно проводити після 1
міни роботи двигуна на холостому ході. Стрижньовий покажчик протирають
ганчірочкою, повністю занурюють в масло, виймають і знімають свідчення.
Якщо на шкалі для вимірювання рівня масла в трансмісії при холодному
двигуні рівень масла досяг відмітки «МАХ», він відповідає нормі.

Рівень масла вимірюють за шкалою для гарячого двигуна, якщо перед
виміром на великій швидкості було пройдено відстань більше 20 км. Рівень
відповідає нормі, якщо він знаходиться між відмітками «MIN» і «МАХ».
Дуже багато масло відразу не можна заливати, оскільки можуть відбутися
збої в роботі трансмісії. Надлишок масла зливають.

Доливають масло через отвір для контролю рівня масла за допомогою
воронки з дрібним ситом. У багатьох автомобілях за шкалою 20° об’єм
масла між відміткою МАХ і рівнем на 5 мм нижче вказаної відмітки складає
250 мл. За шкалою 80° рівень масла між відмітками МАХ і MIN складає 500
мл.

Використане, старе масло перевіряють на запах і зовнішній вигляд. Якщо
воно пахне гаром, значить, підгоріли гальмівні прокладки. Забруднене
масло викликає збої в роботі коробки передач. Якщо масло потемніло і
відчувається запах гару, то коробка передач потребує ремонту. Масла ATF,
дозволені до вживання, можна змішувати. Які-небудь інші масла, масла
інших типів і присадки до них не додають.

Для зливу масла потрібно підставити ємкість і вивернути, спускову пробку
з масляного картера коробки. На автоматичних коробках передач деяких
автомобілів є перемикачі режимів розгону: Е — економічний і S —
спортивний. У автоматичній коробці момент перемикання передач залежить
від швидкості автомобіля, навантаження на двигун, від того, плавно або
різко натискають на газ і, звичайно, від положення перемикача. При
режимі Е кожна подальша, вища передача включатиметься, як тільки обороти
двигуна стануть достатніми для переходу на неї, і розгін автомобіля буде
відбуватися плавно.

Висновки

Отже, головна передача слугує для збільшення крутного моменту та зміни
його напряму під прямим кутом до поздовжньої осі автомобіля й
виконується з конічних шестерень.

Залежно від кількості шестерень головні передачі поділяють на: одинарні
конічні, що складаються з однієї пари шестерень і, в свою чергу,
поділяються на прості й гіпоїдні; подвійні, які складаються з пари
конічних і пари циліндричних шестерень.

Основні дефекти деталей коробки передач: спрацювання й вищерблення зубів
шестерень, спрацювання шліців валів і шестерень, спрацювання шийок валів
під підшипники, викривлення вилок, спрацювання вибоїнок повзунів під
фіксатори й замки, тріщини й обломи в картері, пошкодження різьби,
спрацювання місць посадки підшипників в картері.

Стан зубів шестерень перевіряють зовнішнім оглядом, шаблоном або
вимірювання товщини зубів штангензубометром. Зуби, котрі мають дрібні
вищербини в торець й вершини зачищають брусками. Шестерні, що мають
викошені й зламані зуби, замінюють.

Для перевірки масла автомобіль без вантажу ставлять на рівній поверхні і
затягують ручне гальмо. Встановлюють важіль управління трансмісією по
черзі у всі позиції. Рівень масла вимірюють за шкалою для гарячого
двигуна, якщо перед виміром на великій швидкості було пройдено відстань
більше 20 км.Використане, старе масло перевіряють на запах і зовнішній
вигляд. Якщо воно пахне гаром, значить, підгоріли гальмівні прокладки.
Забруднене масло викликає збої в роботі коробки передач. Якщо масло
потемніло і відчувається запах гару, то коробка передач потребує
ремонту. Масла ATF, дозволені до вживання, можна змішувати. Які-небудь
інші масла, масла інших типів і присадки до них не додають.

Погнуті вилки переключення виправляють в холодному стані. Якщо при
перевірці виявляються тріщини, вилки заміняють. Вибоїни в повзунах
підправляють абразивним бруском, без зміщення центру. Спрацьовані шарики
фіксаторів і замків, підшипники, які втратили пружність замінюють.

Ремонт тріщин і обломів на картері зчеплення і коробки передач проводять
заварюванням; зношені отвори картера під підшипники і вісь блока
шестерень заднього ходу ремонтують встановленням втулок.

Список використаної літератури

Адамовський М. Г., Борис М. М. Експлуатація і ремонт автоустаткування.
-Львів: НЛТУУ, 2005. — 30 с.

Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного
обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. — К.: Вища шк., 1994. —
(У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. — 342 с; Кн. 2:
Організація, планування і управління. — 383 с; Кн. 3: Ремонт
автотранспортних засобів. — 599 с.

Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник.
– К.: Либідь, 2002. – 400 с.

Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту. — К.: Мінтранс України, 1998. -16 с.

Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна
експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. — Львів:
Афіша, 2004.-492 с.

Похожие записи