HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Ремонт електрообладнання автомобіля”

ПЛАН

1. Головні несправності генератора та стартера

2. Основні несправності система запалювання

3. Головні несправності акумуляторних батарей та їх усунення

4. Інші несправності та їх усунення

Список використаної літератури

1. Головні несправності генератора та стартера

Основні несправності генератора: забруднення або замаслення контактних
кілець; спрацювання й зависання щіток; обрив або коротке замикання в
обмотках збудження й статора; окислення та обгорання контактів
регулятора; неправильний зазор між ними.

Справність генератора й регулятора напруги можна перевірити за допомогою
вольтметра, відімкненого до затискачів „+” і „-” (маса) генератора, коли
працює двигун. Якщо покази вольтметра будуть у межах 14…15 В то
генератор, регулятор напруги й коло зарядження акумуляторної батареї
справні.

Якщо на всіх режимах роботи двигуна амперметр показує розрядження або
світиться контрольна лампа, то несправними можуть бути генератор,
регулятор напруги або амперметр. У цьому разі треба передусім перевірити
й відрегулювати натяг паса привода генератора та надійність кріплення
проводів на затискачах генератора й регулятора напруги, після чого
завести двигун і перевірити роботу генератора. Якщо несправність не
усунулась, то слід вивернути гвинт, зняти кришку й вийняти щіткотримачі
зі щітками, протерти змоченою бензином ганчіркою контактні кільця,
обгорілі контактні кільця зачистити дрібнозернистою скляною шкуркою,
перевірити стан щіток і спрацьовані замінити.

До несправностей стартера належать: ослаблення кріплення підвідних
проводів; спрацювання або забруднення щіток і колектора; окислення
контактів вмикача; обрив або замикання в обмотці; спрацювання деталей
муфти вільного ходу та зубів шестерні.

В процесі експлуатації в стартері виникають головним чином механічні
несправності приводу, пов’язані з тією, що пробуксувала муфти вільного
ходу, зносом або заклинюванням шестерні. Ці несправності усувають шляхом
заміни приводу. Рідше зустрічаються несправності електричних ланцюгів
стартера, обумовлені окисленням силових контактів і контактів реле,
обривом обмоток, замасленням колектора, зносом щіток. При цьому
погіршується робота стартера, що викликає необхідність його зняття і
перегородки. У знятого стартера на спеціальному стенді перевіряють
нормативні величини крутного моменту, споживаного струму в робочому
режимі і в режимі повного гальмування, частоту обертання якоря в
робочому режимі. На основі цих показників робиться висновок про
придатність стартера. Безпосередньо на автомобілі у стартера перевіряють
тільки величину споживаного струму в режимі повного гальмування, яка
збільшується при замиканні ланцюгів стартера на масу і зменшується при
окисленні (підвищенні опору) контактів, щіток і колекторів.

Зазначені несправності призводять до того, що стартер не працює зовсім
або не розвиває потрібних частот обертання й потужності, його шестерня
не з’єднується із зубчастим вінцем маховика.

Ослаблені проводи слід закріпити, забруднений колектор – протерти
ганчіркою, змоченою бензином, або зачистити скляною шкуркою, спрацьовані
щітки – замінити новими. Для усунення решти несправностей стартер
знімають, розбирають і проводять відповідний ремонт.

2. Основні несправності система запалювання

Основні несправності система запалювання: • занадто пізнє або раннє
запалювання; • перебої запалювання в одному чи кількох циліндрах; •
повне припинення запалювання.

Пізнє запалювання характеризується втратою потужності й перегріванням
двигуна, а раннє — втратою потужності та стуком у двигуні. Для усунення
несправності слід перевірити й, якщо треба, відрегулювати момент
запалювання за допомогою октан-коректора.

Перебої в одному циліндрі найчастіше спричиняються:

— несправністю свічки запалювання;

— псуванням ізоляції проводу високої напруги, приєднаного до свічки;

— поганим контактом цього проводу в наконечнику свічки або в гнізді
кришки розподільника.

Перебої в кількох циліндрах можуть виникати внаслідок:

У псування ізоляції центрального проводу високої напруги;

— поганого його контакту в гнізді кришки розподільника або в затискачі
котушки запалювання;

— несправності конденсатора;

— обгоряння контактів переривника, неправильного зазору між ними або
періодичного замикання рухомого контакту на масу через псування
ізоляції, тріщини кришки розподільника та ротора.

До несправностей свічки належать:

— тріщини ізолятора;

— обгоряння електродів або неправильний зазор між ними;

— відкладання нагару на електродах.

Аби знайти несправну свічку, треба, запустивши двигун, на холостому ходу
по черзі від’єднувати від свічок проводи високої напруги (знімати
наконечники). Якщо при цьому перебої у двигуні збільшуються, то свічка,
що перевіряється, справна, а якщо робота двигуна не змінюється, то
свічка несправна. Крім того, несправна свічка буде трохи холоднішою, ніж
решта.

Несправну свічку потрібно викрутити й після очищення електродів, нижньої
частини ізолятора та корпусу промити бензином й обдути стисненим
повітрям. Для очищення свічок краще використовувати спеціальний
піскоструминний апарат. Зазор між електродами свічки перевіряють круглим
щупом і в разі потреби регулюють, установлюючи його в межах 0,5…0,7 мм
(для кожного двигуна встановлюється заводом-виготовлювачем) підгинанням
бічного електрода.

Часта причина перебоїв у циліндрах — окиснення й обгоряння контактів
переривника, які в цьому разі чинять великий опір проходженню струму,
внаслідок чого знижуються сила струму в первинній обмотці котушки
запалювання та напруга у вторинному колі.

Якщо зазор між контактами переривника малий, час перебування контактів у
розімкненому стані зменшується, й магнітне поле, яке створюється
первинною обмоткою, не встигає повністю зникнути.

Якщо зазор занадто великий, навпаки, час перебування контактів у
замкненому стані зменшується, і струм у первинному колі не встигає
відновлюватися до максимального значення. В обох випадках у вторинній
обмотці зменшується напруга й можуть виникати перебої в циліндрах,
особливо зі збільшенням частоти обертання колінчастого вала. Обгорілі
контакти переривника зачищають надфілем.

Для перевірки й регулювання зазору між контактами слід зняти кришку
розподільника, повернути рукояткою колінчастий вал до повного розмикання
контактів і щупом перевірити зазор, який має становити 0,35…0,45 мм.
Якщо зазор неправильний, то на двигунах «Москвич», МеМЗ та ГАЗ-24 треба
послабити стопорний гвинт пластини нерухомого контакту й, повертаючи
ексцентрик, установити нормальний зазор, після чого затягнути стопорний
гвинт. На двигуні автомобіля ВАЗ треба послабити два стопорних гвинти,
встановити в паз викрутку й переміщати площадку з нерухомим контактом.
Після регулювання затягнути гвинти.

Тріщини на кришці й роторі розподільника виявляють оглядом, несправні
деталі замінюють новими.

Повне припинення запалювання може бути спричинене несправностями в колі
високої або низької напруги.

Для виявлення несправності в колі низької напруги треба взяти контрольну
лампу й приєднати один провід до корпусу автомобіля, а інший послідовно
(при ввімкненому запалюванні та розімкнених контактах переривника) — до
вмикача стартера, вхідного й вихідного затискачів замка запалювання,
вхідного та вихідного затискачів котушки запалювання й нарешті до
затискача низької напруги переривника. Порушення контакту або обрив буде
на тій ділянці кола, на початку якої лампа світиться, а в кінці — не
світиться. Відсутність розжарювання лампи, приєднаної до вихідного
затискача котушки запалювання або до затискача переривника, крім обриву
кола на цій ділянці, може вказувати також на несправність ізоляції
рухомого контакту (замикання контакту на масу). Тягарець рухомого
контакту з несправною ізоляцією потрібно замінити.

Аби перевірити справність кола високої напруги (за умови, що коло
низької напруги справне), треба зняти кришку розподільника, повернувши
колінчастий вал, поставити контакти переривника на повне змикання й
вийняти провід високої напруги з центрального затискача розподільника.
Потім увімкнути запалювання, тримати кінець проводу на відстані 4…5 мм
від маси й пальцем розмикати контакти переривника. Якщо іскри на кінці
проводу немає, то це свідчить про несправність у колі високої напруги
або несправність конденсатора. Для остаточного виявлення причини треба
замінити конденсатор явно справним і повторити перевірку; якщо іскри
немає, то слід замінити котушку запалювання.

Справність конденсатора можна перевірити, від’єднавши його провід від
затискача переривника, після чого, поставивши контакти переривника на
повне змикання, ввімкнути запалювання й рукою розмикати контакти, між
якими спостерігатиметься сильне іскріння. Після цього провід
конденсатора знову приєднати до затискача й розмикати контакти. Якщо
іскріння зменшиться, то конденсатор справний, у противному разі його
слід замінити.

3. Головні несправності акумуляторних батарей та їх усунення

Принцип дії акумулятора полягає у перетворенні електричної енергії на
хімічну при заряджанні або хімічної енергії на електричну при
розряджанні. Акумуляторні батареї виготовляють у вигляді бака,
розділеного перегородками на камери. У кожній камері знаходиться окремий
свинцево-кислотний акумулятор, який складається з позитивних і
негативних пластин, сепараторів, з’єднувальних містків з полюсними
штирями і кришки з пробкою. Камера складеного акумулятора заповнюється
електролітом.

Під час заряджання і розряджання свинцевого акумулятора в активній масі
й електроліті відбувається хімічні зміни.

Коли акумулятор розряджається, активна маса обох пластин перетворюється
на сірчанокислий водень. Частина сірчаної кислоти витрачається на
утворення сірчанокислого свинцю (сульфат свинцю) і води. Густина
електроліту при розряджанні зменшується. Коли акумулятор розряджається,
хімічні реакції відбуваються у зворотньому порядку. Кисень води
витрачається на утворення перекису свинцю на позитивній пластині, а
кислотний залишок сірчанокислого свинцю обох пластин і водень води йдуть
на утворення сірчаної кислоти в електроліті. Початковий склад активної
маси пластин відновлюється, а густина електроліту підвищується. При
дальшому зарядженні відбувається тільки розклад води на кисень і водень
який супроводиться сильним газотворенням: це свідчить про кінець
заряджання.

До основних несправностей акумуляторної батареї відносяться: розряд і
саморазряд, сульфатация, коротке замикання пластин. Найбільш
трудноустранімой несправністю є сульфатация, яка полягає в покритті
поверхні активного шару пластин крупними кристалами сірчанокислого
свинцю PbSO4 в результаті пониження рівня електроліту, тривалого
зберігання акумулятора без дозаряда, високої щільності електроліту,
експлуатації сильно розрядженої батареї і надмірного користування
стартером. Неглибока сульфатация пластин може бути знята шляхом
тривалого заряду акумулятора малою силою струму (не більше 0,04 від
ємкості акумулятора) при низькій щільності електроліту (не більше 1,11
г/см3). Коротке замикання пластин в акумуляторі виникає при випаданні з
пластин на дно банок великої кількості активної маси (шламу). Випадання
активної маси приводить також до пониження ємкості батареї. В процесі
експлуатації виникають тріщини стінок банок, відбувається зниження рівня
електроліту і його щільності

Перевірка стану акумуляторної батареї зовнішнім оглядом. Перевіряють:

— цілісність корпусу, звільнивши його від упаковки та нахиливши на 45°;

— рівень електроліту, який повинен міститися між мітками min і max у
батарей з корпусом з напівпрозорого пластику. В акумуляторних батарей із
непрозорим корпусом електроліт повинен бути на 20 мм вище верхнього
рівня пластин.

При експлуатації АКБ необхідно вести постійний контроль за його станом.
Проводити догляд за їх станом і ТО в перелік робіт що входять до ТО
відноситься:

— очищення акумуляторної батареї від пилу і бруду;

— очищення вентиляційних отворів в кришках і пробках;

— перевірка і при необхідності дотягнення кріплення АКБ в гнізді;

— перевірка надійності з’єднання клем проводів з виводними штирями;

— перевірити рівень електроліту у всіх акумуляторах і при необхідності
долити дистильованої води;

— перевірити густину електроліту;

— перевірити робото придатність і ступінь зарядженості АКБ, якщо вона
несправна то її слід віднести у майстерню.

t

?

\

t

\

\

„i`„i

ба ретельно промити рос твором соди після чого чистою водою,а при опіках
звернутися до лікаря. При роботі з акумуляторами необхідно мати гумові
рукавички і окуляри.

Поблизу з акумуляторною батареєю неможна користуватися відкритим вогнем,
так як це може призвести до вибуху. Не допускається установка
акумуляторної батареї в кабіні водія.

Закупорка вентиляційних отворів може призвести до розрушення бака так як
гази які виділяються при хімічних реакціях накопичуються під тиском
всередині бака.

Нові сухозаряджені батареї можуть зберігатися в будь-якому неопалюваному
приміщенні. При цьому на них не повинні потрапляти прямі сонячні
промені. Батареї у моноблоках із термопластичної пластмаси (поліпропілен
і його сополімери) треба зберігати в приміщеннях із мінімальною
освітленістю, оскільки світло прискорює процеси старіння полімерних
матеріалів. Стійкіші до дії світла моноблоки та кришки з полімерних
матеріалів чорного кольору.

Одна з найважливіших умов зберігання сухозаряджених батарей —
забезпечення герметичності внутрішніх порожнин кожного акумулятора.
Порушення герметичності призводить до попадання всередину акумулятора
вологого повітря, а під дією вологи відбувається окислення
сухозаряджених пластин, тобто розрядження акумулятора.

Нормальне саморозряджання справної батареї становить 1…2 % за добу.
Причинами підвищеного саморозряджання можуть бути:

— забруднення поверхні батареї;

— застосування для доливання звичайної (не дистильованої) води, що
містить луги та солі;

— потрапляння всередину акумуляторів частинок металу та інших речовин,
які сприяють утворенню гальванічних пар.

Для усунення несправності слід протерти поверхню батареї або замінити
електроліт, промивши внутрішню поверхню бака.

До ознак короткого замикання всередині акумулятора належать «кипіння»
електроліту та різке зниження напруги, що найчастіше спричиняється
осипанням активної маси й руйнуванням сепараторів. В обох випадках треба
розібрати акумуляторну батарею й замінити несправні елементи.

Сульфатація пластин — це утворення на них великих кристалів
сірчанокислого свинцю у вигляді білого нальоту. При цьому збільшується
опір акумуляторів. Великі кристали сульфату свинцю закривають пори
активної маси, перешкоджаючи прониканню електроліту та формуванню
активної маси під час заряджання. Внаслідок цього активна поверхня
пластин зменшується, а отже, знижується ємність батареї. Ознака
сульфатації пластин: під час заряджання батареї швидко збільшуються
напруга та температура електроліту й відбувається бурхливе газовиділення
(«кипіння»), а густина електроліту підвищується неістотно. При
наступному розряджанні й особливо вмиканні стартера батарея швидко
розряджається через малу ємність.

Основні причини сульфатації:

— розряджання батареї нижче 1,7 В на один акумулятор;

— оголення пластин унаслідок зниження рівня електроліту;

— тривале зберігання батареї без підзаряджання (особливо -розрядженої);

— велика густина електроліту;

— тривале користування стартером під час пуску двигуна.

Невелику сульфатацію пластин можна усунути проведенням одного або
кількох циклів «заряджання—розряджання». Для цього акумуляторну батарею
треба повністю зарядити й довести густину електроліту в ній до
нормальної (1,285 г/см3), доливаючи електроліт густиною 1,4 г/см3 або
дистильовану воду. Потім слід розрядити батарею через лампу струмом
силою 4…5 А до напруги 1,7 В на один акумулятор і визначити розрядну
ємність. Після цього потрібно звести ємність до температури +30 °С,
користуючись формулою

де Qa — ємність батареї, зведена до температури + ЗО °С; Q — розрядна
ємність, добута множенням сили розрядного струму на час розряджання
батареї в годинах; / — середня температура електроліту (півсума
температур, виміряних на початку та наприкінці розряджання) в
акумуляторах під час розряджання, °С; 0,01 — температурний коефіцієнт
ємності.

Якщо обчислена дійсна ємність становитиме не менше ніж 80 % номінальної,
то батарею треба знову зарядити й установити на автомобіль; якщо ємність
буде нижчою, то весь цикл слід повторити. Так само рекомендується діяти
й після зберігання батареї понад 6 міс. і перед тривалим зберіганням.

Окиснення полюсних штирів призводить до збільшення опору в зовнішньому
колі й навіть до припинення струму. Для усунення несправності треба
зняти зі штирів наконечники проводів (затискачі), зачистити штирі та
затискачі й закріпити останні на штирях. Після цього штирі та затискачі
потрібно змастити тонким шаром технічного вазеліну.

Підтікання електроліту крізь тріщини в баці виявляють оглядом. Для
усунення несправності батарею здають у ремонт. У разі вимушеної
тимчасової експлуатації батареї з цією несправністю необхідно періодично
додавати в несправне відділення бака електроліт, а не дистильовану воду.

Рис. 1 Будова свинцево-кислотної стартерної акумуляторної батареї

зі спільною кришкою:

а — загальний вигляд; б — блок пластин; 1 — бак; 2 — мастика; 3 —
заливний отвір; 4, 8, 12, 13 — полюсні штирі; 5 — пробка заливного
отвору; 6 — кришка; 7 — перемичка; 9, 10 — відповідно негативні й
позитивні пластини; 11 — ребра;

14 — сепаратори

4. Інші несправності та їх усунення

Несправності звукового сигналу. • окиснення контактів; • неправильне
регулювання; • замикання або обрив в обмотці електромагніту.

У цих випадках сигнал дає слабкий звук або не працює зовсім.

Окиснені контакти слід зачистити надфілем. Звук сигналу відновлюють
регулюванням.

Несправності покажчиків температури охолодної рідини, тиску оливи та
рівня палива призводять до неправильних показів або повної відмови
приладів.

Несправні прилади слід замінити новими.

Зовнішні ознаки несправностей приладів освітлення: • неповне
розжарювання ламп; • періодичні блимання ламп або повна відсутність
освітлення.

Причини несправностей:

— порушення електричного контакту між лампою та патроном унаслідок
окиснення;

— нещільне прилягання проводів, обрив їх або коротке замикання на масу;

— підгоряння й окиснення контактів перемикачів світла;

— перегоряння волосків ламп і плавких запобіжників.

Відсутність контакту або обрив проводу в колі якого-небудь споживача
визначають за допомогою переносної лампи. Один її провід треба приєднати
до маси, а інший — по черзі до місць приєднання проводки (за схемою рис.
3.23), починаючи від джерел струму до споживача. Порушення контакту або
обрив буде на тій ділянці кола, на початку якої лампа світиться, а в
кінці — не світиться. Контакт у

місцях з’єднань відновлюється зачищенням стичних поверхонь і
підтягуванням кріплень, обрив — з’єднанням проводів із наступним
пропаюванням місця з’єднання.

Коротке замикання — безпосереднє з’єднання жили одного з токонесущіх
проводів системи електрообладнання або наконечників цього проводу з
масою автомобіля. Виникає воно внаслідок пошкодження ізоляції проводів і
ненадійної з’єднання наконечників проводів у затискача. Тому необхідно
ретельно оглядати й перевіряти кріплення токонесущіх деталей приладів
електроустаткування.

В результаті замикання в ланцюзі з’являється струм, що викликає при
відсутності запобіжників сильне нагрівання проводів. Від цього може
розпалиться ізоляція і виникнути пожежа. Крім того, при короткому
замиканні можуть бути ушкоджені джерела електричної енергії — генератор
і акумуляторна батарея.

Коротке замикання в колах, не захищених запобіжниками, виявляється за
наступними ознаками: стрелка амперметр відхилила до відмови вліво
(розряд), різке зменшення напруження ниток ламп освітлювальних приладів,
запах горіло ізоляції.

У ланцюгах, захищених запобіжниками, ознаками короткого замикання
служать перегораніе вставок плавках запобіжників і характерні, різкі,
безупинно наступні один за іншим клацання, термобіметалліческіх
запобіжників.

Виявивши коротке замикання в ланцюзі, не захищеної запобіжниками, слід
негайно вимкнути запалювання і від’єднати провід, що йде від затискача
батареї до маси. Місце короткого замикання виявляється за допомогою
контрольної лампи. При перегораніі електричних проводів або необхідності
їх заміни, а також при монтажі різних електричних схем слід правильно
вибирати переріз проводу і надійно закріплювати дроту.

? Перегорілий запобіжник можна заміняти тільки після усунення замикання.

Шукаючи місце короткого замикання, якщо його не можна виявити візуально,
замість перегорілого запобіжника треба ввімкнути контрольну лампу й
від’єднати від кола окремих споживачів (починаючи з найбільш віддалених
від джерел струму), яких захищає даний запобіжник. Коли вимикається
споживач, в якому є замикання, контрольна лампа гасне. Окиснені контакти
перемикачів треба зачистити, перегорілі лампи замінити.

У разі неправильного освітлення дороги (світловий промінь спрямований
убік, угору, вниз) фари слід регулювати у певній послідовності.

Рис.1. Монтажна схема електрообладнання автомобіля ВАЗ-2105:

1 _ бічні покажчики поворотів; 2,3 — волоски розжарювання ламп
відповідно ближнього й дальнього світла фар; 4— передні габаритні вогні;
5 — передні покажчики поворотів; 6 — електродвигуни склоочисників фар; 7
— звукові сигнали; 8 — датчик струму високої напруги першого циліндра; 9
— свічки запалювання; 10 — генератор; — _ акумуляторна батарея; 12 —
електродвигун насоса обмивача вітрового скла; 13 — електродвигун насоса
обмивачів фар; 14 — термовимикач; 75 — датчик покажчика температури
охолодної рідини; 16 — датчик контрольної лампи недостатнього тиску
оливи; 17— датчик струму високої напруги; 18— мікроперемикач; 19 —
елект-роклапан системи холостого ходу карбюратора; 20 — котушка
запалювання; 21 — електропневмоклапан карбюратора; 22 — стартер; 23 —
реле контрольної лампи заряджання акумуляторної батареї; 24 — колодка
діагностики; 25 — датчик ВМТ першого циліндра; 26— електронний блок
керування; 27— автомат пуску та прогрівання; 28 — підкапотна лампа; 29 —
датчик рівня рідини в бачку гідропривода гальм; ЗО — реле склоочисника
вітрового скла; 31 — переривник покажчиків поворотів та аварійної
сигналізації; 32 — електродвигун склоочисника; 33 — монтажний блок; 34 —
реле обігрівання заднього скла; 35, 36 — реле відповідно ближнього й
дальнього світла фар; 37— реле опалювача; 38— реле склоочисників та
обмивачів фар; 39— вимикач зовнішнього освітлення; 40 — блок контрольних
ламп; 41 — вимикач обігрівання заднього скла; 42 — електровентилятор
опалювача; 43 — вимикач освітлення приладів; 44 — вимикач задніх
протитуманних ліхтарів; 45 — комбінація приладів; 46— вольтметр; 47—
спідометр; 48— трипозиційний перемикач електровентилятора опалювача; 49—
припалювач; 50— патрон підмикання переносної лампи; 51 — перемикач
світла фар; 52 — перемикач склоочисників, обмивачів вітрового скла та
блок-фар; 53— вимикач контрольної лампи стоянкового гальма; 54— вимикач
стоп-сигналу; 55 — лампа освітлення речового ящика з вимикачем; 56 —
вмикач запалювання; 57 — вмикач покажчиків поворотів; 58 — вмикач
звукового сигналу; 59 — вимикач аварійної сигналізації; 60 —
реле-переривник контрольної лампи стоянкового гальма; 61 — вимикач
світла; 62— вимикач плафона в передніх дверях; 63— плафон освітлення
салону з вимикачем; 64 — вимикач плафона в задніх дверях; 65 — елемент
обігрівання заднього скла; 66 — датчик покажчика рівня резервного
палива; 67 — волоски розжарювання ламп задніх габаритних вогнів; 68 —
волоски розжарювання ламп задніх протитуманних фар; 69 — лампи
освітлення заднього ходу; 70 — лампи стоп-сигналу; 71 — задні покажчики
поворотів; 72 — ліхтарі освітлення номерного знака

Позначення кольору проводів: Б — білий; Бл — блакитний; БлБ — блакитний
із білою смужкою; БлЧр — блакитний із червоною смужкою; БЧ — білий із
чорною смужкою; Ж— жовтий; ЖБл — жовтий із блакитною смужкою; ЖЧ —
жовтий із чорною смужкою; ЖЧр — жовтий із червоною смужкою; 3 — зелений;
ЗБ — зелений із білою смужкою; 34— зелений із чорною смужкою; К —
коричневий; КБ — коричневий із білою смужкою; О — оранжевий; ОБ —
оранжевий із білою смужкою; 04 — оранжевий із чорною смужкою; ОЧр —
оранжевий із червоною смужкою; Р — рожевий; РБл — рожевий із блакитною
смужкою; С — сірий; СБл — сірий з блакитною смужкою; СЧ — сірий із
чорною смужкою; СЧр — сірий із червоною смужкою; Ф — фіолетовий; Ч —
чорний; Чр — червоний; ЧрБ _ червоний із білою смужкою; ЧрБл —
червоний із блакитною смужкою.

Список використаної літератури

Боровських Ю.І., Буральов Ю.В., Морозов К.А. Будова автомобілів. – К.,
1991.

Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник.
– К.: Либідь, 2002.

Шестопалов К.С., Чиняев В.Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. – М.,
1984.

PAGE

PAGE 16

Похожие записи