HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

Соціальні підходи до вивчення соціальних процесів

за Н.Смелзером

ПЛАН

Вступ. Біографічна довідка

1. Головні підходи Н.Смелзера щодо вивчення соціальних процесів

2. Соціологічні рівні вчення Н.Смелзера

Висновки

Список використаної літератури

Вступ. Біографічна довідка

Нейл Дж. Сме лзер (англ. Neil J. Smelser; ) видатний американський
соціолог, один із засновників економічної соціології в якості
повноцінної соціологічної дисципліни.

У 1995—1996 рр. президент Американської соціологічної асоціації і в
Міжнародній соціологічній асоціації.

З 1986 р. Смелзер був членом виконкому Міжнародної соціологічної
асоціації, а в 1991 році вибраний її віце-президентом і головою
програмного комітету XIII Соціологічного конгресу в 1994 р. Докторський
ступінь отримав в Гарварді, більше 30 років він викладав в
Каліфорнійському університеті в Берклі, потім став директором
найбільшого дослідницького центру в області соціальних наук при
Стенфордськом університеті.

Він є членом редколегій багатьох соціологічних журналів. Був редактором
провідного американського соціологічного журналу «Sociological Review»,
є членом Американської академії мистецтв і наук (The American Academy of
Arts and Sciences, AAAS). У Росії в 1994 була видана «Соціологія»
Смелзера, яка довгий час була єдиним перекладним підручником по
соціології і користувалася величезною популярністю.

Н.Смелзер характеризується як один із видатних соціологів сучасності,
патріарх сучасної американської соціології і автор загальновідомих праць
у галузі економічної соціології, теорії колективної поведінки, теорії
соціальних змін і методології порівняльних досліджень? виступає класиком
соціології.

Він став відомим у середовищі фахових соціологів ще перед тим, як
отримав науковий ступінь доктора. Його праці широко розповсюджені в
англомовному світі; вони перекладені італійською, японською, російською
та іншими мовами.

Смелзер почав викладати в Каліфорнійському університеті (Берклі) ще в
1958 році і працював там доти, доки не перебрався до Пало Альто в 1994
році, очоливши Центр передових досліджень з біхевіористичних наук у
Стенфорді.

Перші переклади праць Н.Смелзера в слов’янських країнах з’явилися ще у
60-х роках ХХ століття на теренах колишнього Радянського Союзу — під час
хрущовської «відлиги». В 1965 році в СРСР була видана його «Соціологія
економічного життя», яка, разом з іншими перекладеними в той час творами
західних авторів, створила той інтелектуальний ґрунт, на якому зросло
ціле покоління соціологів-шестидесятників. Згодом вони, як зазначає
відомий російський соціолог В.Ядов, стали лідерами різних шкіл і
напрямків радянської соціології 70-80-х років минулого століття.

Після розпаду СРСР першим навчальним посібником із загальної соціології
російською мовою стала «Соціологія» Н.Смелзера. У передмові до цього
видання Н.Смелзер характеризується як один із видатних соціологів
сучасності, патріарх сучасної американської соціології і автор
загальновідомих праць у галузі економічної соціології, теорії
колективної поведінки, теорії соціальних змін і методології порівняльних
досліджень.

1. Головні підходи Н.Смелзера

щодо вивчення соціальних процесів

У вченні Н.Смелзера прослідковується напрочуд цілісний і добре
структурований виклад основних соціологічних підходів до аналізу
соціальних проблем і явищ. Вирізнивши чотири соціологічні рівні —
мікро-, мезо-, макро- і ґлобальний, автор не обмежився розглядом їхньої
суті і переліком проблем, що постають перед соціологами при обранні
якогось із них у якості вихідної методологічної позиції. Він подає також
три можливі соціологічні орієнтації з висвітленням тих привабливих
перспектив і одночасно труднощів, з якими віч-на-віч зустрінеться
соціолог, обравши для себе одну з них. Нарешті, в межах кожного з рівнів
і орієнтацій, взаємопов’язаних між собою, Н.Смелзер означує те коло
проблем, які вимагають осмислення й розпрацювання і які утворюють
благодатний поліфонічний і багатовимірний простір для творчих пошуків.

Підходи Н.Смелзера вражають своєю глибиною та представленістю в ній
різноманітних точок зору, що належать близько 120 представникам і
класичної, і сучасної соціології, а також їх колегам з інших ділянок
соціального знання. Тому наступною суттєвою ознакою поглядів Н.Смелзера
є міждисциплінарність, намагання вийти за світоглядний обрій лише однієї
науки, прослідкувати соціологізацію інших близьких за предметом наук та
водночас побачити шляхи залучення до соціології спорідненого матеріалу
стосовно людини, культури, суспільства. І в цьому Н.Смелзер, виявляючи
солідарність з іншими проникливими і глибокими соціологами (Е.Ґідденсом,
І.Волерстайном тощо), вирізняється тим, що окреслює не лише результат,
але й тенденцію, сам процес, створюючи просторово-часову вісь
«минуле-сучасність-майбутнє» і нанизуючи на неї взаємопроникнені спроби
теоретизування з приводу соціальних феноменів. А це підносить соціолога
над світом його сьогочасного буття і відкриває перед ним обрії
майбутнього, змушує звіряти свої пошуки з визначальними тенденціями
розвитку науки прийдешнього дня.

Багато хто із зарубіжних соціологів та фахівців у галузі соціальних наук
пише про характерні риси й особливості соціальних процесів і явищ
сьогодення, які вимагають поглиблених рефлексій. Але Н.Смелзер у
багатьох випадках є глибшим від інших.

Так, наприклад, відомий соціолог сучасності І.Валерстайн, говорячи про
необхідність створення нової відкритої культури соціології, закликає до
інтеґрації двох культур, двох різновидів пізнання — гуманітарної,
ідеографічної епістемології з одного боку, та натуралістичної науки,
прикладної триномотетичної епістемології — з іншого (4). Н.Смелзер же
означує три соціологічні орієнтації, додавши до гуманітарної та наукової
ще й мистецьку, що значно розширює світоглядні обрії соціології особливо
в умовах формування нового постіндустріального чи постмодерного
суспільства.

2

:

>

F

J

R

Z

h

f :

енням систем, об’єднань таких держав, оскільки донедавна предметом
соціологічних студій було переважно абстрактне суспільство з
притаманними йому ендогенними імпульсами.

Н.Смелзер не лише підтверджує таку спрямованість зусиль сучасних і
майбутніх соціологів, але й вводить до наукового обігу спеціальний і
окремий рівень — глобальний рівень соціологічного аналізу, який
знаходить своє втілення у соціології міжнародних стосунків. Більше того,
Смелзер гранично чітко описує міжнародну або ґлобальну соціологію,
зосереджену на стосунках між націями-державами, характеризує основні
напрями і підходи в її межах, називає головні тенденції, що вимагають
подальшого осмислення вчених-соціологів. Серед важливих проблем цієї
відносно нової галузі соціології Н.Смелзер виділяє природу сучасної
інтернаціоналізації та чотири головні революції, які відбуваються у
світі в наш час, з детальним розкриттям їх нерозривності й
суперечливості, а також вказує на низку старих і нових аномалій та
парадоксів як межах кожної такої революції, так і між ними.

Н.Смелзер дещо коригує позицію Е.Ґідденса стосовно рівнозначності ролі
націй-держав і світової системи таких держав. На його думку, сучасність
дедалі частіше демонструє тенденцію послаблення держави як об’єкта
лояльності, осереддя культурної ідентичності та інтеґруючого
інструменту. «Можливо, настав час, — пише він, — скинути державу-націю з
її трону аналітичної суверенності». Водночас Смелзер слушно зазначає, що
процеси інтернаціоналізації, які підривають силу націй-держав,
супроводжуються й процесами локалізації, тобто одна тенденція викликає
до життя появу контртенденції в житті міжнародної спільноти, і це
розширює предметне поле ґлобальної соціології або соціології міжнародних
стосунків.

2. Соціологічні рівні вчення Н.Смелзера

Найосновніша прикметна особливість і значущість Смелзерівських
соціологічних поглядів в порівнянні з доробками інших відомих західних
соціологів: виокремлення ним чотирьох рівнів соціологічного аналізу
соціальної реальності. Більшість його колег (переважно
північно-американських) традиційно працювали і працюють в межах або
мікро-, або макрорівня. Відповідно в загальнотеоретичних працях
розглядаються й аналізуються саме ці два рівні. Так, наприклад, у
п’ятому виданні книги американського соціолога, голови Американської
соціологічної Асоціації Дж.Рітцера «Сучасні соціологічні теорії» (6) в
спеціальному розділі піддаються осмисленню ці два рівні (дві позиції,
два підходи). Рітцер навіть дещо загострює проблему, йменуючи один з них
«мікроекстремізмом» а другий, відповідно, «макроекстремізмом». Він ревно
обстоює думку про необхідність синтезу (інтеґрації) цих двох рівнів та
наводить позиції прибічників розв’язання проблеми їх протистояння (це
праці таких соціологів, як Дж.Александер, Дж.Коулмен, А.Ліска,
Р.Коллінз, Е.Сікурел та інших, не менш відомих). Але в цій розлогій
праці Дж.Рітцера не знаходиться місця для виокремлення і означення інших
можливих підходів чи рівнів соціологічного теоретизування з приводу
багатовимірної соціальної реальності.

Н.Смелзер є гнучкішим і мобільнішим в цьому плані: якщо в його
«Соціології» 1988 року видання читач знаходить опис мікро-макро
дихотомії, то вже у 1995 році він принципово розширює набір цих рівнів
до чотирьох.

Або візьмімо працю іншого знаного в світі теоретиків соціології вченого
Дж.Тернера — «Структура соціологічної теорії». В ній він виділяє вже три
базові соціологічні теорії: мікро-, мезо-, макротеоретизування. Але для
нього запровадження мезорівня є лише інструментальною спробою пов’язати
мікро- і макросфери або царини, між якими існує глибоке розходження, ба
навіть розрив («gap»). Крім того, на думку Дж.Тернера, відмінності між
мікро, мезо та макро існують лише в головах теоретиків, і вказаний поділ
на три царини — це данина аналітичним вигодам і зручностям.

На відміну від нього для Н.Смелзера виокремлення мікро-, мезо- і
макрорівнів детерміноване складністю і багаторівневістю самого
соціального життя, суспільних процесів і явищ. І навіть якщо дехто з
його колег вважає виділення вказаних рівнів аналітично зручним, то
Смелзер прискіпливо розглядає усі вигоди і одночасно незручності,
пов’язані із таким поділом.

У теоретичних підходах Н.Смелзера вказується на такі важливі моменти:

• мезорівень є тією інтелектуальною лінією, яка дозволяє охопити
специфічні різновиди соціальної реальності — групи, інституції,
формальні організації та суспільні рухи;

• ці утворення є головними і важливими для соціології; вони є «душею і
серцем нашого громадянського суспільства», оскільки ми як індивіди,
щоденно поєднуємося з більшим суспільством саме через них;

• не стежити за мезорівнем для соціолога означає не помітити
найпроблематичніші особливості суспільства прийдешніх десятиліть;

• у США наприкінці 80 — на початку 90-х років ХХ століття була створена
група вчених-соціологів під назвою МЕЗО, члени якої (загальним числом
понад 200 осіб) були незадоволені розмежуванням «мікро-макро» і активно
працювали над середньою ланкою соціологічного знання.

Висновки

Отже, погляди Н.Смелзера спонукають соціологів замислитися іще над
однією з «вічних» проблем соціології, а саме розмежуванням чи
з’ясуванням співвідношення раціоналістичних та ірраціоналістичних спроб
відображення соціальної реальності. Н.Смелзер підкреслює, що західні
теоретики на загал без ентузіазму ставилися до поняття ірраціонального;
друга ж половина ХХ століття серед іншого ще більш посилила тенденцію,
зорієнтовану на раціоналістичні складові багатьох соціальних наук
(економіки, соціальної психології і навіть психоаналізу).

Але, на думку Смелзера, нераціональне/примордіальне володіє очевидною
живучістю в постмодерному світі, тому він (будучи сам яскравим
представником сайєнтистської традиції в історії соціології) закликає
сучасних соціологів звернути свої погляди на “нераціональне в
соціальному житті, визнати його таким і сприйняти його як таке, що
заслуговує на значну увагу в нашій роботі”.

Список використаної літератури

Смелзер Н. Социология / Под ред. В.А. Ядова. — М.: Феникс, 1994. — 688
с.

Смелзер Н.Д. Социология // Социологические исследования. — 1992. — № 4.
— С. 79—91.

Смелзер Н. Социализация: основные проблемы и направления исследований //
Социальная психология: Хрестоматия: Учебное пособие для студентов вузов
/ Сост. Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. — М: Аспект Пресс, 2003.
— С. 327-349.

Похожие записи