Реферат
На тему:
Стиль і мода, завдання моделювання.
Розвиток і вдосконалення перукарського мистецтва тісно пов’язані з
еволюцією суспільства, підвищенням загального рівня культури. У всі часи
робота перукарів була спрямована на те, щоб прикрасити зовнішність
людини, зробити її привабливішою.
Що ж таке зачіска? На це питання можна відповісти так: це волосся,
укладене в певну форму із застосуванням різних видів укладання, завивки,
різноманітних стрижок.
У зачісці найяскравіше проявляється подих епохи, вона відтворює
національні та расові риси, класову приналежність, соціальний стан у
суспільстві, а також ознаки статі та віку. Завдяки зачісці можна
підкреслити привабливість обличчя і завуалювати деякі недоліки. Певний
відбиток накладають на зачіску особисті смаки та індивідуальні погляди
її власника. Сукупність цих понять визначає стиль людини.
Стиль — це конкурентна, стінка, складна мода епохи, в якій мода виражає
економічний стан, політичні погляди, розвиток культури, ставлення до
зовнішнього світу. На формування індивідуального стилю людини можуть
впливати літературні образи, твори живопису, образи кіногероїв, поняття
зі світу музики, особливо танцювальної, що в наш час часто породжують
цілі стильові напрями. Характерні особливості цих напрямів виявляються в
індивідуальних стилях різних людей. У своїй роботі майстер це враховує,
причому в більшості випадків при індивідуальному моделюванні бере ці
стилі за основу.
Нині розрізняють декілька стилів.
1. Класичний. Характерний стриманістю, відсутністю екстравагантних,
гостро модних кольорів і ліній як у макіяжі, так і в одязі та зачісках.
Прикраси повинні бути стриманими й вишуканими. Стиль створює враження
елегантності, рівноваги, впевненості в собі. Клієнти, які обрали
класичний стиль, зазвичай не схильні до сміливих експериментів, знають
собі ціну, не поступаються своїми власними переконаннями. Цей стиль
доречний у багатьох ситуаціях — від неформальної до офіційної (рис.
10.1).
Рис 10.1 Класичний стиль
2 Романтичному стилю притаманні легкість, свобода, пристрасність У
романтичному стилі завжди є щось чисте, непідкупне й з елементами
театральності. Жінки, які обрали цей стиль, схильні до сильних
переживань, бурхливих почуттів, сентиментальності. Головною ознакою
цього стилю є гаптування, вишивки, вуалі й хустинки, рюші та оборки,
копиці кучерів, водоспади хвиль, що природно спадають на плечі (рис
10.2)
Рис 10.2 Романтичний стиль
3. Спортивний стиль поєднує в собі динамічні кольори, прості форми.
Відсутність зайвих деталей, надмірного декору забезпечує легкість і
зручність руху Силуети вільні, одяг оздоблений накладними кишенями,
«блискавками», макіяж мінімальний; враження підтягнутості, свіжості,
чистоти та здоров’я підкреслюють упевненість жінки в тому, що вона
приваблива без будь-яких хитрощів. Спортивний стиль дуже функціональний,
не потребує великої кількості аксесуарів, але на відміну від класичного
його не можна вважати універсальним (рис. 10.3)
Рис 10.3 Спортивний стиль
4 Діловий стиль створюється за допомогою простих обрисів, обмеженої
кількості деталей, передбачає відсутність надмірного декору Все,
починаючи від костюма і взуття та закінчуючи макіяжем і зачіскою,
повинно створювати відчуття зібраності, цілеспрямованості, ділового
настрою У цьому стилі розкіш недоречна. Усе має створювати враження
ділового настрою, відданості роботі, стриманості, коректності,
елегантності та пунктуальності (рис 10.4)
У деяких моментах цей стиль перегукується з класичним.
Рис 10.4 Діловий стиль
5. Фольклорний стиль зумовлюється географічним розташуванням того чи
іншого народу, історичними традиціями та економічним станом країни. Він
характеризується народним колоритом (рис 10.5)
Рис 10.5 Фольклорний стиль
6 Екзотичний стиль — це стиль свята й карнавалу. Його основні риси
складність форм, яскравість еротичність Дуже тісно пов’язаний з
фольклорним і романтичним стилями (рис 10.6)
Рис 10.6 Екзотичний стиль.
7. Авангардний стиль — стиль майбутнього, стиль пошуку. Він ніколи не
зупиняється, завжди прямує попереду всіх стилів і може поєднувати
основні риси кожного з них (рис 10.7)
Рис 10.7 Авангардний стиль.
Дуже часто багатьом людям починає подобатись одне і те ж. Це може бути
довжина волосся, модель спідниці, кіноактор або герої роману тощо. Тут
ми вже маємо справу з важливим соціальним явищем, яке називається модою.
Слово «мода» походить від французького «mode», яке, у свою чергу,
утворилося від латинського «modus», що означає міра, образ, спосіб. Мода
— це те, що в певний час найпоширеніше, тобто користується найбільшою
популярністю й визнанням більшості.
Враховуючи різноманітні смаки населення, особливості людей, зачіски
мають класифікацію за модністю.
Модні зачіски — це зачіски, які у певний час найпоширеніші, користуються
великим попитом. Вони — це стандарт, установлений законодавцями моди.
Консервативні зачіски — немодні зачіски; вони відповідають попередній
моді, тобто вчорашній.
Авангардні зачіски — ексцентричні. Це зачіски майбутнього, вони
відтворюють перспективу моди.
За призначенням зачіски поділяють на побутові та видовищні.
Побутові зачіски призначені для щоденного носіння. У свою чергу, вони
діляться на повсякденні та святкові.
Повсякденні зачіски визначаються характером трудової діяльності людини,
видом занять і формою дозвілля. Це зачіски для роботи, ділових зустрічей
та прийомів, відпочинку, занять спортом.
Святкові зачіски пов’язані з урочистостями в житті людини-випускними
вечорами, ювілеями, весіллями. Це нарядні, вечірні зачіски (рис. 10.8).
Рис 10.8 Святкові зачіски
Призначення видовищних зачісок — виступи в театрі, на естраді, в цирку.
Це авангардні фантазійні зачіски Видовищними с конкурсні зачіски, що
визначають напрями розвитку моди, дають новий Імпульс розробці побутових
зачісок.
Завдання моделювання. Термін «моделювання» походить від слова «модель»
(тобто «зразок») і означає процес створення моделей. Сьогодні поняття
«моделювання» трактується ширше й означає не лише процес створення
моделей, а й розробку на основі моделі різних її варіантів з
використанням будь-яких характерних деталей, а також процес відтворення
(реконструкції) моделі за фотографією та малюнком.
Моделювання вирішує цілий ряд завдань:
1. Забезпечення потреб населення у різноманітних красивих зачісках,
розробку нових форм зачісок, які відповідають формам трудової або іншим
видам діяльності (спорт, відпочинок тощо);
2. Виховання і розвиток смаку на основі художньо оформлених зачісок;
3. Розвиток напрямів моди.
Володіння професійними знаннями та здатністю мислити художніми образами
дозволяють модельєру створювати нові форми, шукати нові шляхи в
перспективному моделюванні.
На основі образної уяви (тут використовується життєвий досвід майстра)
виникає фантазія як результат довільних комбінацій різних частин,
якостей, властивостей раніше сприйнятих предметів. У майстра з’являється
ідея внаслідок спостережень та оцінки реальної дійсності. Ця ідея,
виходячи з особливостей мислення модельєра, його намагання
узагальнювати, створює художній образ, спочатку ще досить розпливчастий.
Залежно від того, для кого й для чого виконується робота, визначається й
вибір інструментів і засобів, якими необхідно буде скористатись у
процесі роботи. Після того, як буде створено технологічну послідовність
виконання задуму, настає час його реалізації, тобто створення зачіски на
моделі. Образ, що виник у свідомості, необхідно зафіксувати на папері —
це дозволить доповнювати, уточнювати зачіску.
Остаточне завершення моделі зачіски відбувається лише в роботі з
конкретною людиною. Створена зачіска викликає у глядача певні
(заплановані майстром) емоції, асоціативні відчуття і в сукупності із
зовнішністю людини становить художній образ.
Композиція, основні закони. Художнє оформлення зачіски безпосередньо
пов’язане з композицією, тобто побудовою, розташуванням, співвідношенням
її складових частин. Композицією називається і результат цієї дії — сама
зачіска. Від того, наскільки вдало вирішена композиція, залежить краса
та виразність форми зачіски.
При створенні моделі необхідно враховувати закономірності побудови
зачіски, яку утворюють такі компоненти, як форма і силует, лінії, колір.
Засобами, або прийомами, за допомогою яких вони формуються, є пропорції,
баланс, ритм, контраст, нюанс. Обов’язковими для композиції є єдність
стилю та образність форми.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Ветров А. Парикмахер – стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. –
2003. – №4. – С. 32-33.
3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.
4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер.
«cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.
5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.
6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.
7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.:
Академия, 2002.
8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. —
М.: Эксмапресс, 2002.
9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. —
Ростов-на-Дону: Март, 2002.
10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.
11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.
12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.
13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. –
К.: 1990.
14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.
15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.
16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. —
2004. – №5.- С. 38-39.
17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы,
2002.
18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.-
С. 48-50.
19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.
20. «Зеркало моды». – К.: – 1999-2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
