Реферат на тему:
Стан, проблеми та подальший розвиток бурякоцукрового підкомплексу
України
За виробничим потенціалом Україна відноситься до найбільших світових
виробників бурякового цукру. Ця галузь бере початок свого розвитку з
двадцятих років ХІХ століття. З того часу цукрове виробництво набуло
пріоритетного значення серед харчових галузей країни. Головним завданням
якої є забезпечення потреби держави цукром виключно за рахунок власного
виробництва: нарощування його обсягів, збільшення експорту та повної
відмови від ввезення тростинного цукру(серцю для внутрішніх проблем.
Відсутність державної політики щодо ринкових перетворень і реформування
галузі призвела до значного зменшення обсягів виробництва в цілому по
галузі. Природнокліматичні та ґрунтові умови сприяють вирощуванню
високих врожаїв цукрових буряків, що разом із географічними,
транспортними та соціальними факторами зумовлює оптимальне розміщення і
розвиток підприємств цукрової промисловості.
В наукових працях П.П.Борщевського, В.С.Бондара, О.С.Зайця,
Є.В.Іманса, Ю.С.Коваленка, М.Ю.Коденської, В.І.Пиркіна, О.м.Шпичака
висвітлені основи розвитку галузі економіки в ринкових умовах, які
запропонували теоретико(методологічні принципи переходу від
централізованої планової економіки до ринкової, організації виробництва
і реалізації продукції як цукрових буряків, так і цукру. Проте ряд
актуальних питань, як організаційно(правових, так і
структурно(організаційних, нині залишаються ще не вирішеними.
Основна мета дослідження є проаналізувати стан, вивчити проблеми
бурякоцукрового виробництва, рекомендувати шляхи прискорення виходу з
даної ситуації.
Сьогодні цукрова промисловість України перебуває у кризовому стані. У
період 1999(2004 років значно знизилася врожайність і волові збори
буряків, отже ( і виробництво цукру. За останні шість років виробництво
цукру із буряків склало в середньому 1582 тис. т., що задовольняло
внутрішню потребу держави лише на 87%. Основними причинами такої
ситуації у бурякоцукровому виробництві є розвал оптового ринку
цукросировини, давальницькі відносини бурякосійних господарств з
цукровими заводами, висока плата за переробку продукції. Невизначеність
попиту на сировину через відсутність держзамовлення вносить
нестабільність у формування ринку цукрових буряків й цукру, обмежуючи як
попит, так і пропозицію. Не менш важливою проблемою є реконструкція та
технічне переоснащення цукрових заводів, оскільки вони працюють на
морально та фізично спрацьованому обладнанні. Підсумовуючи вищесказане
необхідно відмітити, що основними причинами спаду виробництва є:
( загальна економічна криза;
(відсутність державного впливу на економічні процеси в цукробуряковому
виробництві та контролю за випуском і реалізацією продукції підгалузі;
( значне погіршення матеріально(технічного забезпечення бурякосійних
господарств і цукрових заводів, старіння основних виробничих фондів;
( бартеризація економічних взаємовідносин між виробниками сировини і
заводами;
( відсутність кредитування галузі та державної підтримки її підприємств;
( значне здорожчання енергетичних і матеріальних ресурсів, а також
техніки для вирощування, збирання, транспортування і переробки цукрової
сировини.
Як наслідок, у господарствах значно підвищилася собівартість
вирощування й переробки буряків, а виробництво цукру стало збитковим на
багатьох заводах. Цю ситуацію не можна подолати без рішучих державних
заходів правового, економічного і організаційно-технологічного
характеру.
Державні заходи поділяються на дві основні групи. До першої належать
заходи внутрішньодержавної господарської політики у виробництві та
реалізації цукру. Вони пов’язані з проблемою землекористування,
організацією управління цукровою промисловістю, забезпеченням
виробництва трудовими ресурсами та матеріально-технічними ресурсами. До
другої групи належать заходи зовнішньогосподарської політики держави,
тобто проблеми регулювання ввезення і вивезення цукру, технічних
засобів, хімічних матеріалів, насіння, тарифів перевезення, митні
платежі.
Досвід зарубіжних країн переконливо свідчить, що через державне
регулювання ринку цукру можна вирішити проблему відродження
бурякоцукрового виробництва, відновити імідж України на світовому ринку.
В Україні щорічно в середньому ввозиться 260 тис. тонн цукру(серцю з
тростини для переробки та реалізації виробленого з нього цукру на
внутрішньому ринку, а, також понад 100 тис. тонн білого цукру у рамках
угод про вільну торгівлю. Цукор(сирець продається значно інтенсивніше,
ніж білий цукор, оскільки білий слід захищати від вологи та забруднень,
внаслідок чого він мало придатний для транспортування на великі
відстані. Усе це негативно впливає на цінову ситуацію на внутрішньому
ринку цукру, економіку всіх учасників бурякоцукрового виробництва.
На внутрішньому і зовнішньому ринках, цукор реалізовувався за цінами,
які визначалися попитом і пропозицією, в зв’язку з відсутністю
регульованого внутрішнього ринку цукру, економічного механізму, який би
стимулював його ефективне виробництво і експорт, а також через низьку
конкурентоспроможність цієї продукції.
Захист внутрішнього ринку і вирівнювання умов виробництва – необхідні
компоненти економічної політики багатьох розвинутих країн. Усі вони
захищають товаровиробників за допомогою інструментів державного
регулювання: тарифів, компенсаційних зборів, акцизів, податків і
податкових обмежень, квотами і адміністративним регулюванням
ціноутворення. ( 5 (
Україна буде конкурентоспроможним виробником лише тоді, коли доходи від
продажу цукру за цінами світового ринку перевищуватимуть сумарні витрати
пов’язані з придбанням виробничих факторів (земля, посівні матеріали,
енергія, переробка тощо) також за світовими цінами. У таких випадках
економісти застосовують концепцію оптимальних витрат ( прибуток. (1(
З огляду на це, необхідними умовами забезпечення високоефективного
функціонування та стабілізації цукробурякової галузі можна рекомендувати
такі шляхи прискорення виходу цукрової промисловості з кризи:
( відновлення сировинної та технічної бази для виробництва цукрових
буряків та цукру в обсягах, що забезпечують повне задоволення потреб
населення держави;
( запровадження нових технологій вирощування цукрових буряків та
переробки цукросировини;
( вирішення питання про роботу щодо розширення ринків збуту продукції
цукрової промисловості за межами України;
( перегляд порядку визначення мінімальних цін на цукрові буряки та
цукор;
(вирішення питання довгострокового кредитування сільськогосподарських
підприємств та цукрових заводів для оновлення матеріально(технічної
бази;
( відміна давальницької схеми переробки на грошові розрахунки.
Тільки комплексне вирішення всіх цих питань дасть змогу використати
потенціал України для нарощування обсягів вирощування цукрових буряків
та виробництва цукру, забезпечення внутрішнього ринку і відновлення
експорту.
Література
1. Коденська М.Ю. Цукробурякове виробництво України. ( К.:ІАЕ УААН,
1998.-С.35.
2. Ярчук М.М. Перспективи розвитку бурякоцукрового виробництва в
Україні // Економіка АПК. – 2002. – №3. – С.19.
3. Заец А.С. Сахарная промышленность в Украине: становление, развитие,
реструктуризация. ( К.:Наукова думка, 2001 ( С.230(260.
4. Слюсар В., Лисько В. Реструктуризація цукрової промисловості
України// Економіка України. ( №10. ( С.12(21.
5. Мильнер Б. Управление: пути преодоления кризиса // Вопросы экономики.
– 1997. -№6. –С. 36-47.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
