HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!

Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Цивільна оборона”

на тему:

“Стихійне лихо, аварії і катастрофи.

Організація ліквідації їх наслідків”

ПЛАН

Вступ

1. Стихійні лиха — надзвичайні ситуації природного походження

2. Характеристика надзвичайних ситуацій технологічного походження

3. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші
планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не
підкорені. У наш цивілізований, технічно розвинений час людство
залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають
катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві
потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч
людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення
нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або
призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі
події називаються надзвичайними ситуаціями.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на
другому місці — тропічні циклони (20% ), на третьому і четвертому місцях
(по 15%) — землетруси та посухи.

Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні,
метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація
грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну,
інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове
ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна
стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і
катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зростання
кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують
розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та
навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки
країни.

1. Стихійні лиха — надзвичайні ситуації природного походження

Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні,
метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація
грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну,
інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове
ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна
стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний характер та
призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей,
руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

• тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі),
до них належать землетруси, виверження вулканів;

• топологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні
землі), до них належать повені, зсуви, селі;

• метеорологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в атмосфері),
до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка
виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до
найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою
гинули цілі міста.

Незважаючи на великий історичний досвід, людство не знайшло надійного
засобу зменшити катастрофічні наслідки виверження вулканів.

Шляхом спостережень вдалося з’ясувати розміри зон небезпечного впливу
вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30
км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі
декількох кілометра. До 400-500 км розповсюджується зона випадання
кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності,
ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час
раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину від
декількох десятків кілометрів до 100-300 км.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного
впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативному
впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від
населених пунктів шляхом створення штучного русла (відведення лавового
потоку з гори Мауна-Лоа 1942р., який, загрожував місту Хило, за
допомогою вибухівки, котру кидали з літака); можливе будівництво дамб,
охолодження лавових потоків водою. В Ісландії 1973 р. застосовувалось
охолодження лави при виверженні вулкана на острові Хеймей морською водою
до температури нижче 100 °С.

Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і
мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000
спричиняють значні збитки. Ті місця, в яких стикаються між собою
тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно
небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується
землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там,
де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються.
Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені геофізики виділили два
головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від
Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує
береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи,
Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також
рухомі зони підводних океанів, материків.

Щорічно наша планета здригається більше мільйона разів. 99,5 % цих
землетрусів легкі, їх сила не перевищує 2,5 бала за шкалою Ріхтера.
Незначна кількість землетрусів досягає сили 8-9 балів. Землетруси
більшої сили спостерігались двічі: 31 січня 1906 р. на узбережжі
Еквадору й 20 березня 1933 р. на південному сході Японії, коли гіпоцентр
знаходився глибоко під дном океану. Сили, які при цьому вивільнялися і
діяли, не піддаються уяві.

Повені. За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн осіб.
Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь.
Порені завдають і великих матеріальних збитків — в деяких країнах до 50%
їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі
становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають.

Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в
річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу,
вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають
великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в
будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу,);

• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину)

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які
виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення
міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та
підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської
діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами.
Об’єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох
сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на
правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та
Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють
небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження
комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовим захистом від зсувів є запобігання — відведення
поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на
схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Снігові лавини. Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так
само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну
межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.

Великі лавини виникають на схилах 25-60° через перевантаження схилу
після значного випадання снігу, частіше під час відлиги, внаслідок
формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив,
інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів,
землетрусів.

Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин,
каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку). «Сель»
(сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за
зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою з
п’ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Урагани. Ми живемо на дні великого повітряного океану, який розташований
навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км, називається він
атмосферою.

Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між
забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів,
теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють
хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер — це один з найважливіших компонентів життя. Але він
може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це — ураган. Ураганами називають
також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя
Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану
урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх явищ одна. Ураган,
тайфун, тропічний циклон — це велетенські віхоли нашої планети.
Американські вчені підрахували, що енергії урагану вистачило б, щоб на
цілих п’ять місяців забезпечити всю Західну Європу електроенергією.
Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70
тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Пожежі. Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем,
порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха).
Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричинені
блискавками.

Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель
людей та нищення матеріальних цінностей.

Під час пожеж вигорає родючий шар грунту, який утворювався протягом
тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні
процеси, а в північних — відбувається заболоченість лісових земель.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території
(сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі — лісові і
степові.

2. Характеристика надзвичайних ситуацій

технологічного походження

Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов’язані з
використанням транспортних засобів, з експлуатацією
підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих,
легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з
використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та
підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних
речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного,
акустичного).

Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують як
наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо,
інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми
відносимо всі небезпеки, пов’язані з впливом на людину об’єктів
матеріально-культурного середовища. Такою небезпекою, наприклад, можна
вважати і виведену людьми породу собак — бультер’єр, яка небезпечна не
лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних
небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях
бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, за своїми
масштабами почали набувати катастрофічного характеру, вже в 20-30-х
роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює
цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими
аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років.
Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення
багатьох спеціалістів.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на
об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і
призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних
засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні,
важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до
великих руйнувань та супроводжуються, великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище
зумовив розподіл їх за видами.

Види аварій

аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної
та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

пожежі та вибухи;

аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

i

th

??

? — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для
людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища
існування.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під
загрозу існування усієї біосфери.

Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка
трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної
корпорації «Юніон Карбайд» в індійському місті Бхопал 1984р. Викид
стався раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу потрапило
декілька десятків тонн газоподібного компонента — метилізоционату. Ця
сполука — дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органів
дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше
2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння
зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної
катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США,

Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки
в проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків
отруйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені
про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов’язану з технологією
виробництва отрутохімікатів.

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу
радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове
радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

• 1957рік — аварія в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по
виробництву-плутонію (зона радіоактивного забруднення становила
500кв.км);

• 1957рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР
(радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій
мешкало 0,5 млн осіб);

• 1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався
вибух);

• 1979рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, США (сталося
зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело
до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є
аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих
порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства
роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої
аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля,
здоров’я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та
водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий
час проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби
Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

3. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій

Внаслідок надзвичайних ситуацій (НС) виникають руйнування будинків,
споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та
хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у
завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших не
передбачуваних ситуаціях. У зв’язку з цим необхідні заходи з рятування
людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень.
При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і
районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й
деякі невідкладні, не пов’язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою >
порятунку людей та надання допомоги ураженим, > локалізації аварій та
усунення пошкоджень, > створення умов для наступного проведення
відновлювальних робіт. При проведенні РіНР велике значення має
дотримання таких умов, як * своєчасне створення угруповань, сил, що
залучаються для проведення РіНР; *своєчасне ведення розвідки; *швидкий
рух і введення сил в осередок ураження; *безперервне проведення РіНР до
їх повного завершення; *тверде й оперативне управління силами, що
залучаються до проведення РіНР; * всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

* розвідку маршрутів висування формувань і об’єктів робіт;

* локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках
робіт;

* пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків,
загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

* розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування
людей, які там знаходяться;

* подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною
системою;

* надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до
лікарських установ;

* виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

* санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських
тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу,
продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

* прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у
завалах та в зонах ураження;

* локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою
забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

* укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які
загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню
рятувальних робіт;

* ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв ‘язку та
комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших
невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку
повторних НС;

* пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та
інших вибухонебезпечних предметів.

РіНР проводяться безпосередньо в осередках ураження за будь-якої погоди
до повного їх завершення.

Навіть в умовах мирного часу можуть виникати осередки масового ураження
надзвичайного характеру, котрі призводять до порушення нормальної
діяльності населення, загибелі людей, руйнування та знищення
матеріальних цінностей.

Щорічно в Україні виникає близько 1000 важких НС природного та
техногенного характеру, котрі призводять до загибелі тисяч людей, а
матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень і складають від 3,2
до 4% внутрішнього валового продукту.

За таких умов поряд з іншими завданнями щодо ліквідації наслідків НС
важливе значення мають медичні завдання.

Медичний захист населення, котре мешкає в районі розташування АЕС,
складає важливу частину цілого комплексу захисних заходів, котрі
реалізуються штабами та службами ЦО у випадку виникнення радіаційне
небезпечної аварії на такій станції.

Основною метою таких заходів є зведення до мінімуму кількості
опромінених людей та доз їх опромінення, зумовленого знаходженням на
радіаційне забрудненій території.

Заходи щодо захисту населення плануються та реалізуються на підставі
закону України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»
для використання в роботі з питань ЦО та НС за №54/09-1- від 24. 02. 98
р.

Планування вказаних заходів здійснюється органами управління ЦО згідно з
вимогами «Типового змісту плану заходів по захисту населення у випадку
загальної радіаційної аварії на АЕС».

Принципи організації медичної допомоги потерпілим внаслідок аварії на
радіаційно небезпечному об’єкті. Основні заходи при організації медичної
допомоги ураженим включають:

— проведення заходів протирадіаційного захисту;

— надання в максимально короткі строки першої медичної допомоги;

— організація евакуації уражених з забрудненої зони;

— проведення санітарної обробки уражених та дезактивація їх одягу та
взуття;

— максимальне наближення до місця аварії формувань ЕМД, що надають
першу медичну допомогу;

організація спеціалізованої медичної допомоги тощо.

Одним з основних завдань цивільної оборони України є організація
життєзабезпечення населення у разі виникнення надзвичайної ситуації.
Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами
державної виконавчої влади структурними підрозділами у їх складі, що
безпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціями
підприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потреб
громадян, які потерпіли від наслідків НС. Головними заходами є:

— надання житла;

— організація харчування;

— забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності;

— медичне обслуговування і т. п.

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є
комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов
життя, здоров’я і працездатності людей.

Він включає:

— управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при
загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;

— захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф,
стихійного лиха;

— забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і
предметами першої необхідності;

— захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від
радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

— житлове забезпечення і працевлаштування;

— комунально-побутове обслуговування;

— медичне обслуговування;

— навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних
ситуацій;

— розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах
радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

— санітарну обробку;

— знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання,
сировини, матеріалів і готової продукції;

— підготовка сил та засобів і ведення рятувальних і інших невідкладних
робіт в районах лиха і осередках ураження;

— забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки,
порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри, щодо
підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних
умовах;

— заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення
несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та
інші заходи.

Всі ці заходи організуються державною виконавчою владою областей,
районів, міст, районів у містах, селищ і сіл, органами управління
цивільної оборони при чіткому погодженні між ними заходів, що
проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій е
безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно,
відображаються в планах ІДО і виконуються в період загрози та після
виникнення надзвичайної ситуації.

Заходами життєзабезпечення населення, які спрямовані на задоволення
мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від
наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і
реалізацію соціальних і інших невідкладних робіт, є:

— тимчасове розосередження громадян в безпечних районах;

— організація харчування в районах лиха і тимчасове розселення,
при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт;

— організація забезпечення населення одягом, взуттям і товарами
першої необхідності;

— організація надання фінансової допомоги потерпілим;

— забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного
нагляду в районах тимчасового розселення.

Висновки

Отже, стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний характер
та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі
людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

• тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі),
до них належать землетруси, виверження вулканів;

• топологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні
землі), до них належать повені, зсуви, селі;

• метеорологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в атмосфері),
до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов’язані з
використанням транспортних засобів, з експлуатацією
підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих,
легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з
використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та
підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних
речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного,
акустичного).

До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залучати значну
кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання
надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження
масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодержавну проблему і
є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління
всіх рівнів.

Список використаної літератури

Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності.
– Львів: Афіша, 2001. – 275 с.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний
посібник. – Львів, 2000. – 256 с.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. –
Львів: Афіша, 1999. – 348 с.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. – К., 1999. – 186 с.

Миченко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому
середовищі. – Кіровоград, 2003. – 292 с.

Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. – Т.1-2. – К., 1998.

Пістун І.П., Мешанич Р.Й., Березовський А.П. Курс лекцій з безпеки
життєдіяльності. – Львів, 1997. – 224 с.

PAGE

PAGE 18

Похожие записи