HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ПЛАН

Вступ

1. Сучасний стан торгових взаємовідносин України з країнами ближнього
зарубіжжя

2. Сутність та напрями вирішення основних глобальних проблем сучасності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Зовнішні торговельні стосунки є вкрай важливими для будь-якої держави.
Як відомо Україна є однією із сполучених ланок між Заходом і Сходом.
Тому взаємовідносини і економічні зв’язки з ними є важливим пріоритетом
у зовнішньоекономічній політиці. Поряд із пріоритетним курсом
економічного розвитку з країнами Західної Європи, актуальним для України
залишається й забезпечення розвитку багатосторонніх відносин з державами
— членами СНД. Для України є важливими торгові взаємовідносини з
країнами близького зарубіжжя, оскільки саме на них припадає найбільша
частка товарообороту. Тому вивчення сучасного стану торгових відносин
України з країнами ближнього зарубіжжя є вкрай актуальним. Для аналізу
сучасного стану будуть використані дані комітету статистики України за
останні роки.

Також є важливим дослідження глобальних проблем сучасності та визначення
можливих шляхів їх подолання.

Власне ці два питання і будуть досліджені у даній контрольній роботі.

1. Сучасний стан торгових взаємовідносин України

з країнами ближнього зарубіжжя

Розвиток торговельно-економічних відносин з країнами СНД — один із
пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, який допоможе
створити умови для економічного зростання держави та підвищення
добробуту громадян.

Серед головних досягнень — це збереження українських позицій на ринку
країн СНД. Зараз товарообіг з країнами СНД становить близько 67 млрд
дол. Показник трохи впав, але це пояснюється падінням попиту у зв’язку з
уповільненням розвитку світової економіки. Відзначимо, частка СНД у
зовнішньоторговельному обороті України становить 42%. Споживчий ринок
СНД складає близько 282 млн чоловік.

На сьогодні головним напрямом в торговельних взаємовідносинах і
міжнародних економічних зв’язках є співпраця з Російською Федерацією.
Двосторонні експортно-імпортні відносини України з Росією є найбільшими
за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатурою на усьому
пострадянському просторі. Вони ж найкращим чином ілюструють специфіку та
суперечності торговельних, взагалі економіко-політичних стосунків між
новими незалежними державами.

Значна товарно-технологічна залежність від Росії, особливо щодо поставок
енергоносіїв до України, створює небажані, а часом і незрозумілі
інциденти — політичний тиск на незалежну державу. Адже левова частка
закупівлі товарів у Росії припадає саме на енергоносії — нафту і газ.

Між Україною і Росією і на сьогодні є багато складних питань
соціально-політичного, геостратегічного, власницько-економічного
характеру, які ще повністю не розв’язані.

Основу українського експорту до Росії становлять продукція металургійної
промисловості (вироби з чорних металів, феросплави, профілі, алюміній),
продукція машинобудування (електромашини, вантажні автомобілі, двигуни
тощо), сільськогосподарська продукція (м’ясо-молочні продукти, цукор,
алкогольні напої, консервовані продукти і ін.), продукція хімічної
промисловості (шини, пластмаси і вироби з них, фарби, органічні хімічні
сполуки, мийні засоби).

Імпорт з Росії — головна стаття енергоносії (нафта та природний газ),
які становлять понад 70% від загального обсягу ввезення. З Росії
ввозиться також багато видів продукції машинобудування, механічного
обладнання, легкові автомобілі. Важливе значення має і ввезення
продукції хімічної промисловості, зокрема синтетичного каучуку.

Розвивається і інвестиційне співробітництво, але воно пов’язане з
фінансовими дефіцитами на пострадянському просторі. Складовою
двостороннього співробітництва є прикордонна співпраця.

В подальшому розвитку економіки України і Росії має сприяти створення
міждержавних і транснаціональних фінансово-промислових груп і об’єднань,
які концентрували б фінансові, матеріально-технічні та інтелектуальні
ресурси задля виробництва і реалізації конкурентоспроможної на світових
ринках продукції.

Основними секторами українського експорту до Білорусі є товари
металургійної промисловості (чорні метали, труби, плоский прокат,
профілі, феросплави тощо) та машинобудування (механічне обладнання,
електричні машини, обладнання для автомобілів та ін.). Багато
експортується продукції хімічної промисловості (шини, пластмаса,
дубильні екстракти, фарби, полімери, органічні хімічні сполуки, продукти
неорганічної хімії), а також продукти харчування (зерно, цукор,
кондитерські вироби, олія, жири, борошно, алкогольні напої).

Імпортує Україна трактори, вантажні автомобілі, холодильники, побутові
прилади, обладнання і устаткування, полімери, добрива, нафту і
нафтопродукти, фармацевтику та хімічні продукти, троси та канати.

Тісні взаємозв’язки є з країнами Кавказу (Азербайджаном, Грузією та
Вірменією). Азербайджан є одним з найважливіших експортів для України у
постановці енергоносіїв та нафти. Крім нафтопродуктів з Азербайджану
імпортуються крани, інша машинобудівна продукція, вироби легкої
промисловості (бавовняне волокно, прядиво) та інші.

Грузія за останні роки значно пожвавила взаємоекономічні відносини з
Україною. До Грузії Україна експортує продовольчі товари (цукор,
етиловий спирт і ін.), товари хімічної промисловості (лікарські
препарати, шини, пластмаси), продукцію металургії. З Грузії Україна
отримує в основному цитрусові, вина та деякі види машинотехнічної та
хімічної продукції.

З Вірменією обсяги експортно-імпортних операцій незначні. Україна продає
Вірменії окремі види металопродукції, труби, алкогольні напої,
електричні машини, продукцію хімічної промисловості. Взамін купує деякі
види продукції металургії, металообробки, машинобудування, синтетичний
каучук, традиційні вірменські алкогольні напої.

Основними предметами експорту продукції до Молдови є енергоносії,
нафтопродукти, продукція металургійної промисловості, продовольчі
товари, продукція хімічної промисловості, лікарські засоби, електричні
машини та устаткування, вантажні автомобілі.

До України імпортуються з Молдови товари асиметричного щодо експорту
асортименту, які належать до категорій машин на обладнання,
металургійної промисловості, продовольчих товарів (свинина, вина,
фрукти).

Також з країнами близького зарубіжжя найтісніші економічні зв’язки
підтримує Україна з країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною та
Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважає продукція галузей
важкої індустрії: руда, чорні метали, устаткування для гірничодобувної
та металургійної промисловості, тепловози, бульдозери, трансформатори,
сільськогосподарські машини тощо. Тривалий час експортується донецьке
вугілля (щорічні поставки 3-5 млн. т), що визначається попитом на нього
як у колишніх кpaїнax РЕВ, так і в ряді капіталістичних держав (Італії
Франції, Єгипті). Об’єктивною причиною попиту на це вугілля на
Європейському, північно-африканському та близькосхідному ринках є
недостатня кількість на Землі антрацитового палива, яке має високу
калорійність, а головне — не димить.

Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини,
Румунії, Болгарії та інші; самородну cіpку — в Чехію, Словаччину, ФРН,
Угорщину, Румунію.

3 країн Східної Європи Україна іммігрує машини, верстати, комплексне
промислове устаткування для хімічної, меблевої і харчової промисловості,
припади, продукцію хімічної промисловості, рухомий залізничний склад,
судна, автомашини, побутові електропрепарати, медикаменти тощо.

Таблиця 1

Зовнішньоторговельний баланс України за 2012 рік

  Експорт Імпорт Сальдо

2011 2012 2011 2012 2011 2012

Усього (товари і послуги) (1) 82186,4 82337,4 88843,4 91364,4 –6657,0
–9027,0

Країни СНД 32420,0 31313,9 38385,7 35695,1 –5965,7 –4381,2

Інші країни світу 49766,4 51023,5 50457,7 55669,3 –691,3 –4645,8

у т.ч. країни ЄС 21579,8 20876,1 29147,8 29827,9 –7568,0 –8951,8

Товари 68394,2 68809,8 82608,2 84658,1 –14214,0 –15848,3

Країни СНД 26177,0 25302,6 37212,4 34452,6 –11035,4 –9150,0

Інші країни світу 42217,2 43507,2 45395,8 50205,5 –3178,6 –6698,3

у т.ч. країни ЄС 17970,0 17081,3 25752,9 26156,4 –7782,9 –9075,1

Послуги 13792,2 13527,6 6235,2 6706,3 7557,0 6821,3

Країни СНД 6243,0 6011,3 1173,3 1242,5 5069,7 4768,8

Інші країни світу 7549,2 7516,3 5061,9 5463,8 2487,3 2052,5

у т.ч. країни ЄС 3609,8 3794,8 3394,9 3671,5 214,9 123,3

 

Таблиця 2

Географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами

(за 3 місяці 2013 року)

   Експорт Імпорт Сальдо

тис.дол. США у % до І кварталу 2012р. тис.дол. США у % до І кварталу
2012р.

Всього 15911296,8 98,5 17898080,5 93,8 –1986783,7

Країни СНД 5285645,2 85,6 6550465,2 75,8 –1264820,0

Азербайджан 202774,0 128,7 16920,9 82,9 185853,1

Білорусь 501985,0 123,0 846633,8 85,9 –344648,8

Вірменія 35893,2 103,5 4587,0 119,6 31306,2

Казахстан 481377,7 76,4 213865,3 56,7 267512,4

Киргизстан 30683,0 127,1 1662,2 168,2 29020,8

Молдова, Республіка 180201,9 112,3 18860,0 78,9 161342,0

Російська Федерація 3688685,7 81,6 5419961,3 75,2 –1731275,6

Таджикистан 17918,3 131,5 654,5 41,4 17263,8

Туркменістан 89039,4 54,7 9337,8 422,7 79701,6

Узбекистан 57086,8 94,2 17982,4 96,6 39104,4

Таблиця 3

Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами України

(за 3 місяці 2013 року)

   Експорт Імпорт Сальдо

тис.дол. США у % до І кварталу 2012р. тис.дол. США у % до І кварталу
2012р.

Усього 1 3287681,3 99,8 1426632,7 91,3 1861048,6

   Країни СНД 1327378,5 87,2 277165,7 110,8 1050212,8

Азербайджан 5634,3 60,9 3728,2 123,9 1906,0

Бiлорусь 21077,9 101,6 21521,7 122,3 –443,8

Вiрменiя 2091,7 75,0 1098,9 66,2 992,9

Казахстан 22767,1 57,1 8459,6 97,6 14307,5

Киргизстан 573,4 76,9 325,8 123,9 247,5

Молдова, Республіка 15848,9 106,8 8132,7 101,1 7716,2

Росiйська Федерацiя 1235362,6 89,2 230966,1 113,9 1004396,5

Таджикистан 613,2 62,5 298,3 163,3 314,9

Туркменiстан 21594,9 49,7 1319,3 20,9 20275,7

Узбекистан 1814,5 42,4 1315,1 86,4 499,4

   Інші країни світу 1960302,8 110,6 1149467,0 87,5 810835,8

  Європа 1167316,5 125,5 635636,8 87,9 531679,6

2. Сутність та напрями вирішення

основних глобальних проблем сучасності

Сягнувши надзвичайно високого рівня пізнання і розвитку, суспільство тим
самим створило реальну загрозу своєму існуванню. Йдеться про інтенсивне
якісне і кількісне знищення природних умов та ресурсів, необхідних і
достатніх для існування живого, передусім людини. За прогнозами учених
Римського клубу, за збереження наявних тенденцій у взаємодії суспільства
і навколишнього середовища, вже через 35-40 років може розпочатися
масове вимирання землян.

Вперше системний підхід до проблеми людини і природи запровадив у
доповіді на загальних зборах ООН У. Тан у 1969 р. Він кваліфікував
демографічний вибух, вичерпування природних ресурсів і забруднення
довкілля як насування глобальної катастрофи.

Сучасна наука до числа глобальних відносить проблеми, які:

— за своєю суттю зачіпають інтереси, а в перспективі – й майбутнє всього
людства (це проблеми загально люд ського характеру);

— набувають всесвітнього характеру, тобто виявляють себе як об’єктивний
чинник розвитку суспільства в усіх регіонах світу (це проблеми
загальнопланетарного масштабу);

— загрожують усьому людству, якщо не будуть своєчасновирішені (це
проблеми, які безпосередньо впливають намайбутнє роду людського);

— вимагають для вирішення об’єднання зусиль усіх держав і народів (це
проблеми природничо-наукові, науково-технічні і соціально-політичні, які
неможливо вирішити в місцевому або регіональному масштабі).

Глобальні проблеми мають соціоприродний характер і виникають здебільшого
як наслідок споживацького ставлення суспільства як до людини (головної
продуктивної сили), так і до природи (як до об’єкта експлуатації).

Глобальні проблеми мають різне походження і відображають різні сфери
життєдіяльності людей: рівень розвитку продуктивних сил, стан і якість
навколишнього середовища, кардинальні питання світової політики,
міжнародних відносин тощо. Водночас усі вони тісно взаємопов’язані,
впливають одна на одну, мають системний характер. Тому недооцінка навіть
однієї з цих проблем недопустима, оскільки може викликати ланцюгову
реакцію загострення інших.

Характер і ступінь впливу глобальних проблем на життя світу різний.
Деякі з них внаслідок свого загострення набувають дедалі більше
політичного забарвлення, а відтак виникає відносно самостійна, цілісна
сфера всеохоплюючих політичних зв’язків у процесі політичної діяльності.
Глобальні політичні відносини формуються на міжнародній арені без
єдиного центру політичної влади і є рівнодійною взаємозв’язків усіх
суверенних держав, що розвиваються в умовах боротьби та співробітництва,
незгод і компромісів, скептицизму й довіри, негативізму й
конструктивізму, напруження й розрядки.

Для глобальних проблем характерним є їх динамізм, можливість як
збільшення, так і зменшення їхньої кількості, а також посилення або
послаблення гостроти. З одного боку, з розвитком наукових знань, техніки
й технології з’являються нові методи контролю за природними процесами,
нові можливості впливу людини на природу. З другого — розвиток науки,
прогрес виробництва, розвиток міжнародного співробітництва сприяє
вирішенню деяких глобальних проблем. Як бачимо, динаміка глобальних
проблем має суперечливий перебіг.

Проте для вирішення загальнопланетарних проблем є перешкоди об’єктивного
характеру саме тому, що по своїй суті ці проблеми зачіпають все людство
в цілому, а тому і вирішити їх можна лише в загальносвітовому масштабі,
що значно ускладнює прийняття рішень.

Суб’єктивними перешкодами є несвоєчасне прогнозування можливих наслідків
техногенних перетворень. Поза увагою залишаються проблеми, які, на думку
політиків, не мають сьогоденного політичного значення (наприклад,
рекультивація земель, біологічне очищення використаних вод, утилізація
відходів). Глобальні проблеми, якщо їх своєчасно не вирішити, можуть не
лише загальмувати розвиток суспільства, а й підірвати основи його
існування.

gd?

ue

h?

??$??*??

???

??????????Глобалізація потребує і глобального, планетарного мислення як
синтезу багатьох загальнолюдських цінностей, як шдповіді на глобальні
виклики сучасності. Тільки новий гуманізм здатний забезпечити подолання
тих глобальних проблем, що постали перед людством. Перетворення прав
людини в одне із центральних питань світового розвитку є очевидною
прикметою формування глобального громадянського суспільства.

За походженням, характером і способам вирішення глобальні проблеми
класифікуються на такі три групи.

До першої групи належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії
природи і суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією,
продовольством тощо, збереження природного навколишнього середовища,
освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором).

Друга група — це проблеми соціально-економічних і воєнно-політичних
відносин, а саме: відносини між розвинутими країнами і країнами, що
розвиваються; відносини між розвинутими країнами і постсоціалістичними
країнами та державами різних соціально-економічних устроїв, подолання
економічної відсталості багатьох країн, проблеми роззброєння і
збереження миру, локальні, регіональні та міжнародні кризи.

Третя група охоплює проблеми, пов’язані з розвитком людини,
забезпеченням її майбутнього, зростанням народонаселення, боротьбою із
зубожінням, голодом, хворобами, наркоманією тощо.

Глобальні проблеми відрізняються загальнопланетарним характером,
пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн незалежно від їх
соціального ладу, рівня економічної зрілості, географічного положення і
можуть бути вирішені шляхом взаємодії всіх держав.

Їх невирішеність породжує загрозу для майбутнього всіх людей. Наприклад,
науково-технічна революція призвела до небаченого розвитку засобів
розрухи і військової справи. Людина виявилась здатною знищити все живе
на планеті. Накопичених арсеналів, як уважають учені, достатньо для
того, щоб знищити 58 млрд осіб, або в 9,7 раза більше ніж живе людей на
землі.

Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством, збереження
миру — найгостріша проблема, яка потребує невідкладного розв’язання.

В останні десятиріччя дещо змінилися внутрішні акценти даної проблеми.
Зміна політичного становища у світі, що розпочалася в середині 1970-х
рр., і закінчення наприкінці 1980-х рр. «холодної війни» привели до
припинення протистояння двох антагоністичних соціально-економічних
систем. Це зняло гостроту та фатальність прямої загрози знищення в
глобальній війні. Проте людство зіткнулось з новими явищами, що здатні
підірвати всезагальний мир і безпеку, війна не зникла з арсеналу
способів вирішення суперечностей між окремими країнами, націями,
релігіями. Підтвердженням цього є посилення та зростання кількості
різних конфліктів локального характеру з приводу територіальних,
етнічних, релігійних розходжень, що загрожують перетворитись у
регіональні або загальні конфлікти з відповідним втягуванням нових
учасників. За підрахунками, на кінець 1990-х рр. у світі нарахувалось
близько 50 конфліктів, де велись бойові дії та проливалась кров. Це,
зокрема, конфлікти в Африці, Південно-Східній Азії, Афганістані,
колишній Югославії.

Новим загрозливим викликом людству стало розширення «клубу» ядерних
держав. У 1998 р. Індія та Пакистан випробували ядерну зброю. До
потенційно ядерних держав належать ПАР, Ізраїль, Іран, Ірак, КНДР, а
також Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина.

Гонка озброєнь у ХХ-ХХІ ст. набула небачених масштабів. Нині у світі
нагромаджено 30 тис. ядерних боєзарядів, їх загальна потужність
становить близько 15 тис. мегатонн. Небезпечними темпами розгортаються
такі види озброєнь, які націлені на ведення воєн у космосі. Протягом
століття світові воєнні витрати зросли більш як у 30 разів. У світі
розширюється торгівля найсучаснішими видами озброєнь.

Військово-промислові комплекси, що сформувались у багатьох країнах,
витрачають колосальні кошти на виробництво зброї та проведення наукових
досліджень у цій сфері. Незважаючи на те що ряд цих досліджень
використовується і в цивільній сфері — авіації, обчислювальній техніці
та інших галузях, у цілому такі наукові дослідження навряд чи можна
вважати ефективними. Навпаки, швидкий прогрес у військовій сфері
загрожує безпеці і сприяє поглибленню глобальних проблем.

На жаль, війна далеко не зникла з арсеналу способів рішення конфліктів.
Глобальне протистояння перемінилося посиленням і збільшенням числа
різного роду конфліктів локального характеру з приводу територіальних,
етнічних, релігійних розбіжностей, що грозять перетвориться в
регіональні чи глобальні конфлікти з відповідним вовлечен6ием нових
учасників (конфлікти в Африці, Південно-Східній Азії, Афганістану, що
був Югославії і т.п.).

Збільшення числа локальних конфліктів спричиняє ріст числа військових
біженців. По підрахунках СИПРИ, у середині 90-х рр. нараховувалося
порядку 50 конфліктів, де велися бойові дії і лилася кров. Новим і
несподіваним викликом світовому співтовариству з’явилося розширення
«клуба» ядерних держав. Навесні 1998 р. Індія і Пакистан випробували
ядерну зброю. У числі околоядерних називають ПАР, Ізраїль, Іран, Ірак,
КНДР, а також Японію, Тайвань, Бразилію, Аргентину. Реальна погроза
розповзання ядерної зброї, що перебуває за межами міжнародного
врегулювання, може створити нову трудноразрешимую ситуацію у світі,
зажадає нових політичних і економічних підходів.

Нарешті, дуже велику небезпеку в наші дні представляє і проблема
міжнародного тероризму, здатного спровокувати різні конфлікти аж до
ядерного шантажу і глобального ядерного конфлікту (деякі дослідники
виділяють міжнародний тероризм у розряд нових глобальних проблем).

Таким чином, справившись із прямою погрозою знищення в глобальній війні,
людство зштовхнулося з новими явищами, здатними підірвати загальний світ
і безпека.

Тенденція до зростання ресурсів, що відволікаються на військові потреби,
веде до загострення економічних і соціальних проблем у багатьох країнах,
негативно впливає на розвиток цивільного виробництва і рівень життя
народів. А потреби вирішення глобальних проблем постійно і гостро
вимагають змін на користь цивільних потреб національних пропорцій між
ресурсами, що йдуть на воєнні і мирні цілі, тобто демілітаризування
економіки.

Демілітаризація економіки країни — це роззброєння і ліквідація оборонних
галузей виробництва. Оскільки мілітаризовані галузі становлять
воєнно-промисловий комплекс країни, то демілітаризація ВПК передбачає
конверсію підприємств, що працюють на оборону.

Конверсія — це зміна пропорцій розподілу фінансових, людських і
матеріальних ресурсів між цивільною і воєнною сферою, переключення в
ході роззброєння воєнного виробництва та інших видів військової
діяльності на мирні цілі.

У багатьох розвинутих країнах, а особливо в колишніх радянських
республіках, активно триває процес конверсії воєнного виробництва, на
яку покладались великі надії у зв’язку з вивільненням значної кількості
виробничих потужностей і робочої сили. Проте в дійсності конверсія
виявилась справою досить дорогою як в економічному аспекті
(переоснащення складного і специфічного обладнання), так і в соціальному
(масове скорочення працівників оборонних галузей і чисельності збройних
сил). За оцінками експертів, початкові витрати на конверсію перевищують
витрати на гонку озброєнь.

За цих умов вихід може бути лише один: народи всіх країн спільно і
організовано мають здійснити ядерне роззброєння, суттєво зменшити
військові витрати, подолати міжнаціональні та внутрішньонаціональні
воєнні конфлікти.

Складний комплекс проблем виникає на стику взаємовідносин суспільства,
людини, природи. Глобальні проблеми суттєво впливають на структуру і
механізм суспільного відтворення і формують якісно новий
еколого-економічний тип відтворення; впливають на біологічні і соціальні
аспекти відтворення не тільки робочої сили, але й людської популяції
взагалі.

Однією з таких проблем є ліквідація зубожіння, голоду, хвороб,
безробіття і неграмотності, які охоплюють великі зони сучасного світу.
Зараз у світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії людства.
Бідність і відсталість характерні перш за все для країн, що
розвиваються, де проживає майже 2/3 населення планети. Тому дану
глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості
країн, що розвиваються.

Сьогодні у найбідніших країнах близько 1,2 млрд осіб живуть нижче порога
зубожіння, понад 1 млрд неграмотних, понад 1,5 млрд позбавлені
елементарної медичної допомоги, кожна третя дитина до 5 років голодує.
Відсталість слаборозвинутих країн ускладнюється демографічною проблемою,
яка полягає в несприятливих для економічного розвитку динаміці населення
та зрушення у його віковій структурі. Особливої гостроти демографічній
проблемі надає той факт, що понад 80 % приросту світового населення
припадає на країни, що розвиваються. Ареною демографічного вибуху нині є
країни Південної Африки, Близького та Середнього Сходу, меншою мірою
Південної Азії. Населення країн, що розвиваються, збільшилось за 1990-ті
рр. на 16 %, у той час як чисельність жителів розвинутих країн лише на
5 %, а в постсоціалістичних країнах залишилась на попередньому рівні.

Величезні масштаби зубожіння та відсталості викликають сумніви в тому,
чи можливо взагалі говорити про нормальний розвиток і прогрес людського
суспільства, коли переважна частина жителів планети опинилася за межою
пристойного існування.

Проблема рідкості ресурсів і зон зубожіння набирають загальносвітового
характеру. Для її вирішення потрібна така система заходів:

1) динамічний розвиток слаборозвинутих країн у соціально-економічній і
науково-технічній сферах;

2) новий світовий порядок, який гарантуватиме реальну допомогу відсталим
країнам у вирішенні їх проблем.

До глобальних проблем слід віднести багато проблем охорони здоров’я.
Вони зачіпають інтереси кожної людини і всього людства, впливають на
долю нинішнього і майбутнього поколінь. Становлення і розвиток системи
світового господарства, на жаль, сприяє розповсюдженню страшних епідемій
(у масштабі окремої країни) і пандемій (у світовому масштабі). Боротьба
проти них на національному рівні виявляється малоефективною. Потрібні
узгоджені міжнародні дії щодо охорони здоров’я населення.

Учені вважають, що в рішенні глобальних проблем основним критерієм має
слугувати стан здоров’я людини, всього населення землі. Тому охорона
здоров’я виступає функцією критерію оцінки гуманістичності глобальних
проблем сучасності.

Висновки

Таким чином, по розглянутих питаннях можна зробити наступні висновки:

1) Розвиток торговельно-економічних відносин з країнами СНД — один із
пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, який допоможе
створити умови для економічного зростання держави та підвищення
добробуту громадян.

Серед головних досягнень — це збереження українських позицій на ринку
країн СНД. Зараз товарообіг з країнами СНД становить близько 67 млрд
дол. Показник трохи впав, але це пояснюється падінням попиту у зв’язку з
уповільненням розвитку світової економіки. Відзначимо, частка СНД у
зовнішньоторговельному обороті України становить 42%. Також з країнами
близького зарубіжжя найтісніші економічні зв’язки підтримує Україна з
країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. У структурі
вивозу в ці країни переважає продукція галузей важкої індустрії: руда,
чорні метали, устаткування для гірничодобувної та металургійної
промисловості, тепловози, бульдозери, трансформатори,
сільськогосподарські машини тощо.

2). Глобальні проблеми — це всезагальні проблеми, що відзначаються
загальнопланетарним за своїми масштабами і значенням характером,
пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу
життю для всього людства і можуть бути вирішенні спільними діями всіх
країн світу.

Серед глобальних проблем найчастіше фігурують проблеми миру та
роззброєння, екологічна, демографічна, енергетична, сировинна,
продовольча, подолання бідності та відсталості. У міру розвитку людської
цивілізації можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми.
Так, до групи глобальних стали відносити проблему освоєння та
використання ресурсів Світового океану, освоєння та використання
космосу. Дослідження цих проблем дозволяє помітити, що вони тісно
взаємопов’язані, зокрема, енергетична та сировинна проблеми
співвідносяться з екологічною, екологічна з демографічною, демографічна
з продовольчою і т. д. Тому їх аналіз, пошук шляхів вирішення являє
собою складне завдання.

Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду спільних рис:

1) кожна з проблем і всі разом принципово важливі для майбутнього
людства. Затримка з їх вирішенням являє собою смертельну загрозу
цивілізації або деградацію умов життя і виробничої діяльності на Землі;

2) у них проявляється поглиблення і ускладнення світогосподарських
зв’язків та інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі;

3) їх розв’язання можливе лише за умови об’єднання зусиль усіх держав і
народів. Знайти рішення глобальних проблем — значить забезпечити умови
виживання всіх народів і подальший розвиток цивілізації.

Список використаної літератури

Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогін Ю.В. / Міжнародна економіка. – К.,
ЦУЛ, 2011. – 396с.

Козик В.В., Панкрва Л.А., Даниленко Н.О. / Міжнародні економічні
відносини — Київ: КНЕУ, 2003.

Кривенко К.Т. / Політична економіка – Київ: КНЕУ, 2001.

Менкью Н., Грегори Б. / Макроекономіка,- М.: Наука, 1994.

Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник —
КНЕУ, 2003.

Статистичні дані Комітету статистики України за 2012-2013 рр.

Філіпенко А.С., Вергун В.А., Бураківський І.В. та ін. / Економіка
зарубіжних країн: підручник — 2-ге вид. — К.: Либідь, 2009.

Філіпенко, А. С. Міжнародні торговельні зв’язки України: генезис і
структура : навч. посіб. / А. С. Філіпенко. — К. : Знання України, 2008.
— 223 с.

Яценко Б.П., Юрковський В. М. / Економічна і соціальна географія світу,
2004.

PAGE

PAGE 16

Похожие записи