.

Сучасний стан ринку праці України: проблеми та перспективи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
530 3461
Скачать документ

Реферат на тему:

Сучасний стан ринку праці України: проблеми та перспективи

 

Питання дослідження ринку праці набуває актуальності за умов переходу
суспільства до соціально-ринкових засад господарювання, що вимагає
формування ефективної й дієвої політики зайнятості.

Під ринком праці розуміють органічну складову ринкової економіки, що
виконує функції розподілу й перерозподілу суспільної праці за сферами та
галузями господарства, видами та формами діяльності, за критерієм
ефективності праці та виробництва відповідно до структури суспільних
потреб і форм власності.

Досвід розвинених країн показує: ринок праці – одна з найважливіших
складових загальноекономічного ринкового механізму.

Для того, щоб об’єктивно оцінити наявні проблеми та перспективи ринку
праці й обґрунтовано визначити шляхи його розвитку, необхідно провести
моніторинг ринку праці.

На 1 березня 2005 року в державній службі зайнятості на обліку
перебувало 1050,7 тис. незайнятих громадян, серед яких 97,0% мали
офіційний статус безробітних, із них двом третинам було призначено
допомогу з безробіття, середній розмір якої в 2005 року порівняно з
минулим роком збільшився на 27,7% і становив 154,82 грн., що дорівнювало
59,1% від законодавче встановленого мінімального рівня заробітної плати
(законодавче визначений розмір мінімальної заробітної плати в цьому
періоді становить 262 грн.) [5].

Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований щодо працездатного
населення працездатного віку, на 1 березня 2005 року становив 3,6%,
разом з тим спостерігалася значна диференціація цього показника за
регіонами, де його значення коливалося від 8,1% у Тернопільській області
до 0,4% у м. Києві [5].

У лютому 2005 року за сприяння центрів зайнятості було працевлаштоване
73,2 тис. осіб, або на 2,4% більше, ніж за аналогічний період 2004 року.
Найвищий рівень цього показника спостерігався в містах Києві (24,5%) та
Севастополі (10,4%), а найнижчий – в Чернівецькій (2,7%), Тернопільській
(3,1%), Херсонській (3,4%) областях [5].

Економічне зростання створює передумови для збільшення зайнятості та
доходів населення, підвищення продуктивності його праці, однак
об’єктивні нерівномірності виходу з кризи окремих галузей і підприємств,
істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних
чинників обумовлюють неминучі диспропорції національного ринку праці,
різнонаправленість розвитку окремих його сегментів, зокрема навантаження
незайнятого населення.

Так навантаження незайнятого населення на 1 вільну вакансію істотно не
змінюється вже тривалий час і на 1 березня 2005 року становило 6 осіб, у
тому числі на 1 вакантне місце службовця – 5 осіб, працівника сільського
господарства – 25 осіб, робітника – 5 осіб, а на місце, що не погребує
спеціальної підготовки, – 17 осіб, що у поєднанні з прорахунками
політики ринку праці (йдеться передусім про нестачу робочих місць та
високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці та низькими
вимогами до якості робочої сили, що є результатом не лише низьких
інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості,
відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності) спричиняє
додаткову низку проблем.

Якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо
її професійно-освітньої підготовки, трудової та виконавчої дисципліни,
мобільності та економічної активності в цілому. Отже, важливим напрямом
підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці має стати
їх професійна підготовка та перепідготовка. У лютому 2005 року з метою
отримання нової професії або спеціальності державними службами
зайнятості на навчання було направлено 15,9 тис. безробітних, а за
направленням у навчальні заклади усіх типів на 1 березня 2005 року
проходили професійне навчання 37,7 тис. безробітних осіб.

Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є
високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика
частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік.

Водночас нераціональною є галузева структура зайнятості, йдеться
передусім про надмірну питому вагу зайнятих у сільському господарстві та
самозайнятих. Так рівень зареєстрованого безробіття сільського
населення, як і раніше, перевищував аналогічний показник для міського
населення й на 1 березня 2005 року становив 6,1% (504,6 тис.) проти 2,6%
(514,3 тис. осіб) [6].

Безумовною проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його
межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома
вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці
найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова
диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері.

Законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше створити передумови
розв’язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню
трудового потенціалу суспільства. Актуальність цього питання посилюється
в зв’язку із неминучим скороченням у найближчій перспективі чисельності
населення працездатного віку та його старінням.

Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід’ємною складовою всіх
стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей
економіки та регіонів і територіальних одиниць.

Необхідно розв’язати існуючі суперечності між Законом про зайнятість,
Кодексом законів про працю, результатами реформи аграрного сектору тощо.

Створення нових робочих місць через чітко спрямовані інвестиції має
стати рушійною силою розвитку визначених галузей та регіонів. Пріоритети
створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку
національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію
окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток
ринку освітніх послуг.

Реформування оплати праці має не лише забезпечити належний рівень життя,
але й стимулювати населення до активної поведінки на ринку праці, до
ефективної трудової діяльності.

Трансформація ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною
роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання
економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового
потенціалу, що в свою чергу повинно стати вагомим чинником подальшого
економічного зростання.

 

 

Література:

1. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки
України // Україна: аспекти праці. – 2005. – №2. С.13-17

2. Гуць М. Проблеми безробіття та рівня життя населення України //
Україна: аспекти праці. – 2003. – №2 С.13-17

3. Стоян О.М. Актуальні питання збереження і розвитку трудового
потенціалу в умовах реформ // Формування ринкових відносин в Україні. –
2004. – №10. С.46-49.

4. Ушечко Н.В. Комплексна оцінка стану зайнятості населення //
Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №7-8. С.60-64

5. www.bank.gov.ua

6. www.ukrstat.gov.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020