HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Структурно-анатомічні особливості лімбічної системи”

ПЛАН

1. Вступ. Поняття та складові лімбічної системи

2. Основні структури лімбічної системи людини і зв’язки між ними

3. Сутність механізмів реакцій при впливах на лімбічну систему

Висновки

Список використаної літератури

1. Вступ. Поняття та складові лімбічної системи

Лімбічна система (синонім: лімбічний комплекс, вісцеральний мозок,
риненцефалон, тименцефалон) — комплекс структур середнього, проміжного і
кінцевого мозку, що беруть участь в організації вісцеральних,
мотиваційних і емоційних реакцій організму.

Містить у собі:

— нюхову цибулину (Bulbus olfactorius);

— нюховий тракт (Tractus olfactorius);

— нюховий трикутник;

— поясну звивину (Gyrus Cinguli) (eng Cingulate gyrus) : автономні
функції регуляції частоти серцебиття, і кров’яного тиску;

— парагіпокампальну звивину (Gyrus hippocampi);

— зубцювату звивину (Gyrus dentatus);

— гіппокамп (Hippocampus): необхідний для формування довгострокової
пам’яті;

— мигдалеподібне тіло (Corpus amygdaloideum) (eng Amygdala) : агресія й
обережність;

— гіпоталамус (Hypothalamus): регулює автономну нервову систему через
гормони, регулює кров’яний тиск і серцебиття, голод, спрагу, статевий
потяг, цикл сну і пробудження;

— сосцевидне тіло (Corpus Mamillare) (eng Mammilary body): важливе для
формування пам’яті.

Основну частину структур лімбічної системи складають утворення головного
мозку, які відносяться до древньої, старої і нової кори, розташовані
переважно на медіальній поверхні півкуль великого мозку, а також
численної підкіркової структури, тісно з ними зв’язані.

Отже, лімбічна система — сукупність ряду структур головного мозку. Бере
участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, інстинктивної
поведінки, емоцій, пам’яті, сну, пильнування й ін.

2. Основні структури лімбічної системи людини

і зв’язки між ними

На початковому етапі розвитку хребетних тварин лімбічна система
забезпечувала всі найважливіші реакції організму (харчові, орієнтовані,
полові й ін.), що формуються на основі найдавнішого дистантного почуття
— нюху. Саме нюх виступив як інтегруючий фактор багатьох цілісних
функцій організму й об’єднало в єдиний морфофункціональний комплекс
структури кінцевого, проміжного і середнього мозку.

Ряд структур лімбічної системи на основі висхідних і спадних провідних
шляхів утворюють замкнуті системи.

Морфологічно лімбічна система у вищих ссавців включає (мал. 1) області
старої кори (поясну, або лімбічну, звивину, гіппокамп), деякі утворення
нової кори (скроневі і лобові відділи, проміжну лобово-скроневу зону),
підкіркові структури (бліда куля, хвостате ядро, шкарлупу,
мигдалеподібне тіло, перегородку, гіпоталамус, ретикулярну формацію
середнього мозку, неспецифічні ядра таламуса).

Структури лімбічної системи беруть участь у регуляції найважливіших
біологічних потреб, зв’язаних з одержанням енергії, і пластичних
матеріалів, підтримкою водяного і сольового балансу, оптимізацією
температури тіла й ін.

Експериментально доведено, що емоційна поведінка тварини при стимуляції
деяких ділянок лімбічної системи виявляється головним чином реакціями
агресії (гніву), утікання (страху) чи спостерігаються змішані форми
поводження, наприклад оборонні реакції.

Емоції на відміну від мотивацій виникають у відповідь на раптові зміни
середовища і виконують роль тактичних завдань поведінки. Тому вони
швидкоплинні і факультативні. Тривалі невмотивовані зміни емоційної
поведінки можуть бути наслідком органічної патології або дії деяких
нейролептиків.

У різних відділах лімбічної системи відкриті центри «задоволення» і
«невдоволення», об’єднані в системи «нагороди» і «покарання». При
стимуляції системи «покарання» тварини поводяться так само, як при чи
страху болі, а при стимуляції системи «нагорода» прагнуть відновити
роздратування і здійснюють його самостійно, якщо їм представляється така
можливість.

Схематичне зображення основних структур лімбічної системи людини і
зв’язків між ними

Мал. 1. Схематичне зображення основних структур лімбічної системи людини
і зв’язків між ними (позначені стрільцями і пунктирними лініями):

1 — клітки нюхового епітелію; 2 — нюхова цибулина; 3 — нюховий тракт; 4
— передня спайка; 5 — мозолисте тіло; 6 — поясна звивина; 7 — передні
ядра таламуса; 8 — кінцева смужка; 9 — звід мозку; 10 — мозкова смужка;
11 — ядра хабенулярного комплексу; 12 — міжножкове ядро; 13 — сосцевидне
ядро; 14 — амигдалоїдна область.

Ефекти нагороди безпосередньо не пов’язані з регуляцією біологічних
мотивацій або гальмуванням негативних емоцій і швидше за все
представляють неспецифічний механізм позитивного підкріплення,
діяльність якого сприймається як чи задоволення нагорода. Ця загальна
неспецифічна система позитивного підкріплення підключена до різних
мотиваційних механізмів і забезпечує спрямованість поводження на основі
принципу «краще — гірше».

3. Сутність механізмів реакцій при впливах

на лімбічну систему

r

A

серцевих скорочень і величини ПЕКЛО, секреції АКТГ, катехоламинов,
інших гормонів і медіаторів,

Для пояснення принципів інтегративної діяльності лімбічної системи
висунуте припущення про циклічний характер руху процесів порушення по
замкнутій мережі структур, що включають гиппокамп, сосцевидние тіла,
звід мозку, передні ядра таламуса, поясну звивину — так називане коло
Пейпса (мал. 2 і 3). Далі цикл відновляється. Цей «транзитний» принцип
організації функцій лімбічної системи підтверджується рядом фактів.
Наприклад, харчові реакції вдається викликати при стимуляції
латерального ядра гіпоталамуса, латеральної преоптичної області і деяких
інших структур. Проте незважаючи на множинність локалізації функцій
удалося установити ключові механізми, вимикання яких веде до повного
випадання функції.

В даний час проблема консолідації структур у визначену функціональну
систему зважується з позицій нейрохімії. Показано, що багато утворень
лімбічної системи містять клітки і термінали, секретизуючі кілька типів
біологічно активних речовин. Серед них найбільш вивчені моноамінергічні
нейрони, що утворять три системи: дофаминергическую, норадренергическую
і серотонинергическую. Нейрохімічна спорідненість окремим структур
лімбічної системи багато в чому визначає ступінь їхньої участі в тім чи
іншому типі поводження.

Діяльність системи нагороди забезпечується норадренергическими і
дофаминергическими механізмами; блокада відповідних клітинних рецепторів
препаратами з ряду чи фенотіазінів бугарофенонов супроводжується
емоційною і руховою загальмованістю, а при надлишкових дозуваннях —
депресією і руховими порушеннями, близькими до синдрому паркінсонізму. У
регуляції сну і бадьорості, поряд з моноамінергічними механізмами,
беруть участь Гамк-ергійні і нейромодуляторні механізми, що специфічно
реагують на гамма-аміномасляну кислоту (ГАМК) і пептид дельта-сну. У
механізмах болю ключову роль відіграють ендогенна опіатна система і
морфіноподібні речовини — ендорфіни і енкефаліни.

Порушення функцій лімбічної системи виявляються при різних захворюваннях
(травмах мозку, інтоксикаціях, нейроинфекциях, судинної патології,
ендогенних психозах, неврозах) і бувають надзвичайно різноманітними по
клінічній картині.

У залежності від локалізації й обсягу поразки ці розлади можуть мати
відношення до мотивацій, емоціям, вегетативним функціям і сполучатися в
різних пропорціях. Низькі пороги судорожної активності лімбічної системи
обумовлюють різні форми епілепсії: великі і малі форми судорожних
припадків, автоматизми, зміни свідомості (деперсоналізація і
дереалізація), вегетативні пароксизми, яким чи передують супроводжують
різні форми зміни настрою в сполученні з нюховими, смаковими і слуховими
галюцинаціями.

Морфофункційна характеристика лімбічної системи — схематичне зображення
структур лімбічної системи

Мал. 2. Морфофункційна характеристика лімбічної системи — схематичне
зображення структур лімбічної системи (позначені більш темним кольором;
у центрі — так називане коло Пейпса):

1 — поясна звивина; 2 — передклиння; 3 — парагіппокампальна звивина
(стрільцями показані взаємозв’язки структур).

Морфофункційна характеристика лімбічної системи — схема взаємодії
структур кола Пейпса

Мал. 3. Морфофункційна характеристика лімбічної системи — схема
взаємодії структур кола Пейпса:

1 — амигдалоїдна область; 2 — нюхова система; 3 — перегородка; 4 — звід;
5 — поясна звивина; 6 — гіппокамп; 7 — переднє ядро таламуса;
8 — гіпоталамус; 9 — енторинальна кора; синіми стрільцями позначені
морфологічні зв’язки кола Пейпса, фіолетовими — зв’язку, що не входять у
нього. Висновки

Таким чином, лімбічна система — сукупність ряду структур головного
мозку. Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху,
інстинктивної поведінки, емоцій, пам’яті, сну, пильнування й ін.

Основну частину структур лімбічної системи складають утворення головного
мозку, які відносяться до древньої, старої і нової кори, розташовані
переважно на медіальній поверхні півкуль великого мозку, а також
численної підкіркової структури, тісно з ними зв’язані.

Структури лімбічної системи беруть участь у регуляції найважливіших
біологічних потреб, зв’язаних з одержанням енергії, і пластичних
матеріалів, підтримкою водяного і сольового балансу, оптимізацією
температури тіла й ін.

Містить у собі:

— нюхову цибулину (Bulbus olfactorius);

— нюховий тракт (Tractus olfactorius);

— нюховий трикутник;

— поясну звивину (Gyrus Cinguli) (eng Cingulate gyrus) : автономні
функції регуляції частоти серцебиття, і кров’яного тиску;

— парагіпокампальну звивину (Gyrus hippocampi);

— зубцювату звивину (Gyrus dentatus);

— гіппокамп (Hippocampus): необхідний для формування довгострокової
пам’яті;

— мигдалеподібне тіло (Corpus amygdaloideum) (eng Amygdala) : агресія й
обережність;

— гіпоталамус (Hypothalamus): регулює автономну нервову систему через
гормони, регулює кров’яний тиск і серцебиття, голод, спрагу, статевий
потяг, цикл сну і пробудження;

— сосцевидне тіло (Corpus Mamillare) (eng Mammilary body): важливе для
формування пам’яті.

Список використаної літератури

Макаренко Ю.А. Системна організація емоційного поводження. — М., 1980;

Міллер П. Фізіологічна психологія. — М., 1993;

Функціональні системи організму / Під ред. К.В. Судакова. — М., 1987,

PAGE

PAGE 2

Похожие записи