HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси підприємства»

Варіант 7

ПЛАН

Вступ

1. Теоретичні питання

1.1. Сутність і значення оборотних коштів в фінансовому забезпеченні
господарської діяльності підприємства

1.2. Склад доходів від інвестиційної діяльності та їх сутність

2. Практичне завдання

2.1. За даними таблиці 1 розрахувати невідомі показники (знак ?), окремо
привести розрахунок відпускної ціни підприємства.

Висновки

Використана література

Вступ

Становления і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно
змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування
підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан
підприємств суттєво впливає на фінансове становище країни в цілому.

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов’язаний з
поліпшенням фінансового стану суб’єктів господарювання всіх форм
власності в усіх сферах діяльності.

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають
визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони
функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий
внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний
дохід — основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану
фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб,
поліпшення фінансового стану країни. Фінансове положення країни великою
мірою визначається стійкістю та надійністю фінансового стану
підприємств.

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та
специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені
функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою
фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних
(грошових) відносин, пов’язаних із розподілом вартості валового
внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають
грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості
валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових
доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств,
зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо
далі.

Фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів.
Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з
грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи
фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з’ясувати
суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними
властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності
відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між
учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення,
на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності.

1. Теоретичні питання

1.1. Сутність і значення оборотних коштів в фінансовому забезпеченні
господарської діяльності підприємства

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності
оборотних коштів. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотні
коштів.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні
виробничі фонди і фонди  обігу для забезпечення безперервного в-ва та
реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого
циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.
Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це
свідчить — про ідентичність, на їхню думку, понять —  оборотні кошти та
оборотний капітал.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний
капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У
такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу [6, c.108].

Узагалі «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і
товарній.. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його
грошовій  формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається
як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що
спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на
придбання засобів в-ва і  предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу та
товарну. На першій стадії підчас авансування коштів здійснюється
придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів. У виробничому
процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості
використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних  фондів,
витрат на саму працю (заробітна плата та пов’язані з нею витрати).
Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском
готової продукції, після чого настає стадія реалізації. На третій стадії
вписування і коштів триває доти, доки товарна форма вартості не
перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про
корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих
у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій
стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту
капіталу.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу
оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм.
Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а 
через обороти фонди. Склад і розміщенні оборотного капіталу залежать від
того, в якій сфері віні функціонує: виробнича і, товарно-посередницька,
сфера послуг (утім числі фінансових). У виробничій сфері оборотний
капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди
обігу [4, c.71]. 

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані
в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності
процесу в-ва, реалізації продукції та отримання прибутку. Співвідношення
оборотних коштів, що перебувають у сфері в-ва й у сфері обігу, є
неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це
особливостями організації в-ва, постачання, збуту, а також системи
розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу в-ва і реалізації
продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів
у сфері в-ва й обігу. При цьому п-во заінтересоване у зменшенні
оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів.
Ця потреба є одним з об’єктів фінансового планування і відображення в
обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну
складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям
підприємства зі створення й реалізації продукції. Крім того, виникає
необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і
підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших
закладів непромислового характеру [7, c.96].

Оборотні кошти (або активи) підприємства є категорією статичною і
представляються в балансі підприємства. При формуванні  та використанні
оборотних коштів виділяють запаси товарно-матеріальних цінностей,
дебіторську і кредиторську заборгованість, кошти і деякі інші оборотні
активи (наприклад, витрати майбутніх періодів). Конкретні види оборотних
коштів аналізуються і плануються окремо, із використанням специфічних
методик.

Формування та використання оборотних коштів полягає у визначенні
оптимального їхнього розміру і структури, а також обсягу і структури
джерел їхнього фінансування, як власних, так і позичкових. Для вирішення
цих задач використовуються сучасні методи планування, прогнозування та 
управління запасами [25, c.89]. 

Не дивлячись на те, що всі види оборотних активів в тій чи іншій мірі є
ліквідними, загальний рівень їх ліквідності повинен забезпечувати
відповідний рівень платоспроможності підприємства за поточними
фінансовими зобов’язаннями. Тому з урахуванням обсягу та графіку
платіжного обігу на кожному підприємстві необхідно визначити оптимальний
розмір і структуру оборотних активів, спираючись на певні критерії.

Обґрунтоване формування оборотних активів в умовах підприємства, це,
перш за все – пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та
розміром власного оборотного капіталу підприємства. Власний оборотний
капітал використовується для покриття матеріально-виробничих запасів.
Запаси можуть формуватись також за рахунок короткострокових кредитів
банків та позик і за рахунок кредиторської заборгованості за товарними
операціями.

Необхідно також виявляти іммобілізацію оборотних активів, під якою
розуміється використання оборотних активів не за призначенням, вибуття
їх з нормального кругообігу. Види можливої іммобілізації оборотних
активі різноманітні: товари відвантажені, не сплачені в строк покупцями,
товари на відповідному зберіганні у покупців у зв’язку з відмовою від
акцепта, нестачі понад норми збитків або витрати від псування
товарно-матеріальних цінностей, не списані з балансу у встановленому
порядку, кошти й витрати по капітальних вкладеннях у розмірах, які
перевищують джерела фінансування та ін. Необхідно знати, що
іммобілізація оборотних активів може призвести до суттєвих фінансових
труднощів, погіршення фінансових результатів, збитків, тому важливо не
тільки визначити суми іммобілізації, але й встановити винних посадових
осіб й усунути причини, які викликали іммобілізацію оборотних активів
[17, c.11].

При формуванні оборотних активів їх поділяють на такі види :

— запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Це всі запаси, необхідні
для забезпечення виробничої діяльності підприємства;

— запаси готової продукції. Це продукція, призначена для реалізації, а
також незавершене виробництво, скориговане на коефіцієнт завершеності по
окремих видах продукції. При значному обсязі незавершеного виробництва
вона виділяється в окремий вид оборотних коштів;

— дебіторська заборгованість. Всі зобов’язання юридичних і фізичних осіб
по розрахунках за товари, послуги і т.д.;

—  грошові активи. Являють собою суму залишків коштів на рахунках
підприємства і короткострокового фінансового вкладення;

— інші види оборотних активів (витрати майбутніх періодів і ін.)

За джерелами формування виділяють такі види оборотних активів:

— валові оборотні активи. Це весь обсяг оборотних коштів, сформованих за
рахунок як власного, так і позикового капіталу;

—   чисті оборотні активи (чистий робочий капітал). Частина активів,
сформована за рахунок власних і довгострокових позикових засобів;

—    власні оборотні активи, джерелом формування яких є власні засоби.

По характеру участі в операційному процесі розрізняють:

$

?????Т??l ae

—   оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства
(запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, запаси готової
продукції);

—   оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства
(дебіторська заборгованість, кошти й ін.)

Отже, проблема формування та зберігання мінімально необхідного для
організації безперебійного функціонування підприємства розміру оборотних
активів є досить актуальною. Зниження запасів оборотних активів нижче за
припустимий рівень підвищує ризик фізичної зупинки виробництва і, як
правило, зумовлює додаткові витрати на термінове поповнення запасів.
Збільшення запасів супроводжується зростанням витрат, пов’язаних з їх
зберіганням.

1.2. Склад доходів від інвестиційної діяльності та їх сутність

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних
фінансових ресурсів, коли кон’юнктура фінансового ринку уможливлює
отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж
операційна діяльність на товарних ринках.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової
економіки — це раціональне використання вільних фінансових ресурсів,
пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть
підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових
коштів здійснюється на фінансовому ринку [9, c.120].

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того,
що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в
підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних
обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських
рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях,
казначейських зобов’язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно
всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові
результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються
підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у
рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише
неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери
котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не
публікують звітів про свої доходи.

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно
порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій
(облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на
порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність
і тривалість їх отримання.

Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного
фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що
відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними
паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну
міру ризику операцій із цінними паперами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на
депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі,
споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або
здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права
користування майном іншому суб’єкту підприємницької діяльності на
платній основі і на визначений угодою строк. Об’єктом лізингу є
матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У
лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник,
лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав
нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг
передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання,
яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового
лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації.
Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з
повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору
повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової
операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити
об’єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві,
або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як
правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення
договору об’єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в
оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лізингова
плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов
договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими
частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої
інфляції в договорі можна передбачати можливість періодичного збільшення
лізингового відсотка.

Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на
валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

У процесі фінансово-господарської діяльності окремі підприємства
порушують фінансові зобов’язання, умови господарських договорів, за що
до них застосовуються економічні санкції. Коли ці умови порушує
контрагент, він зобов’язаний сплатити штрафи, пені, неустойки та інші
види санкцій, а також відшкодувати збитки, завдані підприємству. Як уже
було сказано, у звітному році в підприємства м

Висновки

Отже, особливість оборотних коштів полягає в тому, що обслуговуючи
одночасно середу виробництв і середу обігу, які не беруть безпосередньої
участі у виробничому процесі. Оборотні кошти в цілому забезпечують
єдиний процес.

Організація оборотних коштів є основною в загальному комплексі проблем
підвищення їхньої ефективності. Організація оборотних коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;

• установлення потреби підприємства в оборотних коштах;

• визначення джерел формування оборотних коштів;

• розпорядження і маневрування оборотними коштами;

• відповідальність за збереження і ефективне використання оборотних
коштів.

Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що
утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їхнє розміщення
по окремих елементах.

Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів
оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного
елемента в загальній сумі оборотних коштів.

Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансуємих для створення
оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безупинний
кругообіг грошових фондів.

Організація оборотних коштів є основною в загальному комплексі проблем
підвищення їхньої ефективності. Організація оборотних коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;

• установлення потреби підприємства в оборотних коштах;

• визначення джерел формування оборотних коштів;

• розпорядження і маневрування оборотними коштами;

• відповідальність за збереження і ефективне використання оборотних
коштів.

Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що
утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їхнє розміщення
по окремих елементах.

Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів
оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного
елемента в загальній сумі оборотних коштів.

Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансуємих для створення
оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безупинний
кругообіг грошових фондів.

Фінансовий стан підприємства, його ліквідність та платоспроможність
безпосередньо залежать від того, наскільки ефективно використовуються
його оборотні кошти, а саме, наскільки швидко кошти, вкладені в поточні
активи перетворюються в реальні гроші. Це пояснюється тим, що зі
швидкістю обороту коштів пов’язані: мінімально необхідна величина
авансованого капіталу, потреба в додаткових джерелах фінансування, сума
витрат, пов’язаних з володінням товарно-матеріальними цінностями та їх
зберіганням, також величина сплачуваних податків. У зв’язку з цим,
ефективно управляючи оборотними коштами підприємство отримує можливість
в меншій мірі залежати від зовнішніх джерел фінансування і тим самим
підвищити свою ліквідність, платоспроможність та покращити фінансовий
стан.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних
фінансових ресурсів, коли кон’юнктура фінансового ринку уможливлює
отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж
операційна діяльність на товарних ринках.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової
економіки — це раціональне використання вільних фінансових ресурсів,
пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть
підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових
коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того,
що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в
підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних
обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських
рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях,
казначейських зобов’язаннях).

Список використаної літератури

Бандурка А.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова
діяльність підприємства. Підручник. – К.: Либідь, 2002.

Білик М. Д. Управління фінансами підприємств.- К.: Знання, КОО, 2004.
-312 с.

Бланк И.А.. Управление активами. – К : Ника-Центр, Эльга, 2004

Бланк И.А.. Управление использованием капитала. – К : Ника-Центр, Эльга,
2000

Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К., 2002

Голов С.Ф. Управлінський облік. – К.: Видавництво “Лібра”, 2003р.

Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. — К., 2003.

Остапенко В. и др./ Финансовое состояние предприятия: оценка пути
улучшения. — Экономист. – 2005. — №7. – С.12-14.

Пан Л. В. Управління обіговими коштами підприємства // Фінанси України.
– 2006. — № 3.

Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.,-К.: ЦУЛ, 2002.-
460 с.

Управленческий учет: Учебное пособие под ред. А.Д. Шеремет, Н.П.
Кондратов, С.М. Шапигузов, — М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2004. -512 с.

Филимоненков А.С. Финансы предприятий.: Учебное пособие. К.: Эльга
Ника-Центр, 2002.-280с.

Финансовий менеджмент: теорія и практика. Підручник / Під.ред.
Е.С.Стоянової.- М.:. Изд-во «Перспектива», 2003

Фінанси підприємств. Підручник / Під ред. А.М. Поддєрьогіна – 4 те вид.,
перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 571с.

Фінанси підприємств: Підручник (за редакцією А.М. Поддєрьогіна.-К.:
КНЕУ, 2000 .- 460с.

Шило А. Управління оборотним капіталом підприємства // Фінанси України.
— 2005. — № 11.

PAGE

Похожие записи