HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з РПС по регіонах України

на тему:

Сутність поняття «чинники»

та «умови розміщення продуктивних сил»

ПЛАН

Вступ

1. Особливості формування поняття „чинники розміщення продуктивних сил”

2. Класифікація чинників РПС

3. Умови розміщення продуктивних сил

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає
специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом
вивчення є продуктивні сили.

Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів
виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи.

У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови
існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення
продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка
обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління.

Раціональний територіальний поділ праці між регіонами і в межах їх
територій є необхідною умовою ефективного розміщення виробництва в
умовах ринкової економіки. Країни і регіони дуже відрізняються за
економічними, природно-ресурсними, соціальними та історичними умовами і
особливостями, рівнями економічного розвитку тощо. Саме диференціація
цих умов лежить в основі територіального поділу праці. Кожен регіон може
формувати свою спеціалізацію економіки і на основі економічних зв’язків
обмінюватися продукцією з іншими регіонами.

Науковою базою для розвитку науки РПС є визначення і врахування чинників
та умов розміщення продуктивних сил, врахування законів розміщення
виробництва та інших комплексів тощо. Тільки такий науковий підхід
дозволяє отримати максимальний економічний та господарських ефект.

Зміни, що відбуваються в техніці та технології, господарській діяльності
в цілому, неминуче позначаються на зміні співвідношення чинників
розміщення продуктивних сил.

1. Особливості формування поняття „чинники розміщення продуктивних сил”

Концепція чинників розміщення продуктивних сил належить до
фундаментальних у системі наук про територіальну їх організацію. Отже,
не випадково, що література з цієї проблеми тією чи іншою мірою
присвячена дослідженню чинників розміщення.

Між конкретним економічним об’єктом і місцем його розташування існують
певна взаємозалежність та взаємозв’язок. Тому на вибір місця, району,
майданчика розміщення впливають, з одного боку, особливості самого
об’єкта, а з іншого — специфічні умови території, де він розміщений або
може розміщуватися і розвиватися.

Однак чіткості у визначенні поняття «чинники розміщення» ще не
досягнуто. На нашу думку, найповніше сутність цієї складної економічної
категорії можна подати так. Чинники розміщення продуктивних сил — це
сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, потрібних
для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого
соціально-економічного об’єкта з урахуванням його особливостей,
виробничих критеріїв і поставленої мети.

Сукупність чинників утворює своєрідний механізм, необхідний для
«запуску» процесу розміщення. Чинники регулюють кількісні та якісні
характеристики розміщення усіх конкретних видів людської діяльності та
мають вирішальний вплив на цей процес.

Якщо територіальний поділ праці пояснює загальний механізм розміщення
продуктивних сил у межах певної соціально-економічної системи, то
сукупність чинників розміщення конкретних економічних, соціальних та
інших об’єктів є важливим інструментом вирішення конкретної проблеми
локалізації об’єктів. їхній облік дає можливість уникнути помилок у
розміщенні окремих підприємств, галузей і виробничих комплексів,
підвищити економічну ефективність їхнього функціонування.

Майже всі чинники розміщення піддаються формалізації. Цим зумовлені
можливості широкого використання науково-методичних підходів до
обгрунтування комплексності розвитку продуктивних сил. Посилення вимог
до якості цього процесу, особливості регіональної соціально-економічної
політики змушують виробляти нові підходи до оцінювання чинників
розміщення продуктивних сил.

У теорії розміщення продуктивних сил чинник (фактор) розміщення є одним
з центральних понять. Навіть можна сказати, що будь-який аналіз
розміщення виробництва або населення — це, насамперед, факторний аналіз.
Лише уважно вивчивши фактори розміщення, можна робити обґрунтовані
висновки про його ефективність. Попри важливість поняття «фактор
розміщення», однозначного трактування цього терміна нема. Саме слово
«фактор» (від латинського factor — той, хто робить; виробник) означає
причину, рушій якогось процесу або явища. Але стосовно розміщення
продуктивних сил це не повністю розкриває зміст поняття.

У першому наближенні можна вважати факторами деякі умови, що впливають
на розміщення продуктивних сил. Проте передумови розміщення також є
певними умовами, одначе передумови й фактори — не одне й те саме. Якщо
передумови — це загальні умови, що визначають можливість або
неможливість розміщення виробництва й населення хоча б на мінімально
ефективному рівні, то фактори — це конкретні умови, що визначають
ступінь ефективного розміщення.

Умови та чинники не завжди розмежовуються. Наприклад, для галузей
сільського господарства провідну роль відіграють природні передумови,
які репрезентують комплекс природних умов. Водночас окремі елементи
цього комплексу — якість ґрунтів, режим зволоження, кількість сонячної
радіації — є факторами розміщення окремих галузей сільського
господарства.

Можна розглядати чинник як певне співвідношення між об’єктом розміщення
й територією, на якій він розміщується. У такому випадку факторами
розміщення можна назвати усю сукупність аргументів, стосовно яких роль
функції відіграє вибір місця розміщення об’єкта. Отже, у формулі у =
f(x) фактори позначаються через х, а територія — через у.

Якщо змінюється склад факторів, повинне змінюватись і місце, придатне
для розміщення об’єкта. Насправді кожна територія (регіон)
характеризується набором факторів, що визначають її придатність для
розміщення конкретного виробництва. У дійсності нема такого об’єкта,
розміщення якого залежало б лише від одного фактора. Тільки сукупність
кількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність
розміщення.

Один з засновників теорії факторного аналізу А. Вебер назвав три
найважливіших чинники: праця, сировина й транспорт. Згодом кількість
факторів, що використовуються в економічному аналізі, значно
збільшилась. Їх можна об’єднати у групи, які справляють найбільший вплив
на розміщення виробництва: сировинна, трудова (фактор трудових
ресурсів), транспортна, споживча, енергетична, водна, ринкової
кон’юнктури, науково-технічного прогресу, еко-номіко-географічної
ситуації, екологічна. Дія цих факторів є наслідком їхнього взаємозв’язку
та взаємовпливу. Часто дія одного фактора підсилюється впливом іншого.
Так, транспортні витрати істотно впливають на розміщення
матеріаломісткого виробництва, достоту «прив’язуючи» підприємства до
джерел сировини. Розгляньмо вплив окремих факторів на розміщення
виробництва.

2. Класифікація чинників РПС

Чинники розміщення можна згрупувати за п’ятьма напрямами:
природно-географічні, демографічні, техніко-економічні,
соціально-економічні та геополітичні. Докладне врахування, аналіз і
оцінка їх є найважливішою частиною економічного обґрунтування розміщення
підприємств.

Природно-географічні чинники охоплюють якісну та кількісну
характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових,
земельних ресурсів, природнокліматичні та природно-транспортні умови.
Особливо важливий вплив цих факторів на розміщення галузей видобувної
промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють
сільськогосподарську продукцію. Кількісна та якісна характеристики
корисних копалин, їх фізико-технічні властивості, характер залягання
визначають розмір підприємств, методи видобутку і рівень
техніко-економічних показників (собівартість, продуктивність праці,
фондо і капіталомісткість, рентабельність тощо).

Демографічні чинники: чисельність населення та його розміщення,
кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і
районів. Нерівномірність розселення населення зумовлює потребу
розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також
оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду
перспектив розвитку економічних районів. Ефективне використання трудових
ресурсів потребує розміщення виробництва у невеликих і середніх містах і
обмеження нового будівництва — у великих. Демографічні фактори найбільше
впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості
(приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної,
електротехнічної галузей тощо). Розміщення підприємств цих галузей
здебільшого залежить від наявності кваліфікованих кадрів.

Техніко-економічні чинники: науково-технічний прогрес, транспортні
умови, форми суспільної організації виробництва. Вирішальне значення має
науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив
природно-географічних і демографічних факторів. Впровадження результатів
науково-технічного прогресу, особливо нових передових трудо- і
ресурсозберігаючих технологій, знижує і трудо-, матеріало-, фондо- і
капіталомісткість, а це створює відносно однакові умови для прискореного
розвитку продуктивних сил економічних районів, сприяє їхньому
рівномірному розміщенню. Особливо велика роль у розташуванні виробництва
належить хімізації, яка значно розширює можливості задоволення потреб
підприємств у сировині та основних матеріалах, дає можливість економити
натуральні види сировини, утилізувати відходи, а отже, й поліпшити
охорону навколишнього середовища.

:

< F H ? ? : H ? ? h‚ ????¤?¤?$???????a? чинники мають винятково велике значення в розміщенні виробництва. Вони повинні забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці і життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг. Істотний вплив на характер розміщення промислового виробництва мають форми його суспільної організації - концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Вдосконалення цих форм зумовлює зростання потужності підприємств, розмірів сировинних і паливно-енергетичних баз в економічному районі. При вирішенні питань раціонального розміщення виробництва враховується і транспортний фактор: розвинена транспортна мережа в районі, відстані перевезень, нераціональні зустрічні транспортні потоки. Натепер на розвиток і розміщення продуктивних сил України великий вплив матиме геополітичиий чинник. Україна має дуже зручне географічне положення: приморське розташування; близькість до країн Центральної та Західної Європи і Близького Сходу; наявність розвиненої транспортної мережі міжнародного значення; сусідство з Росією, Польщею, Туреччиною, Білоруссю, Румунією, Молдовою, Словаччиною, Угорщиною. З-поміж геополітичних ознак є наявність великої кількості росіян, більшість з яких розселена на відносно компактній території східних областей. Не можна не враховувати існування на півдні України Автономної Республіки Крим, а також великої кількості російськомовного населення в містах України й особливо в Причорноморському, Донецькому та Придніпровському економічних районах. Геополітичний фактор відіграє важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами Європи, Азії, країнами - членами СНД. Територія України використовується для транзитних перевезень, що забезпечує певні валютні надходження. Із розвитком науки і техніки дія окремих чинників послаблюється дія інших аспектів тобто їх актуальність зростає. Так впровадження трудозберігаючих технологій може послаблювати залежність окремих галузей промисловості від наявності деяких видів сировини. За сучасних умов зростає роль чинника часу, оскільки суспільству не байдуже, протягом якого періоду буде споруджений певний виробничий об'єкт. З одного боку, зволікання з будівництвом може дезорганізувати виробництво в інших галузях, які орієнтуються на його продукцію. Звідси, суспільство має збитки матеріальні і моральні. З іншого боку, збільшення термінів будівництва означає омертвіння вкладених коштів, що зумовлює зростання вартості витрат на завершення спорудження об'єкта. Позитивний вплив на поведінку іноземних інвесторів капіталу має політика уряду України в галузі міжнаціональних відносин, забезпечення рівних прав і обов'язків усіх громадян. Усе ж, економічна політика Росії щодо України потребує відповідних кроків до утвердження економічного суверенітету нашої держави. Це насамперед подальший розвиток власного паливно-енергетичного комплексу, розширення економічних відносин з іншими країнами з метою зведення до мінімуму сировинної залежності від Росії, створення нових галузей виробництва для забезпечення власних потреб у товарах широкого вжитку тощо. Для нормального функціонування багатьох підприємств важкої промисловості і, особливо, машинобудування в Україні вирішується складне завдання - створення багатьох виробництв, які б виготовляли комплектні деталі. Виконання цього завдання потребує відповідного обґрунтування розміщення нових виробництв, що може істотно змінити сучасний характер розміщення продуктивних сил в Україні. 3. Умови розміщення продуктивних сил Передумови розміщення продуктивних сил — це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Наприклад, розвиток гірничодобувної промисловості можливий лише за наявності у регіоні корисних копалин; бавовнярство потребує достатньої річної суми додатніх температур; верстатобудування може здійснюватися у регіонах з розвинутою промисловістю (споживач продукції) та за наявності значного контингенту висококваліфікованої робочої сили; виробництво товарів ширвжитку — за умов місткого внутрішнього ринку, зумовленого порівняно високою щільністю населення та певною його купівельною спроможністю тощо. Можна уявити собі регіони, позбавлені деяких або й більшості передумов розміщення продуктивних сил. Наприклад, в Антарктиді їх зовсім нема, а у тундрі, на високогір'ї, у пустелях вони вкрай обмежені. У рідконаселених країнах (Монголія, Мавританія, Ісландія) нема передумов для розміщення виробництва продукції ширвжитку підвищеної складності, наприклад легковичок. Часто-густо передумови розміщення продуктивних сил випливають з історико-економічних особливостей розвитку регіону. Цим, наприклад, пояснюється інтенсивніший розвиток і щільніше розміщення промислового виробництва у країнах Європи порівняно з країнами Азії, Африки, Латинської Америки. США й Канада перетворились на високо-розвинуті держави швидше за Мексику, Бразилію та Аргентину, зокрема тому, що перші держави сформувалися вихідцями з розвиненіших країн Європи (Великобританія, Франція, Нідерланди, Німеччина), які мали відносно високу технічну й економічну культуру, а останні — вихідцями з менш розвинутих країн (Іспанія, Португалія). До передумов відносяться також спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні. Факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розташування господарського об’єкта, ТВК, розміщення підприємств певної галузі. У теорії РПС фактор розміщення є одним з центральних понять. При зміні складу факторів повинні змінюватися і місця розташування об’єктів. Розрізняють такі групи факторів, які включають: – природні – якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичні й природно-транспортні умови; – екологічні – природоохоронні та конструктивні заходи з метою ощадного використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності людини; – технічні – досягнутий і можливий рівень техніки та технології; – економічні – вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва, призначення та якість продукції, виробничі зв’язки, економіко-географічне і транспортне положення та ін.; – соціально-демографічні – чисельність населення і його розміщення, кількісну та якісну оцінку трудових ресурсів і забезпеченість ними виробництва у розрізі областей і районів, стан виробничої і соціальної інфраструктури. Висновок Отже, чинники розміщення продуктивних сил — це сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, потрібних для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого соціально-економічного об'єкта з урахуванням його особливостей, виробничих критеріїв і поставленої мети. Сукупність чинників утворює своєрідний механізм, необхідний для «запуску» процесу розміщення. Чинники регулюють кількісні та якісні характеристики розміщення усіх конкретних видів людської діяльності та мають вирішальний вплив на цей процес. кожна територія (регіон) характеризується набором факторів, що визначають її придатність для розміщення конкретного виробництва. У дійсності нема такого об'єкта, розміщення якого залежало б лише від одного фактора. Тільки сукупність кількох (іноді навіть десятків) факторів визначає ефективність розміщення. Один з засновників теорії факторного аналізу А. Вебер назвав три найважливіших чинники: праця, сировина й транспорт.Чинники розміщення можна згрупувати за п'ятьма напрямами: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні, соціально-економічні та геополітичні. Докладне врахування, аналіз і оцінка їх є найважливішою частиною економічного обґрунтування розміщення підприємств. Передумови розміщення продуктивних сил — це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. До передумов відносяться також спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні. Отже, раціональна й ефективна територіальна організація продуктивних сил країни має базуватися на науково обгрунтованому врахуванні не окремих умов і чинників, а всієї їх сукупності. Важливого значення у зв'язку з цим набуває організація служби відстеження (моніторингу) за різними чинниками, що впливають на розміщення виробництва. Розміщення продуктивних сил має постійно коригуватися відповідно до зміни умов і нових вимог практики. Список використаної літератури Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). – К.: Європейський університет, 2002. РПС України / За ред. Є.П.Качана. – К. „Вища школа”, 2003. РПС України. Навчальний посібник / За ред. С.І.Дорогунцова. – К., 2000. РПС. Навчальний посібник / За ред. В.В.Ковалевського – К.: Знання, 2005. Соціально-економічна географія України / За ред. О.І.Шаблія. - Львів „Світ”, 2000. Стеченко Д.М. РПС та регіоналістика. – К.: Знання, 2002. Чернюк Л.Г., Кленовий Д.В. Продуктивні сили економічних регіонів України. – К.: „Либідь”, 2003. Чернюк Л.Г., Кленовий Д.В.. РПС України. – К.: „Знання”, 2003. PAGE PAGE 3

Похожие записи