HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Організація праці менеджера»

ПЛАН

Вступ

1 питання

8. Стилі організації праці менеджера

2 питання

28. Самоменеджмент

Висновки

Використана література

Вступ

Управлінська праця — це вид суспільної праці, основним завданням якого є
забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих
учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в
цілому.

В процесі управлінської роботи відбуваються збір, обробка, передання
інформації. Зв’язки в процесі управління між різними управлінськими
працівниками, між керівником і виробничим персоналом здійснюються також
за допомогою інформації. Тому управлінська робота має інформаційну
природу.

Досягнення цілей управління здійснюється шляхом підготовки і реалізації
керуючих впливів на людей, що активізують їхню роботу в організації. Це
і є специфічний продукт управлінської праці. Основною формою такого
впливу є управлінське рішення.

В процесі управління управлінські працівники вирішують різноманітні
проблеми організаційного, економічного, технічного,
соціально-психологічного, правового характеру. їхнє різноманіття також є
важливою особливістю управлінської праці.

Засобами управлінської праці є організаційна й обчислювальна техніка, а
рівень і повнота її використання багато в чому визначають культуру й
ефективність управління.

Яким повинен бути успішний, ефективний менеджер? Зрозуміло, він повинен
знати свою справа, уміти керувати, уміти ставити цілі і домагатися їх.
Але всі ці якості марні, якщо керівник не вміє правильно організувати
свій робочий час. Нереально домогтися успіху, якщо людина не може
планувати свій час. Це відноситься не тільки до менеджерів, але і до
людей будь-якої іншої професії, але для людей, керуючих іншими
працівниками, ця навичка особливо важлива, адже він розпоряджається не
тільки своїм часом, але і через чітку систему передачі виконання задач
своїм підлеглим, ще і планує їхній час. Час – це такий же ресурс, як і
люди, сировина, фінансові засоби. Але він безповоротний – його не можна
нагромадити, передати, взяти в кредит, тому важливо навчитися
використовувати його з максимальною вигодою. Не дарма ж говорять: ”Час —
гроші”. Це не просто слова, дійсно, якщо, наприклад, працівник
неправильно розпорядився своїм часом, умови контракту не були виконані в
термін, фірмі прийдеться платити штраф, щоб відшкодувати збитки,
пов’язані з простоєм. Успіх кожного керівника залежить не тільки від
матеріально-економічних величин, але і від того, як він розпоряджається
самим коштовним надбанням – часом. Керівник повинен свідомо і системно
використовувати свій час, щоб домагатися поставлених цілей.

Хто не навчиться керувати собою, той не зможе керувати іншими – говорить
древня мудрість. Як можна добре розуміти інших, якщо не розумієш самого
себе. Тому, насамперед, людина повинна пізнати саму себе.

Мистецтво керувати собою, своїм часом, своєю життєдіяльністю, керувати
плином свого життя, розвиватися й удосконалюватися – неповний перелік
задач, які розглядає самоменеджмент.

8. Стилі організації праці менеджера

Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень
науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати
техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш
ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне
підвищення продуктивності праці.

Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення
економічних, соціальних і психофізіологічних задач.

Практичне застосування методів НОП в торговельному підприємстві сприяє:
зростанню товарообігу, зниженню витрат праці, витрат обігу, підвищенню
продуктивності праці працівників, поліпшенню і оздоровленню умов праці,
підвищенню змістовності і привабливості праці в торгівлі, скороченню
витрат часу покупців на придбання товарів. В основі наукової організації
управлінської праці полягають наступні принципи: комплексність,
системність, спеціалізація, регламентація, стабільність, цілеспрямована
творчість.

Наукова організація праці апарату управління здійснюється за наступними
основними напрямками: оплата і стимулювання праці, розподіл і кооперація
праці, технічне забезпечення і механізація праці, нормування праці,
сприятливий режим і умови праці. Найбільш відповідальним моментом у
роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо
створення сприятливих умов праці керівників і фахівців організації. Вони
можуть розроблятися на різних рівнях управління (нижчому, середньому і
вищому). На основі вивчення різних аспектів трудового процесу
складається комплексний план раціональної організації праці.

У плані відображають заходи відповідно до основних напрямків
раціональної організації праці.

На першому етапі готується об’єкт планування й обсяг робіт, мета
проведених заходів.

На другому етапі вивчається досягнутий рівень організації управлінської
праці і розкринаютьсн резерви підвищення його продуктивності.

На третьому етапі встановлюються конкретні виконавці намічених заходів і
здійснюються контрольні функції за виконанням запланованих заходів.

Вітчизняні дослідники (А. Свенцицький, 1986 р.) виявили чотири
комунікативних типи керівників по їхній орієнтації на спілкування з
підлеглими:

Тип А. Керівник у більшому ступені орієнтований на спілкування з
підлеглими. Він вважає за необхідне спонукати їх до висловлення своїх
думок, бути уважним як до їх ділових пропозицій, так і до особистих
прохань, враховувати їхній настрій. Отриману “висхідну” інформацію він
прагне використовувати у своїй роботі.

Тип Б. Керівник орієнтований на спілкування з підлеглими, але не
особливо прагне враховувати “висхідну” інформацію. Він хоча і вважає за
необхідне спонукати підлеглих до висловлення своїх пропозицій,
вислуховувати їх, однак не може або не вміє ефективно використовувати цю
інформацію у своїй роботі.

Тип В. Керівник орієнтований на спілкування з підлеглими лише у межах
розуміння доцільності такого спілкування. Він вважає за необхідне
спонукати підлеглих до висловлення своїх думок, уважний до їх пропозицій
і прохань, враховує їхній настрій, але тільки доти, поки це допомагає
роботі. Якщо в нього немає такої впевненості, він не схильний до
спілкування з підлеглими навіть тоді, коли вони до нього звертаються.
Він свідомо обмежує діапазон своєї комунікативної поведінки,

Тип Г. Керівник зовсім не орієнтований на спілкування з підлеглими. Він
не вважає за необхідне спонукати їх до висловлення своїх думок,
приділяти увагу як діловим пропозиціям, так і особистим проханням,
враховувати їхній настрій. “Висхідна” інформація надходить лише за
ініціативи підлеглих. Керівник не схильний витрачати багато часу на її
аналіз та урахування при прийнятті рішень.

В міру підвищення ієрархічного рангу збільшується кількість керівників
типу В і скорочується кількість керівників типу Б.

Найбільша кількість керівників типу А є характерною для тих, кому вже за
40 років. Керівники типу А і особливо типу Б хотіли б ще більше часу
приділяти спілкуванню з підлеглими. Але в жодній з груп керівників не
було висловлено бажання більше спілкуватися з вищестоящими керівниками.
Навпаки, опитані хотіли б витрачати ще менше часу на це спілкування.

Найбільш задоволені своєю роботою керівники типу А і Б, а найменш — типу
Г. Але значною мірою ця задоволеність пов’язана з їхніми оцінками
інформації, яку вони одержують від вищестоящого керівництва, і від того,
наскільки воно розуміє їхні виробничі проблеми.

Продуктивність управлінської праці знаходиться у прямій залежності від
стану робочих місць і умов, в яких працює менеджер. Значення розглянутої
проблеми підсилюється у зв’язку з появою нових організацій ринкового
типу, коли відбуваються суттєві якісні зміни в системі управління
економічними і соціальними процесами.

Раціональна організація робочого місця менеджера забезпечує створення в
управлінській діяльності максимальних зручностей і сприятливих умов
праці, підвищує змістовність роботи.

В даний час розроблено більш 5 тис. типових проектів організації робочих
місць для різних категорій адміністративно-управлінського персоналу. У
їхній основі лежать принципи, представлені на рис.1.

Рис. 1. Принципи раціональної організації управлінської праці

Окрім цих принципів при організації робочих місць, апарату управління
необхідно дотримувати ряд економічних, ергономічних і естетичних вимог
(рис.2).

Рис. 2. Вимоги до організації робочого місця менеджера

28. Самоменеджмент

Самоменеджмент – це послідовне і цілеспрямоване використання
випробуваних методів роботи в повсякденній практиці, для того, щоб
оптимально і зі змістом використовувати свій час.

Основна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально
використовувати власні можливості, свідомо керувати плином свого життя
(самовизначатися) і переборювати зовнішні обставини як на роботі, так в
особистому житті.

Кожній людині взагалі й особливо тому, хто готує себе до роботи
керівника чи вже є таким, у першу чергу, необхідно вміти перетворити
ситуацію, для якої типова невпорядкованість дій, обумовлена зовнішніми
обставинами, у ситуацію цілеспрямованих і здійсненних задач. Навіть
тоді, коли на вас з усіх боків звалюються різні завдання, можна завдяки
послідовному плануванню часу і використанню методів наукової організації
праці краще здійснювати свою діяльність, щодня виділяючи резерв часу (у
тому числі і для дозвілля) для дійсно керівних функцій.

Багато керівників інколи занадто зорієнтовані на процес діяльності, а не
на його результати. При такому підході вони віддають перевагу:

правильно робити справи замість того, щоб робити правильні справи;

вирішувати проблеми замість того, щоб створювати творчі альтернативи;

зберігати засоби замість того, щоб оптимізувати використання засобів;

виконувати обов’язок замість того, щоб домагатися результатів;

зменшувати витрати замість того, щоб підвищувати прибуток.

Дослідник самоменеджменту Л.Зайверт обґрунтовано нагадує про те, що
поліпшувати своє життя необхідно із самого себе. “Зміни себе – і ти
зміниш світ навколо себе”. Замість того, щоб змінювати обставини, які ми
і так не в силах змінити, потрібно змінити своє відношення до них.

?????Т??????????J?J?J???H?H???????????????H?H???????????H?H??????

????????e? ???????¤?¤?$???????e?я функцій керівника, менше засиджуючись
на роботі, ефективніше виконуючи покладені задачі з меншими витратами
часу, попереджаючи стреси, підвищуючи кваліфікацію. Він пропонує
контролювати те, чого усім нам часто не вистачає – час – шляхом
складання планів роботи, де кожному виду діяльності потрібно приділити
місце, вказавши часовий інтервал, тобто визначивши, яку частку вільного
часу воно займає, а також ведення щоденника часу, за допомогою якого
можна навчитися контролювати себе і контролювати виконання щоденних
задач.

Щоденне рішення різного роду задач і проблем можна представити у виді
ряду різних функцій, які знаходяться у визначеній взаємозалежності між
собою і, як правило, здійснюються у визначеній послідовності.

Процес самоменеджменту в аспекті послідовності виконання конкретних
функцій може охоплювати шість фаз:

постановка цілі – аналіз і формування особистих цілей;

планування – розробка планів і альтернативних варіантів своєї
діяльності;

прийняття рішень по конкретних справах;

організація і реалізація – складання розпорядку дня й організація
особистого трудового процесу з метою реалізації поставлених задач;

контроль – самоконтроль і контроль підсумків (у разі потреби –
коректування цілей);

інформація і комунікації – фаза, властива у визначеній ступені усім
функціям, тому що і комунікації, і обмін інформацією необхідні на усіх
фазах самоменеджменту.

Окремі функції не обов’язково суворо випливають одна за іншої, а можуть
переплітатися.

Переваги оволодіння мистецтвом самоменджменту полягають у наступному:
виконання роботи з меншими витратами часу, краща організація праці;
менше поспіху і стресів; більше задоволення від роботи; активна
мотивація праці; ріст кваліфікації; зниження завантаженості роботою;
скорочення помилок при виконанні своїх функцій; досягнення професійних і
життєвих цілей найкоротшим шляхом.

Планування покликане забезпечити хазяйське використання самого
коштовного ресурсу – часу. Чим краще розподілений (тобто спланований)
час, тим краще він може бути використаний в особистих і професійних
інтересах керівника. Планування як складова частина завдань і правил
самоменеджменту означає підготовку до реалізації цілей і структурування
часу. Планування щоденної роботи, середньо- і довгострокових акцій і
результатів означає також виграш у часі, досягнення успіху і велику
впевненість у собі.

Також, як будь-яка фірма планує або повинна планувати свою збутову і
виробничу діяльність, кожна людина повинна думати і працювати,
заглядаючи в майбутнє, і не віддаватися у владу перебігу подій. Потрібно
планувати використання часу для досягнення поставлених цілей.

Головна перевага, що досягається шляхом планування роботи, полягає в
тому, що планування часу приносить виграш у часі. Загальний практичний
досвід на виробництві показує, що збільшення витрат часу на планування
приводить у кінцевому рахунку до економії часу в цілому.

Очевидно, витрати часу на планування не можуть нескінченно
збільшуватися, існує оптимум, після якого подальше збільшення часу на
планування стає неефективним. Від загального планового періоду (рік,
місяць, тиждень, день) треба максимально 1% часу витрачати на
планування.

Принципи і правила планування часу. Щоб правильно виконувати свої
функції і досягти свої цілей, щоб передоручати менш важливі справи,
зменшувати їх число або відсувати на більш пізні терміни, менеджер
повинен ясно представляти свій часовий бюджет і сукупність задач.
Планування являє собою проект процесів праці на майбутній часовий
період.

Основні правила планування часу:

1. Співвідношення (60:40). Досвід показує, що найкраще складати план
лише на певну частину робочого часу (на 60%).

Події, що важко передбачити, які відволікають моменти (“поглиначі” часу)
не можуть бути заплановані цілком без залишку в зв’язку зі специфікою
роботи менеджера, що полягає в тому, що приблизно половину робочого дня
керівник проводить не на робочому місці, тому що робота вимагає
взаємодії з людьми, обміну інформацією. Завжди потрібно залишати певний
відсоток часу як резерв для несподіваних відвідувачів, телефонних
розмов, криз чи на випадок недооцінки тривалості якихось справ, але при
цьому намагатися скоротити кількість “поглиначів” часу.

2. Зведення задач воєдино – план дій. Щоб скласти гарний план витрати
часу, важливо завжди мати уявлення про майбутні справи. Доцільно
розділити їх на довго-, середньо- і короткострокові задачі, установити
їх пріоритетність і діяти відповідно до неї.

3. Регулярність – системність – послідовність. Над планами часу
потрібно працювати регулярно і системно, послідовно доводячи до кінця
почату справу.

4. Реалістичне планування. Тобто планувати потрібно тільки такий обсяг
задач, з яким менеджер реально може справитися.

5. Заповнення втрат часу. Заповнювати втрати часу краще по можливості
відразу, наприклад краще один раз довше попрацювати ввечері, ніж
протягом наступного цілого дня наганяти втрачене напередодні.

6. Фіксація результатів замість дій. Фіксувати в планах потрібно
результати або цілі, а не просто які-небудь дії, щоб зусилля були
споконвічно спрямовані безпосередньо на досягнення цілі. Це допоможе
уникнути позапланової діяльності.

7. Установлення тимчасових норм. Досвід показує, що на роботу, як
правило, витрачається стільки часу, скільки його є в розпорядженні. Тому
варто задавати точні тимчасові норми, передбачати в плані рівно стільки
часу на ту або іншу справу, скільки воно дійсно вимагає.

8. Термін виконання. Щоб уникнути зволікання і відкладання справ, варто
встановлювати точні терміни виконання для усіх видів діяльності.

9. Переробка – повторний огляд. План потрібно постійно переробляти і
перевіряти ще раз з погляду того, чи можуть ті або інші задачі бути
виконані цілком.

10. Узгодження тимчасових планів. Щоб успішніше запроваджувати свої
плани в життя, менеджеру необхідно погоджувати їх із планами інших людей
(секретарки, начальника, підлеглих, колег).

Реалізація і організація в самоменеджменті припускає складання
розпорядку дня й організація трудового процесу з метою досягнення
поставлених цілей. Організація свого робочого дня повинна відповідати
основному принципу: “Робота повинна підкорятися мені, а не навпаки”.
Існує 23 правила, які можна розділити на 3 групи: правила початку дня,
основної частини дня і кінця дня.

Правила початку дня:

починати день з позитивним настроєм;

починайте роботу по можливості в один і той самий час;

повторний огляд плану дня, складеного напередодні;

спочатку – ключові завдання;

приступати без розгойдування;

погодити план дня із секретарем (він буде ефективніше працювати і зможе
відгородити керівника від непотрібних перешкод);

ранком займатися складними і важливими справами, тому що потім менеджер
звичайно буває зайнятий поточними справами;

Правила основної частини дня:

Гарна підготовка роботи;

Впливати на фіксацію термінів у власних інтересах;

Перевіряти ще раз всі акції з погляду їх необхідності;

Відхиляти додатково виникаючі невідкладні проблеми;

Уникати незапланованих імпульсивних дій;

Вчасно робити паузи і дотримувати розміряний темп;

Невеликі однорідні завдання виконувати серіями (при цьому тільки один
раз проводиться підготовка і протягом певного часу керівник займається
однорідною діяльністю; завдяки безперервності і сконцентрованості
процесу досягається економія часу);

Раціонально завершувати почате (відволікання і наступне повернення до
роботи вимагає деякого часу, тому почату справу потрібно або доводити до
кінця, або переривати в доцільному місці);

Використовувати незаплановані тимчасові проміжки для підготовчої або
рутинної діяльності;

Працювати антиціклічно (тобто на початку дня доцільно займатися
найважливішими завданнями, а в більш неспокійний період — справами менш
важливими);

Викроювати спокійну годину;

Контролювати час і плани;

Правила завершення робочого дня:

Завершити початі невеликі справи;

Контроль за результатами і самоконтроль;

План наступного дня;

Кожний день повинен мати свою кульмінацію.

Крім цих правил також важливо дотримувати природний денний ритм.

Висновки

Отже, наукова організація праці апарату управління здійснюється за
наступними основними напрямками: оплата і стимулювання праці, розподіл і
кооперація праці, технічне забезпечення і механізація праці, нормування
праці, сприятливий режим і умови праці. Найбільш відповідальним моментом
у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо
створення сприятливих умов праці керівників і фахівців організації. Вони
можуть розроблятися на різних рівнях управління (нижчому, середньому і
вищому). На основі вивчення різних аспектів трудового процесу
складається комплексний план раціональної організації праці.

Самоменеджмент являє собою послідовне і цілеспрямоване використання
випробуваних методів роботи в повсякденній практиці, для того, щоб
оптимально і зі змістом використовувати свій час.

Основна ціль самоменеджменту – максимально використовувати власні
можливості, свідомо керувати перебігом свого життя і переборювати
зовнішні обставини. Самоменеджмент допомагає виконувати роботи з меншими
витратами, краще організувати працю (отже, одержати кращі результати),
зменшити завантаженість роботою і, виходить, зменшити поспіхи і стреси.

У самоменеджменту є певне коло правил і функцій:

Значення постановки цілей. Постановка цілей – це вираження у вигляді
чітких намірів і в точних формулюваннях наших інтересів, потреб чи
задач, що допомагає зорієнтувати дії і вчинки на ці цілі і на їх
виконання. Для цього ціль повинна описувати кінцевий результат, а не ті
дії, які необхідно виконати. Навіть найкращий спосіб роботи безнадійний,
якщо керівник заздалегідь чітко не позначив те, до чого він прагне.
Постановка цілі — безумовна передумова планування, а отже, і успіху —
полягає в точному знанні того, що, коли, у яких масштабах треба
досягти. Усвідомлення своїх цілей дуже часто означає значну
самомотивацію для роботи, тому що ціль дає ясне уявлення про те, у якому
напрямку необхідно рухатися.

Список використаної літератури

Верищагін Д.С. Становлення: Система подальшого енергоінформаційного
розвитку. – С-Пб.: ИД «Невський проспект», 1999.

Гамидуллаев Б.Н. Экономия времени и показатели ее оценки в процессах
управления предприятием. — Пенза, 1997;

Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. –М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.

Зайверт Л. Ваш час – у Ваших руках: (Поради діловим людям як ефективно
використовувати робочий час). – М,: Інтерексперт, Инфра-М, 1995.

Зайверт Л. Ваше время в Ваших руках: советы деловым людям, как
эффективно использовать рабочее время. — М.: Интерэксперт, 1995;

Комарів Е.І. Самоменеджент керівника. – М., 2000.

М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. Основы менеджмента. – М., «Дело»,
1992.

Организация рабочего времени. Учебник. — М: ”ДеКА”, 1994;

Русинов Ф.М., Никулин Л.Ф., Фаткин Л.В. Менеджмент и самоменеджмент в
системе рыночных отношений. –М.: ИНФРА-М, 1996.

Шигда А.В. Основи менеджменту. – К., 1998.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи