Реферат на тему:
Сучасні проблеми формування інтелектуального потенціалу в Україні
Сьогодні сприяння розвитку та ефективному використанню інтелектуального
продукту є найважливішим напрямком державної політики у сфері
інтелектуальної власності, Як відомо, в Україні зростає кількість
патентів на винаходи. Але процес від моменту створення до впровадження у
виробництво не скорочується. Винахідники і новатори здебільшого
залишаються сам на сам з результатами своєї творчості. Проблема
інноваційного розвитку України обговорюється на найвищих державних
рівнях не один рік, видаються важливі укази і постанови, але, напевне,
вже необхідно активізувати дії з боку громадськості. Так нарешті, наше
суспільство поступово починає розуміти, що саме інтелект і знання
сьогодні є справжнім капіталом нації.
Інтелект – сукупність накопичених людиною знань, досвіду та її розумових
здібностей, тоді під інтелектуальним потенціалом слід розуміти –
сукупність накопичених знань і досвіду, які можуть бути перетворені в
капітал.
В Україні під нематеріальними активами розуміють «немонетарні активи, що
не мають матеріальної форми, які можуть бути ідентифіковані і
використовуються підприємством більше одного року у виробництві,
торгівлі, в адміністративних цілях і в цілях передачі в оренду третім
особам». У той же час, нематеріальні активи відбиваються в балансі лише
тоді, коли їх вартість може бути «достовірно встановлена». А встановити
достовірно цю вартість дуже важко, бо інтелектуальні активи не
зношуються і не вичерпуються; вони можуть старіти, а можуть і
нескінченно вдосконалюватись.
За даними Державного департаменту інтелектуальної власності МОН
України[3], з 1999р. різко зростає кількість заявок, що подаються
іноземними заявниками на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
У п.п.2005р. частка заявок від іноземними заявників у порівнянні з
аналогічним періодом попереднього року збільшилася на 10% (з 26% до
36%), що має стати серйозним сигналом для українського уряду. Тому що це
не дає змогу вийти на ринок вітчизняним товарам, які не гірше за світові
аналоги та набагато дешевші, але вже запатентовані західними
конкурентами. Так, відповідно до постанови КМУ від 23.12.2004 року №
1716, у зв’язку з курсом України на вступ до СОТ, уряд намагається
стримати інтелектуальну експансію розвинених країн шляхом
диференціювання вартості патентів. Все це свідчить про стрімке зростання
ролі інтелектуального капіталу в сучасній економіці.
Mu
який захищений українським національним патентом, було придумано
ким-небудь в Європі ще раніше.
Дотепер залишається неврегульованим питання «інтелектуальної спадщини»
колишнього СРСР. Після розпаду Радянського Союзу в Росії залишилося
близько 500 тис. чинних охоронних документів (авторських свідоцтв) на
винаходи з грифом «Для службового користування», близько 500 тис.
секретних авторських свідоцтв колишнього СРСР і охоронних документів та
інші результати інтелектуальної діяльності. За експертними оцінками,
приблизно чверть із них (250 тис.) належить українським винахідникам.
Зазначені технічні рішення ніколи не публікувались, і охоронні документи
СРСР і них повинні бути перетворені на патенти України. Проте в Україні
до цього часу немає переліку таких винаходів, а також їх описів.
Незадовільним залишається стан виконання вимог законів у сфері права
інтелектуальної власності. Аналіз свідчить, що дотримання положень
законів України у сфері інтелектуальної власності залишається на
недостатньому рівні. Це призводить до звинувачень України в порушенні на
її території прав інтелектуальної власності, низькому рівні їх захисту
та високим рівнем порушень зазначеного права [4].
Проблеми забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні
багато в чому визначаються значною нестачею кваліфікованих фахівців з
цих питань, що потребують великого обсягу спеціальних теоретичних знань
та практичного досвіду [5].
У нашій державі сьогодні е великі можливості для українських науковців,
винахідників, творців спрямувати свій талант, творчі інтереси на
створення конкурентоспроможної продукції, для чого насамперед слід
розробити і запровадити механізми ефективного перетворення
інтелектуальних ресурсів нації, інтелектуального капіталу українського
суспільства у виробництво матеріальних та духовних благ. Треба на
державному рівні чітко визначити, які саме українські винаходи, новітні
технології, забезпечать необхідний рівень конкурентноздатності на
світовому ринку, і вкладати максимум коштів та зусиль у розвиток саме
цих напрямків.
Лiтература:
1. Блинов А., Благонравин М., Омельченко О. Это будет наш цикл //
Эксперт.-2006.-16 января.-№1-2.-С.31-37.
2. Ралдугiна В. Всесвiтнiй саммiт в Тунiсi // Дзеркало тижня.- 2005.-17
декабря.-№49.-С.13.
3. Ткаченко Н. Бизнес и наука сегодня не видят друг друга (Интервью с Н.
Палладием)// Зеркало недели. – 2005.-18 июля. -№23.- С.18.
4. Рекомендацiї парламентських слухань на тему: «Захист прав
інтелектуальної власностi в Українi: проблеми законодавчого забезпечення
та правозастосування» // Iнтелектуальна власнiсть №7. 2007 С.47-58.
5. М. Паладiй. Ефективне сприяння використанню творчих досягнень нації
// Iнтелектуальна власнiсть №8. 2007 С.4-8.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
