.

Сутність поняття ‘чинники’ та ‘умови розміщення продуктивних сил’

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 1145
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з РПС по регіонах України

на тему:

Сутність поняття «чинники»

та «умови розміщення продуктивних сил»

ПЛАН

Вступ

1. Особливості формування поняття „чинники розміщення продуктивних сил”

2. Класифікація чинників РПС

3. Умови розміщення продуктивних сил

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає
специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом
вивчення є продуктивні сили.

Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів
виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи.

У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови
існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення
продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка
обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління.

Раціональний територіальний поділ праці між регіонами і в межах їх
територій є необхідною умовою ефективного розміщення виробництва в
умовах ринкової економіки. Країни і регіони дуже відрізняються за
економічними, природно-ресурсними, соціальними та історичними умовами і
особливостями, рівнями економічного розвитку тощо. Саме диференціація
цих умов лежить в основі територіального поділу праці. Кожен регіон може
формувати свою спеціалізацію економіки і на основі економічних зв’язків
обмінюватися продукцією з іншими регіонами.

Науковою базою для розвитку науки РПС є визначення і врахування чинників
та умов розміщення продуктивних сил, врахування законів розміщення
виробництва та інших комплексів тощо. Тільки такий науковий підхід
дозволяє отримати максимальний економічний та господарських ефект.

Зміни, що відбуваються в техніці та технології, господарській діяльності
в цілому, неминуче позначаються на зміні співвідношення чинників
розміщення продуктивних сил.

1. Особливості формування поняття „чинники розміщення продуктивних сил”

Концепція чинників розміщення продуктивних сил належить до
фундаментальних у системі наук про територіальну їх організацію. Отже,
не випадково, що література з цієї проблеми тією чи іншою мірою
присвячена дослідженню чинників розміщення.

Між конкретним економічним об’єктом і місцем його розташування існують
певна взаємозалежність та взаємозв’язок. Тому на вибір місця, району,
майданчика розміщення впливають, з одного боку, особливості самого
об’єкта, а з іншого — специфічні умови території, де він розміщений або
може розміщуватися і розвиватися.

Однак чіткості у визначенні поняття «чинники розміщення» ще не
досягнуто. На нашу думку, найповніше сутність цієї складної економічної
категорії можна подати так. Чинники розміщення продуктивних сил — це
сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, потрібних
для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого
соціально-економічного об’єкта з урахуванням його особливостей,
виробничих критеріїв і поставленої мети.

Сукупність чинників утворює своєрідний механізм, необхідний для
«запуску» процесу розміщення. Чинники регулюють кількісні та якісні
характеристики розміщення усіх конкретних видів людської діяльності та
мають вирішальний вплив на цей процес.

Якщо територіальний поділ праці пояснює загальний механізм розміщення
продуктивних сил у межах певної соціально-економічної системи, то
сукупність чинників розміщення конкретних економічних, соціальних та
інших об’єктів є важливим інструментом вирішення конкретної проблеми
локалізації об’єктів. їхній облік дає можливість уникнути помилок у
розміщенні окремих підприємств, галузей і виробничих комплексів,
підвищити економічну ефективність їхнього функціонування.

Майже всі чинники розміщення піддаються формалізації. Цим зумовлені
можливості широкого використання науково-методичних підходів до
обгрунтування комплексності розвитку продуктивних сил. Посилення вимог
до якості цього процесу, особливості регіональної соціально-економічної
політики змушують виробляти нові підходи до оцінювання чинників
розміщення продуктивних сил.

У теорії розміщення продуктивних сил чинник (фактор) розміщення є одним
з центральних понять. Навіть можна сказати, що будь-який аналіз
розміщення виробництва або населення — це, насамперед, факторний аналіз.
Лише уважно вивчивши фактори розміщення, можна робити обґрунтовані
висновки про його ефективність. Попри важливість поняття “фактор
розміщення”, однозначного трактування цього терміна нема. Саме слово
“фактор” (від латинського factor — той, хто робить; виробник) означає
причину, рушій якогось процесу або явища. Але стосовно розміщення
продуктивних сил це не повністю розкриває зміст поняття.

У першому наближенні можна вважати факторами деякі умови, що впливають
на розміщення продуктивних сил. Проте передумови розміщення також є
певними умовами, одначе передумови й фактори — не одне й те саме. Якщо
передумови — це загальні умови, що визначають можливість або
неможливість розміщення виробництва й населення хоча б на мінімально
ефективному рівні, то фактори — це конкретні умови, що визначають
ступінь ефективного розміщення.

Умови та чинники не завжди розмежовуються. Наприклад, для галузей
сільського господарства провідну роль відіграють природні передумови,
які репрезентують комплекс природних умов. Водночас окремі елементи
цього комплексу — якість ґрунтів, режим зволоження, кількість сонячної
радіації — є факторами розміщення окремих галузей сільського
господарства.

Можна розглядати чинник як певне співвідношення між об’єктом розміщення
й територією, на якій він розміщується. У такому випадку факторами
розміщення можна назвати усю сукупність аргументів, стосовно яких роль
функції відіграє вибір місця розміщення об’єкта. Отже, у формулі у =
f(x) фактори позначаються через х, а територія — через у.

Якщо змінюється склад факторів, повинне змінюватись і місце, придатне
для розміщення об’єкта. Насправді кожна територія (регіон)
характеризується набором факторів, що визначають її придатність для
розміщення конкретного виробництва. У дійсності нема такого об’єкта,
розміщення якого залежало б лише від одного фактора. Тільки сукупність
кількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність
розміщення.

Один з засновників теорії факторного аналізу А. Вебер назвав три
найважливіших чинники: праця, сировина й транспорт. Згодом кількість
факторів, що використовуються в економічному аналізі, значно
збільшилась. Їх можна об’єднати у групи, які справляють найбільший вплив
на розміщення виробництва: сировинна, трудова (фактор трудових
ресурсів), транспортна, споживча, енергетична, водна, ринкової
кон’юнктури, науково-технічного прогресу, еко-номіко-географічної
ситуації, екологічна. Дія цих факторів є наслідком їхнього взаємозв’язку
та взаємовпливу. Часто дія одного фактора підсилюється впливом іншого.
Так, транспортні витрати істотно впливають на розміщення
матеріаломісткого виробництва, достоту “прив’язуючи” підприємства до
джерел сировини. Розгляньмо вплив окремих факторів на розміщення
виробництва.

2. Класифікація чинників РПС

Чинники розміщення можна згрупувати за п’ятьма напрямами:
природно-географічні, демографічні, техніко-економічні,
соціально-економічні та геополітичні. Докладне врахування, аналіз і
оцінка їх є найважливішою частиною економічного обґрунтування розміщення
підприємств.

Природно-географічні чинники охоплюють якісну та кількісну
характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових,
земельних ресурсів, природнокліматичні та природно-транспортні умови.
Особливо важливий вплив цих факторів на розміщення галузей видобувної
промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють
сільськогосподарську продукцію. Кількісна та якісна характеристики
корисних копалин, їх фізико-технічні властивості, характер залягання
визначають розмір підприємств, методи видобутку і рівень
техніко-економічних показників (собівартість, продуктивність праці,
фондо і капіталомісткість, рентабельність тощо).

Демографічні чинники: чисельність населення та його розміщення,
кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і
районів. Нерівномірність розселення населення зумовлює потребу
розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також
оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду
перспектив розвитку економічних районів. Ефективне використання трудових
ресурсів потребує розміщення виробництва у невеликих і середніх містах і
обмеження нового будівництва – у великих. Демографічні фактори найбільше
впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості
(приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної,
електротехнічної галузей тощо). Розміщення підприємств цих галузей
здебільшого залежить від наявності кваліфікованих кадрів.

Техніко-економічні чинники: науково-технічний прогрес, транспортні
умови, форми суспільної організації виробництва. Вирішальне значення має
науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив
природно-географічних і демографічних факторів. Впровадження результатів
науково-технічного прогресу, особливо нових передових трудо- і
ресурсозберігаючих технологій, знижує і трудо-, матеріало-, фондо- і
капіталомісткість, а це створює відносно однакові умови для прискореного
розвитку продуктивних сил економічних районів, сприяє їхньому
рівномірному розміщенню. Особливо велика роль у розташуванні виробництва
належить хімізації, яка значно розширює можливості задоволення потреб
підприємств у сировині та основних матеріалах, дає можливість економити
натуральні види сировини, утилізувати відходи, а отже, й поліпшити
охорону навколишнього середовища.

:

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019